Джерела про життєвий шлях, громадську та наукову діяльність Остапа Терлецького

Т.Б. Романів

В статті дано огляд писемних джерел Державного архіву Івано-Франківської області, Державного архіву Львівської області, Центрального державного історичного архіву України у м. Львові, Архіву Віденьского університету (Archiv der University Wien), Державного архіву (Haus-, Hof- und Staatsarchiv) міста Відня, Відділу рукописів ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України, Відділу рукописів і текстології Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН України, що містять відомості про станіславський період, студентські роки, часи «візії» у Відні, громадську і наукову діяльність Остапа Степановича Терлецького.

Серед когорти відомих громадсько-політичних діячів, вчених останньої третини ХІХ ст. посідає вельми помітне, однак досі належно не поціноване місце літературознавець, історик, філософ і правознавець Остап Терлецький (псевд. -- Р. Мак, Н. Заневич, В. Кістка, О. Туземний). Писар Станіславської громади, організатор і редактор учнівської рукописної газети «Зірка» (1865-1867 рр.), почесний член і голова з середини 1870-х років українського академічного товариства «Січ» (Відень), один із засновників першої політичної течії європейського зразка в Україні -- Русько-української радикальної партії, автор літературно-публіцистичних та наукових праць на історичну, економічну, літературну та суспільно-політичну теми («Першопричини великоруського народу» (1873), «Галицько-руський нарід і галицько-руські народовці» (1874), «Лихва на Буковині» (1878), «Літературні стремління галицьких русинів від 1772 р. до 1848 р.» (1895), «Галицько-руське письменство у 1848-1875 рр.» (1903), «Історія української держави. Княжа Доба» (1923), «Історія української держави. Козацька доба» (1924), «Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах» (1881), «Українське село в драмах Карпенка-Карого» та інші). Це далеко неповний перелік граней діяльності Остапа Терлецького, якому «судилося жити й терпіти і проявляти певний вплив у Галицькій Русі в пору тяжкого перелому, і в додатку судилося впасти одною з жертв такого перелому» [1, с. 1].

Історіграфічні пошуки проблеми, внесеної в заголовок даної статті, дозволили виявити перші інтерпретації діяльності О. Терлецького та її суспільної значимості. Вони належать перу його сучасників: І. Франку, В. Гнатюку, К. Студинському, Я. Окуневьскому, М. Павлику [1]. Як представник революційно-демократичного табору О. Терлецький постає в науковому доробку істориків радянського часу [2]. А у наукових розвідках С. Злупко, В. Калинович, Н. Ассонової, В. Сокуренко, О. Лисенко, П. Манзенко, С. Кіраля, І. Білінкевич відбито його суспільно-політичні погляди. Проте потрібно пам'ятати про політичну заангажованість даних праць, зумовлену догмами і стереотипами комуністичної доби, у зв'язку з чим їхнє значення як інформаційного ресурсу в сучасних умовах істотно понижується.

В роки незалежності України колоритна постать О. Терлецького розглядається на тлі суспільно-політичних рухів, виникнення політичних партій Галичини [5], у контексті громадсько-політичної діяльності діячів [6] окресленого періоду. Зацікавлення дослідників Б. Сенюка, І. Мицко, Л. Тимошенко викликав генетичний рід Терлецьких [7]. Деякі історики права (Т. Андрусяк, О. Мироненко, В. Горбатенко, Г. Трофанчук) [8] відзначають вплив марксизму і соціалістичної ідеології на Терлецького, на основі якої той вибудував свої концепції щодо сутності права. На демократичність ідей О. Терлецького та підтримку ним федеративного устрою у слов'янських народів вказує Г. Трофанчук. Розуміння «національного» українським галицьким інтелектуалом знайшло відбиток у статті В. Бака [9]

Дослідження окремих граней діяльності О. Терлецького заклали основу для створення даної статті. Виходячи з наукового, теоретичного та практичного значення теми, використавши неопубліковані джерела, що зберігаються у фондах Державного архіву Івано-Франківської області, Львівського обласного державного архіву, Центрального історичного архіву України у Львові, Архіву Віденського університету (Archiv der Universitflt Wien), Державного Архіву міста Відня (Haus, Hof- und Staatsatchiv), автор поставила за мету провести всебічне та об'єктивне дослідження життєвого шляху, громадської та наукової діяльності Остапа Степановича Терлецького, його ролі у процесі національно-культурного розвитку, в рамках Австро- Угорської імперії.

