Постать Єжи Ґедройця (1906-2000) на сторінках сучасних українських видань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Постать Єжи Ґедройця (1906-2000) на сторінках СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ВИДАНЬ

Охріменко О. С. аспірантка,

Інститут історичної освіти

Національного педагогічного

університету ім. М. П. Драгомагова

Анотація

ґедройць історіографічний видання культурний

Проведено історіографічний аналіз відображення постаті Єжи Ґедройця на сторінках сучасних наукових періодичних та книжкових видань. А також проаналізовано ступінь дослідженості питання вивчення життя та творчості Єжи Ґедройця, його громадської та культурної діяльності. Дослідження базується на основних принципах історіографічного аналізу, науковості, систематичності та всебічності. Послідовне дотримання цих принципів дозволяє якомога об'єктивніше розкрити означене питання.

Ключові слова: видання, наукові дослідження, Єжи Ґедройць, "Культура”, редактор.

Annotation

Okhrimenko O.S., graduate student of Institute of History Education of the National Pedagogical Dragomanov University

A figure of Jerzy Giedroyc (1906-2000) on the pages of modern Ukrainian publications

The author has made historiographical analysis of reflection figure of Jerzy Giedroyc on the pages of modern scientific periodicals and books. And analyzed the degree of knowledge of the issue to learn about the life and creativity of Jerzy Giedroyc, his social and cultural activities. The study is based on the fundamental principles of historiography analysis, scientific, systematic and comprehensiveness. Consistent adherence to these principles, as objectively as possible to reveal indicated by the question. In his politics Giedroyc was farsighted, persuading Poles to remember about the fates of Ukraine, Lithuania, and Belarus. He believed that in the future these nations would become independent and democratic states and union with them strengthened the position of Poland. From the beginning he predicted the downfall of Soviet Russia. He thought that utopian ideology, a bad economy, terror, and intimidation had to end some time. The editor's foresight proved true. He and his journal survived the Imperium.

Keywords: publications, research, Jerzy Giedroyc, “Culture ”, editor.

Аннотация

Охрименко О. С., аспирантка, Институт исторического образования Национального педагогического университета им. М. П. Драгоманова

Фигура Ежи Гедройца (1906-2000) на страницах современных украинских изданий

Проведен историографический анализ отображения особы Ежи Гедройца на страницах современных научных периодических и книжных изданий. А также проанализирована степень исследованности вопроса изучения жизни и творчества Ежи Гедройца, его общественной и культурной деятельности. Исследование базируется на основных принципах историографического анализа, научности, систематичности и всесторонности. Последовательное соблюдение этих принципов позволяет как можно более объективно раскрыть отмеченный вопрос.

Ключевые слова: издание, научные исследования, Ежи Гедройц, “Культура”, редактор.

Виклад основного матеріалу

Сучасний стан розвитку історичної науки характеризується підвищеним інтересом до видатних постатей минулих поколінь, зокрема тих, хто має великі заслуги перед нашою державою, та завжди були переконані в рушійній силі культури. До таких людей належить і Єжи Ґедройць, поляк, який переконував інших поляків у необхідності незалежності України. Перебуваючи аж до кінця свого життя в еміграції, він зміг внести значну роль в польсько-українські стосунки, в культурні відносини між двома державами. Однак, сьогодні ще не достатньо досліджено постать Єжи Ґедройця, існує гостра потреба вивчення і аналізу наукового доробку вчених щодо цього питання, це дасть можливість детальніше зорієнтуватися у сучасній науковій літературі, та з'ясувати перспективи для подальших наукових розвідок.

Єжи Гедройць - поляк, який більшу частину свого життя прожив в еміграції, багаторічний головний редактор часопису “Культура”, який виходив польською мовою з 1947 по 2000 рр. у передмісті Парижа (всього побачило світ 637 номерів часопису). Його часто називають найвидатнішим редактором в історії європейської культури. Він мав величезний вплив на багатьох сучасників - не тільки на своїх співвітчизників-поляків, але і на європейську гуманістично налаштовану інтелігенцію.

Дослідження його життєвого шляху свідчить, що не дивлячись на те, що вивчення його культурної, громадської діяльності розпочалося ще за життя редактора, досі не створено комплексної праці про його життя, творчість, видавничо-редакторську спадщину-саме у контексті взаємозв'язків України з іншими європейськими народами (Польщею). Відсутність спеціальних праць, присвячених всебічному аналізу публікацій про редактора “Культури”, так і аналізу багатої епістолярної спадщини Єжи Ґедройця, зокрема, його листування з українськими авторами, що працювали для “Культури”, та польськими авторами, які писали на українську тематику, зумовлює актуальність дослідження цього питання.

