Допоміжний персонал канцелярії міста Львова XIV-XVI ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Допоміжний персонал канцелярії міста Львова XIV-XVI ст.

Б.І. Петришак

Анотації

Проаналізовано виникнення та розвиток допоміжного персоналу канцелярії міста Львова (заступника писаря, підписарів), розглянуто проблему термінології, з'ясовано обов'язки та оплату послуг канцеляристів.

Ключові слова: допоміжний персонал; підписок; заступник писаря; канцелярія.

Проанализированы возникновение и развитие вспомогательного персонала канцелярии (заместителя писаря, писарей), рассмотрена проблема терминологии, выяснены обязанности и оплата услуг канцеляристов.

Ключевые слова: вспомогательный персонал; писарь; заместитель писаря; канцелярия.

The article analyses the arising and development of the accidental staff of chancellery (deputy clerks, sub clerks), considers the terminology questions, clarifies the responsibilities and services of clerks.

Key words: accidental staff; sub clerks; the chancellery.

Історія міського самоврядування Львова тісно пов'язана з історією тих установ, які забезпечували нормальне функціонування органів влади. Зокрема, до однієї з найважливіших з них належить канцелярія міста (канцелярія магістрату), через яку проходили усі рішення раєцької та лавничої колегій. Однак історію канцелярії, як і будь-якої іншої установи, творили насамперед люди - персонал канцелярії. До нього зараховуємо як основний (писарі міста, ради, лави), так і допоміжний (заступники писаря, підписки). Проте, якщо міські писарі здебільшого знані дослідникам історії Львова (серед найвідоміших - Бартоломей Зіморович, Павел Щербич, Станіслав Ансерін, Анджей Мондрович, Самуїл-Казимир Кушевич та ін.), то допоміжний персонал і надалі залишається "terra incognita" для фахівців історії. канцелярія писар самоврядування

Традиційним, хоча й неправильним, є погляд на канцелярію як на інституцію, що мала тільки одного керівника-працівника - міського писаря. Насправді їй був притаманний складний внутрішній субординаційно-ієрархічний поділ управлінської і виконавчої роботи. Окрім головного писаря, існував його заступник, а також допоміжний персонал - підписки, канцеляристи та ін. Без їхньої праці неможливими були б координація різних етапів роботи над створенням документів у канцелярії, розподіл обов'язків, виконання чорнових робіт, що вимагали великих витрат часу. Завдяки працівникам, імена яких майже не збереглися, ефективність праці цієї установи була набагато вищою. Без знання структури канцелярії, взаємозв'язків і розподілу функцій наші уявлення про організацію цієї установи будуть поверховими й неповними. Канцелярське середовище, яке складалося не лише з міських писарів, а й з великого кола осіб, причетних у той чи інший спосіб до створення документа, було своєрідним культурним осередком міста. Плинність кадрів канцелярії не ставала на перешкоді обміну досвідом, запозиченню способів ведення документації, зразків, формулярів тощо. Підписки, які згодом мали непогані шанси посісти уряд головного писаря, завдяки фаховому знанню всієї "канцелярської кухні" були досвідченими та вмілими керівниками. Отож, нашим завданням стане встановлення термінології, окреслення джерел до проблеми, реконструювання імен допоміжного персоналу, його внутрішньої ієрархії, обов'язків, оплат тощо.

Історіографія проблеми допоміжного персоналу в канцеляріях є доволі скупою. У монографіях та статтях, присвячених канцеляріям міст і містечок Речі Посполитої (Краків, Варшава, Познань, Торунь, Люблін, Казимир)1, питанню допоміжного персоналу відводилося другорядне місце, переважно через відсутність інформації в документації канцелярії, якою користувалися дослідники для висвітлення історії цієї установи. Людський чинник діяльності канцелярії, за слушним зауваженням люблінського історика Януша Лосовського, поступився першістю проблемі творення документації, тож нічого дивного, що "з поля зору також зникла проблема підписків"2.

Найкраще дослідженою виглядає у цьому плані краківська канцелярія. Дослідник Маріан Фредберг у своїй програмній статті про неї відвів місце для розгляду правової та соціальної позиції підписків. Уже з 1375 р. у джерелах фігурував заступник писаря, підписок (vicenotarius). Він підпорядковувався головному писарю, а винагороду отримував значно меншу. Ухвалою 1522 р. міська рада Кракова зрівняла писаря та його заступника в правах, підвищивши також плату останньому. Відтоді в канцелярії працювали двоє писарів - notarius та alter notarius civitatis. Палеографічний аналіз книг, починаючи з XVI ст., указував на присутність кількох працівників канцелярії (famuli notariorum, amanuenses). Протягом XVI-XVII ст. персонал канцелярії нараховував 4-7 осіб 3. На зламі XVII-XVIII ст. у структурі канцелярії відбуваються зміни - до її складу входять писар, регент і 1-3 канцеляристів 4.

