Категорія "цивілізаційна ідентичність", як об'єкт історіографічного дослідження: сучасні інтерпретації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Категорія «цивілізаційна ідентичність», як об'єкт історіографічного дослідження: сучасні інтерпретації

Методологія. Історіографія. Джерелознавство

УДК 930 (477.83/.86)

І.П. Куций

Анотації

Розглядаються сучасні наукові інтерпретації категорії «цивілізаційна ідентичність» як одного з виявів колективної ідентичності. Проаналізовано специфіку побутування цього поняття у зарубіжній та українській науці. Окреслено кореляції цивілізаційної ідентичності з іншими формами колективної ідентичності. З'ясовуються перспективи дослідження цивілізаційної ідентичності в українській історіографії.

Ключові слова: цивілізаційна ідентичність, колективна ідентичність, цивілізація, спільнота, ідентифікація, українська історіографія.

This paper investigates modern scientific interpretations of the category of “civilization identity” as a manifestation of collective identity. The specificity of the term use in foreign and Ukrainian science is analyzed. The correlation of civilization identity with other forms of collective identity is defined. The author explains research prospects of civilization identity in Ukrainian historiography.

Keywords: civilization identity, collective identity, civilization, community, identification, Ukrainian historiography.

Поняття «ідентичність» сьогодні активно артикулюється в Більшості соціо-гуманітарних наук. У найширшому розумінні воно означає усвідомлення індивідом своєї належності, що дозволяє йому визначити власне місце у соціо-культурному просторі й вільно орієнтуватися в оточуючому світіКуций Іван Петрович - кандидат історичних наук, доцент (Тернопіль)

E-mail: kutsyy@ukr.net Кондаков И.В., Соколов К.Б., Хренов Н.А. Цивилизационная идентичность в переходную эпоху: культурологический, социологический и искусствоведческий аспекты. -- Москва, 2011. - С.39.. Якщо студії над ідентичністю в більшості її проявів відзначаються неабиякою популярністю, динамікою та різнобічністю, то така підкатегорія, як «цивілізаційна ідентичність», ще не пошанована належною увагою. Доволі показовий факт: у вітчизняній соціогуманітарній науці досі немає спеціалізованого дослідження, присвяченого теоретико-методологічному з'ясуванню її сутності. При цьому слід звернути увагу, що на емпіричному рівні тема цивілізаційної належності України популярна ще з 1920-х рр. Від В.Липинського та С.Рудницького українські дослідники з'ясовують цивілізаційно-просторову ідентичність країни в рамках опозиційної дихотомії схід -- захід. Згадаймо студії Л.Окіншевича, І.Лисяка-Рудницького, І.Шевченка, Я.Дашкевича, Н.Яковенко, О.Гнатюк, Я.Грицака та ін. В їхніх працях ідеться насамперед про співвідношення «західних» та «східних» рис в українському історичному процесі й культурі. Водночас мають місце ґрунтовні спроби вивчення цивілізаційної ідентичності в історіографічному процесі. Вагомий внесок у дослідження цієї проблеми стосовно міжвоєнного періоду вітчизняного історіографічного процесу зробив В.Масненко, котрий простудіював дискусії українських істориків (насамперед Д.Дорошенка) з представниками євразійської течії російської історичної думки Масненко В.В. Історична думка та націотворення в Україні (кінець XIX -- перша третина XX ст.). - К.; Черкаси, 2001. - С.194-210., систему цивілізаційних координат В.Липинського Масненко В.В. Історичні концепції М.С.Грушевського та В.К.Липинського: методологічний і суспільно-політичний виміри української історичної думки 1920-х рр. -- К., 2000. -- С.73--77; Його ж. Україна, Польща, Росія у системі цивілізаційних координат: візія В'ячеслава Липинського // Historia -- Mentalnosc -- Tozsamosc: Rosja і Europe Zachodnia w polskiej і ukrainskiej historiografii XIX і XX w. -- Gdansk, 2013. -- S.307--323.. Відповідні уявлення М.Грушевського досліджували В.Ващенко Ващенко В. «Ментальна географія» зламу ХІХ--ХХ ст.: конструювання М.Грушевським «ідеального простору» Європи, України та Росії // Ibid. -- S.75--93., В.Тельвак Тельвак В. Росія та Європа в історіософському дискурсі й історіографічній практиці Михайла Грушевського // Ibid. -- S.298--306.. Дослідження генези цивілізаційних поглядів істориків міжвоєнного періоду та радянського часу здійснила Н.Яковенко Яковенко Н. «Україна між Сходом і Заходом»: проекція однієї ідеї // Її ж. Паралельний світ: Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI--XVII ст. -- К., 2002. -- С.333--365.. Детальний аналіз цивілізаційних дискурсів сучасних українських істориків запропонував В.Гончаревський Гончаревський В.Е. Цивілізаційний підхід до історії: Сучасний український досвід (1991-- 2009). -- К., 2011. -- 220 с.. І все ж таки проблема цивілізаційної ідентичності українських істориків залишається малодослідженою. Особливо це стосується «довгого XIX ст.», тобто періоду становлення вітчизняної історіографії як самостійної наукової галузі. Уточнимо, що така ситуація виразно контрастує з російською наукою, в якій тема цивілізаційної ідентичності стала доволі популярною, їй присвячено декілька спеціальних наукових студій. Емпіричний аналіз конкретних історіографічних проявів цивілізаційної ідентичності здійснювався в українській історичній науці переважно поза теоретико-методологічним з'ясуванням сутності цієї категорії. Наскільки дозволяє обсяг статті, спробуємо вирішити це завдання, спираючись на методологічні напрацювання зарубіжних фахівців та емпіричний доробок дослідників вітчизняної історіографії.

