Особливості боротьби Корпусу охорони прикордоння із нелегальним перетином польсько-радянського кордону на проміжку Волинського воєводства

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(477+438) «1918/1939»:327

ОСОБЛИВОСТІ БОРОТЬБИ КОРПУСУ ОХОРОНИ ПРИКОРДОННЯ ІЗ НЕЛЕГАЛЬНИМ ПЕРЕТИНОМ ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКОГО КОРДОНУ НА ПРОМІЖКУ ВОЛИНСЬКОГО ВОЄВОДСТВА

Л.В. Бортник

Ключові слова: Корпус охорони прикордоння (КОП), охорона державного кордону, нелегальний перетин кордону, прикордонний рух, розвідувальне представництво.

В статье проанализированы особенности деятельности Корпуса охраны пограничья (КОП) в деле выявления и недопущения нелегального пересечения польско-советской границы на промежутке Волынского воеводства. В этом вопросе офицеры КОП активно сотрудничали с разведывательными представительствами КОП и местной властью пограничных поветов воеводства. В исследовании детально анализируются причины нелегального пересечения границы. Ключевые слова: Корпус охраны пограничья (КОП), пограничное движение, разведывательное представительство.

The features of Border Protection Corps (BPC) activity in the sphere of identification and prevention of illegal crossing of the Polish-Soviet border in the Volhynian voivodeship interval are analyzed in this article. In this matter, the officers of BPC actively cooperated with the intelligence agencies of Border Protection Corps and the local authorities of borderland. The research also analyzes in detail the causes of illegal border crossings and the specific features of this phenomenon. Keywords: Border Protection Corps (BPC), the protection of the state border, the illegal border crossing, the border traffic.

Охорона державного кордону є одним із основних параметрів, які визначають внутрішню та зовнішню безпеку держави. При цьому державний кордон є важливим механізмом, що активізує міждержавні контакти на усіх рівнях. З іншого боку, він є фільтром, який виявляє і знешкоджує негативні елементи та речі, які можуть потрапити до країни і становити загрозу національній безпеці. Міжвоєнний період польсько-українських відносин характеризується активізацією саме нелегального особового руху через державний кордон, що пояснюється не просто нестабільною ситуацією з обох боків прикордоння, але, з геополітичної точки зору, - наявністю «санітарного кордону» між капіталістичним та соціалістичним світом. Тому дослідження особливостей діяльності польського Корпусу охорони прикордоння, основною функцією якого була охорона східного кордону Речі Посполитої, у справі виявлення та знешкодження явища нелегального перетину кордону визначає актуальність визначеної проблеми.

Джерельною базою дослідження є матеріали Державного архіву Волинської області (Луцьк, Україна) [1-7], а також Архіву нових актів (Варшава, республіка Польща) [8-9]. У науковій історичній літературі тема частково висвітлена, зокрема, у працях М. Яблоновського [12] та Г. Домінічака [11].

У праці поставлено за мету проаналізувати особливості боротьби Корпусу охорони прикордоння із нелегальним особовим рухом через польсько-радянський державний кордон на проміжку Волинського воєводства, оперуючи усім різноманіттям документів, фактів, конкретних явищ. Виходячи із мети, завданням дослідження є характеристика діяльності бригади КОП («Волинь») задля виявлення та недопущення нелегальних порушень кордону між Річчю Посполитою та Радянським Союзом.

Призупинення нелегальних порушень кордону було одним із основоположних завдань Корпусу охорони прикордоння (КОП), пов'язаних безпосередньо з охороною державного кордону в цілому. Зазначимо, що вже після підписання Ризького мирного договору 1921 р. змінилися умови особового руху на польсько-радянському кордоні. Після організації на початку 1921 р. на сході командувань відрізків кордону було утворено систему з 32 прикордонних пунктів переходу [11, с. 165], в тому числі пункт № 8 - у Рівному. З другої половини 1921 р. на східному кордоні існували дві категорії пунктів переходу: перша слугувала головним чином для паспортного руху, інша стосувалася малого прикордонного руху.

Особовий рух регулювався польсько-радянською інструкцією у справі переходу польсько-російсько-українсько-білоруського кордону селянами з метою закінчення жнив [11, с. 170]. Перехід кордону міг бути здійснений через визначені пункти переходу на підставі складеного місцевою владою іменного списку власників ґрунтів. Кожній такі особі видавалося посвідчення з детальним описом місця розташування її земельної ділянки. У той самий час почав активно розвиватися нелегальний прикордонний рух, який досить швидко, зважаючи на доволі слабке забезпечення охорони кордону та малу оперативність прикордонних служб, набрав значних розмірів.

