Межановицька культура на Західній Волині

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 903'1(477.82)

Межановицька культура на Західній Волині

Г.В. ОХРІМЕНКО

Н.В. СКЛЯРЕНКО

Винятково важливими є проблеми доби бронзи Західної Волині, Малопольщі, Подністров'я в постшнуровий час - період екзистенції та співіснування кількох культур: межановицької (МК), городоцько-здовбицької (ГЗК), стжижовської (СК), почасти бабинської (БК), можливо, тшинецько- комарівської (ТКК). Проте пам'ятки перших двох (МК і ГЗК) на ранніх етапах подібні, що викликає жваву дискусію про їхню належність до однієї чи іншої, так само складна для з'ясування проблема еволюції та походження цих культур. Одним із ключових питань є вивчення особливостей кераміки МК і ГЗК, передусім неопублікованих та нововідкритих артефактів, для більш чіткого розрізнення матеріалів обох культур. На основі таких описів на часі складання докладних карт пам'яток кожної з них із виділенням більш важливих пунктів, наприклад, великих поселень і їх скупчень, поховань чи могильників, місць окремих знахідок матеріалів, крем'яних майстерень (різних рівнів - «місцевого» значення або для міжрегіонального обміну) (рис. 1). Басейни Горині та Західного Бугу вважаються на даний час ніби крайніми межами на заході та сході ареалу поширення ГЗК, хоча є поховання ГЗК в басейні Случі - с. Новий Корець (роботи Б. Прищепи) [15, рис. 8, с. 30-31] (а окремі вироби КШК та кубки, подібні до ГЗК, знайдені аж за Дніпром [2, с. 92-94]).

У статті «Нові поховання початку бронзової доби на Західній Волині», опублікованій в журналі «Studia archeologica» (1993), І. Свєшніков пише:

Рис. 1. Карта пам'яток (поселень та окремих знахідок кераміки) межановицької культури (за Г Охріменком, В. Ткачем, І. Маркусом):

1 - Устилуг, 2 - Михалє, 3 - Лежниця (пос.), 4 - Лежниця (пох.), 5 - Зимне, 6 - Фалемичі І, 7 - Фалемичі II, 8 - Бубнів, 9 - Литовеж, 10 - Локачі (ур. Боньова), 11 - Великий Окорськ, 12 -Торчин, 13 - Буяни, 14 -Усичі, 15 - Шепель, 16 - Линів, 17 - Садів, 18 - Городок, 19 - Коршів, 20 - Городище-2, 21 - Полонка, 22 - Гірка Полонка, 23 - Вишків, 24 - Зміїнець, 25 - Луцьк (ур. Красне), 26 - Луцьк (ур. Гнідава), 27 - Боратин, 28 - Голишів, 29 - Коршівець, 30 - Лище, 31 - Красне, 32 - Хрінники, 33 - Перевередів І, 34 - Перевередів II, 35 - Перевередів Ш, 36 - Береги, 38 - Хорупань, 39 - Озліїв, 40 - Аршичин, 41 - Підгайці, 42 - Коблин, 43 - Мятин, 44 - Олика, 45 - Івання І, 46 - Івання II, 47 - Тараканів II, 48 - Тараканів III, 49 -Тараканів IV, 50 - Тараканів V, 51 - Дубно (ур. Сурмичі І), 52 - Дубно (ур. Сурмичі III), 53 - Дубно (ур. Мости), 54 - Дубно (ур. Панталія І), 55 -Дубно (ур. Панталія II), 56 - Дубно (ур. Палестина І), 57 - Дубно (ур. Палестина II), 58 - Дубно (ур. Дубовець), 59 - Дубно (ур. Волиця), 60 - Липа, 61 - Заруддя, 62 - Білобережжя, 63 - Листвин, 64 - Нараїв, 65 - Клюки, 66 - Тартак II, 67 - Слобідка, 68 - Дорогоща (?), 68 - Яструбичі, 70 - Великі Мости, 71 - Тадані, 72 - Новий Яричів

Рис. 2. Керамічні вироби межановицької культури Західної Волині:

1 - Торчин, могильник № 1. поховання 6 (за Я. Фітцке); 2 - Усичі Луцький р-н Волинська обл. (за ГГуртовим); 3 - Волиця Страклівська Дубнівський р-н; 4, 5 - Хрінники Демидівський р-н Рівненська обл. 5 - амфора виявлена М. Пелещишиним

«Поховання в с. Волиця Страклівська на підставі знайденої в ньому кераміки слід зарахувати до раннього етапу межановицької культури» [18, с. 25]

