Городище княжої доби Чернелиця IV: результати попередніх досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 902.2(477.86)"12"

ГОРОДИЩЕ КНЯЖОЇ ДОБИ ЧЕРНЕЛИЦЯ IV: РЕЗУЛЬТАТИ ПОПЕРЕДНІХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Зеновій Федунків

Лариса Поліщук

На відстані трьох кілометрів на північний схід від селища Чернелиця Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. в урочищі Городище (інша назва - Перекопи) на високому березі ріки, обмеженому схилами Дністровського каньйону й укосами яру, існує майданчик зі складною системою оборонних укріплень - валів, ровів, терас, укосів, схилів. Давнє городище, згідно з "Постановою Кабінету міністрів України від 3 вересня 2009 р.", внесене до "Реєстру пам'яток археології національного значення" під назвою Чернелиця IV (охоронний № 090009-Н). У народній пам'яті утвердилося переконання, що саме це місце було первісним осередком сучасного населеного пункту.

Жодне з писемних джерел, таких як літописи чи актові документи, не подає навіть уривчастих даних про згадане городище. Повністю обходить його мовчанкою і таке цінне й докладне джерело до історії галицько-волинських земель, як Галицько-Волинський літопис. Небагато інформації пропонує й історична література. Праці, в яких згадується городище в Чернелиці, можна перелічити на пальцях однієї руки. Здається, вперше його пригадано в одному з путівників, виданому 1969 р.4, згодом про нього коротко згадав Клим Трачук, представник української еміграції в Канаді, що народився і виріс у Чернелиці. У його популярному нарисі про Чернелицю знаходимо коротенький опис городища: "При вході з Залісся до лісу, по правому боці є чотирикутна площа величиною 100х100 м, обведена валом. Сама площа рівна, дещо поросла кущами. її використовували під сінокіс. Вал поріс грубими черешнями і ліщиною"5. Згідно з версією того ж автора, за княжих часів тут існувала укріплена боярська садиба і невелике село, в якому проживали піддані боярина. Не вийшли за межі такої лаконічної характеристики й сучасні автори - видавці дослідження про старожитності ГороденківщиниСмеречанський Р., Каглян О., Никифо- рук В. Городенківщина... - С. 35. і популярної праці "Чернелиця - містечко на Дністром"Випасняк І. П., Яценюк Я. М. Чернелиця - містечко над Дністром (Короткий історичний нарис). - Чернівці, 2007. - С. 10.. Єдиним, хто приділив більше уваги городищу, є івано-франківський археолог Богдан Томенчук. У 1987 р. він провів перші розвідкові дослідження на об'єкті, описані в нео- публікованому звіті та рукописі короткої статті до "Зводу пам'яток.. ,"Томенчук Б. Звіт за 1987 р. // Архів Інституту археології НАН України; Його ж. Городище Чернелиця IV. Стаття до "Зводу пам'яток історії та культури Івано- Франківської області". Рукопис // Архів НРВ "Звід пам'яток.". - Папка "Горо- денківський район".. На його думку, початки городища необхідно датувати не пізніше як ХІ-ХІІ ст., про що свідчать віднайдені в поселенні фрагменти давньоруської кераміки. Автор припустив також, що воно могло виникнути на місці ранішого, дослов'янського поселенняУ найновішому дослідженні Б. То-. Погоджуючись загалом з такою тезою та віддаючи належне зусиллям і заслугам Б. Томенчука, варто відзначити, що описані особливості городища і, насамперед, розміри не зовсім відповідають реаліям і вимагають коригування та уточнення. Перед тим, однак, як перейти до докладного опису городища, його розмірів і розташування, спробуємо висловити свої міркування щодо часу існування поселення.

Шукаючи відповіді на поставлене питання, мусимо відверто визнати, що з огляду на відсутність писемних даних і археологічних матеріалів, проблему датування появи городища ми змушені залишити відкритою. З'ясувати її можуть тільки археологічні дослідження. Успішнішою може бути спроба віднайдення відповіді на питання, коли городище втратило оборонну функцію і коли поселення перенесено далі від Дністра і придністровського тракту, на місце сучасного смт. Чернелиця.