Божена Вирозумська розширила та доповнила відомості про краківський персонал канцелярії. Так, вона вважала, що в Середньовіччі у канцелярії працював заступник писаря (wicenotariusz), який приймав присягу, як міський писар. Б. Вирозумська також прослідкувала кар'єри кількох заступників і дійшла висновку, що вони могли ставати згодом міськими писарями, однак це не було правилом. До персоналу авторка зарахувала кількох писарів, печатників і перекладачів - усього близько 10 осіб 5. Б. Вирозумська спробувала на підставі наявних фрагментарних джерел з'ясувати фінансове становище заступника писаря - сталу оплату, випадкові прибутки, частку від розгляду справ у канцелярії, натуральні оплати тощо 6.

Уже згадуваний М. Фредберг також не оминув увагою допоміжний персонал канцелярії міста Казимира під Краковом. Автор припускав, що вже з другої половини XIV ст. казимирівська канцелярія мала помічників писаря, на що вказують різні почерки у книгах, які не співпадають з рукою урядового писаря 7. Проте він указував на нерегулярність і тимчасовий характер цього явища. У XVI ст. з'являється заступник писаря (vicenotarius), підписки (щодо них також ужито титулів podpisek, kancelarysta, skribent)8. Аналізуючи нерегулярні записи, що стосувалися їх у фінансових книгах Казимира, М. Фредберг прийшов до висновку, що, по-перше, підписки отримували тільки виплати з нагоди найбільших релігійних свят (Різдва, Великодня) та окремо виконаної роботи (написання реєстрів, позовів, свідчень тощо), по-друге, головним джерелом прибутку в такому разі можна вважати канцелярські побори. Матеріальне становище підписків було доволі бідним, тільки деякі з них могли похвалитися володінням нерухомістю в місті. Суспільна роль допоміжного персоналу в Казимирі також була меншою, ніж у Кракові. Віце-писар не отримував сталої оплати, не мав тотожного правового становища з головним писарем, зрештою, не був сталим урядником 9.

Канцелярський персонал Старої Варшави досліджували Збігнєв Гурський та Анджей Солтан. Перший констатував наявність у писарів ради та лави окремих підписків, переважно безіменних 10. Для першої половини XVI ст. дослідник установив прізвища 4-х підписарів та існування ієрархії цього уряду - підписок та старший підписок 11. А. Солтан підтвердив та доповнив ці дані, уточнивши біографії та виявивши трьох інших осіб - підписків 12. Він же припускав, що міські писарі Нової Варшави також користувалися допомогою помічників, що випливало, знову ж таки, з палеографічного аналізу документації міської канцелярії13, однак довести це на джерельному матеріалі не вдалося.

Дослідниця Ірена Радтке з'ясувала ситуацію з допоміжним персоналом познанської канцелярії у кількох статтях, присвячених історії цієї установи. На думку авторки, Познань, як малий осередок, у XV ст., із зародженням канцелярії, ще не потребувала допоміжного персоналу. Згодом, з розвитком організації, він з'являється, однак залишається безіменним 14. Фінансові книги засвідчили оплату підписків з особистих прибутків писаря або з видатків на канцелярські послуги 15.

Фрагментарними були дослідження щодо Любліна Марії Станкової. Вона виявила шістьох підписків у міській канцелярії XVI-XVIII ст.16, а також висловила кілька здогадок про існування помічників у відомого люблінського писаря Себастьяна Кльоновича (який теж, за її припущеннями, працював помічником у міській канцелярії)17.

Ситуація з допоміжним персоналом у малих містечках Польщі взагалі є нез'ясованою. Польський історик-медієвіст Генрик Самсонович у своїй першій статті про канцелярії малих міст розпочав дослідження цієї проблеми 18. І лише через чверть століття його приклад наслідували Ярослав Маліняк та Агнєшка Дудзінська, які у своїх працях спробували реконструювати допоміжний персонал канцелярії містечка Свідни- ці19. На їхню думку, в ній працювало близько 6 осіб, а саме: міський нотарій, писар, лавничий писар, підписок, гонець та синдик 20.

Першою узагальнюючою синтезою за допоміжними урядниками канцелярій стала стаття вже згадуваного Януша Лосовського 21. Багаторічна праця з архівними джерелами дозволила автору використати багатий люблінський матеріал, порівнявши його з набутками попередніх авторів. Я. Лосовський почергово торкається питань історіографії, джерел, термінології та обов'язків, які виконував допоміжний персонал. Підсумовуючи здобуток польської історіографії, зауважимо, що автори всіх розвідок (крім останньої) не ставили за мету всебічного вивчення всього персоналу канцелярії, обмежуючись простою констатацією фактів або припущеннями.

