Роль А.Л. Іконникової в науковій діяльності В.С. Іконникова

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЛЬ А.Л. ІКОННИКОВОЇ В НАУКОВІЙ ДІЛЬНОСТІ В.С. ІКОННИКОВА

Анотація

історіографія іконникова історичний києвознавець

Стаття присвячена дослідженню життя і наукової діяльності дружини відомого історика, історіографа, києвознавця Володимира Степановича Іконникова (1841-1923 рр.) Анни Леопольдівни Іконникової. Усе своє життя вона присвятила педагогічній та науковій діяльності. Окрім систематизації великої кількості історичних матеріалів, чистового переписування історичних праць та лекційних програм і курсів Володимира Степановича, вона здійснювала і власні наукові дослідження з історіографії.

Ключові слова: архівні та друковані матеріали, науковий доробок, українські та російські вчені, історик, А.Л. Іконникова, Університет Св. Володимира.

Аннотация

Л.М. Тептюк

Роль А.Л. Иконниковой в научной деятельности В.С. Иконникова

Статья написана о жизни и научной деятельности супруги известного историка, историографа, киевоведа Владимира Степановича Иконникова (1841-1923 гг.) Анны Леопольдовны Иконниковой. Всю свою жизнь она занималась педагогической и научной деятельностью. Кроме систематизации большого количества исторического материала, чистового переписывания исторических трудов и лекционных курсов Владимира Степановича, она осуществляла и собственные научные исследования по историографии.

Ключевые слова: архивные и печатные материалы, научное наследие, украинские и российские ученые, историк, А.Л. Иконникова, Университет Св. Владимира.

Annotation

L. Teptyuk

The role of A.L. Ikonnykova in the V.S. Ikonnykov's scientific heritage

The article is dedicated to the research of the life and scientific activities of Anna L. Ikonnykova, the wife of the famous historian, historiographer, Kyiv researches expert Volodymyr S. Ikonnykov (1841-1923). She devoted all her life to the pedagogical and scientific activities. She performed not only the systematization of the great amount of the historical materials, finishing rewriting of the historical works, lecture programs and courses of Volodymyr Stepanovych, but also she managed to work on her own scientific researches in historiography.

The goal of the article is to make the characteristics of the life and scientific activities of Anna L. Ikonnykova. There were used the following research methods: comparison, historical and chronological methods, generalization of facts, periodization.

The scientific studies of I.N. Voytsekhivska, V.I. Ulianovskyi, R.A. Kirieyeva, A.A. Kolesnykov take the important place in the investigation of this problem.

So, the role of A.L. Ikonnykova in the V.S. Ikonnykov's scientific activities is important and it is noteworthy.

Key words: printed material and manuscripts, scientific work, Russian and Ukrainian scientists, historian, A.L. Ikonnykova, University of St. Vladimir.

Виклад основного матеріалу

Усе своє життя відомий історик, історіограф, києвознавець Володимир Степанович Іконников віддав історичній науці. Багаторічна педагогічна діяльність ученого була пов'язана з вищими навчальними закладами Києва, Харкова, Одеси. І завжди на життєвому шляху його супроводжувала вірна помічниця і талановита дослідниця - дружина Анна Леопольдівна Іконникова, роль якої у формуванні наукового доробку вченого важко переоцінити.

Метою статті є характеристика життя і наукової діяльності Анни Леопольдівни Іконникової.

Роль А.Л. Іконникової в науковій творчості В.С. Іконникова є вагомою і, безумовно, заслуговує на увагу. Важливе значення для вивчення вказаної проблеми мають наукові студії І.Н. Войцехівської, В.І. Ульяновського, Р.А. Кірєєвої, А.А. Колесникова. У своїх працях автори приділили увагу біографії, науковим надбанням, педагогічній діяльності Анни Леопольдівни.

