Історія Сілезії крізь призму географічних назв

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Опольський університет пл. Коперника, 11, Ополе, 45-040 (Польща)

Інститут полоністики і культурознавства

Історія Сілезії крізь призму географічних назв

Данута Лєх-Кірштеин

e-mail: filpol@uni. opole.pl

У статті висвітлюється історія Сілезії крізь призму географічних назв та простежується вплив на них сілезько-німецьких, сілезько-чеських і сілезько-лужицьких контактів. Джерелом географічних назв послужив “Slownik etymologiczny nazw geograficznych Slqska”, картотека цього словника, а також інші матеріали, в яких досліджено цю місцевість.

Ключові слова: Сілезія, географічні назви, сілезько-німецькі контакти, сілезькочеські контакти, сілезько-лужицькі контакти.

Annotatіon

HISTORY OF SILESIA THROUGH THE PRISM OF PLACE NAMES

Danuta LECH-KIRSTEIN

Opole University

11, Kopernik Sq., Opole, 45-040 (Poland) Institute of Polish Studies and Cultural Studies e-mail: filpol@uni. opole.pl

The history of Silesia in the light of geographical names is highlighted in the article. The influence of Silesian-German, Silesian-Czech and Silesian-Lusatian contacts on them is pointed out. “Slownik etymologiczny nazw geograficznych Slqska”, card index of this dictionary, and other materials that concerned the area served as the source of geographical names.

Key words: Silesia, geographical names, Silesian-German contacts, Silesian-Bohemian contacts, Silesian-Sorbian contacts.

Аннотация

ИСТОРИЯ CИЛЕЗИИ СКВОЗЬ ПРИЗМУ ГЕОГРАФИЧЕСКИХ НАЗВАНИИ

Данута ЛЕХ КИРШТЕЙН

Опольский университет пл. Коперника, 11, Ополе, 45-040 (Польша) Институт полонистики и культуроведения e-mail: filpol@uni. opole.pl

В статье освещается история Силезии сквозь призму географических названий и прослеживается влияние на них шлезсюо-немецких, cилезско-чешских и шлезско-лужицких контактов. Источником географических названий послужил “Slownik etymologiczny nazw geograficznych Slqska”, картотека этого словаря, а также другие материалы, в которых исследована эта местность.

Ключевые слова: Силезия, географические названия, силезско-немецкие контакты, силезско-чешские контакты, силезско-лужицкие контакты.

Сілезія, розташована посередині Європейського континенту, споконвіку була територією, за яку точилася постійна боротьба і яка часто змінювала своїх господарів від польських П'ястів, чеських Габсбургів, прусських Гогенцоллернів аж до гітлерівської Німеччини. В результаті, у цьому краї змішувалися різні мови, культури, вірування і цінності. Упродовж віків зазнавала змін лексична система краю, передовсім географічні назви, які пасивно піддавалися природним асиміляційним процесам, адміністративним змінам, а також рішенням місцевого населення. Будучи свідками історичних подій, політичних та ідеологічних рішень, вони зафіксували багато з них, завдяки чому стали своєрідними свідками минулих часів.

Метою цієї статті є висвітлення історії Сілезії крізь призму географічних назв, котрі впродовж віків виникали на цій розмаїтій з огляду на політику, мову, культуру прикордонній території, а також простеження в них основних впливів: німецького, чеського і лужицького.

Географічні назви вибрано зі “Slownika etymologicznego nazw geograficznych Sl^ska” і з картотеки цього словника, що зберігається в Сілезькому інституті в Ополе, а також з доступних опрацювань, карт і досліджень місцевості.