Звернемося до документів XV ст. Вперше поселення на території сучасного смт. Чернелиця згадане під 1440 р. 7 березня цього року польський король Владислав ІІІ Варненьчик підписав у Кракові документ, у якому обіцяв чер- воногородському старості Теодорикові Бучацькому гербу Абданк місцевість "Czelenycze" разом з іншими 16 селами на Покутті і Західному Поділліменчук датував появу городища в Чер- нелиці добою раннього заліза. Що стосується слов'янського періоду, то, на його думку, городище існувало від середини X до середини або другої половини ХІІІ ст..Івано-франківський археолог не подав жодних аргументів на користь такого датування й обмежився тільки короткою згадкою про Чернелицю: Томенчук Б. Археологія городищ Галицької землі. Галицько-Буковинське Прикарпаття. Матеріали досліджень. 1976-2006 рр. - Івано-Франківськ, 2008. - С. 488-489.

Розташування "Czelenycze" серед інших покутських поселень, пізніше неодноразово згаданих як володіння Бучацьких, дає підстави вважати, що йдеться саме про майбутню Чернелицю. У наступні роки нове поселення в Чернелиці під назвами "Czerlenycza", "Magna Czerlenycza", "Czerlenica", "Czerlyenycza", "Czerlienycza", "Czarlencze" неодноразово фігурує в актах Галицького земського суду (1454, 1461, 1463, 1465, 1467, 1469, 1493)Akta grodzkie і ziemskie z czasow. Отже, в середині XV ст. центр поселення знаходився уже на території теперішнього селища, названого "Magna Czerlenycza" (Велика Черлениця)Rzeczypospolitej Polskiej (далі - AGZ). - Lwow, 1887. - T. 12. - S. 270, 283, 316, 327; Ibidem. - Lwow, 1889. - T. 14. - S. 426; Ibi. Чи поселення на городищі ще існувало - ствердити складно. Можливо, воно згадане під 1493 р. у судовій справі між Яном Монастириським (Язловецьким) і Анною, дідичкою Чишок, під назвою "Czerlenycza gnyla". Незалежно від цього, можна твердити, що не пізніше середини XV ст. адміністративний центр поселення перенесено на територію сучасного селища Чернелиця, а давнє городище остаточно втратило адміністративне і мілітарне значення.

Яким же було городище Чернелиця (Черлениця)? Для відтворення його розмірів і розташування на місцевості в нашому розпорядженні є тільки матеріали, що їх опублікував Б. Томенчук, і результати топографічного обстеження й обмірів, які провели учасники українсько-польської експедиції у 2012-2013 рр.

Звернемося насамперед до даних Б. Томенчука. Він писав: "Складається городище з трьох майданчиків, укріплених високими валами та ровами з напільного, південно-західного боку. Перший майданчик 12х75 м укріплений валом шириною до 12 м і висотою 2-2,5 м. Його основою є щільний шар глини з дрібноколотим білим камінням. Рів шириною 6 м і глибиною 2,5 м. У середній частині валу розкопано залишки в'їзду шириною 1,5 м. Культурний шар товщиною 10-15 см. Простежуються дві западини від давніх жител. Виявлено фрагменти кераміки 12-13 ст. на східному схилі, біля валу знайдено скарб срібних прикрас ХІІ-ХІІІ ст., який складався з 19 предметів: 3 браслети, 2 кулони, 11 сережок київського типу з трьома намистинами, 3 скроневих кільця15.

Другий майданчик площею 140х180 м обмежений оборонною лінією з двох валів з ровами. Ширина внутрішнього валу 16 м, висота - 2,5-3 м. Він насипаний з шару глини з мілко колотим камінням. В засипі виявлено фрагменти кераміки ранньозалізного часу. Ширина рову валу 7 м, глибина - 2 м. За ровом починається другий, зовнішній вал шириною 5 м і висотою 1-1,5 м. Вал насипаний з чорного ґрунту. В насипі виявлені фрагменти кераміки ран- ньозалізного часу та трипілля. В його основі - тонкий шар колотого каміння. Тут же виявлено сліди житла ранньозалізного часу. Зовні прокладено рів шириною 4,5 м і глибиною 1 м. Культурний шар другого майданчика товщиною 10-15 см. В шурфах знайдено фрагменти кераміки фракійського гальштату. В східній частині майданчика простежуються сліди укріплень типу ескарпів.

