Комсомол як філія комуністичної партії в українському молодіжному русі в 1920-1930-і рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комсомол як філія комуністичної партії в українському молодіжному русі в 1920-1930-і рр.

Валентина Молоткіна

Переяслав-Хмельницький

У статті показано, як у процесі становлення тоталітарного радянського режиму комсомол перетворився з незалежної молодіжної організації у філію комуністичної партії. З'ясовано, що компартія брала на себе формування кадрів комсомольських працівників й при цьому робилося все можливе, щоб комуністи посідали керівні посади в спілці з самого низу і до ЦК включно. Як філіали партійних комітетів комсомольські організації брали активну участь в усіх політичних кампаніях, що проводилися правлячою партією. Вся робота комсомолу проходила «під знаком мобілізації мас молоді на боротьбу з класовим ворогом, правою небезпекою та ухилами як у партії, так і в комсомолі». Та, підтримка масових сталінських репресій не врятувала комсомольські кадри від долі жертв цих репресій. Під керівництвом комсомолу діяли молодіжні та дитячі засоби масової інформації. Партія використовувала комсомол і для контролю, активізації роботи господарських органів.

комуністичний партія радянський комсомол

Комсомольська організація у 1920--1930-і рр. займала особливе місце в політичній системі суспільства. Майже з першого дня існування комсомолу комуністична партія заявила про те, що він працює під її безпосереднім контролем. Комсомол, як філія комуністичної партії, виконував у молодіжному середовищі роль громадської організації, здійснював державні функції, активно впливав на формування законодавчої бази стосовно молоді, під його керівництвом діяли молодіжні та дитячі засоби масової інформації.

В радянській історіографії всі питання пов'язані з комсомолом розглядалися надзвичайно упереджено й однобічно. На сучасному історіографічному етапі заслуговують на увагу праці В. А. Головенька1, В. І. Прилуцького2, в яких вперше в Україні зроблено спробу об'єктивно та неупереджено розглянути діяльність не лише комсомолу, а й не більшовицьких молодіжних організацій, вирішити деякі концептуальні проблеми молодіжного руху.

В даній статті автор ставить за мету показати як у процесі становлення тоталітарного радянського режиму комсомол перетворився з незалежної молодіжної організації у філію комуністичної партії.

Ліквідуючи не більшовицькі молодіжні об'єднання, більшовики намагалися монополізувати керівництво молодіжним рухом через комсомол. Ще у 1918 р. ЦК РКП(б) зобов'язав усіх комуністів у віці, який відповідав нормам, прийнятим у РКСМ, вступати в його ряди3. Проте, до 1921 р. взаємини між партією і комсомолом не були чітко визначені. З травня 1920 р. у комсомольських організаціях республіки розгорнулася дискусія з цього питання. Якщо одні комсомольські працівники відстоювали необхідність підпорядкування комсомолу партії, то інші доводили правомочність самостійності комсомольського союзу4.

Кінець дискусії з питання про взаємини партії і комсомолу поклав ІІІ з'їзд КСМУ (травень 1921 р.), який засудив прихильників ідеї «рівноправності» - членів Донецького губкому КСМУ Лібермана та Лейканда й зазначив, що спілка повинна підпорядковуватися політичному контролю і керівництву з боку КП(б)У5. Проте, ще майже два роки комсомол мав право на певну організаційну незалежність, яка була затверджена на І з'їзді організації. Хоча, у статуті РКСМ, прийнятому у вересні 1921 р., ця незалежність була обмежена організаційною автономією від партії, у взаєминах між партією і комсомолом ще зберігалася практика взаємного представництва у виборних органах цих організацій. Щоправда, за рішенням ІІІ Всеукраїнського з'їзду КСМУ (травень 1921 р.) вибори комсомольців у керівні партійні органи стали проводитися на партійних конференціях і зборах на загальних засадах, а обмін кадровими працівниками здійснюватися через «керівні органи й вищі інстанції»6.

Положення про автономію комсомолу зникає через рік на V з'їзді РКСМ у 1922 р.7 З кожним роком у процесі становлення тоталітарного радянського режиму перетворення комсомолу з незалежної молодіжної організації у філію комуністичної партії росло все більше. V Всеукраїнська конференція КСМУ, яка проходила у липні 1924 року, констатувала: «Минулий період роботи характеризується значними зрушеннями у бік зближення спілки з партією, переходу від формули «взаємовідносин» до визначення форм керівництва партії спілкою»8. А наприкінці 1928 р. Л. М. Каганович заявив, що ідея організаційної самостійності комсомолу є «грубою політичною помилкою». Саме з цього часу комсомол був посаджений на коротку прив'язь9. Характерними ознаками комсомолу все більше стають одержавленість, жорсткий централізм, «найсуровіша дисципліна», безапеляційне підпорядкування більшовицькій партії, командно-адміністративній системі10.