Джерельну базу дослідження автобіографічних даних Остапа Терлецького складають матеріали Державного архіву Івано-Франківської області, зокрема, запису у метричній книзі с. Назірної про народження О. Терлецького від 5 лютого 1859 р. [10, арк. 39] в сім'ї священника. Походив Остап з давнього великого роду Терлецьких, котрі належали до дрібної підкарпатської шляхти гербу Сас. Початкову освіту здобув в Коломиї, а в 1859 р. став гімназистом. Підтвердженням чого є свідоцтва успішності О. Терлецького -- учня Першої вищої гімназії ім. Романовського у м. Станіславі (1860-1868 рр.) [11, арк. 4041, 159-160, 244-245, 304-305, 353-354, 390-391, 415-416, 387-388, 394-395]. Начався О. Терлецький в гімназії добре, особливо в останніх класах. Класні журнали засвідчують зміну ним метричного імені Станіслав на Євстахій -- Остап, що була тоді модною серед молоді і виникла як реакція на полонізацію Галичини. За час діяльності О. Терлецького як громадівця сформувався його світогляд, позитивний вплив на який справили і гімназисти -- пізніше громадські діячі В. Навроцький, М. Бучинський, Л. Заклинський. Нечисленні документи із двох фондів ДАІФО головно ілюструють дитячі і юнацькі роки перебування О. Терлецького на Станіславщині.

По закінченні «абсулюториї» «слабовитий і скуплений в собі» Терлецький мав шанси вийти на «кабінетного наукового робітника», отримавши посаду «урядника» університетської бібліотеки у Відні [15]. Цьому сприяли добрі знання іноземних мов (англійської, французької, польської та німецької), належна професійна підготовка. Тут він починає працювати над темою «Реформи Иосифа II та їх вплив на соціальні та національні відносини в Галичині». Але не політика кабінетів (великодержавна) цікавила його, а класова, соціальна боротьба.

Зміст громадсько-політичної роботи О. Терлецького розкривають архівні матеріали Центрального історичного архіву України у Львові. Серед них: лист В. Навроцького до М. Бучинського з відомостями про поїздку О. Терлецького на археологічний з'їзд у Києві 1874 р. (24 жовтня 1874 р., Ряшів) [16, арк. 36]; листи М. Бучинського до секретаря редакції журналу «Вперед» В. Смирнова у Лондон з рекомендацією О. Терлецького як розповсюджувача журналу серед молоді, 1874-1875 рр., Станіслав [17, арк. 11-13]; протокол проведення поліцією обшуку в бібліотеці Віденського університету, де працював О. Терлецький, 1877 p., 16 червня, Відень [18, арк. 63]; протокол обшуку на квартирі О. Терлецького у Відні, складений поліцією 18 червня 1877 р. [19, арк. 68-78]; протокол судового допиту О. Терлецького, звинуваченого у приналежності до таємних організацій, складений поліцією у Відні 19 червня 1877 р. [20, арк. 51-52]; довідка про роботу О. Терлецького у бібліотеці Віденського університету, видана поліцією 23 червня 1877 р., Відень [21, арк. 62]; довідка про друкування соціалістичних брошур у друкарні Я. Ковачева у Відні на замовлення О. Терлецького, видана поліцією у червні 1877 p., Відень [22, арк. 67]; розпорядження Львівського крайового карного суду про арешт О. Терлецького у зв'язку з приналежністю до таємних організацій від 18 липня 1877 p., Львів [23, арк. 98]; протокол допиту О. Терлецького у Львівському крайовому карному суді, звинуваченого у поширенні соціалістичних ідей від 29 липня 1877 p., Львів [24, арк. 1-23]; обвинувачувальний акт державної прокуратури у Львові в справі І. Франка, М. Павлика, О. Терлецького та ін. обвинувачених у приналежності до таємних організацій (10 жовтня 1877 p., Львів) [25, арк. 16-25]; протокол, складений у Львівському крайовому карному суді під час вручення О. Терлецькому акту звинувачення (23 листопада 1877 р., Львів) [26, арк. 33]; опис документів, конфіскованих під час арешту О. Терлецького у Відні (1877 p.) [27, арк. 101-116]; протокол допиту у Львівському крайовому карному суді І. Франка, М. Павлика, О. Терлецького, звинувачених упоширенні соціалістичних ідей (14-16 січня 1878 p., Львів) [28, арк. 64-69]; анкетні дані заарештованого О. Терлецького, складені у Львівському крайовому карному суді 15 січня 1878 р. [29, арк. 129 зв.]; вирок Львівського крайового карного суду І. Франкові, М. Павликові, О. Терлецькому та ін., звинуваченим у поширенні соціалістичних ідей (21 січня 1878 p., Львів) [30, арк. 191-200]; розпорядження Львівської державної прокуратури охороні тюрми про звільнення О. Терлецького з ув'язнення (21 січня 1878 p., Львів) [31, арк. 5]; протокол Львівського крайового карного суду про зобов'язання О. Терлецького подавати поліції відомості про зміну місць проживання (21 січня 1878 p., Львів) [32, арк. 2]. Відповідно, є декілька доповідних записок О. Терлецького Львівському крайовому карному суду про зміну адреси проживання (доповідна записка О. Терлецького Львівському крайовому карному суду про свою адресу від 2 квітня 1878 p., Відень; доповідна записка О. Терлецького Львівському крайовому карному суду про нову адресу від 12 липня 1878 p., Люча [33, арк. 7-8, 49-50].