Третій майданчик площею 180х140 м з напільного боку обмежений високим валом шириною до 10 м і висотою до 2,5 м. Його розріз показав, що в середній частині, біля в'їзду, він насипаний з жовтої щільної глини. В інших місцях має основу з дрібно колотого каміння. Ширина рову цього валу становила 3 м, глибина - 0,5-1 м. Із східного боку є сліди укріплень - ескарпів. Культурний шар 10-15 см. В північно-західному куті майданчика простежується невелике штучне підвищення 20 х 10 м.

На захід від городища знаходиться невелике поселення (1га). Культурний шар товщиною 10-15 см. На ріллі зібрана кераміка фракійського гальштату"16.

У липні 2012 р. члени українсько-польської експедиції Зеновій Федунків, Лариса Поліщук, Віталій Нагірний, Христина Василів й Оксана Дуфенюк обстежили городище, провели напівінструментальну зйомку території й графічну та документальну фотофіксацію. У серпні того ж року З. Федунків, Х. Василів і О. Дуфенюк та у квітні 2013 р. З. Федунків і Л. Поліщук виконали додаткові обміри для уточнення планувальної структури. За їх результатами укладено схему плану укріплень городища на топографічній підоснові (М 1:5000), виконаній у 2011 р. в ДП "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру". При інвентаризації виявлено ряд неточностей у фіксуваннях розпланування в матеріалах Б. Томенчука.

Під час обстежень 2012-2013 рр. проаналізовано оборонну систему городища і встановлено наступне: майданчик городища в урочищі Перекопи утворений з півночі та сходу стрімким схилом Дністровського каньйону, від півдня - пологим схилом яру з глибоким тальвегом, від заходу - рівниною, яку, очевидно, крім валів і ескарпів, захищала складна система дерев'яно- земляних укріплень. Відстань до майданчика городища від р. Дністер по во- дорозділу близько 0,6 км (див. іл. 4); на час обстеження майданчик повністю заліснений. З напільної західної сторони збереглося чотири вали з ровами, три майданчики між ними, фрагменти невисоких поздовжніх валів і терас із залишками ескарпування на південних схилах другого і третього майданчиків. У східній крайній мисовій частині городища в роки Першої світової війни для обстрілу басейну Дністра побудовано бетонний дот.

Схема планувальної структури та розрізу по території городища за Б. Томенчуком (1987)

Майданчик № І (східний). Найменший за площею, у плані трикутний. Займає терен на стрілці мису з незначним нахилом у східному напрямку, з двох сторін обмежений стрімкими схилами Дністровського каньйону. Валів вздовж схилів не зафіксовано. Як правило, такі вали мали незначні розміри й могли зникнути зі зсувами схилів. Від напілля територія захищена валом № 1. Наявність рову перед валом з напільної сторони свідчить, що майданчик був дитинцем. В'їзд на нього розташовувався у північній частині валу.

Майданчик помережений окопами криволінійного профілю часів Першої світової війни, які тягнуться від доту в напільну сторону. Загальна довжина окопів 27 м. З напільного боку від заходу й півдня збереглися заглиблення землянок, з'єднаних з дотом окопами. На крайньому східному пункті є збудований з тесаного каменю і залізобетону прямокутний дот з одним горизонтально видовженим отвором (щілиною) з широко розведеними щоками і вузьким вхідним отвором з напільного боку. Розміри доту: довжина - 2,86 м, ширина - 2,4 м, висота - 1,5 м. Від осі проїзду у першому валі до доту - 113 м (азимут 63о).

