До становлення школи істориків Університету Св. Володимира: В.Ф. Цих та О.І. Ставровський

Наведені вище критичні зауваження, висловлені у спогадах М. І. Костомарова та В. Г. Авсєєнка про О. І. Ставровського, сформували у майбутньому короткі і негативні згадування про нього істориків.

Кафедра всесвітньої історії, професором якої був О. І. Ставровський у 1836-1866 рр., здійснювала викладання давньої, середньовічної і нової історії. Вузької спеціалізації у той час не існувало. Один професор мав викладати всю загальну історію. Зрозуміло, що він не міг на однаковому професійному рівні викладати всю загальну історію.

За словами професора Фортинського, як автора біографічного нарису про О.І. Ставровського, слухачі лекцій та уроків О. І. Ставровського відзначали, що вони вирізнялися цікавим викладом [44, с.620], проте «курс его истории не пользовался популярностью» [44, с. 621]. Чому курс лекцій О. І. Ставровського не користувався популярністю у студентів і ким вони були? С.І. Лиман слушно виокремив питання впливу польського фактора в Університеті Св. Володимира на сприйняття лекцій вірнопідданих викладачів Російського імператорського університету студентами-поляками [20, с.31-33]. Варто згадати, що польське питання у Києві до середини 1860-х років було досить напруженим, а в період викладацької діяльності О. І. Ставровського у 1836-1866 рр. в Університеті Св. Володимира переважали саме студенти-поляки і викладачі-поляки.

У спогадах про Університет Св. Володимира за 1847 рік М. І. Костомаров охарактеризував і тогочасне студентство: «Студенты по своему настроению резко выделялись в две партии: русскую и польскую. Симптомы национальной враждебности, которые так резко отличали Киевский университет впоследствии, тогда еще были в зародыше или по крайней мере не смели проявляться слишком рельефно при зорком наблюдении генерал-губернатора Д. Г Бибикова» [15, с. 478].

Історик ділився цікавими думками щодо заходів влади відносно русифікації: «Тогдашнее стремление правительственных элементов к обрусению края произвело то, что поляки не смели себя называть поляками, а называли католиками, что выходило забавно: слово «католики» в Киевском крае теряло свое повсеместное значение вероисповедания и стало означать как бы какую-то национальность; но, отличая себя католиком, поляк, однако, ни за что бы не назвал себя русским, потому что в этом крае и слово «русский», наоборот, перешло как бы в значение вероисповедания. Этим, собственно, только и ограничивалось тогдашнее обрусение» [15, с. 478].

М.І. Костомаров відзначав: «Поляки все-таки исключительно говорили по-польски и не хотели знать по-русски; приобретая знание русского языка поневоле в училище, поляк считал как бы нравственною необходимостью поскорее забыть его. Интеллигентный язык во всем крае был исключительно польский, и даже крестьяне поневоле должны были усваивать его. Иначе и быть не могло там, где огромная масса малорусского православного народа оставалась в порабощении у польских панов-католиков и где самый закон империи давал последним столько прав над первыми» [15, с. 478].

Переказував М. І. Костомаров свої спостереження про кращу підготовку польського студентства: «Судя по экзаменам как вступительным, так и переводным, я имел случай вывести заключение, что поляки вступали в университет с лучшею подготовкой, чем русские, и это зависело уже не от школьного учения, а от первоначального домашнего воспитания. Малорусское юношество, уроженцы левой стороны Днепра, за исключением немногих, одаренных особыми выдающимися талантами, отличались какою-то туповатостью, ленью и апатией к умственному труду» [15, с. 479].

Промовисто яскраву характристику тієї доби та атмосфери стосунків між студентами різних таборів Університету Св. Володимира навів у спогадах тодішній студент В. Г Авсєєнко. Поцитуємо його докладніше. В. Г. Авсєєнко спогадував: «В эпоху предшествовавшую восстанию [польське національне визвольне повстання 1863-1864 років проти панування Російської імперії - О.Т.], киевский университет был из самых многолюдных. Число студентов значительно переходило за тысячу, тогда как после восстания сразу сократилось до 400 с чем то. Это дает понятие, как велико было число поляков. Польский язык преобладал. Несмотря на русское преподавание и русское управление, поляки держали себя в положении господствующей национальности и, надо прибавить, что такое положение опиралось не на одном только численном преобладании. Юго-западный край в то время был чисто польский край. Польское дворянство, богатое, образованное, сплоченное в солидарную массу, владело двумя третями поземельной собственности, дававшей отличный доход, и с помощью крепостного права держало в безусловной зависимости коренное русское [українське - О. Т.] население. Здесь, на благодатной почве Украины, отношения помещиков к крестьянам издавна приняли чисто феодальный характер. Поляки были завоеватели, утвердившие свое господство после продолжительной кровавой борьбы. От Хмельницкого до гайдамаччины, край был постоянно заливаем кровью... .» [1, с. 729].

«Разность не только племенная и сословная, но и вероисповедная, кровавые призраки крестьянских и казацких восстаний, необходимость пользоваться евреями, как посредствующей связью между шляхтой и народом - все это до такой степени обостряло отношения между помещиками и крестьянами, что здесь крепостное право получило характер, какого оно не имело нигде более, не только на Руси, но и в Западной Европе» [1, с. 730], - продовжував оповідати В. Г. Авсєєнко.

«В сороковых годах, Киев сделался главным центром украинофильства. Это была еще очень молодая, неорганизованная сила, выступившая не столько в отпор польской идее, сколько во имя общих освободительных начал, общего протеста против государственной централизации. Последнее значение определялось тем яснее, что русская власть относилась к украинофилам очень подозрительно и строго. В конце пятидесятых годов, обе идеи, польская и украинофильская, стояли лицом друг против друга, под общей опалой власти; последняя считалась даже опальнее, потому что была вполне демократическая... В виду уже сильно обнаруживавшегося политического брожения, взаимное отношение обеих партий получало существенную важность. Если б украинофилы дали увлечь себя полякам, восстание разыгралось бы в несравненно больших размерах, могло бы иметь более серьезный, во всяком случае более кровавый исход» [1, с. 730-731], - відслідковував В. Г. Ав- сєєнко. «Подъем польского элемента в университете с 1861 года стал особенно заметен благодаря тому, что как раз в это время была отменена студенческая форма. Явились тотчас национальные костюмы, под которыми отличать поляка от малоросса было гораздо легче, чем под форменными сюртуками. Вид аудиторий и коридоров совершенно изменился. [...] Поляки, сыновья богатых местных помещиков, особенно старались отличаться аристократическою внешностью и манерами. С отменою формы все эти господа куда-то исчезли. Отчасти их унесли быстро назревавшие в Варшаве события [...]; отчасти, может быть, они были запуганы преобладающей массой серых и рыжих свиток, чамарок, смазаных сапогов и лохматых голов, наполнивших аудитории вслед за отменой формы. Университет демократизировался как бы по мановению волшебного жезла - и не по одному только внешнему виду»[1, с. 732], - пригадував В. Г. Авсєєнко.

