Стаття присвячена питанню адміністративно-правового режиму державної реєстрації суб'єктів господарювання. Розглянуто основні цілі та принципи здійснення даного режиму. Охарактеризована процедура державної реєстрації суб'єктів господарювання.

Ключові слова: адміністративно - правовий режим, державна реєстрація, суб'єкт господарювання, процедура, юридична особа.

This article is devoted question of administrative - law regime state registration the business activity's subjects. Consider the basic objectives and principles realization of this regime. Characterized the procedure of state registration the business activity's subjects.

Державна реєстрація є загальною та необхідною умовою здійснення суб'єктами господарювання своєї діяльності. Законодавче регулювання цієї процедури передбачено Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Господарським кодексом України та іншими нормативно - правовими актами.

На думку А.С. Яблонської, державна реєстрація суб'єктів господарювання є першим і найважливішим етапом реалізації права на господарську та підприємницьку діяльність [3, с.114].

Відповідно до п.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру [1].

Режим державної реєстрації суб'єктів господарської діяльності встановлюється з цілями: формування правового статусу суб'єктів підприємницької діяльності; здійснення попереднього державного контролю за законністю формування відповідних суб'єктів підприємницьких правовідносин; формування інформаційного ресурсу за допомогою внесення до Єдиного державного реєстру передбачених відомостей; встановлення оподатковування; наступного контролю за діяльністю підприємницьких структур; статистичного обліку для застосування певних заходів регулювання економіки на макроекономічному рівні [5].

Державна реєстрація суб'єктів господарювання здійснюється на певних принципах. У науковій літературі виділяють, як наступні принципи: публічність, загально - відомість і достовірність внесених до реєстру відомостей.

державна реєстрація суб'єкт господарювання

На думку І.В. Єршової та Т.В. Іванової, принцип публічності виявляється в тому, що реєстр доступний кожній особі, яка бажає ознайомитися з ним. У силу принципу загальновідомості будь-яка особа вважається - на підставі публікації даних реєстру в офіційних виданнях - обізнаною про внесення комерційної організації до реєстру, що позбавляє її можливості посилатися на незнання відомостей, що містяться в реєстрі. А у силу принципу достовірності діє презумпція правильності записів, що містяться в реєстрі, що може бути спростована тільки в судовому порядку [4, с.31].

Необхідно також додати, що державній реєстрації притаманний принцип законності. На нашу думку, всі етапи державної реєстрації повинні здійснюватися на правових засадах, та саме так, як передбачено відповідними нормативними актами. Будь - яке відхилення від чітко регламентованої процедури реєстрації є порушенням цього принципу, а відтак тягне за собою або відмову від реєстрації, або її скасування.

О.П. Підцерковний наголошує, що в Україні діє єдина система державної реєстрації суб'єктів господарювання, що здійснюється шляхом:

1) внесення до Єдиного реєстру відповідних записів (державного засвідчення відомостей про правовий статус юридичної особи або статусі фізичної особи - підприємця);

2) видача свідоцтва про державну реєстрацію;

3) відмітка на установчих документах про державну реєстрацію (тільки для юридичних осіб) [6; с.39].

Цю думку також поділяють і інші окремі вчені, зокрема, Мамонтов О.К., Рябченко О.П., Кузніченко С. О та ін.

Проте, дослідивши діюче законодавство України, потрібно зазначити, що режим державної реєстрації суб'єктів господарювання включає набагато більше елементів.

Зокрема, перед внесенням до Єдиного реєстру відповідних записів, проводиться етап перевірки. По - перше, здійснюється перевірка комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці. По - друге, проводиться перевірка документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" встановлений перелік документів, що подається на реєстрацію. Зокрема, для юридичних осіб, це - заповнена реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи, до якої може бути подана як додаток заява щодо обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи; інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб [1].

При реєстрації окремих організаційно правових форм суб'єктів господарювання потрібно надати додаткові документи, перелік яких також передбачений вищезазначеним законом.

Для реєстрації фізичної особи необхідно надати такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, до якої може бути подана як додаток заява щодо обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю [1].

Однією з проблем режиму державної реєстрації підприємства є відсутність експертизи документів, що подаються для цієї процедури. Безумовною перевагою є передбачена законом перевірка на відсутність підстав для відмови у реєстрації, що здійснюється за скороченими формальними ознаками. Тобто відповідальність за їх зміст несе заявник. Проте, практика свідчить, що часто документи містять помилки та не відповідають законодавству. Оскільки достатньо заявнику надати всі необхідні документи, і юридична особа буде зареєстрована, хоча її статут може не відповідати чинному законодавству. Саме тому, на думку автора, доцільно було б розробити та впровадити правовий механізм перевірки документів, зокрема установчих, на відповідність законодавству.

Разом із тим, доцільно було б також врегулювати механізм перевірки правоздатності та дієздатності фізичної особи у процесі державної реєстрації. Такий механізм зменшить кількість випадків визнання державної реєстрації, а також господарських договорів, укладених не повною мірою правоздатними або дієздатними особами, не дійсними за рішеннями судових органів, і захистить інших учасників господарських відносин від матеріальних та моральних збитків, пов'язаних з такими рішеннями.

Висновки