Пошуки безцінних скарбів малярської спадщини Тараса Шевченка продовжуються
Малярська спадщина Тараса Григоровича Шевченка, аналіз портретів, пейзажів, зарисовок архітектури, малюнків часів солдатської неволі, за які йому було присвоєно звання академіка-гравера. Джерела вивчення долі картини майстра "Вечірня", її сучасний стан.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.02.2019 |
| Размер файла | 154,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Пошуки безцінних скарбів малярської спадщини Тараса Шевченка продовжуються
Малярська спадщина Тараса Григоровича Шевченка воістину багатогранна. Це і портрети, пейзажі, зарисовки архітектури, малюнки часів солдатської неволі, і досконале володіння гравюрою, за що йому було присвоєно звання академіка-гравера. Більшість малярських творів митця передано до музеїв України, якась частина його художницького набутку нині знаходиться в Росії, Казахстані, інших країнах близького й далекого зарубіжжя. Окремо слід вирізнити приватних колекціонерів, які мають значний інтерес до творчості українського генія, хоч це питання поки що мало вивчене: практично ніхто не володіє інформацією про наявність на теренах нашої держави таких Шевченкових артефактів, як і про те, в яких умовах вони зберігаються, як використовуються, яка ймовірність їх потрапляння до рук перекупників або й за межі України.
…Якось на виставці старожитностей в музеї Івана Гончара я зустрів земляка з Лебедина Сумської області Олександра Полікарповича Ду - бровського і почув від нього цікаву бувальщину. Працюючи в школі села Лифиного, де 1859 року був Т.Г. Шевченко, він натрапив на оригінал картини, автором якої був наш Великий Кобзар. Неймовірно, але факт… Як науковець, я не міг не звернути на це уваги. Попросив товариша виготовити для мене якісну кольорову фотокопію картини. Справді, в правому нижньому куті картини значиться криптонімом підпис автора і рік написання. Усе свідчить про те, що картина написана в роки перебування Тараса Григоровича на засланні в Новопетровському укріпленні. Телефоную в Шевченківський музей міста Форт Шевченка (колишнє Новопетровське укріплення) Мангишлацької області Казахської Республіки. У відповідь чую приємний жіночий голос директора музею Суйін Нурсулу. Перші слова привітання, захоплення подвижницькою діяльністю братів-казахів зі збереження пам'яті про видатного Сина України. Про картину відповідають коротко: «Уперше чуємо». Просять надіслати фотокопію.
Моє знайомство (за публікаціями) з малярською спадщиною Тараса Шевченка, з фондами різних музеїв також закінчилося безрезультатно, не проливши й променя світла на цю загадку. Тому ухвалюю остаточне рішення дослідити, як Шевченкова картина з далекого Закаспію, подолавши не одну тисячу кілометрів, опинилася на глухому хуторі Лифиному в Україні, а далі - аж у Києві, яка подальша доля цього шедевра в наш час. Отож, розпочнімо крок за кроком наш пошук.
Як відомо, написано картину в час відбування Т.Г. Шевченком покарання в Новопетровському укріпленні, куди його доставили 17 жовтня 1850 року. Прибуття митця в це укріплення збіглося в часі з формуванням геологічної Каратауської експедиції з вивчення покладів кам'яного вугілля на Мангишлацькому півострові. За рекомендацією Броніслава Залеського до складу експедиції включили й Тараса Шевченка, який мав робити замальовки місцевості по маршруту експедиції - тимчасових стоянок, унікальних гірських ландшафтів, елементів етнографії кочівників тощо. З Новопетровського укріплення Каратауська експедиція вирушила 28 травня 1851 року і діяла до 7 вересня того ж року.
За весь польовий період експедиції Т.Г. Шевченко створив 18 завершених малюнків і 59 ескізів та начерків. 9 малюнків гірських ландшафтів, як стверджує шевченкознавець Г.П. Паламарчук, не знайдені [4]. У похідних експедиційних умовах лише незначна частина робіт писалася аквареллю, решта - олівцем, малювати олійними фарбами взагалі не було змоги. Повернувшись з експедиції й до повного завершення строку свого заслання Тарас Григорович безвиїздно перебував у Новопетровському укріпленні. Саме з ним і пов'язана таємниця походження досі мало відомої його картини, яку Микола Шудря у своїй статті умовно назвав «Вечірня».
