Родина Ґобелів (Ґебелів) в інтелектуальному середовищі Львова періоду пізнього Середньовіччя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Родина Ґобелів (Ґебелів) в інтелектуальному середовищі Львова періоду пізнього Середньовіччя

Анотація

РОДИНА ҐОБЕЛІВ (ҐЕБЕЛІВ) В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЛЬВОВА ПЕРІОДУ ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Б.І. Петришак

Представлено історію родини Ґобелів (Ґебелів) у Львові в XV ст. як приклад зміни політичної еліти, асиміляції та вимирання давніх міщанських родів XIV-XVI століть. Прослідковано кар'єрний ріст кількох найвизначніших представників роду: райців, лавників, міського писаря.

Ключові слова: Ґобелі; родина; райці; лавники; міський писар; Львів.

The article presents the history of Gobel (Gebel) Family in Lviv in 15th century as the example of changing of political elite, assimilation and extinction of old bourgeois families of the 14-16th centuries. The career of several most prominent members of the family as consuls, traders and city clerk is considered.

Key words: Gobels; the family; the consuls; the traders; the city clerk, Lviv.

Зміст статті

Мало вивчене і мало знане дослідникам минуле ХУ-вічного Львова потребує різноаспектного підходу. Містознавчі студії пізнього Середньовіччя й надалі залишаються поза увагою істориків-урбаністів, поступаючись дослідженням епохи ранньомодерного часу або князівської доби. Частково це можна пояснити відсутністю збережених писемних джерел, складністю інтерпретації тогочасних іншомовних згадок. Львів натомість має доволі репрезентативну джерельну базу з ХУ ст., що дає змогу розглянути багато питань з політичної та соціальної історії.

Оскільки історію завжди творять люди, важливим питанням минулого Львова є його еліти - політичні та інтелектуальні. За майже повної відсутності напрацювань в українській історіографії¹ маємо натомість дуже багатий доробок польських істориків у плані досліджень еліт ².

Серед родів, представлених на політичній арені міста у ХІУХУІ ст., слід відзначити ту, що вирізнялася своєю активною діяльністю саме у ХУ ст., - це Ґобелі (Ґебелі), які обіймали високі посади в міському уряді, володіли нерухомістю, мали повагу та визнання у львів'ян. Розглянемо історію їхньої появи у Львові та діяльності членів родини Ґобелів як приклад кар'єрного росту людини у великому місті³. Такого типу мікродослідження дають змогу побачити загальноісторичні процеси (міграція з інших міських осередків, заміщення старих еліт новими, розростання родини, асиміляція через шлюби тощо). Цю родину було вибрано не випадково, адже її представники перебували при владі упродовж кінця ХІУ - початку ХУІ століть.

Ґобелі з'являються у Львові наприкінці ХІУ ст., коли старі роди Штехерів, Зомерштейнів, Брігерів, Радемунчів, Ворстів, Шелерів поступаються місцем Чорнбергам, Зіндріхам, Стейнкелерам, Німандам, Стернбергам та ін.⁴, щоб через століття своєю чергою зникнути зі сторінок міських книг. Першим представником Ґобелів у Львові був Миколай (Nicolaus Gobel (Gobil)), райця та купець ⁵. Походження та обставини появи майбутнього урядника у місті невідомі. Припускаємо, що міг походити з Малопольщі, з Нового Сонча, звідки згодом приїхав до Львова його внук Андреас ⁶. Родинні клани Ґобелів зустрічаються у ХІІІ-XV ст. також у Сілезії, Прусах, Великопольщі. Наприклад, у Кракові в 1442-1443 рр. жив Миколай Ґобіль ⁷, у 1474 р. там же зафіксовано райцю Ґобеля ⁸. Вони мешкали в Торуні, лавником Старого міста Торуня у 1381-1404 рр. був Конрад Ґобіль ⁹. У Варшаві знаходимо згадку про міщанина Яна Ґебеля у 1432 р.¹⁰ У 1497 р. у краківських книгах також зустрічаємо Яна Ґебеля ¹¹. Якийсь Ґобель був вроцлавським війтом у ХІІІ ст.¹² Такий величезний ареол поширення прізвища дає змогу припустити, що це справді була потужна купецька родина, яка мала своїх представників в усіх великих торгівельних центрах.

