Посилення конспірації в ОУН(б): перехід від літерних до цифрових шифрів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України

Володимир Ковальчук

Той, хто досліджував письмові документи «спадкоємця справи УПА» -- збройного націоналістичного підпілля ОУН(б) -- неодноразово помічав, що адресати, адресанти, географічні назви, пункти зв'язку, ба навіть звичайні словосполучення чи розділи тексту деяких із джерел зашифровані. Звісно, це аж ніяк не ноу- хау українських підпільників: до такого вдавалися й в інших ор- ганізаціях-репрезентантах Руху опору. Наприклад, цифрами нерідко кодували документи в польській Армії Крайовій[B.d.]. Zaszyfrowany wykaz zotnierzy rybnickiego inspektoratu AK // Armia Krajowa, шифри застосовували білоруські партизаниПавлова Е. О месте и особенностях партизанских документов в комплексе источников по истории партизанского движения//Крьніцазнауства і спецыяльныя гістарьічньїя дисципліни: навук. зб. Вып. 6 / Рэдкал. : С. М. Ходзін (адк. рэд.) [і інш.]. -- Мінск: БДУ, 2011. -- С. 106. тощо. Втім, шифрувальна справа як у «них», так і в «нашій»> ОУН(б) досі залишається мало- дослідженою проблемою.

Псевдоніми в ОУН і УПА -- традиційний предмет зацікавлення вітчизняних істориків та лінгвістів. Наприклад, Іван Патриляк дослідив, що псевдоніми УПА були кількох типів: іменникові, прикметникові, віддієслівні чи ідіоматичні. Микола Лесюк теж розробив їхню класифікацію, а заразом акцентував увагу на виникненні та походженні псевдонімів. Наталія Павликівська розглянула неофіційний антропонімікон членів ОУН та учасників УПА за матеріалами експедиції в Івано-Франківській області 2005 рокуПавликівська Н. Псевдоніми учасників національно-визвольних змагань 1929-- 1950років ХХстоліття: ОУН та УПА// Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. -- 2012. -- Вип. 33. -- С 14--18.. Також ця дослідниця спеціально проаналізувала ті повстанські псевдоніми, що «відбивають історичне минуле українського народу»6. А ще вона здійснила спробу систематизації псевдонімів членів ОУН 1 УПА в словнику7 (до створення представницького багатотомного Індексу псевдонімів поки що далеко). Методи шифрування повстанських текстів (а заразом й імен повстанців) проаналізували Олександр Іщук 1 Наталія Ніколаєва8. А от над тим, коли літерні псевдоніми9 членів підпілля замінили на числові, як 1 над багатьма Іншими закономірностями шифрувальної справи (шифрування дат листів, окремих речень 1 розділів, застосування шифроблокнотів), історики посутньо ще не застановлялися.

Зміни в зашифровуванні підпільної документації у другій половині 1940-х рр. сталися через стрімке законспіровування мережі ОУН. Цьому процесу додали динамізму реорганізація УПА-Північ та УПА-Захід.

Оскільки «прямих» розпорядчих документів ОУН про одномо- ментну заміну літерних псевдонімів на цифрові виявити не вдалося, визначимо приблизний час, коли це сталося. Для цього порівняємо відомості про датування, авторів та адресатів ста документів із відомого нам масиву писемних джерел націоналістичного підпілля (ділові листи, накази, списки та ін.), що походять переважно із теренів Волині та Полісся й зберігаються нині в Галузевому державному архіві Служби безпеки України (далі -- ГДА СБ України).

Табл. 1. Зміни позначень адресантів й адресатів у документах націоналістичного підпілля ОУН(б) за 1947--1949 рр.

Павликівська Н. Апелятиви-історизми у псевдоніми ОУН та УПА // Актуальні проблеми філології та перекладознавства. -- 2012. -- № 5. -- С. 126--132. Павликівська Наталія. Словник псевдонімів ОУН--УПА. -- Вінниця: О. Власюк, 2007. -- 440 с.

Як бачимо, в документах №№ 1--27 автори та адресати фігурують під звичайними літерними псевдонімами. Це означає, що щонайменше до серпня 1947 р. ніякої реформи шифрування не було. Проте вже в наступні два-три місяці підпільники починають зашифровувати свої імена наборами з двох-чотирьох чисел. «Перша ластівка» в нашій таблиці -- лист за серпень 1947-го до Костянтина Вороніна, в якому автор, провідник ОУН(б) на Волині Микола Козак, назвав себе `8395' (документ № 28). Восени серед авторів та адресатів ділових листів з'являються `50' (Василь Кук), `75' (Петро Федун), `777' (Роман Шухевич), `5410' (І. Мельничук) та інші (документи №№ ЗО--31).