Після утворення Корпусу охорони прикордоння малий прикордонний рух із Радянським Союзом був фактично ліквідований, що пояснювалося існуванням «санітарного кордону» та пов'язаними з цим політичними наслідками. Прикордонний паспортний рух на терені діяльності КОП мав також незначний обсяг, оскільки Польща усіляко намагалася обмежити ідеологічний вплив Радянського Союзу. Відомо, що за період 1921-1929 рр. польські дипломатичні представництва видали всього 35 000 в'їзних віз з Радянського Союзу до Польщі (щорічно близько 5 000) [10]. У 1927 р. на польсько-радянському кордоні для особового та транспортного руху було споруджено 16 прикордонних і 6 залізничних переходів [14].

Особи, які нелегально перетинали польсько-радянський кордон, підпадали під правову дію Інструкції про порядок дій з особами, які нелегально перетнули польсько-радянський кордон [7, с. 51]. Будь-яка особа, яка вчинила такий злочин через кордон Волинського воєводства і була затримана на території Речі Посполитої, негайно доставлялася до розвідувальних представництв КОП № 7 у Сарнах та № 8 у Рівному. Виняток становили затримані вглибині Польщі: вони доставлялися до відповідного представництва Експозитури Самостійного інформаційного реферату Командування округу корпусу ІІ (Люблін). Розвідувальні представництва КОП володіли усією інформацією про втрачені та недійсні документи осіб, які перетинали польсько- радянський кордон у тому чи іншому напрямку. Оголошення про це розміщувалося у вигляді повідомлення у «Волинському Дзеннику воєводському» або в «Газеті следчей». Усі кошти, витрачені на транспортування затриманих, покривалися зацікавленими розвідувальними представництвами КОП. Рішення про покарання приймалося територіальними гродськими судами [5, с. 3].

У боротьбі з нелегальним прикордонним особовим рухом на кордоні з СРСР Корпус охорони прикордоння досяг значних успіхів. Відомо, що лише у 1926 р. на цій частині кордону затримано 10 254 особи, в той час як на польсько-литовській - 864, на польсько-латвійській - 76 осіб [13, с. 15].

Нелегальний рух через кордон із Радянським Союзом передбачав перетин кордону одноосібно або за допомогою особових переправ, організованих з партійною метою або задля заробітку у Польщі [8, с. 76]. При цьому до уваги бралися факти нелегального перетину не лише кордону, але й прикордонної смуги, яка встановлювалася шириною у 30 км від лінії міждержавного кордону.

Усі випадки нелегального перетину кордону документально фіксувалися. Офіцери бригади КОП («Волинь»), як і інших бригад, прямо співпрацювали у цьому питанні з розвідувальним апаратом КОП. До уваги бралися усі особові дані особи, яка була затримана, а саме: прізвище, ім'я; ймовірний псевдонім; дата народження; походження; місце фактичного проживання; місце, де затримана особа мала намір оселитися; рід занять; батьки та їхні імена; віросповідання; національність; ім'я дружини (чоловіка) та місце її (його) перебування; проходження військової служби; освіта, в тому числі військова; короткий опис зовнішності; відомості про те, де, за що і за яких обставин особа була затримана тощо [5, с. 2]. Тобто здійснювався збір широкого спектру інформації, що було потрібно для виявлення фактів приналежності затриманих осіб до розвідувальної служби радянської сторони або ймовірного залучення цих осіб у якості конфідентів розвідки КОП. корпус охорона прикордоння воєводство

Факти нелегального перетину кордону аналізувалися як з точки зору переходу кордону з Радянського Союзу до Польщі, так і у зворотному напрямку. При цьому кількість осіб, які чинили такі злочинні дії, у першому випадку була значно більшою. Наприклад, за період з 26 грудня 1929 р. до 11 грудня 1930 р. на території бригади КОП «Волинь» лише 75 осіб намагалися нелегально перейти кордон з Польщі до Радянського Союзу, тоді як у зворотному напрямку - 510 осіб [6, с. 2].

Нелегальний перехід кордону із СРСР до Польщі здійснювався здебільшого з політичних та соціальних причин, що пояснювалося складною внутрішньополітичною ситуацією у Радянському Союзі наприкінці 1920-х - на початку 1930-х рр. Серед них найбільш поширеними були такі: втеча від висилки до Сибіру, від переслідування за політичними (ідеологічними) та релігійними мотивами, від арешту, колективізації (розкуркулення) тощо. З-поміж соціальних причин на перший план виступала відсутність роботи в українських селах, коштів на утримання родин, господарства, звідси - пошук кращого життя, страх через можливість виселення тощо [7, с. 53-55].