Історики українських міст майже не приділяли уваги міським канцеляріям і їхньому персоналу. Приємним винятком є монографія Наталії Білоус про київський магістрат, у якій окремий параграф присвячено персоналу канцелярії. Авторка не лише досліджує особу міського писаря, а й виокремлює такий допоміжний персонал, як заступник писаря, дяк, підписок, регент. Окрім того, вона намагається реконструювати (в міру збереження джерел) їхні імена, функції, час появи уряду 22. Натомість у статті Володимира Кравченка про структуру міської влади Кременця у другій половині XVI ст. згадано лише про міського писаря 23. Про магістрат Чернігова, його структуру та формування канцелярії (в тому числі й допоміжного персоналу) з'ясовувала у дисертації Ганна Доманова 24.

Окремо слід звернути увагу на праці, які стосуються Львова та його канцелярії. Ще польські історики-архівісти Александер Чоловський та Кароль Бадецький актуалізували проблему персоналу міської канцелярії у передмовах до виданих друком найдавніших книг магістрату та каталогу Архіву давніх актів міста Львова 25. Представник львівської економічної школи професора Францішека Буяка Роман Зубик у монографії про фінансове господарство Львова першої третини XVII ст. висвітлив проблему фінансування персоналу канцелярії з міської каси 26. У повоєнні часи до цього питання звернувся історик мистецтва Мечислав Гембарович у статті, присвяченій відомому львівському писареві Станіславові Ансерінові27. Натомість автори сучасної 3-томної історії Львова не згадують про уряд писаря, хоча й виокремлюють інші (синдик, інстигатор, перекладач)28. Із сучасних львівських істориків побіжно штату львівської канцелярії торкнувся Мирон Капраль у статті про функціонування органів влади Львова 29, Микола Ільків-Свидницький у розвідках про готичне та пізньоготичне письмо у канцелярії львівського магістрату 30, Богдана Петришак у статті про початки канцелярії31.

Найголовнішим джерелом для реконструкції допоміжного персоналу стали фінансові книги магістрату міста Львова, які збереглися з 1404 по 1788 рр. і становлять цілісний комплекс, що дозволяє виявити навіть найменші нюанси ділового життя канцелярії32. На це ж джерело у люблінській та перемишльській канцеляріях указував і Я. Лосовський, дивуючись з факту їхнього невикористання авторами праць про міські канцелярії33. Крім цього, як джерела використано інші книги магістрату міста, листування, розрізнені документи.

Львівська канцелярія на початках своєї організації не мала потреби у численному персоналі. Маючи одного керівника - міського писаря (перша згадка про нього датується 1353 роком), установа легко справлялася з доволі необтяжливими обов'язками (участь писаря у засіданнях лавників та райців, записи їхніх рішень у спільній для обох колегій книзі, видача документів на прохання тоді ще нечисленної міської громади). Однак уже в останній третині XIV ст. ситуація змінюється. Причиною збільшення кількості персоналу та диференціації обов'язків стала зростаюча потреба в документуванні справ, координування різних етапів роботи над продукцією канцелярії, виконанні різного роду адміністративних функцій (збір податків, пересилання кореспонденції тощо).

Під якою назвою виступали в джерелах помічники писаря і за якою ознакою їх можна виявити? На думку Я. Лосовського, неможливо визначати належність осіб до нижчого персоналу канцелярії лише на підставі згадки про них як про підписків (vicenotarii) - він наводить приклад краківської канцелярії, де підписком називали фактичного заступника писаря, який мав такий же обсяг повноважень, як міський писар. На противагу цьому історик наводить інші критерії: вибір під- писків самим писарем, а не містом, оплата їхньої праці з коштів писаря (крім виплат за понаднормову роботу) та нескладання присяги 34. Однак найпростішим та досі найважливішим методом виявлення допоміжного персоналу, особливо для пізньосередньовічного періоду, залишається все ж таки палеографічний. Справді, за умови виявлення у міських книгах більшої кількості почерків, аніж згадок про офіційних писарів, одразу ж напрошується висновок про існування писарів "неофіційних".

Львівська міська канцелярія в останній третині XIV ст. мала досить великий персонал 35. У найдавнішій збереженій книзі магістрату за 1382-1389 рр. маємо письмо шести різних рук, за припущенням А. Чоловського, міських писарів або їхніх підписків 36. Нами проведено співвідношення почерків з особами, які згадані в цей час у джерелах. Висновок - існували, крім названих персон, ще й інші, невідомі та не- ідентифіковані, що підтверджує думку про анонімність допоміжного персоналу. Це могли бути люди, цілком випадково залучені до писемної роботи тільки за однією ознакою - вмінням писати документи, причому, необов'язково мали фаховий досвід 37. Співіснували два терміни, вживані у канцелярії, - писар (notarius) і скриптор /підписок (scriptor, scriba). Неусталеність організації та функціонування канцелярії не дозволяє вповні охарактеризувати їхні повноваження. Також нічого невідомо про оплату праці.

