Передумови, поява та становлення нарукавної емблематики сухопутних військ Збройних Сил України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА

ІМЕНІ М. С. ГРУШЕВСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ПЕРЕДУМОВИ, ПОЯВА ТА СТАНОВЛЕННЯ НАРУКАВНОЇ ЕМБЛЕМАТИКИ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Слободянюк Михайло Васильович

Київ - 2018



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському відділенні Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського Національної Академії Наук України

Науковий керівник: доктор історичних наук Гречило Андрій Богданович, Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, Львівське відділення, провідний науковий співробітник Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Войцехівська Ірина Нінелівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра історії мистецтв, професор кандидат історичних наук, доцент Сова Андрій Олегович,

Львівський державний університет фізичної культури, кафедра олімпійської освіти, доцент

Захист відбудеться “27” червня 2018 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий “26” травня 2018 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Песчаний



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останні роки в Україні, як і в інших пострадянських країнах, відчутно збільшився інтерес до різноманітної символіки. Результатом стала поява значної кількості публікацій, що описували військову символіку.

Однак науковий рівень багатьох публікацій на теми військової символіки недостатній. У більшості цих праць практично відсутній аналіз понятійного апарату. Недостатньо відпрацьована науково структура багатьох розділів військової символіки, яка розвивається в Україні. Особливо це стосується нових напрямків символіки, до яких належить нарукавна емблематики Збройних Сил України (ЗСУ).

Актуальність вибраної теми підтверджується широким розповсюдженням нарукавної емблематики у ЗСУ починаючи з 1992 р. Однак при цьому внутрішній механізм створення, причини цього, дієві закономірності, вплив на нарукавну емблематику як української історичної традиції, так і новітніх тенденцій залишається практично невідомим. Тому новітня військова емблематика ЗСУ вже зараз вимагає наукового вивчення. Крім суто історичного інтересу це - величезний об'єм джерел стосовно історії ЗСУ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою наукових планів Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України: «Писемні та зображувальні джерела XVI-XX ст. про модернізацію соціально-культурного та релігійного життя західноукраїнського регіону (2015-2016 рр.; номер державної реєстрації 0114U006115) та Науково-дослідного інституту українознавства МОН України «Соціальна історія першої половини ХХ століття: українське суспільство у міжвоєнний період та в умовах Великої Вітчизняної війни (державний реєстраційний номер 0114U0022039).

Наукова мета дослідження полягає в об'єктивному висвітленні історичних передумов виникнення, становлення та розвитку сучасної військової нарукавної емблематики ЗСУ (на прикладі емблематики армійських корпусів СВ).

Досягненню поставленої мети підпорядковані такі дослідницькі завдання:

- визначити методологію дослідження нарукавної емблематики ЗСУ;

- проаналізувати стан вивчення проблеми, встановити повноту джерельної бази та охарактеризувати основні групи джерел;

- розглянути загальний контекст появи нового виду військової символіки - нарукавної емблеми - в арміях світу та вплив цього процесу на нарукавну емблематику ЗСУ та СВ;

- виробити та обґрунтувати періодизацію розвитку військової нарукавної емблематики як в арміях світу (що створило передумови появи цього явища у ЗСУ), так і у ЗСУ протягом 1992-2012 рр.;

- показати роль і місце нарукавної емблематики у комплексі військової символіки ЗСУ як найбільш розповсюдженого її елементу, своєрідного способу збереження військових традицій українського війська та засобу прояви масового патріотизму самих військовослужбовців армії незалежної України;

- дослідити появу та розвиток нарукавної емблематики у СВ ЗСУ, особливості цього процесу, вплив на нього об'єктивних та суб'єктивних факторів;

- виявити закономірності та особливості процесу розробки та впровадження нарукавної емблематики у ЗСУ на прикладі СВ, її характерні риси, притаманні саме українській нарукавній емблематиці, та взаємопов'язаність з іншими елементами військової символіки України;

- з'ясувати проблемні питання, що виникли в процесі появи та розвитку нарукавної емблематики у СВ ЗСУ;

- на підставі узагальнення особливостей розвитку нарукавної емблематики у СВ ЗСУ обґрунтувати наукові висновки і дати практичні рекомендації щодо удосконалення як самої військової нарукавної емблематики, так і форм і методів діяльності органів військового управління ЗС України у цій галузі на сучасному етапі.

Предметом дослідження на основі формулювання цього терміну спеціальною історичною наукою - історичним джерелознавством [121, с. 41]- стали закономірності виникнення та функціонування нових форм військової символіки (нарукавної емблематики), як важливого джерела дослідження розвитку ЗСУ.

Об'єктом дослідження визначено ґенеза та розвиток конкретного джерела - нарукавної емблематики СВ ЗСУ.

Методи дослідження. Досягнення поставленої мети стало можливим завдяки дотриманню наукових принципів історизму, об'єктивності, науковості та достовірності висвітлення подій розвитку нарукавної емблематики у СВ ЗСУ, комплексність та системність у дослідженнях наукової проблеми. Поруч з загальнонауковими (аналітичним, синтетичним, логічним, ретроспективним) та загально історичними (порівняльно-історичним, хронологічним, типологічним, історично-описовим) методами використані спеціальні джерелознавчі методи (критичний, іконографічний) та інші. В опрацюванні джерел застосовані історичний, логічний та комплексний підходи, головний наголос зроблений на співставленні історичних та речових джерел різного походження. Застосований, як найголовніший, принцип історизму, дав можливість простежити послідовність процесів появи та розвитку нарукавної емблематики у СВ ЗСУ - від виникнення перших зразків, до формування й розвитку процесу встановлення об'єднаннями, з'єднаннями, військовими частинами, закладами та установами СВ власної нарукавної емблематики у хронологічній послідовності. Це дало можливість встановити внутрішні та зовнішні зв'язки, закономірності, суперечності та недоліки процесу. Весь методологічний комплекс застосованих принципів та методів дав можливість вивчити процес формування та розвитку нарукавної емблематики СВ ЗСУ у діалектичній єдності з іншими частинами військової символіки.

