Православні монастирські бібліотеки Києва ХІХ - поч. ХХ ст.: історіографія проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Православні монастирські бібліотеки Києва ХІХ - поч. ХХ ст.: історіографія проблеми

Бібліотека як культурний феномен, привертала до себе увагу ще з часів виникнення, коли вона була створена як специфічний елемент духовного життя людини. Православні монастирські бібліотеки стали об'єктом вивчення у ХІХ ст., коли книгозбірні як історико-культур- ний феномен викликали цікавість спеціалістів книгознавців-істориків і аматорів-бібліофілів. Упродовж наступних десятиліть інтерес до друкованих і рукописних зібрань був обумовлений активізацією наукових досліджень в галузі історії церкви, а також цікавістю до давньоруських пам'яток писемності. Тому праці істориків можуть бути систематизовані за типологічно-хронологічним принципом та досліджені на трьох етапах - імперському, радянському і сучасному.

Метою дослідження є аналіз наукового доробку дослідників різних часів, що стосується православних бібліотек Києва у ХІХ - на початку ХХ ст.

Відповідно до мети поставлено такі дослідницькі завдання: виявити й проаналізувати наукові й краєзнавчі праці, які стосуються проблеми; визначити й обґрунтувати їх наукову цінність для вивчення питання діяльності православних монастирських бібліотек Києва у ХІХ - на початку ХХ ст.; структурувати наукові розвідки за історичними періодами.

Історіографія імперського періоду представлена широким колом робіт, які висвітлювали історію православної церкви, окремих монастирів, становлення бібліотечної справи, аналізували фонди і системи зберігання рукописних і друкованих видань тощо. Описові й наукові розвідки, які стосувалися історії церкви, зазвичай проводилися істориками офіційно-церковного напрямку. Їх праці характеризувалися описовістю, ідеалізацією діяльності Російської православної церкви й своєрідним філософським підходом щодо висвітлення історичних фактів. Поряд з тим, дослідження містили значний фактологічний масив, розглядали питання періодизації, аналізували джерельну базу й методологію. Відсутність робіт аналітичного характеру пояснюється тим, що діяльність монастирів не могла слугувати предметом дослідження для сучасників.

Кінець XIX - початок ХХ ст. ознаменувався появою ряду узагальнюючих праць з історії київських монастирів. Історію Київського Фло- рівського (Вознесенського) жіночого монастиря висвітлював М. Маліженовський [24]. Історико-статистичний опис обителі здійснив Ф. Маніков- ський [25]. Його дослідження вирізнялося критичним ставленням до розвідок попередників.

Привертає увагу праця С. Петровського «Михайловский Златоверхий монастирь», видана в Одесі в 1902 р. [29]. Поряд з іншими аспектами життя обителі автор звернув увагу на функціонування монастирської бібліотеки. Аналізуючи чисельність і склад фондів книгозбірні, С. Петровський намагається класифікувати зібрання, виділяючи богослужбові стародруки, богословські та історичні трактати, книги зі словесності та мовознавства, грамоти, акти, плани, духовні журнали [29, с. 78-79].

Значний внесок у висвітлення історії православної церкви своїми науковими дослідженнями здійснив російський церковний історик, професор Київської Духовної академії С. Голубєв. Одна з його ранніх публікацій була присвячена історії Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври у XVI - пер. пол. XVII ст. У ній автор розкрив невідомі сторінки історії монастиря товною працею стала його стаття «Восьмисотліття Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря», видана самою обителлю в ювілейному збірнику [8]. Дослідження С. Голубєва з історії монастирів вважаються фундаментальними церковно-історичними працями, оскільки були присвячені святиням, які мали загальноімперське значення.

У 1893 р. було опубліковано ґрунтовний історичний опис Києво-Братського училищного монастиря від часів його заснування за авторством професора Київської Духовної академії М. Мухіна [27]. Частково дослідник приділив увагу й бібліотеці обителі. Зокрема, ним було зафіксовано кількість рукописних і друкованих видань, які зберігалися у її фондах.