Сюжет картини такий. Надвечір'я. У широко прочинених дверях місцевого храму видно чимало прихожан. Із вулиці в церкву поспішає молода жінка з дитям. Вона вже наблизилася до входу. Але чому зацікавлено звернула погляд на обличчя солдата, який на колінах перед храмом зосереджено молиться? А втім, той ні на кого не звертає уваги і продовжує молитись. Хто ж той солдат?
Чому на ньому парадне спорядження? І чому саме він зголосився бути моделлю для художника? Поки що ніхто не може певно відповісти на ці запитання, - існують лише припущення.
Як відомо, в останній рік Шевченкового заслання в Новопетровське укріплення кілька разів навідувалося високе корпусне начальство з Оренбурга - з метою т. зв. «формального смотра рот». Ті «смотри» нагадували стихійне лихо. У своєму «журналі» про один із таких «смотрів» - 23 червня 1857 року - Тарас Шевченко напише: «Бедная рота всю ночь готовилась к этому истинно страшному суду и в 5 часов утра 23 июля, умытая, причёсанная, нафабренная, выстроилась на полянке, точно игрушка, вырезанная из картона». Після тривалих моралізувань генерал починав огляд вишикуваних, по черзі зупиняючись проти кожного солдата:
«- Ты за что? - спросил он у первого.
За утрату казённых денег, ваше высокоблагородие и…
- …А ты за что?
- По воле родительницы, ваше высокоблагородие.
- Хорошо. Надеюсь, впредь, не будешь и…
- А ты за что? - спросил он, обращаясь ко мне.
- За сочинение возмутительных стихов, ваше высокоблагородие.
- Надеюсь, впредь, не будешь и…» [6, с. 28].
Екзекуція тривала до вечора…
Не виключено, що на своїй картині Т.Г. Шевченко і відтворив надвечір'я саме того дня. А постать солдата - ніхто інший, як сам Тарас Григорович. Таким може бути мій варіант розгадки таємничої картини митця під умовною назвою «Вечірня».
…За всі сім років заслання в Новопетровському укріпленні найтяжчими для Т.Г. Шевченка були останні півтора-два місяці: «Семь тяжёлых лет в этом безводном заточении мне не казались так длинными и страшными, как эти последние дни испытаний». Кожного дня він чекав поштового пароплава з Гур'єва. Та все було даремно. Нарешті 21 липня 1857 року об 11 годині ранку підпоручик М. Бажанов привітав Шевченка з волею, а 1 серпня комендант Новопетровського укріплення І. Усков видав Тарасові Григоровичу квиток на право проїзду до Петербурга [3, с. 12]. На другий день о 9 годині вечора митець залишив укріплення й човном вирушив із рибалками до Астрахані.
2-3 дні мандрів Каспійським морем, і Тарас упевнився, що він таки остаточно вирвався на волю. Майже місяць тривала подорож Т.Г. Шевченка пароплавом «Князь Пожарський» по Волзі. Долаючи відстань у 2072 версти до Нижнього Новгорода, пароплав робив зупинки в Саратові, Самарі, Симбірську, Казані. Тарас скористався при цьому можливістю відвідати своїх друзів, оглянути визначні історичні пам'ятки. Далі була Москва, а 27 березня 1858 року Шевченко прибув у Петербург, де впродовж року жив на правах «піднадзорного». Але й тут його чекали утиски. В листі до А.Т. Аксакова від квітня 1858 року він із гіркотою пише: «Меня обязали не оставлять Питер в протяжении года. Трагедия переросла в комедию».
Увесь той час - від Новопетровська і до Петербурга - картина «Вечірня» була при ньому. Виникає питання, а де ж її було зі знанням справи оправлено: паспарту, металева рамка, внутрішній орнамент тощо. Усе це було зроблене або в Нижньому Новгороді, або в Петербурзі, оскільки там поет мав найбільш тривалі зупинки в дорозі.
У Петербурзі Тарас увесь час мріяв знову відвідати Україну, зустрітися зі своїми рідними
та друзями, домовитися про купівлю ділянки землі для своєї садиби, відпочити. Коли ж дозвіл на таку поїздку нарешті було отримано - в кінці травня 1859 року, знайомий поміщик-ліберал Олександр Дмитрович Хрущов запросив його до себе в маєток у селі Лифиному Лебединського повіту Харківської губернії. Тож упродовж кількох днів - б-9 червня - Тарас відпочивав на Лебединщині, в Лифиному, в Лебедині на хуторі Нові. Тоді Т.Г. Шевченко й подарував подружжю Хрущових свою картину «Вечірня», - нагадування лише про один день семилітньої каторги на півострові Мангишлак: 23 червня 1857 року.
