Григорій Аркадійович Клювгант-Гришин

«Дотискати» Гришина слідчі вирішили за допомогою свідчень, отриманих із НКВС УРСР. Причому, спростувати їх було неможливо, оскільки їхніх авторів уже розстріляли. Так, на допиті 14 липня 1938 р. колишній начальник Новоград-Волинського окружного відділу НКВС старший лейтенант державної безпеки Олександр Львович Александров (1895-1938) засвідчив, що в березні 1936 р. Гришин повідомив йому про існування у НКВС УРСР «правотроцькістської організації» та «запропонував узяти в ній участь» Там само, арк. 166-167., а згодом розповів про успішне вербування начальника секретно-політичного відділку Новоград-Волинсь- кого окружного відділу НКВС молодшого лейтенанта держбезпеки Олександра Ілліча Розенмана (1899 р. н.) ГДА СБ України, ф. 6, спр. 49732-ФП, арк. 168.. Самого його з цього приводу не допитували, і долю цієї людини поки що з'ясувати не вдалося. Відомо, що 13 квітня 1937 р. він був виключений із кандидатів у члени партії за розтління неповнолітньої доньки О. Л. Александрова, статевий зв'язок із секретарками окрвідділу НКВС та постійні приставання до дружин новоград-волинських чекістів. Розенман написав апеляцію та домігся свого відновлення в партії, отримавши «лише» сувору догану за «статеву розбещеність» Вітренко В.В. Великий терор 1937-1939 рр. на Звягельщині // Місто Новоград-Волинський і Звягельщина на зламі 1940-х років: Мат. регіон. наук.-краєзн. конф. від 15 січня 2015 р. - Житомир: Рута, 2015 - С. 11.. Відзначимо, що через чотири дні після «партійної реабілітації» він був звільнений із НКВС Наказ НКВС СРСР по особовому складу № 38в від 26 червня..

Колишній заступник начальника 5-го відділу УДБ УНКВС по Вінницькій області старший лейтенант державної безпеки Леонід Мойсейович Весеньєв-Шварцбург (1902-1938) на допиті 30 квітня 1938 р. заявив, що у серпні 1937 р. «Гришин запропонував мені у Вінниці продовжувати троцькістську роботу» ГДА СБ України, ф. 6, спр. 49732-ФП, арк. 176., і що той завербував до «троцькістської змови» своїх заступників в особливому відділі Одеського облвідділу ДПУ - Рикова й Лу- ньова Там само, арк. 182.. Начальник штабу 20-го прикордонного загону НКВС батальйонний комісар Володимир Васильович Риков був страчений ще у вересні 1937 р., а колишнього начальника 3-го відділу УДБ УНКВС по Київській області старшого лейтенанта державної безпеки Зиновія Григоровича Луньова (1900 р. н.) у грудні 1937 р. засудили до 5 років позбавлення волі й із цього приводу не допитували. З. Г. Луньов був одним з організаторів убивства 19 червня 1926 р. у с. Городок під Рівним відомого отамана часів Української революції Володимира Пантелеймоновича Оскілка (1892-1926), про що красномовно свідчить запис у його нагородному листі:

«Будучи вповноваженим контррозвідувального відділу ДПУ УСРР, успішно провів ліквідацію значного петлюрівського отамана Оскілка» ГДА СБ України, ф. 12, спр. 2280, арк. 28..

Колишній начальник 5-го відділу УДБ УНКВС по Одеській області старший лейтенант державної безпеки Борис Самійло- вич Глузберг (1897-1938) на допиті 13 липня 1938 р. свідчив, що Леплевський зберіг від арешту

«велику групу троцькістів та інших контрреволюційних елементів» Там само, ф. 6, спр. 49732-ФП, арк. 178. і «розставив на основних ділянках роботи у центральному апараті в Києві та периферії вірних йому учасників контрреволюційної троцькістської організації» Там само, арк. 180..

В обох списках було прізвище Г. А. Гришина.

Колишній помічник начальника 6-го відділу УДБ НКВС УРСР старший лейтенант державної безпеки Еміль Мойсейович Прав- дін (1899-1938) на допиті 21 березня 1938 р. дав свідчення про зв'язок Гришина з московським «троцькістом» Зайдером Там само, арк. 175..

Зібравши «нові козирі», І. Л. Пінзур разом із лейтенантом державної безпеки Григорієм Федоровичем Васіним 5 квітня 1939 р. провели ще один допит. Але Гришин знову заявив, що не належав до жодної «троцькістської організації», а свій арешт пояснив обмовою з боку Александровського. Стосунки з О. Л. Алек- сандровим були суто робочими, діяльність Новоград-Волинсь- кого окружного відділу НКВС керівництво не задовольняла, а «ворогів» в окрузі головним чином «викривали» відряджені співробітники київського обласного УНКВС. Тому у вересні 1936 р. він, Гришин, порушував питання перед Шаровим про заміну Александрова як такого, що не справляється з роботою. Факт вербовки Розенмана до «змовницької організації» запе- речував Там само, арк. 129-134.; чому Правдін і Весеньєв дали свідчення про його участь у «правотроцькістській організації» - «не знає» Там само, арк. 138..

