Статистичні джерела з соціальної історії селянства півдня України кінця ХІХ - початку ХХ століть

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Статистичні джерела з соціальної історії селянства півдня України кінця ХІХ - початку ХХ століть

О.М. Приймак

Тема соціальної трансформації селянства Півдня України кінця ХІХ - початку ХХ ст. займає особливе місце в аграрній історії. Всебічне розкриття її неможливе без дослідження таких аспектів, як соціальна місія, громадська організація, структура, стратифікація, субкультура, світогляд, свідомість землеробів. Вивчення їх уможливлює не лише виявлення загальних закономірностей розвитку соціуму, а й дозволяє знайти відповідь на питання сутності зв'язків, відносин, соціальної дистанції між селянами та представниками інших спільностей, спільнот, прошарків населення регіону. Дослідження теми покликане відтворити соціальний образ місцевого селянства, що стане в нагоді у ході реконструкції повсякденного життя сільського населення України доби ринково-капіталістичної трансформації.

Проблема об'єктивності й системність дослідження знаходяться у безпосередньому зв'язку з питанням інформативності використаної джерельної бази. Розуміння цього зв'язку обумовлює проведення аналізу статистичних джерел, на сторінках яких міститься інформація не лише про соціальну статику, а й динаміку селянської спільності Степової України кінця ХІХ - початку ХХ століть.

Мета статті полягає у дослідженні статистичних джерел з соціальної історії селянства Півдня України кінця ХІХ - початку ХХ століть.

Досліджувана тема не отримала всебічного розкриття в наукових працях з історичного джерелознавства та краєзнавства. Окремі її аспекти розглянуті в роботах А.В. Бойка, Ю.І. Вовка, О.М. Зубко, А.І. Карагодіна, О.А. Макієнко, О.В. Михайлюка, О.О. Петрова, Ю.П. Присяжнюка, Н.Р. Темірової. Попри висвітлення в їх змісті функцій статистичних бюро, принципів формування цифрових таблиць, методів збирання статистичних даних та інших поза увагою науковців лишилася низка аспектів, що вимагають подальшого вивчення.

Визначення критерієм типологічного аналізу статусу замовника, упорядника й друкаря в адміністративній ієрархії дозволяє виокремити в комплексі статистичних джерел з соціальної історії південноукраїнського селянства кінця ХІХ - початку ХХ ст. дві групи матеріалів центральної (урядової чи відомчої) та місцевої (губернської чи повітової) статистики. Кожна, з останніх, в свою чергу, за функціональним призначенням та частотою виходу у світ може бути поділена на основну й поточну.

Попри різноманітність, можливості статистичних джерел є дещо обмеженими. За допомогою їх змісту не можна розкрити питання сутності інституціональних засад буденних практик, регуляторів поведінки, образу чи портретів селянства Півдня України. Лише в деяких епізодах їх логічно залучати при характеристиці форм соціальної організації сільського населення. Натомість таблиці статистичних збірок є незамінними при вивченні масових соціальних явищ, процесів, при виявленні тенденцій і закономірностей розвитку. Вони стануть у нагоді під час аналізу таких проблем як поліструктурність, стратифікація, мобільність селянства, роль і місце його в соціальному просторі Півдня України та вплив на його повсякдення важелів аграрної політики.

Матеріали Центрального статистичного комітету Міністерства внутрішніх справ Російської імперії займають особливе місце у групі джерел центральної статистики. До основної підгрупи їх належать збірки результатів всеросійських переписів. Слід зазначити, що на їх прикладі можна не лише простежити еволюцію методики збору й обробки масових соціально-статистичних даних, а й виявити загальні тенденції й порівняти регіональні особливості розвитку села кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Перший Всеросійський перепис населення 1897 р., в цьому контексті, не мав єдиної технології та методики проведення [7]. Внаслідок такого стану речей, зміст і структура таблиць у виданнях по Катеринославській, Таврійській і Херсонській губерніях дещо відрізняються від аналогів по інших адміністративно-територіальних одиницях Російської імперії. У відповідності до загальних вимог вони містять детальну інформацію про етнічну, статево-вікову, релігійну, внутрішньостанову структури місцевого селянства, про рівень його писемності, здоров'я, забезпечення реманентом та худобою, про місце серед інших прошарків населення регіону. Цікавим є також те, що у деяких тематичних блоках у збірках надаються відомості попередніх регіональних чи вибіркових подвірних переписів.

