Демографічні процеси у сільських поселеннях Вінницької та Хмельницької областей у 60-80-х роках ХХ століття
Аналіз факторів впливу на місце сільських мешканців в економічному, політичному та культурному житті країни. Відстеження урбанізаційних процесів на Вінниччині та Хмельниччині у 1960-80-х рр. Аналіз динаміки чисельності сільського населення регіонів.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2019 |
| Размер файла | 51,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ У СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕННЯХ ВІННИЦЬКОЇ ТА ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ У 60-80-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ
І.А. Скворцова
Анотація
У праці аналізуються демографічні процеси у сільських поселеннях Вінницької та Хмельницької областей у 60-80-х рр. ХХ ст. Встановлено, що демографічний стан у селах регіону характеризувався інтенсивним старінням населення, зростанням смертності, зниженням народжуваності, депопуляцією і зовнішньою безповоротною міграцією.
Ключові слова: село, депопуляція, природній приріст населення, міграція, соціально- побутова сфера.
Аннотация
Скворцова И.А. ДЕМОГРАФИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ В СЕЛЬСКИХ ПОСЕЛЕНИЯХ ВИННИЦКОЙ И ХМЕЛЬНИЦКОЙ ОБЛАСТЕЙ В 60-80-х ГОДАХ ХХ ВЕКА
В работе анализируются демографические процессы в сельских поселениях Винницкой и Хмельницкой областей в 1960-1980-х гг. Установлено, что демографическое состояние в селах региона характеризовалось интенсивным старением населения, ростом смертности, снижением рождаемости, депопуляцией и внешней безвозвратной миграцией.
Ключевые слова: село, депопуляция, естественный прирост населения, миграция, социальнобытовая сфера.
Annotation
Skvortsova I.A. DEMOGRAPHIC PROCESSES IN RURAL AREAS OF VINNYTSIA AND KHMELNYTSKYI REGIONS IN THE 60s - 80s OF THE XX CENTURY.
The present paper presents an analysis of demographic processes in rural areas of Vinnytsia and Khmel- nytskyi oblasts in the 1960s-1980s. It has been determined that the demographic situation in the villages of the region was characterized by an intensive aging of the population, an increase in the death rate, a decrease in the birth rate, depopulation and external irretrievable migration.
Keywords: village, depopulation, natural population increase, migration, social-service sphere.
Виклад основного матеріалу
Об'єктом дослідження даної статті є демографічні процеси у селі, під якими слід розуміти значний за територією і кількістю житлових будівель населений пункт неміського типу, більшість мешканців якого займається сільським господарством.
В статті аналізуються демографічні процеси у сільських поселеннях Вінницької та Хмельницької області на завершальному етапі радянського періоду - в 60-80-х рр. ХХ ст. Встановлено, що у цей період відбулося зменшення сільського населення, насамперед за рахунок міграції у місто демографічно активної частини сільського населення - молоді. В результаті відбулося різке постаріння мешканців сіл, яке призвело до від'ємного природного приросту сільського населення.
Географічні межі охоплюють Вінницьку та Хмельницьку області. Хронологічні межі охоплюють завершальний етап радянського періоду - 60-80-ті рр. ХХ ст.
Дана проблема знайшла поверхове висвітлення у радянській історіографії, зокрема в багатотомній «Історії міст і сіл» [11, 12], «Історії селянства Української РСР» [13], «Нарисах історії Поділля» [16]. Проте в цих роботах замовчувалися негативні тенденції демографічних процесів на селі, їх реальний стан. У сучасній історіографії дана проблема знайшла висвітлення в «Історії українського селянства», проте не стала об'єктом спеціального узагальнюючого дослідження. У працях О. Бугуцького [8], С. Падалки [18], Л. Ісаєвича [10], В. Наулко [17], І. Рибака [21], П. Панченка [19] даній проблемі приділено значну увагу. Проте у названих роботах демографічні процеси досліджуються у контексті соціально-економічної історії українського села. Дана проблема має певні регіональні особливості, зокрема у Вінницькій та Хмельницькій областях - як у регіоні, який на початку ХХ ст. був найбільш аграрно перенаселеним.
