Структура й особовий склад референтури СБ Золочівського окружного проводу ОУН

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структура й особовий склад референтури СБ Золочівського окружного проводу ОУН

Упродовж останніх років дослідники українського визвольного руху середини ХХ ст. все більше уваги приділяють вивченню структури збройного підпілля ОУН, функціонуванню керівних осередків різного рівня, окремих їхніх частин тощо. З-поміж найбільш запитуваних - тематика військової та пропагандистської діяльності структурних одиниць підпілля Для ілюстрації можемо згадати наступні праці: Стасюк О. Підпільні друкарні ОУН (1941-1953 рр.) / О. Стасюк. - Львів, 2011. - 296 с.; Патриляк І. Військові плани ОУН(б) у таємній Інструкції Революційного проводу (травень 1941 р.) / І. Патриляк // Український історичний журнал. - 2000. - № 2. - С. 127-129; Його ж. Підготовка старшин та підстаршин у військових школах УПА / І. Патриляк // Український історичний журнал. - 2005. - № 3. - С. 61-83.. Менше історики акцентують увагу на вивченні більш проблемних сторін та напрямів функціонування націоналістичного підпілля в Західній Україні, зокрема, й на дослідженні діяльності референтури Служби безпеки Організації українських націоналістів (СБ ОУН). Серед науковців, які досліджували цю проблему, треба назвати Дмитра Вєдєнєєва та Геннадія Биструхіна Вєдєнєєв Д. “Повстанська розвідка діє точно і відважно... ”. Документальна спадщина підрозділів спеціального призначення Організації українських націоналістів та Української повстанської армії. 1940-1950-ті роки / Д. Вєдєнєєв, Г Биструхін. - Київ, 2006. - 568 с.; Вєдєнєєв Д. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (1920-1945): монографія / Д. Вєдєнєєв, Г Биструхін. - Київ: Ґенеза. 2006. - 408 с.; Вєдєнєєв Д. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецоперацій. 1945-1980-ті роки: монографія. - Київ: К. І. С., 2007. - 568 с., Валерія Єфименка Єфименко В. Кадровий склад спеціального підрозділу ОУН(б): спроба аналізу / В. Єфименко // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1999. - № 1-2(10-11). - С. 443-456; Його ж. Організація діяльності спецпідрозділу ОУН(б) на західноукраїнських землях після Другої світової війни / В. Єфименко // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2001. - № 2(17). - С. 502-519., Ярослава Антонюка Антонюк Я. Діяльність служби безпеки ОУН(б) на Волині та Західному Поліссі (1946-1951 рр.): монографія / Я. Антонюк. - Луцьк: “Надстир'я” - “Ключі”, 2013. - 228 с. та Василя Ільницького Ільницький В. Роман Різняк-“Макомацький” - референт СБ Дрогобицького районного проводу ОУН / В. Ільницький // Літопис Бойківщини. - 2010. - Ч. 1. - С. 61-70. Діяльність Служби безпеки ОУН на Дрогобиччині: документи і матеріали (1944-1951) / [упоряд.: В. Ільницький, М. Галів]. - Дрогобич: ПП “Швидкодрук”, 2009. - 264 с..У статті на основі матеріалів як державних, так і приватних архівів відтворено структуру референтури СБ Золочівського окружного проводу ОУН, основні етапи її діяльності та керівний склад.

Золочівська округа ОУН, як структурна одиниця націоналістичного підпілля в Західній Україні, була створена в кінці 1937 р. і проіснувала до березня 1953 р., коли у бою з чекістсько-військовою групою загинув її останній керівник - Іван Червак (“Олесь”) Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі - ГДА СБУ). - Ф. 2. - Оп. 31 (1960). - Т 31. - Арк. 114.. Упродовж функціонування округа неодноразово змінювала структуру, поступово збільшуючи кількість підпорядкованих їй районних проводів. На період максимального розвитку повстанського руху в цій місцевості - друга половина 1940-х років - окружний провід мав у підпорядкуванні два надрайонних (Бродівський та Золочівський), а ті - дев'ять районних (Бродівський, Буський, Глинянський, Заболотцівський, Золочівський, Краснянський, Олеський, Підкамін- ський та Поморянський) проводів ОУН відповідно до дев'яти тодішніх районів. За сучасним адміністративно-територіальним устроєм це територія Бродівського, Буського, Золочівського і частково Перемишлянського р-нів Львівської області.

Особливості перебігу національно-визвольної боротьби 1940-1950-х років проти польських, німецьких і російських окупантів вимагала від її провідників створення такої системи, яка б захищала всі сфери життєдіяльності учасників повстанського руху та мільйонів його цивільних прихильників від намагань каральних органів окупаційної влади послабити і придушити збройне підпілля ОУН.

Ця складна функція була покладена на СБ ОУН, яка почала творитися в 1939 р. після ІІ Великого Збору ОУН ВєдєнєєвД. “Повстанська розвідка діє точно і відважно... ” ... - С. 195., а основний період її організації припадає на 1941-1943 рр. Щонайменше перші згадки про функціонування референтури СБ Золочівського окружного проводу ОУН сягають 1941-1943 рр., коли в терені активізовується підпільне життя та починають творитися боївки самооборони, а відтак - відділи Української народної самооборони - попередника Української повстанської армії (УПО) в Галичині. Зокрема відомо, що майбутній керівник окружного проводу Золочівщини Богдан Квас (“Блакитний”) тоді обіймав посаду заступника окружного референта СБ Загоруйко Р. Повернення зі справжнього пекла. Спогади-мемуари учасника національно- визвольних змагань ОУН та УПА (Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії) / Р. Загоруйко. - 2-ге вид., доп. - Новий Розділ, 2004. - C. 276..

Служба безпеки ОУН - це внутрішній розвідувальний та контррозвідувальний орган Організації українських націоналістів. Завданням цієї структури, передовсім, було налагодження внутрішньої і зовнішньої розвідки, виявлення та ліквідація ворожої агентури, знищення функціонерів окупаційної влади, створення власної сітки інформаторів.

Структура СБ чітко прив'язувалася до територіальних ланок ОУН. Референтури СБ створювалися на всіх рівнях організаційних клітин ОУН, починаючи від Проводу ОУН в Україні й закінчуючи районними. У нижчих (“кущових”) організаціях був штатний інформатор СБ (вживали також назву референт СБ), який і виконував функції найнижчої ланки цієї структури. До штату кожної референтури СБ (до району зокрема) входили: референт СБ, заступник референта СБ, комендант боївки, слідчі, архіваріус та бойовики. Встановлювалася штатна чисельність референтур. Так, надрайонна мала 22 одиниці гласного складу, 10 жандармів. На практиці ж, за умов бойових дій та підпілля, склад референтур не був постійним. На Золочівщині окружна, повітові/надрайонні та районні боївки чисельно складалися з 12 осіб. Типовим озброєнням боївок СБ всіх рівнів було: 2 ручних кулемети, автомати, пістолети та гранати Архів управління Служби безпеки України у Львівській області (далі - Архів УСБУ ЛО). - Спр. 32936 (Архівно-кримінальна справа по обвинуваченню Ганушкевича Володимира Семеновича та ін.). - Арк. 105зв..

