Релігійна складова духовного життя єврейських громад Херсонської губернії у другій половині ХІХ століття
Особливості еволюції релігійного життя євреїв Херсонської губернії другої половини XIX ст. Аналіз процесу реформування одеських синагог, їх вплив на розвиток молитовних спільнот міст Херсонської губернії. Напрями релігійного життя європейського населення.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.12.2018 |
| Размер файла | 20,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Релігійна складова духовного життя єврейських громад Херсонської губернії у другій половині ХІХ століття
І.М. Гербеєва
Анотація
У статті розглянуті особливості еволюції релігійного життя євреїв Херсонської губернії другої половини XIX ст. Проаналізовано процес реформування одеських синагог та їх вплив на розвиток молитовних спільнот міст Херсонської губернії.
Ключові слова: євреї, синагога, синагогальна реформа.
Аннотация
В данной статье рассмотрены особенности эволюции религиозной жизни евреев Херсонской губернии второй половины XIX в. Проанализирован процесс реформирования одесских синагог и их влияние на развитие молитвенных сообществ городов Херсонской губернии.
Ключевые слова: евреи, синагога, синагогальная реформа.
Annotation
This article describes the features of the jewish religious life evolution in Kherson province in the second half of the XIX century. It analyzes the process of reforming Odessa synagogues and their influence on the development of prayer communities of the cities in Kherson province.
Key words: jews, synagogue, reform of synagogue.
Розвиток єврейського населення Херсонської губернії належить до важливих дослідницьких аспектів в історії півдня України. Без їх урахування картина залишається неповною, що обумовило спрямування наукового інтересу на вивчення єврейських общин. Релігійна проблематика завжди викликала до себе інтерес науковців. Даний аспект розглядався та досліджувався у численних працях, але як одна з частин загальнокультурного розвитку єврейського населення. Про це свідчить значний науковий доробок, де висвітлено особливості релігійної та культурної еволюції євреїв, яка вплинула на загальний розвиток міст усього південного регіону. Але дана проблематика не була предметом спеціального дослідження, що зумовлює актуальність даної роботи. релігійний життя єврей синагога
Мета даного дослідження полягає у тому, щоб розглянути еволюцію культурного та релігійного розвитку єврейських громад Херсонської губернії. Завдання статті -- проаналізувати напрями релігійного життя єврейського населення міст другої половини ХІХ ст.
В історіографії дореволюційного періоду можна виділити праці І. Бродовського [10] та О. Лернера [11]. І. Бродовський на основі різних свідчень розподілив єврейське населення Одеси на класи. Зокрема, використовував звіти погребального братства на 1899 рік. Автор подав точні дані про оплату різних соціальних верств погребальних обрядів. Характерними особливостями праці О. Лернера є те, що автор детально охарактеризував духовні навчальні заклади, погребальні братства та благодійні організації регіону.
Дослідження з релігійної проблематики активно розпочалися на рубежі 80-90-х рр. XX ст. Своєрідною віхою у підході до вивчення даного аспекту стала праця діаспорного дослідника С. Ципперштейна [8]. Дослідник приділив значну увагу синагогальним прогресивним реформам, які здійснилися спочатку в Бродській синагозі. Автор обґрунтував необхідність даних реформ як спосіб досягнення морально-інтелектуального вдосконалення та поглибленого вивчення мови для парафіян.
Фундаментальною є праця М. Поліщука [15], де використані значною мірою матеріали єврейської преси кінця XIX -- початку XX ст. та фрагментарно фонди ДАОО. Автор акцентував увагу на модернізації общин, що стала домінуючою тенденцією релігійного розвитку. Дослідник розглянув важливі общинні релігійні установи, позиції головних проповідників у тенденціях релігійної еволюції.
Певну увагу єврейській етнічній общині та її еволюційної еволюції приділила Н. Діанова [1, 3, 5]. Xарактерною особливістю автора є використання, архівних документів, де представлено статистичні дані щодо синагог і молитовних будинків, які дають змогу відтворити бурхливий розвиток духовного життя одеської общини.
У XIX ст. в ряді західноєвропейських країн розпочався процес реформування іудаїзму, що стало початком нового етапу в його розвитку. Суть реформи полягала в прагненні іудеїв пристосуватися до нових умов життя. Осучаснення догматики і релігійного культу мали сприяти інтеграції іудеїв в оточуюче середовище [1, с. 151].