Діяльність Миколая у новому оточенні розпочинається 1388 р. участю у розподілі спадщини львівського лавника Матіаса Сторрінґи (Starring, Sturrincke)¹³. Миколай уклав договір з опікуном дітей покійного Конрадом (Кунче) Сторрінґою (ймовірно, родичем) про користування нерухомістю та різницькою яткою Сторрінґів, натомість повинен був утримувати дітей до їхнього повноліття й забезпечувати їх. Можливо, Миколай мав якийсь стосунок до цієї купецької родини ¹⁴. У 1404 р. у найдавнішій рахунковій книзі Львова Ґобель був у списку платників міських податків, оскільки, очевидно, уже став повноправним громадянином міста ¹⁵. Наступного року обраний райцею поряд з Пйотром Ізенгутелем, Яном Зомерштейном, Конрадом Ріппеном, Миколаєм Шмідфілдом і Миколаєм Бернером ¹⁶. У складі міської ради залишався впродовж 1406-1409 рр.¹⁷ На його місце радники обирають Георгія Ґобеля - родича Миколая. Це ще раз підтверджує думку, висловлену ще Ю. Скочеком, - усі правлячі райці у пізньосередньовічному Львові були так чи інакше спорідненими, і увійти до цього кола можна було лише матримоніальним шляхом ¹⁸.

Повертаючись до Миколая, спробуємо реконструювати його соціальне становище та сферу діяльності у місті. Вочевидь, він був купцем або заможним ремісником (згаданий внук Андреас був різником, а сам Миколай мав володіння на вулиці Різницькій, де були ятки м'ясників). Зберігся реєстр міських податків з будинків і городів, куди внесено дім Миколая на площі Ринок біля Клеменса Чедліча (перша (західна) сторона), а також ґрунт на вулиці Різницькій ¹⁹ (сусідами були Якуш Мельчер та Гепірдран) та город перед Галицькою брамою між городами Шерара Гутяра та Микулки Фогелера ²⁰. Такі факти підтверджують його заможність та високий соціальний статус. Кам'яницю у середмісті, на площі Ринок, могли дозволити собі лише представники владної еліти. Через відсутність інших видів міських книг не можна відтворити якісь трансакції за його участю, встановити торговельні операції, розмір капіталу тощо. Однак непрямим доказом того, що Миколая дуже цікавили купецькі справи, стала його участь у переговорах міста з володарем молдавської держави Олександром Добрим про надання певних привілеїв купцям. Ці переговори велися ще з 1406 р. і полягали у встановленні пільгового розміру мита для львівських купців на території Молдови ²¹. 1408 р. у Корчин до короля прибули Миколай Ґобель і міський писар (ним був тоді Ян Тлумач) у справі "Волоської дороги"²². Одразу після цього Миколай разом з Яном Зомерштайном і війтом відправився до Любліна, де вирішував справу про міське поспільство і дружин купців (судячи з джерела, йшлося про чергові "закони проти розкоші", упровадженням яких міська влада боролася з надмірним витрачанням коштів на бенкети з різних приводів, наприклад, хрестин)²³. Наступного року Ґобель їздив у складі посольства разом з війтом Конрадом Ріппеном і писарем на сейм до Лунчіча (Ланьцута?)²⁴. Крім зацікавленості в торговельних справах, можна відзначити й освіченість Миколая, його вміння вести переговори від імені міста. Саме тому серед тодішніх райців він був одним з найбільш шанованих. Миколай Ґобель брав участь і у внутрішніх справах міста як райця, наприклад, у 1406 р. виступав як свідок угоди між домініканцями і спадкоємцями львівського міщанина Миколая Чеха ²⁵. Лєшек Подгородецький називав Миколая Ґебеля одним з головних урядників у Львові за короля Владислава ІІ Ягайла, поряд з нотарієм Пйотром Вольфрамом, бурмістром Миколаєм Бернером, райцями Пйотром Ейзенгуттелем, Пйотром Штехером, Яном Зомерштайном, Миколаєм Шмідфілдом ²⁶. Найімовірніше, після 1410 р. помер, оскільки у джерелах немає згадок про нього.