Зібрані на 1905 р. ЦСК матеріали із статистики землеволодіння були опубліковані у низці погубернських та узагальнюючій збірці [26]. Їх формування проходило за єдиною схемою, що дозволило виявити співвідношення приватного, надільного та казенного земельних фондів, визначити частку у першому селянського індивідуального, товаристсько- го й общинного видів власності. Погубернські томи дозволяють побачити різницю у рівні забезпечення земельною площею колишніх поміщицьких та державних селян, а також відтворити, за критерієм площі загальну картину класифікації маєтностей в усіх повітах.

Динаміку селянського землеволодіння, землекористування і зміни у забезпеченні реманентом, худобою, найманою і власною робочою силами мали б відобразити матеріали Всеросійського сільськогосподарського та поземельного перепису 1916-17 рр. По різним регіонам держави рівень їх репрезентативності є неоднаковим. Інформативний потенціал забезпечених в Російському Державному історичному архіві відповідних справ фонду ЦСК є навіть нижчим, ніж друкованих збірок. Такий стан речей пов'язаний з декількома чинниками. По-перше, упорядкування первинних матеріалів відбувалося в умовах участі Росії у Першій світовій війні, що зменшило увагу урядових кіл до питань систематизації й публікації матеріалів перепису. По-друге, протягом 1930-х рр. значна частина його первинних джерел була цілеспрямовано знищена.

Разом з цим, до нашого часу збереглися декілька видань, зміст яких уможливлює відтворення картини стану в українському та південноукраїнському селі на 1917 р. Серед них «Підсумки вибіркового аналізу Всеросійського сільськогосподарського та поземельного перепису» [8], видані у 1931 р. та знайдений М.О. Рубачем «Статистический справочник по землевладению и землепользованию Екатеринославской губернии» [13] оригінали яких дотепер знаходяться у Харківській сільськогосподарській бібліотеці. Перше з них містить статистичну інформацію по Бердянсько-Мелітопольському району вибірки, а друга - відомості по Катеринославській губернії.

Зі збірок поточної статистики ЦСК інформативністю, щодо досліджуваної в публікації теми, відрізняються «Статистичні щорічники Росії» [11]. Вміщені в них таблиці відбивають динаміку прямого і зворотнього переселенського та ходацького рухів, хід землевпорядних робіт, накопичення й ліквідації земельного фонду Селянського банку по губерніям та районам держави. Крім того, в них є відомості про кількість освітніх, медичних, агрокультурних закладів у сільській місцевості.

Слід також додати, що протягом кінця ХІХ - початку ХХ ст. статистичні збірки ЦСК використовувалися для створення тематичних видань. Так, наприклад, на основі подвірних переписів й Всеросійського перепису 1897 р. були сформовані «Земские подворные переписи 1880-1913 гг., поуездные итоги» [2], «Численность и состав рабочих в России на основании данных первой всеобщей переписи населения Российской империи 1897г» [27], «Обзор Таврической губернии за 1913 год» [6], «Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий. По данным первой всеобщей переписи населения 1897 г.» [5]. Використання матеріалів зі статистики землеволодіння 1905 р. призвело до випуску «Статистического справочника по Югу России» [14], «Земледельческого Центра и Юга Европейской России» [1], «Материалов к оценке земель Херсонской губернии» [4], «Государственного земельного фонда Таврической губернии», «Очерка поземельных отношений в Таврической губернии», «К вопросу о судьбах землевладения в России (Статистика мобилизации земельной собственности)», «Статистических сведений по земельному вопросу в Европейской России» [12]. Систематизація джерел перепису 191617 рр., дозволила упорядникам надрукувати «Сборник статистико-экономических сведений по сельскому хозяйству России иностранных государств» [9-10], «Статистический справочник по аграрному вопросу. Сведения статистических отделов Всероссийского Земского Союза». До того ж, деякі статистичні таблиці з означених збірок вміщені у додатках монографій П.Н. Першина, А.Я. Авреха, С.М. Сидельникова, С.М. Дубровського, А.П. Кареліна, О.М. Анфімова та інших.

Поряд з ЦСК статистичні збірки випускали також більшість міністерств та відомств. Цифрова інформація про масові процеси та явища у соціальній сфері життя південноукраїнського селянства міститься у збірках таких центральних установ Російської імперії кінця ХІХ - початку ХХ ст. як Міністерство юстиції, Земський відділ МВС, ГУЗіЗ, Переселенське управління, Міністерство державного майна, Міністерство освіти.

Але на відміну від видань ЦСК статистичні збірки імперських міністерств і відомств містять таблиці та аналітичний матеріал, що торкаються вузької проблематики. З них можна отримати інформацію, наприклад, про причини продажу селянами закріпленої в індивідуальну приватну власність наділів, про процес їх концентрації в руках сільської верхівки та середняцтва, про кількість і соціальний склад переселенців з регіону та вподобання їх під час вибору нового місця проживання в областях колонізації, про рівень матеріального забезпечення клієнтів відділень Селянського поземельного банку, про надання свідоцтв та паспортів бажаючим переїхати до інших переселенських пунктів європейської Росії селянам, про кількість і обсяги діяльності позикових товариств на селі тощо. Саме така вузькоспрямована соціально-статистична інформація дозволяє зробити уточнення щодо питань стратагем поведінки, контурів мотиваційної моделі, векторів мобільності, підприємницької свідомості селян Півдня України.

