Еволюція економіко-громадянських форм активності в українському селі часів нової економічної політики
Вивчення головних сегментів соціально-економічного життя українського села в 1920-х роках. Виявлення загальної динаміки змін посівних площ в УРСР в розрізі індивідуальних та колективних господарств. Розгляд питання про створення "Селянської спілки".
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2019 |
| Размер файла | 33,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК 94(477.08)-058.232.6.:338.3
ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІКО-ГРОМАДЯНСЬКИХ ФОРМ АКТИВНОСТІ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ ЧАСІВ НЕПу
С.В. Маркова
Анотація
У статті досліджується еволюція окремих економіко-громадянських форм активності в українському селі часів нової економічної політики, зокрема діяльність земельних громад, через виявлення тенденцій динаміки змін, а саме: загальної динаміки змін посівних площ в УСРР в розрізі індивідуальних та колективних господарств; динаміки змін забезпечення селянських господарств землею; кількісної динаміки індивідуальних господарств у порівнянні з колективними. Розглядається питання про створення «Селянської спілки».
Ключові слова: нова економічна політика, селяни, земельні громади, посівні площі, індивідуальні господарства, колгоспи.
В статье исследуется эволюция отдельных экономико-гражданских форм активности в украинском селе времен новой экономической политики, в частности деятельность земельных общин, через выявление тенденций динамики изменений, а именно общей динамики изменений посевных площадей в УССР в разрезе индивидуальных и коллективных хозяйств; динамики изменений обеспечения крестьянских хозяйств землей; количественной динамики изменений индивидуальных хозяйств по сравнению с коллективными. Рассматривается вопрос о создании «Крестьянского союза».
Ключевые слова: новая экономическая политика, крестьяне, посевные площади, индивидуальные хозяйства, колхозы.
This paper examines the evolution of certain forms of economic and civil activity in the Ukrainian village in the times of the New Economic Policy (NEP), in particular the activity of land communities by identifying the trends in the dynamics of changes, i.e. the total trend of dynamics of changes of the acreage under crops in the USSR in terms of the individual and collective farms, providing dynamics of changes of peasant farm with land; quantitative dynamics of the individual farms compared with the collective ones. It considers the formation of «Peasant Union».
Keywords: New Economic Policy, peasants, land communities, crop areas, individual farms, collective farms.
Більш ніж двадцятирічний досвід розвитку України засвідчує необхідність подальшої модернізації країни, чіткої стратегії розбудови сільського господарства, поступової зміни старих норм та правил, побудови громадянського суспільства. Пошук ефективних механізмів подолання в Україні соціально-економічної та політичної нестабільності робить актуальним всебічний аналіз історичного досвіду, зокрема еволюції економіко-громадянських форм активності в українському селі часів непу.
Вивченням головних сегментів соціально-економічного життя українського села в 1920-х рр., системи громадських об'єднань займалися такі відомі українські вчені: В. Борисенко, О. Вовк, Л. Гриневич, М. Журба, В. Лозовий, В. Калініченко, С. Кульчицький, В. Марочко, О.Михайлюк, С. Свистович та ін. До системного вивчення аграрної політики більшовиків у роки непу долучилися відомі західні вчені: Л. Віола, П. Грегорі, Р. Конквест, С. Коткін, Т. Снайдер, Р. Пайпс, Ш. Фіцпатрік та ін. В сучасному російському світогляді спостерігаються тенденції сприйняття нової економічної політики як періоду ефективного державного менеджменту та процесу формування громадянського суспільства в Росії (А. Васько, О. Давидов, В. Жиромська, Б. Миронов та ін.).
У статті зроблено спробу дослідити еволюцію окремих економіко-громадянських форм активності в українському селі часів нової економічної політики, зокрема в контексті діяльності земельних громад, створення «Селянської спілки». Індикаторами для з'ясування тенденцій динаміки змін було обрано: загальну динаміку змін посівних площ в УСРР, зокрема колективізованих; динаміку змін забезпечення селян землею; кількісну динаміку змін індивідуальних господарств у порівнянні з колективними.
