Село західних областей УРСР: соціальні трансформації (1939-1941 рр.) в історіографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Село західних областей УРСР: соціальні трансформації (1939-1941 рр.) в історіографії

Р.В. Котовський



Входження Західної України до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) у вересні 1939 р. - доленосна історична подія. Радянські історики, незважаючи на доступ до архівних матеріалів, змушені були підходити до висвітлення процесу “радянізації” виключно з позицій політичної кон'юнктури, постійно критикувати “буржуазну” науку та “націоналістичні” погляди. Історики діаспори, не маючи доступу до архівних матеріалів, мали свободу творчого пошуку і розглядали події з інших теоретичних позицій. Наукові праці дослідників незалежної України акумулювали кращі традиції як вітчизняної, так і зарубіжної історичної думки. Неупереджене й багатопланове вивчення проблеми стало можливе в нових історичних умовах - відкрилися сприятливі перспективи вільного вибору кожним дослідником методологічної орієнтації. У них на основі великої джерельної бази акцентується увага на оцінці політичних, економічних, релігійних, соціальних, культурних аспектах проблеми. Проте, як зауважує Л. Зашкільняк: “На ділі, спостерігаємо в історіографії нові спроби “загнати” істориків у вузькі рамки “державницької” чи “національної” методологічних доктрин, жорстко підпорядкувавши історичні знання політичній або ідеологічній кон'юнктурі. Не ставлячи під сумнів потребу “підкріплення духу словом”, а державницьких прагнень - відповідною ідеологією, хочемо підкреслити відмінність завдань політики та ідеології від історичної науки” [1].

У 90-ті роки ХХ - на початку ХХІ століть підготовлено ряд дисертацій, автори яких досліджували окремі аспекти суспільно-політичного, державно-правового, соціально-економічного та культурно-освітнього життя регіону. Це - докторські дисертації С. Білоконя [2], В. Гриневича [3], І. Ільюшина [4], В. Макарчука [5] і кандидатські В. Вісина [6], О. Гуменюк [7], Т. Гуменюк [8], В. Ковалюка [9], В. Ковалика [10], С. Кондратюка [11], І. Лукачівського [12], Н. Мизака [13], В. Півоварчука [14], Й. Надольського [15], С. Якима [16] та ін.

Особливої уваги заслуговує об'ємна праця В. Барана і В. Токарського “Україна: західні землі: 1939-1941 рр.” [17], яка написана на великому фактичному матеріалі, в тому числі на архівах Російської Федерації. Суспільно-політичні та соціально-економічні процеси, що проходили на західноукраїнських землях охарактеризовано в окремих монографічних дослідженнях - І. Андрухіва і А. Француза [18], О. Малярчука [19], І. Рибака [20], О. Рубльова і Ю. Черченка [21], М. Сеньківа [22], В. Нечитайла [23], Б. Яроша [24] та ін. У вказаних працях дослідники об'єктивно аналізують документи центральних партійних, господарських, радянських органів влади й управління, місцевих партійних комітетів, Рад депутатів трудящих та періодику. Це був поворотний етап в історії, як українського народу, так і численних національних меншин краю. Масових переслідувань, арештів та депортацій зазнали представники усіх національностей. У Волинській і Ровенській областях не була винятком і російська меншина, перш за все, біла еміграція. За кілька місяців соціальна і національна структура регіону зазнала суттєвих змін, переоцінці підлягали вікові світоглядні позиції та державно-церковні відносини.

Мета статті - окреслити коло актуальних проблем і охарактеризувати доробки дослідників, які вивчали дану тематику за трьома вказаними умовними групами.

До першої групи ми відносимо праці радянської історіографії, а також узагальнюючі видання, де ці питання порушувалися частково, принагідно. Нагромадження історіографічного матеріалу проходило в два етапи. Перший - від 1939 р. до середини 80-х років ХХ ст. - період офіційної радянської науки, позначеної ідеологічним контролем Комуністичної партії та однобічністю підходів. Другий період - від другої половини 80-х до початку 90-х років - характеризувався поступовим переглядом концептуальних підходів і поміркованою критикою “деформацій” соціалізму.

У вересні 1939 р. відбулося “омріяне возз'єднання” - Східної Галичини та Західної Волині з УРСР. У наспіх виданих брошурах В. Мінаєва [25], І. Трайніна [26], збірнику “Як це було. Епізоди героїчного визволення народу Західної України” [27] розпочалося формування міфу про тріумфальний визвольний похід Червоної армії. Наукова робота над окремими питаннями радянізації західноукраїнського регіону позначена особливою заполітизованістю. Офіційна радянська пропаганда та історична наука досить широко висвітлювали “визвольний похід Червоної Армії”, “відновлення Радянської влади”, “початок соціалістичних перетворень”, “боротьбу трудящих проти ворогів соціалізму” і т. д.

У 40-50-х роках минулого століття з'являються перші монографічні й дисертаційні дослідження. Історики сталінської епохи головними джерелами своїх праць вважали твори класиків марксизму-ленінізму, постанови ЦК ВКП(б) і РНК СРСР, публікації офіційних видань, матеріали преси, а не фонди архівів. У працях Б. Бабія [28], С. Білоусова [29], В. Валуєва [30], М. Герасименка і Б. Дудикевича [31], П. Йови [32], М. Кравця [33], Л. Корнієць [34], К. Сироцинського [35] та інших давалася відверта однобічна оцінка подій. У багатьох із них не було жодного посилання на архівні документи, зате більшість - на праці К. Маркса, В. Леніна та Й. Сталіна. В історичному плані проаналізовано й узагальнено революційно-визвольну боротьбу на західноукраїнських землях, виокремлено робітничий і антифашистський рух в кандидатських дисертаціях С. Бродоцького [36], О. Цибка [37].