Референти СБ, здебільша, здійснювали загальне керівництво діяльністю підлеглих їм референтур, а також займалися т. зв. оперативною роботою, для якої вербували собі агентуру й інформаторів серед місцевого населення та агентури органів МДБ. До обов'язків слідчих входило розслідування обставин провалу учасників підпілля ОУН, фактів співпраці місцевих жителів та окремих членів ОУН з органами МДБ. Архіваріуси вели документацію СБ: картотеки агентури МДБ і підозрілих осіб, протоколи допитів та інші документи, пов'язані з діяльністю цієї структури. Бойовики займалися охороною криївок, де працювали референти, слідчі СБ чи зберігалися документи. На них також покладався обов'язок затримання та доставки підозрюваного до місця допиту, а також виконання вироків. Інформатори СБ при кущових проводах збирали інформацію про рух підрозділів військ МДБ, поведінку жителів населених пунктів, зустрічі оперативних співробітників МДБ із місцевим населенням тощо ГДА СБУ - Ф. 13. - Спр. 372. - Т 54. - Арк. 126..

Створення боївок СБ окружного й повітового рівнів на Золочівщині припадає на зиму 1943 р., коли в терені активізувалися більшовицькі партизани та польські військові формування, які здійснювали напади на українське населення. Чисельність таких боївок сягала 12-20 осіб, основним завданням яких було: протидія терору проти українців, проведення відплатних протипольських акцій, перевірка колишніх радянських військовополонених, що перебували на цій території, протидія сваволі німецької окупаційної адміністрації тощо. У час наближення і проходження лінії фронту вони займалися “зачисткою території” від заздалегідь виявленої німецької та радянської агентури, шовіністично налаштованих представників з-поміж польського населення чи просто антиукраїнських елементів. Тим самим створювалася можливість для розгортання масового повстанського руху із встановленням на теренах Західної України радянської влади.

У серпні 1944 р., із встановленням більшовицького режиму на теренах округи, відбувається реформування структури СБ. Особовий склад повітових боївок був розподілений між новоствореними районними та оновленою повітовою боївкою. Разом із тим ці підрозділи були доукомплектовані новими, особливо довіреними, підпільниками. Так, наприклад, якщо до серпня 1944 р. на теренах Бродівського повітового проводу ОУН, який поширював діяльність на чотири райони (Бро- дівський, Олеський, Підкамінський і Пониковицький) тодішньої Львівської обл. діяла єдина боївка СБ чисельністю 12 осіб під керівництвом “Недолі”, то після реорганізації тут оперували вже п'ять боївок - повітова під керівництвом “Недолі” та чотири районні: Бродівська (референт СБ Іван Стародуб (“Остап”), комендант боївки Михайло Баглай (“Крук”)), Підкамінська (референт СБ Іван Пушка (“Потап”), якого невдовзі замінив Петро Смуток (“Чорноморський”), комендант боївки Михайло Шеремета (“Могила”), Пониковицька (референт СБ Василь Сітка (“Ярий”), комендант боївки Олекса Сітка (“Підкова”)) та Одеська (референт СБ Степан Дацків (“Малий”), комендант боївки Олекса Смик (“Темний”)). При цьому потрібно зауважити, що чисельність та особовий склад боївок СБ, як зрештою і всіх збройних формувань українського визвольного руху того періоду, постійно змінювалися. Причини були різними: загибель або захоплення в полон, переведення на іншу посаду чи територію діяльності тощо.

До організаційно-територіальної реорганізації збройного підпілля ОУН кінця 1944 - початку 1945 р. Золочівська округа ОУН додала до свого складу три повітові проводи (Золочівський, Бродівський та Глинянський), які розбудовувалися за структурною вертикаллю: райони - підрайони - кущі - станиці. Відповідно до цієї структури функціонувала і референтура СБ. У процесі реорганізації Глинянський повіт був ліквідований, а два його райони (Глинянський і Краснянський) передані до складу Золочівського надрайону. Із початку 1945 р. і аж до ліквідації організованого підпілля на Золочівщині в 1953 р. окружний провід мав у підпорядкуванні два надрайони - Золочівський і Бродівський, а ті утворювали вертикаль: район - кущ - станиця. У подальшому якихось більших організаційно-територіальних чи структурних змін у підпіллі ОУН на Золочівщині не відбувалося, за винятком перекидання районів з одного надрайону в інший. Так, у 1947 р. після розформування Перемишлянського надрайону до складу Золочівського увійшов Поморян- ський р-н Мороз В. Перемишлянський надрайон ОУН (1945-1947) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukmationaHsm.org.ua/pubHcations/?n=2035 (6.11.2013 р.), а в 1948 р. Золочівський надрайон передав Буський р-н у підпорядкування Бродівського надрайонного проводу ОУН Архів УСБУ ЛО. - Спр. 30800 (Архівно-кримінальна справа по обвинуваченню Бутинського Степана Миколайовича та ін.). - Т 2. - Арк. 219.. У такий спосіб сформувалася остаточна структура Золочівської округи ОУН.

Особливість функціонування референтури СБ в окрузі - часта зміна її керівного складу як на рівні окружного, так і нижчих проводів ОУН, зумовлена, здебільшого, загибеллю референтів СБ, рідше - переведенням їх в інший терен або усуненням із посади. Наразі встановлено, що впродовж 1944-1953 рр. функції референтів СБ окружного проводу ОУН виконували щонайменше 6 осіб: “Чернов” (особа не встановлена; ?--19.08.1944), Роман Качан (“Гроза”) (08.1944 - осінь 1946), Йосип Куляш (“Влодко”) (осінь 1946 - 22.10.1946); “Зелений” (особа не встановлена; ?-29.08.1947), Василь Паньків (“Гнат”) (літо 1948 - 14.01.1949), Василь Гарабач (“Роман”) (06.1949-31.07.1952). Як бачимо із наведеного переліку, ще існує чимало прогалин у цьому питанні, які потребують подальшого вивчення. Абсолютна більшість із названих референтів СБ Золочівського окружного проводу ОУН загинула на посту, і лише “Гроза” був переведений в інший терен через конфлікт із тереновим провідником ОУН. Зрештою, і він загинув 3 грудня 1949 р. на посту референта СБ Сокальського окружного проводу ОУН.

Ще складніше питання ідентифікації заступників референта СБ та комендантів окружної боївки як осіб керівного складу референтури. Наявна інформація вкрай мізерна і водночас суперечлива. Відомо, для прикладу, що функції заступника референта у різний час виконували Богдан Квас (“Блакитний”) (1943-1944), Степан Дацків (“Малий”) (01.-04.1946). Натомість командирами боївки були Михайло Паровацький (Поробецький) (“Печерський”) (1945-01.1946) та Степан Дацків (“Малий”) (01 .-04.1946). Відсутність інформації у подальшому щодо згаданих посад чи їх заміщення конкретними особами дає підстави припускати, що за браком кадрів вони були вакантними, а їхні функції перебрав окружний референт СБ.