Передусім потрібно встановити чисельність сільського населення. Це один із факторів, що помітно впливає на місце цієї категорії людей в економічному, політичному та культурному житті країни в цілому та регіону зокрема. У статистиці поділяють населення на сільське та міське. Їх співвідношення дає можливість простежувати урбанізаційні процеси на Вінниччині та Хмельниччині. Відомо, що наприкінці ХІХ та на початку ХХ ст. Поділля було найбільш аграрно перенаселеним регіоном.
В результаті здійснення насильницької політики розселянювання на Поділлі його сільське населення стрімко зменшується. Натомість збільшується питома вага міського населення. За даними Всесоюзного перепису 1939 р., у Вінницькій області проживало 2 млн. 278 тис. чол.; з них 271 тис., або 12%, складало міське населення; 2 млн. 7 тис., або 88%, - сільське. У 1959 р. ці показники становили відповідно 2 млн. 132 тис. осіб, 363 тис. чол. (17%), 1 млн. 769 тис. чол. (83%). За переписом 1970 р. - 2 млн. 132 тис. чол., 542 тис. чол. (25%), 1 млн. 590 тис. чол. (75%) [2, арк. 6]. У 1989 р. загальна чисельність населення Вінницької області склала 1 млн. 920,8 тис. чол., з них міське населення - 842,5 тис. чол., або 44%, а сільське - 1 млн. 78,3 тис. чол., або 56%. У 1991 р., відповідно, 1 млн. 902,6 тис. чол., 856,5 тис. чол. (45%), 1046,1 тис. чол. (55%) [7, арк. 8]. Аналогічні процеси у кількісному співвідношенні міського і сільського населення відбувалися у Хмельницькій області. Відповідно до даних Всесоюзного перепису населення 1939 р. тут проживало 1 млн. 739,1 тис. чол., з них 204,3 тис. міського і 1 млн. 534,8 тис. сільського. В процентному відношенні до всього населення міське складало 11,7%, а сільське - 88,3%. Зміни у чисельності та складі населення Хмельницької області згідно із Всесоюзними переписами 1959 р., 1970 р., 1979 р., 1989 р. подано у табл. 1.
Таблиця 1
Чисельність сільського населення Хмельницької області в 1959-1989 рр. [23, с. 11]
|
Перепис |
Чисельність |
В тому числі |
В процентах до всього населення |
|||
|
міське |
сільське |
міське |
сільське |
|||
|
1959/за переписом на 15 січня |
1 605,6 |
304,9 |
13 007 |
19,0 |
81,0 |
|
|
1970/за переписом на 15 січня |
1 615,4 |
431,7 |
1 183,7 |
26,7 |
73,3 |
|
|
1979/за переписом на 17 січня |
1 558,4 |
559,9 |
998,5 |
35,9 |
64,1 |
|
|
1989/за переписом на 12 січня |
1 527,1 |
723,0 |
804,1 |
47,3 |
52,7 |
сільський вінниччині хмельниччина урбанізаційний
В 1990 р. із загальної кількості населення Хмельницької області, що становила 1 млн. 522,6 тис. чол., 733,9 тис., або 48,2%, складало міське населення, а 788,7 тис. чол., або 51,8% всього населення, - сільське населення, [23, с. 11].
Наведені дані свідчать, що чисельність сільського населення Вінницької та Хмельницької області на завершальному етапі радянського періоду неухильно скорочувалася і наприкінці 80-х рр. склала приблизно половину тих, хто проживав у регіоні.
Особливе місце серед факторів, що визначають демографічне явище, належать віку і статі. Розподіл населення за віком і статтю відноситься до найважливіших демографічних і економічних показників, які є основними елементами при аналізі структури населення та визначенні його виробничих груп. Варто зазначити, що наприкінці ХІХ та на початку ХХ ст. статево- вікова структура сільського населення Поділля була традиційною - з великою питомою вагою молодих і питомою вагою літніх поколінь. Така структура характерна для аграрних країн, до яких належала Україна. Більшу половину сільського населення складали особи працездатного віку, більше третини - у продуктивному дітородному віці [22, с. 11].