Назви і найдавніша історія Сілезії. Найдавніші збережені сілезькі назви, що дійшли до наших днів, є найбільш виразними знаками просторової орієнтації йдеться про назви великих річок, гір та їхніх вершин. Вони мають праіндоєвропейське походження й інформують про переміщення різних племінних груп (балтійських, угрофінських, іранських, германських) на великих територіях сучасної Слов'янщини. Багато назв з цього періоду важко витлумачити однозначно, через що у ряді випадків вони мають по кілька етимологій. Так, назва ріки Одра (814 хроніка Oderam; в німецьких джерелах Odera, Oddora, Odra) походить, вірогідно, від праформи *adro-, порівн. авестійське adu'вода, потік'; ріки Ниса (981 хроніка Nizzam; німецькою Neifie) пов'язана з індоєвропейськими коренями *nudi *neid-, що означають воду, що тече, і які є в різних європейських мовах3, або з коренем германського походження *nos-, котрий стосується каменистого русла ріки (Bab 91); ріки Olza (1290 Olzam acc.), що продовжує попереднє *Oldza (вірогідно від *Olbga) поєднується з і.-є. *e/ol'плисти' (Bab 199-202), так само, як і ріки Олава (1155 Olaua). Крім так званих староєвропейських гідронімів, про дослов'янські впливи свідчать також найдавніші ороніми досліджуваної території, наприклад, назву Sudety (II ст. н.е.) вважають кельтською, Beskidy германською або фракійською4.

Пізніші топоніми свідчать про перебування в Сілезії слов'ян, або, принаймні, про співіснування різномовних племінних об'єднань. У Баварському Географі (середина IX ст.) під назвою “Zapiska karolinska ” вперше зафіксована назва всього досліджуваного регіону та людей, що його населяли. Етнонім Slfzanie (Sleenzane) походить від назви ріки “Slfza ” лівої притоки Одри в околицях Вроцлава, або від ороніму з подібною назвою. Найдавніші збережені записи з 1155 р. у формі Sclenza і з 1208 р. zlenze, zlenzam вказують на першоформу Slqza, яку можна реконструювати як праслов'янську Slfga і етимологічно пов'язати із старопольськими та розмовними словами “slqgnqc” “просякнути вогкістю, змокнути”, sleganina “сльота”5. Інші етимології вказують на зв'язки з назвою германського племені Силінгів, яке ще в V ст. перебувало на території Сілезії6, або на староєвропейське або індоєвропейське походження, порівн. *Sblабо *Sleza1. Сучасна назва Slqsk утворена від прикметника чоловічого роду *$1§7-ьзкь, вона могла також прийти на зміну старшій назві Slqsko, що є похідною від прикметника середнього роду *Slgz-bskos.

Записи Баварського Географа містять інформацію також про інші племена, що проживали на цих теренах і були окремими територіальними одиницями це плем'я Goifszycow в околицях нинішнього Рацибужа (Golenzici < *Gol$sici, що, імовірно, означає ватагу куявських ляхів, які охороняли перевал, який у наш час називають Моравською брамою), Opolan в околицях Ополя (Opolini < *O-pol-jan-e, 'той, що мешкає в Ополе', порівн. заг. н. opole 'адміністративна, фіскальна i судова одиниця, що охоплює кільканадцять сіл') i Dziadosiedzan в околицях Г логова (Dadosezani < *Dёdo-sёd-jan-e 'що мешкають в садибі дідів')9. У документі, що фіксує утворення празького єпископства 1086 р., міститься згадка про племена Trzebowian біля Легніци (Trebouane < дієсл. trzebic 'проріджувати ліс', порівн. також Trzebnica) i Bobrzan біля Zagania (Poborane < n. ріки Bobr)10. Ці назви, безперечно, мають праслов'янське походження.