«В польской партии, державшейся до сих нор неизменно самых непримиримых шляхетских тенденций, обнаружилось замечательное явление: горсть молодежи, сблизившись с украинофилами, сумела отрешиться от этих тенденций и выступила с радикально-демократической программой, оскорбившей самым чувствительным образом старую польскую партию. Во главе отщепенцев стоял студент Рыльский, очень энергическая и интересная личность, одна из тех личностей, которые как будто нарочно созданы для того, чтоб вобрать в себя что-то новое, еще незаметное для других, и дать ему форму. Не знаю, какая судьба постигла впоследствии этого замечательного человека - говорили, что он принял православие и женился на простой казачке,- но роль его в киевском университете в 1861-1863 гг. была очень влиятельная.... Ненависть к нему поляков была беспредельная; рассказывали, что его хотели убить. Энергия, с какой он изобличал шляхетскую подкладку зачинавшегося движения, без сомнения немало содействовала тому, что с 1861 года взаимные отношения поляков и русских в стенах университета приняли чрезвычайно острый характер. Дело доходило до угроз варфоломеевской ночью, и я помню, что мы одно время принимали серьезные меры предосторожности, собирались на ночь большими группами, и баррикадировали двери и окна... В аудиториях, в сборной и читальной залах, поляки и русские держались, как два враждующие лагеря; готовилась борьба за обладание университетом, противники косились друг на друга, выжидая событий.

С конца 1862 года университет стал быстро пустеть. Еще раньше, по-одиночке, поляки начали куда-то исчезать; перед зимними каникулами дезертирство усилилось, а после нового года большинство поляков не возвратилось» [1, с. 732-733], - оповідував В. Г Авсєєнко.

Наведені цитати із спогадів М. І. Костомарова та В. Г. Авсєєнка виразно засвідчили особливу атмосферу в Університеті Св. Володимира, такою ж була і атмосфера в аудиторіях О. І. Ставровсько- го. Професор Ставровський, як вірнопідданий Російської імперії, всім своїм єством та діяльністю уособлював свою лояльність до влади, отримав висловлення монаршого благовоління як подяку від імператора, ордени Св. Станіслава 2-го та 3-го ступенів за викладання історії в Київському кадетському [44, с. 620], послідовно підтримував анти- польський табір. Зрозуміло, що в окреслених вище обставинах лекції професора Ставровського не могли користуватися популярністю серед переважно студентів-поляків, хоча за відгуками його слухачів вони відзначалися цікавим викладом.

У магістерській дисертації «Рассуждение о значении средних веков в отношении к новейшему времени» [29] О. І. Ставровський виклав своє розуміння історії середніх віків та її головні елементи. Магістерську дисертацію О. І. Ставровського, яку він захистив у 1842 р., детально проаналізував С. І. Лиман [20], який підкреслив, що професор Московського університету Т. М. Грановський, російський історик-медієвіст, який заклав основи наукової розробки західноєвропейського середньовіччя в Російській імперії, розпочав викладати історію середніх віків у 1839 р., на два роки пізніше за О. І. Ставровського, на три роки пізніше за нього у 1845 р., захистив магістерську дисертацію, і що на ці факти варто зважати історіографам при вивченні особистих стосунків двох медієвістів [20, с. 32]. Уважно й прискіпливо вивчаючи монографію О.І. Ставровського С. І. Лиман зазначає, що її текст цілком відповідав її заголовку, а саме питання про значення середніх віків у всесвітній історії було надзвичайно актуальним [17, с. 174].

Попередник О.І. Ставровського на кафедрі всесвітньої історії Університету Св. Володимира український історик, ординарний професор кафедри всесвітньої та російської історії, декан першого історико-філологічного відділення філософського факультету Університету Св. Володимира в травні 1835 - грудні 1836 рр., ректор Університету Св. Володимира в грудні 1836 - квітні 1837 рр., один із засновників школи істориків Університету Св. Володимира Володимир Францович Цих [45] у своїй магістерській дисертації «Решение вопроса: По причине беспрестанного умножения массы исторических сведений и распространения объема истории, не оказывается ли нужным изменить обыкновенный способ преподавания сей науки и какой он должен быть именно, как вообще, так и особенно в университетах?» підкреслював, що середні віки «представляют собой настоящий хаос для историка» [48].

О.І. Ставровський при визначенні ваги середніх віків запозичив, як і багато його сучасників, певні висновки у Франсуа-П'єра-Гільйома Гізо [13] , французького державного і політичного діяча, дипломата, одного із найвпливовіших істориків свого часу, автора праць з історії Європи, Франції, який досліджував проблеми представницького правління, процеси еволюції земельної власності, їх роль у формуванні соціальної структури та політичного устрою, курси лекцій якого із нової історії стали основою його праць про історію цивілізацій в Європі, Франції, були новаторською спробою створення цілісної схеми історичного розвитку Європи від середньовіччя до нового часу. Варто наголосити, що праці Франсуа Гізо справили довготривалий вплив на російську та українську історичну школу ХІХ-ХХ ст., особливо на фахівців із всесвітньої історії, зокрема викладачів Харківського та Київського університетів Володимира Францевича Циха, Михайла Михайловича Луніна, Михайла Назаровича Петрова, Івана Васильовича Лучицького.