Уживання термінів «цивілізація» та «цивілізаційна ідентичність» як робочих категорій наукового дослідження можна вважати використанням елементів цивілізаційного підходу. Сам він на сучасному етапі розвитку української історичної науки переживає кризу та спад популярності Там само. -- С.161.. Побутує думка про непридатність цього підходу як наукової методології Див.: Ионов И.Н. Цивилизационное сознание и историческое знание: проблемы взаимодействия. -- Москва, 2007. -- С.7--12.. Проте питання про його перспективи залишається відкритим. З одного боку, як «велика теорія» (метанаратив), що здатна пояснити закони світової історії, він себе повністю вичерпав, у такому ракурсі його варто вивчати лише як етап генези історіософської думки. З іншого боку -- окремі елементи цивілізаційних теорій сьогодні продовжують успішно застосовуватися в рамках емпіричних історичних студіювань. До таких елементів можна віднести передовсім категорії «образ цивілізації», «цивілізаційні уявлення» та, власне, «цивілізаційна ідентичність». Так само сьогодні мають місце спроби «оживити» цивілізяційні теорії якісно новим змістом, перетворити їх з умоглядних історіософських схем на прикладну методологію для конкретних історичних досліджень.

Більшість науковців одностайні у тому, що «цивілізаційна ідентичність» виступає частиною чи різновидом ширшого поняття -- «колективної» або «групової ідентичності». Означення «колективна» більш адекватне, адже група може бути сукупністю людей, об'єднаних випадковими ознаками. У такому випадку вони не матимуть спільної ідентичності. Колективна ж ідентичність базується на принципі засвоєння індивідом істотних елементів колективної культури, визнання їх своїми, ототожнення себе з ними Гнатюк О. Прощання з імперією: Українські дискусії про ідентичність. -- К., 2005. -- С.50--51.. У царині психології З.Фройд одним із перших запропонував розрізняти групову та індивідуальну ідентичність, мотивуючи це тим, що людина сама по собі керується власним «еґо», а у групі -- цілим рядом чинників: географічними характеристиками місцевості, історичними перспективами колективу, матеріальними засобами та цілями, колективним сприйняттям часу, життєвим планом Див.: Кондаков И.В., Соколов К.Б., Хренов Н.А. Цивилизационная идентичность в переходную эпоху... -- С.37.. Психолог Е.Еріксон інтерпретував групову ідентичність як включення особистості в різні спільноти, підкріплене суб'єктивним відчуттям внутрішньої єдності зі своїм соціальним оточенням Див.: Там же.. Н.Хрєнов характеризує колективну ідентичність як «невизначену й вислизаючу реальність» Хренов Н. От редактора: Художественная воля в контексте цивилизационной идентичности // Искусство и цивилизационная идентичность. -- Москва, 2007. -- С.5.. Він вважає цивілізаційну ідентичність найбільш універсальною формою колективної ідентичності Там же. - С.17.. В.Хачатурян трактує цивілізаційну ідентичність як найширшу, абстрактну та раціоналізовану форму ідентичності. Дослідниця вбачає її суть в усвідомленні належності до локальної цивілізації. Цивілізаційна ідентичність, на її думку, виконує інтеґративну й одночасно архаїчну функцію поділу на «ми» і «вони», «чужі» Хачатурян В. Истоки и рождение евразийской идеи // Там же. -- С.289.. В.Хачатурян звернула увагу і на те, що цивілізаційна ідентичність реалізується переважно в рамках теорії локальних цивілізацій. цивілізаційний український історіографія

