Процес формування багатопартійності на Правобережній Україні на початку ХХ століття
Роль українських партій у розвитку національного відродження початку ХХ століття. Характеристика виникнення перших політичних партій на Правобережній Україні. Аналіз особливостей форм та методів діяльності політичних партій та їхніх програмних документів.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2019 |
| Размер файла | 29,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК 94 (477.43/44)
ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ БАГАТОПАРТІЙНОСТІ НА ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
О.С. Дмитришена
Анотація
Публікація містить дані про особливості форм та методів діяльності політичних партій та їхні програмні документи; подається характеристика найактивніших партійних осередків та їх лідерів.
Ключові слова: партія, політична організація, есери, лідер, програмні документи.
Публикация содержит данные об особенностях форм и методов деятельности политических партий, а также их программных документах; охарактеризованы активные партийные ячейки и их лидеры.
Ключевые слова: партия, политическая организация, эсеры, лидер, программные документы.
The published work contains the information about the peculiarities offorms and methods of political parties ' activity. It also gives the characteristics of the most active political centers and their leaders.
Keywords: party, political organization, socialist-revolutionaries, leader, policy documents.
Вивчення ролі українських партій у розвитку національного відродження початку ХХ ст. забезпечує відтворення складного і суперечливого процесу нашого становлення як державної нації. Актуальність даної статті обумовлюється, насамперед, необхідністю розуміння і обґрунтування історичного значення сучасних державотворчих процесів в українському суспільстві. Метою запропонованої статті є характеристика виникнення та діяльності перших політичних партій на Правобережній Україні на початку ХХ ст.
Історіографія проблеми потребує більш глибокого вивчення процесу зародження, еволюції та зникнення різноманітних українських політичних партій у загальному контексті політичної історії України. Це пов'язано з тим, що історія українських політичних партій стала об'єктом дослідження лише в роки незалежної України. Радянська історіографія її або зовсім не висвітлювала, або розкривала однобічно, в суто негативному плані. Український історик О. Голобуцький пояснює це тим, що саме безпека вимагала обходити національні політичні партії стороною, обмежуватися загальними міркуваннями або спиратися на безпрограмну схему. В іншому випадку виникала пряма загроза звинувачення в націоналізмі з відповідними службово-партійними висновками [12, с. 47]. Вагоме значення мають багатотомні праці, в яких детально аналізуються програмні документи українських політичних партій і міститься різноманітний фактичний матеріал щодо їхньої практичної діяльності [18, 20]. Помітним внеском в дослідження історії українських партій та організацій стали праці О.М. Федькова [6, 15, 19]. У монографії I. Калмакана [7] простежується історія українських політичних партій та аналізується їхня діяльність від моменту утворення (кінець ХІХ ст.) до кінця ХХ ст. До останнього часу в Україні не існувало узагальнюючої праці з політичної історії України загалом і політичних партій зокрема. Вперше така робота - капітальна шеститомна праця «Політична історія України. XX ст.» - вийшла друком у 2002-2003 рр. [1]. Однак залишається чимало проблем, які потребують більш глибокого вивчення. Це зокрема проблеми соціально-політичного складу, чисельності кожної партії, міжпартійних відносин.
Вцілілий після російської ідейної інтервенції політично свідомий прошарок українського суспільства, утримавшись від вступу до партійних об'єднань росіян, прагнув до організації й самовизначення у власних партійних організаціях. Першим українським політичним партіям, створюваним інтелектуальною елітою, була притаманна нечіткість ідеологічного обличчя [1, с. 127].
Наприкінці ХІХ ст. відбувалася політична радикалізація в середовищі української інтелігенції і студентства. Напередодні ІІ з'їзду українських студентських громад М. Русов заявив: «Нам не треба громад, нам треба партії» [2, с. 7].
Ще з початку 90-х років ХІХ ст. в Україні виникають різні гуртки соціал-демократичного спрямування - не лише загальноросійські, а й українські. У 1896 р. в Києві І. Стешенко, М. Коцюбинський, Л. Українка, П. Тучапський та інші організували окремий український соці- ал-демократичний гурток. Він мав на меті боротьбу з культурництвом серед української молоді. Через деякий час українські соціал-демократичні гуртки намагаються об'єднатися. Так виникає перша українська партія - РУП (Революційна Українська Партія) [3, с. 26]. Офіційно РУП засновується у січні 1900 р. у Харкові на так званій «Раді Чотирьох»: Д. Антонович, Б. Каменський, Л. Мацієвич і М. Русов. [4, с. 73].