За висновками С. І. Лимана, магістерська дисертація О.І. Ставровського, незважаючи на компілятивність її певних положень, у цілому відповідала рівню історичної науки 1840-х років в Російській імперії, в іншому випадку її захист як магістерської дисертації не міг би взагалі відбутися. Це було перше дисертаційне дослідження в Університеті Св. Володимира, яке було повністю присвячене західноєвропейській середньовічній історії [20, с.35-36]. Її автор навів у монографії коротку історіографію історії середніх віків, погляди відомих сучасних йому вчених, що, за словами знаного медієвіста Ф. Я. Фортинського, у дисертації «обнаруживает достаточное для своего времени знакомство с исторической литературой Германии и Франции» [44, с. 622]. Основна частина монографії була нарисом ключових проблем середньовіччя, підпорядкованим хронології подій тієї доби, тому монографію О. І. Ставровського можна розглядатися як основу загального курсу його лекцій, що дозволяє говорити про навчальні завдання монографії, яка мала 197 сторінок тексту, що значно перевищувало обсяг більше десятка магістерських і докторських дисертацій, виданих в українських землях Російської імперії до початку 1860-х рр., цілком чи частково присвячених історії середніх віків [20, с. 37].

Як підкреслює С. І. Лиман, деякі положення магістерської дисертації О. І. Ставровського не втратили своєї актуальності і у наш час. Зокрема, визнання епохи середньовіччя як часу формування сучасних О. І. Ставровському суспільних структур, критика спроб зображувати середньовіччя епохою повного занепаду науки, прагнення пояснювати процес зміни політичних порядків «переворотом у власності». У деяких випадках О. І. Ставровський передбачав висновки медієвістів Російської імперії другої половини ХІХ ст. із питань про сутність феодалізму, передбачливо вказуючи на соціально- економічні аспекти цієї проблеми [20, с. 37].

Підсумуємо, без сумніву О. І. Ставровський був людиною свого часу, майже вся його науково- педагогічна діяльність проходила в роки царювання Миколи I. Погоджуємося із думкою С. І. Лимана про те, що О. І. Ставровський вичерпав свій науковий потенціал раніше своєї відставки, а пристрасть до карткових ігор та захист університетського пансіонерства доповнили його моральний портрет. Він протидіяв у 1842-1848 рр. одержанню докторантури в Університеті Св. Володимира С. С. Гогоцькому, фахівцю із середньовічної філософії, українському філософу, історику філософії, представнику київської духовно-академічної філософської школи, професору Університету Св. Володимира у 1851-1886 рр. Вище окреслена позиція О. І. Ставровського вплинула і на те, що не склалася наукова доля В. Г. Авсєєнка у стінах Університету Св. Володимира [20, с. 36]. Варто також вважати справедливими критичні відгуки згаданих мемуаристів-сучасників про історика.

Проте майже єдина наукова праця О.І. Став- ровського - магістерська дисертація у цілому відповідала рівню історичної науки 1840-х років в Російській імперії, була перший дисертаційним дослідженням в Університеті Св. Володимира, яке було повністю присвячене західноєвропейській середньовічній історії, у праці була дана коротка історіографія історії середніх віків, наведені погляди відомих сучасних йому вчених, що виявляло його обізнаність із історичною літературою Німеччини та Франції, основна частина монографії була нарисом ключових проблем середньовіччя, який можна розглядати як основу загального курсу лекцій історика, дисертація мала 197 сторінок тексту, що значно перевищувало обсяг магістерських і докторських дисертацій, виданих в українських землях Російської імперії до початку 1860-х р. Деякі положення магістерської дисертації О. І. Ставров- ського не втратили своєї актуальності і у наш час, а в деяких випадках вчений передбачив висновки медієвістів Російської імперії другої половини ХІХ ст. Враховуючи все вище окреслене, ми поділяємо думку С. І. Лимана, що настав час по-іншому розставити акценти у поверхових оцінках творчості О. І. Ставровського, які дісталися у спадщину від історіографії ХХ ст. про «бездарного Ставровского», який мав «мало общего с наукой».

Висновки. Глибоке знання предмета, надзвичайна пам'ять, талант лектора дозволяли вважати В. Ф. Циха викладачем європейського рівня. Професор Цих свої лекції читав із майстерністю оратора, спираючись на новітні дослідження, знайомив слухачів із джерелами, одним із перших застосував критичний метод у вивченні та опрацюванні джерел, надавав великого значення внутрішній історії. Він був ідеалом для студентів, які характеризували його як людину сучасну і вчену, дуже поважали за майстерність й високий рівень викладання всесвітньої історії. Наукова спадщина вченого, висловлені ним думки з питань античності, середньовіччя, історіографії свідчать про те, що В. Ф. Цих був глибоким і ерудованим вченим з неординарним підходом до історії як науки, вніс свій вклад у розвиток освіти і науки на українських землях Російської імперії 30-х років XIX ст. в цілому. Для свого часу Володимир Францович Цих був взірцем людини, викладача, науковця. Представник школи істориків Університету Св. Володимира професор Олександр Іванович Ставровський присвятив Університету Св. Володимира тридцять років свого життя та науково-педагогічної діяльності, протягом цього часу мав безпосереднє відношення до становлення школи істориків Університету Св. Володимира у ХІХ ст. та стояв біля її витоків, започатковував її традиції, вніс свій вклад у розвиток освіти і науки на українських землях Російської імперії у 30-ті - 60- ті роки XIX ст. Пошановуючи викладачів кафедри всесвітньої історії Університету Св. Володимира В. Ф. Циха та О. І. Ставровського, проаналізувавши історіографію, створену про них із другої третини ХІХ ст. до початка ХХІ ст. включно, вивчивши їхні життєві шляхи, педагогічну й наукову діяльність та наукову спадщину, маємо висновувати, що своєю діяльністю вони започаткували перший період становлення школи істориків закладу, який тривав від його відкриття у 1834 р. до середини ХІХ ст., заклали традиції культу знань, високої ерудиції, загальної культури, прагнення творити, фахово виховувати і навчати, були серед фундаторів української національної історичної освіти і науки.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

1. Авсеенко В. Г. Школьные годы.: Отрывок из воспоминаний. 1852-1862. [Текст] / В. Г. Авсеенко // Исторический вестник, 1881. - Ч. 4. - С. 707-734.

2. Бузескул В. П. Всеобщая история и ее представители в России в XIX - начале XX вв. [Текст] / В. П. Бузескул. - Ленинград: Изд-во АН СССР, 1929. - Ч. 1. - 218 с.