Цікавими також залишаються і праці історика, археолога, одного з засновників товариства Нестора-Літописця П. Лебединцева [20]. У своїх дослідженнях вчений намагається показати історію заснування Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря, пов'язуючи його з Дмитрівською обителлю. Праці цього періоду, які присвячені монастирям, мають описовий та узагальнюючий характер і містять чимало помилок.

Увагу дослідників ХІХ ст. привертали не лише монастирі як архітектурні й археологічні комплекси чи духовні центри. У цей період почалося описування церковних книжкових та стародрукованих збірок єпархіальних зібрань, які зберігалися у духовних семінаріях і монастирських бібліотеках Наддніпрянської Україні. Книгозбірні стали об'єктом дослідження для книгознавців, бібліографів, істориків, серед яких Г. Геннаді, В. Іконніков, О. Вікторов. Автори аналізували систему бібліотек Російської імперії, структуру, описи фондів, збереженість рукописів і друкованих видань. У ХІХ ст. поширився рух, спрямований на опис і каталогізацію рідкісних антикварних книг. Одним з його очільників став російський експерт-бібліограф, колекціонер, автор більш ніж 150 бібліографічних праць - Г. Геннаді. Аналізуючи книжкові зібрання, він створив покажчик в якому зафіксував більш ніж 200 бібліотек Російської імперії [7]. Дослідник приділив увагу книгозбірням як осередкам просвітницької діяльності. Окремі бібліографічні дослідження Г. Геннаді не вирізнялися ґрунтовністю, що викликало критику сучасників, але більшістю з них і до сьогодні користуються колекціонери й науковці для визначення переліку рідкісних книг, виданих у Російській імперії.

До аналізу фондів бібліотек (у тому числі й монастирських) звертався український історик та педагог, професор Київського університету Св. Володимира, засновник товариства Нестора- Літописця, очільник комісії з розгляду давніх актів В. Іконніков. Приділяючи основну увагу історіографічним дослідженням, науковець намагався створити бібліографічний опис рукописних видань, які зберігалися у бібліотеках Російської імперії [17]. На основі потужного масиву статистичних матеріалів український та російський бібліотекознавець і бібліограф Л. Хавкіна проаналізувала анкетні відомості, які стосувалися 635 бібліотек у різних регіонах Російської імперії [35].

Перші спроби дослідити походження та історію розвитку книжкових зібрань у Києві належать історику, філологу, професору Київської Духовної академії М. Петрову. Упродовж 18911904 рр. друком вийшло три випуски «Описания рукописных собраний, находящихся в г. Киеве». Особливу увагу він звернув на рукописні фонди Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, Ки- єво-Михайлівського Золотоверхого, Київського Братського училищного й інших монастирів і храмів міста.

У першому випуску ним було описано зібрання рукописів митрополита Макарія Булгакова, академічного Києво-Братського монастиря, Київської духовної семінарії, а також Мелецького монастиря на Волині. У другому - досліджено зібрання рукописів Свято-Успенської Києво-Печерської лаври і київських монастирів: Києво- Михайлівського Золотоверхого, Пустинно-Ми- кільського, Києво-Видубицького, жіночого Флорівського і Десятинної церкви [28]. Третій - характеризував рукописне зібрання бібліотеки Києво-Софійського собору.

Але, разом з тим, поза увагою дослідників залишився аналіз впливу діяльності бібліотек на освітнє і культурне середовище міст де вони зберігалися. Незначна увага також приділялася їх ролі у формуванні теологічного світогляду мирян, послушників, ченців. Роль бібліотек у просвітницькій діяльності висвітлював М. Бокачев.

Дослідницький інтерес викликають праці, які висвітлюють діяльність київських митрополитів, що здійснили значні зрушення у розвитку монастирських бібліотек у ХІХ - на початку ХХ ст. Так, увагу багатьох вчених привертала особа митрополита Іринея (І.Я. Фальківського). Коротку біографію превелебного було укладено митрополитом Євгенієм Болховітіновим.

У 1861 р. у Київських єпархіальних відомостях надруковано «Хронику об Иринее» - дослідження життєвого шляху єпископа чигиринського, написане професором університету Святого Володимира Київської Духовної Академії І. Скворцовим [31]. Упродовж 1883 р. на сторінках «Киевской старины» публікувалися статті Г. Булашова, присвячені єпископу. Особлива увага автором приділялася його молодим рокам, які значною мірою вплинули на становлення Іринея як дослідника. Г. Булашов деталізовано, на основі архівних джерел, висвітлив викладацьку діяльність єпископа у Київській Духовній академії, духовний шлях цієї видатної особи [5]. Висвітленням напрямів подвижництва Іринея також займався І. Яновський [38].

