Спортивна хроніка "міжвоєнного Дрогобича"

Таблиця 3.

Турнірна таблиця тенісного турніру в Дрогобичі (6 - 8 червня 1930 р.)

На початку листопада 1930 р. у Дрогобичі розпочалася підготовка до нового зимового сезону спортивних ігор, у зв'язку з чим у місті вперше було відкрито крамницю з продажу, оренди та виготовлення лиж. Наприклад, у магазині пана Обровича, який тимчасово резидував у ратуші, можна було придбати не тільки лижі, але й додаткове обладнання, спеціальну навчальну літературу та одяг. Станом на 1930 р. у цій крамниці можна було придбати дитячі лижі за ціною 16 злотих. Зрештою інформація про ці послуги постійно публікувалася на сторінках дрогобицької газети “Дрогобицько- Бориславсько-Самбірсько-Стрийський Голос”.

Група курсантів польського спортивно-туристичного Товариства “Татранського” із навчання їзди на лижах. Керівник групи пан Якубовський зі Львова (Дрогобич-Трускавець, 1939 р.)

Паралельно при відділі Дрогобицько-Бориславського Товариства “Tatrzanskie- go” було зорганізовано секцію з лижного спорту, завдання якої полягало в спільній організації змагань та проведенні навчальних курсів. Так, для дорослих осіб та молоді безпосередній нагляд та керівництво курсами здійснював маршалек Р. Ярош, який зобов'язав викладачів організовувати практичні заняття безпосередньо на схилах трускавецьких відпочинкових баз. Основні інструкції щодо участі в змаганнях чи запису на навчання надавалися також у дрогобицькій фірмі Обровича та бориславському магазині “Мариля”.

Загалом дрогобицькі спортивні організації намагалися утримувати власні бази для проведення тренувань з лижних видів спорту. Так, у зимовому сезоні 1937 - 1938 рр. дрогобицька філія “Татранського” Товариства в Сокільниках Гірних мала власну станицю для ночівлі у садибі пані М. Калиновської. В цей час філією керував інженер фабрики “Польмін” Мар'ян Козловський. Стаціонарна база цього ж Товариства знаходилася в долині потоку с. Майдан поблизу німецької колонії Майманшталь. Окремі станції для тренувань дрогобицькі “татражани” організували на горі Тисовець (у будинку Івана Чудийовича), у с. Гривка (в будинку пограничної охорони), а також в селах Тухолька, Зелемин, Нижня Рожанка під горою Магіль, Тростянець, Плисце та ін. Зауважимо, що єврейське Товариство “Бетар” стаціонарно дислокувалося в Орові, де знаходився будинок на 10 ліжок. Цілком не випадково саме в Орові в лютому 1938 р. відбулися змагання з лижних видів спорту між командами Борислава, Дрогобича та Самбора. Зокрема впродовж 19 - 21 лютого 1938 р. тривав лижний пробіг по напрямку: Орів - Мальманштайль - Пікуй - Лавочне. 4 - 8 березня тривав подібний забіг у напрямку Орів - Мальманшталь - Турка - Сокільники - Галич, а 18 - 22 березня 1938 р. у напрямку Орів - Сколе - Магура - Вишків. Одним із головних координаторів змагань на теренах Дрогобиччини був Ян Калінський, офіс якого знаходився в Дрогобичі по вул. Ґрюнвальдській, 14. Окремими видами зимових спортивних змагань відав інженер рафінерії “Галичина” пан Рудольф Орел, а також Бертольд Шенкельбах. Одним із найвідоміших у Польщі майстрів лижного спорту був дрогобичани Соломон Фрей, який у спортивному сезоні 1936 - 1937 р. отримав високі нагороди.

Показовим є той факт, що в історії “Триміста” міжвоєнної доби на фоні спорту чимало дрогобицьких політиків прагнули втілювати програму політичного шару. Скажімо, у 1931 р. дрогобицький староста фактично в часі нових виборів фундував відкриття потужного спортивного стадіону в Бориславі, якого до цього моменту тут не було. Подібні фундації серйозно підвищували популярність політиків в регіоні.