Наступний допит Гришина 9 квітня 1939 р., проведений Пін- зуром, було присвячено в основному з'ясуванню стосунків обвинуваченого з Леплевським. Григорій Аркадійович визнав, що Ізраїль Мойсейович дійсно його «цінував, хвалив як гарного працівника, тепло приймав», а їхні зустрічі мали «діловий, оперативний характер» ГДА СБ України, ф. 6, спр. 49732-ФП, арк. 140-141.. Свідчення Ушакова заперечував, заявивши, що в них були «неприязні особисті відносини» Там само, арк. 145..

Протокол допиту від 13 квітня 1939 р. розпочинається словами слідчого Васіна:

«На допиті від 11 квітня Ви заявили про те, що маєте намір давати відверті свідчення про свою ворожу роботу».

Але самого цього «щиросердного» протоколу у справі немає. Тому цілком доречно хтось із керівництва обвів у протоколі червоним олівцем дату «11 квітня», а чорним поставив знак запитання і написав: «Де?». Гришин нарешті «зізнався», що наприкінці 1927 р. був «утягнутий до троцькістського угруповання», нібито очолюваного Александровським:

«Ми збиралися в нього в кабінеті, читали антирадянську троць- кістську літературу [... ], розповідали троцькістські анекдоти [... ].

У квітні 1937 р. Александровський утаємничив мене в підготовку контрреволюційного перевороту у країні» Там само, арк. 146-147..

На наступному допиті 14 квітня 1939 р. Гришин докладно розповів Васіну про свої «антирадянські розмови» з Александровським, але заявив, що «ворожою роботою не займався» Там само, арк. 154..

Інших протоколів допиту Гришина в його кримінальній справі немає, але 25 квітня 1939 р. в'язень підписав складений Васіним протокол про завершення слідства:

«Свої свідчення про належність до правотроцькістської організації підтверджую, до свідчень, які дав раніше, додати нічого не можу» Там само, арк. 196..

Того ж дня начальник слідчої частини НКВС СРСР комісар державної безпеки 3-го рангу Богдан Захарович Кобулов (19041953) затвердив складений Васіним та узгоджений із Пінзуром обвинувальний висновок у справі «члена антирадянської терористичної змовницької організації в НКВС» Гришина. Останньому інкримінувалося те, що 1927 р. він увійшов до «троцькістсь- кого угруповання» та «поширював антирадянську літературу»; був «учасником антирадянської правотроцькістської терористичної змовницької організації»; проводив «підривну роботу в органах НКВС» ГДА СБ України, ф. 6, спр. 49732-ФП, арк. 198..

Судив Г. А. Гришина 2 червня 1939 р. військовий трибунал військ НКВС Московського військового округу у складі бриг- військюриста Сергія Никаноровича Ждана (1892-1946 рр. ; голова), військюриста 1-рангу Борзова та батальйонного комісара Маслова. Секретарем був Суслов. У судовому засіданні Григорій Аркадійович відмовився від «своїх щиросердних зізнань» та винним себе не визнав, заявивши, що розуміє серйозність даних ним свідчень, але попросив «урахувати ті умови, в яких я перебував упродовж 20 місяців. Я хотів скорішого закінчення слідства та на суді розказати всю правду» Там само, арк. 210..

Утім «усієї правди» Гришин на суді так і не розповів, даючи на деякі питання, м'яко кажучи, не зовсім точні відповіді. Наприклад, заявив, що Балицького бачив лише один раз у житті Там само, арк. 209.. Парадоксально, але Григорія Аркадійовича обвинувачували у критиці «ворога народу» В. А. Балицького, наводячи згадані вище слова С. Б. Немировського про те, що колишній нарком створив у керівництві НКВС УРСР «атмосферу жорстокої замкненості, відсутності та ігнорування партійності». Сказав він, зокрема, і таке:

«Я пробув у партії 17 років. У 15 років 11 місяців пішов добровільно у РСЧА, брав участь у боях, маю поранення правої руки.

З 17-ти з половиною років працюю в органах НК-ДПУ-НКВС.

Розпочав свою службу червоноармійцем і дійшов до начальника УНКВС. Я прошу у суду правильно та всебічно дослідити матеріали моєї справи. Усі свідчення ґрунтовані на обмові та самообмові. Я ніколи не був ворогом, не зраджував Батьківщини та не бажав реставрації капіталістів. Я знав плоди капіталізму та все своє свідоме життя боровся за радянську владу. Я прошу суд правильно зважити мою провину та перевірити всі матеріали справи».

Військовий трибунал перевіряти справу не збирався й за ст. ст. 58-1 «а», 58-8, 58-11 КК РРФСР засудив Г. А. Клювганта- Гришина до вищої міри покарання. 2 вересня 1939 р. його було страчено в Москві. Визначенням Верховного Суду СРСР від 8 лютого 1958 р. вирок у справі скасовано, а саму її припинено «за відсутністю складу злочину». Такою була доля одного з «борців за світле комуністичне майбутнє»...

клювгант гришин

Размещено на Allbest.ru