Особливе місце в історіографії доби модернізації Російської імперії належить митрополиту Євгенію (Є.О. Болховітінову), який не лише був духовним лідером і подвижником, але й ґрунтовним дослідником церковної історії. Його життєвий шлях і творчі здобутки розглядалися у працях С. Введенського, А. Івановського, С. По- номарьова [6; 16; 30].

Особливий внесок митрополита у розвиток монастирських бібліотек, організацію наукових досліджень їх фондів, формування інтересу у молоді, до джерел які зберігаються у книгозбірнях, відзначив О. Левицький [21].

Також автори другої половини ХІХ - початку ХХ ст. цікавилися, особою митрополита Флавіана, завдяки організаторським і фінансовим зусиллям якого на території Свято-Успен- ської Києво-Печерської Лаври постала друга, нова лаврська бібліотека. Так, на початку ХХ ст. з'явилася низка публікацій професора Київської духовної академії, письменника й історика церкви Ф. Тітова, у яких висвітлювалися окремі сторінки біографії митрополита [34]. Діяльність Флавіана привернула увагу письменника, випускника Московської духовної академії Л. Ба- грецова. У 1903 р. він видав «Краткий обзор святительской деятельности высокопреосвященного Флавиана, ныне митрополита Киевского и Галицкого на Харьковской кафедре и его отбытие в Киев» [2]. Вже після смерті митрополита, у 1916 р., у «Киевских епархиальных ведомостях» з'явилася стаття В. Гримальського «Памяти высокопреосвященного владыки митрополита Флавиана: (По поводу годовщины со дня его блаженной кончины) [11]. Проте, незважаючи на чисельність і ґрунтовність робіт, будівництво бібліотеки Флавіана і аналіз її фондів так і не стали предметом дослідження істориків як цієї доби, так і більш пізнього часу.

Незважаючи на велику кількість історичних і бібліографічних описів і розвідок, монастирським бібліотекам як окремому різновиду книгозбірень, імперською історіографією ХІХ - початку ХХ ст. приділялося недостатньо уваги.

Прихід до влади більшовиків зруйнував традиції наукових досліджень, які склалися в імперську добу. У радянські часи церковна проблематика не знайшла широкого відображення в історичній науці. Держава повсякчас утверджувала ідею про реакційність церкви і її негативний вплив на суспільне життя. Теологічний світогляд був несумісним з пропагандою атеїзму. Тому загалом у цей час дослідження мали тенденційний і фрагментарний характер. Дослідження церковної проблематики 20-30-х рр. ХХ ст. характеризувалися пропагандистськими й агітаційними підходами. Автори цього періоду переважно використовують фактологічний матеріал оприлюднений науковцями імперської доби. Дослідження радянських авторів, зазвичай, цікаві лише як продукт епохи, що демонструє ставлення влади й держави до церкви й церковної історії.

Разом з тим, створеною у 1919 р. Археографічною комісією Всеукраїнської академії наук (далі ВУАН) було розроблено план і методологічні принципи складання наукового опису церковнослов'янських і стародрукованих видань, що зберігалися у київських книгозбірнях. У цьому зв'язку, заслуговує на увагу праця історика, бібліографа, письменника, Археографічної комісії ВУАН члена комісії В. Барвінок, яка вийшла друком у 1924 р. [3]. Автор не лише описав давні друковані видання київських бібліотек, але й розкрив їх зміст і зробив відповідні висновки.

Період 40-50-х рр. ХХ ст. став часом відносного застою у дослідженнях. Майже не здійснювалися наукові розвідки в царині історії церкви й церковних інституцій. У 40-50 рр. ХХ ст. В. Васильченко і К. Абрамов намагалися узагальнити історію бібліотек різних типів [1]. Ними було видано підручники з бібліотечної справи. Але з ідеологічних причин науковці не могли глибинно аналізувати ні монастирські бібліотеки, ні їхні фонди, ні вплив на суспільство. У своєму дослідженні, яке було присвячено історії бібліотечної справи у Росії у XI-XVШ ст., В. Васильченко лише опосередковано згадував про монастирські бібліотеки як замкнуту систему, де зберігалися переважно книги релігійного змісту.

