Номенклатура податкових органів в УСРР: "розверстники", продармійці, фінінспектори (1919-1929)

Sviatoslav Danylenko

NOMENCLATURE OF TAX AUTHORITIES IN THE UKRAINIAN SSR: «RAZVYYORSTNIKI», «PRODARMEYTSY», FINANCIAL INSPECTORS (1919-1929)

The article highlights the nomenclature supply of tax authorities in the Ukrainian SSR, the quantitative and personal structure of taxpayers in the system of Narcotic drugs and Narkomfin, their role in and place in the formation of the tax system. Emphasized the export process of «personnel» to Ukraine and practical experience of implementation of the production tax policy, the ultimative demand of V. Lenin of the export of food to Moscow and Petrograd. Discusses nomenclature transition from the Narkomprod to the tax authorities of the People's Commissariat of Finance, the differences of their powers.

Key words: taxes, tax system, nomenclature, People's Commissariat for Finance, Narkomfin, People's Commissariat for Food, Narkomprod, Ukrainian SSR, Prodrazvyorstka, Prodnalog, single agricultural tax, tax authorities.

Виклад основного матеріалу

В історіографії та історичній політології термін «номенклатура» висвітлюється в контексті персоналістики, тобто переліку імен державних і партійних посадовців. Дехто виокремлює номенклатурну когорту «компартійно-радянської» еліти, тобто лідерів, керівну верхівку і рядових членів більшовицької партії ФроловМ.О. Компартійно-радянська еліта в Україні: особливості існування та функціонування в 1923-1928 рр. -- Запоріжжя: Прем'єр, 2004. -- 800 с.; Його ж. Компартійно-радянська еліта в УСРР (1917-1922 рр.): становлення і функціонування. -- Запоріжжя: Прем'єр, 2003. -- 448 с.. Системним підходом вирізняються ті дослідники, які поєднують бюрократичні, соціально-політичні функції управлінських структур з особливостями «висування» партійців на державні посади, тобто розглядають селекцію кадрового складу окремих наркоматів Виговський М.Ю. Номенклатура системи освіти в УСРР 1920-1930-х років: соціальне походження, персональний склад та функції. -- К., 2005. -- С. 6-7.. Ототожнення номенклатури з керівною верхівкою партійно- радянських органів також має місце в науковій літературі, адаптуючи термін і явище до конкретних історичних обставинДорошко М.С. Номенклатура: керівна верхівка радянської України (19171938 рр.). Монографія. -- К.: Ніка-центра, 2008. -- 368 с..

Послідовним і системним, на мою думку, є структурно-функціональний підхід до розгляду зазначеної проблеми, який полягає у поєднанні інституційних повноважень виконавчих органів влади з особливостями кадрових призначень. Тому розгляд «податкової номенклатури» маємо досліджувати в контексті організаційної структури податкової системи, виокремлюючи форми і принципи її функціонування у складі Наркомпроду та Наркомфіну УСРР, тобто посадових повноважень так званих «відповідальних працівників». Термін «номенклатура» у його прикладному застосуванні означає перелік посад із відповідними функціональними повноваженнями. Вони були первинними, а персоналії похідними. Останні, призначені до податкових органів, ставали «кадрами», які вирішували складні питання продовольчої політики в Україні. На їх персональні призначення впливали час, обставини та конкретні господарсько-економічні завдання центральних органів влади. Інколи проти волі республіканських наркоматів, ігноруючи їхні заперечення і пропозиції.

Податкова система сформувала структурно-функціональну номенклатуру, яка уособлювала періоди діяльності Наркомпроду та Наркомфіну, представляючи відповідний соціально-політичний тип «розверстника», «продармійця» і фінінспектора-податківця. Номенклатурну відмінність наркомпродівського та наркомфінівського складу податкових органів доповнювали особливості комплектування центрального і місцевого управлінських апаратів.

