Козацько-старшинська родина Фененків у суспільно-політичному житті північного лівобережжя ХVІІІ - першої половини XIX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

С.А. Токарєв

Ключові слова: Ніжинський полк, Глухівська сотня, родина Фененків.

козацький старшинський родина фененко

Одним з актуальних завдань сучасної української історіографії є вивчення історії національної еліти, яку за доби Гетьманщини уособлювала українська козацька старшина. Проте увагу фахівців привертають насамперед представники генеральної та полкової старшини, тоді як історія козацько- старшинських родин на сотенному рівні здебільшого залишається недостатньо дослідженою.

Оскільки Глухів упродовж 1708-1782 рр. був столицею Української козацької держави, представники місцевих козацько-старшинських родин відігравали помітну роль у суспільно-політичному житті Гетьманщини. Це стосується, зокрема, родини Фененків. Суспільно-політична діяльність її представників залишились поза увагою вітчизняних дослідників за винятком В. Модзалевського [1] та В. Кривошеї [2; 3], які у своїх студіях навели короткі відомості про представників цієї династії.

Родина Фененків, як і деякі інші козацько- старшинські родини Глухівської сотні, походилa з Правобережної України. У козацькому реєстрі 1649 р. в окремих сотнях Корсунського полку згадувались козаки зі схожими іменами або прізвищами. Зокрема, серед козаків Корчівської сотні згадувався Фенець Деруденко, у Герасименковій - Хвен Коломійченко і Матюшка Фененко, у сотні Городиського - Хвенько Барашенко, а в Демковій - Фенька Ющенко. Ймовірно, від одного з них походив Влас Фененко, котрий 27 січня 1672 р. згадувався як корсунський полковий хорунжий. Його син Федір, згідно із сімейним переказом, брав участь у Полтавській битві. Після фактичної ліквідації Корсунського полку він переселився на хутір Морозівка Глухівської сотні, де одружився на дочці місцевого державця Олені Іванівні Мороз [1, 31, 45; 4, арк. 8].

За даними В. Кривошеї, вже у 1710 р. Федір Власович Фененко посів уряд ніжинського полкового хорунжого [3, 78]. 16 січня 1712 р. він був звільнений універсалом І. Скоропадського з військової служби. Але, незважаючи на це, Ф.В. Фененко 4 вересня 1740 р. згадувався як глухівський городовий отаман [1, 31; 4, арк. 45-45 зв.].

Його син Федір Федорович вступив на військову службу в Ніжинському полку згідно з універсалом І. Скоропадського, датованим 16 січня 1712 р. У 1737 р. він згадувався як глухівський сотенний осавул, а 16 лютого 1756 р. - як глухівський сотенний комісар [1, 32; 4, арк. 67]. Його брат Роман Федорович вступив на службу в 1751 р., а 17 жовтня 1761 р. отримав універсал К. Розумовського на звання значкового товариша. Гетьман також наказав йому перебувати у підпорядкуванні генерального підскарбія В. Гудовича. У 1770 р. Р. Фененко отримав чин абшитованого глухівського сотника. Згодом він тривалий час служив у канцелярії Малоросійського Скарбу, 14 квітня 1782 р. був удостоєний звання бунчукового товариша згідно з ордером князя П. Румянцева-Задунайського, а після виходу у відставку проживав у с. Морозівка Глухівського повіту. Він був одружений на доньці воронізького козака Агафії Іванівні Гладкій, проте дітей не мав.

Згодом рід Федора Федоровича Фененка розділився на три гілки. Його старший син Яків вступив на військову службу у складі козацького товариства Ніжинського полку у 1765 р. 23 липня 1781 р. він отримав звання значкового товариша, а при виході у відставку у 1798 р. - корнета. Йосип Федорович розпочав службу в Ніжинській полковій канцелярії, де служив канцеляристом упродовж 1777-1781 рр., 28 лютого 1783 р. перейшов на службу до кроле- вецького міського магістрату, а продовжив кар'єру у кролевецькому повітовому суді до виходу у відставку в 1798 р. в чині губернського секретаря. Нарешті, Олександр Федорович на цивільній службі досягнув порівняно скромного рангу колезького секретаря.

Сини Якова Федоровича Василь, Іван і Михайло перебували на військовій службі у Виборзькому та Нижегородському мушкетерських полках. Сини Йосипа Федоровича Роман і Федір перебували на військовій та цивільній службі в установах Чернігівської губернії. Нарешті, сини Олександра Федоровича Хома, Гаврило, Ілля, Василь і Петро перебували на цивільній службі в Орловській, Архангельській, Самарській і Вітебській губерніях[1, 31-37; 2, 427; 4, арк. 8 зв.; 5, арк. 74 зв.].

