Основні віхи діяльності історичного товариства нестора-літописця та участь Володимира Іконникова

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 929(477):94(477)

Основні віхи діяльності історичного товариства нестора-літописця та участь Володимира Іконникова

Тептюк Л.М.

кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України та суспільних дисциплін, Черкаський державний технологічний університет

Стаття присвячена розгляду основних етапів діяльності Історичного товариства Нестора-літописця. Характеристиці процесів створення, напрямів діяльності, заснування періодичного видання ІТНЛ. Основна увага приділяється роботі у ІНТЛ одного із його засновників та голови товариства В. Іконникова. літописець історичний товариство періодичний

Ключові слова: Історичне товариство Нестора-літописця, історія, наукова діяльність, періодичне видання, формування, етапи розвитку, В. Іконников, голова товариства, вчений.

The article is devoted to the main phases of activity of the Historical Society of Nestor the Chronicler. Characterization of the creation, activities, establishing periodical ITNL. The focus is on working in one of the Intl its founder and chairman of the company V.Ikonnikova.

Contribution to the development of Ikonnikova V. historical scholarship of the late nineteenth -- early twentieth century is significant. The scientific legacy includes more than 700 scientific papers. A scientist has devoted his life to the organizational, educational and editorial work.

Keywords: Historical Society of Nestor the Chronicler, history, scientific research, periodical, creation, development stages, V. Ikonnikov, chairman of the society, the scientis.

Статья посвящена рассмотрению основных этапов деятельности Исторического общества Нестора--летописца. Характеристике процессов создания, направлений деятельности, учреждение периодического издания ИТНЛ. Основное внимание уделяется работе в ИНТЛ одного из его основателей и председателя общества В.Иконникова.

Ключевые слова: Историческое общество Нестора--летописца, история, научная деятельность, периодическое издание, формирования, этапы развития, В. Иконников, председатель общества, ученый.

Поява перших історичних товариств в Україні стала помітним фактором розвитку і популяризації вітчизняної історичної науки. Як форма організації науки вони дістали визнання і поширення у другій половині ХІХ століття. Одним із них стало Історичне товариство Нестора-літописця (далі ІТНЛ) - наукове об'єднання вчених, що існувало у Києві у 1872-1931 роках. Наукова діяльність багатьох відомих українських істориків була пов'язана з діяльністю цього товариства, серед яких М. Максимович, В. Іконников, В. Антонович, Д. Баталій, О. Левицький, І. Лучицький, М. Грушевський, М. Довнар-Запольський та ін.

Метою статті є висвітлення основних етапів роботи Історичного товариства Нестора-літописця та внеску відомого історіографа, джерелознавця, києвознавця В. Іконникова у його розвиток.

Питання заснування і діяльності науково-історичних товариств привертають увагу багатьох дослідників. З' являються роботи, присвячені діяльності окремих товариств та узагальнюючі дослідження з даної теми. Окремі аспекти діяльності ІТНЛ та його засновників досліджували такі історики: М. Колесник [1], О. Гермайзе [2], Л. Баженов [3], О. Степанський [4], В. Сарбей [5], І. Войцехівська [6], В. Ульяновський [7], М. Ковальський [8], М. Василенко [9], М. Литвиненко [10] та ін. Проте питання, що стосується участі у цьому товаристві В. Іконникова розглядалося фрагментарно або дотично до інших проблем і тому є маловивченим. Такий стан речей обумовлює необхідність дослідження внеску В. Іконникова у роботу ІНТЛ та загалом історичної науки кінця ХІХ - початку ХХ століття.

Все своє життя відомий історик, історіограф, києвознавець В. Іконников присвятив історичній науці. Багаторічна педагогічна діяльність вченого була пов' язана з середніми та вищими учбовими закладами Києва, Харкова, Одеси: 1866-1867 роках у званні приват-доцента він читав лекції з російської історії на історико-філологічному та юридичному факультетах Харківського університету; в 1867 році викладав російську історію в гімназіях Одеси, а потім в Новоросійському університеті, захистив магістерську, а згодом докторську дисертації; 1870 році був обраний екстра - ординарним професором Новоросійського, а в 1871 році - ординарним професором Університету Св. Володимира.