Вікова структура населення Поділля наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. відносилася до прогресивного типу, для якого характерний низький відсоток старших поколінь віком понад 50 років, дуже високий процент дітей і молоді до 18 років. Більшу половину сільського населення Поділля складали особи у продуктивному працездатному віці від 18 до 55 років [20, с. 61]. Проте у наступний період розподіл сільського населення Вінницької та Хмельницької областей мав тенденцію до регресивного типу, для якого характерне зростання відсотку старших поколінь і зменшення дітей, молоді, збільшення питомої ваги осіб старше працездатного віку. Якщо у 1939 р. на Хмельниччині нараховувалося осіб молодше працездатного віку - 36,4%, працездатного віку - 54,3%, то на початку 90-х рр., відповідно, - 22%, 53%, 25% [25, с. 26].
Розподіл сільського населення Вінницької області за віком на 1 січня 1962 р. був таким: із загальної кількості 1 778 910 чол. (100%) у віці 0-9 років - 341 028; 10-19 - 292 128; 20-24 - 144 256; 25-29 - 123 593; 30-34 - 145 441; 35-39 - 110 587; 40-44 - 90 159; 45-49 - 112 124; 5054 - 100 840; 55-59 - 94 020; 60-69 - 130 619; 70 і старше - 94 078; вік не вказаний - 37 чол. [1, арк. 12].
Характерною рисою демографічних процесів на селі стало збільшення кількості непрацездатних на 1 000 осіб працездатного населення. Якщо в 1979 р. у Вінницькій області цей показник становив 831 чол., в тому числі 409 дітей, 422 особи кожного віку, то у 1989 р. - відповідно 906; 409; 498. У містах у 1979 р. - 612; 373; 239, у 1989 р. - 698; 418; 280, у сільській місцевості у 1979 р. - 927; 432; 540, а у 1989 р. - 1108; 400; 707 [5, арк. 27]. Як бачимо, відбувався процес постаріння населення. Якщо у 1978 р. середній вік населення Вінницької області складав 37,6 року, то в 1989 р. - 38,9 року; міського населення - відповідно 32,7; 33,8 року; сільського населення у 1979 р. - 40,2 року, а 1989 р. - 43 роки [5, арк. 26]. За період з 1979 по 1989 р. кількість населення Вінницької області зменшилася з 22,4% до 21,4%, в тому числі у працездатному віці відповідно з 54,6% до 52,5%, і навпаки, зросла у віці старше працездатного віку з 23,1% до 26,1% [5, арк. 24].
Важливим показником у демографічній характеристиці населення є його природний рух, який визначається співвідношенням кількості народжень, шлюбів, розлучень, смертей (у проміле) на тисячу жителів. Варто зазначити, що наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. для подільського села була характерна висока шлюбність, ранній вступ у подружнє життя [9, с. 12].
Проте дані нижченаведеної таблиці свідчать про іншу демографічну поведінку сільського населення.
