Орільський рубіж Полтавського козацького полку в археологічних дослідженнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОРІЛЬСЬКИЙ РУБІЖ ПОЛТАВСЬКОГО КОЗАЦЬКОГО ПОЛКУ В АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Є.С. Калашник

На виключному значенні р. Оріль (лівої притоки Дніпра на межі Полтавської та Дніпропетровської областей), як природного рубежу між кочовим степовиками та осілими землеробами лісостепу, наголошував ще В.Г. Ляскоронський, відмічаючи: «...речка Орель ярче других должна была выражать эту борьбу и сохранить о ней воспоминания.» [26, 82]. Подальші археологічні дослідження багатогранно підтвердили цю тезу [42, 19-26; 44, 328-329]. Кульмінацією ж цього протистояння можна вважати XVII-XVIII ст. із постійною присутністю військового контингенту в регіоні [23, 114-115] та будівництвом монументальних оборонних споруд Української лінії. Поглиблене дослідження об'єктів культурної спадщини козацької доби, що має місце в останні десятиріччя, спонукає до історіографічного аналізу матеріалів, пов'язаних із окресленим мікрорегіоном.

Початок археологічних досліджень у Полтавському Пооріллі припадає на середину ХІХ ст. За завданням Київської тимчасової комісії для розбору давніх актів, під час своєї другої подорожі Полтавщиною (1845-1846 рр.), орільські пам'ятки оглядає Т.Г. Шевченко [40, 90-95]. Через арешт у 1847 р., поет, відлучений від науки, вимушений був використовувати фахові знання та науковий доробок у образотворчому мистецтві та літературі [40, 90]. У його щоденнику та різних творах, що «мають виняткову документальну цінність» [40, 91], змальовані рештки Української оборонної лінії, зокрема поблизу с. Шедієве [40, 94].

Перші ґрунтовні археологічні розвідки у Нижньому Пооріллі були проведені В.Г. Ляскоронським на поч. ХХ ст. [26, 3-82]. Учений констатує наявність на правобіччі Орелі стародавнього валу та більш нового, що перекриває перший; протяжність укріплень від м. Орлик ламаною лінією на північ, до Китайгорода; облаштування у валу три- та чотирикутних бастіонів, повідомляє про пусті фортеці поблизу укріплень [26, 3, 78-79]. Також археологом було зроблено план укріплень містечка Китайгород [26, 78-79].

На матеріали розвідок В.Г. Ляскоронського посилається інший видатний дослідник Полтавщини Л.В. Падалка, зокрема при описі Китайгорода та Царичанки у фундаментальній праці «Прошлое Полтавской территории и ее заселение» [32, 177]. У більш ранньому творі дослідника, від 1905 р., знаходимо побіжний опис Української лінії поблизу с. Ряське [31, 203].

Безпосередньо на місцевості досліджував укріплення Української лінії відомий історик Слобожанщини Д.І. Багалій [5, 11].

Короткі відомості про пам'ятки козацької доби на території Полтавського полку відомі у матеріалах комплексної експедиції В.В. Докучаєва 1888-1890 рр. Зокрема згадується фортеця сотенного Китайгорода на другій терасі правого берега р. Оріль [39, 110].

Буремного 1917 р. у Полтаві виходить друком книга М.О. Макаренка «Городища и курганы Полтавской губернии». Дослідник наводить відомості про археологічні пам'ятки, спираючись на матеріали анкетування Центрального статистичного комітету 1873 р. [27]. У Нижньому Пооріллі перелічуються «городки» в Орлицькій волості, у Китайгороді, Царичанці, два біля Нехворощі і фортеця у с. Ряське [27, 11-12, 21]. Також згадуються рештки укріплень Української лінії у сс. Ряське, Нехвороща, Залінійне та Старовірівка [27, 21, 22].

Як бачимо, на дореволюційному етапі археологічних досліджень були окреслені певні історико-культурні ареали у Нижньому Пооріллі. Вони тяжіють, в першу чергу, до адміністративних центрів регіону, таких як Орлик, Китайгород, Царичанка, Нехвороща, Ряське, а також до пам'ятки фортифікації - Української лінії.