І. Іонов уважає цивілізаційну ідентичність самостійною формою історичної самосвідомості Ионов И. Цивилизационная самоидентификация как форма исторического сознания // Там же. -- С.170., саме в основі якої він відшукує розмежування об'єкта та суб'єкта пізнання. Складовими цієї ідентичності виступають ірраціональні, міфологічні та утопічні знання; вагома роль в її формуванні належить уяві й фантазії Там же. -- С.172, 174.. Цивілізаційна ідентичність -- уявлювана сутність, суб'єктивна характеристика індивідів. Вона не виникає та не існує сама по собі, а є результатом взаємодії конкретної людини або групи людей з іншими людьми чи групами. Звідси випливає, що ідентифікація неможлива поза порівняльним контекстом, коли «ми» порівнюється та протиставляється «їм». Причому «вони» виступають часто у формі «чужого», «ворога». Власне творення образу ворога -- це стандартний, універсальний механізм формування колективної ідентичності.

С.Гантінґтон інтерпретує «цивілізаційну ідентичність» як найширший вияв культурної ідентичності, котра формує моделі згуртованості, дезінтеґрації та конфлікту Гантінґтон С. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку. -- Л., 2006. -- С.11.. У ній люди визначають себе з погляду походження, релігії, мови, історії, цінностей, звичаїв та інститутів Там само. -- С.13.. Цивілізації, за С.Гантінґтоном, найвищий із декількох рівнів ідентифікації людей; вони -- «найбільші “ми”, усередині яких кожен відчуває себе в культурному сенсі як удома і відрізняє себе від усіх інших “їх”» Там само. - С.41..

Не залишились осторонь цієї теми й українські фахівці. В.Гончаревський подає цивілізаційну ідентичність як «належність до певної цивілізації» Гончаревський В.Е. Цивілізаційний підхід до історії... -- С.187.. М.Козловець визначає її категорією, що «характеризує належність індивіда, соціальних груп і народів до певної цивілізації. Це граничний рівень соціокультурної самоідентифікації індивідів, вище якого може стояти лише ідентифікація міжпланетарного масштабу (“землянин”). В її основі постає відносно усталена велика міжетнічна мегаспільність людей, яка тривалий час проживає в одному реґіоні, і яка базується на єдності історичної колективної долі різних народів, пов'язаних між собою схожими культурними цінностями, нормами та ідеалами (західноєвропейська цивілізація, китайська та ін.). Цивілізаційна ідентичність є універсальною константою, практично незмінною характеристикою суспільства загалом» Козловець М.А. Ідентичність: поняття, структура і типи // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. -- Вип.57. -- Житомир, 2011. -- С.8..