Анна Леопольдівна Родзевич народилася в 1847 році в с. Михайлівці поблизу Єлисаветграда Херсонської губернії. Її батько - Леопольд Адамович Родзевич - був польським дворянином, професійним військовим, мати - Анна Никифорівна - звичайною російською кріпачкою, яку пан викупив на волю. Анна Леопольдівна навчалася в Інституті шляхетних дівчат, де яскраво проявилися її здібності до іноземних мов. Навчальний заклад закінчила на відмінно і ще рік залишалася там на стажуванні. Потім працювала гувернанткою в родині В.І. Гулака, який проживав у Єлисаветграді. «Це була талановита дівчина, - пише І.Н. Войцехівська, - знала французьку, німецьку, англійську мови, писала вірші і романи, грала на фортепіано» [1, с. 89].

У 1865-1866 роках Володимир Степанович Іконников викладав історію російської словесності в Київському інституті шляхетних дівчат і саме тут, на лекціях, познайомився із 17-річною симпатичною дівчиною Анною Родзевич. Із цього часу і розпочалися стосунки, які пройшли випробування часом і збереглися протягом цілого життя.

Ще не будучи одруженим, Володимир Степанович ділився з нареченою всіма своїми думками і переживаннями - як науковими, так і суто особистими. Так, наприкінці серпня 1866 року В.С. Іконников прибув із Києва до Харкова, де працював приват-доцентом Харківського університету. Це місто приваблювало його тим, що в університеті викладав професор російської історії Зернін, який мав право приймати магістерський іспит. Утім, магістранта спіткала невдача: Зернін невдовзі помер, так що молодий приватдоцент потрапив уже на його похорон. Та вчений не покидав надій скласти магістерський іспит і подав відповідне прохання. Згідно з наказом міністра Головніна, факультет мав право прийняти іспит, проте під тиском групи Лавровських відмовив начебто через відсутність фахівця (насправді Лавровські чекали прибуття Карпова, якого хотіли призначити на кафедру замість Іконникова). Декан від імені ректора переказав відмову. Після цього хиткість становища Іконникова в Харкові стала цілком очевидною. Від усіх справ і скандалів у Харкові Володимира Степановича відволікало і давало натхнення кохання. Він зробив пропозицію Анні Леопольдівні Родзевич. їхні стосунки доволі широко розкриваються в листах. Саме в листах до нареченої В.С. Іконников найбільше говорить про характер впливу німецького вченого Шлоссера на формування власного розуміння та підходів до історії [2, с. 34].

Учений наголошував на великому впливі Ф.-К. Шлосера на формування свого наукового світогляду, про що неодноразово писав у листах до майбутньої дружини Г.Л. Родзевич. Саме в ньому молодий історик навчився на тлі історичного процесу бачити насамперед людську особистість, її переживання і здобутки. В.С. Іконников так визначав вплив Ф.-К. Шлосера: «Доки лише німецький історик Шлоссер був моїм керівником на цій бурхливій ниві; йому я завдячую формуванням гуманного погляду на людську особистість» [3, арк. 1].

Питання щодо магістерського іспиту було вирішено, і В.С. Іконников, за рекомендацією друзів, готувався складати його в Одесі. Поїздка до Одеси була і тривожною, і приємною водночас. Це підтверджується й тогочасними листами до нареченої: «Від Одеси я в захваті. Наш Хрещатик - це провулок у порівнянні із цими вулицями. Гранітна мостова не викликає такого шуму як наша. Велич міста - звеличує і самого діяча...» [2, с. 31]. В.С. Іконников писав про думку професора В.І. Григоровича щодо праці про Максима Грека: «Григорович, відомий вчений, називає мене за «максима Грека» знаменитістю, «нашою надією» і говорить, що на лекціях часто згадує моє ім'я... подарував мені свої твори» [4]. Захист дисертації відбувся 3 грудня 1867 року. Він відкрив молодому вченому двері до Університету Св. Володимира в Києві, де 8 січня 1868 року В.С. Іконников був обраний доцентом.

2 липня 1867 року в Єлисаветграді, в грецькій церкві, Анна Леопольдівна Родзевич взяла шлюб з Володимиром Степановичем Іконниковим. Від цієї миті життєві дороги подружжя ніколи не розходилися. Анна Леопольдівна підтримувала і супроводжувала чоловіка у всіх його задумах.