Рис. 3. Кераміка межановицької культури: 1 - Слобідка Острозького р-н Рівненська обл.; 2 - Шепель Луцький р-н Волинська обл. (2 - роботи ДП "Волинські старожитності", за В. Ткачем)

(рис. 2:3). На наявність матеріалів, зокрема кераміки межановицької культури в інвентарі поселення біля с. Усичі звернув уже увагу М. Пелещишин, який пояснює цей факт взаємозв'язками племен» СК і МК [18, с. 25], і далі: «поховання біля с. Волиця Страклівська є доказом проникнення на Західну Волинь з басейну Вісли окремих груп племен» МК [18, с. 30].

Описуючи кераміку зі шнуровим орнаментом із с. Хрінники (розвідки 1975, 1976, 1983, 1985 р.) М. Пелещишин відзначав «цікавий орнамент <...> у вигляді кількох горизонтальних виступів та вертикальних валиків» (імовірно, горизонтальних - авт.) [9, с. 163]. Фрагменти посуду, зібрані ним біля розмитого берега, мають темний або темно-сірий колір, виготовлені з додаванням дрібно товченого паленого кременю [9, с. 161].

Рис. 4. Кераміка межановицької культури з розмитого берега р. Стир поблизу с. Хрінники Демидівського р-ну Рівненської обл. (збори П. Петровського)

Ці фрагменти належали дворучним амфорам, одноручним черпакам, глибоким мискам. У верхніх частинах посуду, як писав дослідник, є валикоподібні потовщення під вінцями (рис. 4:2, 4, 5, 7, 9), овальні виступи з вм'ятинами [9, с. 161]. Все це є ознаки МК.

Характеризуючи посуд з н. п. Тадані, Лежниця, Зимне й інших, М. Пелещишин наводить йому аналогії в Усичах, Торчині (рис. 2:1, 2) і згадує при цьому матеріали межановицької культури в Південній Польщі [10, с. 75-76]; [11, с. 92]. З приводу цих проблем дослідник зазначає, що «залишається незрозумілим, чому І. Свєшніков [16, с. 15-38], подаючи характеристику СК, не врахував кераміки з Усич і Торчина, а подав її як «одноманітну». І далі: «Складним є питання про походження кераміки з пластичними виступами на пам'ятках обох < . .> культур (СК, МК)». І відповідає: «на пам'ятках типу Хлопіце і Межановіце < . .> на території < . .> Польщі, а також Чехії (тип Веселє)» (посилання на I. Machnik, 1966, s. 60-79) [10, с. 76].

Незважаючи на певні напрацювання відомих дослідників старшого покоління, зокрема Ігоря Свєшнікова (1974), Яна Махніка (1997), Яна Ґлосіка (1962, 1968), Миколи Пелещишина, Юрія Захарука, Івана Михальчишина залишається багато нез' ясованих моментів стосовно доби бронзи на Західній Волині. З цього погляду дуже актуальними є проблемні статті та публікації, подані в останні роки К. Бунятян [3, с. 10-20], О. Позіховським [6, с. 82-101], В. Самолюком [15, с. 26-37], О. Романчуком [Романчук, 2007, с. 534-570], В. Ткачем [19, с. 571-709] й іншими.

Уже в ранній протомежановицькій фазі (2400-2200 роки до н.е.) серед 17 поданих польськими дослідниками пунктів на мапі пам'яток значиться кілька відкритих на теренах Західної України: Львів, Климківці, Вікняни, Старий Гвіздець, Велика Плавча [20, s. 14, ryc. 1]. Останній знаходиться поблизу витоків р. Горинь [17, с. 83, рис. 24]. Тобто Ян Махнік і Славомір Кадров, імовірно, вважали Подністров'я вже наприкінці ІІІ тис. до н.е. зоною інфільтрації носіїв межановицької культури [20, s. 14, ryc. 1], хоча тут виявлено переважно поховальні пам' ятки з циліндричними кубками, які, як відомо, більше притаманні городоцько-здовбицькій культурі Волині та Волинського Полісся. (До слова, у верхів'ях цієї річки, а саме біля с. Залужжя, знайдено одну з не багатьох добре збережених посудин ГЗК [17, с. 92, рис. 28:27], дуже подібну до відомої амфори з Городка поблизу м. Рівне. Вона так само має дві ручки, які розміщені нижче зрізу вінець і прикрашені подвійними відтисками шнура в кілька горизонтальних рядів, нижче яких нанесені скісно-вертикальні риски).

