Історіографічні джерела з історії науково-педагогічної і вчительської інтелігенції (20-30-ті роки ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 930.1:37.011.3-051(477)“1920/1930”

Видавничо-поліграфічний інститут НТУУ “КПІ”

ІСТОРІОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ І ВЧИТЕЛЬСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ (20-30-ТІ РОКИ ХХ СТ.)

Кір'янова О.Л.

Історіографія науково-педагогічної і вчительської інтелігенції 20-30-х рр. ХХ ст. базується на своїй джерельній базі. Я. Калакура вказує, що історіографічне джерело передусім містить відомості про розвиток знань, діяльність центрів, де вивчалася проблема, провідних учених [14, с. 252]. Велику кількість інформації про діяльність вузівської та вчительської інтелігенції, передусім, було напрацьовано в 19201930-х рр., а також наприкінці ХХ - на поч. ХХІ ст. [4; 8; 10; 11; 21]. Тому головною метою пропонованого дослідження є обґрунтування класифікації історіографічних джерел та інформаційних можливостей кожної групи. Відповідно до мети визначено такі завдання: дати визначення поняттю історіографічне джерело; показати його особливості; обґрунтувати класифікацію історіографічних джерел з теми дослідження. Об'єктом дослідження є роботи радянських, сучасних вітчизняних та закордонних дослідників, у яких висвітлені історичні, теоретико- методологічні засади, джерелознавчі аспекти досліджуваної теми. Предметом даної статті є процес накопичення відомостей про розвиток знань, діяльність центрів, де вивчалася проблема, провідних учених у радянській, сучасній вітчизняній та українській зарубіжній історіографіях щодо участі науково- педагогічної і вчительської інтелігенції в культурно- освітніх перетвореннях 1920-1930-х рр.

Хронологічні рамки дослідження мають двовимірність: історичний - охоплює період 19201930-х рр., пов'язаний з початком і завершенням українізації системи закладів середньої та вищої освіти, й участі в ній науково-педагогічної і вчительської інтелігенції; історіографічний - стосується історичної, теоретико-методологічної та джерелознавчої літератури у цій галузі, опублікованої впродовж 20-х рр. ХХ - початку ХХІ ст.

Отже, перейдемо до розгляду поняття історіографічне джерело і яку функцію воно виконує. Так, на думку Я. Калакури історіографічні джерела відбивають факт з історії збагачення відомостей щодо визначеної проблеми, містять цінну інформацію для вивчення суспільних умов її розвитку, дають змогу простежити процес нарощування нових знань, ступінь і повноту дослідження певної проблеми, окреслити місце і роль в суспільному житті, насамперед, у формуванні національної свідомості [14, с. 253]. Особливістю історіографічних джерел 1920-х рр., було те, що вони стали відбитком тих змін, які відбулися в українському суспільстві після приходу до влади більшовиків. Найважливішими подіями цієї доби став компроміс між владою і українською елітою, зокрема у запровадженні “українізації”, яка сприяла національно-культурному відродженню. Тому в історіографічних джерелах 1920-х рр., присвячених науково-педагогічній інтелігенції і вчительству мають місце альтернативні оціночні підходи. Погляди однієї групи авторів полягали в прагматичному використанні професійних знань та досвіду “старої” інтелігенції на благо побудови нового радянського суспільства до того часу, доки буде підготовлена “нова інтелігенція”, віддана комуністичній партії; інша точка зору ґрунтувалася на партнерських і націонал-комуністичних принципах у ставленні до інтелектуального потенціалу нації. Коли наприкінці 1920-х владні структури почали згортати українізацію, це, звичайно, відбилося на історіографічних джерелах 1930-х рр., які несли на собі відбиток українофобії, а “стару інтелігенцію” розглядали як “прошарок”, який не відіграє самостійної ролі в житті суспільства. Проте, національні традиції історіографії збереглися завдяки дослідницькій роботі вчених-емігрантів, які руйнували стереотипи радянської історіографії, таким чином демонструючи хибність класових концепцій.