Достовірність результатів дослідження підтверджується шляхом комплексного використання системи методів вивчення проблеми, максимально широкою джерельною базою (серед якої комплекс нарукавної емблематики ЗСУ з колекції Національного військово-історичного музею України, з колекції автора та з інших джерел), історіографією та результатами аналітично-синтетичної обробки матеріалів.

Хронологічні рамки визначені періодом 1992-2012 рр. 1992 вибраний як рік появи перших зразків української нарукавної емблематики, а 2012 - як рік розформування Відділу військової символіки та геральдики ГШ ЗСУ, коли процес знову став некерованим.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці вперше у історіографії України, проблеми появи та розвитку нарукавної емблематики у ЗСУ, яка досі не досліджувалася системно в історичній науці, як в Україні, так ї за її межами. На величезній джерельній базі, основу якої складають реальні предмети - нарукавні емблеми СВ ЗСУ періоду 1992-2012 рр., а також на підставі документів, що стосувалися розробки та затвердження, визначені основні складові, на яких вона повставала, які історичні традиції лягли в основу цього феномену, які фактори суттєво впливали на цей процес. Також проведена періодизація її розвитку протягом 1992-2012 рр. Проаналізовано на конкретних зразках нарукавної емблематики патріотичні, державницькі ідеї, що були покладені у її підґрунтя та знаходили відображення у цей період.

Джерелознавчий аспект новизни полягав в тому, що в процесі дослідження до наукового обігу введено і проаналізовано великий масив матеріальних зразків української нарукавної емблематики, архівних та інших документів, пропозицій щодо розробки конкретних зразків нарукавної емблематики СВ ЗСУ, які раніше були невідомі історичному середовищу. Комплексний та науковий характер дослідження дав змогу пояснити, уточнити, а у деяких випадках - й спростувати - низку необґрунтованих тверджень, що містилися у працях на цю тематику. Крім того, дослідження, вперше в історії України, на великому історичному та фактологічному матеріалі, при застосуванні наукової методології, дає можливість дослідити не лише процес появи та розвитку нарукавної емблематики у військових частинах СВ ЗСУ, але й створення у ЗСУ власної школи військової символіки, яка включає не лише нарукавну емблематику, а й вексилологію, фалеристику, військову геральдику та уніформологію.

Практичне значення одержаних результатів. Зібраний та науково опрацьований матеріал дав можливість вперше розробити цей аспект наукової проблематики для подальшого використовування її результатів при дослідженні процесів удосконалення та розвитку всієї галузі військової символіки ЗСУ, розробці методів та методик вивчення військової символіки у військово-наукових та інших науково-освітніх закладах системи освіти України, в лекційних курсах зі спеціальних історичних дисциплін.

Важливе значення наукове розуміння процесу розвитку української військової емблематики має також для органів керівництва ЗСУ для відпрацювання заходів подальшого розвитку цього розділу військової символіки, використанню його для створення та закріплення у ЗСУ українських історичних, бойових та навчально-бойових традицій з метою патріотичного виховання військовослужбовців та інших категорій громадян України. Практичні результати роботи безпосередньо використані при створені нарукавної емблематики ЗСУ (в СВ - більше 500 зразків) та у підготовці і проведенні виставок: у Львівському історичному музеї («Українська військова символіка: генеза нарукавної емблеми Збройних Сил України 1918-2004 рр.», першої подібної виставки в історії України) [61, c. 1]; у Києві у Центральному музеї ЗСУ («Символи ратної слави») та у місті Первомайську в музеї Ракетних військ стратегічного призначення протягом 2006-2007 рр. Результати праці також можна використати при написанні історіографічних і джерелознавчих досліджень, розробці методів та методик вивчення військової символіки сучасних ЗСУ. Також можливе створення на базі дослідження циклу лекцій та підручника про розвиток української військової символіки для викладання у військово-навчальних закладах ЗСУ, на семінарах з курсантами та студентами інших вищих військово-навчальних закладів України, де є військові кафедри або відділення, створення підручників для шкіл та коледжів України, у яких вивчають предмет «Основи захисту Батьківщини».

Особистий внесок здобувача. Викладені у роботі положення та висновки належать дисертантові одноосібно.

Апробація результатів дослідження. Головні положення дисертаційної роботи були представлені та обговорювалися на у виступах на восьми наукових конференціях УГТ, а саме: на 4-й науковій конференції 10-12 листопада 1994 р. («Перша спроба введення в ЗС України індивідуальних нарукавних знаків військових частин» [241, c. 67-69]); на 5-й науковій конференції 10-11 листопада 1995 р. («Знаки військових частин Прикарпатського військового округу» [245, c. 69-70]); на 6-й науковій конференції 27-29 березня 1997 р. («Емблеми 24-ї Залізної механізованої дивізії Прикарпатського військового округу» [247, c. 84-85]); на 10-й науковій геральдичній конференції 2-3 листопада 2001 р. («Розвиток військової символіки ЗС України у 1991-2001 рр.: основні етапи»); на 11-й науковій конференції 24-26 жовтня 2002 р. («Дивізійно-бригадна система нарукавних емблем Сухопутних військ ЗС України»); на 15-й науковій конференції 12-14 жовтня 2006 р. («Військова геральдика України: сучасний стан і проблеми» [270, c. 4-5]); на 16-й науковій конференції 12-13 жовтня 2007 р. («Система військової символіки Львівського інституту сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка» [271, С. 7]); на 23-й науковій конференції 10-11 жовтня 2014 р. («Одна з перших нагород для солдатів ЗС України» [290, c. 8-9]); а також на науково-практичному семінарі в Центральному музеї ЗСУ 5 березня 2008 року [239, c. 35-39]; у матеріалах Всеукраїнської військово-історичної конференції «Воєнна історія Галичини та Закарпаття» 2010 р. [295, c. 723-729]; в матеріалах наукових заходів, проведених до 440-ї річниці від дня народження гетьмана Петра Сагайдачного та 19-ї річниці створення ЗСУ [240, c. 98 - 114]; у виступі на конференції НТШ у Львові 29 травня 2007 р. («Військова символіка: понятійний апарат, структура та термінологія»).