За основу роботи взяті праці сучасних дослідників, починаючи з 2000 року, тобто, дослідження написані після смерті редактора. В 2001 році в Україні виходить книга Богдана Осадчука “Україна, Польща, світ” [1], вона є збірником вибраних репортажів та статтей. Всі вони протягом півсторіччя з'являлися на сторінках журналу “Культура”. По суті, це була перша добірка статей українського автора, який друкувався в журналі протягом півсторіччя. Сам автор, наголошує на історичній ролі Єжи Ґедройця у переборенні старих польсько-історичних конфліктів і виникненні сьогоднішньої співпраці [1,с.5]. В статті А. С. Ковальчика “Богдан Осадчук, східний європеєць” [1,с.13-28], наголошується про порушення Ґедройцем питання проблеми східних кордонів Польщі. Як зазначає Ковальчик: “З самого початку Ґедройць розумів східну проблему перш за все як проект нової польської політики, який не тільки чекатиме на здійснення за сприятливих обставин, але й сам почне створювати новий клімат і сприятиме відносинам між Польщею та її східними сусідами” [1,с.27].

Привертає увагу стаття “Єжи Ґедройць і змінена свідомість” в газеті “Україна молода”, яка була опублікована 26 листопада 2006 року. Автором її був той же Богдан Осадчук, він розповів про дружбу з видатним польським інтелектуалом, що вболівав за вільну Україну. Також він звернувся до витоків зацікавленності Ґедройцем української тематики: “Лекції варшавського українського історика відіграли в політичній і видавничій кар'єрі Гедройця величезну роль. Українська проблема стала для нього центральною на все життя. Це мало потім продовження -заангажування в білоруському напрямку, з огляду на Мінськ, місто, в якому народився, і, зрештою, зрозуміло, з огляду на походження свого роду, - симпатія до Литви (...)”[5].

Вагомий внесок у дослідженні цієї теми зробила Боіуміла Бердиховська, відома варшавська україністка, історик культури. До її антології “Простір свободи: Україна на шпальтах паризької культури” ввійшли тематично пов'язані з Україною статті, в різний час надруковані на сторінках легендарного еміграційного часопису “Культура” [2]. В своєму передньому слові “Україна в житті Єжи Ґедройця і на сторінках паризької “Культури” [2,с.9-32], авторка подає невеликі відомості з біографії редактора, звертається до питання створення Літературного інституту та його часопису “Культура”. А також детально аналізує українське коло “Культури”, етапи залучення до співпраці українських інтелектуалів, що після війни опинилися на Заході. Як пише автор: “Це було непросте завдання, адже на заваді стояли не лише давні непорозуміння між поляками та українцями, ще більше загострені війною, але й цілком побутові негаразди, пов'язані з повоєнним розпорошенням утікачів: навіть просто листуватися з ними було складно, а часом і неможливо” [2, с. 17]. Розділи антології “Польсько-українські стосунки”, “Сучасні українські питання”, “Культура” упорядник дібрав так, щоб вони були відображенням найважливіших періодів, тенденцій, тем у розвитку відносин між двома народами у ненайкращий для них час (1949-1977).

В 2007 році вийшов перший випуск серії “Університетські діалоги” Олі Гнатюк, приурочений до 100-річчя з дня народження Єжи Ґедройця [3]. В ньому представлена публічна лекція, виголошена 17 травня 2006 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Лекція присвячена ролі видатного польського культурного діяча Єжи Ґедройця в українсько-польському порозумінні. В ньому також описана коротка біографія редактора, його концепція УЛБ (Україна-Литва-Білорусь як незалежні держави). Головний внесок Ґедройця, на думку автора: “...саме йому завдячуємо тим, що саме Польща першою визнала незалежність

України”. Виклад доповнюють невеликі статті таких відомих діячів науки та культури, як Л. Зашкільняка [3,с.37], А. Павлишина [3,с.45], Ю. Прохасько [3, с. 51], О. Сливинського[3, с. 57].