У першому виданні підручника з бібліотечної справи, в якому здійснено розвідки з історії бібліотек з XI ст. до 1917 р., В. Васильченко і К. Абрамов приділили монастирським бібліотекам дещо більше уваги. У наступних виданнях автори зупинилися на оцінці діяльності «церковно-приходських бібліотек». Лише у третьому виданні у 80-ті рр. ХХ ст. до підручника було внесено розділи: «Правила о надзоре за народными библиотеками», «Насаждение черносотенных и монархических библиотек», «Реакционное законодательство о библиотеках», «Реакционная политика господствующих классов в библиотечном деле» [1, с. 65-66, 93, 130133, 155-156.].

Зростання цікавості до церковної тематики спостерігається у 60-ті рр. ХХ ст. Дослідження все ще зберігали атеїстичне спрямування, але для них вже був характерний історичний підхід до наукових проблем. З початку 60-х рр. ХХ ст. зросла чисельність публікацій, присвячених монастирям як центрам писемності й книжкової культури. Але, загалом, вчені цієї доби основну увагу приділяли соціально-економічним аспектам історії монастирів.

Дещо вирізнялася від робіт цього періоду монографія радянського історика, бібліографа Л. Добровольського, яка вийшла друком у 1962 р. Праця присвячена питанням цензури і забороненим книгам у Російській імперії [14]. Це дослідження стало першим досвідом висвітлення історії забороненої книги від повстання декабристів до російської революції 1905-1907 рр. Монографія містила бібліографію і цензурну історію, а також алфавітний покажчик заборонених книг, що дає можливість аналізувати склад фондів, у тому числі і монастирських бібліотек.

Наприкінці 60-х рр. було опубліковано статтю Р. Дмитрієвої «Светская литература в составе монастырских библиотек ХV-XVI вв.» [13]. Завданням, яке ставила перед собою дослідниця, було з'ясування змісту світських творів, що були у вжитку в означений період. Для його реалізації автор аналізує фонди бібліотек, які знаходилися у Кирило-Білозерському, Волоколамському монастирях і Троїце-Сергієвій лаврі у Росії й вказує на шляхи їх комплектування, а також зміст і тематику світських творів.

Історико-книгознавчий і культурологічний характер мали дослідження вчених 70-х рр. ХХ ст. Велике значення мали ґрунтовні розвідки М. Слуховського. Він вважав, що під терміном «монастирська бібліотека» варто розуміти книжкові зібрання, які призначені для персонального читання ченцями, за винятком сакральних текстів у культових установах [32, с. 6].

З початку 90-х рр. ХХ ст. у зв'язку з крахом радянського атеїстичного режиму і суттєвим посиленням значущості релігії у суспільному житті, в історіографії окреслився новий період у дослідженні проблеми, який характеризується переосмисленням усталених поглядів на церковну історію.

Перед істориками й бібліографами постали завдання ліквідації «білих плям» в історії бібліотечної справи й вивчення та залучення до наукового обігу широкого кола архівних джерел. Історії бібліотечної справи України ХІХ - початку ХХ ст. присвячені ґрунтовні розвідки яскравих представників української бібліотечної школи Т. Новальської, Л. Дубровіної [18]. Праці цих авторів дали можливість виявити спільні риси формування публічних, навчальних бібліотек, духовних та приватних книжкових зібрань Києва, Одеси, Львова тощо. Л. Дубровіною й О. Онищенко було створено класифікацію бібліотек, які діяли на початку ХХ ст. За призначенням, автори поділили їх на три типи: спеціальні, публічні та наукові. У цей період також розпочалися поглиблені дослідження історії окремих монастирів і монастирської культури, зокрема таких її аспектів, як шкільництво і бібліотечна справа. З'явилися праці, які висвітлюють різні аспекти побутування церковних і монастирських бібліотек наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. У наукових статтях і фундаментальних дослідженнях автори аналізують книжкові зібрання монастирів і православних храмів Києва.