Таблиця 2
Розподіл за віковими групами осіб, які вступили вперше у шлюб в сільській місцевості Вінницької області у 1981-1987 рр. [3, арк. 27]
|
1981 |
1982 |
1983 |
1984 |
1985 |
1986 |
1987 |
||
|
Усього одружених чоловіків |
10 545 |
10 081 |
10 429 |
8 542 |
8 667 |
8 008 |
8 000 |
|
|
Молодші 20 років |
469 |
446 |
388 |
310 |
311 |
341 |
280 |
|
|
20-24 роки |
7 692 |
7 470 |
7 931 |
6 397 |
6 531 |
5 766 |
5 857 |
|
|
25-29 років |
1 488 |
1 390 |
1 411 |
1 181 |
1 237 |
1 249 |
1 297 |
|
|
30-34 роки |
324 |
296 |
287 |
268 |
227 |
273 |
248 |
|
|
35-39 років |
87 |
86 |
68 |
83 |
76 |
90 |
69 |
|
|
40-49 років |
153 |
115 |
107 |
108 |
93 |
100 |
78 |
|
|
50-59 років |
167 |
152 |
123 |
79 |
88 |
72 |
50 |
|
|
60 і старше |
165 |
126 |
114 |
116 |
104 |
117 |
121 |
|
|
Усього заміжніх жінок |
10 631 |
10 260 |
10 585 |
8 587 |
8 711 |
8 037 |
7 960 |
|
|
Молодші 20 років |
4 800 |
4 556 |
4 707 |
3 902 |
4 058 |
3 650 |
3 935 |
|
|
20-24 роки |
4 402 |
4 357 |
4 574 |
3 565 |
3 566 |
3 097 |
3 066 |
|
|
25-29 років |
598 |
546 |
583 |
493 |
485 |
451 |
444 |
|
|
30-34 роки |
155 |
182 |
185 |
143 |
132 |
144 |
118 |
|
|
35-39 років |
71 |
59 |
65 |
73 |
61 |
63 |
67 |
|
|
40-49 років |
186 |
183 |
149 |
114 |
123 |
139 |
85 |
|
|
50-59 років |
297 |
271 |
192 |
164 |
163 |
155 |
114 |
|
|
60 і старше |
122 |
106 |
130 |
133 |
123 |
138 |
131 |
Як видно з даних таблиці, характерною рисою був пізній шлюб для чоловіків і жінок. Про це свідчить різке зменшення вступу у шлюб у віці до 20 років і поступове збільшення вступу у подружнє життя у віці 20-24 роки. Пізньому вступу у шлюб сприяла така обставина, як прагнення сільської молоді здобути вищу чи середню спеціальну освіту. Якщо у 1939 р. на 1 000 чол. сільського населення Вінниччини припадало 53 особи, які мали вищу і середню освіту, то у 1959 р. - 214, а у 1979 р. - 303 чоловіки і 217 жінок на 1 000 зайнятих у народному господарстві [1, арк. 16]. У 1970 р. на 1 000 чол. сільського населення Вінницької області припадало 13 осіб з вищою і 320 - з повною і неповною середньою освітою; у 1979 р. -відповідно 21 і 429, а в 1989 р. - 31, 533 чол. [6, арк. 111]. Це, у свою чергу, відтерміновувало вступ молоді у самостійне трудове життя. Відсутність освіти унеможливлювала високий соціальний статус, певний рівень матеріального добробуту. Перспектива злиденного існування через матеріальні нестатки, пов'язані з народженням дітей, штовхала значну частину молоді до пізнього вступу у подружнє життя.
Прагнення сільської молоді, насамперед дівчат, здобути освіту, стати самодостатніми зумовили і пізню появу дітей у сільських матерів. Якщо у 1981 р. матері у сільських поселеннях Вінниччини, які були молодші 20 років, вперше народили 2 209 дітей, то у 1987 р. - 2 034; у віці 20-24 роки - відповідно 6 096; 5 672; 25-29 років - 3 196; 3 077 [5, арк. 67]; у 1990 р. - 2 412; 4 907; 2 560 дітей [7, арк. 22].
Традиційно шлюб у селянських родинах у 20-ті рр. ХХ ст. був міцним. Розлучення руйнувало господарство і рішуче засуджувалося громадською думкою села. Необхідно відзначити, що і церква негативно ставилася до розлучень, і релігійні норми тривалий час помітно впливали на шлюбну поведінку селян. Коефіцієнт розлучень у 1920-ті рр. не перевищував в Україні 1,68 проміле, що порівняно з завершальним етапом радянського періоду було набагато менше. У 1950 р. було зареєстровано 82 шлюби на 1 000 чол. населення Вінницької області, а розлучень - 0,1; у 1960 р. - відповідно 10,0; 0,6; в 1970 р. - 9,1; 1,9; 1975 р. - 10,2; 2,3; 1979 р. - 10,4; 2,7; 1980 р. - 8, 9; 2,5 [4, арк. 9].
