Слов’янські некрополі українського Прикарпаття останньої чверті І тис. н. е.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Галина Соловій

У статті досліджуються некрополі українського Прикарпаття останньої чверті І тис. н. е. Аналізуються матеріали слов'янських могильників IX -- X cm. у Пліснеську, Ревному та Старому Збаражі.

Ключові слова: «типові» поховання, ґрунтові захоронения, некрополь, райковецька культура, слов'яни.

В статье рассмотрены некрополи последней четверти I тис. н.э. украинского Прикарпатья. Анализируются материалы славянских могильников IX--X вв. в Плеснеске, Ревном и Старом Збараже.

Ключевые слова: “ типичные" погребения, грунтовые захоронения, некрополь, райковецкая культура, славяне.

The artide deals with the necropolis of the last quarter I thousand A. D. of the Ukrainian Pre- Carpathian region. The materials from Savic necropolis 9th - 10th centuries in Plisnesk, Re/no and Staryj Zbarazh are analyzed.

Keywords: “typical” burial, burial ground, necropolis, Raykovetska culture, the Slavs.

захоронення слов'янський могильник прикарпаття

Остання чверть І тис. н. е. - особливий період в історії давніх слов'ян Прикарпатського регіону. Це час активних державотворчих процесів, що супроводжувався будівництвом низки городищ полісного типу [20, с. 9-11; 21, с. 99-106; 24, с. 58-70]. До складу таких укріплених пунктів на певних етапах їх функціонування входили окрім іншого й могильники предків. На жаль, інформації про слов'янські некрополі досліджуваних просторово-часових рамок є обмаль. Так, на сьогодні відомо лише чотири “типові” ґрунтові кремаційні могильники останньої чверті І тис. н. е.: два на Пліснеському (Львівська обл.) та по одному на Ревнянському (Чернівецька обл.) і Старозбаразькому (Тернопільська обл.) городищах. Окрім “типових”, відкриті ще й ритуальні захоронения, аналіз яких уже здійснювався у попередніх статтях [10, с. 174-176; 31, с. 62-95; 32, с. 24-41].

Ситуація зумовлена як об'єктивними (утрудненість виявлення ґрунтових могильників), так і суб'єктивними чинниками (відсутність спеціальних досліджень у цьому напрямку). Поряд з цим, слід зазначити, що наявні матеріали слов'янських некрополів ще чекають на свій аналіз та на висвітлення їх зв'язків з іншими елементами поселенських структур VI11--X ст. українського Прикарпаття. Цим й визначається актуальність цього дослідження.

Мета дослідження полягає у висвітленні характеру слов'янських захоронень останньої чверті І тис. н. е., особливостей їх топографії та місця у системі заселення регіону.

Завдання роботи - розглянути “типові” захоронення останньої чверті І тис. н. е. українського Прикарпаття; висвітлити окремі аспекти їх топографії й місця у системі заселення регіону.

Наукова новизна праці полягає у аналізі археологічних матеріалів та виокремленні актуальних проблем, пов'язаних з їх інтерпретацією.

Джерельну базу дослідження складають археологічні звіти архіву Інституту археології Львівського національного університету імені Івана Франка [22; 26] та публікації і статті, у яких висвітлюються матеріали археологічних досліджень на слов'янських некрополях останньої чверті І тис. н. е. українського Прикарпаття [2; 3; 4, с. 70; 5; 6, с. 69-70; 7; 12, с. 87-88; 13, с. 33; 23; 27; ЗО; 35; 36].

Окремі аспекти окреслених питань раніше висвітлювалися у працях М. Филипчука та Н. Шуй [ЗО, с. 71-85], М. Ягодинської [35, с. 137-153; 36, с. 57-68], Б. Тимощука, І. Русанової та Л. Михайлини [2; 5, с. 81-90; 7, с. 279-287]. Питання топографії поховальних старожитностей ост. чв. І тис. н. е. свого часу піднімала Н. Шуй [33, с. 137-138; 34, с. 194-196].