3. Бузескул В. О лекциях В. Ф. Цыха, профессора Харьковского университета в 30-х годах прошлого века [Текст] /В. П. Бузескул. // Сборник Харьковского историко-филологического общества, 1913. - Т. ХІХ. - С. 188-190.

4. Бузескул В. П. О лекциях В. Ф. Цыха, профессора Харьковского университета в 30-х годах прошлого века [Текст] / В. П. Бузескул. - Харьков, 1910. - 7 с.

5. Владимирский-Буданов М. Ф. История Императорского Университета св. Владимира [Текст] /М. Ф. Владимирский-Буданов. - Киев: Тип. Имп. ун-та св. Владимира, 1884. - Т.1. - 674 с. - С. 107-113.

6. Вязигин А. С. Цых Владимир Францевич /Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805-1905) [Текст] / А.С. Вязигин / Под ред. М.Г. Халанского и Д.И. Багалея. - Харьков, 2007. - С. 257-259.

7. Гельвих А. Лоренц Фридрих [Текст] / А.Гельвих//Русский биографический словар А.А. Половцовав 25 томах.-Санкт-Петербург,1914.- Т. 10: Лабзина - Ляшенко. - С. 693-694.

8. Замыслова Е .Е. Н. В. Гоголь-историк и его «соперник» В. Ф. Цых [Текст] / Е.Е. Замислова // Электронный научный журнал Факультета журналистики МГУ имени М.В. Ломоносова: История литературы и публицистики. - Москва: МГУ імені М. В. Ломоносова. - 2015. - Выпуск №3. - Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.mediascope.ru/1816

9. Из воспоминаний студента Н. //Харьковский университет XIX - начале ХХ века в воспоминаниях его профессоров и воспитанников [Текст] . - Т. 1. - Харьков, 2008. - С. 99-130. - С. 101-102.

10. Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805-1905) [Текст] / Под ред. М. Г. Халанского, Д. И. Багалея. - Харьков: Тип. А. Дарре, 1908. - V, 558, XII с.

11. Історичний факультет Київського національного університету (1834-2004) [Текст] /Під ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. - Київ: Прайм-М, 2004. - 354 с.

12. Кісельова Ю. А. Становлення та розвиток історіографії в Імператорському Харківському університеті: монографія [Текст] / Ю. А. Кісельова. - Харьков: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2014. - 252с.

13. Кісельова Юлія. Історіографічна проблематика у наукових працях В. Ф. Циха [Текст] /Юлія Кісельова //Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Збірник наукових праць. - Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2009. - Вип. 12. - 308 с. - С. 276- 282.

14. Клименко О. В. Гізо Франсуа-П'єр-Гільйом [Текст] [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - Київ: В-во «Наукова думка», 2004. - 688 с.: іл. - Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gizo

15. Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография [Текст] / Микола Костомаров / Сост. и ист.-биогр. Очерк B. А. Замлинского; Примеч. И. Л. Бутича. - 2-е изд. - Киев: Лыбидь, 1990. - 736 с.

16. Кравец Ф. Ставровский Александр Иванович [Текст] /Ф. Кравец //Русский биографический словарь в 25 томах. - Том XIX. Смелов- ский - Суворина. - Санкт-Петербург: Тип. Товарищества Общественная Польза, 1909. - 620. - С. 310-311.

17. Лиман С. И. Идеи в латах: Запад или Восток? Средневековье в оценках медиевистов Украины (1804 - первая половина 1880-х гг.) [Текст] / С. И. Лиман. - Харьков : ХГАК, 2009. - 688 с. - С. 180, 184-185.

18. Лиман С. І. З історії «кадрового конфлікту» у київській університетській медієвістиці першої половини 1860-х рр.: О. І. Став- ровський проти В. Г. Авсєєнка [Текст] / С. И. Лиман // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки, 2013. - Том 23. - С. 144-160.

19. Лиман С. І. Історія середніх віків у творчості та навчальних курсах Володимира Францовича Циха (1805-1837) [Текст] / С. І. Лиман // Вісник Харківської державної академії культури. - 2012. - Вип. 38. - С. 15-24.

20. Лиман С. І. Історія середніх віків у творчості та навчальних курсах професора Київського університету Олексія Івановича Став- ровського (1811-1882 рр.) [Текст] / С. І. Лиман // Вісник Харківської державної академії культури. - 2011. - Вип. 33. - С. 29-40.

21. Очерки истории исторической науки в СССР [Текст]. - Москва: Изд-во АН СССР, 1961. - Т. 2.

22. Ректори Київського університету 1834-2006 [Текст] / КНУТШ; В. В. Скопенко, В. А. Короткий, Т. В. Табенская, И. И. Тищенко, Л. Шевченко. - Київ: Либідь, 2006. - С. 60-61.

23. Речи, произнесенные при погребение ректора и профессора всеобщей истории в Императорском университете Св. Владимира Владимира Францевича Цыха, 21 апреля 1837 года. [Текст]. - Москва, 1837. - С. 16-22.

24. Романович-Славатинський А. В. /Биографический словарь профессоров и преподавателей Университета Св. Владимира (18341884) [Текст] / Составлен и издан под. ред. В. С. Иконникова. - Киев: Тип. Ун-та Св. Владимира, 1884. - С. 580-583.

25. Романович-Славатинський А. В. Моя жизнь и академическая деятельность. Воспоминания и заметки. 1832-1884 гг. [Текст] / A. В. Романович-Славатинський // Вестник Европы, 1903. - Ч.5. - С. 181-205.

26. Рудаков В. Главный педагогический институт [Текст] /В. Рудаков// Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона. - Санкт- Петербург, 1893. - Т. VШa: Германия - Го. - С.787-788. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/ Главный_педагогический_институт

27. Рудаков В. Цых Владимир Францевич [Текст] /В. Рудаков //Русский биографический словарь. - Санкт-Петербург, 1901. - Т. 19. - C. 496-497.

28. Ручинська Оксана. Біля витоків харківського антикознавтства: Володимир Францевич Цих [Текст] /Оксана Ручинська // Украс: Історія, культура, мистецтво: українсько-сербський збірник. - Харьков: Темпора, 2009. - Випуск 4. - С. 49-58.

29. Ставровский А. И. Рассуждение о значении средних веков в отношении к новейшему времени [Текст] / А. И. Ставровский. - Киев: Тип. ун-та, 1841. - 197 с.