Структура дисертаційної роботи зумовлена її метою та науковими завданнями. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (492 бібліографічних позицій), переліку умовних позначень та з 14 додатків. Загальний обсяг рукопису складає 270 сторінок, з яких основна частина складає 167 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її хронологічні межі, визначено мету та завдання, об'єкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, надано відомості щодо апробації дисертації, обґрунтовано її структуру.

У першому розділі - «Історіографія, джерельна база та методологія дослідження військової нарукавної символіки» окреслено методологію дослідження, проаналізовано стан вивчення проблеми, схарактеризовано основні групи джерел дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.1. - «Історіографія проблеми» - відзначено, що тематика обмежена проблемами розвитку нарукавної емблематики. Головна особливість цього типу військової символіки полягає в тому, що вона з'явилася в українській армії лише з моменту набуття Україною статусу незалежної держави у 1991 р., і була запозичена, як форма військової символіки, з армій іноземних держав. Тому історіографію досліджень в галузі нарукавної військової емблематики умовно можна розділити на дві основні частини: до 1991 року та після 1991 року.

До 1991 р., коли в Україні не було власної нарукавної емблематики через те, що вона була частиною СРСР, процес наукового дослідження нарукавної емблематики міг відбуватися лише за межами СРСР (УРСР). Спеціальних наукових досліджень, присвячених лише нарукавній емблематиці в іноземній історіографії цього періоду небагато. Заслуговує на увагу відоме дослідження британського науковця М. Чаппела, який вперше дослідив саме нарукавну емблематику британських військ часів Першої світової війни, яка в армії Великобританії отримала назву «бойових символів» або «бойових емблем», що підкреслювало їх практичне використання виключно для польової уніформи під час бойових дій. Також існують праці у вигляді каталогів зі збірками різних видів військових емблем, в тому числі й нарукавних (праці П. Моргана та Т. Турмана, символіка сучасної німецької армії у виданнях Міністерства оборони ФРН, каталог канадських відзнак). У більшості публікацій нарукавна емблематика згадується лише як один з атрибутів уніформи. Першими більш прискіпливу увагу до проблем розвитку нарукавної емблематики стали приділяти у США (дослідження Б. Похенки, Д. Трояні, П. Катчера, Р. Вольстада, П. Сколлінза, Р. Філда, Р. Гука, Д. Друрі та Д. Емблтона). До 1914 р. та у наступні роки до 1939 р. цікавість у дослідників до розвитку нарукавної емблематики була вкрай низька. Лише наприкінці ХХ-го ст. з'явилися цікаві дослідження уніформи часів, де вже було приділено більше уваги нарукавній емблематиці (праці М. Чаппела, Р. Марріона, Д. Фостена, Д. Таблтона, М. Пеглера, Р. Чартранда, Д. Еблтона, Д. Лаффіна, В. Стака, Т. Нігеля, П. Томаса, Б. Раміро, М. Генрі, С. Уолша, А. Жюно, І. Саммера, Д. Рави, П. Юнга, Д. Павловича, Т. Новаковського, М. Левіка, Д. Нікколи, Р. Руджері, Р. Павлі, П. Лерньє, П. Курселля, Н. Корниша, А. Каращука, П. Канника, А. Арановича, Ф. та Л. Функенів, Д. Адаменка, С. та А. Потрашкових, Я. Тинченка, Д. Горшкова, І. Можейка, А. Папакіна, Ю. Цигановса). Особливо плідним періодом для дослідження нарукавної емблематики зарубіжних армій стали 1970-1990-ті рр. Цінну інформацію з цих питань мають видання «Оспрей-паблішед», яка з кінця 1960-х рр. започаткувала спеціальний проект по створенню серії наукових та науково-популярних досліджень уніформи армій, що брали участь в боях як у Європі, так і в Азії і Африці (праці М. Генрі, Ф. Кетчера, К. Коллінгвуда, К. Сміта, М. Брейлі, М. Чаппела, Д. Лаффіна, М. Крисіна, П. Гайєця, Я. Самнера, Ф. Вавильє, С. Залоги, Р. Хука, Н. Томаса, С. Ендрю, Г. Вільямсона, К. Раффнера, Р. Волстада, Б. Кверрі, Г. Уіндроу, Р. Бухейро, С. Дроб'язка, І. Савченкова, Д. Фоулера, К. Кабальєро Хурадо, С. МакКуейга, Дж. Барі, Р. Ламстена, П. Хенкока, М. Царенка, П. Еббота, Ф. Джоуетта). Цінним джерелом стали спеціальні службові видання, які готувалися та видавалися Генеральним штабом Радянської армії стосовно країн НАТО.

Загалом можна зробити висновок, що історіографія західних країн в дослідженнях розвитку нарукавної емблематики до 2012 р. напрацювала достатньо потрібної наукової інформації для об'єктивного висвітлення цього процесу. Ця інформація дає можливість зрозуміти її вплив на нарукавну емблематику ЗС України.

Про власне українську історіографію такого елементу уніформи, як нарукавні емблеми, можна починати вести мову лише з утворення перших українських держав за результатами Першої світової війни. Цими питаннями займалися українські історики в еміграції (праці М. Битинського, П. Дубрівного, О. Корчака-Городиського, І. Крип'якевича, Б. Капустянського, Б. Гнатевича, П. Мірчука, Я. Семотюка, В. Трембицького, Л. Шанковського). Однак вони не були повними. В Радянській Україні у складі СРСР дослідження про символіку українських формувань часів Перших визвольних змагань знаходилися під повною забороною.