Два з чотирьох слов'янських могильників досліджуваних просторово-часових меж знаходяться на території Пліснеського городища. Перший некрополь останньої чверті І тис. н. е. відкритий М. Филипчуком в результаті робіт 2001 і 2003 рр. на території південно-західної частини так званого “Дитинця” (урочище “Замчисько”) [22, с. 12], на північ, у безпосередній близькості, від тамтешнього культового центру (урочище “Оленин Парк”) [28]. Уже саме розташування могильника вказувало на існування певних бінарних взаємозв'язків між ним та місцевим святилищем, які, цілком ймовірно, визначалися саме полісною структурою слов'янського Пліснеська. Схожа ситуація, до речі, простежується на давньоруських матеріалах регіону. Зокрема, найбільш ранні християнські поховання завжди локалізувалися навколо церков (“прицерковні захоронения”) [14, с. 5-20; 15, с. 1624; 16, с. 40-48]. Лише з часом, в силу низки причин, ця традиція почала порушуватися. Окремо слід наголосити на тому, що місце локалізації першого слов'янського некрополя - одне з найвищих в межах цілого слов'янського городища [33, с. 137-138; 34, с. 194-196].

В результаті дослідження південно-західної частини урочища “Замчисько”, вдалося виявити доволі унікальну знахідку - давньослов'янський крематорій, який “залягав” стратиграфічно нижче від розташованих на цій ділянці інгумаційних поховань давньоруського часу [23, с. 328-334]. Місцем тілоспалення предків виявилася споруда прямокутної форми, із дещо заокругленими кутами, що зорієнтована по осі північ-південь, з деяким відхиленням на захід. Її параметри (ширина 0,8 м, довжина 1,8 м, гпибина 0,25-0,30 м від рівня виявпення; товщина стінок і дна 0,1 м, що бупи випапені до червонувато-чорного копьору), а також спіди своєрідного “підпощення” (скоріш за все жиру) однозначно вказувапи на запропоноване М. Фипипчуком призначення цього об'єкту. На поверхні крематорію, а також на рівні тогочасної поверхні, археопог віднайшов дрібні капьциновані кістки - рештки поруйнованих трупоспапень. Поряд із крематорієм, а також у його заповненні пощастипо віднайти фрагменти керамічних горщиків X от. [22, с. 12-13; 23, с. 333]. Це дозвопипо віднести час функціонування крематорію, а також самого могипьника до кінця ІХ-Х от. [ЗО, с. 72]. Жодних надмогипьних конструкцій тут простежено не бупо.

Наступний спов'янський некропопь Ппіснеська віднайдено у підніжжі четвертої оборонної пінії (вап № 5) у 2007 р. [26, с. 21-22; 27, с. 141]. Він представпений двома ґрунтовими кремаційними похованнями у ямках (діаметром 0,2 м та 0,42 м відповідно), які бупи заглибленими на 0,8-0,9 м від рівня сучасної поверхні. У заповненні поховальних ямок простежувалися кальциновані кістки, перепалені грудочки ґрунту та вуглики. Серед кісток іншого захоронения виділялися фрагменти черепа. Обриси цієї ями подекуди викладені дрібним камінням, без слідів дії вогню. За уламками кружальної кераміки, віднайденої поруч першого поховання і стратиграфічними спостереженнями, обидві могили віднесені до кінця IX - початку X от.

Попри незначну кількість слов'янських поховань є підстави вважати, що це всього лише складова великого некрополя. Адже основною метою досліджень 2007 р. було не розкриття більшої площі давнього могильника, а вивчення саме четвертої лінії захисту. І це також принесло цінну для нас інформацію: як виявилося, цей кремаційний могильник (чи його північна частина) міг існувати лише упродовж І етапу функціонування досліджуваної оборонної лінії (тобто, у другій половині IX - поч. X от.) [26, с. 22; 27, с. 141]. Натомість, коли замість примітивних дерев'яно-земляних укріплень, приблизно у першій половині - середині X от. побудовано масштабні дворівневі оборонні споруди [18, с. 218], на некрополі, мабуть, припинилися поховання - надто вже значну площу займали останні. З іншого боку, виходячи із полісної структури слов'янського Пліснеська [19, с. 22-23; 25, с. 5, 7, 12], реконструкція ліній захисту була певним удосконаленням полісної моделі городища. Можливо і цей факт вплинув на локалізацію цього могильника у межах городища.