Не виключено, що формування й еволюція ГЗК відбувалася саме в Подністров'ї, на Західній Волині та Західно-Волинському Поліссі. А міграції носіїв МК на Західну Волинь проходили з заходу та південного заходу, переважно (?) з території сучасної Польщі.

Матеріали з курганного могильника в Дорогощі дослідники (І. Винокур, А. Гуцал, В. Мегей) вважали належними до ГЗК та ТКК. Проте Ян Махнік і Славомір Кадров відносили епішнурові матеріали з цього могильника до меж- ановицької культури [20, s. 112, ryc. 58:1-8]. Одночасно відзначалася певна своєрідність волинського сегменту МК, яка виявляється, зокрема, в керамічних матеріалах: наявності двовухих амфор типу С, D, які рідко трапляються в західному ареалі МК. Далі автори зазначають, що на Волині, а саме у східній її частині, риси ранньомежановицької культури «могли зберігатися дещо довше, ніж у Малопольщі, принаймні, до середнього періоду класичної фази» МК. Як підтвердження наводять матеріали з Дорогощі: амфори типу B 2, C 2, D 1 та кубки типу G 1, орнаментовані шнуром у ранньомежановицькому стилі, а також вази, прикрашені вертикальними валиками, горнята (garnki) типу А з чотирма ґудзами - виступами біля вінець. Але технологічні риси кераміки з Дорогощі, на їхню думку, типові для пізньої фази межановицької культури [20, s. 143]. Таким чином, питання належності матеріалів з Дорогощі до ГЗК чи МК залишається спірним.

Довгий час триває дискусія про наявність пам'яток МК на теренах Західної Волині та Поділля [20, s. 139-150]; [3, c. 10-20]. На думку І. Свєшнікова, Західна Волинь заселялася в кінці ІІІ - в першій половині ІІ тис. до н.е. носіями ГЗК [17, с. 80]. Про наявність старожитностей МК на Дубенщині писав М. Островський - поховання біля с. Липа [8, с. 60-63], хоч вважав їх належними до культури шнурової кераміки. Кілька пам'яток МК виявлено в басейні Західного Бугу та Стиру (Торчин, Усичі, Тадані, Яструбичі, Новий Яричів, Лежниця) [9, с. 160-172; 10, с. 62-77; 11, с. 90-92; 12, с. 90-92].

Опис культури. Назва культури походить від епонімної пам'ятки в Межановицях поблизу Опатова у воєводстві Свєнтокшицькому (Польща) [20; 25]. МК виділена в 30-ті роки минулого століття К. Салевічем і Я. Костжевським після дослідження цвинтарів у Межановицях і Томашові. Узагальнену її характеристику дав Я. Махнік [21; 22, s. 137]. Раніше матеріали цієї культури подавалися під назвою культура томашовська, тепер вона є синонімом раннього періоду епохи бронзи в Малопольщі [24].

МК сформувалася на основі культури шнурової кераміки та Хлопіце- Веселе. Ареал її поширення охоплював басейн верхньої Вісли (переважно лівий берег). На сході носії цієї культури доходили до Сандомирської височини (група самбожецька), на заході - до Міховської височини, на півдні досягали долини Дунайця (до Котліни Сондецької). На півночі МК межувала з івен- ською, гробсько-смердовською, на сході (на Волині) контактувала в різних місцях з ГЗК та СК, на заході - з унетицькою культурами [20, s. 27, 29, 47-49].

Окрім культури шнурової кераміки, на складанні МК, як зауважує Я. Махнік, позначилися впливи різних ранніх наддунайських культур доби бронзи. Культуровизначальними для МК є двовухі амфори, посудини з s-подібним профілем - горщики (гарнки), оздоблені ґудзками та вертикальними валиками нижче вінець, а також посудини з яйцеподібним тулубом та двома вухами, розміщеними біля шийки [20, s. 29].

У похованнях МК знайдено намисто з фаянсу, кістки, мушлів. Серед металевих виробів характерними є мідні сережки у формі вербового листя, плоскі мідні сокири з виділеними краями, зрідка - золоті кільця [20, s. 25, 31].

Відомі переважно малі поселення та сезонні стоянки, які часто розміщені на підвищеннях поблизу річкових долин. До великих поселень належить пам'ятка в Івановіцах [23], де досліджувалася частина оборонного рову, глибина якого 3 м, а ширина - 5-7 м. На дні рову виявлено густо розставлені загострені кілки - палі. Можливо, тут був і земляний вал. Поблизу жител знаходять ями різного призначення, які у вертикальному перетині часто мають форму трапеції [23, s. 26, ryc. 7: В].