Представник іншої гілки роду, син корсунського полкового хорунжого Родіон Власович Фененко у 1709 р. згадувався як значний військовий товариш [1, 31; 2, 384]. Один з його синів Семен був священиком у Глухові, а інший - Іван не мав жодного військового чи духовного звання. Їхні нащадки не залишили по собі помітного сліду [1, 31-32; 2, 384; 3, 94; 4, арк. 8, 60, 67].

У 1756 р. Федір Федорович Фененко в ранзі глухівського сотенного комісара передав зібрані в сотні кошти до Канцелярії Малоросійського скарбу [4, арк. 67]. З 27 лютого до 30 жовтня 1770 р. значковий товариш Роман Федорович Фененко перебував при «резервній команді козаків при Глибівській дистанції», від участі в якій був звільнений для поїздки до Малоросійської Колегії з метою отримання патенту на звання сотника. Упродовж 1771-1782 рр. Р. Фененко, згідно з вибором місцевого шляхетства, проводив ревізію маетностей Глухівського повіту [1, 32].

Набуття маєтностей представниками родини розпочалось відразу ж після переселення Федора Власовича Фененка до Глухівської сотні. Після одруження на Олені Іванівні Мороз він отримав у посаг четверту частину села Морозівка у Глухівській сотні. 1 травня 1710 р. у Глухівському сотенному правлінні за участю сотника А. Марковича і глухівського городового отамана С. Карповича відбувся розподіл майна І. Мороза. Частина його володінь, а саме хутір Морозівка, млин з 3 колами на р. Локня, винниця з казанами, пасіка, землі сільськогосподарського призначення, ділянки лісу, сінокосу, двор у Глухові та 2 комори переходили у власність Федора Власовича Фененка. У 1740 р. глухівський городовий отаман Федір Федорович Фененко подав у сотенне правління клопотання про дозвіл на будівництво комори поблизу Преображенської церкви. 4 вересня 1740 р. глухівський сотник Д. Турянський і сотенний писар Г. Кологривий видали відповідний дозвіл за умови, що Ф. Фененко буде сплачувати щорічно 60 коп. на утримання Глухівської ратуші [1, 31; 4, арк. 38, 50].

За даними О. Лазаревського, у 1782 р. сотник Роман Федорович Фененко у с. Морозівка Глухівського повіту володів 6 дворами підсусідків з 8 хатами і 1 бездвірною хатою. Водночас його племіннику, козаку-підпомічнику Якову Федоровичу Фененку, належали 4 двори з 5 хатами [6, 454]. У с. Камінь Глухівського повіту Р. Фененку та Я. Фененку належало по 8 дворів [7, 455]. Загальна кількість підданих Р. Фененка у 1782 р. становила 65 осіб у с. Морзівка і 55 - у с. Камінь [4, арк. 74 зв.]. Наступного року йому належали 86 посполилих у с. Морозівка і 56 у с. Камінь [5, арк. 74 зв.]. Також Р. Фененку належав млин на р. Локня з 2 борошняними колами [2, 427].

Бунчуковий товариш Р. Фененко клопотався про визнання за собою дворянських прав і включення до родовідних книг дворянства Новгород-Сіверського намісництва. У січні 1782 р. він подав до Новгород- Сіверського дворянського депутатського зібрання необхідні документи, а саме «сказку» про походження своєї родини, відомості про життя і діяльність предків, власну службу у війську, майновий і сімейний стан.

Рішенням Новгород-Сіверської дворянської комісії у 1784 р. Р. Фененко був внесений до 6 частини родовідної книги дворянства Новгород-Сіверського намісництва. Його племінник, син глухівського сотенного осавула і комісара, Олександр Федорович на підставі свідчення Кролевецького повітового суду про те, що він насправді є племінником Р. Фененка і спільно володіє разом з ним нерухомим майном, у 1787 р. також був включений до дворянства Новгород-Сіверського намісництва.