І хоча Київський інститут шляхетних дівчат дав А.Л. Родзевич середню освіту, вона замислювалася про отримання вищої. Об'єктивні обставини того часу (адже жінкам тоді було досить складно отримати освіту) робили її мрію майже нездійсненною. Тому для продовження освіти вона навіть мала наміри виїхати за кордон вивчати медицину. Та небажання залишати чоловіка спонукало її залишитися в Києві: «Володимир Степанович - уже серйозний вчений і приносить користь Батьківщині, а що вийде з мене, ще не відомо. Я маю залишитися з ним» [5, с. 195].

Цікавим періодом життя для подружжя було закордонне відрядження з 1 вересня 1872 до 1 вересня 1873 року, на яке вчений отримав дозвіл. В.І. Ульяновський докладно описав цю подорож, перелічив усі європейські міста, які відвідав учений разом із дружиною, охарактеризував їхні враження. Крім того, дослідник наголосив, що у Берліні В.С. Іконников регулярно відвідував лекції з історії XVIII ст. Дройзена, у Парижі - Гізо, а Дрезден захопив подружжя своєю красою тощо [2, с. 45].

У 1878 році в Києві відкрилися Вищі жіночі курси [6, 7], й Анна Леопольдівна змогла здійснити давню мрію. І хоча їй уже було тридцять років, вона з юнацькою пристрастю віддалася навчанню. «Роки навчання на ВЖК, - відмічає Р.А. Кирєєва, - стали для неї часом найвищого душевного і творчого підйому. Цей період свого життя Анна Леопольдівна завжди згадувала із задоволенням...» [5, с. 196].

Улітку 1882 року А.Л. Іконникова успішно завершила навчання на Вищих жіночих курсах. Згодом увійшла до складу попечительської ради при курсах, 25 років викладала історію в 1-й Київській жіночій гімназії. Вона написала книгу з історії Києва, цікавими є «Спогади про діяльність Ф.Я. Фортинського на Витих жіночих курсах у Києві», роман «Інтелігентні сили», за яким можна вивчити відносини в середовищі наукової спільноти Києва в 70-х роках XIX ст. Протягом п'ятдесяти років Анна Леопольдівна вела щоденник, але, на превеликий жаль, під час окупації Києва (1941-- 1943 рр.) він згорів. їй належать і цінні спогади про В.С. Іконникова, які дійшли до наших днів [8, с. 348].

Анна Леопольдівна була незамінною помічницею свого чоловіка в багатьох його справах. Дуже згодилося її знання іноземних мов - вона робила чудові переклади для наукових робіт чоловіка. Крім того, вона здійснювала систематичне переписування рукописів В.С. Іконникова, вивіряла коректуру та ін. Ця кропітка та відповідальна робота була під силу лише їй, адже вона з неабияким ентузіазмом і самовідданістю ставилася до неї. Дружина стала для В.С. Іконникова вірною помічницею й однодумцем.

За роки своєї наукової діяльності В.С. Іконников створив унікальні історичні розвідки і лекційні курси з історії Росії та з історіографії [5, с. 195]. Учений оперативно вводив до них щоразу нові відомості, матеріал накопичувався і ставав важким для засвоєння студентами. Анна Леопольдівна, орієнтуючись на необхідний саме для студентів Університету Св. Володимира та Витттих жіночих курсів матеріал, розробила для них навчальні посібники з історіографії. До нас дійшли лише її «Записки з історіографії», які вона уклала в 1878-1880 роках.

До створення історіографічного посібника Анна Леопольдівна підійшла зі справжнім професіоналізмом. «Іконникова, - зазначає Р.А. Кірєєва, - підходила до свого завдання творчо, натхненно. Її «Записки» базувалися на працях Іконникова. Вона мала перед собою море матеріалів, у систематизації якого її талант» [9]. «Записки» А.Л. Іконникової мають підзаголовок «Прагматична історія», що, за визначенням науки того часу, починалася із середини XVII століття. Дослідниця також включила розділ «Літописний», якому надавала великого значення. Отже, почавши прагматичну історію із XVII століття, серед творів цієї епохи вона торкається «Синопсиса» І. Гізеля. При цьому негативного ставлення В.С. Іконникова до цієї праці вона не поділяла. Простежуються чимало самостійних підходів до матеріалу, який вона висвітлювала. А чудова, зрозуміла мова цього посібника зробила його цінним зразком розвитку російської історіографії. Науковий і методичний рівні посібників Анни Леопольдівни були високими, і користувачі це гідно оцінили.