Наукові роботи, опубліковані до 1956 р., витримані в дусі ленінсько- сталінської методології і мають чіткий апологетичний характер, який, на нашу думку, не дозволяє їм претендувати на об'єктивність. Інститут суспільних наук Академії наук Української РСР у 1957 р. розпочинає друкування серії збірників наукових праць під назвою “З історії західноукраїнських земель”. У збірниках висвітлюються окремі питання з історії визвольної боротьби “трудящих західноукраїнських земель за своє соціальне і національне визволення”, починаючи з XVI ст. і до возз'єднання їх у єдиній Українській РСР.

Значно ширшими за тематичною спрямованістю і характеристикою стали праці В. Варецького [38], М. Івасюти [39], Й. Черниша [40], І. Шульги [41], Ф. Чернявського [42], П. Костика [43], П. Панченка і Є. Талан [44], В. Масловського [45] та ін. Праці радянських істориків висвітлюють широкий спектр питань розвитку західних областей України. Проте, розкриваючи питання “соціалістичного будівництва” в регіоні, вчені зосереджували головну увагу на заходах партії та уряду в справі індустріалізації та колективізації сільського господарства, докорінних змінах у сфері освіти та культури. В роботах українських радянських істориків не порушувалися питання міжнаціональних відносин, духовно-релігійного життя села, а окремі публікації мали тенденційну атеїстичну спрямованість.

З огляду на хронологічні рамки дослідження слід виділити праці І. Кошарного “У сузір'ї соціалістичної культури. Культурне будівництво у возз'єднаних областях УРСР (1939-1958 рр.)” [46] та “Рясні плоди дружби (Економічні і культурні перетворення у західних областях України за роки Радянської влади)” [47]. Автор, знаходячись у “міцних обіймах” політики та ідеології Комуністичної партії, досліджував культурні й економічні зрушення в західноукраїнських областях як складову частину загальних суспільно-політичних процесів.

Помітне місце в радянській історіографії того часу зайняла праця В. Маланчука “Торжество ленінської національної політики (Комуністична партія - організатор розв'язання національного питання в західних областях УРСР)” [48]. Упродовж двох десятиріч за набором апологетичних догм вона стала своєрідним еталоном для радянських дослідників. У другій частині монографії “Комуністична партія - організатор боротьби за розв'язання національного питання в західних областях УРСР (1939-1953 рр.)” висвітлюється “революційно-перетворююча роль партії”, нещадна боротьба з “буржуазно-націоналістичним охвістям”. Загалом, дана праця давала викривлене уявлення про стан західноукраїнського села, однак у ній подавалися кількісні показники економічних досягнень у сільському господарстві.

Різні аспекти політики Комуністичної партії і радянської держави на селі західних областей УРСР розкриті у дисертаційних дослідженнях Л. Кісельової [49], В. Ульянич [50], Н. Петруні [51] та ін. У зазначених дисертаціях досліджувалися не стільки реальні процеси і явища, скільки вибиралися факти для підтвердження “революційно-перетворюючої ролі більшовицької партії”. Незважаючи на ідеологічну тенденційність, до наукового обігу вводилося чимало документів, котрі давали додаткову інформацію про діяльність різноманітних політичних партій і товариств.

Значний фактичний матеріал зібрано колективом дослідників Інституту історії АН УРСР у праці “Історія селянства Української РСР” [52] у трьох томах. Вказана об'ємна праця у своїх основних положеннях дублювала ідеологічні положення, типові для вищезгаданих робіт. Здобутки радянської історичної науки узагальнили праці - “Торжество історичної справедливості. Закономірність возз'єднання західноукраїнських земель в єдиній Українській Радянській державі” [53], “За щастя оновленої землі: Нариси історії колгоспного селянства західних областей УРСР. 1939-1979” [54], “Розквіт народної освіти в західних областях України” [55], “Возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною” [56] та ін.

Вказані праці були написані з використанням широкого кола джерел та є фактично єдиними ґрунтовними дослідженнями комуністичної історіографії, в яких докладно проаналізовано міжнародне, економічне, соціо- культурне становище краю в контексті політики СРСР. Недоліки цих праць були зумовлені використанням тенденційних марксистсько-ленінських методологічних підходів в оцінці “перетворюючої ролі Комуністичної партії”. Поза історичним дослідженням залишилася справжня суть процесу “соціалістичного будівництва” на селі, характеристика радянського кадрового корпусу, зрушень і змін, що проявилися згодом.

Чимало різноманітних відомостей про соціально-економічні відносини, здобутки в галузі освіти і культури західноукраїнського села містить багатотомна “Історія міст і сіл Української РСР”. У розрізі областей, районів регіону можна простежити особливості розвитку політичних і економічних процесів, творчу діяльність видатних культурних і громадських діячів. Проте, зібраний матеріал не торкається болючих і гострих проблем.

Успіхи і здобутки радянської влади широко ілюструються у виданнях з історії обласних партійних організацій, спеціальній ідеологічній літературі. У них всіляко вихваляється політика КПРС-КПУ та замовчуються глибокі внутрішні суперечності, що мали місце в західних областях України. “Єдиновірна” марксистсько-ленінська теорія трактувала по-своєму історичне мислення і стояла на заваді наукового пізнання минулого.

Праці радянських дослідників різнилися хіба що ступенем джерельних пошуків і “різновидом аргументацій”. Їм притаманне постійне прагнення переконати читача, що проведення народних зборів Західної України було ініційоване місцевим населенням, а рішення - волевиявленням всього народу. У працях радянських істориків домінує теза про те, що радянський уряд не втручався у загальнонародне волевиявлення [57-59].

У радянській історіографії виділився цілий напрям досліджень, який спеціалізувався з історії українського націоналістичного руху і Греко-католицької церкви. Як окремі публікації, так і узагальнюючі нариси діяльності “українських буржуазних націоналістів і ієрархів уніатської церкви” прагнули дати деякі радянські автори, зокрема К. Дмитрук [60], С. Даниленко [61], В. Добрецова [62], В. Замлинський [63], І. Мигович [64], В. Чередниченко [65] й ін. У дослідженнях “націоналістичних злочинів”, критиці “буржуазних фальсифікацій історії України”, крім преси, листування та спогадів, вони використовували документальні джерела радянських спецорганів. Звичайно, що на замовлення компартії подавалася викривлена інтерпретація джерел, з котрої націоналізм поставав невеликою групою, “бандою наймачів”, котра прагнула влади та грошей від Німеччини, Польщі чи Ватикану.

