Реєстраційно-облікова документація російських дипломатичних місій в Османській імперії як джерело з історії російсько-турецької торгівлі останньої чверті ХVІІІ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зовнішня торгівля завжди була однією з найбільш вагомих складових зовнішньої політики держави, у той же час, не надто яскравою та помітною. Документи зовнішньополітичного відомства Російської імперії ХУІІІ ст. (Колегії іноземних справ, 1720 - 1832) містять чимало цінної інформації щодо історії російсько-турецької торгівлі останньої чверті ХУІІІ ст., але, на жаль, недостатньо використовуються сучасними дослідниками історії зовнішньої торгівлі. До згадуваних матеріалів, досліджуючи російсько-турецьку торгівлю, зверталися О.І. Дружиніна [23; 24], Ф.К. Караджа [25], А.М. Станиславська [27], більшість же сучасних дослідників розглядають питання російсько-турецької торгівлі лише побічно, акцентуючи увагу, в основному, на політичних та дипломатичних питаннях [21; 22; 26]. Саме тому, вважаємо за необхідне звернути увагу на інформативні можливості одного з різновидів документації дипломатичних місій для дослідження російсько-турецької торгівлі останньої чверті ХУІІІ ст.

Одним з наслідків підписання Кючук-Кайнарджийського миру стало певне розширення службових завдань російських дипломатичних представників в Османській імперії: в інструкціях новопризначеним консулам, повіреним, повноважним міністрам наказувалося стежити за дотриманням умов договору, у тому числі, торгових прав російського купецтва, сприяти розвитку російського торгу, звітувати про обсяги російського судноплавства та товарообігу, ціни, інтереси іноземного купецтва і т. д. (такі інструкції отримали консули на о. Корфу, Архіпелагу, Марселя, Мальти і т. д. [1, л. 23; 2, л. 59 - 62; 15, л. 43 - 47, 80 - 83). Крім того, входили в практику особливі розпорядження від Комерц-колегії щодо описів-звітів про стан російської комерції (наприклад, інструкція російському консулу в Синапі, 1784) [17, л. 5 - 6].

Обов'язковою складовою документування діяльності будь-якої установи, у тому числі дипломатичної, була реєстраційна документація (журнали, зошити, книги, які здавали до Колегії іноземних справ) [4 - 6], на основі якої й складалися звіти про діяльність установи. Так, серед матеріалів Архіву зовнішньої політики Російської імперії збереглися виписки повноважного міністра в Константинополі О.С. Стахієва з книг про вартість привезених та вивезених російськими купцями товарів за 1779 р. (відповідно 157 тис. руб. та 147 тис. левків) [3, л. 9 - 12] та про комерційне судноплавство на Чорному морі (до російських портів відправилися 35 турецьких суден, а 12 російських суден знаходилися у Константинопольському порту 1 лютого 1780 р.) [3, л. 14 - 17].

Унікальним джерелом з історії російсько-турецької торгівлі є Книга реєстрації привезених з Російської імперії до Константинополя товарів (1776 - 1783), яка являє собою приклад поступового удосконалення реєстраційної документації впродовж 8 років. Формуляр книги складався з 6 стовпчиків для запису обсягу та найменування товарів, ваги (пуди та фунти) та вартості (рублі та копійки). Записи велися за власниками товарів [11, л. 1]. Записи за 1776 р. мали пропуски (незаповнені рядки та клітини), за 1778 р. був тільки один запис, з 1779 р. з'явилося узагальнення даних та розрахунки торгового балансу, з 1780 р. виділені записи для кожного місця, а з 1782 р. записи почали нумерувати. Найчастіше серед товарів згадувалися хутра, вершкове масло, волячі шкіри, полотна, риба, залізо, ікра, український тютюн, а з початку 1780-х - пшениця [11, л. 54]. Серед власників товарів були «мешканці», «греки», «міщани», «шкіпери», «негоціанти» і т. д., але не завжди вказувалося, звідки вони привезли товари. У 1778-1779 рр. спостерігалося значне зменшення вартості привезених з Російської імперії товарів (з 453 до 157 тис. руб.) та кількості зареєстрованих товарних партій (з 112 до 99), а з початку 1780-х рр. - повільне зростання вартості товарів з 293 до 391 тис. руб. та кількості товарних партій зі 121 до 147. Тим не менше, середня вартість товарної партії залишалася значно меншою у порівнянні з серединою 1770-х рр., що разом з даними про власників товарів говорить про доволі «кустарний» характер чорноморської торгівлі наприкінці 1770 - на початку 1780-х рр.

