Люстрація Тлумацького староства 1772 р.

Примітки. Таблиця складена за: ЦДІА України, м. Львів. -- Ф. 5. -- Оп. 1. -- Спр. 298. -- С. 448, 449, 454, 455, 459-460, 464-466, 472-473.

У сільській місцевості Тлумацького староства серед ремесел найкраще розвивалося ткацтво. Так, у Бортниках ткачами були Іван Андріїв, Никифор Ґромадзюк, Гнат Козак, Гаврило Федків, Іван Федьків. У Грушці ткацтвом займалися Микола Катрій, Федір Паламар, Панько Тридник, у Долині -- Василь Бортник, Іван Бортник, Олекса Бортник, Петро Тихолач, Озерянах -- Стефан Бедзя, Федір Ґідлук, Андрій Попікало, в Олеші -- Іван Дземан, Панько Толгай і Михайло Чабаняк [1, с. 454, 455, 459--460, 464--466, 473]. Оскільки ткачі були привілейованою верствою селянства, то вони не виходили на панщину і не мочили в саджавці конопель, але за те мали на своєму верстаті виткати з панського прядива по 50 метрів полотна [1, с. 475].

Слідом за ткацтвом у Тлумацькому старостві успішно розвивалося і млинарство. Млини функціонували у Тлумачі, Бортниках, Грушці, Долині, Озерянах і Олеші. Млини були малопотужними, зазвичай в однім колі. У Тлумачі було три млини. У першому млині мельникував Ілько Мельник. Його млин у місті так і називали Ільків млин. Він розмелював зерно на двох каменях. Другий млин був Григора Мельника, а третій -- Михайла Мельника, родом із с. Коропець на Тернопільщині. Того млин знаходився на ставі і молов зерно одним каменем [1, с. 445].

У Бортниках, як і в Тлумачі, млин в однім колі та трьома ступами працював на ставковій воді Терехмизівського ставу. Млин у Грушці також був на ставку. Працював тільки тоді, коли в ньому була вода. У ньому зерно мололи на двох каменях і вибивали просо у чотирьох ступах. Цей млин був старий і потребував ремонту. Млин у Долині збудували на потічку Суходіл. На час люстрації його відремонтували і накрили соломою. Молов у ньому мельник з Олеші. В Олеші один млин працював на воді потічка, а два інших -- на ставках. Перші два млини мали по одному каменю, а третій -- два і добру ступу [1, с. 450, 458, 463, 471].

У сільській місцевості найбільш розвинутим млинарський промисел був в Озерянах і Олеші. В Озерянах млинарським ремеслом займалися мельники Микита Матвіїв, Василь Чижик і Василь Юрчишин [1, с. 465]. Отже, в сільській місцевості Тлумацького староства найкраще млинарство було розвинуто в Олеші, де діяло три млини.

Мельники староства за помел зерна брали чотири мірки: три для потреб двору, а четверта за конкретну роботу. За невигодування кабана від кожного кола брали по вісім злотих, а хто мав при млині земельний наділ, то той мельник до двору виходив двічі щотижня на панщину зі своєю сокирою на будову [1, с. 476].

Серед виробничих об'єктів треба назвати винниці. У той час вони діяли в Бортниках, Грушці, Долині, Олеші. їх господарський стан був різним. Так, винниця у Бортниках була старою із солом'яним дахом і розташовувалася за двором над ровом із двома печами. Винниця в Озерянах знаходилася поблизу озера. Була старою і збудована з халупи й мала солом'яний дах, а в ній дві невеликі печі. В Олеші винниця стояла за потоком. Її збудовано у стовпи й обліплено глиною, зверху покрівля покрита соломою. Винниця в Долині знаходилася за двором над Дністром. У селах поруч з винницями функціонували і солодовні [1, с. 450, 452, 471].

З господарських об'єктів на теренах Тлумацького староства ще в фільваркових господарствах королівських сіл функціонували сушарні, де сушили плоди фруктових дерев: яблунь, груш, слив, черешень і вишень. їх будували з дерева. Вони у згаданій люстрації згадуються у Грушці та Олеші [1, с. 452, 463].

У фільварковім господарстві королівських сіл Тлумацького староства були сади, в яких росли і плодоносили вишні, груші, сливи, яблуні тощо. Вони були в селах Грушка, Долина, Олеша. Всі вони були обгороджені плотом і мали в'їзні подвійні ворота, а в Долині сад обнесли навіть острогом. Серед садів найбіднішим значився олешівський сад, який складався лише зі сливових дерев [1, с. 452, 471].