Регіон привертає увагу археологів і у радянську добу, однак козацькі старожитності не знайшли широкого висвітлення у тематиці досліджень [2; 35, 75]. Відмітимо дослідження укріплень Китайгорода у 1972 р. Д.Я. Телєгіним [38, 39] та роботи експедиції М.П. Кучери у 1985 р. В ході останніх було обстежено ділянку Української лінії довжиною 40 км на відрізку Нехвороща - Ряшівка [5, 111]. Встановлено, що Лінія краще збереглася на високих стрімких ділянках правого берега р. Оріль, а у межах населених пунктів та на пологих ділянках зруйнована господарською діяльністю. Укріплення Лінії складаються з валу, в якому через проміжки близько 200 м облаштовані редани, рову та гласису. Висота валів 0,5-1,0 м, ширина - 4,0-4,5 м, висота гласису 3,4-4,0 м, ширина його 0,5-0,7 м. Глибина ровів, від вершини брустверу, складає 2,0-2,3 м, ширина їх - 6,0-9,5 м; дно ровів підтрикутне або округле у профілі [5, 112-114]. Також були досліджені ровики для відводу води; перпендикулярні Лінії відгалуження в сторону заплави - для зменшення маневреності кінноти; споруди на зразок маяків, в основі яких використовувалися кургани [5, 114]. Крім того, спростовано твердження В.Г. Ляскоронського про існування більш ранніх укріплень та їх приналежність до системи Змійових валів [5, 115].

Дослідження козацької спадщини у полтавській течії р. Оріль були відновлені на рубежі 1980-1990-х рр. Однак на цей час територія зазнала значних адміністративних змін.

У 1990 р. акваторію Орелі в районі с. Нехвороща досліджує Експедиціяпідводних археологічнихробіт Центру археології та історії Дніпра при Запорізькому обласному краєзнавчому музеї спільно з журналом «Пам'ятки України» при участі Полтавського краєзнавчого музею [43, 75-78]. Роботами експедиції встановлено факт знищення укріплень Васильківської фортеці з метою спорудження дамби, досліджено рештки оборонних валів Успенського Орільського монастиря. Серед знахідок - фрагменти посуду, кахлів, деталі військового спорядження. Також було виявлено човен-довбанку.

Про відкриття археологами в той же час у околицях с. Лівенське решток зимівника та сторожового поста- бекету повідомляє О.Л. Олійник [29, 87, рис. 2]. У замітці краєзнавця І.В. Бовкуна з'являються короткі відомості про майдан поблизу хутора Кумина Балка та місцезнаходження кераміки ХУП-ХУШ ст. в межах с. Велика Маячка [3, 107].

У 1990-ті рр. об'єкти культурної спадщини Нижнього Поорілля з'являються у пам'яткознавчіх студіях. Особливу увагу привертають рештки Української лінії [1, 289, 291], Успенського монастиря біля Нехворощі [1, 289; 25, 28; 34, 28-30 ], сотенні містечка [25, 27-28].

Ґрунтовні дослідження Української лінії на початку 1990-х рр. були проведені Г.П. Заїкою - опрацьовано значну кількість джерел, узагальнено попередні історичні дослідження, проведено власні археологічні спостереження [8; 10; 12]. Результатом багаторічної роботи став цикл наукових статей [7; 9; 11; 13; 15; 16] та монографія, видана, на жаль, вже по смерті дослідника [14]. Г.П. Заїка ініціював створення історичної асоціації «Українська лінія», що існувала з 1994 по 2008 рр. [14, 42], очолювана краєзнавцем І.В. Бовкуном.

Археологічні дослідження Лінії у 1995 р. продовжились Б.І. Золотницьким. Рештки укріплень були обстежені у межах Машівського та Новосанжарського районів Полтавської області, проводилися планіграфічні спостереження, досліджено профілювання укріплень [17].

У 2003 р. рештки Української лінії між сс. Бурти і Нехвороща досліджував А.В. Гейко. Археолог відмічав, що найкраще укріплення збереглися біля с. Бурти; біля Нехворощі зафіксовано лише залишки рову [33].

У 2007 р. Лівеньску фортецю Української лінії оглядав В.О. Мокляк. Ним проведено фотофіксацію пам'ятки, однак не проводилися планіграфічні дослідження, на необхідності яких лише було акцентовано увагу [28, 82-83].

У 2003 та упродовж 2005-2009 рр. експедицією Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького проводяться активні археологічні дослідження містечка Китайгород (нині Царичанського району Дніпропетровської області) [30; 36; 37; 38]. Перші ж археологічні дослідження пам'ятки співробітниками установи були проведені у 1982 р. [38, 39]. У матеріалах експедиції широким спектром знахідок представлені найрізноманітніші групи ужиткових речей, посуду, кахлів.