Для подільського села початку ХХ ст. була характерна висока народжуваність. Селянка на Поділлі за своє життя народжувала 5-7 дітей, що наближалося до біологічного максимуму.
Високій народжуваності сприяли консервативні погляди селян, ранній вступ у шлюб, велика чисельність на селі демографічно активної частини населення - молоді. В той же час поява позашлюбних дітей у селі перестала бути рідкісною подією. У 1990 р. із 11 412 народжених в сільській місцевості Вінницької області 1 657 дітей народили матері, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, що склало 14,5% загальної кількості народжених [7, арк. 24]. У наступні 90-ті рр. цей відсоток складав 18,8%, тобто кожна п'ята дитина у подільському селі була позашлюбною. Вважаємо, що причиною такого явища було те, що відтепер громадська думка селян на цю подію не була такою одностайною, як на початку ХХ ст., коли мати і її дитина (байстрюк) нищівно висміювалися, вони опускалися на самісіньке дно життя. Звичаєві норми старого села, які міцно стояли на сторожі непорушної селянської родини, були зруйновані.
Постаріння сільського населення, пізній вступ у шлюб, збільшення розлучень подружніх пар, свідоме обмеження кількості дітей подільської сім'ї спричинили низьку народжуваність. Ця тенденція з особливою силою стала виявлятися з кінця 70-х рр., коли, як було доведено вище, середній вік сільського населення склав понад 40 років, тобто вийшов за межі дітородного. Одночасно збільшувалася смертність на селі, пов 'язана насамперед з надмірно високим відсотком людей похилого віку у структурі сільського населення. У результаті різкого зниження народжуваності і збільшення смертності у сільських поселеннях Вінниччини та Хмельниччини спостерігалося таке явище, як зниження природного приросту населення. Якщо у 1950 р. у Вінницькій області він склав 13,7 проміле, у 1960 р. - 11,6, то у 1975 р. - лише 1,5; 1979 р. - 0,1 проміле. Це означало, що кількість народжених не перевищувала чисельність померлих, і відтепер на селі почало спостерігатися таке явище, як від'ємний природний приріст населення. Про це свідчать порівняльні дані основних підсумків природного руху населення Вінниччини у 80-ті рр. (табл. 3).
Таблиця 3
Основні підсумки природного руху населення Вінницької області у 1980-1989 рр. [5, арк. 28]
|
Категорії населення |
Роки |
Кількість народжень |
Кількість померлих |
Природний приріст |
На 1 000 чоловік |
|||
|
Кількість народжень |
Кількість померлих |
Природний приріст |
||||||
|
Міське населення |
1980 |
12 237 |
6 482 |
5 755 |
16,7 |
8,8 |
7,9 |
|
|
1985 |
13 327 |
7 255 |
6 072 |
16,6 |
9,0 |
7,6 |
||
|
1986 |
14 341 |
6 903 |
7 438 |
17,5 |
8,4 |
9,1 |
||
|
1987 |
13 508 |
7 185 |
6 323 |
16,1 |
8,6 |
7,5 |
||
|
1988 |
13 574 |
7 481 |
6 093 |
16,0 |
8,8 |
7,2 |
||
|
1989 |
12 957 |
7 796 |
5 161 |
15,0 |
9,1 |
5,9 |
||
|
Сільське населення |
1980 |
14 809 |
20 773 |
- 5 964 |
11,3 |
15,8 |
- 4,5 |
|
|
1985 |
13 440 |
21 015 |
- 7 575 |
11,5 |
18,0 |
- 6,5 |
||
|
1986 |
13 888 |
17 721 |
- 3 833 |
12,2 |
15,6 |
- 3,4 |
||
|
1987 |
12 969 |
18 344 |
- 5 375 |
11,7 |
16,5 |
- 4,8 |
||
|
1988 |
12 656 |
19 160 |
- 6 504 |
11,7 |
17,6 |
- 5,9 |
||
|
1989 |
11 688 |
18 720 |
- 7 032 |
10,9 |
17,5 |
- 6,6 |
Важливе місце в житті села посідає родина (сім'я), під якою слід розуміти групу родичів, що живуть спільно і мають єдиний сімейний бюджет. Як відомо, сім'я - це продукт сільської системи. Вона змінюється разом із зміною суспільства. Цілком природно значних змін зазнала сільська сім'я.