І.Н. Войцехівська пише, що «Записки з історіографії» А.Л. Іконникової слугували навчальним посібником як для слухачок Вищих жіночих курсів, так і для молодих учених, які готувалися до магістерських іспитів [10].

А.Л. Іконникова мала неабиякий інтелект, високу працездатність та чітку цілеспрямованість і за своє життя могла б багато чого досягти в науковій сфері. У середині 1870-х років В.С. Іконников з успіхом прочитав у Києві дві доброчинні лекції з історії російської жінки. Тема захоплювала й Анну Леопольдівну, яка навіть збиралася написати спеціальну працю. Невідомо, чи здійснилося це її бажання.

Усе своє життя вона була віддана як власним науковим доробкам, так і науковим досягненням чоловіка, його педагогічним та літературним прагненням. У 1873 році В. Іконников писав І. Забєліну, що працює над твором «Доба Петра Великого» [2, с. 60]. Ця праця вченого є об'ємним рукописом, переписаним рукою його дружини та вірної помічниці Анни Леопольдівни [П], який налічує шість зошитів, тобто близько 120 сторінок рукописного тексту. Учений аналізує такі маловідомі сторінки петровської доби, як реформи першої чверті XVIII століття, заснування Санкт-Петербурга, життя цариці Євдокії Лопухіної, походження і перехрещення дружини Петра І Катерини Олексіївни. Значну увагу науковець приділяє участі Росії в Північній війні, детально описує військові приготування. Чільне місце в дослідженні посідає питання розвитку освіти, медицини, культури. В.С. Іконников виділяє таку характерну ознаку політики Петра І, як формування громадської думки: «Але, встановлюючи суспільні порядки в Росії, Петро занадто дорожив громадською думкою Європи, і з цією метою він наймав за кордоном органи друку, які повинні були повідомляти про реформи, що проходять в Росії, особливо, коли в той же час успіхи Петра породжували заздрість і нерідко стали з'являтись негативні відгуки про нього» [11, арк. 10].

Не оминув увагою дослідник і характер та приватне життя імператора в останні роки: «Сучасники говорять, що в цей час на обличчі і в рухах Петра встигло відбитись все його життя: передчасний розвиток, страшні потрясіння і незнання меж, як у праці, так і в задоволеннях. Його голова до того тряслась, що на це вказав один тесля в Саардамі як на характерну ознаку царя, а на його обличчі часто виникали конвульсивні рухи, його погляд пронизував наскрізь незвиклих до цього» [11, арк. 23].

Друга праця, присвячена добі Петра І, має науково-популярний характер. Вона значно більша за обсягом (431 сторінка), зшита в книгу і має назву «Праця написана відповідно до програми Комітета грамотності на укладення книги про Петра Великого для народного читання». Робота складається із сімнадцятьох розділів: 1. «Батьки Петра Великого»; 2. «Дитячі та юнацькі роки Петра Великого»; 3. «Подорож на Біле море та Азовські походи»; 4. «Подорож Петра за кордон і Стрілецький заколот»; 5. «Нововведення і перші реформи»;

6. «Північна війна»; 7. «Реформи суспільні, церковні і громадські»; 8. «Меншиков і Катерина»; 9. «Турецька війна»; 10. «Продовження Північної війни і друга подорож Петра за кордон»; 11. «Адміністративна, промислова і селянська реформи»; 12. «Мораль і суспільний побут»; 13. «Єретики і церковні перетворення»; 14. «Справа царевича Олексія»; 15. «Ништадський мир і перські походи»; 16. «Останні роки царювання Петра»; 17. «Петро як реформатор і людина». Наприкінці книги додається добірка під назвою «Народные песни о Государе-царе Петре Алексеевиче Белом, Петре Первом, первом императоре по земле», що є цікавим історико-фольклорним джерелом про Петра І.

Анна Леопольдівна досконало володіла матеріалом, мала про нього чітке уявлення, легко та чітко орієнтувалася в ньому.