На початку свого становлення РУП не визначилася з тактичними формами і методами вирішення соціального питання. Партією пропонувалося навіть використовувати «для боротьби проти соціального гніту» аграрний терор (підпали поміщицьких і куркульських садиб, господарських споруд, поломка сільськогосподарських машин, калічення худоби, порубки лісу і потрави посівів, побиття наглядачів, лісників, управляючих чи поміщиків і т.п.) [5, с. 278]. Видання РУП поширювалися і в селах Подільської губернії.
Цікавим було те, що члени Революційної української партії не виокремлювали ті верстви населення, які складали її соціальну основу: усіх вони називали «робочий люд» або пролетарі. При цьому вони пояснювали, що це ті люди, які «втратили власність чи то на землю, чи на верстат який ремісницький, а працюють на панській землі, на панськім верстаті» [6, с. 116]. політичний партія програмний документ
У 1900 р. в Україні була створена ще одна партія, яка мала в собі деякі самостійницькі елементи: українці польської культури Ярошевський, Меленевський та інші заснували Українську Соціалістичну Партію (УСП), яка практично не мала розбіжностей з РУП [3, с. 29].Відомостей про її діяльність маємо дуже мало, бо ця партія була нечисельною й практично не мала ніякого впливу серед населення, тому з самого початку існування діяла разом з ППС (Польська Партія Соціалістична) й РУП. Вона мала свій періодичний орган - «Добру Новину», яка була призначена для соціалістичної агітації серед українського пролетаріату.
УСП разом з РУП брала участь у селянських розрухах 1902-1903 рр. Ця співпраця з РУП призвела до того, що у 1903 р. УСП увійшла до складу РУП. Але вже в кінці 1903 р. Ярошевський з частиною прихильників вийшли з РУП і увійшли до ППС. Пояснювали вони це тим, що ця організація була більш зорганізованою й мала свою певну програму; до того ж ППС, єдина з соціалістичних партій Росії, наголошувала на важливості національного питання й визнавала права українського народу [7, с. 58].
Наприкінці 1904 р. відбувся розкол Революційної української партії (РУП), внаслідок якого виникла ще одна політична партія -- Українська соціал-демократична спілка (далі - УСДС або Спілка). Однією з причин, що призвели до розколу, на думку дослідників, була неспроможність РУП конкурувати з РСДРП та есерами напередодні першої російської революції. Тому організатори Спілки ставили за мету «використання політичного потенціалу РСДРП для активізації визвольного руху в Україні шляхом організаційного об'єднання з нею» [8, с. 46]. Це стало передумовою утворення нової політичної сили в Україні. Серед провідних діячів УСДС були М. Меленевський, О. Скоропис-Йолтуховський, П. Канівець, П. Крат, В. Мазуренко, П. Тучапський та інші.
Спілка виступала проти політичної автономії України і засуджувала національно- культурницьку діяльність РУП. УСДС тісно співпрацювала з РСДРП та Бундом. Ця співпраця призвела до того, «що вона поступово почала втрачати своє специфічно українське обличчя і врешті стала звичайною обласною організацією меншовицького напряму» [9, с. 40]. Хоча видається слушною думка відомого українського історика М. Слабченка, який зазначав, що «...спілка була самостійною партією на Україні, хоч формально залежала від РСДРП, куди входила, як автономна одиниця» [10, с. 257].
Діяльність партії поширилася і на Подільську губернію, особливо на її сільські райони. Центром, який об'єднував навколишні села, була Вінниця. Соціальною опорою Спілки були не тільки сільські робітники, але й селяни. При цьому «не тільки ті селяни, які не можуть вижити без заробітку у капіталістів-поміщиків, а й такі, які мають стільки землі, що як-небудь можуть вижити з неї» [6, с. 123].
М. Міхновський разом зі своїми однодумцями (брати Макаренки, брати Шемети, Є. Любарський-Письменний) у 1902 р. засновує Українську народну партію (УНП).