Подібним чином про слов'янське заселення досліджуваного терену інформують найменування, що охоплюють гідроніми, які виникли пізніше, ніж попередньо обговорювані, зазвичай, це назви малих річок. З тих часів походять назви деяких приток Одри, наприклад, Biaia (1284 Biele < biafy < псл. *Ьё1ъ NGS I 40), Brynica (1228 Brenicham fluvium; перв. Brennica < псл. *brbnije “болото” NGS I 102-3), (1260 der Clodnicze < kioda < псл. *kolda NGS V 21); приток Вісли Przemsza (1360 Prze(msa), перв. *РегтъИ < *тъ^ъ “ріка, що пливе мохами” Bab 512-3) Pszczynka (1423 Plessen, перв. Plszczyna // Blszczyna < дієсл. bleszczyc < псл. *Ыё$сШ “блискати, осліпити блиском” або pluszczec 'плюскати', також plszczenie 'блистіння' NGS XI 66), Gostynia (1360 Gosczina < псл. *gostiti 'гостювати', *gostb 'гість' NGS Ш 72, Bab 391-2, порівн. теж Goscin // Goszczyn, Goscina // Goszczyna від 1136 р. SSNO 176) і багато інших. сілезія географічний мова племінний

Сілезько-німецькі контакти. Про наступні етапи історії Сілезії можна почерпнути інформацію з місцевих назв, що утворилися у ході заселення краю вони відображають особливо виражені тут сілезько-німецькі взаємини. З початку ХІІІ ст. інтенсифікуються процеси освоєння цих земель, що супроводжуються закладанням міст західними сусідами. Середньовічна колонізація пришвидшує економічний та суспільний розвиток регіону, зростає кількість поселень на раніше заліснених територіях, відбувається інтенсивне заселення міст. Перші міста, закладені в Сілезії за німецьким правом це Ziotoryja, записана близько 1200 р. як Gultpergk (Kart. NGS) і Lwowek, Lowenberg 1217 (NGS VII 41). Вони стають важливими осередками видобування природних ресурсів і водночас центрами для лісово-ланових сіл, розташованих у передгір'ї Карконош.

Для цих теренів характерна повторна локація польських міст за західним правом. Так, Wroclaw стародавнє місто, вперше згадане у зв'язку зі створенням єпископства: Johannem Wrotizlaensem 1000 (NGS XV 131), повторно було локоване у 1241 р.; Srodg, первісно Novoforo 1208 (NGS XIV 33) в 1221 р. В опольському князівстві таких міст було менше лише Giubczyce: in circuitu qui dicitur na glubcicich 1107 (NGS III 49) в 1230 р. i Goscigcin: Gostintin 1221 (NGS III 74) бл. 1225 р.

Багато нових населених пунктів колонізатори назвали на німецький манер, наприклад, Hyrzberc 1281 < нім. der Hirsch 'олень' + der Berg 'гора', суч. Jelenia Gora (NGS IV 92); Sebyneyche бл. 1300 < нім. sieben Eichen 'сім дубів', суч. Dfbowy Gaj (NGS II 102); Tanberch 1272 < нім. die Tanne 'ялинка' + der Berg 'гора', суч. Jodiow (NGS IV 106); Waldenberch 1305 < нім. der Wald 'ліс' + der Berg 'гора', суч. Waibrzych (NGS XIV 156).

За свідченням тогочасних історичних документів, багато ойконімів тоді виникло вже на землях Сілезії; німецький елемент взаємодіяв зі слов'янським, що проявилось у пізнішому наближенні назв до польських. Відбувалося це шляхом фонетичної адаптації: Hazlach (Hesleth 1305, de Haslach 1365, Hazlach 1612 < Hasel-ach 'місце, де росте ліщина' NGS IV 10), Rozbark (Rosenberg бл. 1250, Rozbark 1659 < Rosenberg 'трояндова гора' NGS XI 145); структурної адаптації: Szonow (Sonouo 1245 < нім. Schon(e) або Schonau 'гарна нива', спольщені за морфологічним критерієм Szon-ow NGS XIII 151); дуже часто шляхом появи гібридів: Biedrzychowice (Bedrchouicii, Fredrichsdurff, Friedersdorf 1228 < нім. вл. н. Friedrich з польським суфіксом -owice NGS I 44-45), Gotarow (Godeshard 1257, Gothardisdorf 1338 < нім. вл. н. Gothard з польським суфіксом -ow NGS III 76). У деяких місцевостях польські та німецькі назви взаємоіснували, наприклад: Olesno // Rosenberg (Olesno 1226, Rosenberc 1300, Rosenberg (Olesno) 1460 < пол. olcha, разом з нім. Rosenberg 'гора з трояндами' NGS IX 71-72).