На території Волині відомі великі поселення-майстерні (Хрінники), скупчення поселень (Перевередів), поселення багатошарові, частково синхронні, але різнокультурного типу (Млинівський, Дубнівський райони Рівненської обл. - розвідки В. Ткача 2007 року).

Основним заняттям носіїв МК було скотарство, про що свідчить велика кількість кісток кіз, овець, великої рогатої худоби. Так, поблизу с. Зміїнця Луцького району та в майстерні поблизу с. Хрінники Демидівського району знайдено остеологічні матеріали - рештки цих тварин. Певне значення мало землеробство. Розвинутим було гончарство, кременярство, косторізне виробництво та виготовлення металевих знарядь і прикрас.

Поховальні пам'ятки розташовані поблизу поселень. Вони переважно ґрунтові. Більші цвинтарі нараховували 100-300 поховань [23, s. 102]. Поховальні ями мають овальну або прямокутну форму. Небіжчиків клали в труни з дерев'яних колод або загортали в мати з тонких лозин. Померлі знаходяться в скорченій або випростаній позиції, причому чоловіки на правому, а жінки на лівому боці. Інколи трапляються парні поховання двох дорослих людей або дорослого й дитини. Серед супровідного інвентарю виявлені прикраси, знаряддя з кістки, іклів тварин, зброю, кераміку, металеві вироби.

Найпоширенішими керамічними виробами є «вухаті кубки», дзбани, двовухі амфори, миски у формі зрізаної кулі, горщики з s-подібним профілем, тонкостінні горщики тощо. Відомі також товстостінні горщики з чотирма ґудзами нижче вінець (Фалемичі, Хрінники (рис. 2:4, 5) й інші). У тісті цих виробів наявна велика домішка товченого граніту, колір переважно темно-сірий.

Посуд прикрашений пластичними ґудзками, вертикальними валиками нижче вінець (Слобідка (рис. 3:1)).

У носіїв МК було розвинуте кременярство. У 70-тих роках минулого століття в Польщі виявлено відкриті та шахтні крем'яні копальні в різних місцях: Полянах, Полянах-Колонії, Томашові Замойського воєводства, Ожарові Свєнтокшицького воєводства, Кшемьонках Опатовських, Свєнціхові Люблінського воєводства; а на Волині в басейнах Стиру та Ікви - Хрінники, Береги, Волиця Страклівська, Перевередів й інші. Тобто розквіт кременярства в носіїв МК спостерігався і на Волині. На поселеннях і в похованнях знаходять чимало виробів з кременю. Серед них найбільше сокир лінзоподібної в перетині форми [20, s. 24, 25]. Багато також вироблялося серпів. Крем'яні вироби волинських майстерень МК або СК, ГЗК відомі в ареалі поширення цієї культури і на теренах Польщі. На пам'ятках МК часто трапляються вироби з рогу та кістки: шила, голки, шпильки, намисто, підвіски, медальйони (Budziszewski, 1987; Budziszewski, 1991, s. 190-191).

Збільшення кількості населення МК в басейнах Ікви, Стубли, Сарни, Стиру впродовж раннього, класичного та пізнього періодів відбувався, імовірно, завдяки економічній вигідності галузі кременярства та інших причин, сприятливих обставин.

Межановицька культура поділяється на чотири фази: протомежановицька, ранньомежановицька, класична, пізня [20, s. 10; 23, s. 106].

Визначальними старожитностями, на основі яких вдалося виділити протоме- жановицьку фазу (фаза 1), є поховання. Вони датуються 2400/2300 - 2200 роками Cal ВС. Сліди поселень цієї фази виявлені в Малопольщі, на Гурному Шльонську (Верхня Сілезія), а також в долині Дністра та, можливо, Волині в її фіналі (Львів, Яструбичі й інші). Важливими пам'ятками є Копєц Ванди (поховання 11, 13) в Кракові, Жарнікі Гурне, Кєтж та ін. [20, s. 13-28, ryc. 2]. До пам'яток протомежа- новицької фази віднесено також матеріали з пунктів Львів, Борем'яни, Велика Плавча [20, s. 16, 17-20, 21, ryc. 3].

Основним типом посуду є кухлики (польське - kubek) з s-подібним профілем, висотою до 10 см з досить великим вухом, що підноситься над вінцями або розміщене відразу під ними. Виділено кілька різновидів таких кубків залежно від профілю та діаметру вінець тулуба, денця. Подібні кухлики в ГЗК поки що маловідомі.