30. Ставровский Александр Иванович [Текст] // Энциклопедическийсловарь Брокгауза Эфрона. -Санкт-Петербург,1900.- Т. 31. - П/т. 61. - С. 387.

31. Стельмах С. П. Цих Володимир Францович [Текст] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. - Київ: Наук. думка, 2013. - Т. 10 : Т - Я. - С. 480.

32. Стельмах С. П. Нібур Бартольд-Георг [Текст] [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: B. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - Киев: В-во «Наукова думка», 2010. - 728 с.: іл. - Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Nibur_B

33. Стельмах С. П. Гердер Йоган-Готфрід[Текст] [Електронний ресурс] //Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.:

B. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - Київ: В-во «Наукова думка», 2004. - 688 с.: іл. - Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gerder_Y

34. Стельмах Сергій. Історична думка в Україні XIX- початку XX ст. [Текст] /С. Стельмах. - Київ: ВЦ «Академія», 1997. - 175 с.

35. Стельмах Сергій. Історична наука в Україні епохи класичного історизму (ХІХ - початку ХХ століття): Монографія [Текст] /

C. Стельмах. - Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. - 378 с.

36. Тарасенко Ольга. Внесок наукової школи істориків Київського університету у становлення національної історичної освіти і науки [Текст] / Ольга Тарасенко / Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції «Образ епохи. Культурне середовище Києва кінця ХІХ - початку ХХ ст.». Київ, Будинок вчених НАН України 20-22 листопада 1995 р. Міжнародний Фонд «Відродження», 1995. - С. 152-154.

37. Тарасенко Ольга. Становлення та розвиток історичної освіти та науки у Київському університеті у 1834-1884 рр. [Текст] / Ольга Тарасенко. - Київ: Логос, 1995. - 276 с.

38. Тарасенко Ольга. Класична наукова школа істориків Київського університету Св. Володимира у ХІХ ст. [Текст] / Ольга Тарасенко / Історія. Частина І: Тези та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів. Міжнародна асоціація україністів, Національна академія наук України, 1996. - С. 225-228.

39. Тарасенко О. О. З історії становлення та розвитку історичної освіти в Київському імператорському університеті Св. Володимира (до 175 річчя від дня заснування) [Текст] / О. О. Тарасенко // Історична думка, № 1(2), 2010. - 59 с. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://elibrary.kubg.edu.Ua/6385/1/O_Tarasenko_IS.pdf )

40. Тарасенко О. О.. Музей старожитностей Університету Св. Володимира у вивченні історії українського народу (до 170-річчя заснування) [Текст] / О. О. Тарасенко // Сумська старовина, 2007. Вип. 23. - С. 78-83.

41. Тарасенко О. О. Спогади В. Г. Авсєєнка про істориків Університету Св. Володимира / О. О. Тарасенко // Науково-теоретичний альманах «Грані». - 2016. - Т. 19. - 2(130). - С. 81-89.

42. Тарасенко О. О. Спогади Миколи Костомарова (школа істориків Університету Св. Володимира) [Текст] / О. О. Тарасенко // Науково-теоретичний альманах «Грані». - 2015. - Т. 18. - 11/2(127). - С. 97-102.

43. Устрялов Николай Герасимович (1805-1870) /Санкт-Петербургский государственный университет. Биографика. [Текст]. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bioslovhist.history.spbu.rU/component/fabrik/details/1/836.html

44. Фортинский Ф. Я. Ставровский А. И. /Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского Университета св. Владимира (1834-1884) [Текст] / Ф. Я. Фортинський / Составлен и издан. под ред.: В. С. Иконникова. - Киев: Тип. Ун-та Св. Владимира, 1884. - С. 619-622.

45. Фортинский, Ф. Я. Цых Владимир Францевич / Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета Св. Владимира (1834-1884) [Текст] / Ф.Я. Фортинський / Составлен и издан. под ред.: В. С. Иконникова. - Киев: Тип. Ун-та Св. Владимира, 1884. - С. 724-728.

46. Хрущев Д. П. Из воспоминаний [Текст] / Д.П. Хрущев //Харьковский университет XIX - начале ХХ века в воспоминаниях его профессоров и воспитанников. - Т. 1. - Харьков, 2008. - С. 166.

47. Цых В. О цели и пользе высших учебных заведений [Текст] / В. Цых / Записки и речи, читанные при открытии Императорского Университета св. Владимира, 15 июля 1834 года. - Киев, 1840. - С. 85-119.

48. Цых В. Ф. [О способе преподавания истории]. Решение вопроса: По причине беспрестанного умножения массы исторических сведений и распространения объема истории, а не оказывается ли нужным изменить обыкновенный способ преподавания сей науки и какой он должен быть именно, как вообще, так и особенно в университетах? [Текст] / В.Ф. Цых. - Харьков: Тип. ун-та, 1833. - 128 с.

49. Цых В. Ф. Несколько слов о величии духа [Текст] / В. Цих / //Украинский журнал. - 1825. - Ч. 7. - № 16. - С. 223-239.

50. Цых В. Ф. Речь Гая Мария к римскому народу: (Из Криспа Саллюстия: Bellum Iugurthinum) /Пер. с лат. В. Цыха [Текст] / В. Цих / //Украинский журнал. - 1824. - Ч. 3. - № 15. - С. 115-123.

51. Цых В. Ф. Тит Ливий с присовокуплением отрывка из его истории [Текст] /В.Ф. Цых //Украинский журнал. - 1824. - № 11. - С. 224-234. - С. 225-226.

52. Шульгин В. История Университета Св. Владимира [Текст] /В. Шульгин. - Санкт-Петербург : Тип. Рюмина и К:, 1860. - 230 с.

53. Эймонтова Р. Г. Русские университеты на грани двух эпох. От России крепостной к России капиталистической [Текст] / Р. Г. Эймонтова. - Москва: Наука, 1985. - 350 с.

REFERENCES

1. Avseenko, V. G., 1881. Shkol'nye gody.: Otryvok iz vospominanij. 1852-1862 [School years.: An excerpt from memories. 1852-1862]. Istoricheskij vestnik 4, 707-734 (in Russian).

2. Buzeskul, V. P, 1929. Vseobshhaja istorija i ejo predstaviteli v Rossii v XIX - nachale XX vv. [General history and its representatives in Russia in the XIX - at the beginning of the XX centuries]. Leningrad: Izd-vo AN SSSR, 1; 218 (in Russian).

