Наукова та публіцистична діяльність М. Грушевського (1907-1914 рр.): проблема в українській історіографії ХХ ст.

The article highlights particular issues of the research of M.Hrushevskyi's scientific and publicistic activities in the period (1907-1914) carried out by researchers of Ukrainian historiography. The historians considered a number of issues connected with the increase in his activities in the context of peculiarities of the historiographical condition in those times. The historiographical analysis has made it possible to determine the extent of the research of M.Hrushevskyi's scientific and publicistic activities in that period of his life carried out by the Ukrainian scientists and to broaden the scope of issues of further development of Hrushevskyi studies.

M. Hrushevskyi's activities was distinguished by fruitful work in the fields of science and publicistic writing. In the publicistic studios of those times the historian was trying to explain the socio-political situation Ukraine was being faced by and to give good advice on how to overcome that hard condition. In this context, the analysis of the outstanding historian's legacy carried out by the researchers of Ukrainian historiography makes the circle of blank spaces in M.Hrushevskyi studies narrower in particular and sets new objectives that boost further development of the Ukrainian historical science as a whole.

N. Polonska-Vasylenko and O.Pritsak. They ascertained that those activities had an influence on the union of the two parts of Ukraine. In this context, they emphasized the great role of the scientific and organizational activities and acknowledged the scientist's high level of publicistic work as well as his incessant work at "History of Ukraine- Rus" from the point of view of a historian and a sociologist.

Key words: M.Hrushevskyi studies; scientific and publicistic studios; historiographical research.

Постановка проблеми та стан її вивчення

19071914 рр. були складним та суперечливим періодом в історії України. Його початкова хронологічна межа обумовлена завершенням першої Російської демократичної революції, яка мала великий вплив на суспільно- політичне життя українських земель. Кінцева хронологічна межа цього періоду - початок Першої світової війни, яка стала рубежем світової та української історії. Зазначений час характеризувався жорстокими пост- революційними політичними репресіями царської влади, посиленням гонінь проти українського руху, його кризою.

У цей складний час М. Грушевський перебував на передовій наукового та громадсько-політичного життя України. Михайло Сергійович поєднував активну наукову діяльність з участю в українському національному рухові. Він виявив себе не лише успішними науковцем, але й публіцистом, який допомагав пересічним українцям усвідомити їхні національні, суспільні пріоритети. Протягом зазначеного періоду історик опублікував наукові праці ("Історія України-Руси" - тт 6, 7, "Історія українського козацтва", "Ілюстрована історія України" та інші). Також були видані публіцистичні твори на актуальні політичні теми того часу в збірниках "Движение политической и общественной украинской мысли в ХІХ столетии", "З біжучої хвилі", "Освобождение России и украинский вопрос", "Наша політика" та інші. У тогочасних наукових та публіцистичних студіях історик намагався пояснити суспільно-політичну ситуацію, у якій опинилася Україна, та надати слушні поради щодо виходу зі скрутного становища.

Протягом 1907-1914 рр. М. Грушевський активно працював у провідних центрах наукового та громадського життя України - у Києві та Львові, здійснював видавничу та науково-організаційну діяльність. Він залишався головою Львівського НТШ та створив Українське наукове товариство в Києві.

Зазначені аспекти діяльності М. Грушевського знайшли певне відображення в працях українських істориків.

У цьому контексті аналіз оцінок творчого здобутку видатного вченого представниками української історіографії дозволяє звузити коло білих плям у грушевськознавстві та визначити нові питання подальшого його розвитку У працях істориків мають місце загальні історіографічні оцінки Л. Винара [1, с. 66] та І. Гирича [5, с. 124-125] щодо питань наукової та публіцистичної діяльності М. Грушевського. Але загалом, на наш погляд, дослідники недостатню увагу звернули на історіографічний аналіз цих аспектів. Зазначена тема дослідження не висвітлювалася істориками.

Метою статті є історіографічний аналіз стану вивчення питань наукової та публіцистичної діяльності Михайла Грушевського протягом 1907-1914 рр.

Виклад основного матеріалу. Сучасники М. Гру- шевського визнавали не тільки його науковий, але й публіцистичний хист. Одним із тих, хто згадував у своїх спогадах про його перебування в Києві в 1906-1914 рр. був відомий український публіцист початку ХХ ст. М. Гехтер. Він зазначав: "Невсипуща, кипуча енергія Грушевського не могла вдовольнитись тим, що в Київі виходив "ЛНВісник". Поруч із Вісником почали виходити Записки УНТ, але часописна програма Михайла Сергійовича не була цілком вичерпана. Автор спогадів засвідчив, що М. Грушевський заснував для селянства популярну тижневу газету "Село" [4, с. 30-31].