Після 1991 року, з розвалом СРСР та створенням незалежної України, ситуація докорінно змінилася. З цього часу обмеження на дослідження були скасовані. Тому багато білих плям в галузі уніформології, фалеристики, прапорництва (вексилології), сфрагістики, військової символіки були подолані. З'явилися нові ґрунтовні праці (І. Ситого, Ю. Мицика, Б. Гаггмана, В. Гавриленка, А. Гречила, Я. Дашкевича, О. Желіби, О. Однороженка, В. Панченка, Ю. Савчука, Р. Саєнка, Є. Славутича, О. Сокирка), перші розвідки про символіку українських військових формувань початку ХХ-го ст. (Я. Тинченка, В. Бузала, К. Гломозди, О. Круковського, М. та Н. Лазаровичів, В. Приходька, М. Царенка). Безцінним внеском в українську історіографію військової символіки цього періоду стали праці М. Чмира та А. Руккаса. Це дало можливість ретельно представити науковцям історію перших нарукавних знаків різного призначення військовослужбовців армій УНР, Гетьманщини, Галицької Армії. Основою цих праць стали матеріали архівів України (в першу чергу Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України).

Роботі по дослідженню військової символіки України сприяла поява в Україні низки спеціалізованих видань, таких, як «Знак» (Вісник УГТ), Військово-історичний альманах Національного військового музею ЗС України, журналу «Однострій» (Рівне), альманаху «Цитаделя», журналу «Коллекцион» (Київ), а також широкому висвітленні проблем військової символіки у періодичних виданнях Міністерства оборони України.

З появою в українській армії нарукавної емблематики з 1992 р. розпочинається новий етап досліджень. На початковому етапі, приблизно до 2004 р., відбувався процес ідентифікації емблем, опису, дослідження обставин їх створення та значення символіки, яка була використана. Результати досліджень публікувалися у згаданих періодичних виданнях (В. Бузала, К. Гломозди, О. Кохана, Р. Дуб'яка, В. Паська, Я. Радиша, автора праці). В результаті до 2004 р. з'явилася розгалужена українська історіографія нарукавної емблематики сучасних Сухопутних військ ЗС України (праці автора, Б. Буднікова, С. Музичука, О. Дедея, В. Карпова). Зі створенням у складі Генерального штабу ЗСУ 2001 р. Воєнно-геральдичної служби її працівники доклали нових зусиль до збільшення історіографічної бази досліджень військової символіки ЗС України (праці М. Чмира, О. Муравйова, М. Хорошунова, І. Масленнікова).

Стан дослідження нарукавної емблематики, починаючи з 2005 р., перейшов на новий, вищий, рівень - до аналізу загального стану розвитку цього виду військової символіки, виявлення його закономірностей, основних характерних особливостей. Етапом стали три монографії автора на вказану тему, в яких детально було розібрано процес розвитку нарукавної емблематики у об'єднаннях Сухопутних військ ЗСУ - 8-у та 13-у армійських корпусах. В подальшому питання аналізу процесу розвитку нарукавної емблематики були уточнені у працях автора в ході низки наукових конференцій у Києві та Львові.

В цілому слід визначити, що згадана сучасна історіографія питань розвитку нарукавної емблематики у ЗС України в цілому дозволяє об'єктивно дослідити її розвиток, особливості, визначити періоди розвитку та перспективи.

У підрозділі 1.2. - «Джерельна база досліджень військової нарукавної емблематики». - проаналізовано джерельну базу дослідження, яку можна розділити на дві основні частини. Першу складають матеріальні джерела, до яких відносяться самі нарукавні емблеми. Саме комплекс реальних нарукавних емблем створює основу, базис для проведення дослідження. Також до матеріальної джерельної бази можна віднести фото- та кіно-матеріали, які документують використання військовослужбовцями нарукавної емблематики.

Другу частину складають писемні джерела, до яких відносяться архівні матеріали, друковані першоджерела та історіографія досліджень військової нарукавної емблематики як в Україні, так і за її межами. На жаль, архівних джерел з теми дослідження в Україні мало. Це пов'язано з тим, що процес створення та застосування нарукавної емблематики здебільшого проходив без створення офіційної документальної бази. Важливе значення мала технічна документація виробничої бази нарукавної емблематики протягом 1992-2000 рр., яка знаходилася переважно у Львові. Тому автор зміг зібрати величезну джерельну базу, акумульовану в особистому фонді автора зі складу архіву УГТ. Важливим джерелом стала переписка управлінь видів ЗС України, оперативних командувань з Міністерством оборони України в ході подання проектів військової нарукавної символіки 1996 та 1998 рр.

Серед історіографічних джерел важливими стали каталоги наявних предметів у збірці Національного військово-історичного музею України, та описи окремих нарукавних емблем (у працях автора, В. Карпова, С. Музичука, М. Царенка, Б. Буднікова, О. Муравйова, М. Чмира, М. Хорошунова, О. Дедея у згаданих спеціалізованих виданнях в Україні); в інших країнах дослідження вели російські видання «Цейхгауз» («Старий Цейхгауз»), «Шеврон», «Сержант», каталоги нарукавних емблем Білорусі.

У підрозділі 1.3. - «Методологія дослідження» - зазначені теоретико-методологічні основи дослідження. Дослідження базується на застосуванні системи наукових методів: принципу достовірності; принципу конкретності; принципу історизму; принципу всебічності; застосування принципу історіографічної традиції дало можливість співставити отримані результати з працями попередніх наукових робіт як в Україні, так і за її межами. Весь методологічний комплекс застосованих принципів та методів дав можливість вивчити процес формування та розвитку нарукавної емблематики Сухопутних військ ЗС України у діалектичній єдності з іншими частинами військової символіки. нарукавний емблематика армія патріотизм

Важливим стало визначення понятійного апарату. На підставі досвіду української армії та відповідних понять в іноземних арміях, автор запропонував називати їх «нарукавними емблемами».