На основі реєстраційних книг та журналів дипломатичних місій складалася облікова звітність (відомості), яка регламентувалася інструкціями, але не була достатньо унормована, саме тому маємо приклади нераціонального розподілу інформації між документами, коли текстовий документ (реляція) містить оповідний виклад даних, які мали б бути представлені у вигляді таблиці, а табличний документ (відомість) являє собою графічно оформлений список у якості додатку, який не мав самостійного значення на відміну від відомості. Так, у реляції міністра О. С. Стахієва від 1 лютого 1780 р. викладений основний зміст того, що мало б бути річною відомістю про торгівлю в Константинополі, а документ під назвою «відомість» являє собою простий перелік суден, без обов'язкового для відомостей узагальнення [14, л. 129 - 144]. Поступово з розгортанням чорноморської торгівлі кількість подібних звітних документів зростає, додаються списки російських шкіперів [7], вивезених товарів [8 - 9], прибуття та відправлення торгових суден [10] і т. д., які вже можна, хоча й не без зауважень, ідентифікувати саме як відомості. Відомості про судноплавство між Константинополем та азовсько-чорноморськими портами у 1785 р. подавав посланник Я.І. Булгаков (дати прибуття та відправлення суден, під яким прапором та маршрут). Дані узагальнювалися у кожній частині, більше того, Я.І. Булгаков звертав увагу на подвійне зростання кількості торгових суден у чорноморській комерційній навігації (підсумку у відомості нема). За даними посланника, у 1785 р. до Константинополя з азовсько-чорноморських портів прибули 87 торгових суден, з яких 78 пішли в Смірну та Архіпелаг. Відправилися до російських портів 124 судна, з яких під російським прапором - 81, під турецьким - 38, під цесарським - 5 [18, л. 2]. До відомості додавалися два табелі про товари, привезені та вивезені російськими купцями з Константинополя морем та суходолом, що не дозволяє співвідносити зміст табелів з обсягами комерційного судноплавства. Серед привезених товарів (56 видів), які традиційно доставлялися Чорним морем, маємо відзначити пшеницю та залізо (35% загальної вартості), хутра (18%), вершкове масло (12%) та паюсну ікру (10%). Серед вивезених з Константинополю товарів (більше 70 видів) найвагоміші позиції посідали архіпелазькі вина (28% загальної вартості), шовк-сирець (7%), перли (4%), шовк (4%) та ізюм (3%). Структура табелів враховувала особливості реєстрації товарів у дипломатичних місіях: у перших двох стовпчиках зазначалася вага товару, а перелік товарів розміщувався у третьому стовпчику і групувався по мірі зменшення обсягу товарів (у пудах, чвертях, штуках, аршинах). В останніх стовпчиках - вартість товарів (рублі, копійки, піастри, аспри). Табель вивезених товарів будувався за аналогічним принципом, але із врахуванням місцевих одиниць вимірювання (в оках, кантарах, штуках, бочках, ящиках і т. д.) [18, л. 3 - 6].