Значно інформативнішими та ціннішими, з огляду на рівень науковості, є праці С. Макарчука [66], В. Трощинського [67], Ю. Сливки [68], П. Сардачука і М. Швагуляка [69]. Автори позбуваються лайливої фразеології, перекручення цитат, фальсифікації фактів. Незважаючи на ідеологічну зашореність, дослідники роблять більш об'єктивні висновки про причини й наслідки співпраці Української військової організації і Організації українських націоналістів (УВО і ОУН) із Німеччиною, розглядають “українське питання” в політиці Польщі. Варто зазначити, що така кількість праць із цієї проблеми підкреслювала її значимість та актуальність у радянський час.

У 70-80-х роках ХХ ст. акценти у дослідженнях зміщуються на республіканський та всесоюзний рівні. У цей час виходять такі узагальнюючі праці, як “Советская интеллигенция. Краткий очерк истории (1917-1975 гг.)” [70], “Проблемы истории советского крестьянства” [71], “Історія народного господарства Української РСР” [72] та ін.

У другій половині 80-х років минулого століття в українській історіографії посилився критичний погляд на реальний соціалізм і окремі проблеми радянської доби. Відкриття спецсховищ, розширений доступ до архівних фондів дозволило вченим інтенсивно заповнювати “білі плями” історії. У період горбачовської перебудови почався поступовий перегляд концептуальних підходів до історії радянського періоду. У численних статтях і наукових розвідках робилася спроба переоцінки політики Комуністичної партії та уряду СРСР, неупередженого аналізу історії західноукраїнського села. Серед новаторських публікацій слід виокремити праці В. Даниленка, С. Кульчицького, В. Сергійчука, Ю. Шаповала та ін.

Слід наголосити, що в радянській історіографії до 1989 р. таємний протокол до пакту Молотова-Ріббентропа про фактичний поділ Європи між Гітлером і Й. Сталіним 23 серпня 1939 р. не був визнаним і лише після його відкриття у 1992 р. склалися умови для переосмислення тих історичних подій. Однак серед істориків не досягнуто концептуального консенсусу. Більшість сучасних вітчизняних науковців доводить, що возз'єднання частини західноукраїнських земель з основним масивом української території у вересні 1939 р. стало наслідком радянсько-німецької угоди про поділ Східної Європи. Це було зроблено в експансіоністських інтересах більшовицької імперії, а не в ім'я “розділеного Збручем” українського народу. Одним із перших українських істориків М. Панчук при аналізі серпневих подій 1939 р. визначив радянсько-німецькі угоди прямим відступом від загальноприйнятих принципів зовнішньої політики. Він назвав аморальними заяви В. Молотова і Й. Сталіна на прийомах, а також надіслані А. Гітлеру поздоровлення. Підсумовуючи результати воєнно-дипломатичних заходів СРСР, автор вважав акт входження західноукраїнських земель до складу УРСР історично справедливим і доленосним для української соборності [73].

Львівський історик М. Швагуляк, розглядаючи й аналізуючи радянсько-німецькі угоди 1939 р., звернув увагу на український чинник проблеми: “Ведучи торг із Гітлером за території у Східній Європі, Сталін мав на меті свої цілі. Західна Україна цікавила його передусім як нове володіння імперії і “зона безпеки” на її західних рубежах. А водночас сталінський режим прагнув якомога скоріше покласти край ненависним йому національній свідомості та визвольному рухові українського населення. Гасла возз'єднання українських земель були використані при цьому як прикриття злочинних намірів” [74].

З відновленням незалежності України вітчизняна історична наука підійшла з нових позицій до оцінки періоду 1939-1941 рр. на західноукраїнських землях. Серед низки цікавих праць слід назвати роботи А. Боляновського, П. Брицького, Я. Грицака, Л. Зашкільняка, Г. Касьянова, А. Кентія, С. Кульчицького, М. Кучерепи, М. Кугутяка, В. Литвина, М. Литвина, О. Луцького, К. Науменка, О. Рубльова, Ю. Сливки, В. Холодницького та ін.

Дослідження українських вчених переконливо довели, що, укладаючи договір про ненапад із Німеччиною, Й. Сталін вдало скористався історичними обставинами. Львівські історики М. Литвин, О. Луцький і К. Науменко в праці “1939: Західні землі України” зауважують, що “настрої, сподівання, власне виборча поведінка населення від Збруча до Сяну були лише тим тлом, на якому здійснювалася інкорпорація краю до СРСР. Більшовицькому керівництву зовсім не йшлося про національні інтереси українського народу, а насамперед про поліпшення геополітичної ситуації своєї держави. Результати виборів і декларації Народних Зборів дали Кремлю поважний аргумент щодо законності радянських територіальних надбань, досягнутих у 1939 р., і формальні підстави продовження взятого політичного курсу” [75, с. 132.].

Завідувач відділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАНУ, доктор історичних наук, професор С. Кульчицький стверджує, що “визвольний похід” Червоної армії був безсумнівним актом агресії. Однак переважна більшість українців і білорусів, на землю яких прийшла війна, вітала червоноармійців, покликаних захистити їхнє життя і майно. Ця цілком природна реакція населення служила моральним виправданням діям сталінського уряду. “Передбачуваний злочинною змовою двох диктаторів вступ Червоної армії у Польщу був замаскований під “визвольний похід” не відразу, а тільки після того, як Друга світова війна стала фактом... Приєднання Західної України і Західної Білорусії не варто називати “возз'єднанням”. Навіть національно свідомі українці у вересні 1939 р. розглядали “визвольний похід” як четвертий поділ Польщі” [76].