Запровадження продрозверстки у 1919 р. перетворило частину селян в активних противників нового режиму. У березні 1921 р. реальна політико-економічна ситуація змусила більшовиків переглянути свої попередні кроки. Рішенням Х з'їзду РКП(б) (березень 1921 р.) розверстку було замінено натуральним податком [1, с. 563-564], санкціоновано відновлення приватної власності та свободи торгівлі [2, с. 22]. На початку квітня 1921 р. В. Ленін запропонував на селі «робити ставку» на середняка [3, с. 302]. Частина партійних функціонерів ідентифікувала таке «зближення» як капітуляцію перед селянством. Л. Троцький вважав, що в епоху непу завдання проведення рівності ускладнюється та гальмується, бо нова буржуазія зближується з куркулями та бюрократією, з'являються нові вороги [4, с. 140].
І Всеукраїнська нарада КП(б)У (2-4 травня 1921 р.) задекларувала заміну продрозкладки продподатком як поступку на «кризу пролетарської диктатури внаслідок упертого опору мільйонів дрібних власників» [5, с. 134]. У 1920-1921 рр. кількість селянських господарств України коливалася в межах 4 млн.; чисельність сільського населення - в межах 21 млн. осіб [6, арк. 4].
На VI конференції КП(б)У (9-13 грудня 1921 р.) було запропоновано «комуністам- селянам, які вели дрібне господарство, взяти курс на колективне ведення своїх господарств» [5, с. 164-165]. На 1 січня 1922 р. в Україні було зареєстровано лише 1 339 колгоспів, серед них найбільшу кількість (1 275) становили артілі (об'єднання, результати праці в яких ділилися між родинами в залежності від розмірів праці, живого та мертвого реманенту) [8, с. 14-15].
Щоб уникнути змішаної форми оподаткування, 17 березня 1922 р. декретом ВЦВК та РНК «Про єдиний натуральний податок на продукти сільського господарства на 1922-1923 рр. «ліквідовувалися всі існуючі раніше податки в селі (продовольчий, подвірно-грошовий, трудово-гужовий податки), вводився єдиний сільськогосподарський податок. Єдиний натуральний податок обчислювався в пудах жита або пшениці (його розмір залежав від кількості орної землі, забезпеченості худобою та врожайності); крім нього селян могли примушувати вносити одноразовий податок для відбудови сільського господарства [9]. Несплачений селянами вчасно податок перераховувався в недоїмку; якщо недоїмка не сплачувалась протягом двох днів, на третій день штраф сягав % за кожний з перших 15 днів запізнення, далі !4 за кожний наступний день; перераховувалися і попередні селянські борги [10, с. 224]. Сума недоїмки та штраф вираховувалися в червінцях (карбування золотої монети червінець було розпочато в 1922 р., припинено в 1924 р. [11, с. 123]). Біднота отримала шанс бути повністю звільненими від податку (при посівах не більше 1 дес. на господарство); економічно міцні господарства вже у 1923 р. відчули на собі негативні наслідки нової (прогресивної) системи оподаткування. Щоб зменшити податковий тиск, українські селяни почали застосовувати нову тактику, а саме - дрібнити великі господарства. Щорічно кількість дворів збільшувалася приблизно на 100 тисяч. Були випадки, коли відділялися навіть самотні голови дворів похилого віку.
Користування землею в УСРР в роки непу регулювалося постановами союзної сесії ЦВК і Земельним Кодексом УСРР (виданим 29 листопада 1922 р.), змінами до Земельного Кодексу, внесеними постановою VIII З'їзду Рад «Про землевпорядкування» (21 січня 1924 р.), постановою ВУЦВК і РМК УСРР від 27 липня 1927 р. «Про зміни й доповнення Земельного Кодексу» [12, с. 134-135]. Земельний Кодекс УСРР 1922 р. ввів до офіційного обігу термін «земельна громада». На думку В. Калініченка, необхідність існування подібного інституту була зумовлена особливістю господарювання індивідуальних селянських господарств (низка робіт на селі вимагала спільних зусиль усіх дворів) [13, с. 87-88]. Земельну політику в УСРР втілював у життя
Народний Комісаріат Земельних Справ, зокрема Особлива Колегія Вищого Контролю в земсправах УСРР [14, арк. 29].