У Торчині (під час розкопок цвинтаря стжижовської культури Яном Фітцке) та випадково в Усичах знайдено кухлики, які можна віднести до пізнього періоду протомежановицької або початку ранньої фази (Торчин, Усичі (рис. 2:1-2). Посуд виготовляли з домішками піску та дрібно товченої жорстви. Поверхня кераміки рівно вигладжена, стінки тонкі. Краї посудин потовщені, заокруглені, розхилені назовні. Посуд орнаментувався потрійними відтисками шнура у верхній частині шийки або вгорі тулуба.

Подібні черпаки (кухлики) з однією ручкою відомі і в інших місцях: В. Ткач на сайті «Археологія Дубенщини» подає фото частини посудини з с. Білобережжя Дубнівського р-ну (правий берег р. Стубли) (http://duben.ucoz.ru/photo/5-2-0-0-2). Вона має підокруглу форму тулуба, злегка розхилені вінця. Під ними в три ряди нанесені подвійні відтиски шнура, від яких вертикально опускаються лінії такого ж декору. Приблизна висота виробу 8 см, максимальний діаметр тулуба - 8,8 см. Однотипний черпак знайдено біля Ріпнева [1, с. 151-153; 20, s. 144, ryc. 60:10]. Черпаки ж зі Львова, Великої Плавчі, Борем'ян орнаментовані дещо простіше: на тулубі в них нема вертикальних відбитків шнура або прокреслень. Вони належать до раннього (протомежановицького) типу черпаків. Ці вироби характеризуються авторами як «елементи протомежановицької фази в курганних комплексах КШК» [20, s. 16, 17-20, ryc. 1, ryc. 3:21]. До них, ймовірно, належить кухлик з кургану поблизу м. Стрий на Львівщині [14, с. 16-37].

До протомежановицької фази належать стрункі дзбани висотою понад 10 см з великими вухами (їхня висота більша від діаметру вінець і діаметру тулуба). Виділено кілька типів цих посудин. Для цієї фази характерні також амфори з двома симетричними вухами на шийці. Найбільший діаметр тулуба цих виробів дорівнює висоті посудин і більший від діаметра вінець.

Серед крем'яних виробів відомі пластини, плоскі сокири, серпи, предмети озброєння. З металевих артефактів - трикутний стилет, золоті кільця, мідні браслети.

Ранню фазу розвитку МК (фаза ІІ) виділено за матеріалами поховань, поселень, копалень і місць обробки кременю. Датується вона 2200-2050 роками Cal ВС. Її пам'ятки відомі в Словаччині, Моравії, Верхній Сілезії, Малопольщі, на Волині, в басейні Дністра, на Мазовії, Підляшші та Поліссі. Важливі пам' ятки: Івановіце - Бабя Гура 1, 2, 3, Гура Клін.

Кераміка МК ранньої фази має більше варіантів форм і включає кухлики (кубки) з однією ручкою, дзбани (глеки), амфори, миски, горщики. Орнамент покриває переважно верхні частини виробів: тулуб, шийку, вуха. Типовим є декор з подвійних або потрійних відтисків шнура на шийці, горизонтальних і вертикальних на тулубі. З'являються дзбани з дуже вузькою шийкою (Остріг- Слобідка). Вертикальний орнамент включав також відтиски штампа або прокреслені лінії. Серед амфор знаходимо вироби з низькими шийками, двома вухами, верхня частина яких прикріплена до краю вінець, а інші - з дуже широким тулубом (рис. 3: 1). Мисок знайдено мало. Висота горщиків дещо більша від максимальної ширини. Домінуючими були посудини з чотирма плоскими «:ґудзами» - виступами, симетрично розміщеними біля краю вінець (фрагмен-

ти таких посудин знайдені в багатьох місцях). Як домішка додавалась жорства. Поверхня кераміки менше загладжена, порівняно з протомежановицькими посудинами. Вироби стали більш товстостінними (Фалемичі, Городок). Окрім кераміки, до ранньомежановицької фази належать т.зв. плоскі сокирки, пластини, знаряддя на пластинах (проколки, ножеподібні шила), виготовлені переважно з волинського кременю. З металу виготовляли кинджали, кільця з золотого та мідного дроту, сережки, браслети та ін. Серед прикрас знайдено також намисто.