У своїй програмі Українська народна партія проголошувала ідею самостійної держави. Українство зустріло ці документи вороже, й тому М. Міхновський в наступній розробці своєї програми вносить деякі соціалістичні елементи, щоб інтегруватись у політичне життя України [11, с. 12]. Як про це згадував член УНП С. Шемет, «ця гра в соціалізм була досить несерйозною демагогією, якою Міхновський, доведений до страшної розпуки невдалими способами захопити українською національно-самостійною ідеєю ширші кола активної молоді, намагається своєї мети під покришкою соціалізму таки осягнути» [12, с. 47].
Про діяльність УНП до 1905 р. практично нічого не відомо, бо вона була нечисельною й діяла дуже конспіративно; займалася в основному агітацією.
Цікавим є висвітлення національного питання у доктринах УНП. Особливу увагу звертає на себе той факт, що її програма значну увагу приділяла становищу національних меншин у самостійній Україні. Це питання є особливо цікавим, якщо зважати на усталену думку про основні риси українського націоналізму - русофобство і антисемітизм. Дійсно, наприклад, той- таки М. Міхновський писав у «Десяти заповідях УНП», що «усі люди - твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди - се вороги нашого народу», та далі додавав: «...поки вони панують над нами і визискують нас» [13, с. 80].
На ІІ партійному з'їзді РУП знову спалахнули внутрішньопартійні суперечки. М. Меленевський, Є. Голіцинський, О. Канівець і О. Ткаченко 11 січня 1905 р. подали відповідну заяву до ЦК РУП, а наступного дня випустили відозву «Розлом Революційної Української Партії», в якій звинуватили своїх колишніх товаришів у «буржуазному радикалізмі, відданості національно-демократичним ідеям і висловили бажання увійти до складу РСДРП на основах автономії» [2, с. 11]. 18 січня до них приєдналися К. Голіцинська, В. Мазуренко і О. Скоропис-Йолтуховський, які спільно створили нову політичну організацію - «Українську соціал- демократію» [2, с. 12].
Ось як роз'яснює причину розколу офіційний орган УСДРП «Наш голос»: «На ґрунті незгод в справі з'єднання з РСДРП в РУП назрівав внутрішній ідейний конфлікт. Непорозуміння при провірці мандатів делегатів, які з'їхались на II з'їзд, стали формальною причиною для виходу з партії, головно закордонного комітету, кількох осіб, котрі організували потім так звану Спілку РСДРП» [14, с. 277]. Тоді ж «Спілка» оголосила свою програму, в якій теоретики організації здебільшого критикували політику РУП. Вони доводили, що українська інтелігенція, яка зосередилась в РУП, тримається виключно на дрібнобуржуазному українському селянстві, бо це єдиний прошарок населення, який залишився українським [15, с. 47].
До Головного Комітету «Спілки» ввійшли Меленевський, Скоропис-Йолтуховський, Завадський, Слуцький, Рабінович та ін. Ця організація ввібрала в себе людей, далеких від українського руху (Рабінович, Завадський та ін.) [16, с. 120].
В 1905 р. «Спілка» увійшла до складу РСДРП на основі окремого статуту, як національна організація, що має своїм завданням організування пролетаріату, який розмовляє українською мовою. У тому ж році «Спілка» взяла участь у виборах до Думи, блокуючись з УСДРП і Бундом. До ІІ Думи «Спілка» провела своїх членів Кирієнка, Федорова, Терещенка. Під час виборів вона проявила себе як русифікаторська організація, проти чого виступали УСДРП та ліберальні українські кола. Але з початком реакції активна діяльність «Спілки» занепала. У 1907 р. було заарештовано практично увесь Головний Комітет [17, с. 386].
На початок лютого 1907 р. відбулася партійна конференція, метою якої було створення об'єднаної партії соціалістів-революціонерів. Прибули представники з Таврії, Херсонщини, Чернігівщини, Поділля, Київщини, а також делегати від українців з російських есерівських організацій - всього до 30-40 осіб. Після конференції 1907 р., де українські есери так і не спромоглися прийняти програму партії, УПСР видала низку відозв.