Найбільш поширеною формою землекористування селян в УСРР у 1920-х рр. була дільничо-черезсмужна [15, с. 59]. Розташування та межі земельних ділянок окремих дворів могли змінюватись при проведенні державного або надільного землевпорядкування, коли землі вилучались на державні потреби, коли земельна громада постановою більшості своїх членів змінювала місце розташування та межі земельних ділянок окремих дворів [16, с. 262]. Протягом 1920-х рр. в УСРР домінували індивідуальні селянські господарства; сільськогосподарські виробничі кооперативи набули поширення на сході та півдні України (де земельні наділи були найбільшими і кооперування селян-власників приносило зиск); господарства, котрі використовували орендні відносини (землю орендували переважно селяни, які були спроможні її обробляти та мали змогу наймати робочу силу). Колективними господарствами переважно були зацікавлені наймити та безземельні селянські верстви (колгоспи у першій половині 1920-х рр. організовувалися переважно на колишніх поміщицьких землях та використовували інвентар колишніх господарів; у другій половині 1920-х рр. колгоспи розбудовували на колишніх надільних землях).
Станом на 1917 р. 57% селян обробляли менше трьох десятин і могли вважатися бідними селянами, середнє селянство з 3-10 десятинами становило 30%, «багаті» власники (понад 10 десятин) -12% господарств [17, с. 42]. У середньому на селянське господарство у 1917 р. припадало разом із сіножатями та лісами 7,62 дес. [18, с. 143]. На одного їдока приблизно виходило від !4 дес. до 2 дес., в залежності від регіону. На півдні України землезабезпечення могло досягати в середньому 10,7 дес. на 1 господарство [19, с. 47]. Переважно українські селяни мріяли «про 8-10 десятинок святої землі» [20, с. 9]. У період 1923-1924 рр. до однієї десятини мали 6,79% господарств УСРР; від 1 до 2 дес. - 9,55%; від 2 до 3 дес. - 13,98%; від 3 до 6 дес. - 37,75%; від 6 до 9 дес. - 16,66%; від 9 до 15 дес. - 10,95%; від 15 дес. і більше - 4,32% господарств [7, с. СЦУШ]. У 1924 р. кількість господарств, які володіли наділами розмірами від 3 до 10 дес., збільшилася до 54% порівняно з 30% у 1917 р. Проте дані показники є відносно об'єктивними, бо не враховують значну регіональну специфіку.
У роки голоду 1921-1923 рр. в УСРР відбулось скорочення посівних площ. Лише на р. ситуація дещо стабілізувалася та кількісно наблизилася до показників 1916 р. (19,4 млн. дес.). Станом на 1925 р. кількість посівних площ становила 18,7 млн. дес. (у 1922 р. - 14,7 млн. дес.) [22, с. 49]. Протягом 1926-1927 рр. показники посівних площ в УСРР коливалися в межах 17,9 млн. дес. [23, с. 14] - 19,2 млн. дес. [7, с. СХLІХ]. При цьому варто зауважити, що у р. площа колективних господарств в десятинах під посівами не перевищувала 250 тис. Протягом 1925-1927 рр. динаміка збільшення кількості посівних площ у колективних господарствах становила +0,3%.
