Вплив антикризової політики у 2014-2017 рр. на тендерну нерівність в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив антикризової політики у 2014-2017 рр. на тендерну нерівність в Україні

У статті оцінено антикризову політику української влади за 2014--2017рр. у розрізі можливого впливу на гендерну нерівність. Розглянуто висновки зарубіжних досліджень щодо негативного впливу неоліберальної антикризової політики на становище жінок. Зазначено відсутність подібного аналізу в Україні, незважаючи на актуальність проблематики. Окремо підкреслено низьку увагу вітчизняних досліджень до державної неінституційної підтримки репродуктивної праці. Відповідно до статистичних даних, виявлено поглиблення соціально-економічної ген- дерної нерівності в Україні після початку кризи 2014 р. Виокремлено ключові показники, які свідчать про поглиблення нерівності на ринку праці та у пенсійному забезпеченні. Проаналізовано, як антикризова політика влади, впроваджена з метою скорочення бюджетних видатків, спричинила ці процеси. Розглянуто гендерні аспекти заходів у сферах регулювання ринку праці та державної підтримки репродуктивної праці, а також у реформуванні державного сектору. До заходів і реформ, які структурно вплинули на становище жінок, можна віднести: замо- роження мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, реформування системи виплат на дітей і по догляду за ними, скорочення зайнятості та закриття закладів у державному секторі економіки. Показано, що така неоліберальна антикризова політика погіршила становище жінок, особливо з вразливих груп. Аналіз дозволяє виокремити деякі додаткові характеристики, які впливають на вразливість жінок: похилий вік, проживання в сільській місцевості, а також сімейні обставини, які збільшують навантаження репродуктивної праці -- наявність членів сім 'ї, які потребують догляду. Крім того, через бойові дії на Сході України виникають нові вразливі групи: внутрішньо переміщені особи та ті, які проживають поблизу або в зоні бойових дій. Незважаючи на деякі зрушення в подоланні гендерної нерівності, нечутливість до гендерного виміру в неоліберальній соціально-економічній політиці у цілому та брак уваги до державної підтримки репродуктивної праці зокрема, погіршують становище жінок і не дозволяють досягнути систематичного прогресу на шляху до гендерної рівності.

The article analyzes anti-crisis policy of the Ukrainian government between 2014 and 2017 from the perspective of possible influence on gender inequality. It reviews foreign researchers ' conclusion on the negative impact of neoliberal anti-crisis policy on women. The article highlights the absence of suggested analysis in Ukraine despite the relevance of these issues. It also emphasizes the lack of research on the issue of non-institutional state support of reproductive labor in Ukraine. Based on statistics, the article shows the intensification of socio-economic gender inequality in Ukraine after the beginning of the crisis in 2014. It distinguishes key indicators of growing inequality in labor market and pension system. The article analyzes how the anti-crisis policy of the government, implemented in order to cut budget expenses, became one of the causes of the mentioned processes. The article concentrates on gender aspects in the spheres of labor market regulation and state support of reproductive labor, and also in the state sector reform. Among policies and reforms which have structurally influenced women are: freezing the legal minimum wage and the legal subsistence minimum, reformation of social payments and subsidies for children and childrearing, cuts in employment and facilities in the public sector. Such neoliberal anti-crisis policies deteriorated the situation of women, especially those in socially vulnerable groups. The analysis allows identifying several additional characteristics that influence women's vulnerability, which are: older age, living in rural areas, as well as family circumstances that increase reproductive labor burden, i.e. having children or adults who require attendance. Besides, due to war, new vulnerable groups appear, such as internally displaced persons and people who live in or near the combat zone. The article allows to conclude that, despite some measures to overcome gender inequality, a lack of sensibility to the gender dimension in neoliberal socio-economic policy in general and the lack of attention to the state support of reproductive labor specifically deteriorate women's situation and hinder a systematic progress towards gender equality.

Keywords: gender inequality, neoliberalism, reproductive labor, gender pay gap, austerity.

З поширенням економічної кризи 2014 р. українська влада почала впроваджувати антикризову політику. Під впливом міжнародних фінансових інституцій [1] ця політика прийняла форму неоліберальної жорсткої економії (austerity) , яка зазвичай має на меті збалансувати державний бюджет: переважно за рахунок стримування та скорочення видатків [2]. Позиціонуючи антикризову політику, як технічну й нейтральну, влада не брала до уваги непропорційний вплив цієї політики на вразливі групи населення.

