Основні етапи дослідження інтелектуальної біографії О.І. Георгієвського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні етапи дослідження інтелектуальної біографії О.І. Георгієвського

У статті проаналізовано історіографічні аспекти дослідження наукового доробку О. І. Георгієвського - викладача Рішельєвського ліцею, науковця, публіциста і реформатора системи освіти Російськіої імперії ХІХ ст. Встановлено, що його викладацька, наукова і журналістська діяльність хронологічно збіглись з насиченим подіями періодом в історії Російської імперії, коли завдання всебічної модернізації країни стали одним із головних пріоритетів внутрішньої політики держави. Особливу увагу приділено поглядам істориків на його багатовекторну діяльність. Спираючись на існуючу історичну літературу і використовуючи хронологічний принцип виявлено декілька етапів у дослідженнях інтелектуальної біографії О. І. Георгієвського. Проаналізовані характерні риси наукових досліджень, в яких відбувався безпосередній аналіз науково-публіцистичної та реформаторської діяльності О. І. Георгієвського. Визначені причини, у зв'язку з якими його інтелектуальна спадщина зазнала значного переосмислення істориків.

Ім'я О.І. Георгієвського значною мірою пов'язане з низкою реформ у системі народної освіти ХІХ ст. Вагомими є результати його діяльності у сфері публіцистики та видавничої справи. Співпрацюючи з низкою регіональних та центральних періодичних видань, він зробив значний внесок у розвиток політичної журналістики другої половини XIX ст. Важливу роль у його житті мала викладацька діяльність, яка була пов'язана з Рішельєвським ліцеєм в Одесі. Саме тут він розпочав роботу над низкою історичних проблем, пріоритетним науковим напрямком яких було вивчення історії суспільно-економічних реформ у Західній Європі. Історія Галлії за часів Юлія Цезаря стала темою його дисертації.

Багатовекторна діяльність О.І. Георгієвського стала об'єктом дослідження різних поколінь істориків. Отже, вивчення цих етапів дозволить не тільки дослідити інтелектуальну спадщину О.І. Георгієвського, але допоможе зробити більш об'єктивні висновки про розвиток різних граней суспільного та наукового життя другої половини ХІХ ст..

Мета дослідження. Метою даної статті є аналіз історичних праць, присвячених дослідженню наукової біографії О.І. Георгіївського.

Виклад основного матеріалу. Характеризуючи перший етап вивчення діяльності О.І. Георгієвського, слід зазначити, з одного боку, вкрай нечисленність і фрагментарність досліджень, а з іншого боку, їх тематичну різнопла- новість. Основна частина досліджень згадує про державну службу О.І. Георгієвського в МНП.

У «Історичному огляді діяльності міністерства народної просвіти» (складеному С.В. Рождественським) велику увагу приділено генезису освітньої системи Російської імперії, а також аналізу численних реформ у цій сфері. У своїй роботі С. В. Рождественський приділив увагу внеску О.І. Георгієвського у розвиток системи народної освіти. У роботі простежується його кар'єрне зростання, висвітлено діяльність О.І. Георгієвського в якості голови Вченого комітету МНП, участь у роботі різних комісій. Особливо підкреслена в дослідженні роль О.І. Георгієвського у розробці та становленні системи класичної і реальної освіти. Позитивно характеризується С.В. Рождественським робота Георгієвського з контролю над якістю навчальної літератури і літератури для народного читання [12].

У дореволюційній історіографії питання про роль О.І. Георгієвського у справі реформування середньої освіти та впровадження в її основу класичних наук у контексті вивчення реформ 60-х - поч. 70-х рр. XIX ст. досліджував О. Алешинцев у книзі «Історія гімназійної освіти в Росії (XVШ-XIX ст.)» [1]. Критично розглядаючи діяльність міністра освіти Д. А. Толстого, автор підкреслював позитивну роль О.І. Георгієвського у справі реформ. Зазначав він і успішну діяльність О.І. Георгієвського на посаді голови ВК. В узагальнюючій роботі Є.К. Шмідта під назвою «Історія середніх навчальних закладів у Росії» розглядалася урядова політика в галузі середньої освіти в Росії. Аналізуючи кадрову ситуацію у гімназіях в плані забезпечення їх вчителями класичних мов, автор акцентував увагу на ролі голови Вченого комітету МНП О.І. Георгієвського у вирішенні цієї проблеми. Є. К. Шмідт підкреслював також внесок О.І. Георгієвського у створення філологічної семінарії при Лейпцігському університеті [36, с. 546].