Оперативні розподільчо-заготівельні завдання Наркомпроду УСРР, враховуючи військово-політичну та соціально-економічну ситуацію в Україні 1919-1923 рр., вимагали адекватних призначень справжніх організаторів «продовольчого фронту». Номенклатурні призначення січня- серпня 1919 р., лютого 1920 -- червня 1921 рр. та протягом 1922-1923 рр. вирізнялися динамічністю, кількісним і персональним складом, формуванням і розширенням службово-посадових апаратів, відносними функціональними змінами структурних підрозділів. Кожен з виокремлених хронологічних періодів мав внутрішню специфіку соціально-економічної ситуації, яка знаходилась на межі гуманітарної катастрофи (епідемії тифу, географії голоду). Рівень соціальної напруги вимагав відповідальності та належних організаційних здібностей. Революційна доцільність і повсякденне забезпечення армії продовольством нівелювали морально-етичні норми, натомість постали організаційно-технічні форми та адміністративно-каральні методи масового вилучення хліба у селян.

Формування загонів продовольчої армії з пролетаріату Петрограда, Москви, перетворення сільських районів України у «продфронт», впровадження форм і принципів розверстки -- усе це виявилося своєрідним експортом російського досвіду розв'язання продовольчого питання. ЦК РКП(б) відрядив в Україну перевірених практикою продармійців, які створили воєнізовану систему Наркомпроду. Її безпосереднім творцем виявився О.Г. Шліхтер. Його призначили на посаду наркома продовольства УСРР 22 січня 1919 р. За його службовими наказами було ліквідовано управлінський апарат колишнього Міністерства народного продовольства, але дозволено лояльним до влади «спецам» працювати з більшовиками, створено тимчасову колегію в Києві з продовольчого забезпечення. 18 березня 1919 р. він та його продармійці переїхали до столиці УСРР ІР НБУВ. -- Ф.290. -- № 368. -- Арк. 3, 5.. Структура і функції продармії виникли спочатку у Харкові, а в Києві її очолив Натанов. 2 квітня, перебуваючи в Києві, О. Г. Шліхтер ініціював заснування компартійного осередку при Нарком- проді. Особоуповноваженим в усіх справах Наркомпроду УСРР призначили Ф. Сергеєва (Артем), який знаходився у Харкові Там само. -- № 383. -- Арк. 13-14.. Колишній керівник Донецько-Криворізької республіки наглядав за постачанням продовольства робітникам Донбасу.

Дослідник партійно-радянської еліти в УСРР М.О. Фролов, розглядаючи «джерела» її формування, виокремлює «проросійську орієнтацію» перших осіб, з яких і продфронтовців О.Г. Шліхтера, Ф. Сергеєва (Артема), М.К. Владимирова Фролов М.О. Компартійно-радянська еліта в Україні... -- С. 7.. Політично визрівши в ідеологічному середовищі російської соціал-демократії, номенклатурно набувши досвіду здійснення продовольчої політики в Росії, вони не могли бути іншими. Паралельна діяльність продорганів Наркомпроду РСФРР та Укрнарком- проду в Україні -- зайвий доказ екстериторіального принципу російських «федеральних» структур. Номенклатурна експансія в окупованих більшовиками губерніях супроводжувалася не лише вивезенням продовольства, реманенту, вугілля, але й насаджуванням відповідної адміністрації. Невипадково 30 березня 1919 р. Колегія Наркомпроду УСРР взяла на озброєння досвід радянської Росії і її «декрет про продовольчу диктатуру» № НБУВ. -- Ф. 290. -- № 383. -- Арк. 4. Там само. -- № 384. -- Арк. 108.. Запозичили не лише досвід, але й структуру російського Наркомпроду: систему «надзвичайної розверстки», управління загального розподілу, інститут особо уповноважених, загороджувальні загони. В Україну експортували продармійців, а до Росії вивозили сотні вагонів з продовольством.