У XV ст. спостерігається подальший розвиток і вдосконалення роботи міської канцелярії. З'являються нові серії міських книг, збільшується обсяг внутрішньої канцелярської роботи та зовнішніх контактів. Відповідно, канцелярія потребує більшої кількості персоналу, причому кваліфікованого. Відомо про участь у роботі канцелярії публічних но- таріїв - канцеляристів, які мали добрий фаховий вишкіл 38. Водночас детальне висвітлення роботи канцелярії складно зробити за відсутності документації. До наших часів дійшло небагато джерел цього періоду, однак важливою є наявність фінансових книг міста. Завдяки ним можна реконструювати, за які види робіт місто платило помічникам писаря. Переважно це були подорожі в справах міста разом з писарем або й без нього. Зокрема, 1406 р. до Кракова поїхав Миколай, слуга писаря 39. Наступного року туди ж у справі міста з львівським плебаном вирушив бакалавр Якуб 40. У 1417 р. з міської каси видано 40 грошей за напої Йоганну скриптору 41. У 1425 р. місто послало до Сандомира Миколая магістра разом з писарем Яном Тлумачем 42. У 1493 р. у львівських консисторських книгах зафіксовано скаргу Катерини Михнової на Войцеха, підписка (subscriba) міського писаря Яна з Кракова, який завдав їй поранень 43.

Характерною особливістю Львова були т. зв. "руські писарі" (reusseschen schreiber), що використовувалися й оплачувалися містом за допомогу у написанні документів українською мовою 44. Детальнішої інформації про помічників писарів у джерелах не виявлено.

У XVI ст. з'являється більше інформації про допоміжний персонал канцелярії, зокрема, чітко окреслюються в джерелах терміни на означення заступника писаря та підписків, визначається коло обов'язків, час виконання тощо. Перша згадка про офіційне прийняття на роботу заступника писаря (vicenotarius) датується 1512 р., коли міська влада прийняла на цей уряд підписка Анджея з Прухнік. За угодою з містом, він, окрім звичайної оплати (перераховувались конкретні суми, які він отримував від мостового, чопового та інших податків), отримував 1/3 прибутків з війтівського суду та уряду 45. Фактично цей запис унормовував існування заступника з умовами його праці.

Як правило, заступники писаря згадувалися під час фізичної відсутності головного писаря або тимчасового відсторонення від обов'язків. З правового погляду він не посідав статусу міського писаря, оскільки не складав присяги. Ідентифікувати таких заступників, якщо вони не згадуються в документах, доволі важко. За правними приписами, заступник повинен був перебувати в канцелярії у випадку відсутності писаря, отже, фактично кожен з них мав би потурбуватися про таку кандидатуру. Зрештою, інколи заступника призначали у виняткових обставинах - при хворобі, несподіваній смерті писаря тощо 46. Інколи щодо заступників уживався інший термін - "менший" (minor), "другий" (alter)47, але фактично обсяг роботи і повноважень міг бути однаковим.

Виявлення персоналій заступників для XVI ст. стало можливим завдяки збереженості різного виду джерел. Так, за писаря Міхаеля Магістра заступником був уже згаданий Анджей з Прухнік, за Миколая з Пільзна - Бартоломей 48 та Мартин з Велички 49, за останнього - Ян Спонер 50 (фактично постійно знаходився в канцелярії Мартина, до речі, свого тестя), за Спонера - Станіслав Ансерін 51, Адам Галл з Віслиці (вів цілу книгу індуктів спірних справ лавничого суду за 1561-1564 рр.)52 та Станіслав 53. Станіслав Ансерін мав кількох заступників - Войцеха Мусковія, майбутнього міського судового писаря 54, та Валентина з Познані55. Павлу Щербичу, відомому правнику, який коротко перебував на уряді міського писаря, допомагали Анджей Мондрович та Войцех Герчівський 56. Згодом за Мондровича, який став також міським писарем, були Ян Окольський 57 та у 1597-1598 рр. Лука Мєснікович 58. Як бачимо, у більшості випадків заступники з часом ставали міськими писарями, отже, це був вагомий крок до подальших урядів й інший статус у міській канцелярії.

Про канцелярських підписків того періоду немає таких розгорнутих відомостей. Непрямо про їх кількість можемо дізнатися з книг прийняття міського права, в які за період XVI ст. були вписані 10 бакалаврів, 6 - з інших міст Польщі, 3 - зі Львова, 1 - з невідомої місцевості. Подаємо їх поіменно: бакалавр Адам з Шамотул (прийнятий 1524 і 1538 р. (повторно?), магістр вільних мистецтв Шимон із Бжезін (прийнятий 1547 р.), бакалавр Войцех зі Шмігеля (прийнятий 1556 р.), бакалавр, згодом міський писар Войцех Острож з Ходеля (прийнятий 1573 р.), магістр Шимон Александрович, ректор львівської школи, львів'янин (прийнятий 1577 р.), бакалавр вільних мистецтв, згодом міський писар Анджей Мондрович з Б'єча (прийнятий 1586 р.), магістр вільних мистецтв, ректор школи Каспер Пшездзєцький із Кракова (прийнятий 1587 р.), майбутні писарі Войцех Мусковій (прийнятий 1593 р.) та Бартоломей Уберович (прийнятий 1598 р.)59, львів'яни 60. Окрім бакалаврів, до Львова приїжджали також писарі, всього 10, з них 3 були львів'янами, 1 - краків'янином і 1 - вроцлав'янином. Дяків прибуло 3, усі з навколишніх сіл 61. Принаймні частина з них ангажувалася до роботи канцелярії міста, будучи заступниками писарів та писарями, можливо, й підписками.