У повстанських документах є дані про існування при референтурі СБ окружного проводу справового звена, функціонерами якого, зокрема на осінь 1945 р., були “Степовий” та “Орест” Літопис УПА. Нова серія. - Київ; Торонто, 2013. - Т 23: Золочівська округа ОУН: Документи і матеріали референтури СБ. 1944-1951 / [упоряд. М. Романюк]. - С. 1112.. Однак будь-яка докладніша інформація про нього відсутня.

Референтура СБ Золочівщини мала свою систему цифрових псевд для керівного складу. Окружний референт - “49”, надрайонний референт СБ Золочівщини - “22”, надрайонний референт СБ Брідщини - “33”, районний референт СБ Глинянщини - “20”, Краснянщини - “21”, Бузеччини - “22”, Золочівщини - “23”, Олещини - “24”, Заболотеччини - “25”, Підкамінеччини - “26” та Бродівщини - “27”. При цьому потрібно зауважити, що зі зміною керівника тієї чи тієї референтури псевдо переходило до його наступника. Це засвідчують, зокрема, записи керівника Золочівського окружного проводу ОУН Кирила Якимця (“Бескида”), вилучені з його криївки 14 січня 1949 р., де видно, що цифрове псевдо “27” належало Іванові Сисунові (“Голубу”), а відтак його наступнику Петрові Ковальчуку (“Петрові”) Архів УСБУ ЛО. - Спр. П-33024. - Арк. 80.. Подібною була ситуація і з псевдом “33”, яке належало спочатку референтові СБ Бродівського надрайонного проводу ОУН Олексію Смику (“Темному”), а відтак його наступникові Василю Коту (“Васильку”) Там само. - Спр. 30800. - Т 3. - Арк. 13..

Якщо ж говорити про склад боївок СБ, які діяли на теренах Золочівського окружного проводу ОУН, то він також у різний час був різним: як чисельно, так і персонально. Проаналізувавши всі доступні документи і матеріали, ми зробили висновок, що пік діяльності референтури СБ Золочівського окружного проводу ОУН припадає на 1945-1946 рр., на період т зв. масової повстанської боротьби. Саме на той час референтура СБ мала повноцінні боївки, які, як уже зазначено, чисельно складалися, зазвичай, з 12 бойовиків на чолі з комендантом. У процесі дослідження вдалося встановити персональний склад більшості боївок СБ, що діяли на теренах округи. Зокрема, до складу окружної боївки у вказаний період входили: Володимир Мельник (“Степан”), Михайло Проць (“Макар”), Михайло Божин- ський (“Роман”), Микола Гушта (“Максим”), Степан Гаврилюк (“Остап”), Василь Безпалько (“Клим”), Кульчицький (“Чавун”), Євген Процик (Проць) (“Степан”), Омелян Шипула (“Хвиля”), “Карпо”, “Коля” (особи двох останніх не встановлені).

Вкрай важкими для підпілля Золочівщини була зимова блокада кінця 1945 - початку 1946 рр., коли внаслідок постійних облав, провокацій та зради загинули сотні учасників збройних формувань ОУН та УПА. Не була винятком і референтура СБ окружного та підлеглих йому проводів ОУН, яка за цей час втратила більшість особового складу. Варто назвати хоча б кілька випадків масової загибелі есбістів.

16 січня 1946 р. внаслідок провокації, здійсненої дезертиром з Червоної армії Віктором Клєвцовим, у лісовому масиві біля с. Шнирів Бродівського р-ну загинули шестеро членів окружної боївки СБ на чолі з її комендантом. Напередодні ввечері “Печерський” разом із бойовиком “Колею” та В. Клєвцовим (перебував під слідством і наглядом осередку СБ) вирушили на присілок Кіз'я (тепер село у Бродівському р-ні) за продуктами. Перебувши деякий час там і взявши необхідні запаси, посеред ночі вони поверталися до криївки. У дорозі, скориставшись із довіри повстанців, В. Клєвцов заволодів автоматом і чергою у спину розстріляв супутників, а сам із їхньою зброєю явився у с. Шнирів, де на той час перебував підрозділ 18 кавалерійського полку внутрішніх військ Народного комісаріату внутрішніх справ (далі - ВВ НКВС) під командуванням знаних у терені енкаведистів майора Громова та молодшого лейтенанта Зирянова. За даними провокатора військова група заблокувала криївку і після багатогодинного бою знищила в ній чотирьох повстанців. Серед загиблих у той день були: командир окружної боївки Михайло Паровацький (Поробецький) (“Печерський”), політвиховник боївки “Коля” (особа не встановлена) та бойовики Володимир Мельник (“Степан”), Омелян Шипула (“Хвиля”), Степан Гаврилюк (“Остап”) і Василь Безпалько (“Клим”) ГДА СБУ - Ф. 2. - Оп. 31 (1960). - Спр. 9. - Арк. 130; Там само. - Ф. 13. - Арк. 372. - Т. 94. - Арк. 70; Архів УСБУ ЛО. - Спр. П-21085. - Арк. 138-147..

Так загинула основна частина бойовиків окружного осередку СБ. На весну 1946 р. продовжували діяти лише референт СБ Роман Качан (“Гроза”), секретар боївки Михайло Проць (“Макар”) та стрільці Михайло Бужинський (“Роман”) і “Юрко” (особа не встановлена).

Осередок СБ Бродівського надрайонного проводу ОУН 15 грудня 1945 р. у криївці біля с. Лагодів Бродівського р-ну втратив бойовиків Миколу Войтовича (“Росоху”) та Володимира Дмитрущака (“Чорного”) Шишка М. Вони були бойовиками СБ повітового проводу ОУН на псевдо Росоха і Чорний / М. Шишка // Брідщина - край на межі Галичини й Волині: матеріали VI краєзнавчої конференції, присвяченої Міжнародному Дню пам'яток історії та культури (Броди, 20 квітня 2012 р.). - Броди, 2012. - Вип. 5. - С. 154-160., 3 січня 1946 р. у с. Гутисько- Тур'янське Буського р-ну в полон до облавників потрапив Володимир Ганушке- вич (“Страшний”) Архів УСБУ ЛО. - Спр. 32936. - Арк. 13., 24 лютого 1946 р. у криївці біля с. Сухота Бродівського р-ну енкаведисти захопили Антона Дубаса (“Оріха”) Там само. - Арк. 113зв-114., 2 квітня 1946 р. біля с. Чішки Буського р-ну загинули бойовики Іван Кравчишин (“Клим”), Євген Герун (“Зелений”), а в полон потрапив секретар осередку СБ Василь Цибуляк (“Палій”) Там само. - Спр. П-31323. - Арк. 12; ГДА СБУ - Ф. 2. - Оп. 31 (1960). - Спр. 10. - Арк. 260..

Референтура СБ Бродівського районного проводу ОУН лише 7 квітня 1946 р. у с. Загатка Радехівського р-ну Львівської обл. втратила чотирьох осіб: референта СБ Івана Стародуба (“Остапа”), коменданта боївки Петра Миколюка (“Романа”), кущового інформатора СБ Михайла Пилипаса (“Юрка”), бойовика Івана Черня- хівського (“Богдана”) та господарчого референта Лешнівського Самооборонного кущового відділу (СКВ) Михайла Строчинського (“Хмару”) ГДА СБУ - Ф. 2. - ОП. 31 (1960). - Спр. 10. - Арк. 293-294, 301..