Одночасно партія посилила контроль за формуванням комсомольських кадрів. Робилося все можливе, щоб комуністи посідали керівні посади в спілці з самого низу і до ЦК включно. Щоб забезпечити такий стан речей ще IV з'їзд КСМУ у 1922 р. ухвалив при виборі до комітетів установити спілковий і партійний стаж: для членів Центрального Комітету - трирічний спілковий і дворічний партійний, такий самий стаж для секретарів губкомів; для членів губкомів - дворічний спілковий стаж та такий же строк перебування в партії; для секретарів повіткомів - півторарічний спілковий та партійний стаж11. Також було взято курс «на секретаря осередку - партійця»12. На посади відповідальних комсомольських працівників від райкомів комсомолу і вище стали висуватися лише комуністи, причому, для секретарів обкомів комсомолу вимагався партійний стаж не менше чотирьох років, а для секретарів райкомів і міськкомів - не менше 2-3 років13.

Однією з основних вимог партії щодо комсомолу в 1930-і рр. було розширення мережі первинних комсомольських організацій як центрів масово-політичної роботи серед молоді. Первинні організації створювали на підприємствах за наявності лише трьох комсомольців. За 1934-1937 рр. в Україні було створено 10735 нових первинних організацій, на 1 січня 1937 р. їх налічувалося 4112314. У 1936 р. було вирішено створити комсомольські організації в кожній школі. В найбільших з них запроваджували посади організаторів ЦК ВЛКСМ. За рік до того (1935) були створені загальношкільні піонерські організації, які в Україні об'єднували 226 тис. школярів. Комсомол як офіційний шеф піонерії забезпечував піонерські загони вожатими15.

Організаційні форми і методи партійного керівництва молодіжним рухом мали свою специфіку. На відміну від профспілкових працівників представникам комсомольської номенклатури заборонялося за винятком часу роботи у виборних комсомольських органах (з'їздів, конференцій, пленумів, комітетів), утворювати партійні фракції16. У своїй діяльності вони повинні були спиратися на рядових комсомольців-комуністів, які разом з ними утворювали так зване «партійне ядро». У 1939 р. за рішенням XVIII з'їзду ВКП(б) склад «партійного ядра» був звужений до прошарку партійців - комсомольських працівників, оскільки партійці - рядові комсомольці - вибували зі складу ВЛКСМ17.

Характер взаємин між партією і комсомолом визначався роллю комуністичної спілки молоді у структурі правлячого режиму. ХІІІ з'їзд РКП(б) (травень 1924 р.) визначив, що РКСМ, яка має першорядне суспільно-політичне значення, «покликана виконувати роль резерву, відкіля партія відбирає кращі елементи для забезпечення притоку молодих сил» й одночасно бути «провідником впливу партії на все більш широкі кола робітничої та селянської молоді»18. Тож, виконуючи роль резерву партії, комсомол давав комсомольцям рекомендації для вступу в партію. Це була відповідальна, як для того часу, функція комсомолу. Але і вона «покрилася» корозією бюрократизму, яка стала результатом сталінського погляду на партію: прийом у ряди комуністів проводився відповідно рознарядок, що спускалися зверху відповідно постанов ЦК ВКП(б). особливо поширеною стала ця практика в кінці 1930-х рр., коли йшло масове виключення з рядів партії, багато комуністів зазнавало утисків і коли члени партії навіть частіше попадали під репресії ніж безпартійні19.

Як філія комуністичної партії у молодіжному русі комсомол отримав особливий правовий статус порівняно з іншими громадсько-політичними об'єднаннями. Його становище у суспільстві регулювалося не правовими актами, а статутами КПРС і ВЛКСМ. Тому комсомольські організації не підлягали реєстрації з боку державних органів. Лише окремі питання, що стосувалися прав комсомолу у вирішенні державних справ, що відносилися до його взаємин з державними органами, регулювалися правовими актами20.

Після передачі комсомолу функцій радянської держави щодо комуністичного виховання молоді правляча партія зосередила під його керівництвом діяльність піонерської організації та молодіжних засобів масової інформації. З правом вирішального голосу представники комсомолу працювали у колегіях відділів народної освіти та їхніх відділеннях21.