Аналогії з кремаційним ґрунтовим некрополем Пліснеська можна відшукати й на інших слов'янських городищах українського Прикарпаття. Йдеться про Ревнянське та Старозбаразьке укріплені поселення. На цих пам'ятках дослідники виявили та стаціонарно дослідили залишки язичницьких некрополів, що відносяться до Хет. Зокрема, добре вивченим є могильник, що знаходиться у південно-східній частині укріплень городища у Ревному [5, с. 81-90; 6, с. 69]. Упродовж 1979-1980 рр. на його території Б. Тимощуком та І. Русановою досліджено 53 ямних ґрунтових кремаційних могили, культове місце і яму для спалення померлих. Як виявилося, поховання були здійснені в круглих, рідше овальних ямках, які мали плоске або округле дно та розширені у верхніх частинах стінки. Глибина поховальних споруд не була значною: 0,3-0,4 м від рівня виявлення. В усіх ямах простежені залишки вогнища у вигляді темної землі, перемішаної з вугіллям, попелом і кальцинованими кістками. У різних могилах зустрічалася різна кількість перепалених людських решток: від великої купки до кісткового попелу (ймовірно це певною мірою відображає і вік покійників).

У похованнях Ревного виявлено фрагменти ліпного і кружального посуду, на якому, інколи, простежувалися сліди повторного перебування у вогні. Серед нагромадженого керамічного матеріалу переважала кераміка, сформована на швидкоротаційному колі. Разом з цим, поряд зустрічалися дрібні шматки обпаленої глини, інколи поодинокі камені, ошлаковані фрагменти залізних та скляних виробів [2, с. 305-306; 4, с. 70; 6, с. 69-70; 7, с. 279].

Поховальний обряд язичницького некрополя у Ревному передбачав кремацію померлого окремо. Для цього мала б слугувати певна споруда у спеціально відведеному місці. Такий об'єкт вдалося локалізувати у північно-східній частині могильника [3, с. 218-219; 12, с. 87-88]. Його форма та конструкція дещо відрізнялася від пліснеського крематорію, однак функціональне призначення було схожим. Об'єкт являв собою підпрямокутну яму (ширина 1,1 м, витягнуту вздовж лінії схід- захід на 2,5 м, та глибиною 0,35 м від давньої поверхні). Як і у випадку з пліснеським крематорієм, плоске дно ями та її вертикальні стінки були сильно випаленими. До того ж, на дні крематорію археологи виявили рештки поховального вогнища, котре складалося із перепалених людських кісток, обпаленого каміння, фрагментів ліпного і кружального посуду ІХ-Х ст. Товщина цього шару з поховального вогнища сягала 0,2 м. Зверху він перекривався жовтою, насиченою вугликами, глиною, товщиною 0,15 м [13, с. 33].

Отже, на двох одночасових городищах (Пліснеську та Ревному) зафіксовано споруди для спалення померлих та кальциновані кістки, які знаходилися на їх долівках. Нагромаджені матеріали дають підстави вважати ці об'єкти за тогочасні крематорії. Пригадаємо, що наявність спеціально відведеного місця для тілоспалення померлих характерна для могильників (у тому числі більш ранніх) з інших територій, де існував обряд кремації на стороні [9, с. 37].