Рис. 5. Кераміка межановицької культури: 1 - Усичі; 2 - Полонка; 3 - Садів; 4 - Городок, Луцький р-н Волинської обл. (2-3 - роботи ДП "Волинські старожитності"; 4 - розкопки експедиції Інституту археології НАН України під кер. Д. Козака)

Дані щодо класичної фази межановицької культури (фаза Ш) зібрані на основі матеріалів з поховань, поселень, крем'яних майстерень тощо. Датується вона 20501950/1900 ВС, а в Західній Малопольщі - 1850/1800 ВС [20, s. 54]. Відома вона і на Західній Волині, в басейні Західного Бугу: Лежнивд, Зимно, Ікви: Липа та ін. [20, s. 55, ryc. 17]. Важливі поселення: Івановіце - Баб'я Гура 1, 2, 3, Межановіце. На Західній Волині пам'ятки цього періоду відкриті в басейнах Ікви, Чорногузки, Сарни (рис. 5:1-4), Стиру, Західного Бугу (дослідження М. Пелещишина, І. Михальчишина, В. Коноплі, М. Островського, В. Ткача, Г. Охріменка).

У класичній фазі продовжували виготовляти кухлики, але розмаїття форм ще збільшилося. Зокрема, відомі посудини з великим діаметром вінець, більшим від висоти та діаметру тулуба. Горщики робили без вух, але інколи з чотирма виступами на вінцях або нижче зрізу. Виготовляли також амфори, вазоподібні посудини без орнаменту, миски, кухлики. Поверхня виробів зазвичай нерівна, товщина її 7-9 мм. Краї вінець заокруглені (рис. 2:4; рис. 5:3, 4). епішнуровий культура межановицький пам'ятка

У пізній фазі пам'ятки МК, за даними М. Кадрова та Я. Махніка, поширюється в південному та західному напрямках. У Подністров'ї та Волині згадані автори не фіксують пам'яток МК цієї фази [20, s. 81, гус. 31], крім Конопне, Недежів та на Поліссі Майдан Моквинський) [20, s. 101]. Остання належить, як відомо, до ГЗК. Початок пізньої фази МК автори датують 1950 Cal BC [20, s. 100]. На нашу думку, це населення могло існувати на даній території до ХУІ ст. до н.е.

Окремі риси кераміки з Дорогощі біля Нетішина названі дослідники схильні відносити до пізньої фази [20, s. 143]. Ці матеріали українські археологи вважають городоцько-здовбицькими, але варто звернути увагу на наявні тут «ґудзки» - виступи, яких у ГЗК немає [7, с. 450, мал. 14:30, 31, 40]. До початку пізньої фази МК, ймовірно, належать керамічні вироби з Лежниці [20, s. 143]; [11, с. 91-92, рис. 2:1, 3, 4; рис. 3:1, 2].

На нашу думку, землі Західної Волині в ранньомежановицький період (або і в кінці протомежановицького) були зоною проникнень цього населення. Поступово (в класичний, можливо, пізній періоди) кількість його зростала. На сьогодні відомі кущі поселень в місцях, багатих на кремінь, зокрема: басейн Ікви (Млинівщина, Ду-бенщина та ін.), Стубли (Білобережжя та ін.), Стиру (Хрінни-ки), а також розрізнені невеликі поселення (Усичі, Шепель, Змії-нець, Городок на берегах Чорногузки, Сарни й інші Луцького району). Тобто і горо- доцько-здовбицьке, і межановицьке населення перебувало на цій території певний час синхронно, утворюючи в зручних для себе місцях зони тимчасового або більш постійного проживання.

Стосунки ГЗК та МК, як припускаємо, носили мирний характер, адже їх походження мало, ймовірно, спільне коріння. Проте антропологічно вони, швидше всього, дещо відрізнялися (ця гіпотеза потребує обґрунтування антропологів).

На таке припущення наштовхує траєкторія проникнення МК та ГЗК на Західну Волинь.

Усього поселень, їх слідів, знахідок окремих уламків посуду відомо 72 пункти (рис. 1). Кількість кераміки (цілих посудин та дрібних фрагментів) у музеях Рівно,

Дубно, Луцька може складати до 500 одиниць. Поховань відомо мало (Торчин, Дубно, Волиця).

Наявні археологічні матеріали середнього періоду доби бронзи (епішнурового періоду) з Волинської височини, Західноволинського Рис. 6. Кераміка межановицької культури: 1,2 - Хрінники Демидівського Полісся навіть при р-ну Рівненської обл. (за О. Кричевським, Г Охріменком) незначній кількості датувань дають змогу стверджувати, що протягом приблизно 800 (ХХІУ-XVI ст. до н.е.) або і більше років [4, с. 68; 5, с. 40, 42] тут перебувало населення трьох епішнурових культур - межановицької, городоць- ко-здовбицької, стжижовської.