Як зазначають дослідниці, економічна політика, на відміну від соціальної, зазвичай є нечутливою до вимог досягнення тендерної рівності [3, р. 4], а неоліберальна антикризова політика - зокрема, оскільки її наслідки прямо суперечать цим вимогам [4, р. 734]. Дж. Рубері [4] приходить до висновку, що у цілому антикризові неоліберальні реформи після 2008 р. призвели до того, що Європейський Союз зробив суттєвий крок назад у політиці просування гендерної рівності: ця політика була кооптована, трансформована, підпорядкована та інструменталізована для досягнення інших цілей, які вписувались у неоліберальний розвиток.

Неоліберальні антикризові заходи та їх вплив на поглиблення тендерної нерівності аналізувалися зарубіжними вченими після глобальної фінансової кризи 2008 р. в Іспанії [3], Польщі [5], Великій Британії [6], Греції [7], Ірландії [8], США [9] тощо. Вони роблять висновок, що вплив антикризової політики на поглиблення тендерної нерівності зумовлений скороченням соціальних видатків [2], замороженням заробітних плат [4, р. 729; 6, р. 32], дерегуляцією ринку праці [4; 7], змінами в пенсійній системі [6] через втрату доступу або зменшення кількості ресурсів, які жінки можуть отримати від зайнятості, соціальної допомоги чи державної підтримки репродуктивної праці. При цьому ефективність неоліберальних антикризових реформ для подолання соціально - економічних наслідків кризи можна поставити під сумнів [4, р. 728; 6, р. 46].

Таким чином, соціально-економічні наслідки заходів жорсткої економії є нерівномірними. Інтенсивність цих наслідків посилюється на національному рівні - у разі боргової залежності країни від міжнародних фінансових інституцій [4, р. 733], а на рівні населення - мають негативний вплив переважно на жінок. Вони є більш негативними на перетині гендеру та інших вразливих соціальних характеристик, таких як низький клас, статус мігранта чи приналежність до етнічної меншини [2, р. 1], похилий вік [5, р. 6; 6], наявність дітей і багатодітність [5]. Усі ці фактори ще більше обмежують або зменшують доступ жінок до ресурсів.

Антикризова політика, яку українська влада почала впроваджувати у 2014 р., та її можливий вплив на гендерну нерівність залишаються поза увагою вітчизняної академічної спільноти. Наявні ж дослідження нерівного доступу до ресурсів, обумовленого фактором гендеру, переважно фокусуються на економічній активності та ринку праці [10; 11; 12], оминаючи репродуктивну працю. Остання розглядається з точки зору обмежень, які вона накладає на економічну активність жінок, з фокусом на недостатній державній інституційній підтримці репродуктивної праці [13]. Державна неінститу- ційна підтримка репродуктивної праці та її роль у підтримці жінок переважно залишається поза увагою.

Отже, загальною проблемою, яку порушує це дослідження, є брак оцінки (в академічних дослідженнях, державній політиці та суспільному дискурсі) антикризових заходів і реформ у розрізі соціально-економічної гендерної нерівності. Метою статті є: 1) оцінити динаміку соціально-економічної гендерної нерівності під час економічної кризи, яка почалась у 2014 р.; 2) проаналізувати антикризові заходи, з точки зору їх можливого впливу на гендерну нерівність у цілому; 3) визначити, які групи жінок у суспільстві є потенційно вразливішими в контексті кризи та антикризових заходів.

Динаміка гендерної нерівності після 2014 р. З часів незалежності українське суспільство завжди характеризувалося гендерною нерівністю, яка проявлялася, зокрема, у політичному та соціально-економічних вимірах Безперечно, гендерна нерівність існувала і в радянський час, проте її аналіз виходить за рамки фокусу цієї статті.. Так, жінки в Україні мають менше доступу до прийняття рішень у політиці [14] і стикаються з горизонтальною та вертикальною стратифікацією на ринку праці [10; 11; 12]. Це спричиняє нерівний доступ до соціально - економічних ресурсів і політичних важелів, які могли б покращити їхню ситуацію індивідуально чи структурно. На думку деяких дослідниць, оскільки соціально -економічне становище жінок є гіршим, ніж чоловіків, то відсутність тендерно чутливого підходу в неоліберальній макроекономічній антикризовій політиці призводить до непропорційно негативного впливу цієї політики на жінок [3]. Проаналізуємо динаміку соціально - економічних ресурсів жінок в умовах гендерної нерівності та кризи 2014 р.