Подібний ґрунтовий некропопь з трупоспапенням віднайдено у Старому Збаражі [35, с. 137]. Могипьник розташовувався у північно-східній окопиці насепеного пункту, з північного боку так званої “Замкової Гори”, на півому березі р. Гнізни. Язичницький некропопь, як і у випадку Ппіснеська та Ревного, займав практично найвищу частину укріппення, покапізовувався на так званому “дитинці” городища [36, с. 66]. М. Ягодинська доспіджувапа периферійну його частину, яка не бупа знищена каменопомнями. Попри порівняно незначну ппощу розкопів (32,7 м²), на ній усе ж таки вдапося віднайти сім скупчень фрагментів кераміки, під якими і поруч яких виявпено капьциновані кісточки з вугпиками. Ям від поховапьних урн не знайдено. У північній частині розкопу знаходипися два відкриті вогнища овальної форми, розмірами 1x0,7 м та 1x0,8 м, з товщиною перепапеного шару до 0,02 м. Вони вкривапися шаром попепу з вугпиками, товщиною 0,02-0,03 м. Поблизу вогнища знаходилася стовпова ямка діаметром 0,1 м і глибиною 0,1 м. Поряд з ними, у північно-західній частині розкопу, дослідниця виявила дві плями перепаленої землі з великими фрагментами згорілого дерева, кремаційними кістками та вугіллям [35, с. 137-138]. Варто відзначити, що на усій площі розкопу розсипано дрібні та великі частинки вугілля. На думку М. Ягодинської, язичницький некрополь належав до “пізньої фази” райковецької культури і датувався кінця IX - першої половини X от. [35, с. 141].

Усі досліджені могильники останньої чверті І тис. н. е. українського Прикарпаття датуються поки що кінцем IX - Хет. Матеріалів більш раннього часу (VIII - початок IXот.) не виявлено, що очевидно відображає стан дослідження проблеми. Проте, і без них є зрозумілим той факт, що поховальні споруди останньої чверті І тис. н. е. генетично пов'язані із могильними старожитностями третьої чверті І тис. н. е., тобто з похованнями празької культури. Схожість, насамперед, простежується у способі захоронения: це ґрунтова ямна чи урнова безінвентарна кремація покійника. Так, ґрунтові кремаційні урнові поховання празької культури у свій час відкриті на Поділлі [8, с. 41-42] та Волині [9, с. 26-30]. У виявлених тут поховальних спорудах інвентар був практично відсутнім. Така ж ситуація спостерігається і на величезному могильнику V- VII от. Серата-Монтеору (Румунія) [17, с. 194-195]. Тут, правда, окрім урнових, виявлено також й ямні захоронения празької культури. Як і у випадку з похованнями празької культури, маємо обмаль відомостей про можливі надмогильні конструкції захоронень райковецьких старожитностей; ця проблема, а також питання своєрідної “планувальної структури” слов'янських могильників ще чекають свого дослідження. Спалювання покійників у регіоні українського Прикарпаття останньої чверті І тис. н. е. відбувалося окремо від місця захоронения, у спеціально відведеному місці навіть на території самого некрополя. Таким місцем слуговували крематорії, на сьогодні відкриті у Пліснеську та Ревному. Окремо треба наголосити на тому, що усі могильники останньої чверті І тис. н. е. українського Прикарпаття входять до структури городищ полісного типу та займають на них практично найвищі місця.

Некрополів райковецької культури, котрі б мали відношення до синхронних селищ, поки що не виявлено. Стосовно ж розташування могильників на найвищих місцях у межах укріплених пунктів, та ще й інколи поблизу культових місць свідчить про особливе ставлення “світу живих” до “світу мертвих”. Загалом, вивчення поховальних старожитностей VIII--X от. українського Прикарпаття дає змогу з'ясувати маловідомі аспекти культури минулого.

Список використаних джерел

1. Баран В. Д. Давні слов'яни / В. Д. Баран. - Київ, 1998. - 335 с.

2. Михайлина Л. П. Славянский могильник X века на Верхнем Пруте / Л. П. Михайлина, И. П. Русанова // Археологические открытия 1979 г. - Москва, 1980. - С. 305-306.