За своїм типом селянські родини на Поділлі поділялися на складні, або великі, і прості, або малі. Складна, або велика сім'я складалася з подружжя чоловіка і жінки та їхніх дітей, з яких хоч би один син був одружений або дочка була заміжня і мали своїх дітей. У простій сім'ї було лише двоє працездатних: чоловік та його дружина, а іноді три, якщо у сім'ї був парубок або дівка. Коли кількість осіб у працездатному віці перевищувала три, то така сім'я могла бути перехідною від простої до складної. Сільські сім'ї, де кількість членів була більше чотирьох, належали здебільшого до складних родин. Згідно з даними Всесоюзного перепису населення 1979 р., у сільській місцевості Вінницької області нараховувалося 372 623 сім'ї, з них 155 515, або 41,7%, складалися з двох осіб; 92 518 сімей (24,8%) - з трьох, 72 725 сімей (19,5%) - з чотирьох, 35 423 сімей (9,5%) - з п'яти, 12 042 сімей (3,2%) - з шести осіб; сім и більше членів родини нараховували 4 400 сімей, що склало 1,3% від загальної кількості сільських сімей Вінниччини [4, арк. 8]. Звідси можна зробити висновок, що домінуючим типом селянської родини на Поділлі на завершальному етапі радянського періоду була малочисельна сім'я, яка здебільшого складалася із чоловіка і жінки передпенсійного або пенсійного віку.
Отже, аналіз демографічних процесів у сільських поселеннях Вінницької і Хмельницької областей однозначно засвідчив, що у 1960-1980-ті рр. відбувався прискорений процес зменшення сільського населення, який супроводжувався таким негативним явищем, як постаріння, а звідси депопуляцією, систематичним та неухильним зниженням природного приросту сільського населення, який у 1980-1990 рр. мав негативне від'ємне значення, коли кількість померлих на селі стала перевищувати кількість народжених. На селі головним суб'єктом господарювання ставала людина пенсійного або передпенсійного віку. На відміну від країн з ринковою економікою, де зайнятість у сільськогосподарському виробництві зменшувалася у зв'язку з підвищенням його ефективності, на Україні, і зокрема на Поділлі, цей процес відбувався під дією насамперед безповоротної міграції сільських жителів у місто. У 1979-1989 рр. міграція у селах Вінниччини склала більше 100 тис. чол., переважно молоді [5, арк. 19]. Серед причин міграції були низька мотивація праці на селі, відсутність належного соціального захисту працівників сільського господарства, бачення керівником КСП колгоспника передусім як складника працемістко- го технологічного процесу, виробнича безправність селян.
Однією з головних причин формування у сільських людей, переважно молоді, стійких міграційних настроїв був незадовільний стан соціально-побутової інфраструктури подільського села. Так, з 1 417 сільських населених пунктів Хмельницької області на 1 січня 1988 р. не мали дошкільних закладів 50% сіл, денних загальноосвітніх шкіл - 40%, закладів охорони здоров'я - 19%, спортивно-фізкультурних закладів - 39%, бібліотек та бібліотечних пунктів - 12%, клубних закладів культури - 7%, кіноустановок - 11%, стаціонарних відділень зв'язку - 50%, будинків побуту і комплексних приймальних пунктів - 56%, лазень - 61% сіл [24, с. 44-45].