Подібною була ситуація і з іншими осередками СБ на теренах округи.

Незважаючи на постійні втрати, діяльність СБ Золочівщини та Брідщини в період масової повстанської боротьби 1944-1946 рр. була доволі ефективною, що дало можливість не допустити інфільтрації органами НКВС та Народного комісаріату державної безпеки (НКДБ) у середовище націоналістичного руху дієвої агентури, при- сікти діяльність великої кількості сіток таємних інформаторів, зупинити провокативну діяльність спеціальних груп НКВС-НКДБ, які діяли під виглядом повстанських загонів тощо. Для ілюстрації результатів роботи СБ у досліджуваному терені необхідно згадати хоча би випадок із розкриттям “провокативної групи «Наливайка»”. Це була агентурно-бойова група НКВС УРСР під керівництвом старшого лейтенанта Кащеєва (“Тиміша”), яка діяла під виглядом почоту командира Вінницької воєнної округи УПА “Олега”-“Остапа” і впродовж травня-червня 1945 р. на території Золочівської округи завдала багато шкоди підпіллю ОУН ГДА СБУ - Ф. 13. - Спр. 372. - Т 82. - Арк. 56-70.. Ця спецгрупа на Волині увійшла в довіру до курінного Степана Савчука (“Наливайка”) з охороною (використовувала його, як писали оперативники, “в темну”). Той же, не підозрюючи “Остапа” в підступі, погодився провести групу останнього в Галичину та зв'язати з командиром УПА-“Південь” В. Куком (“Лемішем”). У такий спосіб спецгрупа Кащеєва вийшла на організаційні зв'язки в Підкамінському, Пониковицькому й Олеському р-нах Золочівської округи ОУН, де завдала підпіллю значних втрат як вбитими, так і захопленими в полон. 20 червня 1945 р. в Олеському р-ні спецгрупа роззброїла курінного “Наливайка” та його почот у кількості 12 осіб, які були передані у місцевий райвідділ НКВС Там само. - Арк. 65, 137.. Відтак, курінного оперативники НКВС завербували, звільнили з-під варти, і він, під пильною охороною бійців спецгрупи, продовжував діяти в цій місцевості.

Про діяльність провокативного відділу “Наливайка” на теренах Брідщини згадує у спогадах колишній стрілець боївки охорони Пониковицького районного проводу ОУН Іван Газда (“Кліщ”): “Всіх нас було підступом взято 24 червня 1945 року. Перебували тоді під Ясеновом. Недалеко від гори Жбир. Була неділя, і командири відпустили нас додому переодягнутися. Біля Жаркова побачили якихось кінних. Думали: чужі, приготувалися до стрільби. Аж ті дають знати, що свої, з волинської сотні Наливайка. Почали зближатися. І от на мості, біля Жаркова нас оточили по десять чоловік, пов'язали і відправили в Олесько” Панчишин О. Моє рідне село Пеняки. Мемуарно-краєзнавчий нарис. - Чикаго; Броди, 1998. - С. 232; Архів УСБУ ЛО. - Спр. П-24908. - Арк. 15, 38.. Це випадок зафіксований і у звіті керівника спецгрупи Кащеєва, де, зокрема, зазначено, що 24 червня 1945 р. у с. Жарків Пониковицького р-ну під час операції вбито двох та захоплено дев'ятьох повстанців, яких передано в Олеський Районний відділ (РВ) НКВС ГДА СБУ - Ф. 13. - Спр. 372. - Т 82. - Арк. 65..

Проте діяла ця спецгрупа НКВС недовго, оскільки службі безпеки ОУН вдалося розкрити її, а відтак і майже знищити. Зокрема 13 червня 1945 р. у с. Станимир Глинянського р-ну, куди начебто для зв'язку з “Лемішем” була приведена група “перевертнів”, повстанці захопили, а відтак і зліквідували заступника керівника агентурно-бойової групи “Остапа” та його охоронців “Осу” та “Кармелюка” Там само. - Арк. 137; Куп'якД. Спогади нерозстріляного / Д. Куп'як. - Торонто; Нью-Йорк, 1991. - С. 246-250.. Згодом окружна боївка СБ захопила “Наливайка”, а його охорону знищила.

Після втрат, що їх зазнало підпілля ОУН у кінці 1945 р. - на початку 1946 р., та зміни тактики підпілля ситуація кардинально змінюється. За браком кадрів боївки СБ перестали бути такими чисельними і нараховували не більше трьох-п'яти осіб на чолі зі своїм провідником - референтом СБ певної структурної одиниці підпілля.

Незважаючи на зменшення чисельності осередків СБ, спецслужба ОУН у 1946-1952 рр. продовжувала активно діяти, виконуючи свою основну функцію - захист повстанського руху від ворожої агентури та протидії провокаціям органів МДБ. Перебіг цієї складної роботи добре простежується за опублікованою у видавництві “Літопис УПА” підбіркою документів СБ Золочівського окружного проводу ОУН Літопис УПА. Нова серія. - Т 23 ... - 1320 с.. Основним досягненням СБ цього періоду було те, що їй вдалося відсікти агентуру МДБ від керівних осередків підпілля на Золочівщині й не допустити його ліквідацію із середини, як це, наприклад, було на Яворівщині, Долинщині чи інших місцевостях поширення націоналістичного руху. Саме діяльність СБ дала можливість окремим організаційним ланкам і боївкам збройного підпілля ОУН округи протриматися до середини 1950-х років.

У вирі завзятого протистояння з репресивно-каральною системою СРСР гинули кращі есбісти терену. Брак кадрів змушував провідників окремих організаційних клітин перебирати також функції інших референтів. Так, зокрема, було і у Бро- дівському надрайонному проводі ОУН, де його керівник Василь Кіт (“Василько”) одночасно виконував обов'язки референта СБ. У лютому 1952 р. чекістам, через агентуру, вдалося встановити ймовірне місце укриття групи повстанців на хуторі Тріщуки с. Гаї Дубиські Бродівського р-ну. Вранці 23 лютого 1952 р. присілок блокувала військово-чекістська група під керівництвом начальника 2-го відділу Управління МДБ у Львівській області майора Хвощана та командира групи 11-го загону Військ охорони МДБ старшого лейтенанта Воробйова. Загальне керівництво операцією здійснював заступник начальника УМДБ підполковник Богданов. Три господарки, серед яких і Василя Олійника, були піддані ретельному обшуку. Лише за кілька годин облавникам вдалося виявити люк криївки. На пропозицію здатися повстанці відкрили вогонь і впродовж години стримували натиск ворога, не даючи йому проникнути у криївку. Прагнучи захопити повстанців живими, емгебисти кинули спеціальну гранату, яка б мала паралізувати останніх, однак вона не вибухнула. Ця обставина дала можливість повстанцям уникнути полону - у безвиході всі пострілялися. Власне за таких обставин загинули: керівник Бродівського надрайонного проводу ОУН Василь Кіт (“Василько”) та троє бойовиків лінійної боївки зв'язку Проводу ОУН, яка обслуговувала керівника збройного підпілля в Україні Василя Кука (“Леміша”): Антон Якимів (“Крук”) (родом із с. Жарків Бродівського р-ну), Мар'ян Гавришків (“Боян”) (із с. Салашка Бродівського р-ну) та Мар'ян Ринг (“Марко”) (із с. Теребежі Буського р-ну). З розкопаної криївки облавники вилучили: автомат, 3 гвинтівки СВТ, 4 пістолети, 5 гранат, 300 патронів, 3 150 крб, оунівські документи та націоналістичну літературу. Серед документів були, зокрема, “щоденники” “Василька” та “Крука”, у яких вони робили нотатки про свою діяльність і побут у підпіллі Архів УСБУ ЛО. - Спр. П-30951. - Арк. 200-201; ГДА СБУ - Ф. 2. - Оп. 31 (1960). - Спр. 29. - Арк. 77-78, 84; Там само. - Спр. 30. - Арк. 239, 247..