Своєрідним провідником у цьому напрямку була єврейська община Одеси. З усіх молитовних спільнот міста провідні позиції займали общини Головної (Великої) і Бродської синагог. Будівля Головної синагоги була побудована у 1796 р., але вона мала досить непривабливий вигляд. До того ж, по традиції, синагога не мала постійного рабина й на богослужіннях було достатньо гамірно. Тому колишні галицькі євреї відкрили у 1848 р. нову Бродську синагогу, яка перевершувала Головну як в моральному, так і в естетичному плані. Реформа синагоги проходила у гострих дискусіях з традиціоналістами й призвела до будівництва нової, вже зреформованої Головної синагоги [2, с. 403; 3, р. 65].
Починаючи з 50-х рр. спостерігається досить бурхливий розвиток релігійного життя одеської общини. У 1855 р. було чотири синагоги та 34 молитовні будинки [4, с. 38]. Зокрема, в 1857 р. в Єлисаветграді діяли три синагоги, у Миколаєві -- одна, у Херсоні -- дві. У 1860 р. найбільша кількість синагог була побудована в Одесі (шість). Надалі їх кількість збільшувалась. Так, у 1884 р. функціонувало 35 офіційно дозволених синагог і молитовних будинків [5, с. 129]. А до 1 січня 1889 р. в Одесі було дев'ять синагог і 55 молитовних будинків [6, арк. 12].
У 70-80-ті рр. кантором Головної синагоги був популярний в Росії вихідець з Австрії Ознас (Іошуа) Абрас, який вперше створив синагогальний хор в Одесі [3, р. 66]. Протягом цього часу парафіяни синагоги двічі обирали на посаду вченого кишинівського купця Бориса Піткіса [7, арк. 28, 28 зв.].
На думку С. Ципперштейна, найбільш суттєві нововведення, що викликали різку критику одеських традиціоналістів, були: заборона розмов під час богослужіння, закріплення за парафіянами постійних місць, естетично витончене виконання кантором молитов, що супроводжувалось хором [8, с. 189].
Популярності Бродської синагоги значною мірою сприяв рабин Ар'є Швабахер. Це була надзвичайно освічена людина, просвітнений знавець богослов'я, прекрасний оратор. На його організаторські здібності прямо вказував проповідник доктор М. Уастров [9, арк. 4, 6 зв.].
Статус Бродської синагоги ще більше затвердився, коли їй почав підпорядковуватися один із важливих общинних інститутів -- погребальні братства (хеврот). Братства діяли не тільки як релігійна структура, а й певною мірою благодійна, так як більш ніж половина поховальних обрядів здійснювалась безкоштовно. Інші платили суму відповідно до своїх статків -- середній клас сплачував суму не більше 6, а заможні -- понад 10 крб [10, с. 14].
Як зазначає О. Лернер, джерел, що відображають історію братств у Росії, у тому числі й в Одесі, дуже мало. Дійсність їхнього існування підтверджують окремі газетні публікації, списки синагог, а також молитовні будинки, назви більшості з яких свідчать, що вони були засновані братствами, і тому дозволяють відтворити неповну реконструкцію складу братств.
Дослідник стверджує, що частина релігійних структур до кінця XIX ст. вже не існувала [11, с. 177].
Міські синагоги як і раніше, диктували канони організації молитовного суспільства та форми богослужіння для більшості релігійних інститутів Одеси. У зв'язку з пожвавленням релігійної еволюції общини виникала потреба у збільшенні кількості її проповідників. Тому чисельність рабинів починає зростати у цей період. Рабинам потрібно було володіти російською мовою, закінчивши два класи училищ. Крім того, термін їхньої служби був продовжений, так як раніше вони обирались на 3 роки, в результаті чого не могли закріпити власних позицій на постійному місці, щоб здобути самостійність. Збільшувалась кількість власне рабинів та обирались для них помічники, які допомагали їм у релігійно-побутових справах. Вимоги до помічників рабинів були такими ж, як і до самих рабинів [12, арк. 2, 3 зв.].
Крім Головної і Бродської синагог, хоровий спів супроводжувався в Новобазарній синагозі з 1879 р., яка знаходилась на вул. Ольгіївській [13, арк. 103, 104]. При її молитовному товаристві «Хай Адам» парафіяни обирали на головні посади своїх лідерів. У 1882 р. одеський градоначальник затвердив на посаду голови спільноти купця Вольфа Шаргородського, скарбника -- купця Ізраїля-Меєра Сегала, вченого -- Якова Іцковича [7, арк. 11, 12].
Молитовна спільнота Теплої синагоги «Бес-Гамедреш» в останніх десятиріччях XIX ст. знаходилась у складному становищі через те, що у них не було приміщення, де б вони змогли здійснювати богослужіння. Це було обумовлено нестачею коштів на аренду. Тому головні члени общини встановили зв'язки з Холодною синагогою, яка знаходилась на Катерининській вулиці. У 1889 р. Холодна синагога перейшла в інше приміщення у зв'язку з аварійним станом. А її старе приміщення перейшло у розпорядження Теплої синагоги «Бес-Гамедреш» [14, арк. 11, 12 зв.]. Її молитовне товариство обрало членів на трирічну посаду з 1 січня 1890 р.: вченого -- одеського міщанина Фішеля Дубина, голови -- одеського купця Сруля Футрана, скарбника -- одеського міщанина Хаїма Зеймінгера [14, арк. 13, 14].