Діяльність Миколая Ґобеля продовжив після 1409 р. його родич Георгій. Встановити ступінь спорідненості між ними важко за відсутності інформації. У міських книгах записано, що Андреас Ґобель був внуком Миколая, про Георгія подібних відомостей не виявлено. Однак припускаємо, що вони походили з однієї родини. Миколай Ґобель немовби "передав естафету" своєму родичу - у 1410 р. Георгія обирають райцею, можливо, саме на його місце ²⁷. Хоча не можна стверджувати, що Георгій був абсолютно невідомим міському поспільству перед цим обранням. Він з'являється в міських реєстрах одночасно з Миколаєм - у 1405 р., коли Миколай сплачує податок з будинку на першій стороні Ринку, Георгій робить те ж саме з будинку на четвертій стороні біля Клейна Матіса та Андреаса Бреннера ²⁸. Таким чином вони мали один соціальний статус. У 1412 р. Георгій Ґобель уже був війтом (також 1421, 1430)²⁹, згодом - лавником (1422)³⁰, райцею (1410-1432)³¹, бурмістром (1423)³². За час перебування на верхівці влади брав участь у кількох визначних подіях, зокрема, його коштом місто частувало у 1414 р. князя Сигізмунда Корибута, учасника битви під Грюнвальдом, майбутнього чеського намісника ³³. У 1420 і 1426 рр. виступив посланцем разом з Яном Тлумачем до короля у Сандомир у міських справах ³⁴. На громадських засадах був охоронцем коштів катедрального собору у Львові - ця особа вибиралася міщанами для розпорядження коштами, котрі жертвували костелу ³⁵.

Як вже згадувалося, був власником багатої нерухомості. Про будинок у четвертій частині Ринку сказано вище, у 1415 р. Георгій сплатив податок з колишнього будинку Миколая Ґобеля у першій частині Ринку біля Клемента Чедліча ³⁶. Також мав будинок на вул. Лазневій ³⁷, город біля гори св. Юрія перед Татарською брамою, який його син, також Георгій, продав Мартину Вассерброту за 20 угорських злотих і 16 грошів ³⁸. Востаннє Георгій згаданий 1437 р., коли він свідчив у справі між батьком та сином Шольтисами за спадок Зомерштейнів ³⁹.

Прослідковуючи генеалогію родини, виокремлюємо три покоління Георгіїв Ґобелів. Якщо взяти за середній вік особи 50 р., то схема виглядатиме приблизно так:

1385-1440 - Георгій Ґобель-перший;

1420-1480 - Георгій Ґобель-другий;

1460-1510 - Георгій Ґобель-третій.

Ці роки життя вирахувано таким чином: відштовхуючись від достовірної дати навчання Георгія Ґобеля, сина Георгія, міського писаря, у Краківському університеті (1479 р.)⁴⁰, ми спробували з'ясувати рік його народження. Округливши дату, отримуємо 1460 рік - 19-річний юнак міг уже навчатися там. Але звідси випливає, що його батьком не міг бути той Георгій Ґобель, який згадується ще у 1405 р. як дорослий чоловік, - на момент народження сина він мав би мати понад 70 років (!). Тому логічно припустити, що між ними існував ще другий Георгій Ґобель, син згаданого Ґобеля у 1405 р., котрий і був міським писарем. М. Капраль виділяє ще двох Георгіїв Ґобелів - лавника у 1422 р. та лавника (1447-1450) і райцю (1450-1453)⁴¹, проте видається логічним співвіднести першого з нашим першим Георгієм, а другого - з другим, міським писарем. Загалом, ці припущення вимагають детальнішої верифікації з віднайденням нових джерел інформації.

Саме Георгій-другий став відомим міським писарем, який очолював цей уряд майже 20 років (!). Подібні тривалі каденції були рідкістю і вказували на виняткові здібності та таланти людини, її освіченість й управлінські якості. Георгій розпочав діяльність у місті лавником, куди був обраний у 1447 р.⁴² Працював там до 1450 р., потім отримав статус райці⁴³. Приклад Ґобеля - це цікавий і водночас винятковий початок кар'єри у місті з вищих урядів, ніж писар, хоча для канцелярій шляхетських містечок і навіть королівських міст Польської Корони таке явище не було унікальним ⁴⁴. Радники міста радше залучали до керівництва канцелярією добре знану особу зі свого кола, аніж новоприбулого громадянина.