Зате кореспонденція за 1948 р. (документи №№ 33--49) уже на 2/3 завірена цифровими псевдонімами. В п'ятнадцяти документах цифрами позначено 10 авторів і 12 адресатів. Серед підписаних літерними псевдонімами -- листи Степана Янишевського (`Богослов') і Івана Пронькіна (`Беркут'). Обидва перебували в опозиції до провідника ОУН(б) на Волині, тому, напевне, на потребу посилити конспірацію дивилися крізь пальці. Зате документи №№ 49-- 50 красномовно засвідчують, як інший підлеглий згаданого провідника, очільник т. зв. Північно-західного краю Іван Литвинчук, хоча і з певним запізненням, замінив свій псевдонім `Давид' (грудень 1948 р.) на `12611' (січень 1949 р.).

Цифровими псевдонімами підписана майже половина проаналізованих нами документів за 1949 р. «Оцифрованих»» адресатів побільшало -- такі вже в 31-му з 50 документів. Отож, цифрові псевдоніми набувають більшого поширення, ніж літерні.

До речі, в 1947--1948 рр. відбувався плавний перехід до зашифровування цифрами відправників й адресатів кореспонденції не тільки в ОУН на Волині, а й на території Галичини. Так, якщо в листі `Владана' до провідника Карпатського краю ОУН `Шелеста' (квітень 1947 р.) і в листі `Ярка' до нього (квітень 1948 р.) ми не виявили жодного цифрового псевдоніма, то в листі від Романа Кравчука-`Петра' до `Бурлана' (серпень 1948 р.) адресант уже проходить як `1718', а адресат -- `1516'.

Що цікаво, 1949 р. навіть з'являються невідомі раніше «чисельно-літерні» позначення авторів, наприклад `КК/О' (автор документа № 87, табл. 1). Про такі псевдоніми відомо і з джерел радянського походження. Так, у довідці МҐБ УРСР сказано, що станом на 3 жовтня 1949 р. провідник Дрогобицької округи ОУН мав псевдонім `Б-7', провідник Самбірського надрайону -- `К-12', референт пропаганди Самбірського надрайону -- `4-В'.

Втім, до деяких місць підпільної мережі «шифрувальна революція»» 1947--1949 рр. дісталася з певним запізненням. Так, у щоденнику провідника СБ Ковельської округи `Коса', який він вів від 17 листопада 1950 р. упродовж майже року, цифрові псевдоніми не зустрічаються жодного разу аж до жовтня 1951-го. Натомість трьома цифрами (`333') позначено пункт зв'язку. Одні імена підпільників у цьому джерелі зашифровані великою літерою з крапкою (наприклад, `К.', `Я.', `Н.'), інші -- комбінаціями з першої та останньої літер псевдоніма (наприклад, `Б-к', `С-р'), ще частина -- звичайними «застарілими»» літерними псевдонімами (`Глушко', `Максим').

На початку 1949 р. почали зашифровувати наборами цифр і дати підпільних документів (див. документи №№ 58--60 у табл. 1). Робили це, додаючи в стовпчик до справжньої шестизначної дати (день, місяць, дві останні цифри року) документа вигаданий шестизначний набір чисел -- так званий «датівник». Отож, щоб визначити справжню дату документа (день, місяць і дві останні цифри року), достатньо було від наявної в документі зашифрованої дати відняти «датівник»» (віднімати теж у стовпчик). «Датівник між нами будь “354261” (наприклад -- 05.08.51 р., отже пишемо додавши датівник, тобто “405112” і т. п.)», -- інформував Олександр Савира в серпні 1951 р. Василя Кука. Лише в листуванні між цими людьми міг використовуватися датівник «354261». А 1950 р. Василь Кук у листуванні з Іваном Литвинчуком послуговувався іншим да- тівником -- “251015” ГДА СБ України. - Ф. 2 (Упр. 2-Н). - Оп. 44 (1953 р.). - Спр. 2. - Т. 1. - Арк. 29-30.. За такою логікою, власні датівники мали б мати й інші фігуранти підпілля ОУН на ПЗУЗ. У 1949 р. Василь Галаса у листуванні з Анатолієм Маєвським використовував цифровий ключ “487294”. За допомогою датівника “121806” упродовж певного часу зашифровували дати взаємного листування Анатолій Маєвський і `Максим Ат'. націоналіст шифрування документ

Члени оунівського підпілля вперше вдаються до шифрування арабськими числами текстів документів (окремих слів, словосполучень, кількох слів, речень, абзаців) теж орієнтовно у 1947-- 1948 рр. До того застосовувалися літерні шифри (див, наприклад, «Суис црдисозбблр в уйфкні “Степ” на день 15.Х.1946 р.». Дослідник Олександр Вовк розшифрував цю назву оунівського документа як «Стан організації в терені «Степ» на день 15.Х. 1946 р.)» Літопис УПА. Нова серія. - Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля. 1944-1946. Документи і матеріали / упоряд. О. Вовк, С. Кокін. - Київ; Торонто, 2006. - С 177-178..