У 1509 р. у Львові працював "руський писар" Станіслав 62. 1518 р. згаданий Станіслав Русек (можливо, той же), раєцький писар/підписок "руського письма" ("dominorum consulum Rutenice scripture scriba")63. Якихось детальніших згадок про характер діяльності цих писарів не виявлено, можливо, вона полягала у прийнятті та написанні документів українською мовою, що бачимо з титулу писаря. Адже, наприклад, у книгах індуктів лавничого суду існують вписи за 1531-1534 рр. документів першого львівського православного єпископа Макарія Тучапського 64, львівського міщанина Сенька Кравця 65, Андреаса грека з Константинополя 66; у 1537 р. у книзі індуктів спірних справ лавничо- го суду вписано документ українською мовою ("literas Rutenicale") від представників єврея Мошка 67. Широко використовувалася допомога осіб, які знали кириличне письмо, при кореспонденції магістрату з іншими державами, містами, приватними особами. Так, для листування з молдавськими господарями в 1523, 1530-1531, 1546 рр. канцелярія запрошувала дяків 68 та підписків ("scriba Rutenica")69. Після 1520 р. цей уряд зникає.

Стосовно підписків, то вважаємо, що вони поділялися на постійних (які наймалися та працювали певний визначений час) і тимчасових, які розглядали працю у канцелярії як можливість додаткового заробітку, а не як щабель у кар'єрі. Реконструкція складу підписків ускладнена відсутністю детальної інформації про них, як правило, це короткі записи в фінансових книгах про виплату грошей за виконання ними роботи. За Мартина з Велички, ймовірно, працювали підписками Якуб та Томаш, оскільки в 1556 р. у метричній книзі львівської катедри зафіксовано їхні шлюби: Якуба з Гретою Мурастовою та Томаша з Барбарою Вольфовною. За Яна Спонера у 1570 р. зареєстрований шлюб Шимона підписка з Ядвігою Войцехівною 70.

Детальніші відомості маємо за писарства Ансеріна. У 1576 р. згадується один підписок Мартин, у 1580 р. - 3 підписки, в наступному році згадуються теж 3 особи, у 1583 р. їх було 2 - Мацей і Валентин, у 1585 р. - Валентин, крім того, кілька разів підписки згадані безосо- бово 71. М. Гембарович вважав, що під керівництвом головного писаря у XVI ст. працювало троє постійних підписків, яких називали писцями або підписками. Уперше вони згадані у 1580 р. як "три підписки, при Станіславі". На його думку, їхнім обов'язком було створення чиствих книг - індуктів на підставі чорнових книг-брульйонів. Інколи для додаткових послуг запрошувалися помічники з інших канцелярій та представники інших урядів (синдик, ґродські підписки, старші школярі кафедральної школи). Існували підписки як у раєцькій, так і в лавни- чій канцеляріях. У 1588 р. у лавничій книзі згаданий підписок Войцех Коквій 72.

Крім місця праці, канцелярія була для підписків ще й місцем тимчасового чи постійного проживання. Зокрема, у 1580 р. до приміщення канцелярії було добудовано комору, де і проживали підписки, а 1582 р.

у канцелярії під вікном було поставлено нову скриню для спання під- пискові73. Завдяки цьому вони виконували, крім своїх прямих, ще один обов'язок - охорони канцелярії, де містився архів і зберігалися всі поточні документи з раєцької і лавничої канцелярій. Щодо обов'язків, то певної регламентації не спостерігаємо, тому обмежимось переліком тих завдань, які вони реально виконували. Напевно, найважливішими справами, якими займались підписки, були посольства. 1584 р. Мацея- підписка було вислано до коронного канцлера до Яворова за листом короля 74. Ян Єзерський облятував привілей короля Сигізмунда з підтвердженням короля Стефана Баторія львівським купцям 75. Підписки залучались до виготовлення пломб на посуд з напоями, які продавалися. Як правило, коли йшлося про пиво чи солод, пломби виготовляли з пергаменту чи паперу, пофарбованого в жовтий, а пізніше - в червоний кольори. Власне, прикріпленням цих пломб і веденням їх регестів і займалися, наприклад, Мацей і Валентин. Останній також збирав податок з мальвазії від іноземних купців 76. Ще один приклад обов'язків ратушних підписків - роблення витягів з мунімент, за це платили 6 п.з. 10 гр. (станом на 1637 р.)77. Отже, можемо зробити висновок, що, окрім прямих канцелярських обов'язків - ведення документації, підписки займалися ще й багатьма іншими дрібними справами міста, за що отримували винагороду. Наприклад, уже згаданим трьом підпискам при Станіславі Ансеріні у 1580 р. було подаровано по талеру "з ласки", в 1581 р. видана "коленда" в 3 п.з. За пломбування напоїв підпискам видавалась приблизно така ж сума - 3-4 п.з., за збір податку - 6 п.з. 20 гр., на якісь інші потреби - 5-7 гр.78 Як бачимо, оплата праці під- писків була несистематичною і надавалася, очевидно, за особливі заслуги, хоча, можливо, деяку суму вони отримували безпосередньо від міського писаря, який номінально був зобов'язаний до їх утримання.