Разом з цим, наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. в урядових установах Російської імперії досить поширеною була практика публікацій ювілейних видань. Серед них фоліанти, присвячені 100-річчю діяльності Міністерства освіти, 25-річчю функціонування благодійних установ на Катеринославщині, 10-річчю роботи Комітету землевпорядних справ, 5-річчю справ землевпорядкування та з нагоди 50-річчя селянської реформи.

За головними ознаками вони відносяться до описово-статистичних джерел. Як правило зміст цих видань складався із типових розділів - історії династії Романових, історії відповідної установи, характеристиці діяльності відділень останньої в губерніях. Найбільш цікавими, на нашу думку, є додатки, бо вони складаються з статистичних таблиць, карт, графічних планів, фотокарток селянських господарств, прикладів успішної реалізації справи на селі. Фотокартки південноукраїнських хуторів, сільських шкіл, розверстаних общинних наділів, плани землевпорядних показових робіт, хоча й не дуже часто зустрічаються на сторінках ювілейних видань слугують яскравими прикладами офіційного бачення сільського повсякдення.

Відносно теми соціальної історії селянства Півдня України кінця ХІХ - початку ХХ століття чисельним є також комплекс місцевих статистичних джерел. Систематичний друк їх розпочався з середини 1880-х рр. й тривав до початку Першої світової війни. Збір, обробка та публікація статистичних матеріалів в цей період були покладені на губернські та повітові статистичні бюро. При цьому, внаслідок відсутності в державі єдиної нормативної бази, означені підрозділи на території Півдня України використовували методику проведення статистичних досліджень, як Московського так і Чернігівського бюро.

Можна виокремити три групи цих джерел - первинних матеріалів, збірок основної та поточної статистики. Але слід додати, що вже у досліджуваний період їх окремі тематичні блоки стали широко використовуватись та інтерпретуватись діячами місцевих земств при складенні чисельних доповідей, в тому числі із селянського питання.

До теми публікації відносяться збірки із основної статистики місцевого походження - зводах статистичних даних по Таврійській і Катеринославській губерніях, а також у декількох «Матеріалах з оцінки земель Херсонської губернії» [3]. Вони розпорошені по таких тематичних розділах як заселення краю, адміністративно-територіальний поділ, господарський устрій, історія окремих населених пунктів, розподіл земельного фонду по типам власності, якість ґрунтів, стан сільськогосподарської промисловості, відхожі промисли, кредитно-ощадні та промислові союзи. В деяких блоках - селянське землеволодіння та землекористування, розподіл сільського населення по колишнім розрядам та групам, селянські посівні площі, врожайність і торгівля збіжжям - соціально-статистичні відомості із статики та динаміки досліджуваної спільності розміщені компактно. Наведення упорядниками збірок не лише статистичних таблиць, а й пояснень до останніх робить можливим виявлення деяких тенденцій і закономірностей розвитку південноукраїнського села на повітовому й волосному рівнях.

Разом з цим, питання трансформації етносоціальної, соціальної, релігійної, соціальноорганізаційної, демографічної структур селянства, впливу на його життя важелів аграрної політики й розвитку аграрного капіталізму можуть бути розкриті за допомогою таблиць не основної, а поточної місцевої статистики. Надруковані у погубернських «Ста- тистико-економічних оглядах» [15-25] протягом 1906-14 рр., вони лише частково дублювали матеріали «Статистических ежегодников...» ЦСК. Деталізація інформації на сторінках місцевих поточних статистичних видань, в цьому контексті, була цілком природньою - прямо чи опосередковано складання таблиць виступало складовою реалізації фіскальної функції місцевої адміністрації. Селянство, як одна з головних податних категорій населення, привертало до себе особливу увагу статистиків.