3. Михайлина Л. П. Славянские памятники басейна Верхнего Прута VIII-IX вв. / Л. П. Михайлина, Б. А. Тимощук // Славяне на Днестре и Дунае. - Киев, 1983. - С. 205-219.

4. Михайлина Л. П. Населення Верхнього По пруття VIII-X ст. / Л. П. Михайлина. - Чернівці, 1997. - 143 с.

5. Михайлина Л. Східнослов'янський могильник кінця 1-го тис. н. е. біля с. Ревне на Пруті / Л. Михайлина // Питання стародавньої та середньовічної історії, археологи й етнології. - Чернівці, 2000. - Т. 2. - С. 81-90.

6. Михайлина Л. Слов'яни VIII-X ст. між Дніпром і Карпатами / Л. Михайлина. - Київ, 2007. - 300 с.

7. Михайлина Л. П. Могильники та особливості поховального обряду райковецької культури / Л. П. Михайлина // Діньслово: збірка праць на пошану дійсного члена Національної академії наук України Петра Петровича Толочка з нагоди його 70-річчя. - Київ, 2008. - С. 279-287.

8. Приходнюк О. М. Слов'яни на Поділлі (VI-VII ст. н. е.) / О. Приходнюк. - Київ, 1975. - 154 с.

9. Русанова И. П. Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом / И. П. Русанова. - Москва, 1973. - 100 с.

10. Соловій Г. Ритуальні поховання культового місця Пліснеського археологічного комплексу (за матеріалами досліджень 2009-2010 рр.) / Г. Соловій // “Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи”. Матеріали XI міжнародної студентської наукової археологічної конференції. - Чернігів, 2012. - С. 174-176.

11. Тимощук Б. О. Слов'яни Північної Буковини V- IX ст. / Б. Тимощук. - Київ, 1976. - 176 с.

12. Тимощук Б. А., Русанова И. П, Михайлина Л. М. Итоги изучения славянских памятников Северной Буковины V- X вв. / Б. А. Тимощук, И. П. Русанова, Л. П. Михайлина // Советская археология. - Москва, 1981. - №2. - С. 87-88.

13. Тимощук Б. О. Східні слов'яни VII-X ст: полюддя, язичництво, початки держави / Б. О. Тимощук. - Чернівці, 1999. - 175 с.

14. Томенчук Б.П. Християнські некрополі давнього Галича / Б. Томенчук // Галицько-Буковинський хронограф. - № 1 (2). - Івано-Франківськ - Чернівці, 1997. - С. 5-20.

15. Томенчук Б. П. Одержавлення та християнізація Галицько-Волинських земель в часи середньовіччя (за даними поховального обряду) / Б. П. Томенчук // Галичина. - Івано-Франківськ, 2000. - № 4. - С. 16-24.

16. Томенчук Б. П. Олешківська ротонда. Археологія дерев'яних храмів / Б. Томенчук. - Івано-Франківськ, 2005. - 168 с.

17. Федоров Г. Б. Население Пруто-Днестровского междуречья в І тысячелетии н. э. / Г. Б. Федоров. - Москва, 1960. - 380 с.

18. Филипчук А. Про попередні результата дослідження валу № 5 Пліснеського городища у 2008 р. / А. Филипчук // “Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи”. Матеріали VIII міжнародної студентської наукової археологічної конференції. - Чернігів, 2009. - С. 216-220.

19. Филипчук М. А. Слов'янський період в історії Пліснеська / М. А. Филипчук // Тези конференції “Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції”. - Львів, 1993. - С. 22-23.

20. Филипчук М.А. Генезис Прикарпатських городищ VHI-X ст. з позицій полісної структури суспільства / М. А. Филипчук // Тези міжнародної конференції “Еволюція розвитку слов'янських градів VIII-XIV ст. у передгір'ї Карпат і Татр”. - Львів, 1994. - С. 9-11.

21. Филипчук М. Про початки формування державних структур в українському Прикарпатті / М. Филипчук // Галицько- Буковинський хронограф. - № 1 (3). - Івано-Франківськ - Чернівці, 1999. - С. 99-106.