У 2008 р. асоціацію «Українська лінія» перейменовано у «Центр історичних подій та військової археології», який був очолений І.В. Бовкуном. У останні роки з питань археології, історії, пам'яткознавства організація тісно співпрацює із академічними установами. Достойне місце серед тематики досліджень Центру посідають історико-археологічні дослідження козацької старовини регіону.

Наукові праці останнього періоду можна розподілити на дві групи - такі, що вводять виявлені артефакти до наукового обігу (скляний посуд, керамічні вироби, прикраси, збрую, зброярські артефакти, скарби тощо) [4; 18; 20; 2і; 22; 24, 189; 33; 41] і ті, що на основі решток матеріальної культури узагальнюють історичні процеси у Нижньому Пооріллі за козацької доби [19; 23]. археологічний старожитність козацький

Таким чином, історія археологічних досліджень Нижнього Поорілля - території, що стала південно-східним рубежем Полтавського полку і Гетьманщини вцілому - нараховує понад 150 років. Вона пройшла декілька якісно різних етапів. На дореволюційному було окреслено коло проблем у регіоні, що їх покликані вирішити саме археологічні дослідження, встановлено історичні ареали які потребують фахового аналізу, зроблено перші кроки до пам'яткознавчої інтерпретації об'єктів культурної спадщини. Радянський період відзначився згортанням інтересу до археологічного вивчення пам'яток козацької доби як в Україні, так і в досліджуваному регіоні зокрема. 90-ті рр. ХХ ст. принесли відновлення археологічних пошуків у регіоні - комплексно досліджується Українська лінія, розширюється коло об'єктів вивчення - до наукового обігу включаються селітроварницькі майдани, вперше звертається увага на рештки матеріальної культури, розглядаються питання пам'яткознавчого характеру. Початок ХХІ ст. характеризується археологічними дослідженнями сотенних містечок, публікацією артефактів козацької доби та появою історико-археологічних студій, присвячених аналізу історичних процесів у регіоні за козацької доби. Крім того об'єкти культурної спадщини включаються до Зводу пам'яток історії та культури.

Посилання

1. Археологія доби українського козацтва XVI - XVIII ст. [Текст]: / Навч. посібник / Д.Я. Телєгін, І.С. Винокур, О.М. Титова, І.К. Свєшніков [та ін.]. - Київ: ІЗМН, 1997. - 336 с.

2. Бовкун І.В. Нові археологічні пам'ятки в Нижньому Пооріллі [Текст] / І.В. Бовкун // 100-річчя Полтавського краєзнавчого музею. - Полтава: Вид. ПКМ, 1991. - С. 105-107.

3. Бовкун И.В. Отчет об археологических разведках на территории Ливенского с/совета по р. Орели в 1989 г. [Текст] / И.В. Бовкун // НА ЦОДПА, ф. е, спр. 512, 2 арк.

4. Бовкун І.В. Дукач з околиць с. Маячка [Текст] / І.В. Бовкун, Є.С. Калашник // Археологічний літопис Лівобережної України. - Полтава: Археологія, 2008. - № 1-2. - С. 150.

5. Вітрик І.С. Українська лінія як пам'ятка археології пізнього середньовіччя / І.С. Вітрик // Археологія. - Київ: Академічна періодика, 1999. - № 2. - С. 111-116.

6. Гейко А.В. Звіт про археологічні розвідки на території Новосанжарського району Полтавської області. - Полтава, 2003 [Текст] / А.В. Гейко // НА ЦОДПА, ф. е, спр. 354, 45 арк.

7. Заїка А.Г. До питання про Українську лінію [Текст] /

А.Г. Заїка, Г.П. Заїка // Пам'ятки археології Полтавщини. - Полтава: Вид. ПКМ, 1991. - С. 94-103.

8. Заика А.Г. Отчет об исследованиях Украинской оборонительной линии XVIII в. на территории Полтавской области в 1990 году. - Полтава, 1990 [Текст] / А.Г. Заика, Г.П. Заика // Мокляк В.А., Ткаченко А.М. Отчет о разведках в междуречье рек Ворсклы и Орели (Новосанжарский р-н Полтавской обл. ) // НА ПКМ, од. зб. 03-344, арк. 44-50.