У львівській міській канцелярії писарем Ґобель перебував упродовж 1453-1455, 1459, 1462-1467, 1472, 1474-1476 рр. (після Миколая з Серету)⁴⁵. Цей період в історії канцелярії містить численні лакуни через уривчастість джерел, тому детальніше прослідкувати усі нюанси неможливо ⁴⁶.

Головним писарським обов'язком Ґобеля було ведення міських книг. З 1460 р. збереглися раєцька та фінансова міські книги, які теоретично мав вести міський писар разом з підписками ⁴⁷. Про наявність у канцелярії за урядування Ґобеля допоміжного персоналу свідчить часта зміна рук у раєцькій книзі, зокрема, у 1477-1478 рр.⁴⁸ Зустрічаємо й обов'язки, які раніше не виконували міські писарі, - укладання статутних документів цехів. За дослідженнями Януша Тандецького, у Торуні цехові статути видавались переважно міською канцелярією ⁴⁹. У 1470 р., 19 березня, Георгій Ґобель підписав затверджений статут кушнірського цеху ⁵⁰.

Георгій брав участь і в зовнішніх контактах канцелярії, зокрема, у Пйотрковському сеймі в 1459 р.⁵¹ Як більшість писарів, поза канцелярією він займався й іншими справами міщан, наприклад, у 1466 р. виступав опікуном Варвари, дружини львівського війта Георгія Кушніра, у справі спадку ⁵². У володінні міського писаря знаходилося багато нерухомості. Зокрема, у 1441 р. Георгій мав кам'яницю в Ринку ⁵³. Він також володів городом позаду костелу св. Станіслава на Краківському передмісті, який згодом перейшов до його сина Георгія ⁵⁴. У 1476 р. Ґобель заснував Ґібльовську осаду, що згодом мала назву Ґібльовки ⁵⁵. На думку Романа Могитича, це була передміська осада, заснована приватною особою. Її мешканці вважалися вільними чиншовиками, які платили податки місту ⁵⁶. У тому ж році писар визнав якомусь Юрку свою власність у Козельниках ⁵⁷.

У 1480 р. міський писар згаданий уже як покійний ⁵⁸. Родина Георгія ще довго згадується у міських книгах після його смерті. Наприклад, з 1482 р. маємо згадки про дітей покійного Ґобеля - Георгія-молодшого (третього, за нашими обрахунками) та Катерину, які були власниками кам'яниці на розі навпроти кладовища біля катедри, поруч з кам'яницею Якуба Колязека ⁵⁹. Через два роки син продав цю кам'яницю Міхалу Гаснеру, лавнику, невідомо, за яких обставин ⁶⁰. Імовірно, саме він (або його тезка) обирався урядником-райцею у 1505-1508 рр.⁶¹ Опісля доля родини писаря залишається невідомою. родина ґобель рід львів

Андреас Ґобель, як уже було сказано, доводився внуком Миколаю. У Львові він з'являється трохи пізніше за свого діда - у 1405 р., коли сплачує податок з нерухомості, розташованої на вулиці навпроти катедрального костелу, поблизу помешкання родичів ⁶². Наступного року рада приймає його до кола громади, отримавши рекомендаційні листи від Миколая. У подальших роках Андреас збільшує свої маєтності, сплачуючи вже за будинки у Ринку (отриманий, очевидно, за дружиною Термелинне), на вул. Лазневій та Татарській між Мельчерами ⁶³. Однак відомостей про його урядницьку кар'єру немає - напевно, провадив тільки свою професійну діяльність різника.