Інфляція 2014-2015 рр. значно знецінила заробітну плату - одне з основних джерел економічних ресурсів українського населення. Ці тенденції проілюстровано в табл. 1 у показниках міжнародного дол Міжнародний долар - це уявна валюта, яка має таку саму купівельну спроможність, як і долар

США у Сполучених Штатах Америки в конкретний час. Вона дозволяє робити порівняння між краї-нами та в часі, беручи до уваги інфляцію та купівельну спроможність місцевої валюти. Тут і далі використовується фактор конвертування бази даних Світового банку (Див.: PPP conversion factor, private consumption (LCU per international $). URL:https://data.worldbank.org/indicator/PA.NUS.PRVT.PP?locations=UA).. Так, у 2013-2015 рр. мінімальна заробітна плата знецінилася на 31%, а середня - майже на 22%.

Таблиця 1

Заробітна плата до відрахування податків і гендерний розрив в оплаті праці, міжнародний дол.

* Розрахунки на основі гривневих показників за відповідні роки.

Джерело: розраховано автором за: Середньомісячна заробітна плата жінок і чоловіків за видами економічної діяльності. Державна служба статистикиУкраїни.ЦКЬ: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2013/gdn/Szp_ed/Szp_ed_u/arh_Szp_ed_u.html.

У табл. 1 також показано, що з початком кризи і до 2015 р. знецінилися середні заробітні плати: майже на 23% у жінок проти понад 20% у чоловіків. Середня заробітна плата жінок дещо повільніше почала відновлюватись у 2016 р. Такі тенденції призвели до зростання розриву в оплаті праці між чоловіками та жінками. У 2016 р. гендерний розрив в оплаті праці сягнув 25,3% - рекордно високого показника з 2007 р. [15, р. 43]. Ці дані відображають ситуацію лише у формальній економіці. Експерти припускають, що в тіньовій економіці гендерний розрив в оплаті праці може бути навіть більшим [16, р. 31]. Розрив в оплаті праці чоловіків і жінок почав знову зменшуватися лише у 2017 р., повернувшись до докризових показників - 22,45%.

Робота на гендерно сегрегованому ринку праці призводить до подальшої нерівності в пенсійному забезпеченні [4, р. 735; 5, р. 8; 7, р. 43]. До жовтня 2017 р. мінімальний розмір пенсії в Україні становив 1312 грн, а середній у 2017 р. - 1828 грн Середній розмір місячної пенсії та кількість пенсіонерів. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/sz/sz_u/srp_07rik_u.html. Міні-мальну пенсію отримують 67% пенсіонерів [17], а жінки, які становлять 63% пенсіонерів, отримують у середньому на 33% менше, ніж чоловіки [18]. Таким чином, знецінення середньої пенсії в міжнародних дол. на понад 37% у 2013-2016 рр.Там само. мало більший негативний вплив на становище пенсіонерок і зробило їх однією з найвразливі- ших груп населення.

Криза 2014 р. негативно й істотно вплинула на загальний добробут населення. Одним з показників соціально-економічного добробуту є кількість домогосподарств, які проживають за межею фактичного прожиткового мінімуму, що розраховується Міністерством соціальної політики України [19, с. 252-253] Міністерство соціальної політики України почало вираховувати власний прожитковий мінімум в кінці 2015 р., назвавши його “фактичним прожитковим мінімумом”. Він розраховується за тією ж методологією, що й прожитковий мінімум, але на основі актуальних цін. Проте є підстави вважати його таким, що не відповідає реальним мінімальним потребам людини (наприклад, у ньому не вра-ховано жодних витрат на оренду житла).. У 2016 р. 63,1% домого- сподарств за середньодушовими еквівалентними грошовими доходами на місяць були за межею фактичного прожиткового мінімуму. Крім того, у сільській місцевості цей показник становив 71,6%. Якщо брати до уваги не грошовий, а загальний дохід, то кількість домогосподарств за межею фактичного прожиткового мінімуму у містах і селах майже вирівнюється (переважно за рахунок сільського господарства) Дохід від продажу власної сільськогосподарської продукції у 2016 р. становив 8,1% загального доходу сільських домогосподарств проти 0,5% загального доходу міських господарств. Вартість власної сільськогосподарської продукції, яка споживається домогосподарством, становила 11 ,6% загального доходу у сільській місцевості та 1,6% - у міській [19, с. 196].. З огляду на більше навантаження сільських жінок, яке зумовлюється роботою, хатніми обов'язками та сільськогосподарською працею [20, с. 75], компенсація низьких грошових доходів під час кризи за рахунок сільського господарства, очевидно, не полегшує це потрійне навантаження.

Отже, гендерний розрив в оплаті праці та гендерний розрив у пенсіях негативно впливає на соціально-економічні ресурси жінок і цей негативний вплив загострюється під час кризи.