У дореволюційній російській історіографії розглядався внесок О.І. Георгієвського у розвиток регіональної єврейської преси, що видавалася російською мовою. Автор книги «Історія єврейської преси в Росії у зв'язку з громадськими течіями» С. Л. Цінберг приділив значну увагу історії створення та суспільної ролі журналу «Рассвет» [29]. У цьому зв'язку автор особливо відзначає успіх рубрики журналу, яка присвячена огляду іноземної єврейської журналістики, очолювану О.І. Георгієвським. Про самого О.І. Георгієвського він писав як про «молодого ліберального професора Рішельєвського ліцею, видного співробітника журналу» [29, с. 47-50].

Другий етап представлений матеріалами радянської історіографії, які, враховуючи їх тематику, можуть бути поділені на групи. До першої групи відносяться загальні роботи про розвиток освіти у Російській імперії середини ХІХ - початку ХХ ст. Другу групу складають узагальнюючі праці з історії періодичного друку ХІХ ст. До третьої групи належать праці літературознавців з вивчення творчості Ф.І.Тютчева. До четвертої групи належать наукові праці, котрі, вкрай рідко, містять звернення до наукової спадщини О.І.Георгієвського.

Найбільш численними є дослідження, котрі розглядали діяльність О.І. Георгієвського в контексті історії розвитку народної освіти в Російській імперії в другій половині XIX ст. У роботі Ш.І. Ганеліна «Нариси з історії середньої школи в Росії» збільшення ролі класичних наук у період перебування на посаді міністра Д.А. Толстого названо «найважливішим засобом ізоляції молоді від політичного життя і придушення в ній громадської активності» [5, с. 10]. У монографії В.З. Смирнова під назвою «Реформа початкової і середньої школи в 60-ті рр. XIX століття» також зазначено негативний вплив насадження класичних засад в середній освіті, пов'язаний з приходом на посаду міністра народної освіти Д.А. Толстого [25]. У той же час, автори, які в цілому негативно оцінюють класичну систему освіти, підкреслюють значний внесок О.І. Георгієвського у її розробку і становлення. У роботі Е. Д. Дніпрова під назвою «Самодержавство і народна освіта в пореформеній Росії», що також засуджує реакційність реформ другої половини XIX ст., особистість О.І. Георгієвського розглядалася в якості «провідного розробника шкільних контрреформ, найближчого сподвижника М. Н. Каткова, Д. А. Толстого, І. Д. Делянова» [10, с. 83]. У цьому зв'язку багато його починань, прогресивних за своєю суттю, ставилися, у кращому випадку, в розряд непотрібних. Так, у роботі Ф.Г. Паначіна «Педагогічна освіта в Росії» про Російську філологічну семінарію при Лейпцігському університеті говорилося як про «мертвонароджений інститут, що підготував незначну частину вчителів стародавніх мов» [21, с. 78].

У монографії Є.В. Соболєвої «Організація науки в пореформеній Росії» були розглянуті заходи, вжиті ВК в 1867 р. для посилення контролю над стипендіатами, що покликані на навчання за кордон. Про О.І. Георгієвського авторка говорила як про «поплічника Толстого, що грав головну роль у ВК нарівні з його головою К. К. Фойгтом», а діяльність ВК віднесена ним у розряд однозначно реакційних [26, с. 232].

У монографії В.І. Чеснокова «Урядова політика та історична наука Росії 60-70-х років XIX століття» розглянуті найважливіші напрями політики самодержавства в даній сфері [31]. При вивченні питання про методи урядового контролю над діяльністю наукових товариств автором характеризувалася, зокрема, і історія створення Товариства класичної філології і педагогіки, на чолі якого стояв О.І. Георгіївський. На думку В.І. Чеснокова, єдиною метою наукового товариства, керованого О.І. Георгієвським, була боротьба з вільнодумством у державі. У зв'язку з цим про його започаткування автор говорив як про «торжество катковсько-толстовської системи класицизму» [30, с. 95].