У 1926 р. переважали «нижчі форми колгоспів», зокрема артілі та тсози; колгоспів було зареєстровано 5 300, насправді їх було ще менше, якщо враховувати 3 116 ліквідованих колгоспів та наявність «паперових колгоспів». Колективізацією було охоплено не більше 0,1% господарств [7, с. ^ХУП]. У жовтні 1927 р. колгоспів (артілі, тсози, комуни) в УСРР було зареєстровано 6 456, простіших дрібних виробничих об'єднань - 5 209, разом - 11 665; на початок жовтня 1928 р. - відповідно 10 931 та 7 282, що складало разом 18 213 [26, арк. 80]. С. Кульчицький подає динаміку від 5 454 колгоспів у жовтні 1925 р. [27, с. 73] до 12 042 у жовтні 1928 р. [28, с. 101]. Незважаючи на наявність певної динаміки у бік збільшення колгоспів, показники були незначними у розрізі загальної кількості господарств та посівних площ, які оброблялися.
Функціонування земельних громад дозволяло селянам мати в 1920-х рр. альтернативу колгоспам. Протягом 1920-х рр. в українських селах функціонувало приблизно 40 тис. земельних громад, тобто 3-4 громади на одну сільраду; кожна земгромада охоплювала 1-2 села [29, с. 320]. Офіційно земельною громадою (громадою землекористувачів) визнавались об'єднання землекористувачів - господарств чи фізичних (окремих) осіб, що використовували певну земельну площу та об'єднували свою діяльність в межах закону та свого статуту, для того щоб мати найбільшу господарчу користь. У своєму складі земельна громада повинна була мати не менше 15 окремих господарств (дворів). Для утворення сільськогосподарського колективу з правами земельної громади потрібно було не менш як 15 дорослих працездатних членів [21, арк. 11]. Земгромада мала право самооподатковувати грішми своїх членів на різні сільськогосподарські потреби, оголошувати в окремих випадках для проведення громадських робіт натуральну повинність або розкладати вартість цих робіт між окремими господарствами. Відповідно до земельного кодексу редакції 1922 р., не можна було мати землю в кількох земгромадах; у редакції 1927 р. - можна, але землекористувач входив до складу тільки однієї земгромади відповідно до головних угідь (для зернового господарства головне угіддя - рілля, для скотарського - луки, для городницького - садибна земля) [25, с. 206]. Земгромади не мали функцій адміністративної одиниці. У 1927 р. відбулося поступове звуження повноважень земгромад. Так, головним завданням земельної громади влада вважала «доцільну організацію земельної території під суворим наглядом та контролем сільрад» [21, арк. 476-479]. На основі резолюції XV з'їзду ВКП(б) «Про роботу на селі» були розроблені й 15 грудня 1928 р. прийняті ЦВК СРСР «Загальні засади землекористування і землеустрою». Вони обмежували права заможних селян. Заможні селяни, які потрапили під визначення «куркуль», були позбавлені права вирішального голосу на зборах громади й не могли бути обрані до керівництва цим селянським об'єднанням; сільради отримали право накладати вето на рішення сходу громади, якщо воно суперечило радянському законодавству, завданням кооперування та інтересам бідноти [33, с. 68].
Початок кампанії суцільної колективізації в УСРР співпав із руйнацією важливого структурного елемента українського села - земельних громад. У 1929 р. українських селян позбавили можливості вести сільське господарство, об'єднуючись у земельні громади. Партійно- урядовими структурами не було підтримано на державному рівні процес добровільного об'єднання селян. На кінець 1931 р. в Україні було організовано понад 30 тис. колгоспів із площею землі 18,9 млн. га, або 73,5% усієї орної землі [34, с. 45]. селянський спілка економічний господарство
У 1920-х рр. селяни робили спробу відстоювати власні інтереси за допомогою «Селянської спілки». Протягом 1917-1920 рр. об'єднання селян у селоспілку здійснювалося переважно з метою захисту власних інтересів, задля можливості придбання сільськогосподарського реманенту, закупівлі насіння, «щоб можна було прожити з малого куска та сподіватися на допомогу дітям у разі смерті господаря». Всеукраїнську селянську спілку було утворено у квітні 1917 р. у Києві на з'їзді діячів українського села. У другій половині 1920-х р., на думку М. Журби, «в багатьох випадках спонукальним мотивом до організації «Селянської спілки» виступало незадоволення селян привілейованим становищем робітничого класу, як у плані пріоритетного забезпечення соціальних потреб, так і політичних переваг» [30, с. 108]. У 1925 р. на безпартійних конференціях частина селян закликали ліквідувати КНС, бо вони не приносять користі, або організовувати їх лише за принципом професійних спілок. У Могилів-Подільському та Луганському округах під час проведення безпартійних конференцій вносилися пропозиції щодо створення «Селянської спілки» для захисту економічних інтересів селян.