Торгівля у Тлумацькім старостві була представлена одинадцятьма торговими точками. Зокрема, у Тлумачі функціонувало два шинки і чотири крамниці, а в кожнім селі староства -- по корчмі. Стан корчем був різний: одні з них були доглянуті, а інші запущені. Для прикладу беремо описи корчем у селах Бортники, Грушка і Надорожна. В Бортниках корчма була старою, її покрівля -- солом'яною. Мала вигляд халупи, що складалася із сіней, кімнати з білою кахлевою піччю, печі для випікання хліба, комори з одним віконцем. Корма у Грушці була збудована на дубових підвалинах і накрита ґонтовим дахом. Як і в Бортниках, це -- хатина з сіней, кімнати, яка освітлювалася трьома великими вікнами, які на ніч закривалися віконницями, з білою кахлевою піччю, пекарською піччю і комори. В кімнаті для відвідувачів стояв довгий простий стіл та дві лавки по його боках [1, c. 452]. Корчма в с. Надорож- на стояла під лісом. Вона також складалася із сіней, комори і кімнати для відвідувачів. Освітлювали два вікна. У кімнаті для відвідувачів стояв довгий стілі з двома лавицями. В холодну погоду вона обігрівалася білою кахлевою піччю. Тут також була пекарська піч, тобто для випікання хліба і приготування їжі [1, c. 447].

Фортифікаційне будівництво Тлумацького староства було представлено замком з невеликим палацом у Тлумачі та чотирма резиденційними дворами адміністрації староства: Бортниках, Грушці, Озе- рянах і Олеші. З резиденційних дворів найкращий вигляд мав Озерянський. Надзвичайно цінним є також повідомлення цієї люстрації про наявність у княжій добі городища в Озерянах. У пізніших часах на ньому була сіножать. Згадане городище розташовувалося на межі із селом Кутище [1, c. 452, 456, 463, 469-470].

Бортницький двір. В'їжджати на дитинець пам'ятки оборонного будівництва можна було через дубові ворота з хвірткою і покритим ґонтою дашком, що їх на ніч замикали. Будинок резиденції адміністратора збудовано на підвалинах з дубового дерева в замітник. Він мав ґанок. Ліворуч сіней був великий покій, який у денний час освітлювали п'ять тафльових рамкових вікна. У ньому знаходилася зелена кахлева піч з мурованим білим комином. Другий покій мав подвійні двері столярської роботи, троє тафльованих вікон та кахлевою піччю з комином. Праворуч сіней розміщалася їдальня з трьома тафльованими вікнами, що виходили на дитинець. Четверте віконце було у дверях, які вели до саду. Обігрівалася їдальня в холодну погоду зеленою кахлевою піччю з білим комином. За нею був покій із двома великими тафльованими вікнами і білою піччю.

Стайня була розташована неподалік воріт. її дах наполовину був покритий ґонтою та соломою. Ворота стайні були великими. У стайні з обох боків знаходилися жолоби, також невеликі комори для зберігання різних стаєнних знарядь, а ще далі - шопа. За нею була возівня з невеличкою коморою, яка мала віконце, кухня, пекарня, пивниця, свинарник. На дитинцю ще був накритий соломою шпіхлер з підлогою і сімома засіками на зерно, а також мірка і гарнець. За двором були огороджене плотом гумно, стодола, корівник [1, c. 451-452].

Озерянський двір старостинської адміністрації також: мав подібний вигляд. Він стояв осібно від поля, до якого був в'їзд від села. Ворота двору мали хвіртку на дубових стовпах з дашком, покритим снопками. Сам будинок збудовано з дубового дерева, його покрівлю накрито ґонтовим дахом; мав ґанок на обидві сторони. Праворуч сіней резиденції був покій, який освітлювався трьома вікнами з маленькими шибами. Обігрівався покій білою з поливою кахлевою піччю та простим глиняним комином. У кімнаті стояв стіл простої столярської роботи з гранястими ніжками. З сіней був вхід до алкіра. Підлоги в будинку були зроблені з дерева. Ліворуч сіней розміщалася пекарня з коморою. Пекарня мала два вікна, а комору також освітлювали два вікна. Піч до випікання хліба в пекарні була кахлевою з бовдурем. За пекарнею стояла стайня зі стійлом для дійки і возівня, які знаходилися під одним солом'яним дахом. У стайні був жолоб, ясла, поміст для коней. Потім йшла друга стайня з двома хлівами для свиней. Обора на худобу була обгороджена острогом, далі знаходилася пивниця. Гумно було навпроти воріт двору, обгороджено остроженим плотом окремо від двору, який мав хвіртку з дашком. На території гумна був шпіхлер, збудований на підвалинах зі смерекового дерева і накритий солом'яним дахом. Засіків на зерно в ньому налічувалося сім. За ним був плевнік, стара накрита соломою стодола і невеличка шопа [1, c. 456-457].