М. Поліщук підкреслює, що на прикладі одеських громад спроби в руслі синагогальної реформи порівняно швидко здійснювались у всіх великих і середніх міських центрах. Однак реформа обмежувалась побудовою красивих будівель і введенням хору. Класичним прикладом обмеженого розвитку реформи, за словами дослідника, була община Херсона. Зокрема, хоральне богослужіння затвердилось у Новомиколаївській синагозі [15, с. 205].
Характерною ознакою реформістського напряму було звернення до багатих і пишних архітектурних стилів, форм внутрішнього декору, що викликало критику публіцистів, які постійно акцентували увагу на потребах благодійності. Були розкритиковані лідери миколаївської общини, які вирішили у 1881 р. добудувати й оздобити Олександрівську хоральну синагогу за прикладом одеських общин [15, с. 226].
Про значний розвиток общини Єлисаветграда свідчить те, що на 1861 р. було чотири синагоги і 15 молитовних будинків [16, с. 514], а до 1890-х рр. -- 10, у тому числі й одна хоральна синагога. Таким чином, це заклало початок у руслі реформаторського напряму. Але подальше його здійснення унеможливлювалось опором традиціоналістів, які не відчували гострої потреби у канторах [15, с. 309].
У Миколаєві, після того як у 1865 р. євреям було дозволене вільне проживання у цьому місті, тут відбувалось виключно швидке заселення [17, арк. 1]. Тому на 1870 р. у Миколаєві було зареєстровано вже сім молитовних общин і шість молитовних шкіл. Було введено посаду казенного (міського) рабина, який обирався з числа кандидатів губернською владою. Йому видавалось спеціальне свідоцтво. Міський рабин представляв общину в думах, зібраннях тощо. Також він вів реєстрацію шлюбів, фіксував статистику народжуваності та смертності в общині [18, с. 40].
У кінці ХІХ ст. у Миколаєві було зареєстровано дві синагоги й 13 молитовних будинки. Стара синагога була побудована у 1819-1822 рр. на Чернігівській вулиці, а Хоральна, чи Нова -- у 1879 р. на вулиці Фаліївській [18, с. 132].
Отже, протягом другої половини ХІХ ст. відбувався досить бурхливий розвиток духовного життя єврейських общин, що знайшло своє відображення в ідеях релігійної розбудови та реформування синагог як символа модернізації громади. Та, незважаючи на обмеження, євреї змогли зберегти своєрідний характер побуту, власну релігійну особливість та культурну автономію.
Таким чином, релігійне життя єврейського населення в перспективі може стати предметом подальших наукових розвідок у контексті дослідження єврейських громад Херсонської губернії.
Джерела та література
1. Діанова Н. М. Формування етноконфесійної структури населення міст Південної України (кінець XVIII -- перша половина ХХ ст.): [монографія] / Наталя Миколаївна Діанова. -- Одеса, 2010. -- 176 с.
2. Державний архів Одеської області (далі -- ДАОО). Зведений каталог метричних книг. Випуск I. 1797-1939. -- Одеса, 2011. -- 424 с. -- (Праці Державного архіву Одеської області: т. 33).
3. Dianova Natalia. Nineteenth Century Jewish Odessa / Natalia Dianova // The Odessa Connection. -- Diplomatic Academy of Vienna. Favorita Papers / еd. By Melanie Sully. -- 2008. -- P. 61-67.
4. Бернштейн С. Одесса: исторический и торгово-экономический очерк Одессы в связи с Новороссийским краем / Симон Бернштейн. -- Одесса: в тип. Л. Нитче, 1881. -- 144 с.
5. Діанова Н. М. Формування населення міст Південної України (кінець XVIII ст. -- 1861 р.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Наталя Миколаївна Діанова; Одеський нац. ун-т імені I. I. Мечникова. -- Одеса, 2003. -- 208 с.
6. ДАОО, ф. 2, оп. 1, спр. 1743а, 21 арк.
7. ДАОО, ф. 2, оп. 1, спр. 1316, 166 арк.
8. Ципперштейн С. Евреи Одессы: История культуры, 1794-881 / Стивен Ципперштейн. -- М. -- Иерусалим: Гешарим, 1995. -- 207 с.
9. ДАОО, ф. 2, оп. 174, спр. 11, 14 арк.