У контексті розвитку церкви в цілому і окремих монастирів фонди бібліотек і шляхи їх поповнення вивчали С. Фунтікова, Т. Горбаченко, Л. Лисенко, І. Литвин, Л. Яковець [36; 10; 22; 37]. Зародження і становлення бібліотек, які підпорядковувалися духовному відомству у ХІ-ХХ ст., розглядаються у дослідженні С. Фунтікової. Автор приділяє увагу різним видам духовних бібліотек на різних етапах їх існування з ХІ ст. до сьогодення. Дослідник вивчає монастирські, церковні бібліотеки, бібліотеки духовних навчальних закладів, єпархіальні, благочинні та ін. Нею узагальнено друкований і рукописний матеріал з історії бібліотек. Основна увага приділяється складу і особливостям фондів. Але поряд з цим, поза увагою дослідниці залишилися напрямки їх діяльності і регіональні особливості. Недостатньо уваги було приділено просвітницькій роботі бібліотек. У дослідженні Т. Гор- баченко один з розділів присвячений бібліотекам монастирів і соборів. Автор розглядає основні етапи створення монастирських бібліотек, джерела надходження книг і тематичне наповнення фондів. Так, основними джерелами вона вважає вклади й пожертви, а також переписування (копіювання) і переклад. За тематичним складом фонди монастирських бібліотек автор умовно поділяє на три групи: богослужбові книги, книги для читання у церкві, «келійна» література.

Дослідниця вказує на особливе значення монастирів, як меморіальних установ, що зберегли духовну спадщину пращурів від стихійних лих і розкрадання. Автор констатує, що всі етапи історичного процесу позначилися на монастирських бібліотеках як джерелах духовної культури. Монастирські бібліотеки мали не лише культурне, а й економічне значення. На думку Т. Горбаченко, бібліотеки у провідних монастирях були безпосередньо пов'язані з переписуванням книг, пізніше - із друкарством (справою прибутковою і «спасенною» одночасно). Іноді книгозбірні поєднували функції архіву, освітнього закладу, книжкової майстерні.

Особливості господарської діяльності Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря у 1620-1786 рр., передумови та причини активного економічного розвитку обителі аналізує І.Литвин. Але, поряд з тим, автор звертає увагу на особливості формування та поповнення бібліотечного зібрання Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Дослідниця визначає основні шляхи надходження рукописів і видань, як-то: дарування й заповідання, закупівля, друк, копіювання, окреслює вплив діяльності настоятелів обителі на суспільно-політичний, науковий і культурний розвиток українського суспільства.

Так, у дисертаційному дослідженні Л. Лисенко зверталася увага на археографічний і джерелознавчий аналіз бібліотечних колекцій ХІХ- ХХ ст. [22]. Питання наявності і змісту книг з медицини в фондах бібліотек розглядалися у статті В. Соколова [33]. Історію бібліотек окремих монастирів Києва досліджували В. Ульяновський (Михайловский Златоверхий монастырь),

С.Кагамлик (Свято-Успенська Києво-Печерська лавра), О. Крайня (Київський жіночий Фло- рівський (Вознесенський) монастир). Також, О. Крайня проаналізувала функціонування архіву Свято-Успенської Києво-Печерської лаври [19].

Важливе значення для розуміння генези бібліотек має узагальнююча праця Л. Дениско «Бібліотека Київської духовної академії (18191919)» [11]. У ній послідовно розкриваються основні етапи історії комплектування та формування фондів бібліотеки, її каталогів. Окрема увага приділяється постатям бібліотекарів КДА тощо.

Отже, історіографія проблеми представлена дослідженнями, які стосуються історії церкви, аналізу окремих аспектів розвитку монастирів Києва у ХІХ - на початку ХХ ст., узагальнюючими працями, в яких визначаються основні тенденції діяльності монастирських бібліотек. Проте, майже залишилася поза увагою дослідників проблема місця монастирських бібліотек у соціокультурному просторі Києва у ХІХ - на початку ХХ ст. і їх впливу на розвиток науки і освіти в означений період.