Утворення громадського наукового осередку, що носив ім'я Нестора-літописця, було підготовлено багаторічною роботою київських учених. Ще в 20-ті роки ХІХ століття тут сформувалася група краєзнавців у складі М. Берлинського, К. Лохвицького, Є. Болховітінова, С. Анненкова та інших, які плідно вивчали місцеву історію. Значно пожвавилася ця робота після відкриття у 1834 році у Києві Університету Св. Володимира. Вона була пов' язана з діяльністю М. Максимовича. В 1835 році М. Максимович виступив ініціатором створення “Тимчасового комітету розшуку старожитностей”, у якому спільно працювали київські краєзнавці й викладачі університету. Оскільки комітет не виправдав сподівань наукової громадськості, то, за свідченням М. Максимовича, на початку 1841 року “задумано й організовано було заснування в Києві історичного товариства” [11]. Однак замість історичного товариства в травні 1843 року при київському генерал-губернаторі була заснована “Тимчасова комісія для розбору давніх актів”.

У 1870 році М. Максимович знову повернувся до думки про створення науково-історичного товариства. Пізніше він склав проект статуту Київського товариства історії, старожитностей і літератури при Університету Св. Володимира (далі - КТІСЛ). Під запискою підписалися ще 9 київських учених, але реалізувати даний проект йому не вдалося через перешкоджання влади.

Натомість доцент Університету Св. Володимира І. Хрущов, знаючи про плани М. Максимовича, висунув ідею створення історичного товариства і разом з професором Київської духовної академії І. Малишевським представили проект статуту Історичного товариства Нестора-літописця. Він був затверджений 24 листопада 1872 року царським урядом [1, с. 53].

27 грудня 1872 року та 3 січня 1873 року на засіданнях Ради Товариства, до складу якого увійшли 11 членів-засновників, вирішувалися організаційні питання. В середині січня 1873 року відбулося урочисте відкриття ІТНЛ. У 1874 році затверджене ІТНЛ та відхилене царським урядом КТІСЛ злилися в єдине Історичне товариство Нестора-літописця.

Виходячи з періодизації історії вітчизняної історіографії й особливостей внутрішнього розвитку ІТНЛ, його діяльність можна розподілити на три етапи.

Початковий етап (1872-1893) - період формування й становлення ІТНЛ. Цей процес був ускладнений боротьбою двох груп, котрі представляли офіційний охоронний та ліберальний напрями у вітчизняній історіографії, котрі відповідно очолювали І. Хрущов та М. Максимович, а також важким фінансовим становищем, що перешкоджало розгортанню організації наукової і видавничої діяльності) та ін.

Робота в ІТНЛ велася згідно з першим його статутом. Справами товариства керувала Рада на чолі з головою, якого обирали на три роки. він мав великі повноваження і, як правило, був одним із найавторитетніших його членів.

У період виникнення ІТНЛ В. Іконников був за кордоном. У січні 1873 року вченого повідомили про заснування і запросили стати його членом [12, арк. 1-2]. А вже 20 травня 1873 року його було обрано головою ІТНЛ на три роки, вдруге його обрали 10 жовтня 1893 року [13]. Головами товариства окрім В. Іконникова обиралися також М. Тулов, О. Котляревський, В. Антонович та М. Володимирський-Буданов.

Основне місце на початковому етапі діяльності ІНТЛ зосереджувалося на обговоренні доповідей та вирішенні організаційних питань. Доповіді, представлені на засіданнях, торкалися давньоруської історії, історії України, історіографії, бібліографії, археології, загальної історії, історії літератури та ін. Провідним напрямом у дослідження членів ІНТЛ стала історія України. Найбільш плідно по її вивченню працювали Д. Багалій, В. Іконников, О. Котляревський, О. Лазаревський, О. Левицький, І. Лучицький та ін.