9. Заїка Г.П. Воєнні дії в межах сучасної Полтавщини в період Російсько-турецької війни 1735-1739 рр. [Текст] / Г.П. Заїка // 100-річчя Полтавського краєзнавчого музею. - Ч. ІІІ. - Полтава: Вид. ПКМ, 1991. - С. 19-22.

10. Заїка Г.П. Звіт про обстеження Української лінії. 1994 р. [Текст] / Г.П. Заїка // НА ЦОДПА, ф. е, спр. 77, 34 арк.

11. Заїка Г.П. З легенд про Орільські скарби [Текст] / Г.П. Заїка // Козацькі старожитності Полтавщини. - Полтава: Археологія, 1994. - Вип. 2. - С. 143-145.

12. Заїка Г.П. Звіт про обстеження Української лінії в межах Полтавщини в 1994 р. [Текст] / Г.П. Заїка // НА ЦОДПА, ф. е, спр. 88, 6 арк.

13. Заїка Г.П. Обстеження Української лінії [Текст] / Г.П. Заїка // Полтавський археологічний збірник. - Полтава: Археологія, 1995. - Ч. 3. - С. 127-131.

14. Заїка Г.П. Українська лінія [Текст] / Г.П. Заїка; відп. редактор О.Б. Супруненко. - Київ-Полтава: Археологія, 2001. - 88 с.

15. Заїка Г.П. Коли та з якою метою споруджувалася Українська лінія [Текст] //. Наш рідний край (Сторінки з історії козацтва на Полтавщині). - Полтава, 1991. - Вип. 9. - С. 33-43.

16. Заїка Г.П. Некоторые вопросы истории Украинской линии [Текст] / Г.П. Заика, А.Г. Заика // Охрана и исследования памятников археологи Полтавщины. - Полтава, 1989. - С. 83-88.

17. Золотницький Б.І. Звіт про обстеження Української лінії на території Машівського та Новосанжарського району Полтавської області 1995 р. - Полтава, 1996 [Текст] / Б.І. Золотницький // НА ЦОДПА, ф. е, спр. 121, 36 арк.

18. Калашник Є.С. Перстень-печатка XVII ст. з Поорілля [Текст] / Є.С. Калашник // Археологічний літопис Лівобережної України. - Полтава: Археологія, 2008. - № 1-2. - С. 136.

19.

20. Калашник Є.С. Доля сотенного містечка Маячка у Північній війні: археологічний аспект [Текст] / Є.С. Калашник // Археологічний літопис Лівобережної України. - Полтава: Археологія, 2009. - № 1. - С. 53-57.

21. Калашник Є. Дрібна керамічна пластика XVII-XVIII ст. з Новосанжарського Поорілля [Текст] / Євген Калашник // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні - Київ, 2010. - Вип. 19. - С. 123-128.

22. Калашник Є. Козацький рушничний ладунок XVII ст. За матеріалами з с. Лівенське на Полтавщині [Текст] / Є. Калашник // Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи. Мат. ІХ Міжнар. студ. наук. археол. конф. - Чернігів: Сіверянська думка, 2010. - С. 101-104.

23. Калашник Є. Деякі форми скляного посуду козацької доби з південно-східних околиць Гетьманщини [Текст] / Є. Калашник // Середньовічні старожитності Центрально- Східної Європи. Мат. Х міжнар. студ. наук. археол. конф. - Чернігів: Сіверянська думка, 2011. - С. 78-80.

24. Калашник Є. Матеріальна культура Лівенської фортеці на Українській лінії [Текст] / Євген Калашник, Іван Бовкун // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. - Київ, 2012. - Вип. 21. - Ч. І. - С. 114-123.

25. Ковальова І.Ф. Нові знахідки товарних пломб та особистих печаток з козацьких пам'яток Дніпровського лівобережжя [Текст] / І.Ф. Ковальова, В.М. Шалобудов // Старожитності Лівобережного Подніпров'я-2011 / Наук. ред. О.Б. Супруненко. - Київ-Полтава, 2011. - С. 182-192.

26. Кулатова І.М. Старожитності козацької доби на Полтавщині [Текст] / І.М. Кулатова // Археологічні дослідження пам'яток українського козацтва. - Київ, 1993. - Вип. 2. - С. 28-29.