Олег Піх у своїй статті також відзначає роль паризької “Культури” та її головного редактора Є. Ґедройця в реорієнтації польської суспільно-політичної думки щодо України і українців. Він додає, що своє бачення стану та перспектив українсько-польської суспільно-інтелектуальної співпраці, а також тієї ролі, яку відіграли ці народи в історії та на сучасному етапі структурних перетворень всього центрально-східного регіону Європи опрацював і Є. Ґедройць. Дослідження вчених, що ґрунтуються на новітній схемі українсько-польського діалогу, покликані переосмислити впливи Сходу й Заходу в українській історичній традиції, окреслити стан теперішніх взаємин вказати Ґсуспільного, державного тощо) співіснування у майбутньому [3].

В 2008 році видавництво “Критика” видає досить знаковий збірник листувань редактора паризького часопису “Культура” з еміґрантами-українцями-науковцями, літераторами, громадськими діячами, зокрема з Іваном Кедриним-Рудницьким, Іваном Кошелівцем, Юрієм Лавріненком, Борисом Левицьким, Іваном Лисяком-Рудницьким, Богданом Осадчуком і Юрієм Шевельовим [4]. Упорядником, автором переднього слова та коментарів виступила, відома нам, Боґуміла-Бердиховська. У своєму вступі “Ґедройць та українці”, авторка досить детально зупинилася на українській стратегії “Культури”. Ґедройць був переконаний, що врівноваження польсько-українських взаємин є дуже важливим завданням. Воно мало уможливити координацію дій у боротьбі за свободу, але передусім сприяти майбутнім добросусідським відносинам між незалежною Польщею та Україною. Бердиховська виділяє такі елементи української стратегії Ґедройця:

- дискусія навколо проблеми кордонів;

- рефлексія над історичною спадщиною та критичний аналіз польсько-українського минулого;

- систематичне спостереження за змінами в Україні та спроби впливати на процеси, які там відбуваються;

- зусилля, скеровані на те, аби вивести українське питання на міжнародний рівень;

- якнайширше представлення української культури [4,с.27-28].

Пізніше, Ґеник М. у своїй невеликій розвідці, зробив аналіз листувань, які були подані в збірнику Бердиховської, і взаємовідносин редактора з українською еміграцією. Він підсумував здобутки українських видавництв: “Підсумовуючи, можна ствердити, що рецензоване видання вводить у науковий обіг нові цінні матеріали до історії польсько-українських відносин та всього регіону Центрально-Східної Європи другої половини ХХ ст., які знаходяться в архіві Літературного інституту і є малодоступними для більшості дослідників. Збірник кореспонденції розкриває багато невідомих сторінок польсько-українських відносин післявоєнного періоду. Хочеться висловити побажання щодо його перекладу й перевидання в Україні, оскільки воно стане цінним джерелом і стимулом для наступних досліджень істориків, політологів і літературознавців” [6].

Опубліковані в збірнику листи подають багатий матеріал для пізнання та розуміння феномену польської інтеліґенції, відображають цілий спектр проблем, що їх протягом другої половини ХХ століття обговорювали з польськими колегами ліберально налаштовані українські інтелектуали, яких схилив до тривалого співробітництва з “Культурою” моральний авторитет редактора.

2009 року видавництво “Часопис “Критика” видає збірку матеріалів міжнародної конференції пам'яті Єжи Ґедройця “Європа минуле і майбутнє. Візії та ревізії (24-26 листопада 2006 року, Київ), що її з нагоди завершення року Ґедройця зорганізували Посольство Республіки Польща в Україні й Інститут Критики за сприяння Посольства Литовської Республіки, Посольства Франції, Польського інституту в Києві, Українського наукового інституту Гарвардського університету, Міжнародного фонду “Відродження”, Національної парламентської бібліотеки України, Інституту Адама Міцкевіча і Товариства опіки над архівом Літературного інституту в Парижі. Упорядниками виступили Оля Гнатюк і Андрій Мокроусов[7].

Журнал “Критика” не раз присвячував увагу спадщині “Культури” та її головного редактора, наголошував внесок паризького видання у створенні добросусідських стосунків і всіляко намагався підтримувати найкращі настанови “Культури”, як наприклад, інтелектуальні, ревізіоністичні тощо [7, с.7-8]. Конференція, матеріали якої зібрані в цьому збірнику, була найважливішою подією серед заходів, пов'язаних з відзначенням цієї дати в Україні. Учасниками конференції стали чільні представники України, Польщі, Литви, Франції, Білорусі, США, Ізраїлю та Росії, а також українські політики. Серед нихЮ. Андрухович, Д. Бовуа, Б. Бердиховська, Є. Бистрицький, Н. Яковенко, Ю. Прохасько, О. Гнатюк, І. Дзюба, Т. Возняк, Є. Сверстюк, О. Сушко, М. Попович та ін.