Діяльність О.І. Георгієвського в роботах радянських істориків часто розглядалася в контексті вивчення питань реформування вищої освіти та проблем, пов'язаних з історією студентського руху в другій половині XIX ст. Таким дослідженням є монографія П. С. Ткаченка «Московське студентство у суспільно-політичному житті Росії другої половини XIX століття» [28, с. 205-206].

В.Р. Лейкіна-Свірська у своїй монографії «Інтелігенція в Росії в другій половині XIX століття», приділяючи велику увагу підготовці професійних груп інтелігенції і виділяючи особливо проблеми, що стояли перед науковою інтелігенцією у розглянутий період, наводила статистичні дані з вказаної роботи О.І. Георгієвського [18, с. 288]. Його діяльність на посаді голови Вченого комітету МНП автор характеризувала як роботу «натхненника і діяча університетської контрреформи» [311, с. 191]. Особливо слід відзначити монографію Г.І. Щетиніної під назвою «Студентство і революційний рух в Росії, остання чверть XIX ст.», в якій широко представлені цитати з нарису О.І. Георгієвського [34].

Друга група представлена науковими дослідженнями, присвяченими історії розвитку журналістики та її ролі в Росії в другій половині XIX ст. У цьому зв'язку, що редакторська та журналістська діяльність О.І. Георгієвсько- го була багатоплановою, згадка про його діяльність зустрічається як при розгляді ліберальних органів періодичної преси, так і при характеристиці консервативного напрямку в журналістиці. Історія ліберальних органів, з якими співпрацював О.І. Георгієвський, представлена, як правило, газетами «Одесский вестник» і «Русский вестник». У роботах істориків та краєзнавців радянського періоду, які розглядали розвиток регіональної преси, велика увага була приділена саме одеській періодиці. Першим звернувся до історії видання газети «Одесский вестник» у 1928 р. Я.З.Берман. У роботі «До столітніх роковин заснуваня газети «Одесский вестник», він зробив наголос на періоді 1858 р., коли видавцями були О. Богдановький і О. Георгієвський, як на яскравіший етап в історії цієї газети [2]. Особливості політичної платформи «Одесского вестника» 1858 р. знайшли розкриття у роботах одеських дослідників З.В. Першиної [22], І.С. Грєбцової [9].

Велику увагу історії та еволюції журналу «Русский вестник», що виходив під редакцією М.Н. Каткова, приділено в монографії В.А. Китаєва. Автор підкреслював позитивне значення об'єднання навколо «Русского вестника» найвизначніших представників ліберальної інтелігенції, серед яких згаданий в якості кореспондента і О.І. Георгієвський [15]. Ліберальний характер публікацій газети підкреслено у роботі Б. І. Єсіна та І. В. Кузнєцова [11, с. 29]. Увагу в історіографії радянського періоду приділено вивченню соціально-політичних проблем Російської імперії другої половини XIX ст., що отримали висвітлення в газеті «Московские ведомости», яка видавалася під редакцією М.Н. Каткова. Лише деякі роботи коротко згадують про журналістську діяльність в цьому виданні О.І. Георгіївського. Така позиція знайшла відображення в книзі А.О. Роота під назвою «Історія жанру передової статті» [24, с. 111]. Подібна позиція зустрічається і в ряді робіт, присвячених аналізу оцінок газетою ряду зовнішньополітичних проблем Росії другої половини XIX ст. Так, у праці Л.І. Нарочницької «Росія і війни Пруссії в 60-х роках XIX ст. за об'єднання Німеччини «зверху»» згаданий цілий ряд статей, опублікованих в «Московских ведомостях» з цієї проблеми, автором яких помилково названий М. Катков, хоча насправді вони належали перу О.І. Георгієвського [19, с. 177, 181].