Поряд з німецькими у середньовіччі розвивалися й місцеві поселення, що видно з ойконімів, які репрезентують найчастіше вживані польські типи найменування, інформують про терени, спосіб заселення, культуру та спосіб організації життя. Тут представлено назви топографічні: fGlogow, суч. Glogowek (Glogov 1213 < glog NGS III 47), Lesnica (Lesnicie 1217 < las NGS VI 132); патронімічні: Chocianowice (Chazenowiz 1213 < im. Chocian NGS II 14), Lowkowice (Lofcovici 1218 < n. os. Lowek, Lowka SSNO III 336 NGS VII 73); присвійні: fJaroslaw, пізніше Kazimierz (Jaroslav 1198 < im. Jaroslaw NGS IV 160), Lubrza (Lubra 1223 < n. os. *Luber NGS VII 33-34) та культурні: f Opole (Opolini (plemif) ok. 945 r. < opole NGS IX 88), Ujazd (circuitio iuxta Cozli 1155 < ujazd 'sposob wydzielania maj^tku', tez 'wydzielony maj^tek' NGS XIV 127).

Збільшення кількості німецьких ойконімів після XV ст. є результатом офіційної германізації назв новіших фільварків, маєтків і промислових поселень. Водночас багато німецьких назв, як в попередні періоди, зазнавали спольщення. Траплялося також, що німці надавали поселенням раніше усталені польські назви, лише дещо онімечуючи їх.

Такий стан був характерним для системи географічних назв до грудня 1740 р., коли в результаті атаки військ прусського короля Фрідріха ІІ Гогенцоллерна більша частина Сілезії була приєднана до Прусської держави, де вона залишалася до початку 1945 р.

З самого початку захоплення Сілезії Пруссія проводила діяльність, спрямовану на онімечення мешканців. Важливе місце в політиці онімечення займало переселення з ініціативи Фрідріха ІІ (проводилося з 1742 р., яке, з огляду на масштаби, назвали фрідріхівською колонізацією. Необхідність переселення в Сілезію мешканців ззовні (близько 62 тис. колоністів) влада тлумачила потребами занедбаного регіону. У цей період тут було засновано близько 240 нових поселень, а також збудовано багато господарств у вже існуючих селах.

Цікаве джерело інформації про історію Сілезії того періоду становлять географічні назви. З них, з-поміж іншого, довідуємося, що першим поселенням, заснованим близько 1748 р., головним чином, землеробським колоніям, а також лісовим, ремісничим та гутницьким поселенням було надано німецькі назви, які увіковічнювали прусських господарів та чиновників: Sussenrode, суч. Mlodnik: Sueszenrode 1784 < прізв. прусського чиновника Sussenbacha і нім. кореня -rode 'корчування, вирубування в лісі' (NGS VIII 32); Tauenzinow, сьогодні Okoly: Tauenzienow 1773 < прізв. прусського генерала von Tauenzien (NGS IX 65); Radomierowice, нім. Plumkenau: Pluemkenau 1784 < прізв. прусського чиновника Plumicke (NGS XI 96). Польські назви знову було германізовано, наприклад: Kaly, нім. Podewils: Caly 1595, Podewils 1784 < прізв. прусського чиновника Podewilsa (NGS IV 128). Проте можна було зауважити і силу рідної землі: поряд із німецькими співіснували польські назви або утворювалися польські неофіційні відповідники, наприклад: Gasthaus // Herby: 1874 (NGS IV 15); Althutten // Stare Huty: 1845 (NGS IV 25); Bienengarten // Pszczelnik: 1896 (NGS XI 65); Neudorf // Polnisch // Nowa Wies polska: 1845 (NGS X 126) чи Juliusburg // Radziejow, жартівливо перероблений на Kradziejow: Juliusburg, Kradziejow: 1845 (NGS XI 103-104).