Допоміжний персонал у Львові мав багато спільних рис з іншими працівниками міських канцелярій Польського королівства, однак існували певні нюанси і відмінності, наприклад, у термінології, ієрархічнос- ті, затребуваності окремих спеціалістів тощо. Наявність традиції різних шкіл письма, національних громад, культурних середовищ у міському суспільстві наклала свій відбиток на формування персоналу канцелярії. На ранньому етапі організації канцелярії він був переважно безіменним, про його існування стверджуємо на підставі палеографічних досліджень та аналогічних структур у міських канцеляріях Польського королівства. З розвитком функцій канцелярії, збільшенням обсягу діловодства розширювалося коло осіб, причетних до творення різноманітної документації та виконання інших обов'язків. З початком XVI ст. настають важливі зміни у складі канцелярії: розпорядженням міської ради визначаються обов'язки та оплата заступника писаря, у джерелах дедалі більше з'являється згадок про підписків, їхній персональний склад, функції та оплату роботи. Загалом праця в канцелярії координувалася міським писарем, за його відсутності керівництво на себе перебирав його заступник, а допоміжні роботи виконували підписки (яким інколи доручалися й важливі місії у зовнішній роботі установи).Література

1 Загальну характеристику історіографії за міськими канцеляріями див.: Tandecki J. Rozwoj badan nad dokumentem oraz kancelariami miejskimi w Polsce // Studia archiwalne. - Lublin, 2006. - T. II. - S. 21-29; найважливіші праці: Friedberg M. Kancelaria miasta Krakowa do polowy XVIII wieku // Ar- cheion. - Warszawa, 1955. - T. XXXIV. - S. 277-304; Ejusd. Kancelaria miasta Kazimierza pod Krakowem 1335-1802 // Archeion. - Warszawa, 1962. - T. XXXVI. - S. 137-170; Radtke I. Kancelaria miasta Poznania do roku 1570. - Warszawa, 1967; Stankowa M. Kancelaria miasta Lublina XIV-XVIII wieku. - Warszawa, 1968; Gorski Z. Organizacja kancelarii miejskiej Starej Warszawy i system pracy pisarzy miejskich // Archeion. - Warszawa; Lodz, 1983. - T. LXXVI. - S. 19-36.

2 Losowski J. Personel pomocniczy w kancelariach miejskich okresu staropol- skiego // Pismiennictwo pragmatyczne w Polsce do konca XVIII wieku na tle porownawczym / Pod red. J. Gancewskiego i A. Walkowskiego. - Olsztyn, 2006. - S. 159.

3 Friedberg M. Kancelaria miasta Krakowa... - S. 292.

4 Ibid.

5 Wyrozumska B. Kancelaria miasta Krakowa w sredniowieczu. - Krakow, 1995. - S. 26-28, 36.

6 Ibid. - S. 36-39.

7 FriedbergM. Kancelaria miasta Kazimierza... - S. 145-146.

8 Ibid. - S. 165.

9 Ibid. - S. 166.

10 Gorski Z. Organizacja kancelarii miejskiej Starej Warszawy. - S. 23.

11 Ibid. - S. 25.

12 Soltan A. Pisarze miejscy Starej Warszawy od XV do 1.polowy XVII wieku. Pochodzenie - wyksztalcenie - kariery // Rocznik Warszawski. - Warszawa, 2008. - T. 36. - S. 175-177.

13 Soltan A. Pisarze miasta Nowej Warszawy w drugiej polowie XVI i pierwszej polowie XVII w. // Rocznik Warszawski. - Warszawa, 1995. - T. 25. - S. 186.

14 Radtke I. Kancelaria miasta Poznania... - S. 78-79.

15 Ibid. - S. 103.

16 Stankowa M. Kancelaria miasta Lublina. - S. 67.

17 Eisd. Sebastian Klonowic (Klonowicz) - pisarz i rajca miasta Lublina, 15731602 // Archeion. - Warszawa, 1967. - T. XLVI. - S. 98, 102-103.

18 Samsonowicz H. Z badan nad kancelaria malych miast w Polsce w XV wieku // Miscellanea Historico-Archivistica. - Warszawa; Lodz, 1985. - T. I. - S. 243-259.