І.Іонов пропонує розрізняти історичні різновиди цивілізаційної самоідентифікації: 1) сучасна, що виникла у Західній Європі на початку модерної епохи, а її модифікації сьогодні існують і в незахідних середовищах; 2) дещо спекулятивні реконструкції інших форм цивілізаційної самоідентифікації стародавнього та середньовічного часу. Якщо перший різновид -- реальний, соціологічно фіксований об'єкт, то другий -- теоретичний конструкт, котрий дозволяє віднайти в позаєвропейському світі форми свідомості, подібні до сьогоднішніх Ионов И. Цивилизационная самоидентификация... -- С.181.. Іншими словами, І.Іонов акцентує на істотній відмінності модерних та домодерних форм цивілізаційної самоідентифікації. Подібну думку поділяє також І.Кондаков, за словами якого ранні форми цивілізаційної ідентичності (у «доцивілізаційний період») погано піддаються реконструкції Кондаков И. Динамика цивилизационной идентичности России // Искусство и цивилизационная идентичность. -- С.212.. Автор звертає увагу, що рефлексія над цивілізаційною ідентичністю має місце лише на пізніх етапах її генези, коли вона зазнає серйозної кризи Там же. -- С.211.. При цьому І.Кондаков пропонує розрізняти «зовнішню кризу» (внаслідок вторгнення у замкнутий світ однієї локальної цивілізації цінностей та норм чужої цивілізації) та «внутрішню», що реалізується через «смуту» - стан соціокультурної невизначеності Там же. - С.225-229.. І.Яковенко звертає увагу на те, що у свідомості зрілої людини наявний цілий пакет ідентичностей, пропонуючи розрізняти «менш значимі» (факультативні, приватні, тимчасові) та «базові», до котрих він відносить конфесійну, ідеологічну, громадянську, національну й, власне, цивілізаційну Яковенко И. Искусство и базовые идентичности // Там же. -- С.403-404..

Важливо підкреслити, що кожна людина -- носій декількох різновидів колективної ідентичності (цивілізаційна, релігійна, національна, соціальна, професійна, ґендерна, географічна тощо). Звідси цивілізаційна ідентичність здатна найрізноманітнішими способами поєднуватись із зазначеними інтер- претативними спільнотами. Так, носій слов'янської цивілізаційної ідентичності може бути українофілом, малоросом чи рософілом у сенсі національної ідентичності; так само він може бути буковинцем, галичанином або наддніпрянцем у сенсі регіональної ідентичності. Процес конструювання власної ідентичності полягає у прийнятті чи відкиданні людиною елементів ідентичності різних груп, до яких вона прагне долучитися Гнатюк О. Прощання з імперією... -- С.51.. Поставивши у центр історіографічного дослідження саме цивілізаційну ідентичність, дослідникові варто торкатися інших форм колективної ідентичності (насамперед національної, культурної та релігійної) лише тією мірою, наскільки вони здатні увиразнити генезу цивілізаційної тожсамості.

Фахівці констатують два способи взаємодії цивілізаційної та національної ідентичності -- взаємоконкуренція та взаємодоповнення. Так, О.Гнатюк пише: «Українська тожсамість теж може прилягати до європейської або протиставляти їй себе» Там само. -- С.71.. Цікавою видається думка М.Ґібернау стосовно цього співвідношення, який трактує європейську ідентичність на етапі її зародження «неемоційною» ідентичністю, на противагу «могутнім й емоційно наснаженим» національним ідентичностям Ґібернау М. Про європейську ідентичність // Її ж. Ідентичність націй. -- К., 2012. -- С.154.. Важливе для нас зауваження дослідниками того факту, що ідентичність не є сталою, вона змінюється у просторі й часі Глотов Б.Б. Культурно-цивілізаційна ідентифікація українського народу: Дис. ... д-ра фі- лос. наук. -- Дніпропетровськ, 2008. -- С.15..