10. Бродовский И. Еврейская нищета в Одессе / Иосиф Бродовский. -- Одесса: Типо-литогр. Гальперина и Швейцера, 1902. -- 50 с.
11. Лернер О. М. Евреи в Новороссийском крае. Исторические очерки / О. М. Лернер. -- Одесса: тип. Г. М. Левинсона, 1901. -- 240 с.
12. ДАОО, ф. 2, оп. 1, спр. 1743а, 21 арк.
13. ДАОО, ф. 2, оп. 1, спр. 1176, 104 арк.
14. ДАОО, ф. 2, оп. 3, спр. 2050, 371 арк.
15. Полищук М. Евреи Одессы и Новороссии: социально-политическая история евреев Одессы и других городов Новороссии, 1881-1904 / Михаил Полищук. -- М.: Мосты культуры, 2002; Иерусалим: Гешарим, 5762. -- 446 с.
16. Еврейская энциклопедия. Свод знаний о еврействе и его культуре в прошлом и настоящем: В 16 томах. Т. 7 / под общей ред. д-ра Л. Каценельсона и барона Д. Г. Гинцбурга. -- СПб.: Тип. Акц. Общ. Брокгауз -- Ефрон, 1906-1913. -- С. 513-514.
17. ДАОО, ф. 1., оп. 16, спр. 65, 6 арк.
18. Еврейское население на Николаевщине: сб. документов и материалов. В 2-х томах. -- Т. 1 / Гос. архив Николаев. обл., Николаев. о-во евр. культуры; сост.: Л. Л. Левченко, Л. И. Окорокова, А. В. Серединский, М. П. Явлонова. -- Николаев: Атолл, 2004. -- 198 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Відкриття училища торговельного мореплавства в Херсоні в 1834 р.: терміни та програма навчання. Розробка законодавчої бази для морехідних класів. Становлення пароплавства на Дніпрі та створення великих Чорноморських пароплавних компаній у ХІХ ст.
статья [22,7 K], добавлен 17.08.2017Аналіз процесів розвитку мистецтва, театру, освіти, літератури, краєзнавства і світогляду мешканців Волинської губернії. Релігійно-культурне життя волинян: діяльність Православної і Української греко-католицьких церков і протестантських громад на Волині.
дипломная работа [166,4 K], добавлен 12.03.2012Дворянство як соціальний стан в Російській імперії. Спосіб життя поміщиків. Зміни в чисельності та розміщенні дворян Київської губернії в 1782–1858 рр. Внесок Івана Фундуклея в розвиток Києва. Будівництво Університету св. Володимира і Кадетського корпусу.
реферат [31,5 K], добавлен 17.04.2013Селянські громади в Україні. Громадське життя і його форми дозвіллєвої діяльності в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Сутність українських громад у селі. Звичаєві норми спілкування й дозвілля селян. Колективна взаємодопомога і колективне дозвілля.
курсовая работа [59,5 K], добавлен 27.03.2014Основні тенденції розвитку американсько-українських відносин в контексті відносин з Російською імперією. Висвітлення проблеми еміграції українського населення з Херсонської та Бессарабської губерній до США місцевою періодичною пресою кінця ХІХ століття.
статья [18,3 K], добавлен 11.09.2017Характеристика повсякденного життя студентства Київської духовної академії другої половини ХІХ ст.: житлові умови, побут, медичне обслуговування молоді, розпорядок дня, академічні традиції. Взаємовідносини між студентами та ставлення до своїх викладачів.
статья [30,6 K], добавлен 20.08.2013Особливості діяльності революційних комітетів Полтавської губернії в соціально-культурній сфері з грудня 1919 року по квітень 1920 року. Боротьба з епідемією тифу й заходи з ліквідації неписьменності. Нагляд за ідейно-політичними процесами в губернії.
статья [48,9 K], добавлен 11.09.2017Деформуючий вплив сталінщини на суспільно-політичне життя України. Компанії проти "українського буржуазного націоналізму" і "космополітизму". Зміни в Україні після смерті Сталіна. Хрущовська "відлига". Демократизація суспільно-політичного життя країни.
курсовая работа [24,7 K], добавлен 11.06.2009Сторінки життя Й.В. Сталіна, його партійна діяльність. Створення СРСР та боротьба за владу. Індустріалізація та колективізація країни. Вплив Сталіна на духовне життя населення. Його роль у Другій світовій війні, напрями внутрішньої та зовнішньої політики.
реферат [30,2 K], добавлен 15.11.2011Історико-культурний та економічний розвиток міста Умань, його географічне розташування. Заснування графом Потоцьким "Софіївки" - унікальної пам'ятки садово-паркової культури. Поширення релігійного руху хасидизм в єврейських громадах і будівництво синагог.
реферат [16,6 K], добавлен 23.06.2011