Однак слід констатувати, що досі відсутні наукові праці, які б компетентно дослідили весь процес відродження та розвитку у ЗС України нарукавної емблематики, як одного з найбільш розповсюджених зразків військової символіки. Це завдання й виконує дане дослідження.

У другому розділі - «Поява і розвиток індивідуальної нарукавної емблематики в арміях світу протягом XIX-XX століть та її вплив на українську нарукавну військову емблематику» - окреслено чинники та контексти, що впливали на появу та розвиток нарукавної емблематики у країнах світу до 1991 року.

У підрозділі 2.1. - «Історичні системи розпізнавання військовослужбовців за їх приналежністю до окремих частин, періодизація і становлення військової нарукавної емблематики у період з другої половини XIX століття до 1914 р.» - з'ясовуються системи розпізнавання військовослужбовців за їх приналежністю до окремих частин, які існували протягом створення та розвитку регулярних армій у період кінця XVII-XX століть, а також поява у другій половині ХІХ століття спеціальної символіки, яка з часом перетворилася на нарукавну, як нового виду цього розпізнавання, та перебіг її розвитку до початку 1914 року. У цьому ж розділі відпрацьована періодизація процесу розвитку нарукавної емблематики у світі.

У підрозділі 2.2. - « Розвиток нарукавної емблематики у 1914-1939 рр.» - розглянуто головні особливості розвитку нарукавної емблематики протягом зазначеного періоду. Простежено проблеми цього розвитку.

У підрозділі 2.3. - «Нарукавна емблематика у 1939-1991 рр.» - з'ясовується, як проходив процес глобального втілення нарукавної емблематики у арміях країн світу до розпаду СРСР. Особлива увага приділена формуванню національних традицій у військовій нарукавній емблематиці.

У підрозділі 2.4. - « Нарукавна емблематика армій світу (1991 - 2012 рр.)» - встановлені напрямки розвитку нарукавної емблематики армій країн світу з особливою увагою на створення та поширення такої символіки у арміях країн колишнього соціалістичного табору, до яких належала й Україна.

Зроблені висновки, що протягом ХІХ та ХХ століть виникла й широко розповсюдилася практично на всі армії світу система нарукавної емблематики, яка дозволяє ідентифікувати військовослужбовця: за національною (державною) приналежністю; за приналежністю до виду ЗС (армія, авіація, флот), а також до роду військ або служби; за приналежністю до конкретних військових частин та підрозділів.

Основними перевагами саме нарукавної емблематики стали: простота й прагматичність у розміщені на обмундируванні; дешевизна у виготовлені; широка гамма художніх прийомів та образів, що дозволило найкращим способом позначити рід військ і конкретну частину армії та втілити в символах національні традиції; безпеку при використанні в умовах екстремальних ситуацій.

У третьому розділі - «Поява та становлення у Збройних Силах України власної національної військової емблематики протягом 1991-1996 рр.» - досліджено особливості появи та остаточного закріплення у практиці військової форми одягу ЗС України нарукавної емблематики першого періоду становлення національних символів.

У підрозділі 3.1. - «Розробка перших символів у Збройних Силах України протягом 1991-1995 рр.» - встановлено, що поява символіка у ЗС України проходила досить складно через відсутність спеціалістів у цій галузі. Тому на початковому етапі були створені лише загальні емблеми приналежності до ЗС України та до окремих видів ЗС. Також виявилася тенденція створення власної емблематики в першу чергу елітними частинами української армії.

У підрозділі 3.2. - «Початок стихійного процесу створення військової нарукавної емблематики частин у Збройних Силах України (1992- 1996 рр.)» - ідеться про початок у ЗС України стихійного руху по створенню власної нарукавної емблематики військових частин. Він мав такі характерні особливості:

- втілення нарукавної символіки окремих частин проходило під впливом контактів українських військовослужбовців з військовослужбовцями іноземних армій;

- ініціаторами створення перших нарукавних емблем стали елітні частини українського війська;

- зображення нарукавних емблем несли патріотичні символи.

У четвертому розділі - «Розвиток нарукавної емблематики Сухопутних військ Збройних Сил України періоду стихійного процесу створення основної маси зразків (1996-2001 рр.) на прикладі армійських корпусів» - досліджено особливості широкого застосування у з'єднаннях та військових частинах Сухопутних військ власної нарукавної емблематики.

У підрозділі 4.1. - «Перші спроби організувати 1996 р. у Збройних Силах України процес офіційної розробки та затвердження нарукавної емблематики» - розглядається перша спроба Міністерства оборони України встановити законність застосування власної нарукавної символіки у ЗС України.

У підрозділі 4.2. - «Початок масової стихійної розробки власних нарукавних емблем військових частин в Сухопутних військах Збройних Сил України (1996-1998 рр.)» - на основі аналізу всього комплексу нарукавної емблематики показані особливості цієї символіки. До основних з них відносяться:

- нарукавна емблематика створювалася стихійним способом;

- видатним фактом стало застосування нової української державної символіки;

- на зовнішній вигляд нарукавних емблем відчутно вплинули особливості культурно-символічних традицій різних регіонів України;

- сильний вплив на нарукавну емблематику мала традиційна символіка родів військ і служб;

- військова емблематика збагатилася великим різнобарв'ям символів;

- позитивною особливістю стало бажання внести до неї елемент системності;

- на розвиток української військової емблематики суттєво вплинула технологія виготовлення нарукавних емблем;

- важливим став суб'єктивний фактор.

У п'ятому розділі - «Утвердження нарукавної емблематики Сухопутних військ Збройних Сил України у період офіційної нормалізації та затвердження символіки вищим військовим керівництвом держави (2001-2012 рр.)» - досліджено особливості нового періоду розвитку української нарукавної емблематики, зі створенням у Генеральному штабі ЗС України спеціального органу - Воєнно-геральдичної служби.