Як на Волині, так і в Галичині підпільники (починаючи з 1947 чи 1948 р.) шифрували слова та тексти за допомогою «простого шифрувального квадрата». Спосіб доволі простий. Креслили квадрат, ділили його на горизонтальні та вертикальні рядки. Першу колонку по вертикалі (зверху вниз) і перший рядок по горизонталі (зліва направо) нумерували арабськими цифрами в порядку зростання. Решту пустих клітинок заповнювали літерами українського алфавіту (кирилицею). Якщо треба було зашифрувати якусь літеру з тексту документа, то її шукали в квадраті, визначали, де вона в квадраті знаходиться і замість неї вписували дві цифри: першу (її номер по горизонталі) і другу (її номер по вертикалі) ГДА СБ України. - Ф. 2. - Оп. 60 (1953р.). - Спр. 6. - Т. 1. - Арк. 88-89.. За спостереженнями дослідників Олександра Іщука та Наталії Ніколаєвої, цей спосіб шифрування побутував наприкінці 1948 р.

у Брестській окрузі -- складовій Північно-західного краю ОУН. Навесні 1949 р. поширення згаданого шифру в Північно-західному краї констатував начальник УМҐБ Волинської області Ф. Будкін у спецповідомленні для міністра МҐБ УРСР С. Савченка.

Інший оригінальний метод цифрового шифрування -- за допомогою шифроблокноту. Такий документ «вигадувала» собі кожна пара підпільників, яка обмінювалася кореспонденцією. Типовий шифроблокнот складався з наборів цифр, розташованих у колонках на кількох аркушах. Відповідно, певному набору цифр відповідало унікальне слово чи словосполучення.

Цікаво, що декілька шифроблокнотів збереглося. У фондах ГДА СБУ перебуває на зберіганні шифроблокнот для листування між Василем Куком та Василем Охримовичем. Завдяки йому чекісти дізналися, про що написав Василь Кук до Василя Галаси в червні 1952 р. Наведемо уривок із цього листа:

«233, 47, 782, 480, 482, - 785, 265. 77 -- 81; 76 -- перед 281. Є там ще 68, 782, 65, але 81 в цілому. 141, 147, 780 Єр 155. 78 -- опанований. 792, 778, 283. 147, але це напевно 284. Там 784, 371, але 161, 780, 300, 778, 282. Це певне! 388, 804, 780, 55, 142, але очевидно 778, 276, 282. Треба признати, що 301 робить 328 дуже добре. 794, 447, 95, 96, 97, 783, 78, що 57, 199 ц. р. 784, 779, 284. Про це 819, 785, 197, бо 328 [продовжується дальше і важко ска- зати[,] коли скінчиться».

Ця цитата «ховає» важливу інформацію -- в ній повідомляється про ситуацію в ОУН на місцях і намагання МВД-МҐБ дезорієнтувати УГВР:

«Стан організації в теренах ЗУЗ, СУЗ, ОСУЗ, ПЗУЗ. Край «Поділля», край “Карпати”, край ПЗУЗ зліквідовані, розбиті. Край “Львів” -- перед ліквідацією. Є там ще окружні провідники, у надрайонах, але розбитий в цілому [...] Край “Карпати” -- опанований. Добре через провокацію. Зв'язок діє, але це напевне про- вокативна група. Там є Охало [В. Охримович], але потрапив живий до МВС через провокатора. Це певне! Кузьму маю до Гол. ком. УПА, нормальний зв'язок, але очевидно без агента-провокатора. Треба признати, що МҐБ робить гру дуже добре. Всі матеріали (суспільно-політичні огляди, огляди ситуації, інформації) з краю “Карпати”, що Голова Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради одержав цього року, від провокативної групи. Про це потрібно не писати, бо гра [продовжується дальше і важко сказати[,] коли скінчиться»Літопис УПА. Нова серія. -- Т. 16: Волинь і Полісся у невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА. 1944--1954 рр. / упоряд. В. Ковальчук, В. Огороднік. -- Київ; Торонто. -- 2011. -- С. 300..

1955 року чекісти перехопили іншого листа Василя Кука (`55') до Василя Галаси (`77'), за липень 1954 р. Старший уповноважений 4-го управління КҐБ при Раді Міністрів УРСР майор Птічкін для його розшифрування знову застосував шифроблокнот.

Блокноти з шифрами вживали й інші підпільники -- Іван Лит- винчук, Анатолій Маєвський, Юрій Беднарчик.