Наступний етап в історії Сілезії ілюструє система назв, що склалася у ХХ ст. перед Другою світовою війною після років революції, повстань та боротьби за польські права. Так зване гітлерівське онімечення мало на меті остаточне онімечення сілезьких найменувань і охоплювало не лише назви місцевості, а й інші територіальні назви. Як свідчить аналіз топонімів того періоду, до 1933 р. змін було небагато, посилення процесу припало на 1936 р. в опольському окрузі, на 1937-1938 рр. у вроцлавському та лєгніцькому округах. Саме тоді було повністю змінено польські назви, наприклад, Puscina (Puscina 1886, Odfeld 1936 NGS XI 79), Puszyna (Pussina бл. 1300, Erlenburg 1936 NGS XI 79), Swierczow (Swirchow 1300, Hortingen 1936 NGS XIV 43), а також впроваджено нові німецькі назви замість раніше онімечених назв з метою затирання ознак польськості, наприклад, Makowice (Makowitz ok. 1300, Mogwitz 1825, Breitenfeld 1936), Oleszka (Oleska 1320, Olleschka 1743, Nieder Erlen 1936 NGS IX 72), Pocifkarb (Potzenkorb 1743, Rodemark 1936 NGS X 72).

Ознакою часу мали стати назви, що увіковічнювали німецьких керівників, наприклад, Szczedrzyk: Scedricz ok. 1300, Hitlersee 1934 < канцлера Рейху Hitlera (NGS XIII 132), Zabrze: Sadbre 1305, Hindengurg 1915 < фельдмаршала Hindenburga (Kart NGS).

Разом з тим, у східній частині Верхньої Сілезії, яка в 1922 р. внаслідок рішень плебісциту відійшла до Польщі, на урядовому рівні відбувалася реполонізація системи назв, наприклад, Swiftochiowice (зам. Schwientochlowitz NGS XIV 53), і полонізація німецьких назв, наприклад, Krolewska Huta (зам. Konigshutte NGS II 19), Pszczyna (зам. Pless NGS XI 66).

Після Другої світової війни, згідно з Потсдамським договором, землі Верхньої та Нижньої Сілезії повернулися до Польщі. Комісія з утвердження назв місцевості розпочала роботу над реполонізацією сілезьких найменувань, реконструювала назви на підставі історичного та територіального матеріалу , а первинні німецькі назви піддала полонізації, наприклад, Olbrachcice Wielkie (pierw. Albrechtsdorf 1335, аналогічно до Olbrachcice < Olbrechtsdorf NGS IX 69), Jedlinka (перв. Thanus бл. 1300 NGS IV 89), Dqbrowica (перв. Eichberg 1677 NGS II 90). Передусім, усувалися сліди німецьких популярних назв, що походили від прізвищ гітлерівських керівників, наприклад, Golska Gora замість Hindenburghohe fNGS III 63).

Сьогодні у Сілезії проживає велика німецька меншина. Згідно з “Постановою про національні та етнічні меншини та про регіональну мову” від 6 грудня 2005 р., деякі місцеві назви функціонують у польській та німецькій формі, напр. Walidrogi // Schulenburg, Izbicko // Stubendorf, Nakio //Nakel, Suchy Bor //Derschau, із застереженням, що німецькі назви не можуть бути гітлерівською пропагандою, а тільки історичними назвами до 1936 р. Частину з цих назв становлять фонетичні адаптації', наприклад, Przewoz // Przewos, Czarnocin // Scharnosin, багато з них є перекладами, наприклад, Smolarnia // Pechhutte або кальками (Dobrodzien // Guttentag), а також мовними гібридами (Chrzqstowice // Chronstau, Raszowa //Raschau.)

Сілезько-чеські контакти. Окремою проблемою є історія цєшинської землі, що з самого початку була пов'язана з надплемінною організацією великоморавської держави, а пізніше входила у створену династією П'ястів Польську державу. Під час поділу вона перейшла у безпосереднє володіння Габсбургів і на багато століть стала частиною Чеської держави. Опавське і Карньовське князівства отримали князі Ліхтенштейнські.