Привертають увагу праці Д. Вєдєнєєва і І. Биструхіна “Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА. 1920-1945” [77]; Д. Архієрейського, О. Бажан, Т. Бикова “Політичний терор в Україні. ХІХ-ХХ ст. Історичні нариси” [78], О. Андрощука. В. Барана, О. Веселової “Історія українського селянства” [79], які написані на великому фактичному матеріалі, в тому числі на розсекречених документах центральних державних архівів України та Російської Федерації. Радянізація призвела до встановлення тоталітарного режиму сталінського зразка, вістря репресій спрямовувалося проти національних еліт. Тоталітаризм знищив цілі соціальні верстви, які формувалися впродовж багатьох десятиріч і сторіч у винятково несприятливих умовах австро-угорського і польського панування.

Все ж, першість у дослідженні окреслених проблем закономірно належить західноукраїнським науковцям, які складні й суперечливі суспільно-політичні процеси висвітлили у колективних працях “Галичина у Другій світовій війні (1939-1945)” [80], “Прикарпаття; спадщина віків” [81], а також у численній кількості видань з історії окремих населених пунктів і міст краю.

Третю групу в історіографії проблеми становлять багатогранні й неоднозначні роботи зарубіжних вчених. Перш за все, слід звернути увагу на дослідження представників західної української діаспори, які умовно можна позначити як україноцентричні. Західні науковці, перебуваючи в умовах демократичного державного устрою, не лише вільно висловлювали своє бачення актуальних проблем, а й зібрали численні матеріали з вуст тих, кому вдалося виїхати з території регіону. Їхні праці відзначаються як методологічними підходами, так і високим теоретичним рівнем. Історики діаспори, на відміну від радянських вчених, маючи мінімальні можливості доступу до архівних матеріалів, розглядали проблеми різнопланово.

Багатий матеріал з історії України досліджуваного періоду порушено у наукових розвідках Б. Боцюрківа [82], Л. Винара [83], С. Галамая [84], З. Книша [85], В. Косика [86], В. Кубійовича [87], І. Лисяка-Рудницького [88], П. Мірчука [89], М. Прокопа [90] та ін. Праці відзначаються сміливою власною інтерпретацією, осмисленням української історії у європейському та загальносвітовому контексті. Проте, в роботах відсутні фактичні чи кількісні показники, що характеризують сільське господарство, охорону здоров'я, освіту, культуру, релігію тощо. Оригінальні теоретичні висновки крізь призму історичного досвіду становлення і взаємодії східноєвропейських націй, передусім України, Росії, Польщі і Білорусії робить Р. Шпорлюк [91-92].

Заслуговують уваги праці російських істориків, які зробили чималий вклад в історіографію проблеми, зокрема оцінку одіозного пакту Молотова-Ріббентропа. Щоправда, навіть достатньо відомий своєю оригінальною працею “Тріумф і трагедія” Д. Волкогонов, на початку 90-х років дотримувався старих постулатів: “З точки зору державних інтересів і реального розкладу сил СРСР на той момент прийнятного вибору не мав” [93, с. 28]. Сучасний російський дослідник М. Мельтюхов убачає в пакті навіть позитивний аспект, що “завдяки цій угоді Радянський Союз уперше за всю свою історію домігся визнання своїх інтересів у Східній Європі з боку великої європейської держави. Москві вдалося... знизити для СРСР загрозу загальноєвропейської консолідації на антирадянській основі” [94, с. 279]. Утім, більшість російських вчених, на основі методу систематичного аналізу, відійшли від заідеологізованих підходів, що світову війну зупинити було неможливо з вини західних держав і Польщі. Отже, СРСР змушений був в односторонньому порядку убезпечити себе від нападу Німеччини.

Доволі докладно висвітлюють політичну систему, економічне, соціальне, культурне і релігійне життя СРСР сучасні російські історики. “Дух радянської епохи”, механізм і внутрішню динаміку суспільних процесів окреслюють праці Д. Волкогонова [95], В. Жухрая [96], І. Земцова [97], В. Земскова [98], В. Кожинова [99], Г. Костирченка [100], Р. Піхої та ін. Роботи названих дослідників написані на великій джерельній базі. У них використані неопубліковані документи ряду російських архівів. Вони проаналізували суть і наслідки сталінських методів керівництва. Фактичний матеріал з історії України у цих працях доволі незначний, але вони розкривають витоки і тенденції тоталітарної системи.

Цінний матеріал з розвитку радянського села містять праці М. Безніна, Д. Валового [103], О. Вербицької [104], І. Волкова [105], Г. Шмельова [106]. Їх виокремлено з ряду інших тому, що вони опираються на широку джерельну базу і роблять незаполітизовані висновки. Водночас російські дослідники обмежуються побіжним розглядом питань, що стосуються теми нашого дослідження. Згадані роботи не вичерпують перелік праць, які стосуються різних аспектів досліджуваних проблем.

В останні роки з'явилося багато праць польських дослідників, які цікавляться “східними кресами”. Аналізуючи праці польських істориків, на категоріально-понятійному рівні простежується діаметрально протилежні “принципи історизму”. У роботі Я. Ібужевського “Креси”, правобережна Україна називається “втраченими кресами”, а Галичина - “одвічні польські землі, які зараз перебувають у складі іншої держави” [107, б. 101]. Історик з великим стажем роботи у архівах Ч. Гжеляк передає детальний перебіг усієї радянсько-польської військової кампанії періоду осені 1939 р. [108]. Багатий і різноплановий матеріал з історії України досліджуваного періоду містять праці В. Бонусяка, А. Гловацького, А. Кно- ровського, В. Матерського, А. Сребраковського, Т. Стшембоша та ін.

Ізраїльський історик Г. Городецький захищає військово-політичний статус СРСР у 1939-1941 рр. Й. Сталін, на його думку, підтримуючи колективну безпеку, “прагнув дипломатичними способами створити буферну зону від Галичини до Чорного моря”, а пакт Молотова-Ріббентропа не був ні “військовим союзом з Німеччиною, ні відродженням старої мрії про безмежну експансію” [109]. Глибоким аналізом суспільно-політичних процесів в широкому міжнародному контексті відзначаються праці західних дослідників: Дж. Армстронга, Б. Вегнера, Д. Марплза, Дж. Санфорда та ін.