В 2011 році виходить монографія Христини Чушак, в основу якої лягло дисертаційне дослідження, яке отримало головну нагороду серед кандидатських робіт на Першому конкурсі ім. Єжи Ґедройця Посольства Республіки Польща в Україні. На матеріалах польського самвидаву 70-80 рр. ХХ століття дослідниця реконструює місце України та українців у політичній думці польської опозиції. Порушені питання стосуються визнання польським суспільством кордону з Україною, утвердження значення незалежності України для Польщі та регіону, боротьби з негативними стереотипами українців у польському суспільстві, пошуку шляхів польсько-українського примирення, а також місця і ролі української меншини у майбутній незалежній польській державі. Автор дотримується погляду, що одним з осередків, який захищав незалежність України після Другої світової війни, був Єжи Ґедройць. Він продовжував переконувати польське суспільство, як зазначає автор, вже на сторінках свого часопису під його редакцією.

Публікації “Культури” мали значний вплив на погляди польських опозиціонерів, які з кінця 70-х і у 80-х рр. почали перебирати на себе основну роль у формуванні концепцій та стратегій щодо України [8, с.8]. Одна з таких концепцій від імені поляків публічно відмовитись від земель, що відійшли після Другої світової війни до України. Завдяки цьому, тема кордонів в очах польської опозиції втратила свою гостроту. На підтвердження цього, в першому програмному тексті польських опозиціонерів, датованому травнем 1976 року, писали: “Ми не висуваємо територіальних претензій до наших східних сусідів” [8,с. 82]. В своїй монографії автор вказує на основну засаду дискусії, що її висловив Єжи Ґедройць про історію польсько-українських відносин: “Поляки мають говорити про свої провини перед українцями, а українці перед поляками, і ніколи не навпаки”. На цьому принципі ґрунтувалася редакційна політика “Культури” [8,с. 127-128].

Через рік “Бібліотека газети “День” видає чергову серію “Підривної літератури” присвячену Єжи Ґедройцю. В ній представлені нотатки редактора, які презентували молоді українські дослідники. Це своєрідна збірка українських перекладів його виступів, інтерв'ю та газетних статей, написаних протягом останніх десятиріч його життя, покликана на сприяння справі зміцнення українсько-польської дружби [9].

Марія Сенич, в своїх наукових розвідках, досліджувала погляди Єжи Ґедройця на польсько-українське примирення [10] та проблеми польсько-українського кордону в політичних концепціях паризької “Культури” [11]. А також проблему української незалежності в політичній думці редактора [13].

Із самого початку “Киїґига” закликала польське суспільство до підтримки ідеї української державності і відмови від анексіоністських планів. Спершу, в період популярності ідеї федерації народів між трьома морями - Адріатичним, Балтійським і Чорним “Киїґига” виступала за надання українському народові права на участь у майбутній федеративній спільноті. Пропагуючи на шпальтах часопису створення Федерації Центрально-Східної Європи, публіцист Юзеф Лободовський пропонував надати Східній Галичині статус польсько-українського кондомініуму. Спільне управління повинно було б здійснюватися на засадах повної рівноправності населення та збереження однакових форм зв'язку з Києвом і Варшавою. Тоді, на думку Ю. Лободовського, ця земля, замість бути прірвою, мала шанс стати мостом між двома народами.

Пізніше Є. Ґєдройць відмовився від федералістських концепцій як нової форми польського імперіалізму, оскільки вони сприймалися з недовірою сусідніми народами.

Вагомим внеском у справу польсько-українського примирення стало ініційоване Є. Ґєдройцем видання у 1959 р. антології української літератури 20-30-х років “Розстріляне відродження”. Редактор спонукав літературознавця Юрія Лавріненка підготувати антологію української радянської літератури, запропонувавши заголовок, який згодом став назвою цієї трагічної епохи. За словами радника з питань культури й науки Посольства РП в Україні Олександри Гнатюк, антологія впродовж десятиліть була єдиним джерелом знання про іншу, відмінну від сталінської, версію історії літератури в совєтській Україні, вона ж закладала передумови виникнення руху шістдесятників. Є. Ґєдройць сприяв популяризації української літератури: він видав антологію творчості шістдесятників, часто публікував у “Киїґигае” переклади українських письменників й поетів [10, с.238].

Сучасний дослідник Зоряна Курдина, описала постать редактора, його українську стратегію та шляхи її реалізації [12].