Важливим дослідницьким методом, який сприяє пошуку, виявлення, вивчення і залучення історіографічних пам' яток, як будь-яких інших джерел, є їх наукова класифікація [14, с. 254]. Отже, користуючись методом класифікації нами встановлено, що джерельна база теми дослідження різноманітна за характером, походженням, формою та змістом. Відповідно до теоретико-методологічних засад та логіки наукового дослідження історіографічні джерела групуються на: 1) збірники документів і матеріалів; 2) індивідуальні та колективні монографічні дослідження; 3) журнальні статті; 4) газетні публікації; 5) дисертації та автореферати. До кола опрацьованих у роботі історіографічних джерел увійшли навчальні посібники, вступні статті та коментарі, рецензії, матеріали наукових конференцій і з'їздів. Окрему групу джерел становлять бібліографічні покажчики. Збірники документів та матеріалів, а це насамперед опубліковані стенографічні звіти Х, ХІ, ХІІ з'їздів РКП(б), стенографічні звіти всеукраїнських конференції КП(б)У, а також постанови, інструкції, матеріали в справі українізації, містять, з одного боку, інформацію про національну та культурно-освітню політику більшовиків у гуманітарній сфері в 1920-1930-х рр. З іншого боку, ці джерела показували і негативний вплив рішень з'їздів на культурно-освітню роботу вчителів і науково-педагогічної інтелігенції, особливо в 1930-ті рр., коли владні структури визначали та координували освітні та наукові завдання, контролювали наукові публікації істориків [7; 8; 9; 11; 21; 22].

Важливе місце серед джерел історії вузівської та наукової інтелігенції займають документи наукових установ, зокрема звіти та звідомлення, що стосуються науково-дослідної роботи ВУАН, її філій, наукових товариств (Харківського, Одеського) тощо [4; 10; 11; 18; 20]. Не слід нехтувати і цілою низкою документів, опублікованих у 1920-х - 1980-ті рр., а також тих, що вийшли в збірниках документів у 1990-ті рр. [9; 16; 20; 23]. За цими документами та в міру їх накопичення можна скласти уявлення про рівень археографічної роботи на всіх попередніх етапах, принципи відбору для публікації документів, дати характеристику джерельній базі досліджень. Важливим джерелом відомостей про мережу шкільних закладів, спеціальної та вищої освіти, національний, кількісний склад учителів і викладачів вищої школи постають численні статистичні джерела, які були опубліковані в 1920-1930-х рр. [3; 20; 24]. Названі статистичні джерела містять інформацію про українізаційні процеси в наукових та освітніх установах. Водночас, до статистичних джерел, особливо видрукуваних у 1930-х рр., слід ставитися критично у зв'язку з тим, що при підборі даних допускалися фальсифікації.

Найбагатшим джерелом з історії вузівської і учительської інтелігенції є періодична преса, зокрема газетні та журнальні публікації, опубліковані в 19201980-х рр., а також у часи незалежності після 1991 р. За визначенням А. Санцевича, “періодична преса дає змогу чіткіше проводити принцип історизму дослідження у науковій роботі” [27, c. 43]. Зокрема, опублікована публіцистика 1920-х рр. містить інформацію не лише про найважливіші рішення Наркомату освіти у сфері загальноосвітньої та вищої школи щодо політики українізації, а також дає змогу простежити ставлення більшовиків до освітянської інтелігенції, політизацію їхніх стосунків. “Водночас характеризується наявністю багатьох оціночних суджень, різних думок та концепцій, образних складових” [25, с. 184]. Цінні відомості з теми дослідження дають журнальні матеріали, опубліковані як у радянські часи, так і в період незалежності України, насамперед це фахові статті. У цих матеріалах подані відомості про найважливіші напрямки досліджень, які представлені значним спектром історіографічних оцінок і поглядів щодо радянського та сучасного стану історіографії у вивченні історії вчительської і науково-педагогічної інтелігенції.