Аналіз записів топонімічного матеріалу, виконаний Робертом Мрузком, доводить, що до XV ст. лише дві назви мали фонетичні риси чеської мови: Blfdowice (1335 Bluda Mroz 41) i Dqbrowa (1229 Dubrowa Mroz 57). Натомість, польсько-чеські мовно-називні контакти з другої половини XV ст. до середини XVIII ст. мають канцелярський характер і не підтверджені живими мовно-етнічними стосунками, наприклад, у Белзькому повіті Dziedzice (1465 z Diedicz Mroz 63), Rudzica (1452 Rauditcz Mroz 153); в Цєшинському повіті Pruchna (1447 Prachnie Mroz 146), Zablocie (1504 od Zablaty Mroz 189); у Фрідецько-Містецькому повіті Gnojnik (1445 z Hnoynika Mroz 69), Piasek (1466foytowi Piseczkemu Mroz 138); в карвінському Bogumin (1478 na Bohunine Mroz 43), Grodziszcze (1447 Hradysscze Mroz 74). Польсько-чеські (моравські) ознаки проявляються також у деяких прикордонних назвах, наприклад, Racimow (зам. *Wrocimow), Przno, Dobracice.

З огляду на назви, цікавою прикордонною територією є також сілезько-моравське прикордоння і загалом терени так званої волоської колонізації, яка в XV-XVI ст. дійшла словацько-волоською хвилею до Сілезії. Вагомими тут, отже, є впливи словацькі (Blatny, Mraznica), “волоські” (Grapa, Kiczera) і вплив ляської мови (Krkawica, Slatinka).

У декількох поселеннях Верхньої Сілезії досі функціонують говірки ляської мови з польсько-чеськими (моравськими) рисами. Більшість назв із тих теренів має ляські риси у діалектних та зафіксованих формах, наприклад, Branica (зам. *Bronica), Hradczany (зам. *Grodczany), Petrzacin (зам. *Pietrz$cin), у раціборському повіті такі риси зберігає перенесена назва Krawarz (зам. Krowiarki), а в глубчицькому повіті спостерігаються чеські форми, наприклад, Glubczyce (перв. *Hlubcice), Ksifze Pole (Kresnepole 1220), польсько-чеські, наприклад, Lisifcie (Lysenticz 1281, чеськ. Listice), Zubrzyce (Sanvricz 1281, перв. Zqbrzyce).

Сілезько-лужицькі контакти. На особливу увагу в плані назв заслуговує також Лужиця. Історія цієї прикордонної території непроста. У 1002-1031 рр. Лужиця була об'єктом боротьби між Польщею та Саксонією. У 1002 р. її приєднав до Польщі Болеслав Хоробрий, проте незабаром, у 1031 р. вона знову потрапила під німецький вплив у складі маркграфства Мейсен. У 1075 р. Верхню і Нижню Лужицю отримав у спадок чеський князь Вратислав, а за часів панування люксембурзької династії вони були інтегровані у чеську державу. У 1346 р. Згожелець, Любань, Циттау, Будишин, Лебау і Каменц створили Спілку Шести міст. У 1635-1815 рр. Лужиця ввійшла до Саксонського Королівства, а з 1815 р. більша її частина (між Нижньою Лужицею та північною

Верхньою Лужицею) належала Пруссії. З 1871 р. вся Лужиця перебуває у межах об'єднаної Німеччини

Внаслідок близького сусідства Лужиці і Польщі, в сілезьких назвах простежуються сліди лужицьких говірок. Через раніше онімечення смуги цього прикордоння важко визначити межі між сілезькими та верхньолужицькими говірками. Неможливо встановити це також на основі власних назв, оскільки в минулому околиці Згожельця були малозаселеними. Ономастичні дослідження доводять зв'язки з верхніми лужичанами в межах давнього Вроцлавського воєводства між Нисою Лужицькою та Квісою. С.Сохацька наводить, зокрема, такі лужицькі назви, як Piensk (Penzig 1241 < в.-луж. pjenk 'pniak', ст.луж. pjen з суфіксом -sk Soch 113), Zgorzelec (villa Goreliz 1071 < луж. go^ti // zgo^ti 'палити' Soch 114).