Значну роль В. Іконников та очолюване ним ІНТЛ відіграли у галузі постановки, розвитку та відновлення діяльності у Києві Вищих жіночих курсів. Питання вищої жіночої освіти було гострою суспільно- політичною проблемою другої половини ХІХ - початку ХХ століття. У 1865 році В. Іконников почав свою педагогічну діяльність в Київському інституті благородних дівиць. Тут, а також в жіночих гімназіях Одеси і Києва він викладав історію та історію загальної літератури. В 1874 році В. Іконников виступив з публічними лекціями з жіночого питання і того ж року опублікував їх, а в 1876 році ввійшов до створеного при Київському університеті комітету по влаштуванню в Києві Вищих жіночих курсів. Фактично Володимир Степанович - один із фундаторів вищої жіночої освіти в Україні, оскільки завдяки його зусиллям у 1878 році було створено перший на Україні вищий учбовий заклад для жінок - київські Вищі жіночі курси.

В 1881 році В. Іконников став завідувачем курсів і був ним до 1889 року. Курси пережили і драматичний період, коли уряд Олександра ІІІ їх закрило. Але наполягаючи на потребах суспільства, діючи у значній мірі власним авторитетом, він в 1904 році добився відкриття курсів знову. До речі, і дружина В. Іконникова, Анна Леопольдівна, змогла отримати вищу освіту на цих курсах [14, с. 29].

Другий етап (1894-1917) характеризується активізацією діяльності ІНТЛ та зростанням його авторитету. Форми і методи роботи ІТНЛ визначалися його другим статутом, у складанні якого взяли участь М. Дашкевич та М. Володимирський-Буданов.

На другому етапі діяльності Товариства активно проводилася видавнича робота. Було видано 17 книг “Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца” (далі - ЧИОНЛ). Це періодичне видання посідало третє місце серед часописів, у яких друкувався В. Іконников за кількістю статей, а саме 35 публікацій. До них належать такі дослідження вченого: “Август-Людвиг Шлецер” (1911), “Александр Густавович Брикнер” (1898), “Заявление о важности и пользе справочного исторического словаря” (1879), “Очерк положения и успехов исторической науки в России в период царствования императора Александра ІІ” (1888),

“Памяти М. И. Семевского: Очерк литературной и издательской деятельности М.И. Семевского” (1893), “Константин Николаевич бестужев-Рюмин” (1898), “Князь М.В. Скопин-Шуйский” (1879), “Новые материалы и труды о патриархе Никоне” (1889), “Новые рукописные коллекции. о ростовской коллекции г. Титова. Ярославское собрание рукописей г. Вахрамеева” (1890), “О первом Самозванце и его отношении к Польше по выдворении в Москве” (1889), “О причинах удаления митр. Павла Конюскевича из Тобольска по новым материалам” (1888), “О разборе архива П.А. Румянцева-Задунайского. Записки М.О. Судиенко” (1892), “Обзор переписки графа Н.П. Румянцева с Берлинским” (1888), “Страница из истории Екатерининского наказа” (1891).

Як голові ІТНЛ йому доводилось опікуватися виданням. Він добивався фінансування, займався редагуванням, працював з авторами [14]. Всі ці обов'язки забирали чимало часу та втомлювали історика. Тому коли закінчилося його друге головування, він написав листа В. Антоновичу, про те, що не зможе бути на черговому виборчому засіданні і просить “заявить о моем безусловном отказе от дальнейшего избрания, как по моим личным обстоятельствам (совет врачей не брать лишних занятий), так и по причине печатания моего труда, требующего значительной затраты времени” [15, арк. 1¬2]. Він відмовлявся також і від доповіді в річному засіданні через повну нестачу часу.