Прихильники створення «Селянської спілки» у другій половині 1920-х рр. висували як економічні, так і політичні вимоги; серед головних були: «відміна прямих та опосередкованих податків із підприємств, котрі обслуговують селянські господарства (млини, кузні, механічні майстерні), утримання шкіл та вчителів за державні кошти, звільнення селян від поборів, безкоштовне землеоблаштування, зменшення до голодної норми заробітної платні робітникам та службовцям, широка участь у міській владі безпартійних селян, скликання безпартійної загальнореспубліканської конференції селян із прямим та таємним голосуванням» [24, арк. 50]. М. Журба пише про майже чотири тисячі фактів агітації в 1924-1927 рр. за створення «Селянської спілки» [31, с. 103].
Влада намагалася контролювати складну соціально-економічну ситуацію на селі. ДПУ УСРР очолило процес із компрометації ініціаторів створення «Селянської спілки». Наприкінці 1927 р. від імені «Спілки селян України» до харківської центральної газети «Вісті» з вигаданої адреси було відправлено листа, в якому зазначалося, що «селянство України оголошує війну партії, бо вже немає можливості терпіти далі командування товаришів комуністів» [32, с. 14]. Різні верстви села по-своєму трактували майбутні організації - від прообразу селянської політичної партії до статусу загальноселянської профспілки [31, с. 104]. Радянська влада боялася, що організація «Селянської спілки» загострить питання легітимності влади, а також стане альтернативою профспілкам на селі.
Протягом 1920-х рр., коли влада експериментувала щодо форм та методів організації сільського господарства, зокрема шляхом створення земельних громад, артілей, комун, товариств спільного обробітку землі тощо, частині селян вдалось зберігати відносну незалежність від держави диктатури пролетаріату. Селяни зуміли акумулювати певний досвід громадянської самодіяльності, що в другій половині 1920-х рр. вилився у намагання створити діючу професійну «Селянську спілку».
Джерела та література
1. КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. Ч. І. (1898-1924). - Изд. седьмое. - М. : Госполитиздат, 1954. - 832 с.
2. Давыдов А.Ю. Кооператоры советского города в годы нэпа. Между «военным коммунизмом» и социалистической реконструкцией / А.Ю. Давыдов. - СПб. : Алетейя, 2011. - 216 с.
3. Ленин В.И. План брошюры «О продовольственном налоге» // Полное собр. соч. - Т 32. - М. : Гос. политиздат, 1955. - С. 299-307.
4. Коммунистическая оппозиция в СССР 1923-1927 гг. - Т 4. Архив Троцкого / Редактор-составитель Ю. Фельштинский. - М. : «ТЕРРА» - «TERRA», 1990. - 280 с.
5. Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК. - Т 1. 1918 1941. - К. : Вид-во політичної літератури України, 1976.
6. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України). -Ф. 27. - Оп. 3. - Спр. 863. - 29 арк.
7. Сельское хозяйство Союза ССР в 1926-1927 году (по данным налоговых сводок по единому сельхозналогу). - М. : Государственное финансовое из-во Союза С.С.Р, 1929. - СХСУШ с. + таблицы. - 607 с.
8. Гурвич М. Хозяйственные вопросы на І Всеукраинской партконференции / М. Гурвич // Агітатор. -№ 22. - 10 листопада 1926 р. - С. 11-19.