Один із найвідоміших фахівців з історії Центральної і Східної Європи британський вчений Н. Девіс підкреслював, що “не варто довіряти тим людям, котрі з апломбом стверджують, що їхнє розуміння історії є істиною в останній інстанції і що кожна інша інтерпретація є фальшивою...”. “Найважливішим є те, - продовжував Н. Девіс, - щоб дослідник чітко зазначав, що, на його думку, в його концепції у своїй основі є незаперечним, що припущенням, а що особистою думкою” [110]. Дуже часто в історичних працях останнє відсутнє.

Таким чином, здійснений нами історіографічний аналіз дозволяє констатувати, що в працях істориків радянського періоду, діаспори і сучасній історичній науці висвітлено доволі широкий спектр питань розвитку тогочасного західноукраїнського села. Однак, радянська історіографія постійно декларувала такі зусилля, а українська діаспора не маючи доступу до джерельної бази, не могла зробити ґрунтовні узагальнення та неупереджений науковий аналіз. Зроблений огляд історіографії свідчить, що історія села західних областей УРСР у 19391941 рр. досліджена недостатньо, а спеціальні праці з вказаних проблем відсутні. Навіть поодинокі різнопланові публікації не розкривають суті аграрної та соціальної політики, наслідків та уроків. До цього часу соціальні трансформації у західноукраїнському селі вересня 1939 - червня 1941 рр. не стали предметом спеціального дослідження. Сьогодні особливо актуальним є комплексне дослідження процесу соборизації України через призму історичного досвіду.

За останні два десятиліття вітчизняна історична наука збагатилася новими ціннісними дослідженнями на якісно новому теоретико-методологічному рівні. Вважаємо, що назріла потреба підготовки комплексного дослідження, яке б підсумувало історіографічний масив та визначило зміни, перспективи подальшого вивчення історичного досвіду селянства західних областей України. Цій важливій історичній проблемі необхідно, у перспективі присвятити спеціальне академічне видання, що могло б згуртувати науково-інтелектуальний потенціал країни.



Примітки

історіографія радянський ідеологічний соціалізм

1. Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучасності / Л. Зашкільняк. - Л.: Держ. ун-тет ім. І. Франка, 1999. - С. 7.

2. Білокінь С.І. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917 - 1941 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра іст. наук / С.І. Білокінь; НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. - К., 2000. - 35 с.

3. Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України у роки Другої світової війни : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра політ. наук / В.А. Гриневич; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. досліджень ім. І.Ф. Кураса. - К., 2008. - 31 с.

4. Ільюшин І.І. Польське військово-політичне підпілля в Західній Україні (1939-1945 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра іст. наук / І.І. Ільюшин; НАН України, Ін-т історії України. - К., 2003. - 36 с.

5. Макарчук В.С. Державно-територіальний статус західноукраїнських земель у період Другої світової війни (1939-1945 рр.): історико-правове дослідження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук / В.С. Макарчук; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 2006. - 35 с.

6. Вісин В.В. Радянський режим у Волинській області (вересень 1939 - червень 1941 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / В.В. Вісин; Львів. держ. ун-т ім. І. Франка. - Л., 1997. - 26 с.

7. Гуменюк О.В. Радянізація західноукраїнських земель у 1939-1941 рр.: методи і напрями реалізації та сприйняття місцевим населенням : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / О.В. Гуменюк; Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. - Чернівці, 2009. - 20 с.

8. Гуменюк Т.І. Західноукраїнські землі в 1939-1941 рр.: історіографічний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / Т.І. Гуменюк; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Л., 2007. - 20 с.

9. Ковалюк В.Р. Встановлення і функціонування радянського режиму в Західній Україні на початку другої світової війни (вересень 1939 - червень 1941 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / В.Р. Ковалюк; Ужгород. ун-т. - Ужгород, 1994. - 22 с.

10. Ковалик В.В. Діяльність органів міліції Станіславської області в 1939 - 1946 роках. Історико-правовий аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / В.В. Ковалик; Ужгород. ун-т. - Ужгород, 2008. - 20 с.

11. Кондратюк С.К. Встановлення і функціонування радянського режиму в Західній Україні у 1939-1941 рр. (державно-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / С.К. Кондратюк; Львів. нац. унт ім. І. Франка. - Л., 2003. - 18 с.

12. Лукачівський І.Л. Інтелігенція західних областей України у суспільно-політичному житті (вересень 1939 - червень 1941 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / І.Л. Лукачівський; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Л., 1999. - 20 с.

13. Мизак Н.С. Південне галицьке Надзбруччя у визвольній боротьбі ОУН, УПА у 1939-1953 рр.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / С. Мизак; Чернів. держ. ун-т ім. Ю. Федьковича. - Чернівці, 2000. - 19 с.

14. Півоварчук В.М. Соціально-економічні процеси у західних областях України (вересень 1939 - червень 1941 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / В.М. Півоварчук; НАН України, Ін-т українознавства ім. Крип'якевича. - Л., 2000. - 16 с.

15. Надольський Й.Е. Депортаційна політика сталінського тоталітарного режиму в західних областях України (1939-1941 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / Й.Е. Надольський; Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2006. - 20 с.

16. Яким С.С. Західні землі України в Другій світовій війні: військово-історичний аспект (1939-1944 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / С.С. Яким; нац. ун-т “Львівська політехніка”, Ін-т гуманіт. та соц. наук. - Л., 2002. - 19 с.

17. Баран В. Україна: західні землі : 1939-1941рр. / В. Баран, В. Токарський. - Л.: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1996. - 448 с.

18. Андрухів І.О., Француз А.Й. Станіславщина : двадцять буремних літ (1939-1959). Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз / І.О. Андрухів, А.Й. Француз. - Івано-Франківськ; Рівне: Таля, 2001. - 336 с.