Існують також згадки про Міхаеля Ґебеля, львівського міщанина та райцю у 1507, 1512, 1519 рр.⁶⁴, який, очевидно, також перебував у родинних зв'язках з родиною Георгія ⁶⁵. У 1521 р., після його смерті, вдова Софія розділила між дітьми Франциском і Валентином надбане майно (кам'яницю на розі площі Ринок біля катедри)⁶⁶. Молодший син, Валентин, до певної міри продовжив урядницьку кар'єру батька: упродовж 1524-1538 рр. він обирався львівським лавником ⁶⁷. Натомість з останньої третини XVI ст. маємо згадки лише про окремих міщан з таким прізвищем (вияснити ступінь їхньої спорідненості важко). Так, у 1571 р. Мацей Ґібель із дружиною Доротеєю, брат Мартина, визнав свій борг небожу Войцеху, який реформував на свою частку дому у Галицькому передмісті⁶⁸. У 1582 р. якийсь Павло Ґібльович зі Львова взяв шлюб з дівчиною Барбарою Пенчнурою у катедральному костелі⁶⁹.

Згадка про родину Ґобелів - Ґібелів дійшла до нашого часу у назві кам'яниці - Ґібльовська, що була власністю Ґобелів до середини XVI ст. Пізніше вона перейшла у власність родини Шольців ⁷⁰, а згодом, коли Антоніо Массарі отримав будинок у віно за дружиною Шольцівною, почав зватися Массарівським (зараз це будинок № 24 на площі Ринок).

Родина Ґобелів залишила помітний слід в історії міста. Багато її представників входило до органів міського самоврядування - ради і лави, вони вирішували важливі суспільні проблеми, приймали закони, лобіювали свої інтереси при владі. Георгій Ґобель був одним з найвизначніших міських писарів Львова. Попри це, Ґобелі були також потужними власниками нерухомості, вкладниками капіталу. Однак на початку XVI ст., коли відбувається заміна старих еліт новими, члени цієї родини дедалі більше відходять на задній план, нащадки колись відомих райців не потрапляють навіть до рядів лавників, продаючи нерухомість, придбану батьками, вони переселяються на бідніші і занедбаніші вулиці та передмістя. Фактично з кінцем "німецької" епохи Львова, за висловом Б. Зіморовича, поляки "... в короткий час меншу кількість німців поглинули, <...>, або ж перетягнули їх на свої звичаї, обряди й одяг"⁷¹, що докорінно змінило обличчя пізньосередньовічного міста.

Бібліографія

¹ Про відомі середньовічні роди у Львові див.: Skoczek J., Studia nad patrycjatem lwowskim wiekow srednich // Pamiqtoik Historyczno-Prawny. - Lwow, 1929. - T. VII. - Z. 5. - S. 231-304; Ejusd. Ze studiow nad sredniowiecznym Lwowem // Pamiqtoik Historyczno-Prawny. - Lwow, 1928. - T. VI. - Z. 3. S. 255-368. Див. також новіші статті: Гуль О. Владна еліта Львова в кінці XV - на початку XVI століття // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. - Львів, 2013. - Вип. 23. - С. 129-149; Петришак Б. Влада у Львові в другій половині XIV ст.: колективний портрет (у друці).

² Найповнішу бібліографію про еліту влади див.: Noga Z. Krakowska rada miejska w XVI wieku. Studium o elicie wladzy. - Krakow, 2003. - S. 5-10. Найбільш вагомими працями окремих міст можна вважати: Zdrenka J. Glowne, Stare i Mlode Miasto Gdansk i ich patrycjat w latach 1342-1525. - Torun, 1992; Mikulski K. Przestrzen i spoleczenstwo Torunia od konca XIV do pocz^tkow XVIII wieku. - Torun, 1999; Czaja R. Socjotopografia miasta Elbl^ga w sredniowieczu. - Torun, 1992; Ejusd. Patrycjat Starego miasta Torunia i Starego Miasta Elbl^ga w sredniowieczu // Elity mieszczanskie i szlacheckie Prus Krolewskich i Kujaw w XIV-XVIII wieku. - Torun, 1995; Golinski M. Socjotopografia poznosredniowiecznego Poznania. - Warszawa; Poznan, 1982; Diugokqcki W. Elita wladzy miasta Malborka w sredniowieczu. - Malbork, 2004; Starzynski M. Krakowska rada miejska w sredniowieczu. - Krakow, 2010; Jakiminska G. Elita wladzy lubelskiej gminy miejskiej w latach 1555-1651. - Lublin, 2012; Kardas A. Elity wladzy w Toruniu w XVII wieku. Mechanizmy ksztaltowania si§ i wymiany grup rz^dz^cych. - Torun, 2004; також численні статті.