Після смерті Хрущових їхній маєток перейшов у спадок родичам (адже подружжя було бездітним), а вже після жовтневого перевороту 1917 року хто тут тільки не «господарював»… Спочатку на базі маєтку організували комуну «Новий світ», потім колгосп; після війни тут були то клуб, то школа, то магазин, одного разу - навіть склад міндобрив. Як і в кожному поміщицькому маєтку, в Лифиному також зберігалися оригінальні мистецькі цінності. Дещо з тих скарбів було передано в Лебединський художній музей, дещо, звісно, розкрадено, а останки купою звалили на горищі палацу.
Лебединський письменник, член НСПУ Борис Іванович Ткаченко (ліворуч) і житель с. Лифиного Григорій Іванович Хуторний (праворуч), який розповідає, ким і за яких обставин у селі було знайдено картину Т.Г. Шевченка «Вечірня»
Так понад сорок років картина «Вечірня» пролежала на горищі палацу Хрущових, аж поки 1959 року в Лифине не приїхав молодий учитель Олександр викладати в школі малювання та креслення. Працюючи педагогом, він готувався й до вступу в Одеське художнє училище, удосконалював техніку малюнку. Тоді ж у школі працював нічним сторожем літній чоловік, на вроду й статуру - видний козарлюга. Олександр запропонував дідусеві бути йому за модель, і той погодився: «Робота ніяка, а копійчину зароблю». Одного разу прийшов дід на сеанс, постояв у хаті хвилину-дві, а потім дістав із-за пазухи якийсь малюнок: «Ось подивіться, що я знайшов на горищі панського палацу. Якщо хочете, то візьміть це собі…» Не здогадувався старий, що доля обрала його врятувати від загибелі безцінний скарб Шевченкової малярської спадщини часів заслання в Новопетровському укріпленні - картину «Вечірня».
Палац Хрущових у с. Лифиному (тепер Лебединського району Сумської області), на горищі якого було знайдено картину Т.Г. Шевченка «Вечірня». Фото, вересень 2013 р.
…Відтоді, як картина «Вечірня» потрапила до рук Олександра Дубровського, минуло більше п'ятдесяти років, а з моєї свідомості все не виходить думка про те, як сьогодні живе Лифине, чи зберігся до наших днів палац Хрущових, чи пам'ятають ще в селі дідуся-сторожа школи… Дослідники-краєзнавці, як відомо, люди невгамовні. Тож і я звернувся до свого земляка - лебединського письменника Бориса Івановича Ткаченка із проханням з'їздити в Лифине й докладно довідатися про все, що мене цікавить. Через деякий час із Лебедина прийшли невтішні вісті: в Лифиному залишилося п'ять-сім «живих хат», у яких без елементарних побутових зручностей добувають свої дні 80-90-літні мешканці, а палац Хрущових купив якийсь бізнесмен і тримає його в занедбаному стані. Діда-сторо - жа, котрий знайшов Шевченкову «Вечірню», там пам'ятають. Звали його Федір Данилович Хілько, він дожив до 80 років і похований на сільському кладовищі. Єдина його донька після смерті батька кудись виїхала. Про це все Борис Іванович довідався від Григорія Івановича Хуторного - сусіди Федора Даниловича.
Олександр привіз картину в Лебедин до своєї матері, а закінчивши навчання в Одесі, в 1960-х роках із сім'єю перебрався до Києва. Тож і сьогодні «Вечірня» є окрасою приватної колекції старожитностей родини Дубровських. Я щиро раджу цій чутливій до краси й уважній до національної культури людині - шановному Олександрові Полікарповичу - активніше пропагувати своє зібрання старожитностей серед учнівської молоді, читачів бібліотек, через пресу тощо. І хай би такий почин підхопили інші колекціонери, щоб якомога більше людей відкрили для себе духовну могутність нашого українського народу-генія. Та й картина «Вечірня» зажила б новим суспільно-корисним життям.
Література
картина малярський шевченко портрет
1. Анісов В. Літопис життя і творчості Т.Г. Шевченка / В. Анісов, Є. Середа. - Вид. друге, доп. - К.: «Дніпро», 1976. - С. 205-209.
2. Антонович Д.В. Шевченко - маляр / Д.В. Антонович. - К.: «Україна», 2004. - С. 192-194.