Після того, як Герольдія отримала виключні права на надання дворянських звань, у 1820 р., при вступі на службу сина Олександра Федоровича Фененка Іллі, відбувся повторний розгляд справи про дворянство родини. Зокрема, було виявлено, що до Новгород-Сіверської дворянської депутатської комісії не були подані гетьманські універсали на уряд корсунського полкового хорунжого, який посідав В. Фененко, універсали і грамоти на маєтності. Також чиновники Герольдії не отримали відомостей, який уряд обіймав дід претендента Федір і якими шляхами набув майно батько Олександр. Оскільки дворянські права, отримані дядьком претендента Романом, не поширювались на племінників, то Герольдія на підставі ст. 92 Жалувальної грамоти дворянству 16 серпня 1820 р. прийняла рішення скасувати постанову Новгород-Сіверської дворянської комісії і виключила Олександра та Іллю Фененків з числа претендентів на отримання дворянських прав [4, арк. 72-75, 90-90 зв., 120-121, 325-326].

Представник цієї ж гілки родини, син сотенного глухівського осавула Йосип Федорович також подав до Новгород-Сіверської дворянської комісії документи про власну службу і службу предків. Ухвалами комісії, оприлюдненими у жовтні 1784 р., червні 1787 р. і жовтні 1795 р., він, як і його брат Олександр, також був визнаний дворянином і внесений до 6 частини дворянської родовідної книги. 27 жовтня 1832 р. рішенням Чернігівського дворянського депутатського зібрання його син, губернський секретар Роман Йосипович, був внесений до 6 частини дворянської родовідної книги, незважаючи на те, що сам Йосип Федорович також був лише племінником нобілітованого бунчукового товариша Романа Федоровича Фененка. 17 березня 1848 р. Герольдія, розглянувши копії всіх необхідних документів, затвердила це рішення. 18 серпня 1850 р. син губернського секретаря Йосип Романович подав до Герольдії прохання про визнання за ним дворянських прав. Оскільки Герольдія мала в розпорядженні свідчення Чернігівської духовної консисторії від 14 липня 1842 р. про його народження, то на підставі ст. 60 і 139 9 тому Зводу законів Російської імперії 1842 р. за Й. Фененком були визнані права на дворянство і він був внесений до 6 частини дворянської родовідної книги [8, арк. 229-229 зв.].

8 жовтня 1841 р. Чернігівське дворянське депутатське зібрання постановило внести дружину померлого майора Михайла Яковича Фененка Олену з синами Миколою і Яковом до 3 частини дворянської родовідної книги. Герольдія, розглянувши надані документи, виявила, що Михайло Фененко перебував на дійсній військовій службі у званні капітана, а був звільнений у відставку зі званням майора. Законне народження його дітей засвідчила Чернігівська духовна консисторія, відтак 13 жовтня 1841 р. Герольдія підтвердила рішення Чернігівського дворянського депутатського зібрання про визнання дворянами представників цієї гілки родини Фененків.

Отже, династія Фененків була достатньо типовою козацько-старшинською родиною, представленою на сотенному рівні та серед неурядової старшини. Брак писемних джерел не дозволяє повною мірою з'ясувати їхнє походження, відстежити життєвий шлях, майнове становище. Проте, на відміну від багатьох подібних козацько-старшинских родин Гетьманщини, представники окремих гілок родини Фененків змогли довести своє право на отримання дворянських прав та привілеїв і були зрештою нобілітовані російським урядом.

Посилання

1. Модзалевський В. Малоросійський родословник / В. Модзалевський. - К. - СПб.: Видавництво ВІРД, 2004. - Т V - Вип. 3. - 80 с.

2. Кривошея В.В. Неурядова старшина Гетьманщини / В.В. Кривошея, І.І. Кривошея, О.В. Кривошея, . - К.: Стилос, 2009. - 432 с.

3. Кривошея В.В. Українська козацька старшина. - Ч. 1. Реєстр урядників гетьманської адміністрації / Вид. 2-е, доповнене, уточнене і виправлене / В.В. Кривошея. - К., 2005. - 259 с.

4. Інститут рукопису Національної бібліотеки України НАН України ім. В.І. Вернадського, ф. II, спр. 18976, 457 арк.

5. Інститут рукопису Національної бібліотеки України НАН України ім. В.І. Вернадського, ф. І, спр. 60378-60436, 363 арк.

6. Лазаревский А. Описание Старой Малороссии: Материалы по истории заселения, землевладения и управления / А. Лазаревский. - К.: Типография К.Н. Милевского, 1893. - Т. 2. Полк Нежинский. - 522 с.

7. Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779-1781). - К.: Археографічна комісія ВУАН, 1931. - XXI, 593 с.

8. Державний архів Чернігівської області, ф. 133, оп. 1, спр. 192, 598 арк.

9. Державний архів Чернігівської області, ф. 133, оп. 1, спр. 315, 532 арк.

Размещено на Allbest.ru