Активно співпрацював комсомол і з державними органами, часто взагалі підміняючи їх. Комуністична спілка брала участь у роботі органів державного управління ледь не з першого дня свого існування. Постанову щодо проходження членами РКСМ практики у всіх державних закладах, що займалися питаннями праці, побуту, виховання юнацтва (відділи Наркомату праці, Наркомату освіти, Головного політико-просвітницького комітету, Управління загального військового навчання і формування Червоних резервних частин тощо) було видано Радою Народних Комісарів РРФСР ще в 1921 р. Комсомольці ставали практикантами і під керівництвом кваліфікованих працівників не менше 6 місяців брали участь у роботі державних органів, таким чином готуючи себе до самостійної роботи в апараті управління. Про своє навчання практиканти звітували в своїх комуністичних осередках чи на конференціях молоді. На початку 1926 р. в системі органів Народного комісаріату праці працювало 277 штатних і позаштатних представники комсомолу, у Наркоматі охорони здоров'я - 31,1 і т д. Така практика широко використовувалася аж до середини 1930-х рр.22

Як філіали партійних комітетів комсомольські організації брали активну участь в усіх політичних кампаніях, що проводилися правлячою партією. Разом із професійними спілками вони залучалися до «чисток» державного апарату, допомагали запровадженню партійного контролю над добровільними товариствами й жіночим рухом і т д.23

У роки «великого перелому» політичні функції комсомольських організацій були доповнені господарськими. З'являється навіть термін господарська робота комсомолу24. Питання про участь спілки у господарському будівництві поставив грудневий (1929 р.) пленум ЦК ВЛКСМ. У відповідній резолюції він зобов'язав комсомольські організації перебудувати внутрішньоспілкову роботу згідно з потребами господарського будівництва, щоб забезпечити мобілізацію молоді на виконання п'ятирічних планів економічного розвитку25. З цього часу комсомольські осередки перетворилися на «штурмові бригади» з ліквідації численних проривів, що все частіше виникали в радянській економіці26. Молодіжна більшовицька спілка переймала на себе функції державних та господарських органів, зокрема проводила набір молоді на виробництво та новобудови. Комсомол втручався у вирішення питань виробництва, які повинен був вирішувати інженерно-технічний, господарський персонал. Постанови, циркулярні листи ЦК ЛКСМУ та його бюро часто нагадували інструкції по організації праці на виробництві. В той же час питання про захист соціально-економічних інтересів молоді майже зникають з поля зору комсомолу27.

Комсомол був однією з головних діючих сил у колективізації сільського господарства. Адже в селах кількість його осередків значно перевищувала кількість партійних28. Через відсутність партійних організацій комсомольські осередки часто виконували їх роль. Підтриманий зверху, комсомол добивався форсування колективізації, встановлював, що комсомолець не може бути поза колгоспом, інколи використовував недозволені методи силового залучення в колгоспи не лише молоді, а й дорослих селян29.

Були створені спеціальні загони так званої «легкої кавалерії» - тимчасові громадські молодіжні організації, які контролювали проведення основних сільськогосподарських кампаній, впровадження у виробництво стаханівських методів праці, роботу підприємств торгівлі, комунального господарства30.

Згортання непу та перехід до нового комуністичного штурму наприкінці 1920-х рр. зумовили різку зміну політичних настроїв та орієнтирів значної частини молоді. Як і на початку 1920-х рр., серед молодих людей поширювалися опозиційні настрої. За довідками ДПУ УСРР тільки у 1929 р. за участь в «антирадянських» організаціях і групах було заарештовано 2 221 юнаків і дівчат. Хоча більшість таких угруповань була міфічною, а справи проти її членів сфабриковані каральними більшовицькими органами, підпільний молодіжний рух існував. Щоправда, порівняно з початком 1920-х рр., його політична направленість стала іншою. На зміну групам ліво комуністичного та анархістського спрямування прийшли організації правого напряму. З 1928 р. більшість опозиційних молодіжних груп характеризувалася владою як «куркульські» і «націоналістичні», що організовувалися противниками аграрної та культурної революцій32.

Намагаючись попередити поширення опозиційних настроїв, сталінське керівництво активізувало боротьбу із «зрадниками інтересів робітничого класу». Тема класової боротьби стала лейтмотивом І Всеукраїнської конференції комсомолу, яка пройшла у червні 1929 р. Духом непримиренності до ворогів та опортуністів була пронизана більшість виступів та резолюцій конференцій. Зокрема, резолюція «На доповідь про чергові завдання партії» зазначила, що «вся робота комсомолу, ще в більшій мірі ніж досі, проходитиме під знаком дальшої мобілізації мас молоді на боротьбу з класовим ворогом, правою небезпекою та ухилами як у партії, так і в першу в комсомолі»33. Переважаюча більшість комсомольців республіки активно підтримувала Сталіна і його прибічників у боротьбі з «новою опозицією, «троцькістсько-зінов'євським блоком», «націоналістичним ухилом» Шумського-Хвильового34.