Абсолютно інший формуляр мали відомості, представлені наприкінці 1786 р. російським консулом на о. Хіо А. Коронеллієм президенту Комерц-колегії О.Р. Воронцову. Відомість про торгове судноплавство під російським прапором (з 11 листопада 1785 р. до 11 листопада 1786 р.) містила дані про наявність на суднах купців та пасажирів, дати прибуття та відправлення, складалася з двох структурно ідентичних частин, у яких зазначені реєстраційний номер судна, дата прибуття судна, прізвища та імена корабельників (перша частина відомості) та пасажирів (друга частина), дата від'їзду [19, л. 3 - 4]. Жодних відомостей про мету приїзду, товари, підданство шкіперів або пасажирів. У відомості зафіксовано 72 судна під російським прапором (41 пасажир). Дати прибуття та відправлення суден дозволяють говорити про вплив сезонності російської навігації на середземноморську: близько половини прибулих з листопада по лютий суден відправилися з о. Хіо через місяць або й пізніше, а у березні - жовтні рух суден був помітно жвавішим, і судна відправлялися наступного тижня, часто - наступного дня. Інша відомість являла собою простий перелік найменувань найбільш поширених товарів, які возили судна під російським прапором, - можна припустити, що складався він у відповідності до «вагомості» товарів: список привозних товарів починався з пшениці, вершкового масла, заліза, ікри та канатів, а вивізних - з цитрусових, шовкових та бавовняних тканин [19, л. 5]. дипломатичний реєстраційний османський

Подібну структуру та тематику зберігали відомості дипломатичних місій і надалі, наприклад, річні відомості російського посланника у Константинополі В.С. Томари про чорноморське комерційне судноплавство та товарообіг у 1799 р. За ознакою наявності товарів російських купців були представлені 6 груп торгових суден: прибулі під російським прапором (76), під турецьким прапором з товарами російських купців (35), під цесарським з товарами різних купців (7) - усього 118 (без підсумкового узагальнення); відправилися з Константинополю під російським прапором (60), під турецьким з товарами російських купців (32), під цесарським з товарами різних купців (7) - усього 99. Найчастіше судна курсували між Константинополем та Таганрогом (130), чорноморські порти помітно поступалися (87), при чому деталізувати їх складно, оскільки дані частково узагальнені (Одеса та Очаків - 55, Херсон та Миколаїв - 17, кримські порти - 15) [13, л. 3]. До відомості додані три генеральні та один скорочений табелі з переліками привезених та вивезених товарів, які структурно та за змістом відповідають табелям Я. І. Булгакова, але сухопутну торгівлю виокремлено у третій табель, а у скороченому представлені узагальнюючі дані. Згідно з даними першого табелю, у 1799 р. основну частину вартості привезених російських товарів складали залізо (35%), пшениця (15%), паюсна ікра (10%), вершкове масло (6%), канати (5%) [13, л. 4 - 5]. Серед вивезених у 1799 р. товарів пріоритетними були архіпелазькі вина (21%), ізюм (12%), ріжки (8%), оливкова олія (7%) та сірка (7%) [13, л. 6-7]. У цілому, вартість привезених Чорним морем російських товарів перевищувала вартість вивезених до російських портів іноземних товарів майже на півмільйона рублів, що перевищувало вартість всього морського вивозу товарів з Константинополя до Російської імперії. Слід відзначити, що сухопутний вивіз перевищував за вартістю морський (411 та 339 тис. рублів) на відміну від привозу російських товарів (800 та 14,8 тис. руб.), таким чином зменшуючи позитивний баланс торгівлі до 86 тис. руб. [13, л. 9]. З іншого боку, така різниця не може бути пояснена виключно структурою товарообігу або особливостями торгових шляхів, тому, вочевидь, маємо враховувати фактор контрабанди.

Умовним різновидом облікової документації можна вважати так звані реєстри - таке найменування мали документи, формуляр та функціональне навантаження яких дозволяє їх ідентифікувати саме як відомості. Усі виявлені реєстри були складені російським консулом у Яссах (Бухарест, 1785 - 1787) І.І. Северіним упродовж 1783 - 1793 рр. і відображали, переважно, товарообіг. Реєстри 1783 - 1784 рр. (привезених та вивезених російськими купцями товарів, прибулих до Ясс купців, вивезених товарів, привезених товарів) виявлені у часткових копіях, без зазначення походження документів, адресування, з пропусками у змісті самих реєстрів. Згадувані документи структурно подібні до відомостей О.С. Стахієва початку 1780-х рр. і більшою мірою являють собою дійсно переліки без узагальнення даних. Так, у першому згаданому реєстрі облік вівся за купцями, а потім вже уточнювалися їх товари (російське купецтво в обох напрямках возило, переважно, тканини [12, л. 425]). Серед українських купців переважали ніжинські (також були полтавські, київські, херсонські і т. д.) [12, л. 426]. Два окремі реєстри на вивезені та привезені товари стосувалися другої половини 1784 р. і так само не мали узагальнень: облік вівся за купцями, не вказувалося адресування товарів - в обох реєстрах переважали ніжинські купці та їх прикажчики (також таврійські, московські, київські, ольвіопольські, кременчуцькі і т. д.), в імпорті до Російської імперії домінували бавовняні та шовкові тканини, вина, горіхи, цукор та сухофрукти, в експорті - хутра, льняні полотна та залізо [12, л. 429 - 433].