³ Див. схожі дослідження в польській історіографії: Bednarz M. Rappowie. Dzieje krakowskiej rodziny mieszczanskiej (1535-1670) // Rocznik Krakowski. - 2002. - T. LXVIII. - S. 105-120; Kardas A. Eskenowie w XV-XVIII wieku. Genealogia patrycjuszowskiej rodziny z Torunia // Rocznik Torunski. - 1997. T. 24. - S. 171-200; Kopinski K. Genealogia patrycjuszowskiej rodziny Allenow z Torunia w XIV w. // Rocznik Torunski. - 1999. - T. 26. - S. 41-54; ZielinskaMelkowska K. Keselingowie (Kislingowie) - najstarsza sposrod znanych rodzin torunskich // Studia nad dziejami miast i mieszczanstwa w sredniowieczu. - Torun, 1996. - S. 209-219.

⁴ Skoczek J. Studia nad patrycjatem lwowskim... - S. 3.

⁵ Надалі будемо дотримуватися цього варіанта прізвища як найпоширенішого, зустрічаються також варіанти: Gabil (Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1414-1426 / Wyd. A. Czolowski. - Lwow, 1905. - S. 93); Gebil (Ibid. - S. 25); Gobil (Ibid. - S. 50, 63, 64, 66, 69, 75, 78, 95-97, 100-101, 105, 111112, 133; Ksi^ga lawnicza lawnicza miejska 1441-1448 / Wyd. A. Czolowski, F. Jaworski. - Lwow, 1921. - S. 26, 29, 244, 307); Gebel (Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1414-1426. - S. 16) та ін. Також були варіанти написання через дифтонги ae i oe (Gaebil, Goebil), які з часом зредукувались до вищезазначених.

⁶ Album civium Leopoliensium: rejestry przyj^c do prawa miejskiego we Lwowie / Wyd. A. Janeczek. - Poznan; Warszawa, 2005. - T. I (1388-1783). - S. 5 (zap. 32).

⁷ Ksi^ga wojtowska krakowska 1442-1443 / Przyg. do druku M. Niwinski, K. Jelonek-Litewka, A. Litewka. - Krakow, 1995. - S. 9-10, 132, 174.

⁸ Bartoszewicz A. Czas w malych miastach. Studium z dziejow kultury umyslowej poznosredniowiecznej Polski. - Warszawa; Pultusk, 2003. - S. 37.

⁹ Czaja R. Urz^dnicy miejscy Torunia. Spisy. Cz^sc I: do roku 1454. - Torun, 1999. - S. 133, 136, 174.

¹⁰ Bartoszewicz A. Czas w malych miastach... - S. 57.

¹¹ Zydzi w sredniowiecznym Krakowie. Wypisy zrodlowe z ksi^g miejskich krakowskich / Opr. B. Wyrozumska. - Krakow, 1995. - S. 218.

¹² Golinski M. Podstawy gospodarcze mieszczanstwa wroclawskiego w XIII wieku. - Wroclaw, 1991. - S. 178.

¹³ Najstarsza ksi^ga miejska 1382-1389 / Wyd. A. Czolowski. - Lwow, 1892. - S. 113 (zap. 680а, 681).

¹⁴ Про діяльність купецьких родин у Львові на підставі опублікованої найдавнішої книги написав М. Лєсніков: Лесников М.П. Львовское купечество и его торговые связи в XIV веке // Проблемы экономического и политического развития стран Европы (Из истории средних веков и древнего мира). - М., 1964. - С. 38-54.

¹⁵ Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1404-1414 / Wyd. A. Czolowski. - Lwow, 189б. - S. 4.

¹⁶ Ibid. - S. 7; Badecki K. Zaginione ksi^gi sredniowiecznego Lwowa. Studium rekonstrukcyjne. - Lwow, 1927. - S. 16; Urzqdnicy miasta Lwowa w XIIIXVIII wieku / Wyd. M. Kapral. - Torun, 2008. - S. 48-50.