У 1933-1934 рр. було проведено переоблік і перевірку комсомольських документів, під час яких виключали «чужі» елементи. До керівного ядра комсомолу республіки входили комуністи. Компартійне керівництво надавало великого значення пропагандистським кадрам у мережі комсомольської освіти. Лише у 1934 р. ЦК КП(б)У направив на пропагандистську роботу серед комсомольців 1,5 тис. комуністів, ухваливши рішення щорічно направляти в мережу комсомольської політосвіти не менше 15-20% випускників партійно-пропагандистських вузів35.

Взагалі, у 1930-і рр. участь комсомолу у політичній боротьбі вийшла за межі ліквідації антисталінської внутрішньопартійної опозиції. До категорії «ворогів народу» за примхою «великого керманича» міг бути зарахований будь-який громадянин36.

Та, підтримка масових сталінських репресій не врятувала комсомольські кадри від долі жертв цих репресій. Роки Великого терору (1937-1938) стали апогеєм масових репресій не лише проти рядових членів ВЛКСМ, але й проти активістів молодіжного руху республіки («комсомольської еліти») - його виборного активу та звільнених комсомольських працівників. Х з'їзд ЛКСМУ, який проходив з 15 по 23 листопада 1937 р., вперше у своїй історії визнав роботу обраного на попередньому з'їзді ЦК незадовільною. З липня 1937 р. по листопад 1938 р. були репресовані й розстріляні по черзі три перших секретарі ЦК ЛКСМУ і кожного разу проводилась майже стопроцентна «чистка» всього апарату ЦК37, було звільнено з роботи 19 відповідальних працівників ЦК ЛКСМУ, 26 секретарів обкомів, багатьох секретарів міськкомів, райкомів комсомолу38. Таке становище склалося в більшості обласних, міських, районних комітетах комсомолу, в багатьох первинних комсомольських організаціях39. Зокрема, у Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській, Одеській, Харківській областях з комсомолу як ворогів народу та їх посібників було виключено 4793 особи40. Були репресовані, загинули сотні, тисячі молодих людей41.

Отже, комсомол, який вважався одним з головних засобів впливу на молодь і повинен був слухняно виконувати директиви та постанови партії, перебував під неослабним контролем компартії. Хоча, у перші роки свого існування ця спілка ще могла заявити про певну свою організаційну незалежність. Та з кожним роком у процесі становлення тоталітарного радянського режиму перетворення комсомолу з незалежної молодіжної організації у філію комуністичної партії росло все більше. Компартія брала на себе формування кадрів комсомольських працівників. Робилося все можливе, щоб комуністи посідали керівні посади в спілці з самого низу і до ЦК включно. Як філії партійних комітетів комсомольські організації брали активну участь в усіх політичних кампаніях, що проводилися правлячою партією. Вся робота комсомолу проходила «під знаком мобілізації мас молоді на боротьбу з класовим ворогом, правою небезпекою та ухилами як у партії, так і в комсомолі». Та, підтримка масових сталінських репресій не врятувала комсомольські кадри від долі жертв цих репресій. Під керівництвом комсомолу діяли молодіжні та дитячі засоби масової інформації. Партія використовувала комсомол і для контролю, активізації роботи господарських органів.

Література

1. Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ ст. (Історико-політичний аналіз основних періодів). К., 1997. - 160 с.; його ж. Український молодіжний рух: історія та сьогодення. - К., 1994. - 111 с.; його ж. Молодіжний рух України: історія та сучасність: Збірник матеріалів. - К., 1999. - 120 с.

2. Прилуцький В. І. Молодь України в умовах тоталітарного ладу (1920-1939). - К., 2001. - 250 с.; його ж. Молодь УСРР в період утвердження тоталітарної системи (1928-1933 рр.). - К., 1999. - 62 с.

3. Наследники революции. Документы партии о комсомоле. - М., 1969. - С. 60-61.

4. Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф. 1. - Оп. 1. - Спр. 9а. - Арк. 9, 88.

5. Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ ст. (Історико-політичний аналіз основних періодів). К., 1997. - С.79.

6. Історія ЛКСМУ в резолюціях та постановах з'їздів. - Харків, 1927. - С. 27.

7. Апресян З. Г. Партядро в комсомоле // Новое в жизни, науке, технике. - 1975. - № 1. - С. 78.

Размещено на Allbest.ru