У березні 1933 р. у керівництві управою з розвитку спорту в Дрогобицькій окрузі відбулися кадрові зміни. Попереднього коменданта дрогобицького повіту пана Адама Муху, який один із небагатьох постійно підтримував розвиток спорту в нафтовому регіоні, було підвищено в посаді. Замість нього на посаду коменданта Дрогобицького повіту призначено колишнього коменданта Борислава пана поручника Стечковського.

Серед останніх справ пана Адама Мухи в Дрогобичі стало оголошення результатів турнірної таблиці з хокею в часі зимового сезону 1932/1933 рр. Як виявилося, серед усіх клубів, які брали участь у хокейних змаганнях, команди “Зірка” і “Бетар” отримали по 1 очку, “Скаути” і “Юнак” по 12 очок, “Сокіл” - 22. Остаточну перемогу здобули команди “Юнак” і “Сокіл”, які отримали відповідно перше та друге місця.

8 жовтня 1933 р. на дрогобицькому стадіоні відбувся ряд матчів за кубок першості. Так, поєдинок між знаменитими дрогобицькими командами військово-цивільного клубу “Юнак” і українською “Підгір'я” завершився з рахунком 6:0. Суддею матчу було обрано пана Гейду, а основні голи забили футболісти Макомацький (3), Генак (2) і Шпілер (1). Варто зауважити, що в національному плані в командах брали участь як українці, так і поляки. Поєдинок між командами “Бетар” - “Зірка” закінчився з рахунком 4:1. При цьому перемогу бетарців забезпечили футболісти Вайс (2), Бербер (1) і Роснер (1). З боку команди “Зірка” зі штрафної подачі м'яча гол забив пан Кох. Особливу увагу вболівальників заслужив суддя цього поєдинку пан Святецький зі Стрия.

Футбольна команда єврейського спортивного гімнастичного Товариства “Betar” (автор Генрик Шпрінґер, 1935 р., спортивне поле по вул. Козловського у м. Дрогобич). На фото присутні майстри спорту Підкарпатського підокругу та кандидати до класу “А” Львівської футбольної окружної ліги

31 грудня 1934 р. у дрогобицькому спортивному товаристві “Бетар” відбулися масштабні збори з метою переобрання керівництва. Як виявилося з тексту журналістської розвідки, 2 тижні перед цим у межах Товариства виникла серйозна опозиція серед членів, які не хотіли підпорядковуватися загальносвітовій спортивній організації “Makkabi”, тим більше обраний на посаду презеса Товариства д-р Наппе не прийняв жодного потрібного мандату. Відтак під час нових зборів презесом було одноголосно обрано пана Вертера. Щоправда, коли розпочався розгляд питання стовно входження під опіку “Makkabi”, частина опозиційних членів товариства зірвали зі свого одягу легітимацію “Бетару”. У зв'язку з цими подіями в межах Товариства було організовано комісію для розгляду та влагодження конфлікту.

У січні 1934 р. розпочався новий сезон хокейної ліги групи “Б” у Дрогобицькому повіті, який відбувався винятково на льодовому полі міського військового полігону. Львівське управління головної спортивної управи визначило в межах цієї групи три команди: “Юнак” з Дрогобича, а також перемишльські команди “Полонія” і “Пильний”114. Перемогу у змаганнях здобула дрогобицька команда.

У цілому впродовж 20-х - 30-х рр. ХХ ст. у Дрогобичі діяла неофіційна програма “європеїзації” культурного простору, яка передбачала залучення коштів у розвиток спорту не тільки з боку держави та державних інституцій, але й з боку приватних фундацій, нафтової маґнатерії та членських внесків спортивних товариств. У кінцевому випадку вже станом на початок 30-х рр. ХХ ст. спорт Дрогобича серйозно відрізнявся від того, який діяв в часі Австро-Угорщини, і навіть в 20-х рр. ХХ ст. Порівнюючи матеріальний стан зимових видів спорту 30-х рр. зі спортом попередніх років, у жовтні 1933 р. один із дрогобицьких інтелігентів писав: “Не так давно, ще перед війною, спорт в Дрогобичі мав зовсім інший вигляд, аніж сьогодні. Спортсмени не мали жодного обладнання та одягу... Якщо хтось мав одну лижу, чи виготовив собі дошку для їзди, то це була новина на усе місто. Сьогодні ж кожен другий житель міста уміє їздити на лижах із швидкістю 40 км за годину. Мало того, у відповідному обладнанні та організованому строю кожен другий лижник може подорожувати хоч до стратосфери”.