Отже, у подільському селі на завершальному етапі радянського періоду відбувалися складні та неоднозначні демографічні процеси, пов 'язані зі зменшенням чисельності сільського населення внаслідок від'ємного природного приросту та незворотної міграції селян, насамперед за рахунок молоді. При зменшенні загальної чисельності сільського населення кількість дітей і підлітків скоротилася майже на третину, а людей похилого віку - збільшилася. В результаті зросло навантаження на осіб працездатного віку, виник дефіцит трудових ресурсів у пікові періоди сільськогосподарських робіт. Суб'єктом господарювання на селі переважно були люди передпенсійного та пенсійного віку. Все це породило парадоксальну ситуацію, коли зменшення питомої ваги сільського населення мало не позитивне, а негативне значення для подальшої модернізації суспільства, оскільки відбувалося не природним шляхом, за класичною схемою, а внаслідок штучно створених мотивів для масової втечі селян у місто. На наш погляд, однією з головних причин безповоротної міграції були вкрай незадовільний стан соціально-побутової інфраструктури сільських поселень. В результаті місто з його більшими можливостями задоволення соціально-побутових потреб людини виявилося більш привабливим, ніж село. Ця обставина спричинила розвиток інтенсивної безповоротної міграції сільських жителів до міста, особливо з віддалених сіл із занедбаною або відсутньою соціально-побутовою інфраструктурою. Все це сприяло обезлюдненню та запустінню багатьох сіл Вінниччини та Хмельниччини.
Література
1. Держархів Вінницької області (ДАВО). Ф. 2355. Оп. 45. Спр. 5. Вінницька область в цифрах. 1964 - 240 арк.
2. ДАВО. Ф. 2355. Оп. 45. Спр. 30. Вінниччина в цифрах. 1973 р. 261 арк.
3. ДАВО. Ф. 2355. Оп. 45. Спр. 119. Природний рух населення за 1981-1987 рр. 188 арк.
4. ДАВО. Ф. 2355. Оп. 45. Спр. 130. Вінниччина до 60-річчя утворення СРСР. 1982. 190 арк.
5. ДАВО. Ф. 2355. Оп. 50. Спр. 19. Социальное развитие и образ жизни населения Винницкой области за 1979-1989 гг. 70 арк.
6. ДАВО. Ф. 2355. Оп. 50. Спр. 20. Социальное развитие и уровень жизни населения Винницкой области за 1980-1989 гг. 141 арк.
7. ДАВО. Ф. 2355. Оп. 51. Спр. 70. Діти, жінки та сім'я Вінниччини.1999. 141 арк.
8. Богуцький О.А. Демографічна ситуація та використання людських ресурсів на селі / А. Богуцький - К.: Урожай, 1998. 278 с.
9. Дудолькевич Б.Н. До сучасного демографічного вигляду Поділля / Б.Н. Дудольневич // Записки сільськогосподарського інституту в Кам'янці на Поділлі. Кам'янець на Поділлю, 1926. С. 12.
10. Ісаєвич Я. Селяни України: вчора і сьогодні / Я. Ісаєвич // Сучасність. 1999. № 7/8. С. 125-127.
11. Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. 630 с.
12. Історія міст і сіл Української РСР: Хмельницька область. К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. 707 с.
13. Історія селянства Української РСР: В двох томах. К.: Наукова думка, 1967. Т. 2. 435 с.
14. Історія українського селянства: Нариси (в 2 томах). Т. 2. К.: Наукова думка, 2006. 653 с.
15. Кузнєцов О.А. Демографічна ситуація в Українському селі у 70-ті - першій половині 80-х рр. ХХ століття / О.А. Кузнєцов // Український селянин: Збірник наукових праць. Черкаси: Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького, 2004. Вип. 8. С. 307-311.
16. Нариси історії Поділля. Хмельницький, 1990. 85 с.
17. Наулко В.І. Село. / В. І. Наулко // Енциклопедія історії України. Т. 9. К.: Наукова думка, 2012. С. 509-512.
18. Падалка С.С. Українське село в контексті політики тоталітарної держави (60-80-ті рр. ХХ ст.) / С.С. Падалка. К.: Наукова думка, 2003. 160 с.
19. Панченко П.П. Сторінки історії України ХХ століття (українське село: наступ, сподівання, тривоги) / П.П. Панченко. К.: Інститут історії України НАН України, 1995. 230 с.