Тарас Лильо, проаналізував основні ідеологеми політичної філософії журналу Єжи Ґедройця “Культура”. Автор наголошує на проблематичності зіставлень аргументаційних імперативів журналу зі світоглядними акцентами сучасних ЗМІ. Впродовж понад п'ятдесяти років виходу у світ журнал “Культура” пройшов нелегкий еволюційний шлях: змінювався світ, його кон'юнктура, і змінювалося обличчя “Культури”. Однак фундаментальні ідеологеми залишалися незмінними. Одна з них полягала у тому, що політична філософія видання, політична думка загалом повинна мати контакт з параметрами національної культури. Цей контакт якраз і є основоположним для аргументаційної коректності та адекватної реконструкції явищ, тенденцій засобами публіцистики [14].

Наприкінці 1970-х років на питання про найважливіші його здобутки Є. Ґєдройць на перше місце поставив видання книг, які “стали в краю одним з чинників кристалізації національного, політичного і культурного опозиційного руху” [15].

Отже, завдяки довголітній праці Є. Ґедройця, його старанням та постійної уваги до України, йому вдалося нормалізувати польсько-українські взаємини, без нього не сталося б тих разючих змін, про які нещодавно можна було тільки мріяти. Саме він заклав засади того культурного обміну між двома народами, який ми зараз маємо змогу спостерігати. І за це ми повинні бути вдячні йому. Тому, увага українських авторів, дослідників, літераторів, видавництв до його постаті має бути безперечною. Ми завдячуємо йому чималим, і тому, повинні докладати багато зусиль, щоб його ім'я і діяльність не стерлися з нашої пам'яті, а навпаки, поповнювалися новим змістом завдяки всебічному висвітленню через друковане слово.

Список використаних джерел

1. ОсадчукБ. Україна, Польща, світ. К.:Смолоскип, 2001.356 с.

2. БердиховськаБ. Україна в житті Єжи Ґедройця та на шпальтах паризької “Культури”/ Видання підготувала Б. Бердиховська // Простір свободи. Україна на шпальтах паризької “Культури”. К.: Критика, 2005.527 с.

3. Гнатюк О. Польсько-український діалог: часопис Киїґига та його спадщина (до сторіччя Єжи Ґєдройця). Л.: Центр гуманітарних досліджень; К.: Смолоскип, 2007.67с. (“Університетські діалоги” № 1).

4. Єжи Ґедройць та українська еміграція: листування 19501982 років/ упорядкув., переднє слово і комент. Богуміли Бердиховської.К.:Критика, 2008. 752 с.

5. Єжи Ґедройцьі “змінена свідомість” [Електронний ресурс].Режим доступу: Ьйр://еи.ргозґіг.иа/їіЬгагу/549.Ьґтї.

6. Ґеник М. Взаємовідносини Єжи Ґедройця та української еміграції // Галичина.-2006-2007. № 12-13. С. 458-461.

7. Европаминуле і майбутнє. Візії та ревізії. Матеріяли міжнародної конференції пам'яті Єжи Ґєдройця. Київ, 24-26 листопада 2006 року. К.: Критика, 2009. 246 с.

8. Чушак Х. Немає вільної Польщі без вільної України: Україна та українці у політичній думці польської опозиції (1976-1989). Л.: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. 304 с.

9. Єжи Ґедройць. З нотаток редактора / За ред. Л. Івшиної. Видання перше. “Бібліотека газети “День” Україна Incognita”. ПрАТ “Українська прес-група”, 2013.-80 с.

10. Марія Сенич. Погляди Єжи Ґедройця на польсько-українське примирення/ Сенич М. // Проблеми слов'янознавства.2010.№ 59.С. 236-242.

11. Марія Сенич. Проблема польсько-українського кордону в політичних концепціях паризької “Культури” / Сенич М. // Галичина.2011.-С. 334-340.

12. Зоряна Курдина. Єжи Гедройць - редактор, який передбачив польську і українську незалежність. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.2008.№ 2. С. 2-3.

13. Марія Сенич. Проблема української незалежності в політичній думці ЄжиҐедройця / Сенич М. // Галичина.2010.С. 338-343.

14. Тарас Лильо. Ідеологеми журналу “Культура” (Париж): проблематичність сучасних рецепцій. Вісник львівського університету. Серія журналістика№ 30. С. 36-40.

15. Wywiad“BiuletynuInformacyjnego” KSS “KOR” z JerzymGiedroyciem // DziennikPolski, 1979. 25 papdziernika.

Размещено на Allbest.ru