22. Филипчук М. А. Звіт про археологічні дослідження на території літописного Пліснеська (с. Підгірці Бродівського р-ну Львівської обл.) у 2000 році / М. А. Филипчук // Науковий архів Інституту археології Львівського національного університету ім. І. Франка. - Львів, 2001. - 55 с.

23. Филипчук М. Рятівні археологічні роботи в літописному Пліснеську протягом 2001, 2003 рр. / М. Филипчук // Археологічні дослідження в Україні. 2002-2003 рр. - Київ, 2004 - С. 328-334.

24. Филипчук М. А. Державотворчі процеси в Українському Прикарпатті у VUI-X ст. / М. А. Филипчук // Вісник Інституту археології Львівського національного університету ім. І. Франка. - Львів, 2006. - Вип.1. - С. 58-70.

25. Филипчук М. А. Структура Пліснеського археологічного комплексу в слов'янський та давньоруський час / М. А. Филипчук // Вісник Інституту археології Львівського національного університету ім. І. Франка. - Львів, 2009. - Вип.4. - С. 3-21.

26. Филипчук М. А. Звіт про археологічні розкопки на території літописного Пліснеська у 2007 році / М. А. Филипчук // Науковий архів Інституту археології Львівського національного університету ім. І. Франка. - Львів, 2009. - 131 с.

27. Филипчук М. А. Дослідження Пліснеського археологічного комплексу у 2007 році / М. А. Филипчук // Вісник Інституту археології Львівського національного університету ім. І. Франка. - Львів, 2009. - Вил. 4. - С. 130-176.

28. Филипчук М. А. Попередні результати дослідження культового місця слов'янського часу на території Пліснеського археологічного комплексу в 2009 р. / М.А. Филипчук // Вісник Інституту археології Львівського національного університету ім. І. Франка. - Львів, 2010. - Вил. 5. - С. 135-169.

29. Филипчук М. Слов'янські поселення VIII- X ст. українського Прикарпаття / М. Филипчук. - Львів, 2012. - 312 с.

30. Филипчук М. Могильники Пліснеського археологічного комплексу як джерело до вивчення етнокультурних взаємовпливів на мікрорегіональному рівні / М. Филипчук, Н. Шуй // Вісник Інституту археології Львівського національного університету ім. І. Франка. - Львів, 2006. - Вил. 1. - С. 71-85.

31. Филипчук М. А. До питання про ритуальні інгумаційні поховання жертовного поясу святилища Пліснеського городища (за матеріалами досліджень 2009 р.) / М. А. Филипчук, Г. В. Соловій // Вісник Інституту археології Львівського національного університету ім. І. Франка. - Л., 2011. - Вил. 6. - С. 62-95.

32. Филипчук М. А. До питання про ритуальні поховання в межах “жертовного поясу” культового місця Пліснеського археологічного комплексу (за матеріалами досліджень 2009 року) / М. А. Филипчук, Г. В. Соловій // Наукові записки Львівського історичного музею. - Вил. 15. - 2012. - С. 24-41.

33. Шуй Н. До питання про топографію слов'янських кремаційних могильників в Українському Прикарпатті / Н. Шуй // “Середньовічні старожитності Південної Русі-України”. Тези доповідей ІП Міжнародної студентської наукової археологічної конференції. - Чернігів, 2004. - С. 137-138.

34. Шуй Н. Про топографію могильників літописного Пліснеська / Н. Шуй // “Середньовічні старожитності Південної Русі- України”. Матеріали IV Міжнародної студентської наукової археологічної конференції. - Чернігів, 2005. - С. 194-196.

35. Ягодинська М. Слов'янський могильник біля Старого Збаража / М. Ягодинська // Джерело. - Вил. 1. - Тернопіль, 1994. - С. 137-153.

36. Ягодинська М. Слов'яни (VI-IX ст. н. е.) / М. Ягодинська // Тернопілля: сторінки історії. - Тернопіль, 1995. - С. 57-68.

Размещено на Allbest.ru