Коли у вересні 1895 року В.Іконников відмовився виконувати свої обов' язки голови ІТНЛ, то назріла потреба обрання нової людини на цю посаду. Цілком логічним кроком було б перекладання цих обов' язків на його заступника, але з невідомих причин О.Лазаревський категорично відмовився обіймати цю посаду хоча б до закінчення терміну, на який головою було обрано В.Іконникова. Як згадував М.П. Василенко, “багато пішло зусиль схилити його висунути свою кандидатуру в голови товариства” [9, с. 98]. Врешті- решт О.М. Лазаревський все ж погодився виконувати обов'язки голови ІТНЛ. Щоправда ці обов'язки він виконував лише трохи більше року з 18 вересня 1895 до 5 жовтня 1896 р., а після цього до кінця свого життя був заступником голови товариства.

Доклав свою руку В. Іконников і в організацію читання публічних платних лекцій для громадськості Києва членами ІНТЛ. Місцева влада суворо стежила за тематикою лекцій та кандидатурами лекторів. Протягом 1898-1899 навчального року 9 лекторів читали лекції з 11 курсів, на які тільки в осінньому семестрі записалися близько 250 слухачів.

Третій етап (1917-1931) - припадає на буремну добу громадянської війни та роки соціалістичного будівництва. У Товаристві відбулися різного роду зміни як організаційного, так і наукового характеру. У зв'язку із реорганізацією Університету Св. Володимира наприкінці 1921 року ІТНЛ приєдналося до Всеукраїнської Академії наук на правах повної автономії у внутрішній науковій діяльності. Робота ІТНЛ при Всеукраїнській академії наук регламентувалася третім статутом товариства. За час своєї діяльності ІТНЛ провело значну наукову й громадську роботу. Крім того, воно проводило видавничу діяльність, поширювало історичні знання, брало активну участь в охороні та вивченні пам' ятників історії і мистецтва, в роботі наукових конференцій і з'їздів. Все це було помітним вкладом у розвиток вітчизняної історичної науки. Отже, внесок В. Іконникова у розвиток історичної науки другої половини ХІХ - початку ХХ століття є значним. Наукова спадщина вченого налічує понад 700 праць. Вчений присвятив своє життя організаційній, просвітницькій та редакторській роботі. Він майже сорок років працював редактором “Университетских известий”, головою Історичного товариства Нестора- літописця, наполегливо працював на Вищих жіночих курсах, очолював Київську комісію для розгляду давніх актів, відділ Київського товариства старожитносей і мистецтва та проводив безперервну педагогічну діяльність.

Список використаних джерел

1. Колесник М. Історичне товариство Нестора-літописця: основні етапи і напрямки діяльності (1872-1931 рр.) / М.Колесник // УІЖ. - 1989. - № 9. - С. 50-56.

2. Гермайзе О. Праця Київського наукового товариства на тлі наукового життя Наддніпрянської України / О.Гермайзе // Україна. - 1929. - № 1-2 (кн. 32). - С. 31-37.

3. Баженов Л. Історичне краєзнавство Правобережної України ХІХ - на початку ХХ століття. Становлення, Історіографія. Бібліографія / Л.Баженов. - Хмельницький, 1995. - 256 с.

4. Степанский О. К истории научно-исторических обществ в дореволюционной России / О.Степанский // Археографический ежегодник за 1974 год. - Москва, 1975. - С. 39.

5. Сарбей В. Харківське історико-філологічне товариство та його вклад в історіографію України (До 100-річчя заснування і початку діяльності) / В.Сарбей // УІЖ. - 1977. - № 12. - С. 99¬103.

6. Войцехівська І.Н. Києвознавство у творчості В.С. Іконникова // Вісник київського університету. Історія. - К., 1997. - Вип.36. - С. 75-81.

7. Ульяновський В.І. Знаний і незнаний Володимир Іконников // Історичні портрети. - К. : “Либідь”, 2004. - 421 с.

8. Ковальский Н.П. История Киева: В 3т., 4 кн. - К., 1983. - Т.2. - С. 264-265.

9. Василенко Н.П. Памяти почетного члена общества Александра Матвеевича Лазаревского (ум. 31 марта 1902 г.) // ЧИОНЛ. - К., 1903. - Кн.17. - Вып.2. - С. 85-107.