Окремі документи ЦДІА України у м. Львові висвітлюють поведінку О. Терлецького під час судових засідань, відбування ним ув'язнення та його контакти з іншими заарештованими за соціалістичну агітацію, наприклад: рапорт управи в'язниці у Львові Львівському крайовому карному суду про відбування кари О. Терлецьким від 14 вересня 1878 p., Львів [34, арк. 8], а також притягнення О. Терлецького як свідка в інших політичних процесах (протокол допиту О. Терлецького у Львівському крайовому карному суді у справі А. Павлик та ін., звинувачених у приналежності до таємних соціалістичних організацій (25 березня 1879 p., Львів) [35, арк. 1--2]. Заарештованих судили на підставі непрямих доказів. Проте, ані суддя, ані галицька публіка не мали чіткого поняття, що таке соціалізм і в чому полягає його злочинний характер.

Доказову базу інкримінованої О. Терлецькому соціалістичної агітації склали: лист В. Навроцького від 20.06.1876 р., написаний у відповідь на запросини Терлецьким до участі Навроцького у часописі з соціалістичним напрямком, що мав виходити у Відні, і «картка» М. Драгоманова з Женеви до О. Терлецького (26.10.1876 р.), у якій Драгоманов просив того відіслати 200 екземплярів своєї брошури «По вопросу о малорусской литературе» до Галичини, забрати з «друкарні» Ковачева у Відні болгарську історію Гільфердінга і кілька чисел «Пчелы» -- ілюстрованої газети, що виходить у Петербурзі.

Важливим для характеристики діяльності О. Терлецького є також особові картки, складені поліцейськими органами, численні довідки та інформації. Серед них: особова картка О. Терлецького, складена Віденською поліцією 17 червня 1877 р. [36, арк. 54]; особова картка О. Терлецького, складена у Львівському крайовому карному суді 26 липня 1877 p., Львів, [37, арк. 100]; довідки про посаду і заробітну плату О. Терлецького, видані адміністрацією бібліотеки Віденьского університету 23 липня 1877 р. [38, арк. 88-89] і 17 жовтня 1877 р. [39, арк. 28], а також довідка про роботу О. Терлецького у бібліотеці Віденського університету, видана поліцією 23 червня 1877 р. і медична довідка про стан здоров'я О. Терлецького від 17 червня 1877 p., Львів [40, арк. 53-62] і т. ін.