Рис. 7. Типологія кераміки МК (основні та похідні типи) (за S. Kadrow, J. Machnik, 1997, rye. 72)

Остання сформувалася пізніше - у ХХ ст. до н.е. - під основним впливом катакомбних груп. СК внаслідок виразних специфічних рис, зокрема кераміки (протирання поверхні рослинністю, домішка шамоту, часто різноманітного декору тощо), чітко відрізняється від двох інших. Між керамікою МК та ГЗК відмінностей дещо менше, але вони є і досить виразні для розпізнання:

1. МК і ГЗК мають дещо різні ареали поширення, хоч і відомі випадки знаходження поряд матеріалів обох культур. Але чи були вони синхронні? За наявними даними, основний ареал ГЗК - Середнє Подністров'я, Погориння, Мале та Західноволинське Полісся. В басейні Стиру (с. Четвертая, Кукли Маневицького району, с. Мерва Горохівського району) та Західного Бугу (с. П'ятидні й інші) кераміки ГЗК нам відомо поки що мало. Пам'ятки межа- новицької культури відкриті лише в лесовій зоні Волинської та Рівненської областей. Найбільші поселення та крем'яні майстерні виявлено в басейні р. Ікви - поблизу Млинова, Дубна, а також неподалік від с. Хрінники Демидівського р-ну на березі р. Стир.

2. Для кераміки ГЗК більш характерним є коричневий колір, домішка піску та жорстви з каменю. Для виробів МК - темний і сірий кольори, домінує домішка палено-товченого кременю (Дубенщина, Млинівщина, басейн Стубли, Луги й інші). Основні форми виробів ГЗК - амфори, глеки, горщики (інколи без орнаменту), циліндричні кубки. Для МК в різні періоди були властиві дещо інші форми посуду: 1) кухлики «кубки», 2) «пухари» (кухлики без орнаменту), 3) «дзбани» з одною ручкою (глеки), 4) амфори різних розмірів; 5) миски; 6) вази без ручок; 7) «тарники» (горщики) з «:ухвитами» (виступами- валиками). Тобто у МК спостерігається значно більше варіантів форм посуду, як і велика кількість відтворених форм (рис. 7).

Є в МК, окрім того, специфічні крем'яні вироби. В житлах, господарстві ГЗК та МК мусять бути певні відмінності. На наше попереднє враження, більш чисельним та господарчо успішним було населення МК.

Джерела та література

1. Баран В. Поховання культури шнурової кераміки коло с. Ріпнів (Ріпнів ІІ) Львівської області / В. Баран // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. - 1961. - Вип. 3. - С. 151-153.

2. Бунятян К. П. Західні мігранти в середній Наддніпрянщині близько середини 3 тис. Cal BC / К. II. Бунятян // Матеріали та дослідження з археології Східної України. - Луганськ : СНУ ім. В. Даля, 2007. - С. 92-94.

3. Бунятян К. П. Городоцько-здовбицька культура: проблемна ситуація / К. П. Бунятян // Археологія. - 2008. - № 3. - С. 10-20.

4. Бунятян К. П. До хронології городоцько-здовбицької культури / К. П. Бунятян, Б. А. Прищепа // Археологія. - 2013. - № 3. - С. 62-68.

5. Бунятян К. П. Етнокультурна ситуація на Західній Волині за доби ранньої бронзи / К. II. Бунятян // Археологія. - 2013. - № 1. - С. 33-49.

6. Бунятян К. П. Поселення городоцько-здовбицької культури неподалік Острога / К. П. Бунятян, О. Л Позіховський // Археологія. - 2011. - № 3. - С. 82-101.

7. Винокур Й. Дослідження курганів доби бронзи у с. Дорогощі на Волині / Й.Винокур А. Гуцал, В. Мегей // Записки НТШ ім. Т Шевченка. - Т ССХХХУ. Праці Археологічної комісії. - Львів, 1998. - С. 433-465.

8. Островський М. Поховання культури шнурової кераміки поблизу с. Липа Ровенської області / М. Островський // Археологія. - 1971. - № 2. - С. 60-63.

9. Пелещишин М. Деякі питання історії племен культури шнурової кераміки у межиріччі Горині і Стиру / М. Пелещишин // Волино-Подільські археологічні студії. - Львів, 1998. - Вип. 1. - С. 160-192.