Персональний склад Колегії Наркомпроду УСРР 1919 р. формувався відповідно до розширення його повноважень та структури. Заступником наркома у березні 1919 р. був Рузор, обліково-рахунковий відділ представляли «висуванці» із Москви -- Сафронович, М.Д. Гольденштейн. У травні до них долучилися члени колегії М.І. Селицький, Арон, М.Х. Кантор, а заступником наркома став Д.Є. Кудря. На початку липня 1919 р. Управління справами Наркомпроду очолив М.Х. Кантор, а на засіданні колегії 2 серпня були присутні Д.Є. Кудря, М.Ф. Адуєвський, Б.І. Троцький, У.А. Гейн, Б.О. Монастирський. Окупація міста Києва військами А. Денікіна припинила діяльність Наркомпроду УСРР, персональний склад якого виїхав до Могильова, а частина мімікрувала та емігрувала. Від 31 серпня до 16 грудня 1919 р. Україну грабували продовольчі органи Добровольчої армії Росії.

Губпродкомісари уособлювали систему «продовольчої диктатури». Лише на Київщині у лютому-серпні 1919 р. змінилося 9 губпродкоміса- рів, серед яких відомі діячі Д.З. Мануїльський, В.І. Порайко, Г. Зінов'єв Список продкомиссаров и продкомгубов Киевщины (1919-1922 гг.) // Голос продработника. -- 1922. -- 7 ноября.. В апараті губпродкому з 22 лютого, тобто від дати створення виконавчого органу, працювали Г.О. Силенчук, А.А. Куперштейн, А.Н. Леонтьєв, К.Г. Булава, П.П. Войцеховський, 1.1. Фрідман, С.І. Чернишов, І.В. Вайс- блат, І. А. Степанський, В. Л. Самбранович, які обіймали посади начальників управлінь, завідувачів відділів, старших інспекторів, головних бухгалтерів, діловодів і друкарок Ветераны продфронта // Голос продработника. -- 1922. -- 7 ноября.. Серед них були особи з вищою економічною освітою європейських університетів, випускники Київського університету. Технічний персонал мав освіту в межах гімназії, реального училища і навіть вишу. Частина переїхала до радянської Росії, влаштувалась до продорганів, окремі працівники залишили Україну.

Повітова ланка наркомпродівської системи у 1919 р. не була укомплектована штатними продармійцями, а існуючі структури опиралися на сільський пробільшовицький актив. Зазвичай він долучався до продза- гонів, не виявляючи самодіяльної ініціативи, тому найменше зазнав деструктивного впливу внаслідок зміни «червоних» продзагонів на «білих».

Друге номенклатурне становлення системи Наркомпроду УСРР відбувалося у лютому-квітні 1920 р. з подальшими кадровими ротаціями і структурно-функціональними змінами. Наркомом призначили М.К. Владимирова, а його заступником -- М.І. Калмановича. Обоє приїхали з Росії, займалися в Україні постачанням армії. Основна заготівельно- розподільча функція була збережена, але підвищилась мілітарність структурних підрозділів Наркомпроду, орієнтованих винятково на продовольчо-фуражне забезпечення армії. Формально Наркомпрод поновив інсти- туційний статус 17 лютого, а Колегія у складі М.К. Владимирова, М.І. Калмановича, А.М. Дудника, І.В. Василевича, Генкіна та Д.Є. Кудрі розпочала роботу 30 квітня 1920 р Д.В. Аппарат за три года // Продовольственная газета. -- 1923. -- 17 февраля.. У спогадах М.І. Калмановича, які з'явилися на сторінках відомчої преси у лютому 1923 р., викладено його організаційну місію: відряджено в Україну на посаду голови особливої продовольчої комісії Західного фронту, а мимохіть запропоновано створити Укрнаркомпрод. На той час продовольча справа зосереджувалася в руках особпродкома Південного фронту, якою займалися М. К. Владимиров і його заступник М. А. Каттель. Внаслідок їхньої зустрічі і відбулося організаційне оформлення Наркомпроду: відділ заготівель очолив Інденбаум, розподілу -- О.Б. Штерн Воспоминания тов. М.И. Калмановича // Продовольственная газета. -- 17 февраля.. Організаційне оформлення центрального апарату Наркомпроду і його номенклатурне становлення відбувалися одночасно, взаємодоповнюючи та перерозподіляючи функції.