Характеризуючи третю групу досліджень, слід відзначити їх літературознавчий характер. У них ім'я О.І. Георгієвського згадано лише у зв'язку з його багаторічною дружбою з Ф.І. Тютчевим. Яскравим прикладом цих досліджень є робота К.В. Пигарьова «Життя і творчість Тютчева», завдяки якій у науковий обіг, хоч і фрагментарно, були введені спогади О.І. Георгієвського [23]. Вкрай рідко в радянській історіографії можна зустріти характеристику творчої роботи О.І. Георгієвського як історика. Одним з перших відзначив цю грань його діяльності дослідник В. Бузескул. У своїй праці під назвою «Загальна історія та її представники в Росії в кінці XIX - початку XX ст.» він позитивно оцінив книгу О.І. Георгієвського «Галли в епоху Кайя Ю. Цезаря» [3, с. 195]. У монографії М. Широкової «Давні кельти» також розглядалося наукове значення книги О.І. Георгієвського «Галли в епоху Кайя Ю. Цезаря»[35, с. 27].

Третій етап представлений роботами істориків пострадянського періоду. В даний час в історіографії піддалася переоцінці діяльність О.І. Георгієвського в якості творця класичної системи освіти. В аналітичному огляді, присвяченому історії класичної освіти, К. А. Вах відзначає позитивні грані цієї системи і заслуги О.І. Георгієвського в її устрої [4, с. 179]. Т. В. Чугунова у своїй доповіді зазначає: «Класицизм як система освіти, в цілому, створював необхідні умови для формування еліти суспільства і держави» [32, с. 206].

Не настільки однозначними, як у попередній період, виглядають висновки про розвиток вищої освіти в Росії в другій половині XIX ст. і про роль у реформах цієї сфери О.І. Георгієвського. У статті Л. М. Іскри «Б.М. Чичерін і університетське питання в Росії в кінці XIX - на початку XX століття» висловлюється думка про перебільшення негативної ролі статуту 1884 р. для розвитку науки [12, с. 82]. «Введення статуту 1884 р. не можна розглядати однозначно як політичну акцію, яка не має нічого спільного з поліпшенням навчального процесу», - зазначає Г. О.

Струкова у своїй статті, присвяченій розгляду впливу університетського статуту 1884 р. на процес викладання в Харківському університеті [27, с. 246]. У статті В.І. Колеснікова, Ю. Г. Круглова, Є.В. Олесеюка «Формування системи управління університетами в Росії» підкреслюється однобокий підхід до розгляду ролі держави у розвитку університетської освіти. Автори стверджують, що в XIX ст. була створена максимально ефективна університетська система з прекрасно організованим управлінням [16]. У дисертації Г.О. Косінової уніфікація планів занять в університетах, якій приділяв величезну увагу О.І. Георгієвський, розглядається як позитивний захід [17, с. 12]. У дисертації І. В. Чеснокова висловлюється думка про позитивну роль цього відомства в організації наукової діяльності у вищих навчальних закладах [30, с. 26]. Дослідники пострадянського періоду вперше всерйоз звернули увагу на роль «Журнала министерства народного просвещения» та його редактора О.І. Георгієвського у розвитку педагогічної періодики. У науковій статті білоруського історика Н.Є. Орлової розглядається роль ЖМНП у висвітленні історії англійської системи освіти [20, с. 100-104]. Особливу увагу слід приділити роботі В.Т. Чумакова і А.О. Замостьянова як першому комплексному історичному дослідженню даного видання. Розповідаючи про історію становлення ЖМНП, автори позитивно оцінюють період роботи в ньому на посаді редактора О.І. Георгієвського, підкреслюють його велику роль у перетворенні журналу на впливовий науковий орган, відомий як в Росії, так і за її межами [33].