10. Довгопол В.М., Литвиненко М.А., Лях Р.Д. Джерелознавство історії Української РСР / За ред. чл-кор. АН УРСР Ф.П. Шевченка. - К., 1986. - С. 7.

11. Максимович М. Нечто об учреждении в Киеве Исторического общества // Киевлянин. - 1872. - 14 дек.

12. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі - ІР НБУВ). - Ф. ІІІ. - Спр. 49100.

13. Центральний державний історичний архів України у м. Києві. - Ф. 849. - Спр. 38.

14. Державний архів м. Києва. - Ф. 16. - Оп. 429. - Спр. 79, 96.

15. ІР НБУВ. - Ф. 65. - Спр. 251.

16. Колесников А.А. Колесников А.А. Иконниковы. История дворянского рода. - Барнаул, 1998. - 100 с.

References

1. Kolesnik M. Istorichne tovaristvo Nestora-litopistsya: osnovni etapi i napryamki diyalnosti (1872-1931 rr.) / M.Kolesnik // UIZh. - 1989. - № 9. - S. 50-56.

2. Germayze O. Pratsya Kiyivskogo naukovogo tovaristva na tli naukovogo zhittya Naddnipryanskoyi Ukrayini / O.Germayze // Ukrayina. - 1929. - № 1-2 (kn. 32). - S. 31-37.

3. Bazhenov L. Istorichne kraeznavstvo Pravoberezhnoyi Ukrayini ХІХ - na pochatku ХХ stolittya. Stanovlennya, Istoriografiya. Bibliografiya / L.Bazhenov. - Hmelnitskiy, 1995. - 256 s.

4. Stepanskiy O. K istorii nauchno-istoricheskih obschestv v dorevolyutsionnoy Rossii / O.Stepanskiy // Arheograficheskiy ezhegodnik za 1974 god. - Moskva, 1975. - S. 39.

5. Sarbey V. Harkivske istoriko-filologichne tovaristvo ta yogo vklad v istoriografiyu Ukrayini (Do 100-richchya zasnuvannya i pochatku diyalnosti) / V.Sarbey // UIZh. - 1977. - № 12. - S. 99-103.

6. Voytsehivska I.N. Kievoznavstvo u tvorchosti V.S. Ikonnikova // Visnik kiyivskogo universitetu. Istoriya. - K., 1997. - Vip. 36. - S. 75-81.

7. Ulyanovskiy V.I. Znaniy i neznaniy Volodimir Ikonnikov // Istorichni portreti. - K. : “Libid”, 2004. - 421 s.

8. Kovalskiy N.P. Istoriya Kieva: V 3t., 4 kn. - K., 1983. - T. 2. - S. 264-265.

9. Vasilenko N.P. Pamyati pochetnogo chlena obschestva Aleksandra Matveevicha Lazarevskogo (um. 31 marta 1902 g.) // ChIONL. - K., 1903. - Kn.17. - Vyip.2. - S. 85-107.

10. Dovgopol V.M., Litvinenko M.A., Lyah R.D.

Dzhereloznavstvo istoriyi Ukrayinskoyi RSR / Za red. chl-kor. AN URSR F.P. Shevchenka. - K., 1986. - S. 7.

11. Maksimovich M. Nechto ob uchrezhdenii v Kieve Istoricheskogo obschestva // Kievlyanin. - 1872. - 14 dek.

12. Institut rukopisu Natsionalnoyi biblioteki Ukrayini imeni V.I. Vernadskogo (dali - IR NBUV). - F. III. - Spr. 49100.

13. Tsentralniy derzhavniy istorichniy arhiv Ukrayini u m. Kievi. - F. 849. - Spr. 38.

14. Derzhavniy arhiv m. Kieva. - F. 16. - Op. 429. - Spr. 79, 96.

15. IR NBUV. - F. 65. - Spr. 251.

16. Kolesnikov A.A. Kolesnikov A.A. Ikonnikovyi. Istoriya dvoryanskogo roda. - Barnaul, 1998. - 100 s.

Размещено на Allbest.ru