27. Ляскоронский В.Г. Городища, курганы и длинные (змиевы) валы в области Днепровского Левобережья [Текст] /

В.Г Ляскоронский // Тр. XIV Ас в Чернигове 1909. - Том ІІІ. - С. 1-82.

28. Макаренко Н. Городища и курганы Полтавской губернии (Сборник топографических сведений) [Текст] / Миколай Макаренко. - Полтава: Изд. ПУАК, 1917. - 105, ХІХ с.

29. Мокляк В.О. Полтавський полк: Науково-популярний нарис історії полку з часу його виникнення до кінця XVIII ст. [Текст] / В.О. Мокляк. - Полтава, 2008. - 112 с.

30. Олійник О.Л. Запорізький зимівник часів Нової Січі (1734-1775 рр.) [Текст] / О.Л. Олійник. - Запоріжжя: Дике поле, 2005. - 225 с.

31. Осадча Ю. Фрагменти кахлів козацької доби (з розкопок Китайгородської експедиції) [Текст] / Юлія Осадча// Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні - Вип. 17. - Київ, 2008. - С. 124-127.

32. Падалка Л.В. О древних городках, городищах и насыпных валах на территории нынешней Полтавской губернии [Текст] / Л.В. Падалка // Труды ПУАК. - Полтава: Тип. Т-ва печатного дела, 1905. - Вып. 1. - С. 155-214.

33. Падалка Л.В. Прошлое Полтавской территории и ея заселение: Исследования и материалы с картами [Текст] / Л.В. Падалка. - Полтава: Тип. Т-ва печатного дела, 1914. - 239 с.

34. Сальніков В. Артилерійські снаряди з околиць с. Лівенське у Пооріллі [Текст] / Віталій Сальніков // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. - Київ, 2010. - Вип. 19. - С. 155-158.

35. Сенченко В. Козацький монастир на Орелі [Текст] / В. Сенченко // Пам'ятки України. - Київ, 1991. - № 2. - С. 28-30.

36. Сидоренко ГО. Довідник з археології України. Полтавська область [Текст] / Г.О. Сидоренко, Є.В. Махно, Д.Я. Телегін. - Київ: Наукова думка, 1982. - 108 с.

37. Старік О. Сотенне містечко Китайгород (розкопки 2006 р.) [Текст] / Олексій Старік// Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. - Вип. 16. - Київ, 2007. - С. 63-65.

38. Старік О. Пам'ятки козацької доби в археологічних дослідженнях ДІМ 2008 р. [Текст] / О. Старік // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні - Вип. 18. - Київ, 2009. -

С. 113-117.

39. Старік О. Результати дослідження поселення XVII- XVIII ст. у с. Китайгород Дніпропетровської області [Текст] /О. Старік // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні - Вип. 20. - Ч. І. - Київ, 2011. - С. 38-47.

40. Супруненко О.Б. Пам'ятки археології Полтавщини в матеріалах докучаєвської експедиції 1888-1890 рр. [Текст] / О.Б. Супруненко // Археологічний літопис Лівобережної України. - Полтава: Археологія, 1998. - № 1-2. - С. 107-111.

41. Супруненко О.Б. Археологічні студії Тараса Шевченка на Полтавщині [Текст] / О.Б. Супруненко // Археологічний літопис Лівобережної України. - Полтава: Археологія, 2000. - № 1-2. - С. 90-95.

42. Супруненко О. Рідкісна знахідка козацького часу з Поорілля [Текст] / Олександр Супруненко, Іван Бовкун // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. - Київ, 2011. - Вип. 20. - Ч. І. - С. 47-49.

43. Телегин Д.Я. Памятники Поорелья в работах экспедиции «Днепр-Донбасс» (1970-1971) [Текст] / Д.Я. Телегін // Археологічний літопис Лівобережної України. - Полтава: Археологія, 2001. - № 2. - С. 19-26.

44. Трипольський І.Л. Нехвороща на Орілі [Текст] / І.Л. Трипольський // Нові археологічні дослідження пам'яток українського козацтва. - Київ, 1992. - Вип. 1. - С. 75-78.

45. Эварницкий Д.И. Курганы у р. Орели Екатеринославской губернии [Текст] / Д.И. Эварницкий // Тр. VIII АС. - Москва, 1890. - Т. ІІІ. - С. 328-329.

Анотація

Размещено на Allbest.ru