Антикризові заходи 2014-2017рр.: гендерний вимір. Дослідники тендерної нерівності й неоліберальної антикризової політики зазначають, що відносне погіршення становища жінок під час останніх економічних криз (таких як глобальна фінансова криза 2008 р.) спричинено не так кризою, яка зачіпає більшість населення незалежно від гендеру, як неоліберальною антикризовою політикою [3, р. 7; 4, р. 715; 7, р. 47]. Проаналізуємо антикризові заходи 2014-2017 рр. в розрізі гендерної нерівності.

Одним з кроків антикризової політики української влади було замороження мінімальної заробітної плати у 2014 р. Як і в інших країнах, де влада йшла на подібний крок, це призвело до зростання розриву в оплаті праці між жінками й чоловіками - через вертикальну та горизонтальну стратифікацію ринку праці. Такий висновок підтверджується фактом, що подвоєння мінімальної заробітної плати у 2017 р. призвело до зменшення гендерного розриву в оплаті праці до рекордно низьких 19,7% у першо-му півріччі 2017 р.10Так, допомога у зв язку з народженням дитини виплачується незалежно від тривалості відпустки по догляду. Водночас допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не ви-плачувалася матерям з моменту працевлаштування на повну ставку.. Подальше збільшення тендерного розриву в оплаті праці до 22,45% (табл. 1) могло бути зумовлене як “підтягуванням” заробітних плат у приватному секторі після їх підняття у державному секторі, так і підняттям середніх і вищих заробітних плат після зростання мінімальних.

Замороження прожиткового мінімуму, яке влада впровадила у 2014 р., також негативно вплинуло на становище жінок. До жовтня 2017 р. прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, був основою для обчислення мінімальної пенсії. Оскільки більшість людей на пенсійному забезпеченні становлять жінки, і в середньому вони отримують приблизно на третину менші пенсії, ніж чоловіки, фактичне замороження мінімальної пенсії та неналежна її індексація (внаслідок політики щодо прожиткового мінімуму) призвели до погіршення становища пенсіонерок.

Державна підтримка осіб, які піклуються про людей з інвалідністю, міжнародний дол.

Таблиця 2

Джерело: складено автором за: Закон України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалід-ністю з дитинства та дітям з інвалідністю” від 16.11.2000 р. № 2109-Ш. П^Ь:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2109-14; Постанова Кабінету Міністрів України “Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок пси-хічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного сто-роннього догляду, на догляд за ним” від 02.08.2000 р. №1192.иЯП:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF.

Гендерно обумовлений нерівний доступ до ресурсів визначається не тільки залученням до ринку праці - поточним чи минулим. Залишається питання репродуктивної праці, яка переважно відбувається поза формальною економікою, навантаження якої лягає непропорційно більше на жінок [5, р. 7; 7, р. 42] і від якої найбільше залежить залучення жінок у формальну економіку [3, с. 5]. Антикризова політика влади нега - тивно вплинула на державну політику підтримки репродуктивної праці. Майже всі соціальні виплати по догляду за людьми з інвалідністю та іншими особами, які його потребують, в Україні вираховуються від прожиткового мінімуму. Отже, замороження останнього у 2014 р. та подальша неналежна індексація призвели до знецінення державної підтримки переважно жінок, які доглядають за відповідною категорією людей. У табл. 2 показано розміри максимальних величин цієї державної підтримки в міжнародних дол.

Як показано у табл. 2, всі максимальні виплати по догляду за людьми з інвалідністю у 2013-2016 рр. знецінилися майже на 29%, якщо порівнювати їх у міжнародних дол. Це вплинуло на ресурси переважно жінок, які вимушені піклуватися про тих осіб, які потребують догляду. Якщо мінімальна заробітна плата істотно підвищилась у 2017 р., відповідної індексації прожиткового мінімуму не відбулося, що призвело до знецінення репродуктивної праці.

Однак чи не найбільший обсяг репродуктивної праці, яку виконують переважно жінки, пов'язаний з народженням дітей і доглядом за ними. Антикризова політика влади не оминула й цю сферу державної підтримки. Так, антикризовий пакет реформ скасував виплати по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку. Інакше кажучи, після закінчення близько двох післяпологових місяців відпустки у зв'язку з вагітністю й пологами, держава перестала платити допомогу у випадку вимушеного перебування поза ринком праці під час трирічної відпустки по догляду за дитиною.

Водночас допомога у зв'язку з народженням дитини, хоч і не є прямою допомогою під час перебування жінок у відпустці по догляду , є фінансовою підтримкою у випадку їхнього перебування поза ринком праці протягом цього часу. Антикризовим пакетом реформ 2014 р. влада реформувала порядок нарахування цієї допомоги. Динаміка розміру щомісячної допомоги на дитину в міжнародних дол. відображена в табл. 3.

Таблиця 3

Щомісячний розмір допомоги при народженні дитини,

міжнародний дол.