Двір села Олеша розташовувався в кінці села. В'їзд до нього був з сторони села. Ворота двору мали хвіртку. Будинок двору збудовано на підвалинах, і ззовні і зсередини обмазаний глиною і був накритий ґонтовим дахом. Вхід до сіней резиденції був з ґанку. Ліворуч сіней розміщався покій з двома алкірами, який у денний час освітлювали два вікна з малими шибами і кватирками і віконниці з подвір'я. Опалювався в різні пори року зеленою кахлевою піччю з білим комином. Перший алкір мав два вікна, дерев'яну підлогу. З нього був вхід до спіжарні. Зі спіжарні праворуч сіней була пекарня з двома коморами, у яких по двоє вікон. Піч для випікання хліба була великою. Друга піч пекарні була кахлевою. Там стояв круглий стіл. За нею знаходилася кухня з виведеним на дах комином, а також пивниця. Від сільського поля стояла кошара для свиней і два хліви. Стайня і возівня стояли на протилежному боці воріт, поближче до гумна.

Хлів на худобу був при вході на дитинець від села. Хлів складався із двох шоп по боках під солом'яним дахом. Дійник також був під солом'яним дахом. Далі від гумна розташовувався покритий соломою хлів та пивниця. Саме гумно було огороджено і замикалося вхідними воротами. На його території знаходився шпіхлер з вісьмома засіками на зерно. У нім був корець для вимірювання зерна і мірка. На гумні ще була стодола і обгороджений плевнік під солом'яним дахом, кошара на вівці за городом від села з глиняною халупою під солом'яним дахом для вівчаря. Двір був обнесений острогом [1, с. 461-462].

За соціальним станом сільське населення староства складалося з кількох верств: чиншової шляхти (тягла і піша), чиншової адміністрації (отаман, лісник, польовий, козак), селянства: тяглих, піших і коморників [1, c. 446-449, 454-455, 459-460, 464-466, 472-473].

У той час у Тлумацькому старостві налічувалося 155 тяглих, 217 піших, 27 вільних і 14 коморниць- ких родин. Соціальне розшарування селянства в кожному селі Тлумацького староства в 1772 р. подано у таблиці 2.

Таблиця 2 Соціальні верстви селянства Тлумацького староства 1772 р.

Примітки. Таблиця складена за: ЦДІА України, м. Львів. -- Ф. 5. -- Оп. 1. -- Спр. 298. -- С. 448, 449, 454, 455, 459-460, 464-466, 472-473.

Отже, можна констатувати, що основною фігурою на селі в Тлумацькому старостві був піший селянин. Однакову кількість найбідніших селян мали села Бортники й Озеряни. Зокрема, у Бортниках жили такі родини коморників: вдова Волобриська, Михайло Гариджук, Грегор Ґреґаручів, Стефан Курило, Гаврило Слепенкі, Павло Шпанюк, а в Озерянах -- Василь Безбородків, Панько Бойків, Іван Ґрус, Андрусь Катраків, Стефан Печений і Василь Хромеїв. Ще дві коморницьких родини проживали в Надорожній: Михайло Гринів та Яків Грегорів [1, с. 455, 460]. У кожнім селі відсоткова різниця верств сільського населення була неоднакова.

У сільській місцевості головним заняттям місцевого населення було рільництво і тваринництво, яке складалося з п'яти галузей: конярства, скотарства, птахівництва і бджільництва. Допоміжним заняттям було рибальство. Найкращі умови для розвитку рибного господарства були в селі Бортники, де знаходилося дві саджавки та ставок. Саджавки функціонували у двох місцях: на Поповій сіножаті та під горою, а Федорків ставок за Воротним гаєм [1, с. 453].

Основною тягловою силою в селянському господарстві Тлумацького староства був не кінь, а віл. Загальний стан забезпечення робочою худобою селянських господарств по селах згаданого староства подано у таблиці 3.

Таблиця 3 Забезпечення худобою селянських господарств Тлумацького староства