М. Гехтер також констатував, що М. Грушевський у цей час "дав блискучу низку статей "За український маслак" на тему Холмщини, за яку саме тоді сварилися в Державній Думі з поляками". Автор спогадів із цього приводу висловив думку що "з почину Грушевського нав'язано також тісніші зв'язки з поляками української орієнтації, з поміж яких незабаром вибився на чільне місце В'ячеслав Липинський" [4, c. 19].

Відомий літературознавець та публіцист С. Єфремов зазначав, що час 1905-1914 рр. був наповнений кипучою публіцистичною діяльністю М. Грушевського на шкоду його науковим справам. С. Єфремов констатував, що історик, який досі майже щороку видавав новий том головної своєї праці, "Історії України-Руси", тепер "значно сповільнює темп своєї наукової продуктивності, давши лише два томи за все десятиріччя". На думку публіциста, це було пов'язано з "поточними завданнями й справами біжучої хвилі. Бувають навіть моменти, коли, можливо, почесніше робити історію, а не писати її". Продовжуючи, автор стверджував, що "ті публіцистичні роботи М. Грушевського, які друкувалися в різних часописах, були зібрані в трьох книжках: "З біжучої хвилі" (1907), "Наша політика" (1911) і "Освобождение России и украинский вопрос" (1907), але це лише скромна частина, а більшість його публіцистичного доробку була розпорошеною в " давніх числах журналів, головно "Л.-Н. Вісника", становлячи через це матеріял порівняно мало зручний для широкого користування" [8, с. 172].

На думку С. Єфремова, М. Грушевський у своїх публіцистичних творах не мав сумнівів щодо актуальних питань супільно-політичного життя українських земель: "конституційної теорії і практики, аграрного питання, засад автономно-федеративного ладу й взаємин польсько-українських та російсько-українських" [8, с. 178].

Характеризуючи особливості наукової та громадсько-політичної діяльності М. Грушевського протягом 1907-1914 рр., його учень, галицький учений І. Крип'якевич зазначав, що "увесь той час він був немов перелітною пташкою, перебуваючи то в Галичині, то над Дніпром. І весь той час одне було в нього на умі - невсипуща праця для всіх частин української землі" [11, с. 468].

Інший учень Михайла Сергійовича В. Герасимчук указував, що в зазначений період той приділив велику увагу "дослідові суспільних відносин" [3, с. 12]. При цьому було зазначено, що вчений "не тільки найсильніше зі всіх дотеперішніх істориків пов'язав невиразну, слабим пульсом б'ючу теперішність з перервами й забутими та великими традиціями минувшини, але також нові змагання Наддніпрянської і Галицької України звів в одно русло ..., скріплюючи патріотизм, єднав перетяті кордоном частини в один живий організм. Як конечний вислід сеї ідейної єдности мусило прийти також зєднаннє всеї нації в одно державне тіло" [3, c. 2].

Історики звернули увагу на значення наукових праць Михайла Грушевського 1907-1914 рр. з історії України для формування національної свідомості українців. В. Дорошенко зазначив, що "його популярний російський "Очерк", а відтак його Ілюстрована історія України - становлять могутню зброю національного усвідомлення і самопізнання серед широких верств нашого громадянства" [6, c. 297].

В. Пичета вважав, що "праці М. Грушевського безумовно визначні в національно-політичному відношенні і вплинули на політичні настрої української інтелігенції". Учений зазначав, що "спостереження М. Грушевського над історичними долями українського народу знайшли своє відображення в "Очерах истории украинского народа (1907)", опублікованих російською мовою, які витримали кілька видань і вперше надали російському читачу наукову уяву про історію українського народу" [15, с. 198].

Вплив робіт М. Грушевського українською мовою серед різних верств населення налякав російську владу. У відгуку департаменту російського Міністерства народної освіти на записку попечителя Київського учбового округу в 1915 р. зазначалося, що "розповсюдження на півдні Росії української літератури, тенденційної за своїм напрямом, пропагандою штучної мови забороненої як "мови" Грушевського є органом національно-політичного відторгнення однієї гілки російського народу від другої" [14, арк. 10].

Від заборони влада перейшла до вилучення праць М. Грушевського. 9 червня та 11 серпня 1907 р. при обшуку в члена ІІ Державної Думи С. Нечитайла в с. Рушківка Київської губернії було вилучено праці М. Грушевського "Национальный вопрос и автономия", "Единство или распадение России", "Движение политической и украинской мысли в ХІХ столетии", "Украинский вопрос", книга "Очерк истории украинского народа" була теж вилучена при обшуку у вихованця Чернігівської семінарії І. Товстухи в 1909 році [18, арк. 143, 216].