Однак мусимо сказати, що перша спроба утворити УПСР не мала великих і тривких наслідків в українському житті. Ще одна партія соціалістичного спрямування, УПСР, домагалася націоналізації усіх тих галузей законодавства, які обслуговують «найпекучіші життєві потреби людності» [18, с. 19]. Питання, пов'язані з охороною праці, тривалістю робочого дня, соціальним страхуванням, установленням бірж праці знайшли детальне відображення у програмі цієї партії.
На території Подільської губернії наприкінці 1890-х рр. зафіксовано існування політичної організації, у членів якої була знайдена і вилучена нелегальна література партії соціалістів- революціонерів. Керівником і головним агітатором виступив якийсь чоловік на прізвище Гордон [19]. Діяльність цієї партії проявлялася в таких містах, як Кам'янець-Подільський, Балта, Могилів-Подільський. Ці організації соціалістів-революціонерів співпрацювали з київським комітетом партії [19]. Місцеві партійні організації створювали невеликі гуртки, в яких велася агітація серед робітників і селян. Есерівські групи також організовували збори, видавали і розповсюджували агітаційну літературу (листівки, прокламації, брошури) [20, с. 131].
Отже, ми впевнено можемо сказати, що поява перших українських політичних партій стала новою фазою боротьби українського народу в межах Російської імперії. Процес національного оновлення суспільства мав суперечливий характер, який визначався тим, що соціально- економічна трансформація відбувалася завдяки процесам, які відбувалися у Російській імперії. Незважаючи на всі недоліки і протиріччя, притаманні українському політичному рухові на партійній стадії його розвитку, на початку ХХ ст. вдалося закласти суттєві організаційно-політичні підвалини майбутнього українського державотворення.
Джерела та література
1. Політична історія України. ХХ ст. : У 6 т. - Т. 1. На зламі століть (кінець Х1Х ст. - 1917 р.) / Ред- кол. : І. Курас та ін. - К. : Генеза, 2003. - 424 с.
2. Вихід Української Соціал-Демократичної Спілки з Революційної Української Партії // Українська суспільно-політична думка в ХХ ст. Документи і матеріали. В 2-х т. - Т. 1 / Упор. Т. Гунчак, Р. Сольчаник. - К. : Сучасність, 1983. - С. 11-19.
3. Голобуцький О., Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця XIX - початку XX ст. : Дослідження / О. Голобуцький, В. Кулик. - К., 1966. - 254 с.
4. Коллард Ю. Спогади юнацьких днів (1897-1906 рр.) : Українська студентська громада в Харкові і Революційна українська партія (РУП) / Ю. Коллард. - Торонто : Срібна Сурма, 1972. - 223 с.
5. Українське питання в Російській імперії (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) // В.Ф. Верстюк, В.М. Горобець, О.П. Толочко. Україні і Росія в історичній ретроспективі : українські проекти в Російській імперії : нариси в 3-х томах. - Т. 1. - К. : Наукова думка, 2004.
6. Федьков О.М. Формування аграрних програм українських соціалістичних партій Наддніпрянщини на початку ХХ століття / О.М. Федьков // Збірник наукових праць «Політологічні студії». - 2010. - Вип. 1. - С. 114-131.
7. Калмакан І. Виникнення та еволюція національної партійної системи в Україні в ХХ ст. : дослідження / І. Калмакан. - Одеса : Аеропринт, 1997. - 191 с.
8. Головченко В.І. Від Самостійної України до Союзу Визволення України : нариси з історії української соціал-демократії початку ХХ ст. / В.І. Головченко. - Харків : Майдан, 1996.
9. Гунчак Т. Україна: Перша половина XX століття: Нариси політичної історії / Т. Гунчак. - К., 1993.
10. Антонюк М. Через віхи історії. Частина перша / М. Антонюк. - Вінниця, 2006. - 57 с.
11. Козицький М.Ю. Національно-політична думка на Україні (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / М.Ю. Козицький, О.В. Поліщук // Наукові праці з питань політичної історії [Текст] : Міжвід. наук. зб. - Вип. 172. Політичні партії на Україні (1905-1925) / Відп. за вип. М.Ю. Козицький. - К. : Либідь, 1992. - 120 с. - С. 3-13.