9. Комзюк А.Т. Податкова політика в Україні в роки непу (1921-1928 рр.) Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2008. - Випуск 41. - Режим доступу до журн. : http://bookmeta.com/book/47-visnik-xarkivskogo-nacionalnogo- unrversitetu-vnutrishnix-sprav-41-visnik-komzyuk-at/14-podatk:ova-politika-v-ukraymi-v-roki-nepu- 19211928-rr.html.
10. Постанова 327. Про зміну редакції 6-ої ст. положення про збирання податків та зборів / Вісник Центрального Виконавчого Комітету, Ради Народних Комісарів і Ради Праці та Оборони Союзу Радянських Соціялістичних Республік. Постанови і розпорядження Робітничого і Селянського Уряду Союзу РСР. - № 12. - Статті 321-351. - Москва. Кремль. Видання ЦВК Союзу РСР, 1923. - 232 с.
11. Дудчак А.В., Маначинский А.Я. Третья мировая «демократическая» война, как механизм ненасильственного передела мировых ресурсов. - К. : ЧП «Золотые Ворота», 2011. - 293 с. ил.
12. Півтисячі відповідей на запитання робітників сільрад / За ред. М. Зайчика і В. Дубова. - Х. : Державне вид-во України, 1929. - 356 с.
13. Калініченко В.В. Інститут громади в доколгоспному селі УСРР у сучасній українській історіографії /В. Калініченко // Актуальні проблеми історії України. - 2011. - № 1. - С. 87-92.
14. ЦДАВО України. - Ф. р. 27. - Оп. 8. - Спр. 223. - 528 арк.
15. Історія українського селянства : Нариси в 2-х т. / НАН України ; Інститут історії України / В.А. Смолій (відп. ред.) - К. : Наук. Думка, 2006. - Т 2 - 653 с.
16. Півтисячі відповідей на запитання робітників сільрад. - 356 с.
17. Лозовий В. Аграрна революція в Наддніпрянській Україні : ставлення селянства до влади в добу Центральної Ради (березень 1917 р. - квітень 1918 р.). Монографія / В. Лозовий. - Кам'янець- Подільський : ПП «Мошак М.І.», 2008. - 480 с.
18. Береза О.І. Органи більшовицької влади та управління в українському селі в 1917-1920 рр. (державно-управлінський аспект). Дис-я на здобуття канд. наук з держ-го управління : 25.00.01 «Теорія та історія державного упр-я» / О.І. Береза. - Львів, 2006. - 224 с.
19. Сельское хозяйство Украины. - Х. : Издательский отдел НКЗ, 1923. - 232 с.
20. Коваль М. Наше сучасне завдання. - Село. - № 50. - 30 грудн. 1918 р. - С. 9-11.
21. ЦДАВО України. - Ф. р. 27. - Оп. 8. - Спр. 223. - 528 арк.
22. Сергійчук В. Як нас морили голодом. Вид. 3-е, доповнене / В. Сергійчук - К. : ПП Сергійчук М.І., 2006. - 392 с.
23. Российский государственный архив экономики (РГАЭ). - Ф. 219. - Оп. 1. - Спр. 167. - Арк. 14.
24. Державний архів Служби безпеки України. - Ф. 13. - Спр. 445. - 58 арк.
25. Півтисячі відповідей на запитання робітників сільрад. - 356 с.
26. ЦДАВО України. - Ф. р. 27. - Оп. 9. - Спр. 19. - 271 арк.
27. Україна і Росія в історичній ретроспективі : радянський проект для України. Нариси в 3-х т. - Т. 2. Автор. колектив Гриневич В. А., Даниленко В. М., Кульчицький С. В. та ін. - К. : Наукова думка, 2004. - 528 с.
28. Кульчицький С.В. Голодомор 1932-1933 рр. як геноцид : труднощі усвідомлення /В. Кульчицький. - К. : «Наш час», 2008. - 424 с.
29. Михайлюк О.В. Селянство України в перші десятиліття ХХ ст. : Соціокультурні процеси : Монографія / О.В. Михайлюк. - Дніпропетровськ : Вид-во «Інновація», 2007. - 456 с.