Виявлені чотири піврічні реєстри 1785 р., які були надіслані І.І. Северіним президенту Комерц-колегії О.Р. Воронцову вже з Бухаресту, збереглися значно краще і дозволяють реконструювати російсько-турецький сухопутний товарообіг через Молдавію та Валахію за весь рік. Формуляр реєстру зберігав визначені вище ознаки і помітно відрізнявся від аналогічної звітності інших дипломатичних представників Російської імперії у Туреччині. У таблиці зазначалася дата прибуття купця, дані про самого купця або прикажчика, перелік товарів, їх кількість, вартість у рублях та піастрах. Дані про купця та його товари писалися в одному стовпчику, інколи узагальнено (наприклад, «дві коробки із замками та інший дріб'язок»). Основним товаром російського експорту були хутра - білки, соболі, горностаї, песці, ласки і т. д. Упродовж 1785 р. через Молдавію та Валахію було вивезено хутра на 336 тис. руб. (94% загальної вартості) [16, л. 22]. З товарами виїхало 55 купців або прикажчиків, з них 41 - з Ніжина. Середня вартість партії вивезених товарів склала 6,5 тис. руб., у той час як найбільша вартувала 40 тис. руб., а найменша - 500 руб. Найбільша кількість купців та прикажчиків приїхала у травні (20), у решту місяців у середньому - 3. Дана ж тенденція відображається й у загальній вартості товарів: вивіз першого півріччя - 222 тис., другого - 135 тис. руб., що говорить про певну сезонність сухопутної торгівлі («весняний виїзд» купців).

Реєстри товарів, вивезених з Туреччини до Російської імперії упродовж 1785 р., відрізняються тільки наведенням основної вартості у піастрах. Облік імпорту є дзеркальним відображенням експортного потоку («осіннє повернення» купців): у першому півріччі до Російської імперії приїхали 18 купців та прикажчиків з товарами, а в другому - 55 (тільки у вересні та жовтні - 36, у решту року у середньому 4), так само різниться й загальна вартість товарів - відповідно, 56 та 344 тис. руб., при цьому середня вартість партії товарів у першому та другому півріччях різниться удвічі (3 та 6 тис. руб.). Основним товаром, який везли з Туреччини, були бавовняні та шовкові вироби, які складали 89% загальної вартості товарів (решта - вина (5%), перли (3%), горіхи та сухофрукти (2%) і т. д.). З іншого боку, вартість найбільшої (24 тис. руб.) та найменшої (127 руб.) партії товарів суттєво відрізнялася від експорту [16, л. 24 - 28].

Після російсько-турецької війни перша комерційна звітність з Ясс була подана на початку січня 1793 р.: президенту Комерц-колегії консул І.І. Северин надіслав два реєстри привезених та вивезених з Молдавії та Валахії товарів, а також реєстр привезених до Бухаресту російським купцями товарів у другій половині 1792 р. Формуляр реєстру повністю відповідав документам середини 1780х рр. З об'єктивних причин торговий потік був помітно меншим (180 тис. руб.) та й купців було зареєстровано всього 12 (7 з Ніжина), але вартість середньої партії товарів зросла до 15 тис. руб.: найбільша - 47 тис. (московський купець), найменша - 795 руб. (прикажчик київського купця) [20, л. 3]. Збереглося абсолютне домінування хутряного імпорту (94% загальної вартості), навіть при незначному розширенні прейскуранту товарів. Реєстр вивезених до Російської імперії товарів був ще меншим: всього 5 купців (Ніжин), які з серпня по листопад вивезли товарів на 49 тис. руб. (бавовна та шовк) [20, л. 5]. Останній реєстр являє собою перелік 16 різновидів хутра, привезеного російськими купцями до Бухаресту, із зазначенням загальної вартості - 65 600 руб. (53% - соболі та сибірські білки) [20, л. 6].