У дослідженнях даного періоду інформація про життя і діяльність О.І. Георгієвського міститься в групі досліджень, присвячених Ф.І. Тютчеву. Однак у порівнянні з попереднім історіографічним періодом автори, використовуючи досягнення сучасної історичної біографістики, охоплюють проблему більш об'ємно. Для розуміння ролі О.І. Георгієвського в розвитку журналістики другої половини XIX ст. велике значення має монографія А. Г. Гачевої «Нам не дано передбачити, Як слово наше відгукнеться...» (Достоєвський і Тютчев) [6]. В історіографії даного періоду з'явилися дослідження, присвячені особисто О.І. Георгієвському. У цьому зв'язку необхідно згадати статтю одеського історика І.С. Гребцової «Одеський період діяльності О.І. Георгієвського», в якій вперше ґрунтовно та всебічно розглянуто початковий етап діяльності О.І. Георгієвського в якості одного з редакторів газети «Одесский вестник» та «Новоросийского литературного сборника» [7, с. 15-18]. У монографії

І.С. Гребцової «Періодична преса в суспільному розвитку Південного степового регіону Російської імперії (друга третина XIX ст.)» докладно розглянуто діяльність О.І. Георгієвського в «Одесском вестнике» [8]. Вітчизняна історична наука звернулася і до науково-інтелектуальної спадщини О.І. Георгієвського. Г.М. Казакевич, автор першої української монографії, присвяченої вивченню кельтів, під назвою «Кельти: традиційна культура та соціальні інститути», неодноразово посилається на книгу О.І. Георгієвського «Галли в епоху Кайя Ю.

Цезаря». При цьому Г. М. Казакевич вважає багато які з тверджень О.І. Георгієвського науково вагомими і сьогодні [14].

освіта історіографічний науковий

Висновки

освіта історіографічний науковий

Підводячи підсумок вивченню інтелектуальної біографії О.І. Георгієвського в історіографії, зазначимо, що у дореволюційній науковій літературі згадки про його діяльність мізерні. Але і вони підкреслюють різні напрямки суспільної та наукової діяльності О.І. Георгіївського. Другий етап дослідження особистого внеску О.І. Георгієвського пов'язаний з розвитком радянської історіографії. Найбільш чисельними у цей період є характеристики реформаторської діяльності О.І. Георгієвського на різних посадах у МНП. При цьому більшість авторів схилялись до реакційно-охоронного напрямку всіх започаткованих реформ.

Журналістська діяльність О.І. Георгієвського в радянській історіографії частково відображена в роботах істориків друку і краєзнавців. У той же час його діяльність в якості журналіста в «Московских ведомостях» і «Русском инвалиде», а також на посаді редактора ЖМНП практично не розглядалася.

В історіографії пострадянського періоду інтелектуальна біографія О.І. Георгієвського набула значного переосмислення. Позитивно оцінено його внесок у розвиток редакторської справи та журналістики. Не настільки однозначно негативними виглядають його реформи в галузі встановлення класичних начал у середній і вищій освіті. Історичні праці О.І. Георгієвського складають історіографічну базу сучасної української науки.

Бібліографічні посилання

1.Алешинцев И. А. История гимназического образования в России ( XVIII - XIX в.) [Текст] / Иван Александрович Алешинцев. - Спб. : Издание О.Богдановой, 1912. - 362 с.

2.Берман Я.З. До столітніх роковин заснування газети «Одесский вестник»(1827-1927) : матеріали до історичного нарису [Текст] /Я.З.Берман. - К.: Київ-друк, 1928.- 16 с.

3.Бузескул В. П. Всеобщая история и ее представители в России в XIX и начале XX в. [Текст] / Владислав Петрович Бузескул. - Ч.2. - Л. : Изд-во Академии Наук, 1931. - 223 с.

4.Вах К. А. Классическое образование [Текст] / К. А. Вах // История Европейской цивилизации в русской науке. Античное наследие. Сборник обзоров; [отв. ред. В. И. Исаев]. - М. : ИНИОН АН СССР, 1991. - С. 167-192.

5.Ганелин Ш. И. Очерки по истории средней школы в России 2-ой половины XIX в. [Текст] / Шолом Израилевич Ганелин. - М. : Учпедгиз, 1954. - 304 с.

6.Гачева А. Г. Нам не дано предугадать, Как слово наше отзовется...» (Достоевский и Тютчев) [Текст] / Анастасия Георгиевна Гачева. - М. : ИМЛИ РАН, 2004. - 604 с.

7.Гребцова И. С. Одесский период деятельности А. И. Георгиевского [Текст] / И. С. Гребцова // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету: Історичні науки. Філологічні науки: Збірник наукових праць. - 2004. - №17. - С. 15-18.

Размещено на Allbest.ru