Майданчик № ІІ. Середній за площею на городищі, трапецієподібний у плані, північна частина майже рівна, південна має нахил до південного сходу. Від півночі територію обмежує Дністровський каньйон, від південного сходу - схил яру. Від мису територія захищена валом 1 і ровом, з напілля - спареними валами 2 і 3 з ровами. В'їзд на майданчик розташовувався ближче до північного краю. Станом на 2012-2013 рр. збереглися перпендикулярні до другого і третього валів три тераси з фрагментами невисоких валів (0,3-0,5 м). Оборонних укріплень по північному і південному краях майданчика не зафіксовано. городище княжий общинний оборонний

Майданчик № ІІІ. Найбільший за площею на городищі, складний у плані. Північна частина рівна, південна має нахил до південного сходу. Від півночі він обмежений Дністровським каньйоном, від південного сходу - пологим схилом яру, від мису прикритий валами 2 і 3, а з напілля - наймасивнішим і найдовшим увігнуто-опуклим валом. За Б. Томенчуком, південну частину городища перпендикулярно до четвертого, другого і третього валів прикривали три невисокі вали. На 2012-2013 рр. збереглися лише окремі їх фрагменти. Укріплень по північному і південному краях майданчика не зафіксовано. В'їзд розташовувався у північній частині валу. У північно-східному куті, де Б. Томенчук впритул до рову третього валу зафіксував земляне підвищення, вірогідно, була спостережно-оглядова вежа.

Вал і рів № 1. Розташований між першим і другим майданчиками разом з ровом перед ним був основним укріпленням дитинця. Північна його частина проходить рівниною, південна - схилом, розміри: довжина - близько 120 м, висота - від дна рову близько 5 м, ширина валу на рівні верхньої позначки укосу з напільного боку бл. 5-7 м. В'їзд розташований у центральній частині валу.

Вали і рови № 2 і № 3. Другу лінію оборони городища утворюють розміщені між другим і третім майданчиками два дугоподібні спарені вали з ровами. їх довжина відповідно - близько 185 і 175 м, ширина першого валу - 5-6 м, другого - 6-7 м. Відстань між гребенями валів 17 м. Глибина другого рову на рівні висотної позначки горизонтальної поверхні першого майданчика - 4-5 м, глибина і ширина другого рову на рівні висотної позначки напільного укосу - 2 і 4 м. Система в'їзних воріт в обох валах розташована ближче до північного краю й знаходиться на одній осі.

Схема плану основних укріплень городища Чернелиця IVза обмірами 2012 р. Масштаб оригіналу М 1:5000. Креслення Х. Василів

Вал і рів № 4. Розташований з напільної сторони городища і з боку тальвегу, має увігнуто-опуклу форму. На краю пологого південного схилу вал разом з ровом змінює напрямок на південний схід. Його довжина - 345 м, ширина - 12 м, середня висота від дна рову - 8 м. В'їзд, через який проходить давня дорога, розташований у північному кінці валу. За обстеженням 2013 р. вал розірваний двома в'їздами.

За формально-типологічними ознаками городище можна віднести до складного четвертого типу. Для нього характерний складний план оборонних укріплень, побудований як з урахуванням рельєфу, так і без нього, наявність декількох укріплених майданчиків, суміжних або суміщених, розташованих на сусідніх територіях зі своїми укріпленнями, об'єднаними загальним валом, ровом Древняя Русь. Город. Замок. Село // Археология СССР: в 20 т. - Москва, 1985. - Т. 7 / За заг. ред. Б. А. Колчина. - С. 39-40; Возный И. П. Классификация городищ Х-XIV вв. в междуречье Верхне.

Аналіз низки чинників дає змогу зробити припущення для визначення типу Чернелицького городища.

Згідно із сучасною соціально-історичною класифікацією, вирізняють общинні городища, племінні і міжплемінні городища, державні городища, феодальні і монастирські укріплені дворища, гради. Типологічно Чер- нелицьке городище не можна віднести до монастирських чи феодальних (боярських "красних дворів" або "вотчинних градів") через належність до прикордонної оборонної лінії, відсутність синхронних поселень-супутни- ків, багаторядну систему оборони і значну площу. Такі ознаки притаманні державним городищам. Останні з'явилися з ініціативи князів як укріплені місця замешкання володарів або опорні пункти центральної влади на місцях. Інколи їх називають військовими через переважання міліарної функції над господарською. Вони поділялися на три підвиди: княждво- ри (княжі замки), княжі фортеці (дружинні табори-стани або укріплен- ня-данниці) та прикордонні сторожові (дозорні) пункти і форпости. Власне з останніми гіпотетично пов'язуємо Чернелицьке городище. Це підтверджують умови його топографічного розташування, планувальна структура, оборонна система лінійних і автономних укріплень, місце і роль у системі синхронних поселень, що оточують городище.