Нарком продовольства М.К. Владимиров, який мав вищу освіту і досвід реквізиційно-конфіскаційної роботи продорганів міліарного типу, затримався на цій посаді до кінця лютого 1922 р. Він особисто інформував В.І. Леніна про стан заготівлі продовольства в Україні. 30 травня 1921 р. вождь більшовиків отримав від наркома телеграму про ускладнення з надходженням продподатку від українських селян, навіть доручив помічнику керуючого справами РПО В. А. Смольянінову перевірити інформацію М.К. Владимирова Хроника социалистического строительства на Украине (1921-1925) / Сост. С.А. Кокин, В.И. Марочко, О.Н. Мовчан. -- К., 1989. -- С. 30, 33.. 25 червня на товарообмінні операції з метою заготівлі продовольства політбюро РКП(б) за участі В.І. Леніна виділило 10 млн крб. золотом для продорганів в Україні. Натомість 28 червня надіслав телеграму Х. Раковському, М. Владимирову і ЦК КП(б)У про негайне поповнення щоденного відвантаження 30 вагонів хліба для Росії Ленин В.И. Полное собрание сочинений. -- Т. 53. -- С. 3-4.. А 6 липня вождь більшовиків вимагав від М. Владимирова відправлення з України щонайменше 74 вагонів хліба щодобово, а також негайного забезпечення продовольством робітників Донбасу Владимир Ильич Ленин. Биографическая хроника. -- Т. 10. -- С. 648.. Телеграми В. Леніна з ультимативними вимогами до уряду України доводять маріонетковий статус наркома продовольства УСРР. Він виконував усі вказівки В. Леніна, який зобов'язав заступника Наркомпроду РСФРР М.П. Брюханова відрядити в Подільську губернію УСРР експедиційний корпус з робітників Москви і номенклатурних працівників Наркомпроду. 19 липня більшовицький лідер вимагав від М. Владимирова протягом трьох днів завантажити хліб в Одесі і відправити до Москви Там само. -- Т. 11. -- С. 55-56, 58, 76.. 28 липня В. Ленін «по прямому проводу» наказав наркому продовольства М. Владимирову і голові ЦСУ РСФРР П.І. Попову визначити ставки продподатку і його план на 1921/22 р. в Україні Ленин В.И. ПСС. -- Т. 53. -- С. 71-73..

30 липня 1921 р. політбюро ЦК КП(б)У розглянуло ставки продподатку, залишивши їх без змін для Запорізької, Донецької і Миколаївської губерній, а для Подільської, Катеринославської та Одеської поклали на обов'язки Х. Раковського та М. Владимирова. Останнього зобов'язали розробити заходи проти селян, які приховували землю від оподаткування. 4 серпня політбюро заслухало «питання т. Владимирова», а рішення стосувалося кампанії боротьби з голодом. Однак зміст його видався дивним: «... при проведенні кампанії необхідно відрізняти заклики до боротьби з голодом у Росії від боротьби з недородом на Україні, де допомога на місцях, що постраждали від неврожаю, може бути надана цілком власними губернськими або повітовими засобами» Голод 1921-1923 років в Україні. Зб. док. і матеріалів. -- К., 1993. -- С. 30-31.. Цинічне і злочинне рішення, яке фактично діяло до лютого 1922 р., тобто до кінця перебування М. Владимирова на посаді наркома продовольства. Заперечення факту голоду у південно-східних районах УСРР, а до нього «продовольчий нарком» долучився особисто, поглибило соціально-демографічні наслідки катастрофи. Колективна відповідальність селян за приховування справжніх розмірів землі від оподаткування у вигляді інституту заручників -- також одна з ініціатив М. Владимирова. 6 серпня він телефонограмою спілкувався з В. Леніним, отримав доручення стосовно умов продажу солі в обмін на внесення селянами не менше 25% продподатку Ленин В.И. ПСС. -- Т. 53. -- С. 101-102.. Наркомпрод УСРР мусив виконувати чергову директиву «кремлівського мрійника», яка стосувалася відвантаження до Криму 10 вагонів зерна і борошна, 2 -- з фуражем Владимир Ильич Ленин. Биографическая хроника. -- Т. 2. -- С. 210.. Одночасно до Харкова приїхав М. Фрумкін, який на засіданні політбюро ЦК КП(б)У заслухав «питання наркомпрода», зобов'язав відправити Росії 30 млн пудів хлібних культур, навіть попри втрати «власному постачанню» Голод 1921-1923 років в Україні... -- С. 34-35..