Подібною була ситуація у Бродівському районному проводі ОУН, де в серпні 1950 р., після загибелі керівника Михайла Горбатюка (“Чупринки”), підпілля району очолив тодішній референт СБ Михайло Шеремета (“Циган”), поєднуючи відтоді ці функції аж до дня загибелі.

16 березня 1952 р. у с. Бордуляки Бродівського р-ну в господарстві місцевого жителя Йосафата Караїма перебували районний провідник ОУН М. Шеремета (“Циган”) разом із своїм охоронцем Петром Кучабським (“Бурлакою”). Однак їм не поталанило, бо саме в цей день у цьому терені емгебисти розпочали масштабну операцію із виявлення підпільників, що охопила всі навколишні села й тривала кілька днів. Вже на світанку 16 березня силами військ охорони с. Бордуляки було блоковане, а оперативні групи розпочали ретельні обшуки тих господарств, у яких, за оперативними даними райвідділу МДБ, могли переховуватися повстанці. У “чорному списку” емгебистів був і Йосафат Караїм, дочка якого вважалася зв'язковою підпілля.

Прагнучи одержати дані про місце перебування повстанців, облавники мали намір затримати й допитати Анастасію Караїм та обшукати їхнє помешкання. З цією метою, відповідно до плану операції, в господарство Караїмів була скерована оперативна група у складі заступника начальника Бродівського районного відділу МДБ старшого лейтенанта Гунькова (керівник), заступника начальника Івано-Франківського РВ МДБ майора Мильнікова, співробітника слідчого відділу обласного управління МДБ лейтенанта Маляра та дільничного уповноваженого райвідділу міліції МДБ на с. Бордуляки Воронкіна.

Повстанці, помітивши наближення оперативників, сховалися на ліжку, а поверх них була застелена постіль, на якій лежав, вдаючи хворого, господар хати. Однак хитрість не вдалася - дільничний Воронкін при обшуку хати звернув увагу на високий підйом постелі та нервову поведінку господаря, а піднісши подушку й сіно, виявив голову повстанця і почав стріляти. Повстанці ж, будучи виявленими, ривком підвелися з ліжка та відкрили вогонь по облавниках, які рятувалися втечею з хати. При цьому на подвір'ї був важко поранений лейтенант Маляр.

З початком стрілянини до будинку наспіли дві оперативні групи по сім осіб у кожній, які перед тим проводили обшуки в сусідніх будинках, та заблокували його. Оскільки вирватися з оточення не було шансів, то підпільники вирішили боротися до кінця і тривалий час відстрілювалися, змінюючи постійно свої позиції. Під сильним рушнично-кулеметним обстрілом горища, звідки вели вогонь повстанці, облавникам вдалося винести із зони обстрілу свого пораненого, доставити його до Бродів, а звідти літаком у Львів на лікування.

Не бажаючи ризикувати, емгебисти, хоч і знали про те, що в будинку перебувають двоє мирних жителів, вирішили закидати його гранатами та підпалити, що й зробили. Із згарища згодом було витягнуто обгорілі останки чотирьох осіб: двох підпільників (“Цигана” і “Бурлаки”), господаря Йосафата Караїма 1877 р. н. та його дочки Анастасії 1922 р. н. Всі особисті та організаційні речі повстанців знищив вогонь, а більшовикам дісталися лише два обгорілі автомати та два пістолети ГДА СБУ - Ф. 13. - Спр. 372. - Т. 90. - Арк. 216-218; Там само. - Ф. 2. - Оп. 31(1960). - Спр. 29. - Арк. 114-115, 121-122, 294; Там само. - Спр. 30. - Арк. 13..

Останній референт СБ Золочівського окружного проводу ОУН Василь Г арабач (“Роман”) продовжував діяти до 31 липня 1952 р., коли разом із своїм бойовиком

Григорієм Лиликом (“Василем”) в лісі біля с. Залісся Золочівського р-ну натрапив на засідку оперативної групи МДБ, яку влаштували чекісти за даними зрадника “Чайки”. Під час перестрілки обоє повстанців загинули. Зі сторони облавників був легко поранений один боєць 7-ї команди 11-го загону військ охорони МДБ. У вбитих підпільників вилучено автомат, гвинтівку, 2 пістолети, 120 патронів, організаційне листування та націоналістичну літературу ГДА СБУ - Ф. 2. - Оп. 31(1960). - Спр. 30. - Арк. 54..

Підсумовуючи дослідження, можна ствердити, що референтура СБ Золочівського і підлеглих йому проводів ОУН впродовж усього періоду функціонування збройного підпілля в терені ефективно виконувала свою роботу у захисті організаційних клітин від проникнення ворожої агентури, що дало можливість їм протриматися до середини 50-х років минулого століття, завдаючи при цьому ворогові відчутних втрат.

ДОДАТОК

Керівний склад референтури СБ Золочівського окружного та підлеглих йому проводів ОУН

“Зелений” (? - 31.08.1947, в лісі біля с. Станимир Перемишлянського р-ну Львівської обл.). Освіта - незакінчена вища: закінчив 4 семестри Львівського медичного інституту. Стаж роботи у СБ - 4 роки. Відбув кілька теоретичних і практичних вишколів в осередку Миколи Арсенича (“Михайла”). Референт СБ Золочівського окружного проводу ОУН (?--31.08.1947). Загинув під час облави у криївці. Сотник СБ (6.06.1948, посмертно) з датою старшинства 29.08.1947 р.

“Колібер” (? - 31.08.1947, в лісі біля с. Станимир Перемишлянського р-ну Львівської обл.). Освіта - середня. Стаж роботи в СБ - 3 роки. Пройшов 10-денний теоретичний вишкіл СБ. Співробітник референтури СБ Золочівського окружного проводу ОУН (1947). Хорунжий СБ (6.06.1948, посмертно) з датою старшинства 29.08.1947 р.

“Недоля” (“Вишневий”, “Темний”; бл. 1920, с. Вороняки? Золочівського р-ну Львівської обл. - 23.10.1946, присілок Гута Пеняцька с. Пеняки Бродівського р-ну Львівської обл.). Освіта - середня. Стаж роботи у СБ - 3 роки. Відбув 10-денний теоретичний і практичний вишколи. Референт СБ Золочівського районного (поч. 1944), а відтак Бродівського повітового/надрайонного (04.1944-10.1946) проводів ОУН. Поручник СБ (6.06.1948, посмертно) з датою старшинства 22.10.1946 р.