19. Малярчук О.М. Тоталітаризм проти західноукраїнського села / О.М. Малярчук. - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. - 228 с.

20. Рибак І.В. Соціальна інфраструктура українського села: зміни, труднощі, проблеми (20-ті - початок 90-х рр. ХХ ст.) / І.В. Рибак. - К.: Рідний край, 1997. - 166 с.

21. Рубльов О.С. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20 - 60-ті роки ХХ ст.) / О.С. Рубльов, Ю.А. Черченко. - К.: Наук. думка, 1994. - 350 с.; Рубльов О.С. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних та культурних процесах (1914-1939) / О.С. Рубльов. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2004. - 648 с.

22. Сеньків М.В. Західноукраїнське село : насильницька колективізація 40-х - поч. 50-х рр. ХХ ст. / М.В. Сеньків. - Л.: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2002. - 292 с.

23. Нечитайло В. Українське селянство : важкий шлях до волі / В. Нечитайло. - Кам'янець-Подільський : Апостроф, 1995. - 192 с.

24. Ярош Б.О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30-50-ті роки ХХ ст. (історико-політологічний аспект) / Б.О. Ярош. - Луцьк: Надстир'я, 1995. - 176 с.

25. Минаев В. Западная Белоруссия и Западная Украина под гнетом панской Польши / В. Минаев. - М., 1939. - 48 с.

26. Трайнин И. Национальное и социальное освобождение Западной Украины и Западной Белоруссии / И. Трайнин. - М., 1939. - 80 с.

27. Як це було. Епізоди героїчного визволення народу Західної України / Ред. С. Гутман. - К., 1939. - 48 с.

28. Бабій Б.М. Возз'єднання Західної України з Українською РСР / Б.М. Бабій - К., 1954. - 130 с.

29. Білоусов С.М. Возз'єднання українського народу в єдиній Українській Радянській державі / С.М. Білоусов. - К., 1951, - 166 с.

30. Валуєв В.М. Західні області України в новій Сталінській п'ятирічці / В.М. Валуєв. - К. : Укрполітвидав, 1947. - 29 с.

31. Герасименко М. Боротьба трудящих Західної України за возз'єднання з Радянською Україною (1921-1939 рр.) / М. Герасименко, Б. Дудикевич. - К. : Наук. думка, 1955. - 246 с.

32. Йова П. Боротьба трудящих Західної України за возз'єднання з Радянською Україною (1917-1939) / П. Йова. - Л., 1954. - 116 с.

33. Кравець М.М. Нариси робітничого руху в Західній Україні в 1921-1939 рр. / М.М. Кравець. - К.: Наук. думка, 1959. - 233 с.

34. Корнієць Л.Р. Соціалістичні перетворення в західних областях Української РСР / Л.Р. Корнієць. - К.: Держполітвидав, 1950. - 31 с.

35. Сироцинський К.Є. Перемога колгоспного ладу в західних областях Української РСР / К.Є. Сироцинський. - К.: Держполітвидав УРСР, 1953. - 96 с.

36. Бродоцкий С. Антифашистское движение в Западной Украине (1929-1937): автореф. дис. на соискание ученой степени канд. ист. наук / С. Бродоцкий; Львов. гос. ун-т им. И. Франка. - Л., 1953. - 20 с.

37. Цибко А. Революционная борьба трудящихся Западной Украины против фашизма за воссоединение с Советской Украиной (1934-1939): автореф. дис. на соискание ученой степени канд. ист. наук / А. Цибко; Львов. гос. ун-т им. И. Франка. - Л., 1953. - 20 с.

38. Варецький В.Л. Соціалістичні перетворення у західних областях УРСР (в довоєнний період) / В.Л. Варецький. К., 1960. - 138 с.

39. Івасюта М.К. Нариси історії колгоспного будівництва в західних областях Української РСР / М.К. Івасюта. - К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1962. - 316 с.

40. Черниш Й.Д. Комуністична партія України - організатор соціалістичних перетворень на селі західних областей Української РСР (1939-1958 рр.) / Й.Д. Черниш. - Л.: Вид-во Львів. ун-ту, 1963. - 267 с.

41. Шульга І.В. Робітничий клас - колгоспному селянству (Комуністична партія України - організатор допомоги робітничого класу трудівникам села. 19511965 рр.) / І.В. Шульга. - К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1971. - 149 с.

42. Чернявский Ф.Ф. По пути социализма: Деятельность Коммунистической партии по укреплению руководящей роли рабочего класса при построении основ социализма в западных областях Украинской ССР (1939-1950) / Ф.Ф. Чернявский. - Л.: Высшая шк., 1978. - 239 с.

43. Костик П.С. У боротьбі за технічне оснащення сільського господарства: Діяльність Компартії України по створенню і дальшому розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства західних областей УРСР. 19391975 рр. / П.С. Костик. - Л.: Держ. ун-тет ім. І. Франка, 1980. - 165 с.

44. Панченко П.П. Світлий час колгоспного селянства / П.П. Панченко, Є.П. Талан. - К.: Політвидав України, 1980. - 111 с.

45. Масловский В.И. В борьбе с врагами социализма: Очерки истории классовой борьбы на селе в период построения основ социализма в западных областях Украины. 19391950 / В.И. Масловский - Л.: Гос. ун-тет им. И. Франко, 1984. - 187 с.

46. Кошарний І.Я. У сузір'ї соціалістичної культури. Культурне будівництво у возз'єднаних областях УРСР (1939-1958 рр.) / І.Я. Кошарний. - Л.: Вища шк., 1975. - 239 с.

47. Кошарний І.Я. Рясні плоди дружби (Економічні і культурні перетворення у західних областях України за роки Радянської влади) / І.Я. Кошарний. - Л.: Каменяр, 1974. - 280 с.

48. Маланчук В.Ю. Торжество ленінської національної політики (Комуністична партія - організатор розв'язання національного питання в західних областях УРСР) / В.Ю. Маланчук. - Л.: Книжково-журнальне вид-во, 1963. - 696 с.