Діяльність М. Владимирова на посаді наркома продовольства в УСРР була логічним продовженням його продармійської справи в Особпрод- комі Південного фронту. Не звертаючи належної уваги на проголошення лібералізації економічної політики і скасування продрозверстки, нарком упевнено здійснював функції «продовольчого диктатора». 30 вересня 1921 р. він заборонив арешти скаржників про неправильне обкладання податком, але не звільняв селян від його обов'язкового виконання Там само.. На початку жовтня того ж року М. Владимиров разом з Х. Раковським, М. Фрунзе та Л. Троцьким відвідали Житомир і частину районів Правобережжя, визнавши успішне стягнення продподатку у Київській губер- нії ФроловМ.О. Компартійно-радянська еліта в Україні. -- С. 141.. Зазначений «успіх» забезпечували ревтрибунали, загони міліції, про- дармійці з північних районів Росії, конфіскація, репресії. На засіданні Української Економічної Наради (УЕН) 5 листопада 1921 р. М. Владимиров запропонував командуванню армії використати кінний корпус для проведення продкампанії у Подільській губернії, або ж видати продміліції 2 тис. гвинтівок Голод 1921-1923 років в Україні... -- С. 44-45.. Він особисто читав інформаційні зведення політорганів Наркомпроду стосовно застосування продсесій ревтрибуналів, особливих сесій народних судів, збройних сил, інституту заручників.

28 січня 1922 р. голова Раднаркому УСРР Х. Раковський інформував В. Леніна про стан виконання зобов' язань стосовно відправлення до Росії 30 млн пудів. Він назвав цифру 16,5 млн станом на 1 січня, а до кінця січня планували відправити 18 млн пудів. Голова українського уряду згадав про доповідну записку М. Владимирова щодо відвантаження в Росію хліба за серпень-грудень 1921 р., а також про системний неврожай в Україні: неврожайних 5 губерній з 12, а в решті -- нижче середнього. А далі категоричний висновок Х. Раковського: «... по відношенню до продовольчих і посівних потреб наших голодуючих губерній ми виявили злочинну недбалість». А сталася вона через те, що «. ми у першу чергу мали Радянську Росію і Донбас» Там само. -- С. 76, 79.. До цієї злочинної недбалості був особисто причетний М. Владимиров. 26 лютого 1922 р. його назначили наркомом землеробства в УСРР, а на VI партконференції у грудні 1921 р. обрали членом ЦК КП(б)У Селянська правда. -- 1922. -- 26 лютого; Лозицький В.С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918-1991). -- К., 2005. -- С. 331..

Останнім наркомпродом УСРР виявився І.С. Лобачев, якого призначили наприкінці лютого 1922 р. Йому виповнилося тоді 43 роки, відтак мав життєвий і практичний досвід: обіймав виборну посаду «члена Моссовета», організовував постачання ревкому у жовтня 1917 р. Перед призначенням в Україну два роки працював в апараті Наркомпроду РСФРР, навіть залишався ним протягом лютого 1922 -- грудня 1923 рр., тобто будучи наркомом продовольства Тов. И.С. Лобачев // Продовольственная газета. -- 1923. -- 17 февраля.. Отже, як і його попередники (О.Г. Шліхтер, М.К. Владимиров), він був висуванцем російських радянських продорганів. У вересні 1922 р. особисто перевірив роботу елеваторів і хід продкампанії у Чернігівській та Київській губерніях, дивувався з великої кількості покупців хліба в Україні Пребывание наркома продовольства т. Лобачева в Киеве // Голос продработника. -- 1922. -- 12 сентября; Лобачев И. Продналоговая кампания на Украине // Там само. --