В ході проведеної роботи на основі дослідження символіки армійських корпусів Сухопутних військ були зроблені такі висновки:

1. Методологічною основою дослідження стали наукові принципи історизму, об'єктивності, науковості та достовірності висвітлення подій розвитку нарукавної емблематики у СВ ЗСУ, комплексність та системність у дослідженнях наукової проблеми.

2. При аналізі появи та розвитку нарукавної емблематики у Сухопутних військах ЗСУ були досліджені архівні та історіографічні джерела, які показали, що в цілому вони дають можливість науково дослідити процес появи та розвитку нарукавної емблематики зазначеного періоду. Важливим досягненням стало визначення понятійного апарату (терміну «нарукавна емблема»).

3. Аналіз історіографічних джерел розвитку нарукавної емблематики до 1992 р., публікацій відносно розвитку цього виду військової символіки в іноземних арміях світу дало можливість зробити об'єктивні висновки щодо причин її створення та про причини появи його й на уніформі української армії. Основною причиною виникнення нарукавної емблеми стала потреба у розпізнавальному знаку. Лише з часом до розпізнавальної функції додались представницькі функції. На час створення ЗС України нарукавна емблематики, вже широко застосовувалася в арміях світ. Тому ЗС України запозичили цю форму, але внесли у форму свій українській зміст.

4. Результати аналізу появи та розвитку нарукавної емблематики в арміях світу дали можливість провести періодизацію цього явища, яка складає в основному чотири етапи. Перший етап (1861-1865 рр. і до 1914 р.). Другий етап включав період 1914-1918 рр. та наступні періоди громадянських воєн, конфліктів та розвитку армій. Третій етап розпочався з 1939 р. та тривав протягом практично всього ХХ-го ст. до 1991 року. На даний час ми знаходимося на четвертому етапі розвитку військової нарукавної символіки, коли, після розпаду СРСР, нарукавна емблематика на військовій уніформі стала загальносвітовою тенденцією, до якої прилучилися всі армії світу без винятку.

Дослідження дало змогу визначити умовні періоди розвитку власно української нарукавної емблематики. Вони включали: перший період (1991-1992 рр., стихійна українізація попередньої уніформи); другий період (1992-1993 рр., складний пошук української військової символіки та створенням перших зразків військової емблематики); третій період (1994-1995 рр., практичне втілення у практику нової української форми одягу та розроблених до неї зразків військової символіки, у тому числі й нарукавних емблем). Четвертий етап (1996-2001 рр.) характеризувався початком стихійного масового процесу створення емблематики у військах. З 2001 по 2012 рр. проходив п'ятий етап розвитку нарукавної емблематики, коли процес впровадження військової нарукавної емблематики набув організованого характеру. Цей період обірвався в кінці 2012 р. з розформуванням органу керівництва цими процесами у ГШ ЗСУ.

5. Нарукавна емблематика швидко завоювала своє панівне місце серед інших форм військової символіки у ЗСУ.

6. Були виявлені особливості процесу появи та розвитку нарукавної емблематики у Сухопутних військах ЗСУ, який з самого початку набув українського національного забарвлення. В Україні відразу повстала саме нарукавна емблематика, яка несла інформацію про історію частини, її бойову славу, приналежність до роду військ, місце дислокації та іншу інформацію. Також важливим висновком стало виявлення особливостей нарукавної емблематики українських формувань, до яких відносяться регіональні відмінності, художнє різнобарв'я сюжетів емблем, значно більший вплив суб'єктивно-творчого фактору, зв'язок сучасної української нарукавної емблематики з українськими історичними військовими символами.

7. У досліджені об'єктивно, розібраний сам процес розробки та втілення нарукавної емблематики. Під час розгляду цього процесу були виявлені закономірності, притаманні появі та укоріненню нарукавної емблематики у військах.

8. Виявлені та розглянуті й основні проблеми. До основних можна віднести вплив старих радянських поглядів на символіку. Однак можна упевнено стверджувати, що до 2012 р. ця та інші проблеми були в основному подолані.

9. В цілому, в роботі детально розглянутий процес створення та втілення у життя Збройних Сил України нарукавної емблематики. Важливість його ще збільшується й тим, що воно створило науково-методологічну базу, підґрунтя для подальшого розвитку досліджень у цій галузі. Все це сприяє росту патріотизму та жертовності українських громадян у захисті своєї Батьківщини.



СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, в яких опубліковані основні результати дисертації.

1. Слободянюк М. Перша спроба запровадження у Збройних Силах України нарукавної емблематики військових з'єднань, частин, установ та закладів / Михайло Слободянюк // НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - К.: 2013. - Том 26. -С. 661-671.

2. Слободянюк М. Символи Бережан у військовій символіці / Михайло Слободянюк // НАН. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - К.: 2013. - Том 27. - С. 556-561.

3. Слободянюк М. Військовий Дрогобич (дислокація та символіка військових частин у Дрогобичі після Другої світової війни) / Михайло Слободянюк // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Вип. XVII-XVIII. - Дрогобич: Коло, 2014. - С. 574-583.

4. Слободянюк М. Періодизація процесу зародження та розвитку військової нарукавної символіки / Михайло Слободянюк // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя: ЗНУ, 2017. - Вип. 47. - С.266-268. [РІНЦ]

5. Слободянюк М. Поява власної нарукавної символіки у Збройних Силах України в період 1991-1995 років / Михайло Слободянюк // Українознавство. - К.; НДІУ МОН, 2017. - № 1-2 (62-63). - С. 98-106. [РІНЦ]

Наукові праці, які засвідчують апробацію матеріалів дисертації.

6. Слободянюк М. Перша спроба введення в Збройних Силах України індивідуальних нарукавних знаків військових частин / Михайло Слободянюк // Четверта наукова геральдична конференція 10-12 листопада 1994 р. Збірник тез повідомлень та доповідей. - Львів: 1994. - С. 67-69.