Візьмемо до уваги акцент на тому, що необхідно розрізняти поняття «ідентичність» та «ідентифікація». Перше -- це результат, відстоювання і захист себе; друге -- пристосування, процес постійного вибору, прийняття норм, традицій, установок Кондаков И.В., Соколов К.Б., Хренов Н.А. Цивилизационная идентичность в переходную эпоху... -- С.45.. Якщо поняття «ідентичність» виступає ознакою соціального об'єкта, то «ідентифікацію» слід розуміти як «процес емоційно-психологічного самоототожнення індивіда із соціальною групою», зокрема з цивілізацією Соціологія: терміни, поняття, персоналі! / В.М.Піча, Ю.В.Піча, Н.М.Хома. -- К., 2002. -- С.139.. Ідентифікацію розглядають як «дію встановлення ідентичності» Глотов Б.Б. Культурно-цивілізаційна ідентифікація... -- С.17.. П.Гнатенко та В.Павленко трактують поняття «ідентифікація» у трьох ракурсах: як механізм міжособистісного сприйняття (поряд із рефлексією та стереотипізацією); як центральний елемент самосвідомості (тобто самоідентифікація); як показник рівня розвитку групи, що діагностує її згуртованість та ціннісно-орі- єнтаційну єдність (тобто як колективна ідентифікація) Гнатенко П.И., Павленко В.М. Идентичность: философский и психологический анализ. -- К., 1999. - С.3-4.. Звідси випливає що цивілізаційна ідентичність (як ознака) -- результат цивілізаційної ідентифікації (як перманентного процесу). Ідентичність не можна розглядати як статичну даність, поза процесом її утворення. При вивченні ідентичності не слід зводити її до самодетермінації, самокатегоризації, адже у процесі її формування беруть участь інші люди Там же. - С.16..

У структурі цивілізаційної ідентичності одним із найважливіших компонентів виступає історична пам'ять Кондаков И.В., Соколов К.Б., Хренов Н.А. Цивилизационная идентичность в переходную эпоху... -- С.93.. І.Іонов звертає увагу на складний соціокультурний і міждисциплінарний характер цивілізаційних уявлень, в яких він бачить синтез «фіксованих соціологічними дослідженнями способів самоідентифікації; реконструйовані форми історичної свідомості; суспільні проекти, цінності та ідеали; вірування й теоретичні знання про сенс історії; філософські, соціологічні, культурологічні знання про оточуючий світ (як світ локальних цивілізацій); історичні описи минулого інших цивілізацій» Ионов И.Н. Цивилизационное сознание и историческое знание... -- С.33..

Складність і різноплановість цивілізаційної ідентичності можна проілюструвати конкретним прикладом європейської ідентичності, яка, за словами О.Джеджори, виросла зі сплаву релігійної традиції й консерватизму давнього юдейства, філософської широти та сміливості думки давніх греків, римського організаційного таланту і практичності Джеджора О. Історія європейської цивілізації. -- 4.1: До кінця XVIII ст. -- Л., 1999. -- С.4..

У своїх інтерпретаціях ми не претендуємо ані на новизну в дефініціях, ані на встановлення правильності/хибності тих чи інших визначень і підходів. Наше завдання -- з'ясувати їх методологічну придатність для аналізу українського історіографічного процесу. Таким чином, під «цивілізаційною ідентичністю» в рамках історіографічних досліджень розуміємо спосіб самоототожнення істориками себе та своєї національної історії з образом однієї із цивілізацій і протиставлення його іншим цивілізаційними образам як «чужим» або «ворожим». «Цивілізаційною ідентифікацією» ми означуємо сам процес «включення» національної історії в образ «своєї» цивілізації й одночасне «виключення» та «іншування» образів «чужих» цивілізацій. «Цивілізаційну ідентичність» істориків уважаємо доцільним розглядати не як самодостатнє явище, а найвищий щабель в ієрархії колективних ідентичностей. У структурі світогляду історика пропонуємо виділяти, на підставі принципу географічно-просторового масштабу, своєрідну ієрархію базових колективних ідентичностей: регіональна (наддніпрянська, галицька, слобожанська); національна (українська, малоросійська, рософільська); цивілізаційна (слов'янська, європейська). Тобто цивілізаційна ідентичність у цій ієрархії виступає ступенем найбільшого масштабу. Наголошуємо, що проблематичним у пропонованій нами ієрархічній системі є виділення ще одного, вищого, рівня ідентичності, котрий можна означити як «надцивілізаційний» або «макрореґіональний» (східний, західний). Проблематичність цього рівня ідентифікації полягає в тому, що в деяких дослідників ці поняття ототожнювались з образом однієї цивілізації (Схід = Росія або мусульманський світ; Захід = Європа), а в інших -- у зміст цих понять могли включатися декілька цивілізаційних образів (Схід = Росія + мусульманський світ + кочовий Степ). Чіткіше ця ієрархія проглядається у формі таблиці.

Ієрархія колективних ідентичностей (за принципом географічно-просторового масштабу)