Бібліографічні посилання

православний монастирський бібліотека

1.Абрамов К.И., Васильченко В.Е. История библиотечного дела в СССР (до 1917 г.) [Текст]: Учебник для библ. ин-тов / К.И. Абрамов, В.Е. Васильченко. - М.: Сов. Россия. - 1959. - 199 с.; Абрамов К.И. История библиотечного дела в СССР [Текст] / К.И. Абрамов. - изд. 3-е, перераб. и доп. - М.: Книга. - 1980 - 354 с.

2. Багрецов Л.М. Краткий обзор святительской деятельности высокопреосвященного Флавиана, ныне митрополита Киевского и Галицкого на Харьковской кафедре и его отбытие в Киев [Текст] / Л.М. Багрецов.Киев-Харьков. - 1903. - 12 с.

3. Барвінок В. Загальний огляд стародруків київських бібліотек [Текст] / В. Барвінок. - К.: УНІК. - 1924.20 с.

4. Бокачев Н.Ф. Описи русских библиотек и библиографические издания, находящиеся в исторической и археологической библиотеке Н. Бокачева [Текст]: Каталог / Н.Ф. Бокачев. - СПб.: типография В. Киршбаума. - 1890. - XVIII, [2], 316, 54, 23, [3] с.

5. Булашов Г. Ириней Фальковский, коадъютор киевский [Текст] / Г. Булашов // Киевская старина. - К., 1883. - Т. 5. - С. 89-120. Булашов Г. Ириней Фальковский, коадъютор киевский [Текст] / Г. Булашов // Киевская старина. - К., 1883. - Т. 6. - С. 66-96.

6. Введенский С.Н. Личность и ученая деятельность митрополита Евгения Болховитинова [Текст]: (Речь, произнесенная на торжественном заседании Воронежской ученой архивной комиссии 26 февр. 1912 г.) /С.Н. Введенский. - Воронеж: Типо-лит. Кравцова. - 1912. - 31 с.

7. Геннади Г.Н. Указатель библиотек в России [Текст] / Сост. Григорий Геннади. - СПб: [тип. Рогальского и Ко], 1864. - 36 с.

8. Голубев С. Восьмисотлетие Киево-Михайловского Златоверхого монастыря [Текст] / С.Т. Голубев // В память 800-летия Киево-Михайловского Златоверхого монастыря 11 июля 1108 г. - 11 июля 1908 г.: [сборник]. - К., 1909. - С. 52-108.

9. Голубев С. Киево-Печерская обитель в XVI-XVП вв. [Текст] / С.Т. Голубев // Киевские епархиальные ведомости. - К., 1876. - № 1. - С. 1-13; № 3. - С. 91-107.

10. Горбаченко Т.Г. Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України: філософсько- релігієзнавчий аспект [Текст]: автореф. дис... д-ра філос. наук: 09.00.11 / Т.Г. Горбаченко; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. -- К., 2002. -- 35 с.

11. Гримальский В. Памяти высокопреосвященного владыки митрополита Флавиана: (По поводу годовщины со дня его блаженной кончины [Текст] / В. Гримальский // Киевские епархиальные ведомости.К., 1916. - От. 2 - С. 1011-1013.

12. Дениско Л. Бібліотека Київської духовної академії (1819-1919) [Текст] /Л. Дениско. - К., 2006. - 223 с.

13. Дмитриева Р.П. Светская литература в составе монастырских библиотек ХV-XVI вв. (Кирилло- Белозерского, Волоколамского монастырей и Троице-Сергиевой лавры) [Текст] / Р.П. Дмитриева // Труды отдела древнерусской литературы Института русской литературы РАН (ТОДРЛ) - Л., 1968. - Т. 23. - С. 140-170.

14. Добровольский Л.М. Запрещенная книга в России 1825-1904: Архивно-библиографические разыскания [Текст] / Л.М. Добровольский. - М.: Издательство Всесоюзной Книжной Палаты, 1962. - 253 с.

15. Дубровіна Л.А., Онищенко О.С. Бібліотечна справа в Україні в ХХ столітті [Текст] / Л.А. Дубровіна, О.С. Онищенко. - К., 2009 - 530 с.