¹⁷ Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie (далі - AGZ). - Lwow, 1873. - T. IV. - S. 37, 43, 47, 55, 57; Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1404-1414. - S. 63, 78.

¹⁸ Skoczek J. Studia nad patrycjatem lwowskim... - S. 3-4.

¹⁹ Частина суч. вул. Театральної.

²⁰ Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1404-1414. - S. 10-11, 23, 34, 45, 57, 65, 75, 95, 107.

²¹ Charewiczowa L. Handel Lwowa z Moldawi^ i Multanami w wiekach srednich. - Lwow, 1924. - S. 8-9.

²² Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1404-1414. - S. 68.

²³ Зубрицький Д. Хроніка міста Львова / Пер. з пол. І. Сварника; комент. М. Капраля. - Львів, 2002. - С. 64. Детальніше про ці закони і їхнє дотримання у Львові див.: Mysliwski G. Leges sumptuariae w sredniowiecznym Lwowie // Swiat sredniowiecza. Studia ofiarowane Prof. H. Samsonowiczowi. - Warszawa, 2010. - S. 222-233.

²⁴ Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1404-1414. - S. 83.

²⁵ AGZ. - Lwow, 1870. - T. II. - S. 55-58.

²⁶ Podhorodecki L. Dzieje Lwowa. - Warszawa, 1993. - S. 35.

²⁷ Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1404-1414. - S. 89; Urz^dnicy miasta Lwowa... - S. 50.

²⁸ Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1404-1414. - S. 14.

²⁹ AGZ. - Lwow, 1873. - T. IV. - S. 81, 109; 1875. - T. V. - S. 61; Urz^dnicy miasta Lwowa... - S. 363.

³⁰ Urz^dnicy miasta Lwowa... - S. 198.

³¹ Ibid. - S. 50-59.

³² Ibid. - S. 55.

³³ Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1404-1414. - S. 133, 137.

³⁴ Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1414-1426. - S. 66, 133.

³⁵ Ibid. - S. 28.

³⁶ Ibid. - S. 5, 42.

³⁷ Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1404-1414. - S. 58.

³⁸ Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі - ЦДІАЛ України), ф. 52 (Магістрат міста Львова), оп. 2, спр. 8, с. 588; AGZ. - Lwow, 1873. - T. IV. - S. 118.

³⁹ AGZ. -Lwow, 1875. - T. V. - S. 88-89.

⁴⁰ Metryka Uniwersytetu Krakowskiego z lat 1400-1508 / Wyd. A. G^siorowski, T. Jurek, I. Skierska. - Krakow, 2004. - T. I: Tekst. - S. 403.

⁴¹ Urzзdnicy miasta Lwowa... - S. 384.

⁴² Ibid. - S. 201.

⁴³ Ibid. - S. 67.

⁴⁴ Losowski J. Kancelarie miast szlacheckich wojewodztwa lubelskiego od XV do XVIII wieku. - Lublin, 1997. - S. 196; Radtke I. Kancelaria miasta Poznania w latach 1570-1793 // Historia prawa. Historia kultury. Liber memorialis Vitoldo Maisel dedicatus / Pod red. E. Borkowskiej-Bagienskiej i H. Olszewskiego. - Poznan, 1994. - S. 102.

⁴⁵ ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 1, спр. 489, арк. 16; оп. 2, спр. 8, с. 39, 67, 78, 142, 243, 248, 270, 317; спр. 222, с. 106, 146, 154; спр. 698, с. 107, 124, 129; AGZ. - Lwow, 1878. - T. VII. - S. 134; 1889. - T. XIV. - S. 386, 461, 507, 509; Badecki K. Zaginione ksiзgi sredniowiecznego Lwowa. - S. 51.

⁴⁶ М. Капраль подає, на його думку, два терміни перебування Георгія Ґобеля на уряді: 1453-1455 та 1470-1474 рр. (Urzзdnicy miasta Lwowa... - S. 340341). Дати першої каденції подані за згадками в AGZ з львівських гродських книг, другої - ґрунтуються на підписаному Гобелем статуті кушнірського цеху (див. далі) та опублікованому в AGZ витягу з раєцької книги. Натомість перегляд збережених за цей період раєцької, лавничої та фінансової книг виявив інші роки зайняття уряду Георгієм.