Окрему групу історіографічних джерел становлять наукові, науково-популярні праці, навчальна, політична література та публіцистика. Насамперед це узагальнюючі праці з окремих галузей наукових знань, дотичних до нашої теми: історії, культурології, історії педагогіки, які синтезують знання та збагачують відомості про політичні та культурно-освітні процеси 1920-1930-х рр., участь у них вчителів, науково- педагогічної інтелігенції. Авторами таких праць виступають як українські дослідники, так і діаспорні вчені. Пріоритетне місце серед цієї групи джерел посідають монографії, авторські та колективні. Саме в такій літературі найповніше відображений розвиток досліджуваної теми від постановки проблеми до подальших її вивчень. Монографічні праці (монографії, книги, брошури, статті) використовуються можливість для створення узагальнюючих навчальних посібників, курсів лекцій та іншої навчальної літератури. Ця література дала змогу простежити процес зародження нових концептуальних підходів та оцінок у сфері вивчення історії вчительської і науково-педагогічної інтелігенції, порівняти їх з попередніми, зокрема, створеними за радянських часів, а також за межами України. Особливе значення у вивченні поставленої теми має критико-бібліографічна література: рецензії, тематичні огляди, які дали змогу подивитися на окремі видання з позицій їхніх сучасників. Разом з тим, до такого виду джерел, особливо виданих в часи сталінської розправи над науково-педагогічною інтелігенцією, слід ставитися критично, з огляду на те, що тоді практикувались “рецензії на замовлення” [14, с. 257].

Особливої уваги заслуговують роботи з методології історичного дослідження, історіографії та джерелознавства. Такого роду література допомагає відобразити методологічний пошук науковців та стала результатом тієї величезної роботи, яка здійснювалася протягом радянського періоду та сучасного етапу. Фундаментальні історіографічні джерелознавчі та методологічні розробки останніх років репрезентовані в роботах як вітчизняних дослідників, передусім Я. Калакури, В. Коцура, М. Санцевича, так і російських науковців, зокрема Ю. Афанасьєва, А. Логунова, Н. Маслова, С. Шмідта [1; 12; 14; 15; 17; 19; 27; 32]. Ця література сприяла глибшому розумінню історичних процесів у сфері культури, науки та освіти в 1920-30-х рр., дала змогу виявити загальні тенденції розвитку проблеми та здійснити її періодизацію, визначити методологічний інструментарій для дослідження. Важливе значення для показу актуальності досліджуваної проблеми, аспектів її спрямованості протягом усього історіографічного пошуку мають фахові статті історичних журналів, наукових конференцій, збірників, а також матеріали наукових з'їздів, які в наукову практику ввійшли саме у 1920х р., їх публікували в спеціальних виданнях або в періодичній пресі.

Показовою для теми нашого дослідження є література, видрукувана в 1920-х рр., зокрема, це твори державних діячів, які містили концептуальні принципи стосунків більшовицької влади із так званою “старорежимною інтелігенцією”, у тому числі з учителями та професорсько-викладацьким складом вишів, а також несли інформацію про реформування вищої та шкільної освіти, її українізацію. Це стосується публікацій наркомів освіти Г. Гринька, О. Шумського, М. Скрипника, незмінного заступника Наркомату освіти Я. Ряппа, що становлять інформаційну цінність про культурно-освітні процеси 1920-х рр. [5; 21; 26; 28]. Натомість, твори таких лідерів компартії, як Й. Сталін, Л. Каганович, А. Хвиля показали злочинну антигуманну сутність більшовицького режиму в Україні та їхню причетність до нищення національної інтелігенції, культурно-освітніх та наукових закладів 1930-х рр. [13; 29; 31]. історіографічний вузівський вчительський інтелігенція

Спеціальної уваги в нашому дослідженні заслуговують праці вчених-педагогів (фахові статті журналів, монографії, підручники, хрестоматійні посібники, кандидатські та докторські дисертації), які досліджували цю проблему з позицій історико- педагогічної науки. Напрацювання сучасних дослідників Л. Березівської, Н. Гупана, О. Сухомлинської та інших авторів значно вплинули на оціночні судження та висновкову теорію в цій сфері [2; 12; 30]. Значно розширюють знання теми дослідження (кандидатські, докторські дисертації), а також автореферати, монографії, видані на основі матеріалів дисертацій.

Таким чином, залучений до історіографічного аналізу комплекс дослідницьких методів дав змогу здійснити їх наукову класифікацію. У ході проведеного історіографічного аналізу нами встановлено, що джерельна база теми дослідження різноманітна за характером, походженням, формою та змістом. Відповідно до теоретико-методологічних засад та логіки наукового дослідження історіографічні джерела групуються на: 1) збірники документів і матеріалів; 2) індивідуальні та колективні монографічні дослідження; 3) журнальні статті; 4) газетні публікації; 5) дисертації та автореферати. До кола опрацьованих у роботі історіографічних джерел увійшли навчальні посібники, вступні статті та коментарі, рецензії, матеріали наукових конференцій і з'їздів. Окрему групу джерел становлять бібліографічні покажчики. Отже, джерельна база дослідження має різне походження і, попри деякі прогалини, є достатньо представницькою та може слугувати основою для виконання поставлених дослідницьких завдань.