3. Buzeskul, V. P, 1913. O lekcijah V. F. Tsykha, professora Har'kovskogo universiteta v 30-h godah proshlogo veka [About the lectures of V.F. Tsykh, a Professor of the Kharkov University in the 30s of the last century]. Sbornik Har'kovskogo istoriko-filologicheskogo obshhestva XIX, 188-190. (in Russian).

4. Buzeskul, V. P. O lekcijah V. F. Tsykha professora Har'kovskogo universiteta v 30-h godah proshlogo veka [About the lectures of V.F. Tsykh, a Professor of the Kharkov University in the 30s of the last century]. Kharkov. 7 (in Russian).

5. Vladimirskij-Budanov, M.F., 1884. Istorija Imperatorskogo Universiteta sv. Vladimira [History of the Imperial University of St. Vladimir]. Kiev: Tip. Imp. un-ta sv. Vladimira, 1;. 674; 107-113 (in Russian).

6. Vjazigin, A. S., 2007. Tsykh Vladimir Francevich [Tsykh Vladimir Frantsevich]. Istoriko-filologicheskij fakul'tet Har'kovskogo universiteta za pervye 100 let ego sushhestvovanija (1805-1905). Pod red. M.G. Halanskogo i D.I. Bagaleja. Kharkov. 257-259 (in Russian).

7. Gel'vih, A., 1914. Lorenc, Fridrih [Lorenz Friedrich]. Russkij biograficheskij slovar' A. A. Polovcova v 25 tomah. Sankt-Peterburg, 10: Labzina - Ljashenko. 693-694 (in Russian).

8. Zamyslova, E. E., 2015. N. V. Gogol'-istorik i ego «sopernik» V.F. Tsykh. [N. V. Gogol-historian and his «rival» V.F. Tsykh]. Jelektronnyj nauchnyj zhurnal Fakul'teta zhurnalistiki MGU imeni M.V. Lomonosova: Istorija literatury i publicistiki. Moscow: MGU imeni M. V. Lomonosova. 3. Acsess: http://www.mediascope.ru/1816 (30 lypnya 2017 r.). (in Russian).

9. Iz vospominanij studenta N., 2008. Har'kovskij universitet XIX - nachale XIX veka v vospominanijah ego professorov i vospitannikov [From the memories of student N.]. 1, 99-130. Kharkov (in Russian).

10. Istoriko-filologicheskij fakul'tet Har'kovskogo universiteta za pervye 100 let ego sushhestvovanija (1805-1905) [Historical and Philological Faculty of Kharkov University for the first 100 years of its existence (1805-1905)]. Pod red. M.G. Halanskogo, D.I. Bagaleja. Kharkov: Tip. A. Darre, 1908. V, 558, XII (in Russian).

11. Istorychnyy fakul'tet Kyyivs'koho natsional'noho universytetu (1834-2004) [Faculty of History of Kyiv National University (1834-2004)]. Pid red. prof. H. D. Kaz'myrchuka. Kiev: Praym-M, 2004. 354 (in Ukraine).

12. Kisel'ova, Yu. A., 2014. Stanovlennya ta rozvytok istoriohrafiyi v Imperators'komu Kharkivs'komu universyteti: monohrafiya [Formation and development of historiography at the Imperial Kharkiv University: monograph]. Kharkiv: KhNU imeni V.N, Karazina, 252 (in Ukraine).

13. Kisel'ova, Yuliya, 2009. Istoriohrafichna problematyka u naukovykh pratsyakh V. F. Tsykha [Historiographic problems in the scientific works of V. F. Tsykh]. Aktual'ni problemy vitchyznyanoyi ta vsesvitn'oyi istoriyi: Zbirnyk naukovykh prats'. Kharkiv: KhNU imeni V. N. Karazina, 12, 308; 276-282 (in Ukraine).

14. Klymenko, O. V., 2004. Hizo Fransua-Pyer-Hil'yom [Gizo Francois-Pierre-Guillaume]. Entsyklopediya istoriyi Ukrayiny 2: H-D / Redkol.: V. A. Smoliy (holova) ta in. NAN Ukrayiny. Instytut istoriyi Ukrayiny. Kiev: V-vo «Naukova dumka», 688. Access: http://www.history.org. ua/?termin=Gizo (30 lypnya 2017 r.). (in Ukraine).

15. Kostomarov, N. I., 1990. Istoricheskie proizvedenija. Avtobiografija [Historical works. Autobiography]. Sost. i ist.-biogr. ocherk V. A. Zamlinskogo; Primech. I. L. Buticha. 2-e izd. Kiev: Lybid', 736 (in Russian).

16. Kravec, F., 1909. Stavrovskij Aleksandr Ivanovich [Stavrovsky Alexander Ivanovich]. Russkij biograficheskij slovar' v 25 tomah XIX. Smelovskij-Suvorina. b.: Tip. Tovarishhestva Obshhestvennaja Pol'za, 310-311 (in Russian).

17. Liman, S. I., 2009. Idei v latah: Zapad ili Vostok? Srednevekov'e v ocenkah medievistov Ukrainy (1804 - pervaja polovina 1880-h gg.). [Ideas in lats: West or East? The Middle Ages in the assessments of medievalists in Ukraine (1804 - the first half of the 1880's).]. Kharkov: HGAK, 688 (in Russian).

18. Lyman, S. I., 2013. Z istoriyi «kadrovoho konfliktu» u kyyivs'kiy universytet^s'kiy mediyevistytsi pershoyi polovyny 1860-kh rr.: O. I. Stavrovs'kyy proty V. H. Avsyeyenka [From the history of «personnel conflict» in the Kyiv University medievistry of the first half of the 1860's: O. I. Stavrovskyy against V.G. Avseyenko]. Naukovi pratsi Kamyanets'-Podil's'koho natsional'noho universytetu imeni Ivana Ohiyenka: Istorychni nauky 23, 44-160 (in Ukraine).

19. Lyman, S. I., 2012. Istoriya serednikh vikiv u tvorchosti ta navchal'nykh kursakh Volodymyra Frantsevycha Tsykha (1805-1837) [The Middle Ages history in the works and training courses of Volodymyr Frantsovych Tsykh (1805-1837)]. Visnyk Kharkivs'koyi derzhavnoyi akademiyi kul'tury 38, 15-24 (in Ukraine).