⁴⁷ ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 8, 698.

⁴⁸ ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 8, с. 333, 336, 364.

⁴⁹ Tandecki J. Kancelarie torunskich korporacji rzemieslniczych w okresie staropolskim. - Warszawa; Poznan; Torun, 1987. - S. 48.

⁵⁰ Оригінал зберігається у: ЦДІАУЛ, ф. 131 (Колекція грамот на пергаменті), оп. 1, спр. 211, арк. 1; републікація: Економічні привілеї міста Львова XV-XVIII ст.: привілеї та статути ремісничих цехів і купецьких корпорацій / Упоряд. М. Капраль. - Львів, 2007. - С. 182-183.

⁵¹ Badecki K. Zaginione ksiзgi sredniowiecznego Lwowa. - S. 51.

⁵² ЦДІАЛ України, ф. 131, оп. 1, спр. 193, арк. 1; Каталог пергаментних документів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові 1233-1799 / Уклад. О.А. Купчинський, Е.Й. Ружицький. - К., 1972. - С. 117.

⁵³ Ksiзga iawnicza miejska 1441-1448 / Wyd. A. Czoiowski, F. Jaworski. - Lwow, 1921. - S. 26, 29.

⁵⁴ ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 9, с. 9-10.

⁵⁵ Zimorowicz J.B. Viri illustres civitatis Leopoliensis, Metropoliae Russiae, collecti per Bartholomaeum Zimorowicz, consulem Leopoliensem // Opera quibus res gestae urbis Leopolis illustrantur ex mandato senatus eiusdem civitatis / Ed. C.J. Heck. - Leopoli, 1899. - P. 299.

⁵⁶ Могитич Р. Передмістя самоврядного Львова у першій половині XVII ст. // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. - Львів, 2003. - № 13. - С. 33.

⁵⁷ ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 222, с. 199.

⁵⁸ Там само, с. 337.

⁵⁹ Там само, спр. 8, с. 442.

⁶⁰ Там само, с. 488.

⁶¹ Там само, оп. 1, спр. 163, арк. 1-2 зв.; спр. 490, арк. 5; оп. 2, спр. 9, с. 33-34; Urzзdnicy miasta Lwowa. - S. 86-87.

⁶² Ksi^ga przychodow i rozchodow miasta 1404-1414. - S. 14-15. Сучасна вулиця Галицька.

⁶³ Ibid. - S. 37, 58, 75.

⁶⁴ ТТДТАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 9, с. 260; AGZ. - Lwow, 1883. - T. IX. - S. 236-239. М. Капраль подає лише 1512 р.: Urz^dnicy miasta Lwowa... - S. 88.

⁶⁵ Гуль О. Владна еліта Львова... - С. 132.

⁶⁶ ЦДТАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 9, с. 329-331.

⁶⁷ Urz^dnicy miasta Lwowa. - S. 208.

⁶⁸ ЦДТАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 15, с. 747; Biblioteka Zakiadu Narodowego im. Ossolinskich we Wrodawiu, rqkopisy, sygn. 826, k. 53 v.

⁶⁹ Ibid., k. 88 v.

⁷⁰ У 1564 р. Станіслав Ґебель, син згаданого Валентина Ґебеля і онук Міхаеля, продав частку своєї Ґебльовської кам'яниці, розташованої на розі навпроти катедрального собору на площі Ринок, Станіславу Шольц-Вольфовичу, дружиною якого була сестра Станіслава Катерина (ЦДТАУЛ, ф. 52, оп. 2, спр. 14, с. 4-5; Pirawski T. Relatio status almae Archiodioecesis Leopoliensis / Ed. C.J. Heck. - Leopoli, 1893, p. 102).

⁷¹ Зіморович Б. Потрійний Львів: Leopolis Triplex / Перекл. з лат. Н. Царьової; ком. Т. Мицька; ред. О. Шишка. - Львів, 2002. - С. 110.

Размещено на Allbest.ru