49. Киселева Л.П. Историография борьбы Коммунистической партии за культурные преобразования в западных областях УССР в 1939-1958 гг.: дис. на соискание ученой степени канд. ист. наук / Л.П. Киселева; гос. ун-т им. Т. Шевченко. - К., 1976. - 230 с.

50. Ульянич В.И. Историография деятельности Коммунистической партии западных областях Украинской ССР (1939-1958 гг.): дис. на соискание ученой степени канд. ист. наук / В.И. Ульянич; гос. ун-т им. Т. Шевченко. - К., 1981. - 262 с.

51. Петруня Н.Я. Комсомол - активный помощник партии в строительстве социализма в западных областях УССР (1939-1958 гг.). Историография проблемы: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. ист. наук / Н.Я. Петруня; гос. ун-т им. Т. Шевченко. - К., 1986. - 22 с.

52. Історія селянства Української РСР: у 2 т. - Т. 2: Від Великого Жовтня до наших днів / АН УРСР. Ін-т історії; редкол.: І. Компанієць (відп. ред.) та ін. - К.: Наук. думка, 1967. - 536 с.

53. Торжество історичної справедливості: Закономірність возз'єднання західноукраїнських земель в єдиній Українській Радянській державі / відп. ред. М. Олексюк. - Л.: Вид-во Львів. ун-ту ім. І. Франка, 1968. - 803 с.

54. За щастя оновленої землі: нариси історії колгоспного селянства західних областей УРСР. 1939-1979 / М. Івасюта, В. Масловський, А. Мартинюк; АН УРСР, Ін-т сусп. наук. - К. Наук. думка, 1979. - 210 с.

55. Розквіт народної освіти в західних областях України / [Д. Яремчук, Л. Баїк, В. Санивець та ін.]. - К.: Радян. шк., 1979. - 192 с.

56. Возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною / [редкол. Ю.Ю. Сливка та ін.]. - К.: Наук. думка, 1989. - 488 с.

57. Бурлуцький Д.М. Визвольний похід Червоної Армії в Західну Україну і Західну Білорусію (вересень 1939 р.) / Д.М. Бурлуцький // УІЖ. - 1979. - № 5. - С. 17-25.

58. Гайковський М.І. Зустріч і всенародна підтримка Червоної Армії трудящими Західної України у дні визволення (вересень 1939 р.) / М.І. Гайковський, М.І. Слободян // УІЖ. - 1979. - № 6. - С. 34-41.

59. Добрик В.Ф. Возз'єднання західноукраїнських земель в єдиній Українській Радянській державі - видатна перемога ленінської політики КПРС / В.Ф. Добрик // УІЖ. - 1979. - № 9. - С. 5-15.

60. Дмитрук К.Е. Безбатченки. Правда про участь українських буржуазних націоналістів і церковних ієрархів у підготовці нападу фашистської Німеччини на СРСР / К.Е. Дмитрук. - Л.: Каменяр, 1974. - 239 с.

61. Даниленко С.Т. Дорогою ганьби і зради / С.Т. Даниленко. - К.: Наук. думка, 1970. - 360 с.

62. Добрецова В.В. Націоналізм і релігія на службі антикомунізму: Про контрреволюційну діяльність буржуазно-націоналістичних і клерикальних організацій на західноукраїнських землях у 20-х - 30-х роках та боротьбу проти них прогресивних сил / В.В. Добрецова. - Л.: Вища шк., 1976. - 204 с.

63. Замлинський В. Шлях чорної зради / В. Замлинський. - Л. : Каменяр, 1969. - 168 с.

64. Мигович И.И. Преступный альянс: О союзе униатской церкви и украинского буржуазного национализма / И.И. Мигович. - М.: Политиздат, 1985. - 190 с.

65. Чередниченко В. Анатомія зради. Український буржуазний націоналізм - знаряддя антирадянської політики імперіалізму / В. Чередниченко. - К.: Вид-во політ. літ-ри України, 1978. - 336 с.

66. Макарчук С.А. Етносоциальное развитие и национальные отношения на западноукраинских землях в период империализма / С.А. Макарчук. - Л.: [б. в.], 1983. - 255 с.

67. Трощинський В.П. Найманці фашизму (Українські буржуазні націоналісти на службі гітлерівців у міжвоєнний період 1921-1939 рр.) / В.П. Трощинський. - К.: Наук. думка, 1981. - 140 с.

68. Сливка Ю.Ю. Західна Україна в реакційній політиці польської та української буржуазії (1920-1939) / Ю.Ю. Сливка. - К.: Наук. думка, 1985. - 272 с.

69. Сардачук П.Д. Насувалась воєнна гроза... / П.Д. Сардачук, М.М. Швагуляк. - Ужгород: Карпати, 1984. - 208 с.

70. Советская интеллигенция. Краткий очерк истории (1917-1975 гг.) / Под. ред. В. Волкова. - М.: Мысль, Политиздат, 1977. - 318 с.

71. Проблемы истории советского крестьянства / под. ред. В. Шерстобитова. - М.: Наук, 1981. - 350 с.

72. Історія народного господарства Української РСР. У 3 т., 4 кн. - Т. 3. - К.: Наукова думка, 1985. - Кн. 1. - 464 с.

73. Панчук М. Повертаючись до вересня 1939-го року / М. Панчук // Вільна Україна. - 1990. - 18 вересня. - С. 1-2.

74. Швагуляк М.М. “Українська карта”: Українське питання у міжнародній політиці напередодні та на початку Другої світової війни / М.М. Швагуляк // Дзвін. - 1990. - № 7. - С. 91-95.

75. Литвин М. 1939: Західні землі України / М.Р. Литвин, О.І. Луцький, К.Є. Науменко. - Л.: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1999. - 152 с.

76. Кульчицький С.В. Коли і як відбулося возз'єднання Західної України з УРСР / С.В. Кульчицький // УІЖ. - 2009. - № 5. - С. 121-139.