За висновками Б. Тимощука, ця категорія оборонних об'єктів зазнавала різноманітної трансформації. Одні сторожові пункти перетворилися на гради, інші - феодальні дворища, малі - майже всі занепали через руйнування печенігами, половцями, хозарами. Припускаємо, що давньоруська Чернелиця впродовж ХІІ-ХІІІ ст. виросла із дозорного пункту до сторожового форпосту.

Більшість державних приграничних форпостів виникли на основі територіальних общинних укріплень внаслідок розвитку суспільних відносин. Окремі дослідники називають їх сторожовими фортецями, а літописи - "заставами богатирськими". Сторожові форпости вважалися державною (князівською) власністю, тому підпорядковувалися воєначальнику, якого призначав князьна (Х - перша половина XIV ст.). - Київ,²¹ Крадин Н. П. Русское деревянное обо-. Такі оборонні пункти закладали на водних рубежах князівств як військові об'єкти для охорони запілля й торгових шляхів від нападу кочових племен - печенігів і половців. їх особливості: 1) розташовувалися на високих, добре укріплених природою пагорбах у стратегічно важливих місцях; 2) укріплення складалися з кількох рядів валів та дерев'яних оборонних зрубів з клітями господарського і житлового призначення; 3) внутрішнє подвір'я, як правило, не забудовували, а під житла використовували оборонні зруби; на території знаходилися спостережні вежі, які іноді пристосовували для оборони; великих жител не будували; 4) мали численні комори та ями для зберігання зерна й інших продуктових запасів, а також військового спорядження; 5) не супроводжувалися поселеннями-супутниками, оскільки їх гарнізони знаходилися на повному князівському утриманні. Чернелицьке городище відповідає більшості критеріїв прикордонних форпостів.

У 80-х роках Х ст. проти печенігів збудовано систему сторожових фортець вздовж річок, що відгороджували Київ і прилеглу територію. Кочівники рідко наважувалися на рейди вглиб території, якщо в тилу залишалися незахоп- лені фортеці: адже їх гарнізони могли вдарити ззаду чи перерізати шлях до відступу в степ. Тому чим більше укріплених поселень було в регіоні, тим він вважався безпечнішим. Князі вдосконалювали систему оборони, будуючи оборонні лінії сторожових фортець. На півдні і південному сході Київської держави форпости були об'єднані в утворену валами і річками протяжну оборонну лінію загальною довжиною близько 950 км, відому за літописами як Змієві вали. Вона складалася з трьох основних смуг: на Лівобережжі - по Сулі, Удаю, Супою і Трубежі (26 форпостів); на Правобережжі - по Росі, Росаві і Стугні (13 форпостів); по Дніпру - від Києва до Росі (12 форпостів).

Існувала така оборонна лінія і вздовж берегів Дністра. У Дністровському каньйоні до неї необхідно відносити городища у Підвербцях, Корневі, Кунисівцях, Копачинцях, Чернелиці, Репужинцях, Колінках, Михальчому, Поточищі, Передіванні, Городниці. Однією з основних функцій сторожових твердинь була передача інформації між фортами світловою (вогняною) чи звуковою (дзвонами) сигналізацією. Тому такі пункти розташовувалися на підвищеннях. З веж-дзвонарень передавалися умовні сигнали про небезпеку чи потребу допомоги. З кожного сторожового пункту було видно два сусідніх, що давало змогу утримувати між ними постійний зв'язок. Ланцюгом повідомлень про небезпеку інформація швидко поширювалися через форпости до старшого града, звідки дружина з княждвору поспішала на допомогу сторожовим заставам. Свідченням існування комунікацій у вигляді трактів між сторожовими заставами є давній шлях вздовж Дністра, показаний на спеціальній карті Гійома де Боплана 1650 р.