19 Maliniak J. Uposazenie i przywileje rady oraz pisarza miejskiego w sredniowiecznej Swidnicy // Czlowiek - obraz - tekst: studia z historii sredniowiecznej i nowozytnej / Pod red. M. L. Wojcika. - Dzierzoniow, 2005. - S. 51-63; Dudzinska A. O pracy swidnickiej kancelarii miejskiej w pierwszej po- lowie XVI wieku // Miasta polskie w sredniowieczu i czasach nowozytnych / Pod red. P. Goldyna. - Krakow, 2008. - S. 227-239.

20 Dudzinska A. O pracy swidnickiej kancelarii... - S. 230.

21 Losowski J. Personel pomocniczy... - S. 158-167.

22 Білоус Н. Київ наприкінці XV - у першій половині XVII століття. Міська влада і самоврядування. - К., 2008. - С. 132-140. Ці ж дані викладені авторкою у статті: Білоус Н. Київська міська канцелярія XVI - середини XVII століть (До питання про реконструкцію) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. - Львів, 2006. - Т. CCLII: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. - С. 496-499 та: BHous N. Samorz^d miasta Kijowa w XVI - pierwszej polowie XVII wieku. Specyfika funkcjonowania // Urz^dy panstwowe, organy samorz^dowe i koscielne oraz ich kancelarie na polsko-ruskim pograniczu kulturowym i etnicznym w okresie od XV do XIX wieku. Materialy polsko-ukrainskiej konferencji naukowej w Okunince kolo Wlodawy 10-12 wrzesnia 2007 roku / Pod red. H. Gmiterka i J. Losowskiego. - Krakow, 2010. - S. 246.

23 Кравченко В. Структура міської влади Кременця у другій половині XVI ст. // Студії і матеріали з історії Волині. 2009. - Кременець, 2009. - С. 48.

24 Доманова Г.С. Чернігівський магістрат: статус, структура та основні напрями діяльності (друга половина XVII - XVIII ст.). - Автореферат дис. на здоб. наук. ст. к. і. н. за спец. 07.00.01 `Історія України". - Чернігів, 2007. - С. 13.

25 Najstarsza ksi^ga miejska 1382-1389 / Wyd. A. Czolowski. - Lwow, 1892. - S. V. - (Pomniki dziejowe Lwowa. Monumenta Leopoliensia Historica; t. I); Ar- chiwum Akt Dawnych miasta Lwowa / Oprac. K. Badecki. - Lwow, 1935. - T. III: Ksi^gi i akta administracyjno-s^dowe 1382-1787. - S. 1.

26 Zubyk R. Gospodarka finansowa miasta Lwowa w latach 1624-1635. - Lwow, 1930. - S. 210-219.

27 Gqbarowicz M. Stanislaw Anserinus - zapomniany archiwista XVI stulecia // Studia Zrodloznawcze. Commentationes. - Warszawa; Poznan, 1968. - T. 13. -

S. 91-121.

28 Кторш Львова. У 3-х тт. / Редколегія Я. Каєвич, М. Литвин, Ф. Стеблій. - Львів, 2006. - Т. I. - С. 110-117.

29 Капраль М. Функціонування органів влади Львова у XIII-XVIII ст. (нарис історії інститутів магдебурзького права) // Український історичний журнал. - К., 2006. - № 5. - С. 123-124.

30 Ільків-Свидницький М. Пізньоготичне фінансове письмо у канцелярії львівського магістрату в першій половині XVI ст. (на матеріалах ЦДДА України у Львові) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. - Львів, 2006. - Т. CCLII: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. - С. 40-44; Його ж. Формування канцелярії Львівського магістрату в XIV столітті // Lwow: miasto - spoleczenstwo - kultura / Studia z dziejow Lwowa pod red. K. Karolczaka i L. T. Sroki. - Krakow, 2010. - T. VII: Urz^dy, urz^dnicy, instytucje. - S. 9-21.

31 Петришак Б. Міська канцелярія Львова другої половини XIV - початку XV століть: дискусійні питання // Львів: місто - суспільство - культура. -

T. 8. - Ч. 1: Влада і суспільство / За ред. О. Аркуші та М. Мудрого. - Львів, 2012. - С. 11-33.

32 Зберігаються у Центральному державному історичному архіві України, м. Львів (далі - ЦДДАЛ України), ф. 52 (Магістрат міста Львова), оп. 2, спр. 695-696. Див. також їхні публікації: Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1404-1414 / Wydal A. Czolowski. - Lwow, 1896. - 183 s. - (Pomniki dziejowe

Lwowa. Monumenta Leopoliensia Historica; t. II); Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1414-1426 / Wydal A. Czolowski. - Lwow, 1905. - 186 s. - (Pomniki dzie- jowe Lwowa. Monumenta Leopoliensia Historica; t. III).