Аналіз матеріалів дає змогу стверджувати, що серед осіб, затриманих під час нелегального перетину кордону з Радянського Союзу до Польщі, переважали чоловіки. Намагалися виїхати на територію Польщі також сім'ї. Більшість затриманих були православні, проте зустрічались іудеї [2, с. 1], римо-католики та представники різноманітних протестантських та сектантських угруповань, зокрема баптисти, євангелісти [5, с. 3]. Ймовірно, це пояснювалося посиленням релігійного тиску в СРСР. Практично усі затримані були працездатного віку. Особи, затримані під час нелегального перетину кордону із Радянського Союзу до Польщі, направлялися підрозділами КОП до відповідних адміністративних органів влади з метою вжиття ними відповідних заходів. Найбільш поширеним було повернення нелегалів із Польщі до Радянського Союзу, яке здійснювалося протягом декількох годин. Наприклад, затримані на території, підконтрольній бригаді КОП («Волинь») 7 лютого 1925 р. о 6.30 год. Кузинюк К., Войтерук М. та Коваль М. були виселені до СРСР до 23.00 год. того ж дня [3, с. 2]. Траплялися випадки, коли нелегали самі здавалися копівцям: такий факт був зафіксований 14 жовтня 1925 р. на відрізку варти № 96 бригади КОП («Волинь») [2, с. 1].

На практиці за нелегальний перетин кордону також застосовувався більш суворий адміністративний захід покарання - арешт, який здійснювався постерунком Державної поліції після затримання порушника вартовими КОП. Відбування покарання відбувалося у таборі для інтернованих осіб при диспозиції Міністерства закордонних справ [4, с. 9]. Фіксувалися також факти перетину нейтральної смуги, здійснення пострілів [1, с. 59-61].

Аналіз архівних документів того часу засвідчує значне зростання кількості втікачів із Радянського Союзу до Польщі з початку 1930-х рр. Досить часто втікачі, намагаючись отримати дозвіл на проживання у прикордонній смузі й переходячи через кордон навіть із худобою, нібито погоджувалися працювати на радянську розвідку, проте користувалися можливістю і втікали вглиб краю. При цьому у цей час найбільш поширеним приводом для втечі з «більшовицького раю» став голод та цілковите зубожіння простого населення. Зросла кількість і тих, хто намагався якимось чином врятувати своє добро від розкуркулення [15, с. 18].

Причинами нелегального перетину кордону з Польщі до Радянського Союзу найчастіше було повернення на батьківщину (це стосувалося насамперед українців, які хотіли об'єднатися з сім'ями у Радянській Україні, роз'єднаними міждержавним кордоном), дискримінація за національною ознакою з боку польської місцевої адміністрації - економічна дискримінація, релігійний тиск, підозра у роботі на розвідку СРСР тощо. Досить часто до Радянського Союзу втікали особи єврейського походження, які відверто симпатизували політичній та економічній моделі радянської держави.

У середині 1930-х рр. активізувалася робота КОП у боротьбі з нелегальним рухом людей через кордон. Крім того, формування усіляко намагалося протидіяти акції перетягування поляків на бік радянської розвідувальної агентури, організованій Комінтерном у тісній співпраці з Таємним оперативним відділом та прикордонними підрозділами, а також політичними партіями - Комуністичними партіями Польщі (КПП), Західної Білорусі (КПЗБ) та Західної України (КПЗУ) [8, с. 76].

Типовим явищем у другій половині 1930-х рр. стали особові переправи. У 1935 р. розвідкою КОП було ліквідовано 11 особових переправ на кордоні з Радянським Союзом, з них 4 - партійні, 7 - заробіткові. Вартість переправи однієї особи становила 25-250 злотих, що було на той час досить пристойною сумою. Головні організатори переправ - «махери» - зазвичай походили не з прикордонних повітів, де вони могли бути відстеженими КОП та Державною поліцією, а з інших регіонів Польщі. Вони працювали у Варшаві, Лодзі, Гродні, Вільному, Любліні, інколи у Рівному. При цьому подальша робота КОП у напрямку ліквідації та запобігання виникненню особових переправ здійснювалася у тісній співпраці із Державною поліцією [8, с. 77]. Позитивною тенденцією щодо Воєводства з середини 1930-х рр. було зменшення кількості втеч із Польщі до СРСР. Якщо у 1935 р. їх кількість становила 86 осіб, у 1936 р. - 65, то у 1937 р. - 33 особи. Показник нелегального руху через кордон Польщі з СРСР на відрізку Волинського воєводства в цілому за даний період зменшився на 49,5% [9, с. 108-119].