Серед сторожових фортець існував розподіл військово-стратегічних функцій. Вони поділялися на: 1) військові бази (за фортифікаційною типологією - гради, місця зберігання зброї, запасів продуктів, де несли службу численні військові загони, проживали старші військові чини, знаходилися запаси зброї і продуктів); 2) сторожові форпости (за фортифікаційною типологією - городки, де несли службу невеликі постійні залоги дружинників); 3) дозорні пункти (за фортифікаційною типологією - вежі та острожки, в яких несла варту лише нечисленна сторожа).

Можна також зробити припущення, що городище Чернелиця IV з приграничного форпосту в правобережній укріпленій лінії вздовж Дністра розвинулося в укріплений городок чи град, для якого характерні тридільна структура розпланування (дитинець, боярсько-дружинна частина і торгово-ремісничий посад), складний четвертий тип за формально- типологічними ознаками, цінні археологічні знахідки (коштовний скарб), а також розміри поселення. Розміри захищеної території є одним з найважливіших факторів при визначенні соціальної характеристики нелітописних поселень. Так, за дослідженнями Миколая Крадіна, площа малих градів ХІ ст. сягала 3-4 га, стольних градів - 40-50 га22. За класифікаціями і дослідженнями Павла Раппопорта і Валентина Сєдова, найпоширенішими (майже половина досліджених) серед давньоруських городищ були городища площею менше 0,3 га, близько 40% від 0,3 до 2,5. Чернелицьке городище займає територію близько 5 га. У той же час поки на городищі не віднайдено слідів автономно-вузлової системи оборони, обов'язкової частини граду - подолу та пригородних слобод (за Михаїлом Тихомировим), тому питання про його конкретну функцію залишається відкритим.

Підведемо основні підсумки:

1. Умови топографічного розміщення городища Чернелиця IV.

Чернелицьке городище розташоване на високому мисі над Дністром, від півночі й сходу обмежене схилами Дністрового каньйону, а від півдня - пологим схилом яру, від заходу - рівниною.

2. Ступінь залежності розпланування оборонних укріплень від рельєфу місцевості. Розпланування оборонних укріплень повністю повторює конфігурацію мису, на якому розташоване городище. Вигоди рельєфу місцевості використано максимально. Стратегічно воно знаходиться у важкодоступному місці і з трьох найнебезпечніших сторін обмежене природними перешкодами.

3. Планувальні особливості городища. Городище розділене на три суміжні майданчики, укріплені спареними і розчленованими лініями валів і ровів з напільного західного боку. Два ряди оборонних ліній є окремими, один ряд - спарений, складається з двох рядів валів і ровів. Між розділеними оборонними лініями - три горизонтальні майданчики (міжвалля) різної площі. Перший і другий майданчик з півдня від яру об'єднані спільними подвійними і потрійними поперечними терасами із залишками валів, укріплених земляними ескарпами.

4. Чернелицьке городище належить до: 1) найпоширеніших городищ княжої доби, при спорудженні укріплень яких максимально використовувалися захисні властивості рельєфу місцевості; 2) мисових городищ, поширених на Середньому Подністров'ї; 3) городищ складного типу з суміжними майданчиками; 4) городищ трикутного плану, характерного для мисових городищ; 5) городищ з комбінованими лініями укріплень.

5. Відповідно до археологічної класифікації П. Раппопорта та І. Возного, за формально-типологічними ознаками (планувальна схема оборонних споруд у взаємозв'язку із захисними характеристиками місцевості, ступенем використання місцевих топографічних умов, розташуванням, формою і кількістю оборонних ліній) городище відносимо до складного четвертого типу.

6. За соціально-історичними ознаками Чернелицьке городище належить до державних городищ і є прикордонним форпостом правобережної укріпленої лінії вздовж Дністра, що підтверджують великі розміри, планувальна тридільна структура, складний четвертий тип за формально- типологічними ознаками, археологічні знахідки.

7. Для докладного фіксування планувальної структури території городища, існуючого стану оборонних укріплень, їхніх особливостей, вивчення топографії, забудови укріплених майданів, уточнення хронології необхідно виконати топографо-геодезичну зйомку (горизонтальну та вертикальну), провести археологічні дослідження та скласти інструментальний план городища для подальшого його аналізу.

Размещено на Allbest.ru