З іншого боку, всіляка підтримка спортивного руху в Дрогобичі, будівництво численних спортивних стадіонів, майданчиків та спортивних залів дозволяла тогочасним журналістам та туристам констатувати про особливе культурне обличчя Дрогобича серед інших міст Галичини, сповнене силою духу мешканців та здоровою молоддю. Також впродовж другої половини 30-х рр. ХХ ст. спортивні команди Дрогобича встигли серйозно інтегруватися у спортивний ритм Європи. Більше того, навіть у часі Другої світової війни, коли Польща була розділена між Третім Рейхом та СРСР, футбольний клуб Дрогобича “Юнак” продовжував брати участь у конспіративних змаганнях не тільки в тилу, але й на окупованих територіях.

Скажімо, численні приклади активної участі рицарського стану у турнірних поєдинках.

Література

Waldman J. Znaczenia wychowania fizychnego // Glos drohobycko-boryslawsko-samborski: bezpartyjny tygodnik informacyjny. - № 12. - Drohobycz, 1928. - S. 1-2.

Tam ze. - S. 1.

Tam ze. - S. 2.

Tam ze.

Olszewski W. Zarys historii Towarzystwa Gimnastycznego “Sokol” w Drohobyczu // Biuletyn stowarzyczenia przyjaciol ziemi Drohobyckiej. - № 12-13. - Wroclaw-Krakow, 2013. - S. 86-87.

Tam ze. - S. 89.

Tam ze.

Tam ze.

Tam ze. - S. 90.

Tam ze.

Tam ze. - S. 94.

Tam ze. - S. 92.

Tam ze. - S. 94.

Tam ze. - S. 96-98.

Tam ze. - S. 95.

Державний архів Львівської області (далі - ДАЛО). - Ф. 1. - Оп. 54. - Спр. 438. - Арк. 1.

Там само.

Там само. - Арк. 2-4зв.

Кобільник С. Спорт в Дрогобичі // Дрогобиччина - земля Івана Франка. - Т. 1. - Ню Йорк-Париж-Сидней-Торонто, 1997. - С. 560.

Там само.

Там само.

Там само. - С. 561.

Там само.

Там само.

Там само.

Там само. - С. 562.

Там само. - С. 562-563.

Там само.

Пастух Р. Лицар українського футболу Костянтин Кіцила // Дрогобиччина - земля Івана Франка. - Т. 4. - Дрогобич, 1997. - С. 341-345.

Там само. - С. 342.

Там само.

Там само. - С. 343.

Там само.

Там само. - С. 344.

Там само.

Там само. - С. 345.

Там само. - С. 342. За деякими свідченнями очевидців, тіло Костянтина було викинуто на старому єврейському цвинтарі і разом із іншими братами досі не ексгумоване.

ДАЛО. - Ф. 1. - Оп. 54. - Спр. 439. - Арк. 20.

Там само. - Арк. 21-21зв.

Там само. - Арк. 8.

Там само. - Арк. 25.

Там само. - Арк. 30.

Кобільник С. Спорт в Дрогобичі... - С. 364.

ДАЛО. - Ф. 1. - Оп. 54. - Спр. 429. - Арк. 2.

Там само.

Там само. - Арк. 3.

Там само. - Арк. 7зв.

Там само. - Оп. 53. - Спр. 550. - Арк. 3.

Там само. - Арк. 1-2.

Там само. - Арк. 3.

Там само. - Арк. 1-2.

Там само. - Арк. 4.

Там само. - Арк. 5.

Там само. - Арк. 4.

Там само. - Арк. 7.

У 1922 р. Товариство “Стрілець” було організоване насамперед, як філіал львівського клубу “Чорні”, а футболісти цього клубу походили із середовища Товариства “Сокіл”. У 1930 р. Товариство остаточно розірвало відносини із “Чорними”.

Размещено на Allbest.ru