У радянській історіографії знаходимо лише поодинокі тенденційні, ідеологізовані оцінки діяльності М. Грушевського зазначеного часу В одній зі своїх праць радянського часу В. Сарбей змушений був, відповідно до ідеологічних вимог правлячої Комуністичної партії, критично характеризувати публіцистичні праці М. Грушевського. У зв'язку із цим він відзначав у збірках "З біжучої хвилі" (К., 1907), "Освобождение России и украинский вопрос" (СПб, 1907), "Наша політика" (К., 1911) "хибні з точки зору марксистсько-ленінської методології положення" [19, c. 119].

Питання наукової та публіцистичної діяльності М. Грушевського активно розроблялися представниками емігрантської української історіографії. Н. Полонсь- ка-Василенко відзначила науково-видавничу діяльність М. Грушевського 1907-1914 рр., указуючи, що він "зайняв перше місце серед українських наукових та політичних діячів". Дослідниця зазначала, що редагований ученим "Літературно-науковий вісник" "став всеукраїнським літературним органом". На думку дослідниці, після того як у 1907 р. історик переніс його до Києва, навколо цього видання "купчилися українські письменники [17, c. 429].

Д. Дорошенко та О. Оглоблин відзначили роль М. Грушевського у формуванні українського наукового осередка в Києві, де "українська історична наука сконцентрувалася ... переважно навколо Українського Наукового Товариства, створеного Михайлом Сергійовичем, його видань "Записки УНТ", "Україна", "Науковий Збірник". Дослідники вказали, що зусиллями М. Гру- шевського до активної роботи тут були залучені В. До- маницький, М. Василенко, О. Лотоцький, О. Левицький, І. Каманін, Д. Дорошенко, М. Слабченко та інші [7, с. 403].

В енциклопедичній статті О. Оглоблин відзначив узагальнюючі праці М. Грушевського з історії України: "Очерк истории украинского народа" та "Ілюстровану історію України", збірник "Украинский народ в его прошлом и настоящем" та нариси іноземними мовами [14, c. 454]. В іншій своїй праці О. Оглоблин зазначив, що широкі плани науково-видавничої діяльності М. Гру- шевського на Україні були зруйновані у зв'язку зі світовою війною 1914 року [13, с. 8].

У передмові до збірника вибраних праць М . Гру- шевського М. Галій указав на активну публіцистичну діяльність М. Грушевського в зазначений період. Автор передмови зауважив, що "зі статей, опублікованих на актуальні теми української справи в Росії у 1907 р. у Петербурзі був опублікований збірник під загальною назвою "Освобождение России и украинский вопрос". М. Галій також звернув увагу на те, що пізніше М. Гру- шевський узяв участь у російськомовному українському журналі "Украинская жизнь", який почав виходити в 1912 році в Москві за редакцією С. Петлюри. Відзначено також, що в 1907 році Михайло Сергійович переніс до Києва "Літературно-науковий вістник", надрукував тут чимало книжок "Української видавничої спілки". Від імені редакції ЛНВ учений заснував у Києві, а пізніше в Харкові та Катеринодарі українські книгарні, що "були фактично філіями львівської книгарні НТШ, а що най- важніше, його заходом постає в 1908 р. в Києві, за зразком НТШ, "Українське Наукове Товариство", перша справді українська наукова установа на Наддніпрянщині, ним самим очолена" [2, с. 16]. Такі ж оцінки щодо діяльності М. Грушевського висловлював Б. Корчмар- чик [10, с. 18].

Розглядаючи наукову діяльність Михайла Сергійовича, О. Пріцак зазначав, що автор "Історії України-Руси" протягом 1907-1908 рр. готував сьомий її том і "Гру- шевський-історик вирішив, що, починаючи з козацького періоду ("кругу" - том VІІ) він мусить міняти свою структуру і підхід. Тепер він має бути Грушевський-соціолог" [19, c. LXI]. Таку ж думку висловив С. Заброварний [10, с. 354]. Зазначені зауваження важливі тим, що вони вказують на концептуальну еволюцію наукових праць М. Грушевського.

Висновки

Аналіз досліджень українських істориків надав можливість з'ясувати інтерес науковців до питань наукової та публіцистичної діяльності видатного вченого. Сучасники М. Грушевського (М. Гехтер, С. Єфре- мов, В. Дорошенко, І. Крип'якевич, В. Герасимчук, В. Пи- чета) високо оцінювали його науково-публіцистичну діяльність, указуючи на розуміння суспільних процесів в Україні того часу в поєднанні досвіду історика і публіциста. Було відзначено вплив науково-публіцистичних праць Михайла Сергійовича на духовно-культурний рівень різних верств українського громадянства. Ідеологічно заангажованою була характеристика цього періоду діяльності М. Грушевського радянськими істориками.

У різних аспектах найбільш виважено розглядали наукову та публіцистичну діяльність історика науковці діаспори (Д. Дорошенко, О. Оглоблин, Н. Полонська- Василенко, О. Пріцак).