Місцеві та вищого рівня територіальні назви є єдиним історичним доказом, який дає змогу відтворити мовні польсько-нижньолужицькі кордони. У топонімах давнього Зеленогурського воєводства можна виявити елементи назв поселень нижніх лужичан, наприклад, Dobrzyn (Dabir 1452, давн. Debrno < н.-луж. debr 'долина' Soch 115), Drzeniow (Drehne, давн. Drenow < ст.луж. dren 'терен кущ' Soch 115), Gubin (Ort Guben als Salzniederlage 122 < н.-луж. guba 'гирло ріки' або від вл. н. Guba Soch 116), Katki (zum Kalke 1391 < луж. Kalk < ст.луж. Kalek < н.-луж. kal 'мале болото' Soch 116).

Лужицькі сліди досі збереглися в полонській топонімії, наприклад, перв. Dubrawa (Dubrau 1787 < в.-луж. і н.-луж. dubrawa 'діброва' NGS II 89) тепер має назву Dqbrowa Luzycka. Лужицька топонімія є важливою проблемою польсько-німецького прикордоння, проте, на жаль, в Польщі все ще нема окремого дослідження, присвяченого цьому питанню.

Таким чином, географічні назви Сілезії засвідчують бурхливий розвиток історії регіону і становлять важливе джерело інформації про нього. Змінність історичних процесів у регіоні призвела до того, що сілезькі ойконіми, починаючи з Х ст., мали різну мовну форму: польську, німецьку, чеську та лужицьку. Нові назви виникали разом з новими володарями, а подеколи з їх допомогою влада маніпулювала місцевим населенням. Сьогодні у деяких місцевостях Сілезії функціонують польські та німецькі назви. Це спричиняє багато суперечок, але водночас є свідченням історії того часу: часу, коли йдеться про природну асиміляцію, коли цінність полягає в розмаїтті, багатоетнічності, багатомовності, коли захищаються права національних меншин.

Список скорочень

бл. близько

в.луж. верхньолужицький

вл.н. власна назва

давн. давній

заг. н. загальна назва

зам. замість

і.-є. індоєвропейский

ім. ім'я

луж. лужицький

н.луж. нижньолужицький

нім. німецький

перв. первісний

порівн. порівняйте

прізв. прізвище

псл. праслов'янський

ст.луж. старолужицький

суф. суфікс

чеськ. чеський

Список скорочень літератури

Bab Babik Z. Najstarsza warstwa nazewnicza na ziemiach polskich w granicach wczesnosredniowiecznej Slowianszczyzny. Krakow, 2001.

NGS Slownik etymologiczny nazw geograficznych Sl^ska. T.1 / Red. S.Rospond, Warszawa-Wroclaw 1970; T.2-3 / Red. H.Borek. S.Rospond. Warszawa-Wroclaw, 1985, 1986; T.4 / Red. H.Borek. Warszawa-Wroclaw, 1988; T.V-XV / Red. S.Sochacka. Opole, 1991-2011.

Kart kartoteka Slownika etymologicznego nazw geograficznych Sl^ska (Instytut Sl^ski w Opolu).

Mroz -MrozekR. Nazwy miejscowe dawnego Sl^ska Cieszynskiego. Katowice, 1984.

Soch Sochacka S. Luzyckie nazwy miejscowe na pograniczu polsko-niemieckim (zarys problematyki) // Obraz j^zykowy slowianskiego Pomorza i Luzyc. Pogranicza i kontakty j^zykowe / Red. Jadwiga Zieniukowa. Warszawa, 1997. S.111-119.