Первинні матеріали, на основі яких створювалися статистичні збірки не лише місцевого, а й загальнодержавного рівня є джерелами виключно архівного зберігання. Серед них картки опису селянських господарств, пообщинні бланки-характеристики, бланки- описи подвірних переписів отримують значної інформативної ваги в межах розкриття питань соціальної мікродинаміки, поліструктурності та стратифікації досліджуваної південноукраїнської селянської спільності. Як правило, вони являють собою заповнені статистами, розташовані на декількох аркушах таблиці, аналіз яких дозволяє побачити рівень забезпечення власною чи орендованою землею, худобою, реманентом, родинною чи найманою робочою силою окремого селянського господарства. В деяких бланках додавалися ще й відомості про наявність у господаря позики, входження його до кредитної спілки, також про використання певної системи сівозміну, добрив, артезіанських скважин, про характер і стан житлових і допоміжних споруд. Але якщо об'єктом вивчення виступала сільська община чи товариство, то формат бланка чи картки суттєво ускладнювався - до нього могли входити до чотирьох десятків питань і критеріїв, відповіді на які відбивали такі аспекти як географічне розташування й адміністративну підпорядкованість населеного пункту, якість ґрунтів навколо нього, площину общинного наділу, принципи розкладки, кількість населення в ньому. Часто однією із вимог виступало надання інформації про історію села, приналежність її мешканців до колишніх розрядів селян, етнічну та статево-вікову структуру.

Слід підкреслити той факт, що первинні статистичні матеріали на сьогодні не збереглися у повному обсязі. Вони, переважно, є рештками тих комплексів, що відносилися до переписів 1883, 1893, 1897, 1905, 1913 та 1916-17 років. На нашу думку, їх використання при розкритті теми соціальної історії південноукраїнського селянства логічне у поєднанні з експлікаціями до планів межових та землевпорядних робіт.

Таким чином, відносно теми соціальної історії селянства Півдня України інформативні можливості статистичних джерел є достатньо широкими. Визначення критерієм аналізу статусу замовника, упорядника й друкаря в адміністративній ієрархії дозволило виокремити серед них дві групи - матеріалів центральної (урядової чи відомчої) та місцевої (губернської чи повітової) статистики. Кожна з останніх за функціональним призначенням та частотою виходу у світ поділялася на основну й поточну. Статистичні джерела є незамінними при вивченні масових соціальних явищ, процесів, при виявленні тенденцій і закономірностей розвитку села.

Матеріали публікації можуть бути використані при розробці тем джерелознавства соціальної та аграрної історії України, ефективності діяльності статистичних бюро другої половини ХІХ - початку ХХ століть, джерелознавства історії Півдня України. Вони стануть у нагоді дослідникам-краєзнавцям під час пошуку джерел з історії Півдня та інших регіонів нашої держави.

статистичний соціальний історія селянство

Джерела та література

Земледельческий Центр и Юг Европ. России. - СПб., 1911. - 227 с.

Земские подворные переписи 1880-1913 гг. : поуездные итоги / сост. З. М. и

А. Н. Свавицкие. - М., 1926. - 573 с.

Материалы для оценки земель Херсонской губернии по закону 8 июня 1893 года.

Вып. V. - Херсон, 1902. - С. 49.

Материалы для оценки земель Херсонской губернии по закону 8 июня 1893 года.

Вып. V. - Херсон, 1902. - С. 49.

Населенные места Рос. Империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного

в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий. По данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. - СПб. : Тип. "Общественная польза", 1905. - ІХ+269+120 с.

Обзор Таврической губернии за 1913 г. - Симферополь, 1914. - С. 12.

Первая всеобщая перепись населения Российской империи. 1897 г. ХLVП.

Херсонская губерния / Изд. Цент. стат. комитета М-ва внутренних дел. - СПб. : б.и., 1904. - XVI+319 с.

Підсумкивибіркового аналізу Всеросійського сільськогосподарського та

поземельного перепису 1917 року. - Харків, 1931. - 135 с.

Сборник статистико-экономических сведений по сельскому хозяйству России иностранных государств. - Пг., 1917. - С. 2.

Сборник статистико-экономических сведений по сельскому хозяйству России иностранных государств. - Пг., 1917.

Стат. ежегодник России. 1915 год. Год XII. - Пг., 1916. - 247 с.

Стат. сведения по земельному вопросу в Европ. России. - СПб., 1906.

Стат. справочник по землевладению и землепользованию Екатеринославской губ. - Екатеринослав, 1917. - 184 с.

Стат. справочник по Югу России. - Полтава: Электрическая типолит. И. А. Дохмана, 1910. - 76 с.

Стат.-экон. обзор Екатеринославской губ. за 1898 г. - Екатеринослав, 1899. - VII+222 с.

Стат.-экон. обзор Херсонской губ. за1897 г.- Херсон,1898.- 304 с.

Стат.-экон. обзор Херсонской губ. за1904 г.- Херсон,1908.- 329 с.

Стат.-экон. обзор Херсонской губ. за1906 г.- Херсон,1909.- 156 с.

Стат.-экон. обзор Херсонской губ. за1907 г.- Херсон,1909.- 362 с.

Размещено на Allbest.ru