Документи зашифровувалися і з використанням заздалегідь обумовленої книжки чи брошури. Приміром, Василь Галаса в листуванні з Анатолієм Маєвським шифрував текст за 15-ю сторінкою брошури «Совєтський патріотизм» (від ділянки «...миляції народів СРСР» і далі за текстом аж до 10-го рядка брошури знизу). Рахувалися рядки знизу догори. Кожна літера готової «шифровки» виглядала як цифровий дріб, у якому чисельник вказував на номер рядка по вертикалі, а знаменник -- на номер літери по горизонталі починаючи від згаданої ділянки 15-ї сторінки. З подібною метою Василя Галаса в листуванні з Богданом Кузьмою застосовував одну зі сторінок книги «Адміністративний поділ деяких областей УРСР». `Максим Ат' і Анатолій Маєвський шифрували свої листи з використанням брошури «Постанови III Надзвичайного Великого Збору» та ключем «Дунічка»ГДА СБ України. -- Ф. 2 (Упр. 2-Н). -- Оп. 44 (1953 р.). -- Спр. 2. -- Т. 1. -- Арк. 33--34..

Вочевидь, за допомогою цифрового шифру, схожого на описаний вище, «приховував» від стороннього ока прізвища деяких підпільників Юрій Беднарчик (`Григор') у своєму листі до Ананатолія Маєвського (`257') влітку 1949 р.: «.нині др. 3/8, 3/9, 8/8, 5/6, 5/7 давали і дають йому найкращу характеристику», -- читаємо в документі. Аналогічний шифр міг бути застосований і в листі

Івана Лмтвмнчука до Олександра Степанюка (15.01.1949 р.): «Якби б зовнішні обставини (4 1/3, 4/8, 2/8, 5/12, 7/9, 2/2, 4/7, 3/1, 1/3, 2/1, 10/4) були такі, що Вас могли б спинити...».

До речі, описаний вище метод шифрування в середині 1940-х рр. застосовувався й в інших країнах світу. Наприклад, польський військовий Ян Кольбушевський, затриманий НКВД у 1940 р. за підозрою в співпраці з англійською розвідкою, засвідчив, що користувався двома примірниками книги одного автора; кожен зі своїх листів вони розпочинали 2-4-значною комбінацією цифр, перша частина якої означала номер сторінки, а друга -- номер рядка цієї сторінки зверху внизПольське підпілля 1939--1941. Від Волині до Покуття. Ч. 2 / С. Богунов та ін. (ред.), З. Гайовнічек та ін. (упоряд.). -- Варшава; Київ, 2004. -- Т. 3. -- С. 1336-- 1338..

Василь Кук та Іван Литвинчук частини деяких своїх листів перетворювали на цифрові подібним чином. Спершу брали ключове слово «Ульяновськ». Далі кожній літері цього слова призначали якусь цифру -- від 1 до 10 (по порядку). Потім так само нумерували літери української абетки (варіант Булаховського). Далі переводили літери тієї ділянки тексту, яку слід було зашифрувати, в цифри за ключовим словом. Якщо потрібного відповідника у ключовому слові не знаходилося, брали ту цифру, яка означала певну літеру алфавіту.

Як правило, радянським чекістам вдавалося розібрати, що написано в бандерівських документах із літерними та цифровими шифрами. Інша справа -- документи, в яких частина слів написана англійською мовою, а частина -- зашифрована знаками. Щоденник за 1951--1952 рр., який МҐБ вилучило в закордонного кур'єра, що прибув в Україну для зв'язку з Центральним проводом ОУН, був зашифрований саме так, внаслідок чого чекісти не змогли повністю розшифрувати документ.

Отже, на підставі порівняння понад ста післявоєнних документів ОУН(б) вдалося встановити, що правила їхнього зашифровування в 1947--1948 роках розпочали «плавно» змінюватися. Цифрові шифри імен багатьох повстанців, назв пунктів зв'язку, окремих речень, абзаців і навіть повних текстів документів поступово «витісняють» із документів попередні -- літерні. В такий спосіб керівництво ОУН(б) намагалося зробити зміст документів недоступним для розшифрування радянськими криптологами. Втім, співробітники радянських органів безпеки успішно розгадували цифрові шифри повстанців, про що свідчать численні переліки цифрових псевдонімів та їхніх відповідників (справжні імена та прізвища) наприкінці перекладів повстанських документів російською мовою, збережених у ГДА СБ України.

Анотація

У статті на підставі аналізу ста архівних документів досліджена реформа зашифровування документів Організації Українських Націоналістів (бандерівців), а саме заміна літерних шифрів адресатів, адресантів, дат, текстів документів на числові.

Ключові слова: ОУН(б), документи, шифр, псевдонім, цифра, літера. Volodymyr Kovalchuk

Strengthening of conspiracy in the OUN(b): from letter to the figure codes Based on archival documents the author investigates how changed the codes the senders, the addressers, parts of texts and the dates of the documents of the OUN(b) in the 1947-1948.

Key words: OUN(b), documents, code, pseudonym, figure, letter.

Размещено на Allbest.ru