10. Пелещишин М. До питання про культурологічний процес на початку бронзової доби в межиріччі Західного Бугу і Стиру / М. Пелещишин // Наукові записки Львівського історичного музею. - Львів, 1997. - Вип. VI. - Ч. 1. - С. 62-77.

11. Пелещишин М. Нові пам'ятники культури шнурової кераміки у верхів'ях Західного Бугу / М. Пелещишин, І. Михальчишин // Археологія. - 1987. - № 59. - С. 90-93.

12. Пелещишин М. Нові поселення стжижовської культури на Волині / М. Пелещишин // Археологія. - 1971. - № 1. - С. 89-103.

13. Романчук О. Пам'ятки доби бронзи в районі Малого Полісся / О. Романчук // Охріменко Г та ін. Олександр Цинкаловський та праісторія Волині. - Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2007. - С. 534-570.

14. Рудий В. Археологічні дослідження НДЛ-81 Львівського університету на Стрийщині в 20002001 роках / В. Рудий, В. Касюхнич, Г Вітвицька // Археологічні дослідження Львівського університету. - Львів : Видавн. центр Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. - Вип. 6. - С. 16-37.

15. Самолюк В. Нові поховальні пам'ятки городоцько-здовбицької культури / В. Самолюк // Археологія. - 2009. - № 4. - С. 26-37.

16. Свешников И. К. Городоцко-здолбицкая культура / И. К. Свешников // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (Энеолит, бронза и раннее железо) / [Э. А. Балагури, А. П. Черныш и др.]. - К. : Наук. думка, 1990. - С. 11-38.

17. Свєшніков 1. К. Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці ІІІ - на початку ІІ тисячоліття до н. е. / І. К. Свєшніков. - К. : Наук. думка, 1974. - 206 с.

18. Свєшніков І. Нові поховання початку бронзової доби на Західній Волині / І. Свєшніков // Studia archeologica. - 1993. - № 1. - С. 23-31.

19. Ткач В. Пам'ятки доби ранньої бронзи в середній течії р. Ікви (культури шнурової кераміки) / В. Ткач // Охріменко Г та ін. Олександр Цинкаловський та праісторія Волині. - Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2007. - С. 571-709.

20. Kadrow S. Kultura mierzanowicka: chronologia, taksonomia i rozwoj przestrzenny / S. Kadrow, J. Machnik. - Krakow, 1997. - 196 s.

Анотація

Стаття присвячена одній з епішнурових культур Волині - межановицькій (МК), яка належить до середнього періоду доби бронзи. Вона поділяється на чотири фази: протоме- жановицьку, ранньомежановицьку, класичну, пізню. Ареал її поширення - лесова зона Західної Волині (від Західного Бугу до р. Горинь). У цій зоні вона паралельно співіснувала з пам'ятками городоцько-здовбицької культури. Пунктів з матеріалами МК виявлено понад 70 (найбільше в басейні р. Ікви - Дубенський, Млинівський райони, де відомі родовища високоякісного кременю).

Ключові слова: Західна Волинь, межановицька культура, городоцько-здовбицька культура, стжижовська культура.

Статья посвящена одной из эпишнуровых культур Волыни - межановицкой (МК), которая принадлежит к среднему периоду эпохи бронзы. Она разделяется на четыре фазы: про- томежановицкую, раннемежановицкую, классическую, позднюю. Ареал ее распространения - лессовая зона Западной Волыни (от Западного Буга до р. Горынь). В этой зоне она параллельно сосуществовала с памятниками городоцько-здовбицкой культуры. Пунктов с матери- алами МК выявлено свыше 70 (больше всего в бассейне р. Иквы - Дубенский, Млиновский районы, где известны месторождения высококачественного кремня).

Ключевые слова: Западная Волынь, межановицкая культура, городоцько-здовбиц- кая культура, стжижовская культура.

The article is sanctified to one of epi cord cultures of Volhyn - mezanovitska (MC), which belongs to the middle period ofbronze. She is divided into four phases: protomeznovitska, early mezanovitska, classic, late. A natural habitat of her distribution is a loess area of Western Volhyn (from Western Bug to river Horyn). In this area she in parallel coexisted with the monuments of gorodotsko-zdovbytska culture. Points with materials of МС it is educed over 70 (most in a pool Ikva - Dubensky, Mlinovsky districts, where the deposits of high-quality flint are known).

Key words: Western Volhyn, mezanovitska culture, gorodotsko-zdovbytska culture, stzizovska culture.

Размещено на Allbest.ru