“Орест” (? - 22.11.1945, хутір Бортники с. Лугове Бродівського р-ну Львівської обл.). Освіта - середня. Стаж роботи у СБ - рік. Пройшов 10-денний теоретичний вишкіл. Референт СБ Краснянського районного проводу ОУН (1945), співробітник справового звена референтури СБ Золочівського окружного проводу ОУН (1945). Хорунжий СБ (6.06.1948, посмертно) з датою старшинства 22.11.1945 р. Загинув під час облави.

“Чернов” (? - 19.08.1944). Освіта - середня. Стаж роботи у СБ - 6 місяців. Пройшов 7-денний теоретичний вишкіл СБ. Референт СБ Золочівського окружного проводу ОУН (?-08.1944). Хорунжий СБ (6.06.1948, посмертно) з датою старшинства 19.08.1944 р.

“Чорнота” (? - ?). Референт СБ Буського районного проводу ОУН (20.09.1945-?).

Баб'як Наум Григорович (“Мартин”, “Ржа”; 1924, с. Дуб'є Бродівського р-ну Львівської обл. - 2.11.1950, прис. Гнатюки с. Дуб'є Бродівського р-ну Львівської обл.). Народився в селянській родині. Член ОУН. В лавах збройного підпілля ОУН від 1944 р. Інформатор СБ при кущовому проводі ОУН (?-02.1947), комендант боївки СБ (02.1947-03.1948), а відтак референт СБ Заболотцівського районного проводу ОУН (03.1948 - весна 1949). Подальші функції не встановлені. Загинув під час облави у криївці.

Баглай Михайло Миколайович (“Крук”; 19.11.1918, с. Піски Бродівського р-ну Львівської обл. - 6.05.1945, с. Піски Бродівського р-ну Львівської обл.). Член ОУН. У роки першої більшовицької окупації перебував на еміграції, звідки повернувся влітку 1941 р. Комендант боївки СБ Бродівського районного проводу ОУН (08.1944-05.1945). Загинув від випадкового розриву гранати.

Баландюк Іван Гнатович (“Нечай”; 1920, с. Закомар'я Буського р-ну Львівської обл. - 15.11.1945, в лісі біля с. Закомар'я Буського р-ну Львівської обл.). Народився у селянській родині. Освіта - 6 класів народної школи. Член ОУН із 1943 р. Комендант боївки СБ Олеського районного проводу ОУН. Загинув під час облави.

Безпалько Василь (“Великий”, “Грубий”, “Клим”; 1921, с. Зозулі Золочівсько- го р-ну Львівської обл. - 16.01.1946, в лісі біля с. Шнирів Бродівського р-ну Львівської обл.). Народився в селянській родині. Освіта - 4 класи народної школи. За фахом - рільник. Після закінчення школи працював на батьківському господарстві. Член ОУН із 1941 р. За німецької окупації працював в поліції у Кракові, звідки втік і повернувся в рідні терени, пішов у підпілля. Співробітник референтури СБ Золочівського повітового (1944), Золочівського окружного (1945-01.1946) проводів ОУН. Загинув у криївці внаслідок зради. Тіло облавники забрали до Бродів, де й поховали таємно.

Білик Володимир Семенович (“Богдан”, “Буря”, “Ярий”; 25.07.1921, с. Клекотів Бродівського р-ну Львівської обл. - 1945, ?). Референт СБ Пониковицького районного проводу ОУН (1945).

Блажейко Іван (“Дзвір”; 1920, с. Гончарівка Золочівського р-ну Львівської обл. - 02.1946, біля м. Золочів Львівської обл.). Народився в селянській родині. Освіта - 7 класів народної школи. Після закінчення навчання здобув фах коваля. Член ОУН із 1940 р. У підпіллі ОУН із весни 1944 р. Референт СБ підрайонного, а відтак Золочівського районного (?-02.1946) проводів ОУН. Загинув під час наскоку оперативної групи на місце постою боївки. Будучи важко пораненим, застрелився.

Божинський Михайло Васильович (“Дуб”, “Карпо”, “Роман”, “Ромко”; 21.11.1920, с. Ражнів Бродівського р-ну Львівської обл. - 3.12.1949, в лісі між с. Поляни та хутором Копанка Жовківського р-ну Львівської обл.). Освіта - початкова. Кулеметник самооборонного відділу села (осінь 1943 - весна 1944). Неодноразово відзначався у бою з червоними партизанами. Кулеметник боївки Ражнівського куща ОУН (05.-09.1945), стрілець боївки СБ Золочівського окружного проводу ОУН (09.1945-09.1946), бойовик референта СБ Львівського (осінь 1946 - 09.1947) та Сокальського (09.1947-12.1949) окружних проводів ОУН. Підірвався на замінованій криївці.

Бучинський Мирослав Ількович (“Бусько”, “Сурмач”; 1924, с. Заріччя Золочівського р-ну Львівської обл. - 10.05.1951, с. Вороняки Золочівського р-ну Львівської обл.). Член ОУН із 1942 р. У лавах збройного підпілля ОУН з 1944 р. Інформатор СБ при кущовому проводі ОУН (?-1947), референт СБ (1947-06.1949), а відтак керівник (06.1949-05.1951) Золочівського районного проводу ОУН. Загинув, натрапивши на засідку оперативної групи МДБ. Відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги у наказі керівника Золочівського окружного проводу ОУН ч. 1/52 від 5.08.1952 р.

Варвара Євген (“Міко”; 1914, м. Золочів Львівської обл. - 12.05.1948, с. По- чапи Золочівського р-ну Львівської обл.). Освіта - 4 класи гімназії. Через брак коштів був змушений залишити навчання і влаштуватися на роботу. Від 1937 р. працював у повітовому Союзі кооператив у Золочеві. Активний учасник легальних українських товариств “Русалка”, “Просвіта”, де особливо відзначався у хорі й аматорському гуртку. Член ОУН. У 1943 р., як доброволець, вступає до дивізії СС “Галичина”, де пройшов підстаршинську школу й отримав військовий ступінь. Після боїв під Бродами переходить у лави збройного підпілля ОУН. Чотовий самооборонної сотні на Золочівщині (друга пол. 1944 - поч. 1945), стрілець (поч. 1945), а відтак - командир районної боївки СБ Золочівщини (весна 1945 - 1948), стрілець боївки СБ Золочівського надрайонного проводу ОУН (1948). Загинув в оточеній господарці у бою з облавниками. Будучи тяжко пораненим, застрелився, аби не потрапити живим у руки ворога. Тіло загиблого облавники забрали до Золочева, де й поховали таємно.

Вірлик Михайло Іванович (“Сокіл”; 20.02.1913, с. Гологори Золочівського р-ну Львівської обл. - 20.07.1944, с. Станимир Перемишлянського р-ну Львівської обл.). Народився у селянській родині. У рідному селі закінчив народну школу. Член ОУН з 1938 р. У 1940-1941 рр. перебував на еміграції в Німеччині, звідки на початку війни повернувся та активно долучився до організаційної роботи. Працював станичним і кущовим провідником, а відтак - референтом СБ підрайонного проводу ОУН. На цій посаді був тяжко поранений, а, вилікувавшись, обіймав посаду коменданта СБ Глинянщини. Загинув під час проходження лінії фронту через с. Станимир.