Список використаних джерел

1. Афанасьев Ю. Феномен советской историографии / Ю. Афанасьев // Советская историография. - М., 1996. - С. 5-37.

2. Березівська Л. Д. Реформи шкільної освіти України у ХХ столітті: документи, матеріали і коментарі: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.: хрестоматія / Л. Д. Березівська; Ін-т педагогіки НАПН України. - Луганськ: Вид-во ДЗ “ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011. - 384 с.

3. Всесоюзний шкільний перепис 15-ХІІ 1927 року. Шкільні установи соціального виховання на Україні. - Том перший. - Х. : Держвидав “Господарство України”, 1930. - 305 с.

4. Всеукраїнська Академія наук. Записки історично- філологічного відділу (за редакцією голови відділу А. Кримського). - К., 1924. - Кн. IV. - 353 с.

5. Гринько Г. Очередные задачи советского строительства в области просвящения / Г. Гринько. - Харків: ДВУ, 1920. - 28 с.

6. Діяльність історичної секції Всеукраїнської Академії наук та зв'язаних з нею історичних установ Академії, в 1927 р. у Києві.

7. Другий Всеукраїнський з'їзд робітників освіти (25 червня - 2 липня 1925 р.): Тези доповідей та резолюція. - Х., 1925. - 121 с.

8. Збірник постанов, інструкцій та матеріалів в справі українізації. - Артемівськ, 1928. - 95 с.

9. Звіт про діяльність Одеського наукового при ВУАН товариства. - Одеса, 1927. - 30 с.

10. Звіт про діяльність Харківського наукового товариства за 1924-1926 роки. - Харків, 1927. - 35 с.

11. Каганович Л. Національна політика більшовиків України (Доповідь виголошена на Х з' їзді комуністичної партії (більшовиків) України. Виголошена 1927 р. / Л. Каганович. - Нью-Йорк, 1928. - 50 с.

12. Калакура Я. С. Історичні засади українознавства / Я. С. Калакура. - К., 2007. - 381 с.

13. Коцур В. П. Історичні дослідження: упередженні та об'єктивні оцінки (соціальні зміни і політичні процеси в Україні 1920-х-30-х рр.) / В. П. Коцур. - К. : Наук. думка, 1998. - 506 с.

14. Культурне будівництво Української РСР: (Стат. довід.) / УРСР. Нар. Комісаріат освіти. Упр. Народногосподарського обліку. - К. : Рад. Шк., 1940. - 203 с.

15. Логунов А. П. Кризис исторической науки / А. П. Логунов // Советская историография. - М., 1996. - С. 317-479.

16. Марксистський інститут. Наукові установи та організації УСРР. - Х., 1930. - 104 с.

17. Маслов Н. Н. Краткий курс истории ВКП(б) - энциклопедия и идеология сталинизма 1938-1988 гг. / Н. Н. Маслов // Советская историография. - М., 1996. - С. 240269.

18. Народна освіта України. Установи соціального виховання на 1 січня 1927 р. - Х., 1928. - Т. VUL - Вип. 1. - 87 с.

19. Національні моменти в партійнім і радянськім будівництві (Доп. т. Сталіна, і промови тт. Раковського, Скрипника і Гринька на ХІІ з'їзді Р. К. П. з резолюцією з'їзду по національному питанню). - Х.: Шлях освіти, 1923 - 68 с.

20. Одиннадцатый съезд РКП(б): стенографический отчет. - М., 1961. - 873 с.

21. Организация науки в первые годы Советской власти (1917-1925 гг.): сборник документов. - Л., 1968. - 419 с.

22. Освіта на Україні в цифрах: статистичний довідник з 1933/34-1935/36 роки. - Х.: Державне учбово-педагогічне видавництво “Радянська школа”, 1936. - 71 с.

23. Парфіненко А. В. Гносеологічні можливості публіцистики як історичного та історіографічні джерела (на прикладі освітньої публіцистики 1920-х - початку 1930-х рр.) / А. В. Парфіненко // УІЖ. - 2009. - № 5. - С. 178-185.