7. Слободянюк М. Знаки військових частин Прикарпатського військового округу / Михайло Слободянюк // П'ята наукова геральдична конференція 10-11 листопада 1995 р. Збірник тез повідомлень та доповідей. - Львів: 1995. - С. 69-70.

8. Слободянюк М. Емблеми 24-ї Залізної механізованої дивізії Прикарпатського військового округу / Михайло Слободянюк // Шоста наукова геральдична конференція 27-29 березня 1997 р. Матеріали. - Львів: 1997. - С. 84-85.

9. Слободянюк М. 703-й інженерний Вінницький орденів Червоного Прапора та Богдана Хмельницького полк / Михайло Слободянюк // Воєнна історія Галичини та Закарпаття. Науковий збірник. Матеріали Всеукраїнської наукової військово-історичної конференції 18 квітня 2010 у Львові. - К.: 2010. - С. 723-729.

10. Слободянюк М. Основні проблеми військової символіки Збройних Сил України на сучасному етапі / Михайло Слободянюк // Актуальні проблеми розвитку символіки у Збройних Силах та інших військових формуваннях України. Матеріали науково-практичного семінару в ЦМЗСУ 5 березня 2008 року. - К.: ЦМЗСУ, 2008. - Вип. 1. - С. 35-39.

11. Слободянюк М. Розвиток символіки сучасних Збройних Сил України: досягнення і проблеми / Михайло Слободянюк //Від минулого до сучасного. Матеріали наукових заходів, проведених до 440-ї річниці від дня народження гетьмана Петра Сагайдачного та 19-ї річниці створення Збройних Сил України. - Львів: Академія сухопутних військ України імені гетьмана Петра Сагайдачного, 2010. - С. 98-114.

12. Виставка. Українська військова символіка: генеза нарукавної емблеми Збройних Сил України 1918-2004 рр. // Знак. - 2004. - Ч 34. - С. 1.

Наукові праці, які додатково відображають наукові результати дисертації.

13. Слободянюк М. Сухопутні війська України: Історія та символіка 13-го армійського корпусу. Монографія / Михайло Слободянюк. - Львів: Астролябія, 2012. - 268 с.: іл.

14. Слободянюк М. Сухопутні війська України: Історія та символіка 8-го армійського корпусу. Монографія / Михайло Слободянюк. - Львів: Астролябія, 2011. - 226 с.: іл.

15. Слободянюк М.В. Відродження з попелу. Генеза нарукавних емблем Збройних Сил України. Історичний нарис і символіка 66-ї гвардійської механізованої Полтавсько-Буковинської ордена Червоного Прапора та 15-ї окремої гвардійської механізованої Єнакієвсько-Дунайської орденів Червоного Прапора і Суворова бригади / Михайло Слободянюк. Монографія. - К.: приватне видавництво, 2005. - 143 с.: іл.

16. Слободянюк М. Національно-патріотичні мотиви у символіці Сухопутних військ Збройних Сил України / Михайло Слободянюк // Міністерство культури України. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва: науковий журнал. - К.: Міленіум, 2016. - № 4. - С. 52-56.

17. Слободянюк М. Нарукавні знаки Збройних Сил України / Михайло Слободянюк // Знак. - 1994. - Число 7. - С. 10, 11.

18. Слободянюк М. Нарукавний знак військової частини 39288 / Михайло Слободянюк // Знак. - 1995. - № 9. - С. 12.

19. Слободянюк М. Нарукавні знаки 259-ї окремої роти супроводження військових вантажів Прикарпатського військового округу / Михайло Слободянюк // Знак. - 1995. - № 10. - С. 13.

20. Слободянюк М. Емблеми родів військ і служб Збройних Сил України // Армія України. - 1996. - 25 травня. - № 96(16405). - С. 4, 5.

21. Слободянюк М. Емблеми 72-ї механізованої дивізії Збройних Сил України / Михайло Слободянюк // Знак. - 1997. - № 13. - С. 13.

22. Слободянюк М. Емблематика 93-ї механізованої дивізії / Михайло Слободянюк // Знак. - 1997. - № 14. - С. 10.

23. Слободянюк М. Символи ратної слави: емблеми 30-ї танкової дивізії / Михайло Слободянюк // Знак. - 1998. - № 15. - С. 9.

24. Слободянюк М. Емблеми підрозділів Збройних Сил України у складі миротворчих сил ООН у колишній Югославії / Михайло Слободянюк, Степан Корнієнко, Олександр Дедей // Знак. - 1998. - № 16. - С. 10.

25. Слободянюк М. При розроблянні відзнак військової доблесті слід керуватися ідеєю - переконані у Західному оперативному командуванні / Михайло Слободянюк // Народна Армія. - 1998. - 20 червня. - С. 7.

26. Слободянюк М. Символіка найстаршого військового формування Збройних Сил України / Михайло Слободянюк // Знак. - 1999. - № 19. - С. 8, 9.

27. Слободянюк М. Перша емблема частин зв'язку Збройних Сил України / Михайло Слободянюк // Знак. - 2000. - № 20. - С. 10.

28. Слободянюк М. Емблема українсько-румунсько-угорського батальйону «Тиса» / Михайло Слободянюк // Знак. 2000. - № 21. - С. 11.

29. Слободянюк М. Нарукавные знаки частей 26 ад ЗОК / Михайло Слободянюк // Однострій. - Рівне: 2000. - № 3. - С. 46-50.

30. Професіонали чужого не запозичають. Бесіда І. Махно з М. Слободянюком / Михайло Слободянюк, Ігор Махно // Народна армія. - 2001. - 27 лютого. - С. 4.

31. Слободянюк М. Емблеми українсько-польського батальйону / Михайло Слободянюк // Знак. - 2001. - № 23. - С. 11.

32. Слободянюк М. Герб бази пунктів управління Західного оперативного командування / Михайло Слободянюк // Знак. - 2001. - № 24. - С. 7.