33 Losowski J. Personel pomocniczy... - S. 160-161.

34 Losowski J. Personel pomocniczy... - S. 161-162.

35 Детальніше про це див.: Петришак Б. Міська канцелярія Львова. - С. 24-26, 32 (додаток А).

36 Najstarsza ksi^ga... - S. V. А. Чоловський вважав, що рук було 5, однак записи № 736-742, які не ввійшли до публікації, написані іншим почерком (ЦДІАЛ, ф. 52, оп. 2, спр. 1, с. 172).

37 Bartoszewicz A. Mieszczanie "litterati" w polskim miescie poznego sredniowiecza / Agnieszka Bartoszewicz // Kwartalnik Historyczny. - Warszawa, 1999. - R. CVI. - Nr 4. - S. 9.

38 Детальніше про роботу канцелярії у XV ст. див.: Петришак Б. Міські писарі Львова XV ст.: просопографічне дослідження // Urz^dy panstwowe, org- any samorz^dowe i koscielne oraz ich kancelarie na polsko-ruskim pograniczu kul- turowym i etnicznym w okresie od XV do XIX wieku. Materialy polsko-ukrainskiej konferencji naukowej w Okunince kolo Wlodawy 10-12 wrzesnia 2007 roku / Pod red. H. Gmiterka i J. Losowskiego. - Krakow, 2010. - S. 473-500.

39 Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1404-1414. - S. 28.

40 Ibid. - S. 49.

41 Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1414-1426. - S. 35.

42 Ibid. - S. 123.

43 Acta officii consistorialis leopoliensis antiquissima / Ed. G. Rolny. - Leo- poli, 1930. - Vol. II: continet acta annorum 1490-1498. - S. 279.

44 Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1414-1426. - S. 83, 85. Детальніше про стосунки української громади з канцелярією див.: Петришак Б. Українська громада Львова та міська канцелярія в XIV - першій половині XVII ст.: конфлікти й порозуміння (у друці).

45 ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 698, арк. 910; спр. 1153, арк. 409.

46 Білоус Н. Київська міська канцелярія. - С. 496.

47 ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 712, арк. 479.

48 ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 706, арк. 14, 16, 39.

49 Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника, відділ рукописів, фонд 98 (Рольний В.), спр. 4, арк. 30.

50 ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 706, арк. 182, 189; спр. 10, арк. 742, 771, 1407; спр. 11, арк. 407-408; спр. 224, арк. 518.

51 Там само, спр. 712, арк. 479.

52 Там само, спр. 15, арк. 31, 1617-1618; спр. 241, арк. 1 (ненумерована).

53 Там само, спр. 15, арк. 34.

54 Там само, спр. 19, арк. 164.

55 Там само, спр. 383, арк. 1148.

56 Там само, спр. 382, арк. 800.

57 Там само, спр. 386, арк. 723.

58 Там само, спр. 387, арк. 918, 1094.

59 Album civium Leopoliensium: rejestry przyj^c do prawa miejskiego we Lwowie 1388-1783 / Wyd. A. Janeczek. - Poznan; Warszawa, 2005. - T. I. - S. 73, 93, 110, 126, 162, 176, 192, 193, 223, 235.

60 Gilewicz A. Przyj^cia do prawa miejskiego we Lwowie w latach 14051604 // Studia z historji spolecznej i gospodarczej, poswi^cone prof. Fr. Buja- kowi. - Lwow, 1931. - S. 409; з сучасної української історіографії проблему професійного складу новоприйнятих львівських громадян аналізував у кількох статтях та монографії львівський історик Орест Заяць, проте представники "вільних" професій не стали предметом окремого дослідження (див.: Заяць О. Громадяни Львова XIV-XVIII ст.: правовий статус, склад, походження. - Київ; Львів, 2012. - С. 304-305, 307).

61 Gilewicz A. Przyj^cia... - S. 409.

62 ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 9, арк. 51-52; Крип'якевич І. Львівська Русь в першій половині XVI ст.: Дослідження і матеріали / Упоряд. М. Капраль. - Львів, 1994. - С. 136.

63 ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 9, арк. 250.

64 GqbarowiczM. Stanislaw Anserinus... - S. 99.

65 ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 233, арк. 336, 671.

66 Там само, арк. 490, 802.

67 ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 234, арк. 390.

68 GqbarowiczM. Stanislaw Anserinus. - S. 98-99.

69 Ibid. - S. 99.

70 Biblioteka Zakladu Narodowego im. Ossolinskich we Wroclawiu, r^kopisy, sygn. 826, k. 7, 54 v.

71 ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 712, арк. 986; спр. 713, арк. 146, 195, 248, 288, 393.

72 ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 227, арк. 515.

73 Там само, спр. 712, арк. 838, 866, 992.

74 Там само, спр. 713, арк. 248.

75 Там само, оп. 1, спр. 58, арк. 13-16.

76 Там само, оп. 2, спр. 713, арк. 393.

77 Там само, оп. 1, спр. 755, арк. 40 зв.

78 ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 713, арк. 243, 422.

Размещено на Allbest.ru