12. Голобуцький О. Український націоналізм як політичний рух / О. Голобуцький // Розбудова держави. - 1993. - № 6. - С. 47.
13. Телешун С. Національне питання в програмах українських політичних партій в кінці XIX - на початку XX ст. - К. : [б.в.], 1996. - 129 с.
14. Короткий нарис партійної історії // Наш голос. - 1911. - Ч. 6-8. - С. 277-283.
15. Федьков О.М. Політичні партії і селянство в 1905-1907 роки (діяльність партійних та непартійних організацій в селах Правобережної України) / О.М. Федьков. - Кам'янець-Подільський : Абетка- НОВА, 2007. - 248 с.
16. Дорошенко Д. Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 рр.) / Д. Дорошенко. - Вінніпег, Маніто- ба : Накладом вид. спілки Тризуб, 1949. - 164 с.
17. Чикаленко Є. Спогади : 1861-1907 рр. / Є. Чикаленко. - Нью-Йорк : Українська вільна академія наук у США, 1955. - 504 с.
18. Багатопартійна українська держава на поч. ХХ ст. : програмні документи перших українських політичних партій / Упорядник В. Журавський. - К. : Пошук, 1992. - 96 с.
19. Партия социалистов-революционеров. Документы и материалы. - В 3 т. - Т. 1. 1900-1907 гг. - М. : РОССПЭН, 1996.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Передумови утворення перших політичних партій на Україні. Ґенеза багатопартійності на початку ХХ ст. Соціальна база політичних утворень. Аналіз програмних документів даного періоду та вирішення в них національних, економічних та державотворчих питань.
курсовая работа [3,3 M], добавлен 15.01.2011Аналіз основних причин зростання національного руху в Наддніпрянській Україні в кінці ХІХ – початку ХХ століття. Конфлікт всередині Революційної української партії та його наслідки. Національно-революційна течія під керівництвом М. Міхновського.
курсовая работа [38,5 K], добавлен 19.09.2010Місце і роль політичних партій у політичній системі суспільства України на початку 90-х років ХХ сторіччя. Характеристика напрямів та ліній розміжування суспільно-політичних рухів. Особливості та шляхи формування багатопартійної системи в Україні.
реферат [26,8 K], добавлен 08.03.2015Вивчення позицій провідних партій, колоніальних товариств імперської Німеччини до формування колоніальної політики упродовж 1870-80-х рр. Аналіз витоків колоніальної ідеології, її основних складових, спільних і відмінних рис в підходах політичних партій.
статья [62,3 K], добавлен 11.09.2017Становлення та ідейні засади українських політичних партій в Галичині. Українська соціал-демократична партія як складова частина австрійської соціал-демократичної. Програми і напрями діяльності. Вплив Революції 1905 р. в Російській імперії на діяльність.
контрольная работа [35,0 K], добавлен 17.04.2014Культурно-просвітницька діяльність "Руської трійці". Роль греко-католицької церкви і громадсько-політичної діяльності політичних партій у відродженні Західної України. Основні етапи, особливості, передумови і рушійні сили західноукраїнського відродження.
курсовая работа [100,2 K], добавлен 18.09.2010Соціально-економічний розвиток України на початку ХХ ст. Створення і діяльність українських політичних партій на початку XX ст. Україна в роки революції 1905-1907 рр. Громадсько-політичний рух в роки революції 1905 -1907 рр. Земельна реформа П. Столипіна.
лекция [27,3 K], добавлен 29.04.2009Український національний рух у першій половині XІX ст. Початок духовного відродження. Розвиток Українського національного руху на західноукраїнських землях. Громадівський рух другої половини XІX ст. Початок створення перших українських партій в Україні.
реферат [28,5 K], добавлен 08.12.2013Проаналізовано правові засади та особливості розвитку українського національного руху в Галичині. Розгляд діяльності українських політичних партій та поширенні ідеї самостійності. Охарактеризовано основні напрямки суспільно-політичної думки того часу.
статья [21,3 K], добавлен 11.09.2017Селянські громади в Україні. Громадське життя і його форми дозвіллєвої діяльності в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Сутність українських громад у селі. Звичаєві норми спілкування й дозвілля селян. Колективна взаємодопомога і колективне дозвілля.
курсовая работа [59,5 K], добавлен 27.03.2014