Коли і хто заснував місто Черкаси?

Варто нагадати, що у 1925 р. біля села Василиці, яке тепер належить до околиці Черкас, знайдено скарб 59 золотоординських монет, одну західноєвропейську монету та 57 жіночих срібних прикрас. Речова частина скарбу датується у межах XI-XIV ст. і знаходить аналоги в Поволжі, на Русі та інших територіях Східної Європи. Що стосується монет, то найранішою з них є монета хана Джанібека (747 р. г.), а найпізнішими - монети часів Гійас ад-Діна Мухаммада, викарбувані в Орді в 777 р. г. На підставі цього дослідники скарбу З. А. Зразок, Л. Строєва та К. К. Хромов датували його "між 1376 та 1380 рр.". Вони зробили висновок, що "скарб, являючись скарбом швидкого накопичення, був захований людиною, яка прибула із Волзько- Донського регіону та мала при собі набір дорогоцінних прикрас"Зразок З. А., Строєва Л., Хромов К. К. Монетно-вещевой клад третьей четверти XIV в. Из с. Василица Черкасского района Черкасской области (монетная часть) // Восточная нумизматика в Украине. - Киев, 2007. - Часть 2: Монеты Джучидов и сопредельных государств в XIII-XV вв. - С. 118-129.. Проте в нас немає сумнівів , що після Синьоводської битви 1362 р. Черкаси увійшли до Литовського князівства, тому монетні знахідки, датовані кінцем XIV ст., можуть свідчити лише про зв'язки з Золотою Ордою, а не вказувати на продовження тут золотоординського періоду аж до кінця XIV ст. Тому значний інтерес можуть викликати раніші знахідки.

їх зробили Сергій Рець у 1996 р. та Дмитро Куштан у 1999 р., які дослідили пам'ятки долитовського періоду на місці колишнього с. Василиця - околиці сучасних ЧеркасРець С. К. Звіт про археологічні роз-. За даними Д. Куштана, 1996 р. "...на піщаному підвищенні у заплаві Дніпра під час розвідок виявлено могильник та поселення XIII-XIV ст. У культурному шарі виявлено фрагменти кружального посуду та досліджено одне поховання (п. № 1). Тут же знайдено значну кількість залізних шлаків, що може свідчити про існування на поселенні залізоробного центру. У 1999 році автор на цій пам'ятці дослідив ще два поховання цього ж часу (п. № 2 та 3). Небіжчики лежали випростані на спині, головою на захід, руки складені на животі. Поховання № 1 супроводжувалося бронзовою дротяною сережкою зі скляною намистиною"відки і спостереження в районі м. Черка-.

Чималий інтерес здатна викликати остання знахідка. Така ж дротяна сережка з двоскладовим рухомим стержнем, на кінці якого вміщена намистина, знайдена серед інвертарю великого християнського кладовища золотоординського періоду у Нижній Наддніпрянщині Мамай-Сурка, датованого другою половиною XIII - початком XV ст.си 1996 р. // Науковий Архів Інституту ар-хеології НАН України. - 1996. - С. 24-44; За словами дослідника цього комплексу Михайла Єльнікова, такі сережки, що за формою пригадують знак запитання, трапляються "у шарах XIV ст. Волзької Булгарії (тип VI, варіант А)". Окрім того, він зазначив: "Тип VI мав широке розповсюдження у шарах Кучугурського городища" золотоординської культури у степовій НаддніпрянщиніКуштан Д. П. Звіт про археологічні роз-. Як вдалося встановити, на Кучугурському городищі є подібні, але не зовсім аналогічні до черкаських сережкивідки у Черкаській області за 1999 р. //.

Отже, є підстави підстави вважати, що на околиці сучасного м. Черкаси уже в другій половині XIII - на початку XIV ст. існувало неукріплене поселення з християнським населенням. Варто зазначити, що монголи дотримувалися правила, згідно з яким підлегле осіле населення не могло будувати фортечні мури. Ким були ці жителі - місцевими слов'янами чи вихідцями з Північного Кавказу, - поки встановити не вдається. Проте варто нагадати, що адиги, яких візантійці називали зіхами, традиційно вважалися християнами. Відомо, що в Східному Причорномор'ї діяла Зіхська єпархія Константинопольського патріархату. На думку Олександра Гадла, перший християнський єпископ зіхів з'явився уже в середині VI ст. Зіхська єпархія, як самостійна архиєпископія Константинопольського патріархату, продовжувала існувати й у XIV ст.Гадло А. В. Византийские свидетель-ства о Зихской епархии как источник по истории Северо-Восточного Причерно-морья // Из истории Византии и византи-новедения. - Ленинград, 1991. - С. 93-106. Черкесів або зіхів у XV ст. називали грецькими християнами італійські автори Й Барбаро та невідомий тосканецьБарбаро И. Путешествие в Тану // Барбаро и Контарини... - С. 157; Порк-. Результати археологічних розкопок на Північно-Західному Кавказі, тобто у місцях проживання зіхів, свідчать, що частина місцевого населення дотримувалася як язичницьких вірувань, так і християнських вірувань. Про останні можуть свідчити ґрунтові могильники біля колишнього радгоспу "Південні культури" та християнського храму Лоо. У першому випадку небіжчиків ховали у простих ґрунтових ямах, переважала північно-західна орієнтація. Що стосується некрополя храму в Лоо, то там небіжчики поховані за християнським звичаєм у могильних ямах, обкладених вздовж периметра кам'яними плитами. За рідкісним інвентарем ці кладовища датовано X-XII ст.шеян Х. А. К вопросу о пребывании ады-гов в Крыму и об их взаимоотношениях

На жаль, археологічні дослідження пам'яток золотоординського часу в Черкасах поки були винятково епізодичними. Тільки повномасштабні пошуки християнського кладовища та пов'язаного з ним поселення на місці колишнього с. Василиця допоможуть остаточно з'ясувати походження місцевого населення та час функціонування пам'ятки. Не дивлячись на це, є підстави стверджувати, що на місці міста Черкаси до 1362 р. вже існувало золотоординське поселення з християнським населенням.

Підсумовуючи, зазначимо чимало випадків, коли назва невеликого поселення переходить на нову фортецю або місто, що виникає поруч. Так могло бути і з назвою Черкаси, яка наприкінці XIII ст. могла лише позначати золотоординське поселення, прикордонне з Руссю. У другій половині XIV ст. тут виник литовський центр міського типу і назва старого поселення перейшла на велике нове поселення, що складалося із замку і посаду.

Размещено на Allbest.ru