Досить велика кількість осіб, які прагнули перетнути кордон, здійснювали такі злочинні дії вночі. Ось чому на ніч припадав особливий режим охорони кордону. У зв'язку з цим влада докладала значних зусиль для зміцнення нічних варт КОП. Вартові зобов'язувалися кожну затриману у цей час доби у прикордонні особу направляти до солтиса для ідентифікації [7, с. 14]. Особлива увага зверталася КОП на готелі та будівлі для ночівлі, в яких часто по декілька днів перебували особи без документів та реєстрації. Суворий контроль здійснювався над особами, які переміщувалися державними дорогами автобусами і потягами, не лише на території, але й поблизу прикордонної смуги [7, с. 13].

Корпус охорони прикордоння здійснював активну діяльність з метою запобігання та виявлення нелегального перетину польсько-радянського кордону. Як свідчать матеріали дослідження, його робота на терені охоронної смуги Волинського воєводства була досить-таки ефективною. Більшою динамікою відзначаються показники нелегального переходу кордону із Радянського Союзу до Польщі, що пояснюється, в першу чергу, соціально-політичною ситуацією в СРСР у 1920-1930-х рр. Типовим явищем того часу були також особові переправи, проте для смуги Волинського воєводства вони були менш характерними, аніж для інших відрізків польсько-радянського кордону.

Джерела та література

1. Державний архів Волинської області (ДАВО). - Ф-46. - Оп. 9. - Спр. № 46. Інформації команди Державної поліції ХІІІ округу і команди прикордонної охорони про події на кордоні. - 96 арк.

2. ДАВО. - Ф-46. - Оп. 9. - Спр. № 267. Ситуаційне донесення Корпусу прикордонної охорони про осіб, затриманих на кордоні. - 31 арк.

3. ДАВО. - Ф-46. - Оп. 9. - Спр. № 275. Донесення Коменданта Державної поліції ХІІІ округу і Корпусу прикордонної охорони про виселення із прикордонної зони осіб, підозрілих у переході радянського кордону. - 3 арк.

4. ДАВО. - Ф-46. - Оп. 9. - Спр. № 390. Повідомлення воєводи і листування з Кременецьким староством про перехід кордону радянським солдатом Костюком Якимом. - 9 арк.

5. ДАВО. - Ф-46. - Оп. 9. - Спр. № 432. Список осіб, затриманих на території бригади КОП «Волинь». - 6 арк.

6. ДАВО. - Ф-46. - Оп. 9. - Дело № 1499. Ситуационное сообщение Корпуса пограничной охраны бригады «Волынь» за 1930 год. - 100 лист.

7. ДАВО. - Ф-46. - Оп. 9. - Дело № 3083. Переписка с воеводской коменданта государственной полиции и поветовыми староствами о совместной работе полиции и Корпуса пограничной охраны по охране государственных границ. - 72 лист.

8. Archiwum Akt Nowych (AAN). - Zespol 2479. - Sygn. 1/4. Szefostwo wywiadu. Wywiady : sowiecki, i litewski oraz akcje szpiegowskie. Raport kontrwywiadowczy oraz statystyka spraw szpiegowskich za rok 1935.; cz. I-III. - 1936. - 97 k.

9. AAN. - Zespol 2479. - Sygn. 1/5. Szefostwo wywiadu. Wywiady : sowiecki, i litewski oraz akcje szpiegowskie. Raport kontrwywiadowczy oraz statystyka spraw szpiegowskich za rok 1937 ; cz. I-III. - 1938. - 136 k.

10. Dominiczak H. Granica wschodnia Rzeczypospolitej Polskiej w latach 1919-1939 / H. Dominiczak. - Warszawa : Panstwowe Wydawn. Nauk, 1992. - 287 s.

11. Jablonowski M. Formacja specjalna : Korpus Ochrony Pogranicza, 1924-1939 / M. Jablonowski. - Warszawa : Oficyna Wydawnicza ASPRA-JR, 2002. - 355 s.

12. Korpus Ochrony Pogranicza : w pierwsz^. rocznic^ obj^cia sluzby na wschodniej granicy Rzeczypospolitej : 1924-1925. - Warszawa, 1925. - 56 s.

13. Spis urz^dow celnych na polskim obsarze celnym. - Warszawa, 1927.

14. Z Wolynia. Powiat Rowienski. Borszczowka // Echo Wolynskie. - 1932. - Nr. 19. - 22 maja. - S. 18.

Размещено на Allbest.ru