Гавришків Василь Григорович (“Зимний”; 1917, с. Бужок Золочівського р-ну Львівської обл. - ?). Комендант боївки СБ Золочівського надрайонного проводу ОУН (на 09.1945).

Гарабач Василь Іванович (“Ґазда”, “Дзидзьо”, “Орач”, “Роман”, “Семко”, “Старий”, “Степан”, “Шпак”, “18”, “49”, “813”; 1921, с. Негрибка Перемиського повіту (Польща) - 31.07.1952, біля с. Залісся Золочівського р-ну Львівської обл.). Освіта - середня. Навчався в Українській державній чоловічій гімназії в Перемишлі. Член ОУН із 1939 р. На нелегальному становищі від 1942 р. Господарчий референт 3-го району Перемиського надрайону (“Холодний Яр”) Закерзонського краю ОУН (1944-1945), референт СБ 1-го району Перемишльського надрайону (“Холодний Яр”) Закерзонського краю ОУН (1945-08.1947). Восени 1947 р. перейшов на терени УРСР, де продовжував діяти в підпіллі. Референт СБ Золочівського надрайонного (1949-07.1950), Золочівського окружного (07.195-07.1952) проводів ОУН. Сотник контррозвідки (30.06.1952). Загинув, потрапивши в засідку оперативної групи МДБ.

Гудима Дем'ян Федорович (“Січовий”; 1916, с. Ожидів Буського р-ну Львівської обл. - 15.08.1950, м. Золочів Львівської обл.). Стрілець куреня УПА “Дружинники” (1944), співробітник референтури СБ Золочівського надрайонного проводу ОУН (?-11.1945), тимчасово виконувач обов'язки референта СБ Золочівського надрайонного проводу ОУН (11.1945-?), співробітник референтури СБ Золочівського районного та надрайонного проводів (1946-1947), референт СБ (1947-08.1950) одночасно тимчасово виконував обов'язки керівника (01.-06.1949) Золочівського надрайонного проводу ОУН. Загинув внаслідок зради в оточеному військами МДБ будинку. Щоб не потрапити живим до рук ворога, підірвався на гранаті.

Дацків Степан (“Малий”; ? - 2.04.1946, с. Гаї Бродівського р-ну Львівської обл.). Освіта - неповна середня. В роки німецької окупації працював у Кріпо та відбув вишкіл у Закопаному. Стаж роботи у СБ - 3 роки. Пройшов 10-денний теоретичний вишкіл СБ. Заступник коменданта ВПЖ куреня “Дружинники” ТВ 11 “Пліснесько” (весна-осінь 1944). Референт СБ Олеського районного проводу ОУН (08.1944-07.1945), заступник референта СБ Бродівського повітового/надра- йонного проводу ОУН (07.1945-01.1946), комендант боївки і одночасно заступник референта СБ Золочівського окружного проводу ОУН (01.1946-04.1946). Хорунжий СБ (6.06.1948, посмертно) з датою старшинства 1.03.1946 р.

Дацьків Роман Миколайович (“Темний”; 1.03.1924, с. Пониква Бродів- ського р-ну Львівської обл. - 1976, м. Львів). Освіта - 7 класів народної школи. Референт СБ Бродівського повітового проводу ОУН (осінь 1943 - 03.1944). У квітні 1944 р. мобілізований до Червоної армії. Учасник Другої світової війни. Після демобілізації жив і працював у Львові. Зацькований співробітниками КДБ, покінчив життя самогубством.

Довгань Євген (“Дуб”; 1918, с. Тростянець Золочівського р-ну Львівської обл. - 13.12.1944, біля с. Тростянець Золочівського р-ну Львівської обл.). Народився у селянській родині. Освіта - 6 класів народної школи. За фахом - молочар. Після закінчення школи працював вдома на батьківському господарстві. Член ОУН із 1939 р. У 1940 р. нелегально перейшов кордон і перебував на еміграції в Німеччині, в 1942 р. повернувся в рідне село, працював у районній молочарні. На нелегальному становищі з весни 1944 р. Співробітник керівника Золочівського районного проводу ОУН (весна 1944 - 08.1944), референт СБ Золочівського районного проводу ОУН (08.1944-12.1944). Загинув під час облави, відступаючи з оточеного села. Будучи важко пораненим, застрелився, аби не потрапити живим до рук ворога. Похований на цвинтарі с. Тростянець.

Дубас Антон Степанович (“Горобець”, “Оріх”; 1921, с. Заболотці Бродівського р-ну Львівської обл. - 1946). Народився у сім'ї робітника. Освіта - 4 класи народної школи. Після смерті батька переїхав разом із матір'ю у с. Вовковатиця, де й мешкав до переходу в підпілля. Від вересня 1939 р. - на еміграції в Німеччині, а відтак - на примусових роботах (1940-01.1944). Від серпня 1944 р. переховувався від мобілізації у Червону армію. У грудні 1944 р. біля с. Вовковатиця під час облави був поранений в ногу, підібраний повстанцями та скерований на лікування у с. Переволочно Буського р-ну. У березні 1945 р., після одужання, перейшов у збройне підпілля ОУН. Стрілець (03.-09.1945), а відтак - комендант боївки СБ (10.1945-02.1946) Бродівського над- районного проводу ОУН. Захоплений 24.02.1946 р. у непритомному стані оперативною групою Підкамінського РВ НКВС у криївці біля с. Сухота Бродівського р-ну. Заарештований 12.03.1946 р. Бродівським РВ НКВС. Військовим трибуналом військ МВС Львівської області 30.08.1946 р. за ст.ст. 54-1а, 54-11 засуджений до вищої міри покарання - розстрілу з конфіскацією всього майна.

Дубина Василь Прокопович (“Вогник” (“Огник”), “Славко”; 8.12.1925, с. Нем'яч Бродівського р-ну Львівської обл. - 20.10.1954, с. Нем'яч Бродівського р-ну Львівської обл.). Народився в селянській родині. Освіта - 7 класів. Учасник збройного підпілля ОУН із квітня 1945 р.: стрілець місцевої кущової боївки (04.-11.1945), учасник боївки СБ Підкамінського районного проводу ОУН (11.1945-1946), інформатор СБ кущового проводу ОУН (1946-08.1948), охоронець Володимира Качура (“Лимана”), референта СБ Підкамінського районного проводу ОУН, а відтак - керівника Підкамінського районного та Золочівського надрайон- ного проводів ОУН. Відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги в наказі керівника Золочівського окружного проводу ОУН Івана Червака (“Олеся”) ч. 1/52 від 5.08.1952 р. Загинув унаслідок зради в оточеній військами МДБ господарці, застрелився, аби не потрапити живим до рук ворога.

Дубина Степан Олексійович (“Нечай” (“Ничай”); 7.07.1922, с. Тетильківці Бродівського р-ну Львівської обл. - 28.07.1948, в лісі біля смт. Підкамінь Бродівського р-ну Львівської обл.). Народився в сім'ї рільників. Член ОУН із часів німецької окупації. У 1944 р. забраний німцями на примусові роботи в Тернополі, звідки йому вдалося втекти. Повернувшись додому, переходить на нелегальне становище і вступає до лав збройного підпілля ОУН. Інформатор СБ кущового проводу ОУН (?-07.1948). Загинув під час наскоку оперативно-військової групи МДБ на місце постою боївки. Будучи важко пораненим, застрелився. Похований в с. Накваша Бродівського р-ну.