3. Большаков Л.Н. їхав поет на заслання… Пошуки. Роздуми. Дослідження / Л.Н. Большаков. - К.: «Дніпро», 1977. - 328 с.
4. Паламарчук Г.П. Новопетровське укріплення та його околиці в малюнках Т.Г. Шевченка / Г.П. Паламарчук // Мистецька спадщина Т.Г. Шевченка [матеріали, присвячені дослідженню творчості Шевченка-художника] / АН УРСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії, Державний музей Т.Г. Шевченка. - К.: АМ УРСР, 1959. - Вип. 1. С. 54-65.
5. Шевченківський словник: у 2 т. / АН УРСР, Ін-т літ-ри ім. Т.Г. Шевченка / ред. кол.: Є. П. Ки - рилюк та ін. - К.: Головна ред. УРЕ, 1977. - Т. 2. - С. 56-57.
6. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів в десяти томах / Т.Г. Шевченко. - Т. 5: Щоденник. Автобіографія. - К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1951. - 263 с.
7. Шудря М. Як дійшла «Вечірня» до Лифина, не зміг би розповісти і сам Кобзар / Микола Шудря // Україна. - 2004. - №6. - С. 49-51.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Участь дідів Тараса Григоровича Шевченка у Війську Запорізькому у визвольних війнах і повстаннях, які відбувалися в Україні XVII–XVIII ст. Перша подорож Шевченка Україною. Повстання під проводом Тараса Федоровича. Переяславська рада 1654 р. Коліївщина.
реферат [31,1 K], добавлен 11.04.2014Відображення історичних подій України XVII–XVIII ст. у творчості Т. Шевченка. Вплив подорожі поета Тернопільщиною на написання нових творів. Роль Кобзаря у національно-визвольному русі в XIX ст., зокрема, у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства.
реферат [34,1 K], добавлен 09.12.2014Одним із перших булаву здобув Тарас Трясило. Ситуація на Українських землях у 1629-1630 рр. Поход Тараса Трясили проти Конецпольського. Перемога Тараса Трясили. Угода Тараса Трясили з Річчу Посполитою. Ускладнення ситуації та програш Тараса Трясило.
реферат [16,4 K], добавлен 08.02.2007Політична асиміляція України російським царизмом. Світоглядна криза кінця ХVІІІ – початку ХІХ століття. Участь в обороні імперії. Опозиція царизму. Поява Тараса Шевченка. Капніст, Безбородько, Кочубей, Прощинський.
реферат [16,0 K], добавлен 09.12.2004Аналіз головного питання щодо висвітлення українськими істориками з діаспори діяльності М. Грушевського в Науковому Товаристві ім. Шевченка (НТШ). Оцінка діяльності Грушевського на посаді голови НТШ у контексті розвитку національного руху в Галичині.
статья [17,5 K], добавлен 14.08.2017Навчальні заклади України першої половини ХІХ ст. Аналіз педагогічних думок І. Котляревського, Т. Шевченка, П. Куліша, О. Духновича, М. Максимовича та членів гуртка передової західноукраїнської молоді "Руської трійці" – М. Шашкевича, І. Вагилевича.
курсовая работа [72,0 K], добавлен 06.05.2014Неоднозначна історична постать Мазепа залишила незгладимий слід не тільки в історії України але і в історії всього світа. Походження І. Мазепи та його рід. Іван Мазепа як культурний діяч. Бароковий універсум Івана Мазепи.
реферат [19,4 K], добавлен 18.03.2007Вивчення рівня сучасного туристичного потенціалу країн Скандинавії на прикладі їх історико-культурних ресурсів. Розгляд місцевих пам’яток архітектури. Можливості для розвитку історико-культурного та пізнавального видів туризму в скандинавських країнах.
статья [546,5 K], добавлен 11.09.2017Дослідження життєвого шляху, наукової та політичної діяльності М.С. Грушевського – історика, публіциста, голови Центральної Ради, академіка, автора багаточисельних наукових праць. Політичне життя М.С. Грушевського. Суть ідеї соціалістичного федералізму.
курсовая работа [46,5 K], добавлен 09.01.2012Життєвий шлях Тараса Йосиповича Шухевича, його місце у побудові та організації армії в ОУН. Діяльність Шухевича як провідника й командира національно-визвольної боротьби проти німецьких і російських окупантів. Останній бій і смерть Романа Шухевича.
реферат [23,2 K], добавлен 22.05.2019