24. Перший Всеукраїнський з'їзд учителів (Промови т. Квірінга, Чубаря, Шумського) // Народний учитель. - 1925. - 6 січня. - С. 1-4.

25. Санцевич А. В. Джерелознавство з історії Української РСР післявоєнного періоду / А. В. Санцевич. - К. : Наук. думка, 1972. 203 с.

26. Скрипник М. Витворення кваліфікованого робітника. Створити класову методологію. Громадська робота вчительства (Промова на III пленумі ВУК Робос) / М. Скрипник // Народний учитель. - 1927. - № 11. - С. 2.

27. Сталин И. В. О некоторых вопросах истории большевизма / И. В. Сталин // Пролетарская революция. - 1931. - № 6. - С. 331.

28. Хвиля А. Від ухилу у прірву / А. Хвиля // Шляхи розвитку пролетарської літератури. Збірник матеріалів. - Х., 1928. - С. 218220.

29. Шмидт С. О. К изучению истории советской исторической науки 1920-1930-х годов / С. О. Шмидт // Путь историка. Избранные труды по источковединию и историографии. - М., 1997. - С. 134-154.

Анотація

Аналізуються історіографічні джерела з історії науково--педагогічної і вчительської інтелігенції 20-30--х рр. ХХ ст. Простежено процес накопичення нових знань про вузівську та вчительську інтелігенцію періоду українізації. Залучений до історіографічного аналізу комплекс дослідницьких методів дав змогу здійснити їх наукову класифікацію. У ході проведеного історіографічного аналізу нами встановлено, що джерельна база теми дослідження різноманітна за характером, походженням, формою та змістом. Відповідно до теоретико-- методологічних засад та логіки наукового дослідження історіографічні джерела групуються на: 1) збірники документів і матеріалів; 2) індивідуальні та колективні монографічні дослідження; 3) журнальні статті; 4) газетні публікації; 5) дисертації та автореферати. До кола опрацьованих у роботі історіографічних джерел увійшли навчальні посібники, вступні статті та коментарі, рецензії, матеріали наукових конференцій і з 'їздів. Окрему групу джерел становлять бібліографічні покажчики.

Ключові слова: джерельна база, історіографічні джерела, історія науково--педагогічної і вчительської інтелігенції 20--30--х рр. ХХ ст., наукова класифікація, теоретико--методологічні засади, українізація.

The article is dedicated to the analyses of historiographical sources of history of scientific-pedagogical and teacher intellectuals in 20-30s of XX century. It shows the process of accumulation of new knowledge about pedagogical intellectuals in the period of ukrainisation. We found out that source basis of subject investigation is diverse by character, origin, form and content. According to the theoretical- methodological principles historiographical sources are divided into: 1) volumes of documents and materials; 2) individual and collective monographic researches; 3) periodical articles; 4) newspaper publications; 5) thesises and author's summaries. We also adapted such historiographical sources as manuals, introducing articles and commentaries, reviews, materials of scientific conferences and meetings. Bibliographic indexes make individual group. So, sources of investigation have different origin and are representative enough for solving investigation problems.

Keywords: source basis, historiographical sources, history of scientific-- pedagogical and teacher intellectuals in 20-30s of XX century, scientific classification, theoretical-methodological principles, ukrainisation.

Анализируются историографические источники по истории научнопедагогической и учительской интеллигенции 20--30--х гг. ХХ ст. Прослежен процесс накопления новых знаний о вузовской и учительской интеллигенции периода украинизации. Привлеченный к историографическому анализу комплекс исследовательских методов позволил осуществить их научную классификацию. В соответствии с теоретико--методологической основой и логикой научного исследования историографические источники группируются на: 1) сборники документов и материалов; 2) индивидуальные и коллективные монографические исследования; 3) журнальные статьи; 4) газетные публикации; 5) диссертации и авторефераты. В число привлеченных к анализу историографических источников вошли учебные пособия, вступительные статьи и комментарии, рецензии, материалы научных конференций и съездов. Отдельную группу источников составляют библиографические указатели.

Ключевые слова: источниковедческая база, историографические источники, история научно--педагогической и учительской интеллигенции 20-- 30--х гг. ХХ ст., научная классификация, теоретико--методологические основы, украинизация.

Размещено на Allbest.ru