SSNO Slownik staropolskich nazw osobowych / Red. W.Taszycki. T.I-VI. Wroclaw, 1965-1983; T.7. Suplement / Opr. Malec M. Wroclaw, 1984-1987.

Література

1. Mrozek R. Nazwy gorskie // Polskie nazwy wlasne. S.263 i in.

2. Порівн.: BorekH. Wsrod sl^skich nazw. Opole, 1991. S.18-20.

3. Порівн.: Goiqb Z. O pochodzeniu Slowian w swietle faktow j^zykowych. Krakow, 2004. S.226-228.

4. Порівн.: Babik Z. Najstarsza warstwa nazewnicza na ziemiach polskich w granicach wczesnosredniowiecznej Slowianszczyzny. Krakow, 2001. S.274-276.

5. Rudnicki M. Plemiona sl^skie // Studia j^zykoznawcze poswi^cone prof. dr. St. Rospondowi. Wroclaw, 1966. S.423-424.

6. М.Рудницький доводить, що форма Dziadoszanie, зафіксована в польській історіографії, є абсолютно неправдоподібною. Порівн.: RudnickiM. Plemiona sl^skie. S.427.

7. Ibid. S.423-427.

8. Порівн.: LisM. Gorny Sl^sk. Zarys dziejow do polowy XX wieku. Opole, 2001. S.28-31.

9. HerzigA., RuchniewiczK., RuchniewiczM. Sl^sk i jego dzieje. Wroclaw, 2012. S.35-39.

10. BorekH. Gorny Sl^sk w swietle nazw miejscowych. Opole, 1988. S.326.

11. Lis M. Sl^skie trwanie polskosci (do XIX wieku) // Przemiany swiadomosci spoleczenstwa na Sl^sku. Materialy na konferenj naukow^ Polskiego Towarzystwa Historycznego w dniu 13 wrzesnia 1985 roku w Opolu. 1985. S.6-8.

12. Borek H. Kolonizacja fryderycjanska na Gornym Sl^sku w swietle nazewnictwa miejscowego // Onomastica Slavogermanica. XVI (1988). S.5-30.

13. У Воєводському архіві в Ополе зберігаються таємні матеріали (т.зв. Flurnamenforschung), що стосу¬валися акції “Fort mit der polnischen Fassade”, про яку докладно пише С.Роспонд (див. Respond S. Poszczyzna sl^ska. Wroclaw-Warszawa-Krakow, 1970. S.110-116).

14. Ibid. S.114-116.

15. LisM. Gorny Slq.sk. S.32-43.

16. Mrozek R. Nazwy miejscowe dawnego Slqska Cieszynskiego. Katowice, 1984.

17. Ibid. S.306-308.

18. Idem. System mikrotoponimiczny Slqska Cieszynskiego XVIII wieku. Katowice, 1990.

19. BorekH. Gorny Slqsk w swietle nazw miejscowych. S.298-299.

20. Schrage G. E. Gorne Luzyce do 1346 r. // Dzieje Gornych Luzyc. Wladza, spoleczenstwo i kultura od sredniowiecza do konca XX wieku / Red. J. Bahlcke. Warszawa, 2007. S.67-111.

21. SchunkaA. Gome Luzyce mi^dzy pokojem praskim a kongresem wiedenskim (od 1635 do 1815 r.) // Dzieje Gornych Luzyc. S.161 -201.

22. Belzyt L., Rautenberg H.-W. Gorne Luzyce od kongresu wiedenskiego do konca pierwszej wojny swiatowej (1815-1918) // Dzieje Gornych Luzyc. S.203-248.

23. Порівн.: Polskie nazwy wlasne. Encyklopedia. Warszawa-Krakow 1998. S.414-417.

24. Sochacka S. Luzyckie nazwy miejscowe na pograniczu polsko-niemieckim (zarys problematyki) // Obraz j^zykowy slowianskiego Pomorza i Luzyc. Pogranicza i kontakty j^zykowe. Warszawa, 1997. S.111-119.

25. Ibid.

Размещено на Allbest.ru