20. Рибак І.В. Індивідуальне селянське господарство Поділля у добу НЕПу / І.В. Рибак. Кам'янець- Подільський: Абетка, 2003.
21. Рибак І.В. Соціально-побутова інфраструктура українського села / Іван Рибак. Кам'янець- Подільський: Абетка, 2000. 304 с.
22. Рибак І.В. Повсякденне життя подільського селянина в доколгоспний період (1921-1928 рр.) / В. Рибак. Кам'янець-Подільський: Абетка, 2012. 164 с.
23. Социально-экономическое положение Хмельницкой области за послевоенный период. Юбилейный статистический сборник. Хмельницкий: ГОСкомстат УССР, 1990. С. 11.
24. Социальное и экономическое развитие области (от выборов к выборам). Хмельницкий: Хмельниц- кое областное управление статистики, 1989. 91 с.
25. Хмельниччині 60 років. Статистичний збірник. Хмельницький: Приватна друкарня, 1997. 520 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Аналіз особливостей соціальної й етнічної структури поселень частини українських земель, які перебували в складі Польщі до Люблінської унії 1569 р. Характеристика українського населення з незначною частиною іноетнічних мешканців в таких поселеннях.
статья [21,7 K], добавлен 17.08.2017Місце театру у громадсько-політичному житті Галичини ХIХ ст. Наддніпрянська драматургія в театрі "Руська Бесіда". Наддніпрянські режисери й актори в складі галицьких груп. Міжособистісні контакти театральних митців Галичини і Наддніпрянської України.
курсовая работа [81,6 K], добавлен 22.11.2013Дослідження життєвого шляху Герасима Кондрат’єва. Аналіз аспектів діяльності та політичного світогляду полковника. Історичний спадок його роду. Висвітлення внеску роду перших переселенців в освоєння та протекцію земель в важких умовах XVII-XVIII століть.
реферат [24,8 K], добавлен 14.03.2013Аналіз процесів розвитку мистецтва, театру, освіти, літератури, краєзнавства і світогляду мешканців Волинської губернії. Релігійно-культурне життя волинян: діяльність Православної і Української греко-католицьких церков і протестантських громад на Волині.
дипломная работа [166,4 K], добавлен 12.03.2012Роль сільського господарства в економічному житті України на початку ХХ століття. Столипінська аграрна реформа, її причини невдачі. Проведення демократичних перетворень, ліквідація поміщицького землеволодіння. Соціально-політичні наслідки для селянства.
курсовая работа [40,8 K], добавлен 03.03.2014Особливості розвитку українсько-турецьких відносин в період гетьманування Б. Хмельницького. Аналіз впливу турецького чинника на зміни військово-політичної ситуації в Україні в 1940-1960 роках. Передумови укладення українсько-турецького союзу 1669 р.
курсовая работа [128,8 K], добавлен 11.12.2013Характеристика змін в політичному та економічному стані держав Прибалтики після здобуття ними незалежності від СРСР. Життєвий рівень населення Білорусі. Аналіз реформ проведених в країнах Центральної Азії, сучасного стану та перспектив їх розвитку.
презентация [1,5 M], добавлен 11.11.2015Огляд історії міжнародних відносин у ХІХ столітті, підписання Паризького трактату, роботи Лондонської конференції. Характеристика причин, ходу та наслідків російсько-британських протиріч. Аналіз впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на політику країн.
магистерская работа [653,9 K], добавлен 30.12.2011Розвиток політичної системи Чеської Республіки в 1993-2012 рр. Роль та місце економічно-політичного фактора в суспільно-політичному житті країни. Основні вектори зовнішньої політики ЧР, прямі іноземні інвестиції; сфери економічної співпраці з Україною.
курсовая работа [57,0 K], добавлен 27.08.2014Аналіз ролі, яку відігравали спеціальні органи державної влади, що створювалися на початку 20-х років, у розв’язанні національного питання в Україні. Функції національних сільських рад та особливості роботи, яку вони проводили серед національних меншин.
реферат [26,0 K], добавлен 12.06.2010