77. Вєдєнєєв Д.В. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА. 1920-1945 / Д.В. Вєдєнєєв, І.Г. Битрухін. - К.: Генеза, 2006. - 408 с.

78. Політичний терор в Україні. ХІХ-ХХ ст. Історичні нариси / Д.В. Архієрейський, О.Г. Бажан, Т.В. Бикова [та ін.]; відпов. ред. В.А. Смолій. - К.: Наук. думка. - 952.

79. Історія українського селянства: нариси: в 2 т. / [О. Андрощук. В. Баран, O. Веселова та ін.]; НАН України; Ін-т історії України / В. Смолій (відп. ред.). - К.: Наук. думка, 2006. - 652 с.

80. Галичина у Другій світовій війні (1939-1945). - Івано-Франківськ: Плай, 2001.- 116 с.

81. Прикарпаття спадщина віків / за ред. М. Кугутяка. - Л. Манускрипт - Львів, 2006. - 568 с.

82. Боцюрків Б. Українська Греко-Католицька Церква і Радянська держава (19391950 рр.); за ред. О. Турія / Б. Боцюрків. - Л.: Вид-во Українського Католицького Університету, 2005. - 268 с.

83. Винар Л. Економічний колоніалізм в Україні та інші праці / Українське історичне товариство, Наукове товариство ім. Т. Шевченка в Європі, Національна академія наук України, Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника / за ред. Л. Винара. - Нью-Йорк; Париж; Львів: [б. в.], 2005. - 476 с.

84. Галамай С. Боротьба за визволення України. 1929-1989 / С. Галамай. - Л.: Каменяр, 1993. - 343 с.

85. Книш З. Розбрат: Спогади й матеріали до розколу ОУН у 1940-1941 роках / З. Книш. - Торонто: Срібна сурма, 1993. - 431 с.

86. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні / В. Косик. - Париж; Нью-Йорк; Львів: [б. в.], 1993.

87. Кубійович В. Наукові праці. - Т. 1 / за ред. О. Шаблія. - Париж; Львів: Фенкіс, 1996. - 800 с.

88. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. В 2 т. - Т. 2 / Пер. з англ. У. Гавришків, Я. Грицака. - К.: Основи, 1994. - 573 с.

89. Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів / П. Мірчук. - Мюнхен; Лондон; Нью-Йорк : Українське видавництво, 1968. - 639 с.

90. Прокоп М. Рух опору і відродження в Україні / М. Прокоп // Напередодні незалежної України. Спостереження і висновки. - Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто; Львів: [б. в.], 1993. - С. 291-416.

91. Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм: Карл Маркс проти Фрідріха Ліста / P. Шпорлюк. - К.: [б. в.], 1998. - 120 с.

92. Шпорлюк Р. Імперія та нації / Р. Шпорлюк. - К.: Дух і Літера, 2000. - 354 с.

93. Волкогонов Д.А. Тріумф і трагедія : Політичний портрет Й. В. Сталіна: у 2-х кн. / Д.А. Волкогонов. - К.: Вид-во політ. літ-ри України, 1990. - Кн. 2. - С. 28.

94. Мельтюхов М. Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918-1939 гг. / М. Мельтюхов. - М. : [б. и.], 2001. - С. 279.

95. Волкогонов Д. Семь вождей : Галерея лидеров СССР : [в 2-х кн.] / Д. Волкогонов. - М.: Новости, 1995. - 496 с. + 480 с.

96. Жухрай В. Сталин: правда и ложь / В. Жухрай. - М.: Сварог, 1996. - 352 с.

97. Земцов И. Крах эпохи: [в 2 кн.]. - Кн. 1: Андропов, Черненко, Горбачев... последние коммунисты в Кремле / И. Земцов. - М.: Наука, 1999. - 399 с.

98. Земсков В. Заключённые, спецпоселенцы, ссыльнопоселенцы, ссыльные и высланные. Статистико-географический аспект / В. Земсков // История СССР. - 1991. - № 5. - С. 151-165.

99. Кожинов В. Россия. Век ХХ (1939-1964) / В. Кожинов. - М.: Эксмо-Пресс, 2002. - 446 с.

100. Костырченко Г. Тайная политика Сталина / Г. Костырченко. - М. : Международные отношения, 2001. - 779 с.

101. Пихоя Р.Г. Советский Союз : история власти. 1945-1991 / Р.Г. Пихоя. - Новосибирск : Сибирский хронограф, 2001. - 684 с.

102. Безнин М. Социальный протест колхозного крестьянства (40-е - 60-е гг.) / М. Безнин, Т. Димони // Отечественная история. - 1999. - № 3. - С. 81-100.

103. Валовой Д. Экономика: Взгляды разных лет (становление, развитие и перестройка хозяйственного механизма) / Д. Валовой. - М.: Наука, 1989. - 454 с.

104. Вербицкая О. Российское крестьянство: от Сталина к Хрущеву: середина 40-х - начало 60-х годов / О. Вербицкая. - М.: Наука, 1992. - 224 с.

105. Волков И. Сельское хозяйство и крестьянство СССР в послевоенные годы в работах советских историков / И. Волков // Проблемы истории современной советской деревни (1946-1973). - М.: Наука, 1975. - С. 102-130.

106. Шмелев Г. Подсобное сельскохозяйственное производство населения / Г. Шмелев // Вопр. экономики. - 1993. - № 10. - С. 110-116.

107. Ibuzewski J. Kresy / J. Ibuzewski. - Wroclaw : Wydawnictwo Dolnoslakie, 1998.- 256 s.

108. Grzelak C.K. Kresy w czerwieni. Agresja Zwiazku Sowieckiego na Polske w 1939 roku / C.K. Grzelak. - Warswa, 1998. - 588 s.

109. Городецький Г. “Ледокол” Сталин и путь к войне / Г. Городецький // Война и политика. 1939-1941. - М.: Наука, 1999. - С. 244-252.

110. Davies N. The Misunderstood Victory in Europe / N. Davies. // New York Review of Books. - 1995. - May 25. - P. 10.

Размещено на Allbest.ru