20. Lyman, S. I., 2011. Istoriya serednikh vikiv u tvorchosti ta navchal'nykh kursakh profesora Kyyivs'koho universytetu Oleksiya Ivanovycha Stavrovs'koho (1811-1882 rr.). [The Middle Ages history in the works and training courses of Professor of Kyiv University Olexiy Ivanovych Stavrovskyy (1811-1882)]. Visnyk Kharkivs'koyi derzhavnoyi akademiyi kul'tury 33, 29-40 (in Ukraine).

21. Ocherki istorii istoricheskoj nauki v SSSR [ Essays on the history of historical science in the USSR]. 1961. Moscow: Izd-vo AN SSSR, 2 (in Russian).

22. Rektory Kyyivs'koho universytetu 1834-2006 [Rectors of Kyiv University 1834-2006]. 2006. KNUTSh; V. V. Skopenko, V. A. Korotkyy, T. V. Tabenskaya, Y. Y. Tyshchenko, L. Shevchenko. Kyiv: Lybid', 60-61 (in Ukraine).

23. Rechi, proiznesennyj pri pogrebenie rektora i professora vseobshhej istorii v Imperatorskij universitete Sv. Vladimira Vladimira Francevicha Tsykh, 21 aprelja 1837 goda., 1837. [Speeches, uttered at the burial of the Rector and Professor of World History at the Imperial University of St. Vladimir Volodymyr Franzevich Tsykh]. Moscow, 6-22 (in Russian).

24. Romanovich-Slavatinskij, A. V., 1884. Biograficheskij slovar' professorov i prepodavatelej Universiteta Sv. Vladimira (1834-1884) [Romanovich-Slavatinskij, A. V.]. Sostavlen i izdan pod. red. V. S. Ikonnikova. Kiev: Tip. Un-ta Sv. Vladimira, 580-583 (in Russian).

25. Romanovich-Slavatinskij, A. V., 1903. Moja zhizn' i akademicheskaja dejatel'nost'. Vospominanija i zametki. 1832-1884 gg. [My life and academic activity. Memories and notes. 1832-1884]. Vestnik Evropy 5, 181-205 (in Russian).

26. Rudakov, V., 1893. Glavnyj pedagogicheskij institut [Chief Pedagogical Institute]. Jenciklopedicheskij slovar' Brokgauza i Efrona. Sankt- Peterburg, T. VIIIa: Germanija - Go. 787-788. Access: https://ru.wikisource.org/wiki/JeSBE/Glavnyj_pedagogicheskij_institut (30 lypnya 2017 r.). (in Russian).

27. Rudakov, V., 1901. Tsykh Vladimir Francovich [Tsykh Vladimir Francovich]. Russkij biograficheskij slovar'. Sankt-Peterburg, 19, 496-497 (in Russian).

28. Ruchyns'ka, Oksana., 2009. Bilya vytokiv kharkivs'koho antykoznavt^stva: Volodymyr Frantsevych Tsykh [Near the origins of Kharkov antiquities: Volodymyr Frantsovych Tsykh]. Ukras: Istoriya, kul'tura, mystetstvo: ukrayins'ko-serbs'kyy zbirnyk. Kharkiv: Tempora, 4, 49-58 (in Ukraine).

29. Stavrovskij, A. I.,1841. Rassuzhdenie o znachenii srednih vekov v otnoshenii k novejshemu vremeni [Discourse on the importance of the Middle Ages in relation to the newest time]. Kiev: Tip. un-ta, 197 (in Russian).

30. Stavrovskij, Aleksej Ivanovich., 1900. [Stavrovskij, Aleksej Ivanovich]. Jenciklopedicheskij slovar' Brokgauza Efrona. Sankt-Peterburg,

31. 387 (in Russian).

31. Stel'makh, S. P., 2013. Tsykh Volodymyr Frantsovych [Tsykh Volodymyr Frantsovych]. Entsyklopediya istoriyi Ukrayiny: u 10 t. redkol.: V. A. Smoliy (holova) ta in.; Instytut istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny. Kyiv: Nauk. dumka, 10 : T-Ya. 480 (in Ukraine).

32. Stel'makh, S. P., 2010. Nibur Bartol'd-Heorh [Nibur Bartol'd-Heorh]. Entsyklopediya istoriyi Ukrayiny: 7: Mi-O. Redkol.: V.A. Smoliy (holova) ta in. NAN Ukrayiny. Instytut istoriyi Ukrayiny. Kiev: V-vo «Naukova dumka», 728 . Access: http://www.history.org. ua/?termin=Nibur_B (30 lypnya 2017 r.). (in Ukraine).

33. Stel'makh, S. P., 2004. Herder Yohan-Hotfrid [Herder Yohan-Hotfrid]. Entsyklopediya istoriyi Ukrayiny: 2: H-D / Redkol.: V.A. Smoliy (holova) ta in. NAN Ukrayiny. Instytut istoriyi Ukrayiny. Kiev: V-vo «Naukova dumka», 688. Access: http://www.history.org. ua/?termin=Gerder_Y (30 lypnya 2017 r.). (in Ukraine).

34. Stel'makh, Serhiy, 1997. Istorychna dumka v Ukrayini XIX-pochatku XX st. [Historical thought in Ukraine in the XIX - at the beginning of the XX centuries]. Kyiv: VTs «Akademiya», 175 (in Ukraine).

35. Stel'makh, Serhiy, 2005. Istorychna nauka v Ukrayini epokhy klasychnoho istoryzmu (XIX - pochatku XX stolittya): Monohrafiya [Historical science in Ukraine in the era of classical historicism (the XIX - beginning of the XX centuries): Monograph]. Kyiv: Vydavnycho- polihrafichnyy tsentr «Kyyivs'kyy universytet», 378 (in Russian).

36. Tarasenko, Olha, 1995. Vnesok naukovoyi shkoly istorykiv Kyyivs'koho universytetu u stanovlennya natsional'noyi istorychnoyi osvity i nauky [Contribution of the scientific school of historians of Kyiv University to the formation of national historical education and science]. Zbirnyk tez dopovidey Mizhnarodnoyi naukovoyi konferentsiyi «Obraz epokhy. Kul'turne seredovyshche Kyyeva kintsya XIX - pochatku XX st.». Kyiv, Budynok vchenykh NAN Ukrayiny 20-22 lystopada 1995 r. Mizhnarodnyy Fond «Vidrodzhennya», 152-154 (in Ukraine).