Отже, в останній чверті ХУІІІ ст. реєстраційно-облікова документація російських дипломатичних місій мала умовно регламентований характер щодо найменування документу та структури формуляру, термінів подання, хоча й спостерігалися елементи процесу уніфікації. Змістовно ця документація відображала російсько-турецький товарообіг, комерційне судноплавство та частково склад торговців, що дозволяє встановити сезонність даного напрямку торгівлі, проаналізувати товарні пріоритети імпорту та експорту, ступінь залучення російського та іноземного купецтва, обсяги (вартість) товарних партій та товаропотоків.

Література

1. Архив внешней политики Российской империи, г. Москва (далі - АВПРИ), ф. 66, оп. 6, д. 46.

2. АВПР, ф. 66, оп. 6, д. 93.

3. АВПР, ф. 89, оп. 8, д. 553.

4. АВПР, ф. 89, оп. 8, д. 698.

5. АВПР, ф. 89, оп. 8, д. 1215.

6. АВПР, ф. 89, оп. 8, д. 1223.

7. АВПР, ф. 89, оп. 8, д. 1507.

8. АВПР, ф. 89, оп. 8, д. 1510.

9. АВПР, ф. 89, оп. 8, д. 1560.

10. АВПР, ф. 89, оп. 8, д. 2156.

11. АВПР, ф. 89, оп. 8, д. 2311.

12. Научно-исторический архив Санкт-Петербургского Института истории РАН, ф. 36, оп. 1, д. 557.

13. Российский государственный архив древних актов, г. Москва (далі - РГАДА), ф. 276, оп. 1, д. 381.

14. РГАДА, ф. 397, оп. 1, д. 296.

15. РГАДА, ф. 397, оп. 1, д. 305.

16. РГАДА, ф. 1261, оп. 6, д. 568.

17. РГАДА, ф. 1261, оп. 6, д. 570.

18. РГАДА, ф. 1261, оп. 6, д. 620.

19. РГАДА, ф. 1261, оп. 6, д. 630.

20. РГАДА, ф. 1261, оп. 6, д. 764.

21. Андрєєва С.С. Лихварство, обіг капіталів та робочої сили між Запорожжям і Кримом у період Нової Січі (1734-1775 рр.) / С. С. Андрєєва // Південний архів. Історичні науки: Збірник наукових праць. - Херсон, 2010. - Випуск 31 - 32. - С. 130 - 138.

22. Арш Г. Л. Некоторые соображения по поводу «Греческого проекта» / Г.Л. Арш // Век Екатерины II: Россия и Балканы. - М.: Наука, 1998. - С. 68 - 80.

23. Дружинина Е.И. Кючук-Кайнарджийский мир 1774 года (его подготовка и заключение) / Е.И. Дружинина. - М., 1955. - 367 с.

24. Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775 - 1800 гг. / Е. И. Дружинина. - М., 1959. - 256 с.

25. Караджа Ф.К. Вопросы развития черноморской торговли после Кючук-Кайнарджийского мира (1774 - 1787) / Ф.К. Караджа // Россия и Восточная Европа. - Кишинев: Штиинца, 1984. - С. 39 - 45.

26. Семенова Л.Е. Молдавия и Валахия в балканской политике Екатерины II (экономические аспекты) / Л.Е. Семенова // Век Екатерины II: Россия и Балканы. - М.: Наука, 1998. - С. 137 - 155.

27. Станиславская А.М. Греческий вопрос во внешней политике России в начале XIX века (1798 - 1807 гг.) / А.М. Станиславская // Исторические записки. - Том 68. - М. : Издательство Академии наук, 1961. - С. 142 - 162.

Размещено на Allbest.ru