30. Журба М.А. Громадські об'єднання українського села : етно-національні та міжнародні аспекти діяльності (20-30-ті рр. ХХ ст.) : дис. ... доктора іст. Наук : 07.00.01 / Михайло Анатолійович Журба. - К., 2002. - 526 с.
31. Журба М.А. Рух за «Селянську спілку у підрадянській Україні» : 20-і роки ХХ ст. / М.А. Журба // Політика, історія, культура. - Вісник. - № 2, 2010. - С. 103-107.
32. Павлоградське повстання 1930 р. : Документи і матеріали / Упоряд. В.М. Даниленко. - К. : Укр. Письменник, 2009. - 379 с.
33. Історія українського селянства. Нариси в 2-х т. - 653 с.
34. Сліпанський А. Новими методами за успішне розв'язання проблеми врожайності / А. Сліпанський // Більшовик України. - № 1-2. - Січень 1932. - С. 45-66.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Розкриття високого ступеню суспільно-політичної активності українського селянства на початку 1920-х рр. Перегляд більшовиками доктринальних засад марксизму, зокрема соціально-економічного складника. Перехід до нової економічної політики суспільства.
статья [21,0 K], добавлен 14.08.2017Збитки господарств України за роки громадянської війни. Впровадження нової економічної політики в 1921 році: заміна продрозкладки продподатком на селі. Основні заходи НЕПу: децентралізація системи управління, розвиток підприємництва та кооперації.
презентация [5,9 M], добавлен 26.02.2014Визначення передумов та причин виникнення українського козацтва, еволюції його державних поглядів, правового статусу та впливу на становлення нової моделі соціально-економічних відносин. Вивчення історії утворення, організації та устрою Запорізької Сечі.
курсовая работа [64,1 K], добавлен 13.06.2010Дослідження напрямків та форм діяльності уряду Центральної Ради, керівних та місцевих земельних органів, через які велося втілення аграрної політики. Характеристика стану земельних відносин в українському селі напередодні лютневої революції 1917 року.
магистерская работа [91,0 K], добавлен 11.08.2013Аналіз процесів, які відбувались в українському селі в 50-60 рр. ХХ ст. Вивчення сутності, характеру та особливостей зміни системи державних закупівель сільськогосподарської продукції в цей період, наслідків такої реорганізації для українського села.
реферат [22,7 K], добавлен 12.06.2010Історія села Чемеринці - розвиток села від найдавніших часів до наших днів. Етапи подій, шо відбувалися на Прикарпатті з найдавніших часів і по наше сьогодення, про суспільно-політичне, духовне та культурне життя села та його зв'язок з історією України.
книга [307,3 K], добавлен 08.05.2008Позитивні наслідки підписання Брестського миру для України. Вплив Нової економічної політики на діяльність українських автокефальної та православної церков. Розгляд процесу встановлення міжнародно-правового статуту Східної Галичини у 1919-1923 роках.
контрольная работа [27,5 K], добавлен 13.06.2010Соціально-політичні передумови, що призвели до виникнення голоду. Історії з життя простих людей, які пережили голодомор. Боротьба за життя в селах. Міжнародні фактори впливу на політику винищення селянина-господаря в українському селі більшовиками.
реферат [3,5 M], добавлен 20.11.2013Поняття та загальна характеристика, а також хронологія впровадження нової економічної політики на території СРСР, передумови, оцінка результатів. Об'єктивні та суб’єктивні причини голоду 1921-1923 рр. в Україні. НЕП як альтернатива "воєнного комунізму".
презентация [1,7 M], добавлен 04.06.2015Характеристика нормативного регулювання податкових платежів в українському селі у період із травня 1918 по 1919 р. Різні підходи до нарахування та стягнення податків в українському селі у вказаний період. Підтвердження про натуралізацію виплати податків.
статья [25,1 K], добавлен 11.09.2017