37. Tarasenko, Olha, 1995. Stanovlennya ta rozvytok istorychnoyi osvity ta nauky u Kyyivs'komu universyteti u 1834-1884 rr. [Formation and development of historical education and science at the Kyiv University in 1834-1884]. Kyiv: Lohos, 276 (in Ukraine).

38. Tarasenko, Olha, 1996. Klasychna naukova shkola istorykiv Kyyivs'koho universytetu Sv. Volodymyra u XIX st.[ Classical scientific school of historians of Kyiv St. Volodymyr University in the XIX century]. Istoriya. Chastyna I: Tezy ta povidomlennya III Mizhnarodnoho konhresu ukrayinistiv. Mizhnarodna asotsiatsiya ukrayinistiv, Natsional'na akademiya nauk Ukrayiny, 225-228. (in Ukraine).

39. Tarasenko, O. O., 2010. Z istoriyi stanovlennya ta rozvytku istorychnoyi osvity v Kyyivs'komu imperators'komu universyteti Sv. Volodymyra (do 175 richchya vid dnya zasnuvannya) [From the history of the formation and development of historical education at the Kyiv Imperial University of St. Volodymyr (175 years since the founding)]. Istorychna dumka 1(2), 59. Access: http://elibrary.kubg.edu.ua/6385/17O_ Tarasenko_IS.pdf) (30 lypnya 2017 r.). (in Ukraine).

40. Tarasenko, O. O., 2007. Muzey starozhytnostey universytetu Sv. Volodymyra u vyvchenni istoriyi ukrayins'koho narodu (do 170-richchya zasnuvannya) [The Museum of Antiquities of the University of St. Volodymyr in the study of the history of the Ukrainian people (to the 170th anniversary of the founding)]. Cyms'ka starovyna 23, 78-83 (in Ukraine).

41. Tarasenko, O. O., 2016. Spohady V. G. Avsyeyenka pro istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra. [Memoirs of V.G.Avseyenko about historians of the University of St. Volodymyr]. Scientific and theoretical almanac «Grani» 19; 2(130), 81-89 (in Ukraine).

42. Tarasenko, O. O., 2015. Spohady Mykoly Kostomarova (shkola istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra). [Memoirs of Mykola Kostomarov (School of Historians of the University of St. Volodymyr)]. Scientific and theoretical almanac «Grani» 18; 11|2(127), 97-102 (in Ukraine).

43. Ustrjalov, Nikolaj Gerasimovich (1805-1870). [Ustrjalov Nikolaj Gerasimovich (1805-1870)]. Sankt-Peterburgskij gosudarstvennyj universitet. Biografiya. Access: http://bioslovhist.history.spbu.ru/component/fabrik/details/1/836.html (30 lypnya 2017 r.) (in Russian).

44. Fortinskij, F. Ja., 1884. Stavrovskij Alexsey Ivanovich. [Stavrovskij Alexsey Ivanovich]. Biograficheskij slovar' professorov i prepodavatelej Imperatorskogo Universiteta sv. Vladimira (1834-1884) Sostavlen i izdan. pod red.: V.S. Ikonnikov. Kiev: Tip. Un-ta Sv. Vladimira, 619-622 (in Russian).

45. Fortinskij, F. Ja., 1884. Tsykh Vladimir Francevich [Tsykh Vladimir Francevich]. Biograficheskij slovar' professorov i prepodavatelej Imperatorskogo universiteta Sv. Vladimira (1834-1884). Sostavlen i izdan. pod red.: V.S. Ikonnikov. Kiev: Tip. Un-ta Cv. Vladimira, 724-728 (in Russian).

46. Hrushhev, D. P., 2008. Iz vospominanij. [From memories]. Har'kovskij universitet XIX - nachale XX veka v vospominanijah ego professorov i vospitannikov 1, 166. Kharkov (in Russian).

47. Tsykh, V., 1840. O celi i pol'ze vysshih uchebnyh zavedenij. [About the purpose and use of higher educational institutions]. Zapiski i rechi, chitannye pri otkrytii Imperatorskogo Universiteta sv. Vladimira, 15 ijulja 1834 goda. Kiev, 85-119 (in Russian).

48. Tsykh, V. F., 1833. [O sposobe prepodavanija istorii]. Reshenie voprosa: Po prichine besprestanno umnozhenija massy istoricheskih svedenij i rasprostranenija objoma istorii, a ne okazyvaetsja li nuzhnym izmenit' obyknovennyj sposob prepodavanija sej nauki i kakoj on dolzhen byt' imenno, kak voobshhe, tak i osobenno v universitetah? [On the method of teaching history]. Solution of the question: Due to the incessant multiplication of the mass of historical information and the spread of the volume of history, is it not necessary to change the ordinary way of teaching this science and what should it be exactly, in general, and especially at universities?]. Kharkov: Tip. un-ta, 128 (in Russian).

49. Tsykh, V. F., 1825. Neskol'ko slov o velichii duha [A few words about the greatness of spirit]. Ukrainskij zhurnal 7.16, 223-239 (in Russian).

50. Tsykh, V. F., 1824. Rech' Gaja Marija k rimskomu narodu: (Iz Krispa Salljustija: Bellum Iugurthinum) Per. s lat. V. Tsykh. [The speech of Guy Maria to the Roman people: (From Crispus of Sallust: Bellum Iugurthinum). Translation from the Latin by V. Tsych]. Ukrainskaja zhurnal 3; 15, 115-123 (in Russian).

51. Tsykh, V. F., 1824. Tit Livij s prisovokupleniem otryvka iz ego istorii [Titus Livius with the addition of a passage from his story]. Ukinskij zhurnal 11; 224-234 (in Russian).

52. Shul'gin, V., 1860. Istorija universiteta Sv. Vladimira [History of the University of St. Vladimir]. Sankt-Peterburg: Tip. Rjumina i K:, 230 (in Russian).

53. Jejmontova, R. G., 1985. Russkie universitety na grani dvuh jepoh. Ot Rossii krepostnoj k Rossii kapitalisticheskoj [Russian universities on the verge of two epochs. From serfdom Russia to capitalist Russia]. Moscow: Nauka, 350 (in Russian).

Размещено на Allbest.ru