16. Ивановский А.Д. Митрополит Киевский и Галицкий Евгений (Болховитинов) [Текст]/ Соч.Ивановского, бывшего библиотекаря Имп. публ. б-ки. - СПб.: Т-во «Обществ, польза», 1872. - 112 с.

17. Иконников В.С. Новые коллекции рукописей в России: Библиографические заметки [Текст] /С. Иконников. - К.: Типография Императорского университета Св. Владимира; Киевское отделение Товарищества печатного дела и торговли И.Н. Кушнерев и К", 1890. - 31 с.

18. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми [Текст] / Я. Ісаєвич .- Львів, 2002. -395-419; Новальська Т.В. Український читач у бібліотекознавчих дослідженнях (кінець ХІХ - початок ХХІ ст.) [Текст] / Т.В. Новальська. - К., 2005. - 250 с.; Ціборовська-Римарович І.О. Родові бібліотеки Правобережної України XVIII ст.: історична доля та сучасний стан [Текст] / І.О. Ціборовська-Римарович. - К., 2006. - 396 с.; Міщук С.М. Збирання та наукове описування рукописно-книжкової спадщини України (друга половина ХІХ - 30-ті роки ХХ ст.) [Текст] / С.М. Міщук. - К., 2009. - С. 301-311.

19. Крайня О.О. Функціонування архіву Києво-Печерської лаври в контексті розвитку архівної справи [Текст] / О.О. Крайня // Лаврський альманах: Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури: Збірник наукових праць. - К.: Фенікс, 2008. - Вип. 22. - С. 64-77.

20. Лебединцев П.Г. Дмитриевский монастырь [Текст] / П.Г. Лебединцев. - К.: Тип. С.В. Кульженко, 1877.14 с.

21. Левицкий О.И. Пятидесятилетие Киевской комиссии для разбора древних актов, 1843-1893 [Текст]: Ист. зап. о ее деятельности / О.И. Левицкий. - К.: типография С.В. Кульженко, 1893. - 140 с.

22. Лисенко Л.В. Бібліотечні колекції та зібрання ХІХ-ХХ століття як об'єкт археографічного та джерелознавчого опису [Текст]: дис. ... канд. ист. наук: 07.00.08 / Лисенко Людмила Володимирівна. - К.: Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського, 2004. - 173 с.

23. Литвин І.В. Значення Михайлівського Золотоверхого монастиря в духовному та соціально-економічному житті України у 1620 - 1786 рр. [Текст]: дис... канд. наук: 07.00.01 / Литвин Ірина Валеріївна. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2009 - 226 с.

24. Малиженовский Н.Ф. Киевский женский Флоровский (Вознесенский) монастырь [Текст] / Н.Ф. Малиженовский. - К., 1895. - 83 с.

25. Маниковский Ф. Исторически-статистическое описание Киево-Флоровского Вознесенского женского монастыря [Текст] / свящ. Феодор Маниковский. - К.: Тип. С.В. Кульженко, 1894. - 60 с.

26. Міщук С.М. Збирання та наукове описування рукописно-книжкової спадщини України (друга половина ХІХ - 30-ті роки ХХ ст.) [Текст] / С.М. Міщук. - К., 2009. - С. 301-311.

27. Мухин Н. Киево-Братский училищный монастырь. Исторический очерк [Текст] / Н. Мухин - К.: Типографія Г.Т. Корчак-Новицкого, 1893. - 412 с.

28. Петров Н.И. Описание рукописных собраний, находящихся в городе Киеве [Текст] / Н.И. Петров. - М.: Университетская типография, 1897. - Вып. 2. - 294 с.

29. Петровский С. Златоверхий Михайловский монастырь в Киеве. Исторический очерк и современное состояние обители [Текст] / С. Петровский. - Одесса: Тип. Фесенко, 1902. - 96 с.

30. Пономарев С.И. Материалы для биографии митрополита Евгения [Текст] /С.И. Пономарев. - К., 1867.63 с.

31. Скворцов И.М. Хроника жизни Иринея Фальковского [Текст] / И.М. Скворцов // КЕВ. - 1861. - № 6, 8, 10.

32. Слуховский М.И. Русская библиотека XVI-XVП вв. [Текст] / М.И. Слуховский. - М.: Книга, 1973. - 254 с.

Размещено на Allbest.ru