М. Павлика, подана в редакцію ЗНТШ (М. Павлик. До відносин межи М. Драгомановим і др-ом О. Терлецьким (Лист у редакцію ЗНТШ). Стаття. 1902. Вересня 27. Львів) [41, арк. 1-23].

В основному документи фондів (Ф. 834 Українське студентське товариство «Січ» у Відні; Ф. 663 Михайло Павлик -- український письменник і громадський діяч; Ф. 152 Крайовий суд, м. Львів; Ф. 362 К. Студинський -- академік; Ф. 309 НТШ у Львові). ЦДІА України у м. Львові чи не найповніше відбивають часи «візії» Остапа Терлецького у Відні, де він вступає до українського академічного товариства «Січ», стає його почесним членом і головою з середини 1870-х років [42, арк. 49]. Терлецький і Драгоманов надали новий напрям роботі в товаристві і виробили в січовиків новий світогляд, «оснований на західноєвропейськім соціалізмі». «Апостольські» слова Драгоманова викликали переворот в «Січі» [43, арк. 3], а промови, відчити і книжки Терлецького оживили внутрішнє життя в «Січі». Завдяки їм «Січ» стала літературно-науковим товариством і надала напрямок не тільки українському студентству, але й галицькій Україні [44, с. 11].

Саме завдяки Остапові віденські українці в університеті зрозуміли «духа нашої історії, тої невпинної боротьби демосу проти шляхетсько-польського утиску й визиску». Остап був переконаний, що «...доля України, так легко вернетця, як легко утекла!.. Буде Україна мала долю-волю свою!» (незалежність. -- Т. Р. [47]).

Джерелом вивчення віденського періоду наукової та громадсько-політичної діяльності Остапа Терлецького є і матеріали архівів Відня (Республіка Австрія). Так, зокрема, в Архіві Віденського університету (Archiv der Universi^t Wien), знаходяться особові картки (Notes) студента О. Терлецького філософського (SS 1873; WS 1872/73) та юридичного (US 1879/80) факультетів і стосуються його навчання у Львівському університеті. В «Огляді академічних установ, професорів, приватних доцентів, вчителів, посадових осіб та інших в Віденському університеті (bbersicht der Academischen Behden, Professoren, Privatdocenten, Lehrer, Beamten etc. an der K. K. Universitat zu Wien, FUL das studien-jahr) за 1872/1873, 1873/1874, 1874/1875, 1875/1876, 1876/1877, 1877/1878 навчальні роки зроблено запис про те, що О. Терлецький є помічником вченого університетської бібліотеки, та вказано адресу його проживання у Відні. Зазначені дані свідчать про роботу Терлецького в бібліотеці Віденського університету.

Доповнюють джерельну базу і архівні матеріали Державного архіву (Haus, Hof-und Staatsatchiv) міста Відня. У книгах фонду інформаційного бюро Міністерства зовнішніх справ (Informationsburo des k.k. Ministeriums der Aussern) зафіксовані прізвища О. Терлецького (Index 49, 1877, Band I, Seite 464. -- 332.865.2262.4559; Index 50, 1878/1879. -- 225.1612; INDEX 1882/1883,-3373) та М. Драгоманова (Index 49, 1877, Band I, Seite '464. -- 332.576.765.2174.2262), М. Павлика (Index 50, 1878/1879. -- 2161), І. Франка (Index 50, 1878/1879. -- 225), Я. Ковачева (Index 1876. -- 738), Барабаша (Index 49, 1877, Band I, Seite 464. -- 1960.1982.2262.4559), які перебували у час «візії» Терлецького у Відні та з ним співпрацювали на «поли політичнім». А під рубрикою «Polnische Comspirationes in Wien und Lemberg» (Польські конспірації у Відні та Львові), її офіційна назва документа у справі «Барабаша і товаришів», числяться справи, які стосуються галицьких соціалістів, зокрема, судових процесів над О. Терлецьким (1960.1982.2174.2262.3306.4559 / 70).

Перспективним напрямком залишається дослідження діяльності О. Терлецького на основі джерел Відділу рукописів і текстології Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН України, Відділу рукописів та Відділу україніки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України.

терлецький громадский наукий студентський

Література та джерела