А.Л. Іконникова писала про В.С. Іконникова, що людині притаманно ділитися зі світом віднайденими науковими істинами чи взагалі своїми думками. Це може відбуватися шляхом літературних і наукових робіт або ж шляхом публічних читань чи лекцій. За своїм покликанням більш кабінетний учений, ніж лектор, В.С. Іконников надавав перевагу першому способу. На жаль, констатує А.Л. Іконникова, чимало наукових досліджень історика через обмаль часу і матеріальні проблеми, спровоковані ставленням до нього нової влади, залишилися в рукописному вигляді й стали неактуальними. Це було відчутною втратою для подальшого вивчення російської історії [12].

Великою трагедією стала для В.С. Іконникова смерть його найкращого і найвірнішого друга - Анни Леопольдівни. Вона померла у вересні 1922 року від серцевого нападу. Спільне зібрання Всеукраїнської академії наук 4 вересня 1922 року висловило глибоке співчуття хворому академікові В.С. Іконникову з приводу смерті дружини. Володимир Степанович лише 1 жовтня знайшов у собі сили подякувати Академії за співчуття. Він дуже сумував, постійно перебуваючи в роздумах і спогадах. У мемуарах Іконникова зберігся невеликий, але просто дивовижний нарис «Пам'яті моєї дружини». Увесь нарис присвячений спілкуванню з покійною дружиною. Він пише, що вона часто приходить до нього уві сні. Перша поява відбулася незадовго після її смерті, коли вчений лежав на ліжку дружини. Анна Леопольдівна прийшла і сказала, що її відпустили на мить, і додала, що їй там дуже добре. В.С. Іконников писав, що Анна Леопольдівна зустрічала його на вулиці, проводила до повороту, з'являлася у квартирі завжди одягнена в чорне шовкове плаття з двома гарними квітками в руках. Володимир Степанович відійшов у вічність 26 листопада 1923 року. У них було двоє дітей - син Євген, який дуже рано помер, і донька Ольга. Доля Ольги виявилася трагічною: довгі роки вона провела в сталінських таборах. Було репресовано і її сина, талановитого інженера-мостобудівника М.В. Петрова (розстріляний у квітні 1938 року) [2, с. 69].

Список використаних джерел

1. Войцехівська І. Від предків до нащадків: життєпис вітчизняного вченого-історика В.С. Іконникова /1. Войцехівська // Пам'ять століть: Історичний науковий та літературний журнал. 1997. № 3. С. 89-92.

2. Володимир Іконников. Історичні портрети / Упоряд. і авт. вступ, ст. І. Ульяновський. К.: Либідь, 2004. 426 с.

3. Інститут рукопису Національної Бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі ІРНБУВ). Особовий фонд В.С. Іконникова. Ф. 46. Спр. 344. Арк. 1-2.

4. ІРНБУВ. Ф. 46. Спр. 350. Арк. 1-2.

5. Киреева Р. А. А.Л. Иконникова и ее записки по историографии / Р. А. Киреева // История и историки: Историографический ежегодник. Москва, 1975. 195-198.

6. Драч О. О. Вища жіноча освіта в Російській імперії другої половини XIX - початку XX ст.: Монографія / О. О. Драч. Черкаси: Вертикаль, 2011. 532 с.

7. Основные сведения по истории Высших женских курсов в Киеве / Женское образование // Энциклопедический словарь / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. Т. XI.СПб., 1894. 1012 с.

8. Колесников А. А. История русской женщины: А.Л. Иконникова - ученый и человек / А. А. Колесников // Вестник Алтайского государственного университета. 1999.№ 3. С. 347-350.

9. Киреева Р. А. Изучение отечественной историографии в дореволюционной России с середины XIX в. до 1917 г. / Р. А. Киреева. М.: Наука, 1983. 215 с.

10. Войцехівська I. И. Академік Володимир Іконников: життєпис та бібліографія / І. Н. Войцехівська. К.: Вип. держ. НТД, 1998. 132 с.

11. ІРНБУВ. Ф. 46. Спр. 44.Арк. 120.

12. ІРНБУВ. Ф. 46. Спр. 620. Арк. 25.

Размещено на Allbest.ru