Зазначено, що різнопланова робота М. Грушевсь- кого мала позитивний вплив на єднання двох частин України. У цьому контексті відзначена особлива роль науково-організаційної діяльності, визначений високий рівень публіцистичної праці вченого, а також його невтомна праця над "Історією України-Руси" з позицій істо- рика-соціолога.

Таким чином, історіографічний аналіз певною мірою виявив стан наукової розробки зазначеного питання, яке намагалися вирішити історики ХХ ст. Надалі необхідно розглянути сучасну історіографію проблеми.

Література

1. Винар Л. Сучасний стан грушевськознавства (генеза, структура, завдання) / Л. Винар // Пам 'ять століть. - 1996. - № 2. - С. 62-70.

2. Галій М. Від видавництва // Грушевський М. Вибрані праці видано з нагоди 25-річчя з дня його смерті (1934- 1959) / М. Галій. - Нью-Йорк : Гол. Управи ОУРДП в США, 1960. - С. 7-30.

3. Герасимчук В. Михайло Грушевський як історіограф України / В. Герасимчук // Записки наукового товариства ім. Шевченка. - Львів, 1922. - Т CXXXIII. - С. 1-26.

4. Гехтер М. Спогади М. Гехтера про перебування в Києві в 1906-1914 рр. Листи М. Гехтера до М. Грушевського / М. Гехтер ; [упор. І. Ткаченко]. - К. : НАН України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2005. 62 с.

5. Гирич І. Професор Любомир Винар і сучасне грушевсь- кознавство / І. Гирич // Винар Л. Грушевськознавство: Ґенеза і іст розвиток / Л. Винар. - К., 1999. - С. 119-126.

6. Дорошенко В. Михайло Грушевський: Культурно-національний рух на Україні / В. Дорошенко // РНВ. - 1912. - С. 297298.

7. Дорошенко Д. Михайло Грушевський / Д. Дорошенко, О. Оглоблин // Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Перевидання в Україні. - К., 1995. - 800 с.

8. Єфремов С. На сторожі національної гідності. До характеристики публіцистичної діяльності проф. М. С. Грушевсько- го / С. Єфремов // Український історик. Журнал українського історичного Товариства. - Нью-Йорк, Торонто, Київ, Львів, Мюнхен, 1995. - № 124-127. - С. 167-179.

9. Заброварний С. Економічні погляди Михайла Грушевсь- кого / С. Заброварний // Український історичний збірник. - К., 2008. - Вип. 11. - С. 352-368.

10. Корчмарчик Б. Концепція Михайла Грушевського і наші сучасні підручники історії України / Б. Корчмарчик // Михайло Грушевський. Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної ювілейної конференції, присвяченої 125-й річниці від дня народження Михайла Грушевського. - Львів : НТШ, 1994. С. 359-381.

11. Крип'якевич І. Михайло Грушевський. Життя й діяльність / І. Крип'якевич // Великий українець: Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського / [упоряд., підгот. текстів та фотоматеріалів, комент., приміт. А. П. Демиден- ка ; вступ. слово Л. М. Кравчука ; післямова Ф. П. Шевченка]. - К. : Веселка, 1992. - С. 448-483.

12. Оглоблин О. Михайло Сергієвич Грушевський (18661934) / О. Оглоблин // Український історик. - 1966. - № 1-2. - С. 6-14.

13. Оглоблин О. Грушевський М. / О. Оглоблин // Енциклопедія Українознавства. - Т. 2. Перевидання в Україні. - К. : Глобус, 1994. - С. 453-455.

14. Отзыв о Записке Чихачева в департаменте народного просвещения; Министерство Народного просвещения. Попечителя Киевского учебного округа канцелярия (8 февраля 1915 г.) // Российский государственный исторический архив.

15. Ф. 733. - Оп. 201. - Д. 503.

16. Пичета В. Введение в русскую историю (Источники и историография) / В. Пичета. - М., 1922. - 209 с.

17. Пріцак О. Історіософія Михайла Грушевського / О. Пріцак // Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / [ред- кол.: П. С. Сохань (голова) та ін.]. - К. : Наук. думка, 1991. - Т. 1. - С. XL-LXXIII.

18. Полонська-Василенко Н. Історія України / Н. Полонсь- ка-Василенко. - Т 2. - К. : Либідь, 1992. - 608 с.

19. Произведения М. Грушевского "Про старі часи на Україні", изъято в июне 1907 г. При обыске у дворянки М. Харченко в Киеве // Центральный государственный исторический архив Украины. - Ф. Киевская судебная палата, № 318. - Оп. 1. - Ед. хр. 1817. - Л. 143, 216.

20. Сарбей В. До питання про наукову спадщину М. С. Гру шевського / В. Сарбей // Український історичний журнал. - 1989. - № 10. - С. 114-126.

Размещено на Allbest.ru