Качан Роман Атаназійович (`Тар”, “Гроза”, “Жук”, “Івась”, “Мазепа”, “Папа”, “Славко”, “Чорний”, “Юрко”; 30.03.1920; с. Корсів Бродівського р-ну Львівської обл. - 3.12.1949, в лісі між с. Поляни та хутором Копанка Жовків- ського р-ну Львівської обл.). Освіта - неповна середня. Активний діяч товариств “Просвіта” і “Луг” у Корсові. Член ОУН із 1930-х років. Керівник Корсівського підрайонного проводу ОУН на Брідщині (1941-1943). Стаж роботи у СБ - 5 років. Пройшов 2,5-місячний теоретичний і практичний вишколи в осередку Миколи Арсенича (“Михайла”). Комендант військово-польової жандармерії куреня Максима Скорупського (“Макса”) (весна 1944 - 08.1944), референт СБ Золочівського (08.1944 - осінь 1946), Львівського (осінь 1946 - 09.1947) та Сокальського (09.194712.1949) окружних проводів ОУН. Підірвався на замінованій криївці. Поручник СБ (6.06.1948) з датою старшинства 22.01.1948 р.; відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги (10.09.1948).

Качур Володимир Іванович (“Донський”, “Лиман”, “Пугач”, “26”, “47”; 1910, с. Русилів Буського р-ну Львівської обл. - 1977, м. Могилів-Подільський Вінницької обл.). Член ОУН від 1937 р. В'язень концтабору Береза Картузька. Один із учасників атентату на польських панів Ясінських 6.05.1937 р. у с. Гончарівка Золочівського р-ну, за що в 1938 р. засуджений до смертної кари, яку апеляційний суд замінив на довічне ув'язнення. Вийшов на волю з початком Другої світової війни - у вересні 1939 р. Комендант української поліції у Вапівцях, а згодом - у Нижанковичах. Військовий референт Мостиського повіту (1944). У лавах збройного підпілля ОУН із весни 1944 р. Навесні 1944 р. діяв у складі сотні УПА “Лиса” на Закерзонні. Командир сотні УПА куреня Володимира Щигельського (“Бурлаки”) (5-7.08.1944), комендант ВПЖ куреня Василя Мізерного (“Рена”) (7.08.1944-?), заступник референта СБ Перемишльського надрайону ОУН (“Холодний Яр”) на Закерзонні (? - осінь 1947). Восени 1947 р. разом з іншими підпільниками перейшов на територію УРСР, де продовжував діяти в рядах збройного підпілля ОУН на Золо- чівщині: референт СБ (осінь 1947 - 09.1950), а відтак - керівник (09.1950-04.1951) Підкамінського районного проводу ОУН, керівник Золочівського надрайонного проводу ОУН (04.1951-11.1955). Прийшов з повинною у листопаді 1955 р. Переселений на Вінниччину з родиною без права виїзду, де помер і похований.

Квас Богдан Якимович (“Байрак”, “Блакитний”, “Скоб”, “Сокіл”, “64”; 1914, с. Почали Золочівського р-ну Львівської обл. - 6.07.1950, с. Бонишин Золочівського р-ну Львівської обл.). Власник млина. Заступник референта СБ (1943-- 1944), організаційний референт (1944-1945) та керівник (1945 - літо 1947) Зо- лочівського окружного проводу ОУН, член Львівського крайового проводу ОУН (літо 1947 - 04.1948), керівник Городоцького (04.1948-06.1949) та Золочівського (06.1949-6.07.1950) окружних проводів ОУН. Загинув внаслідок зради, потрапивши в засідку оперативної групи МДБ.

Кіт Василь Михайлович (“Василько”, “Василь”, “33”, “42/В”, “3862”; 1921, с. Мала Вишенька Яворівського р-ну Львівської обл. - 23.02.1952, с. Гаї Дубиські Бродівського р-ну Львівської обл.). Народився в селянській родині. У 1940 р. разом із сім'єю був переселений у с. Дуб'є Бродівського р-ну, де 1.11.1941 р. одружився з Катериною Чорнобай, виховували сина. Із приходом більшовицьких окупантів у 1944 р. деякий час працював секретарем сільської ради в с. Дуб'є, а відтак вступив у місцеву кущову боївку ОУН. Згодом - стрілець боївки СБ Пониковицького/Забо- лотцівського районного (1945-1946) та Бродівського надрайонного (1947-08.1950) проводів ОУН, референт СБ (08.1950-09.1951), керівник (20.09.1951-02.1952) Бродівського надрайонного проводу ОУН. Загинув у криївці. Застрелився, щоб не потрапити живим до рук ворога.

Ковальчук Петро Васильович (“Вітрик” (“Витрик”), “Петро”, “27”; (9.06.1913, с. Нем'яч Бродівського р-ну Львівської обл. - 2.12.1948, с. Гаї Бродівського р-ну Львівської обл.). Освіта - початкова. Одружений. Дяк місцевої церкви. Член ОУН із часів польської окупації краю. Кількарічний в'язень польських тюрем. Учасник збройного підпілля ОУН з осені 1944 р. Інформатор СБ місцевого кущового проводу ОУН (1944 - весна 1948). Закінчив короткотермінові курси працівників СБ, після яких призначений референтом СБ Бродівського районного проводу ОУН (весна 1948 - 12.1948). Загинув під час облави у криївці. Щоб не потрапити живим до рук ворога, застрелився.

Корпан Ярослав Андрійович (“Сергій”, “Сушко Тарас”, “Тирса”, “Юрко”, “Маркіян”; 1918, с. Галич Підгаєцького р-ну Тернопільської обл. - 1946, с. Затемне Перемишлянського р-ну Львівської обл.). Член ОУН із 1937 р. Провідник Юнацтва Бродівського повітового проводу ОУН (1942-10.1943), співробітник лінії зв'язку ОУН на Київщині (10.1943-1944), слідчий і заступник коменданта ВПЖ куреня УПА “Дружинники” (весна-осінь 1944), референт СБ Рівненського обласного проводу ОУН (осінь 1944 - ?). Загинув під час облави.

Кравчук Василь (“Високий”, “Влодко”; 1923, смт. Красне Буського р-ну Львівської обл. - 24.12.1952 р., с. Бортків Золочівського р-ну Львівської обл.). У період німецької окупації працював помічником машиніста на станції Красне. Стрілець сотні УПА “Непоборні” (1944 - літо 1946), стрілець кущової боївки в Заболотцівському р-ні (літо 1946 - 1949), кущовий провідник у Заболотцівсько- му р-ні (літо 1949 - весна 1950). Весною 1950 р. випадково поранений своїми в ногу, тривалий час лікувався. У серпні 1950 р. перекинутий у Краснянський р-н, де виконував функції референта СБ Краснянського районного проводу ОУН (08.1950-?). Загинув при спробі прорватися з оточеного будинку.