33. Слободянюк М. Символіка українських миротворців у Південному Лівані / Михайло Слободянюк // Знак. - 2002. - № 26. - С. 9.

34. Слободянюк М. Символіка миротворців у Сьєрра-Леоне / Михайло Слободянюк // Знак. - 2002. - № 27. - С. 11.

35. Слободянюк М. Емблема 51 окремої механізованої бригади / Михайло Слободянюк // Знак. - 2002. - № 28. - С. 11.

36. Слободянюк М. Символи України в пустелі Кувейту / Михайло Слободянюк // Знак. - 2003. - № 29. - С. 9.

37. Слободянюк М. Символіка військових комісаріатів Західного оперативного командування / Михайло Слободянюк // Знак. - 2003. - № 31. - С. 11.

38. Слободянюк М. Нарукавна емблема 6-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України в Іраку / Михайло Слободянюк // Знак. - 2004. - № 32. - С. 11.

39. Слободянюк М. До питання про створення нарукавної емблеми приналежності військовослужбовців до Збройних Сил України / Михайло Слободянюк // Знак. - 2004. - № 33. - С. 11.

40. Слободянюк М. Нарукавна емблема управління Західного оперативного командування / Михайло Слободянюк // Знак. - 2004. - № 34. - С. 10.

41. Слободянюк М. Символіка львівських миротворців в Іраку / Михайло Слободянюк // Знак. - 2005. - № 36. - С. 7.

42. Слободянюк М. Перший офіційно затверджений герб у Збройних Силах України / Михайло Слободянюк // Знак. - 2006. - № 38. - С. 4.

43. Слободянюк М. Військова символіка України: сучасний стан та проблеми / Михайло Слободянюк // Знак. - 2006. - № 40. - С. 4-5.

44. Слободянюк М. Створення системи військової символіки Львівського інституту сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка» / Михайло Слободянюк // Знак. - 2008. - № 44. - С. 7.

45. Слободянюк М. Герб Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного / Михайло Слободянюк // Знак. - 2009. - № 48. - С. 9-11.

46. Слободянюк М. Герб і прапор селища Десна / Михайло Слободянюк // Знак. - 2010. - № 51. - С. 1.

47. Слободянюк М. Народження традиції / Михайло Слободянюк // Знак. - 2010. - № 51. - С. 10, 11.

48. Слободянюк М. Герб 8-го армійського ордена Червоного Прапора корпусу / Михайло Слободянюк // Знак. - 2011. - № 54. - С. 9.

49. Слободянюк М. Символіка факультету інженерних військ та РХБ захисту Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного / Михайло Слободянюк // Знак. - 2012. - № 57. - С. 10.

50. Слободянюк М. Севастопольский горно-пехотный. История и символика 15-го отдельного гвардейского горно-пехотного Севастопольского ордена Богдана Хмельницкого батальона / Михайло Слободянюк // Коллекцион. - 2012. - № 2. - С. 37-42.

51. Слободянюк М. Символіка 38-го армійського корпусу Західного оперативного командування / Михайло Слободянюк // Знак. - 2014. - № 63. - С. 11.

52. Слободянюк М. Символіка оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України / Михайло Слободянюк // Знак. - 2014. - № 64. - С. 8.

53. Слободянюк М. Нове видання про дослідження військової символіки Збройних Сил України / Михайло Слободянюк // Знак. - 2014. - № 64. - С. 11.

54. Слободянюк М. 1-я аэромобильная дивизия Вооруженных Сил Украины. История и символика / Михайло Слободянюк // Коллекцион. - 2014. - № 4. - С. 21-32.

55. Слободянюк М. Нарукавні емблеми частин спецпризначення Сухопутних військ Збройних Сил України / Михайло Слободянюк // Однострій. - Рівне: 2009. - № 9. - С.46-48, 50.

56. Слободянюк М. Символика десантников из Хирова / Михайло Слободянюк // Однострій. - Рівне: 2000. - № 4. - С. 47-50.

57. Слободянюк М. Під заступництвом Сімаргла. Символіка 79-го окремого аеромобільного полку Південного оперативного командування / Михайло Слободянюк // Однострій. - Рівне: 2004. - № 8. - С. 48, 49.

58. Слободянюк М. Одна з перших солдатських нагород Збройних Сил України / Михайло Слободянюк // Знак. - 2014. - № 64. - С. 8-9.

59. Слободянюк М. Страж юга Украины. Символика 28-й гвардейской механизированной Харьковской дважды орденов Боевого Красного Знамени дивизии / Михайло Слободянюк // Однострій. - Рівне: 2001. - № 6. - С. 47-48, 50.

60. Слободянюк М. 29-й окремий розвідувальний ордена Червоної Зірки батальйон: історія та символіка / Михайло Слободянюк // Цитаделя. - 2010. - № 2(4). - С. 91-101.

61. Слободянюк М. Новий Калинів: з історії військового селища / Михайло Слободянюк // Цитаделя. - 2009. - № 1(1). - С. 80-86.

62. Слободянюк М. Дракон з Дрогобича / Михайло Слободянюк // Цитаделя. - 2009. - № 1(1). - С. 87-90.

63. Слободянюк М. Символіка 97-ї окремої гвардійської Полтавської орденів Червоного Прапора, Суворова і Богдана Хмельницького бригади / Михайло Слободянюк // Коллекцион. - 2015. - № 5. - С. 16-25.



АНОТАЦІЯ

У дисертації досліджено розвиток нарукавної емблематики Сухопутних військ ЗС України періоду 1992-2012 рр. від появи перших зразків військової символіки армії незалежної держави Україна до створення най поширеного елементу військового однострою. Проаналізований хід еволюції цього новітнього зразка військової символіки протягом останніх 120 років, розроблена періодизація основних етапів розвитку. На основі всебічного аналізу елементів символіки нарукавних емблем визначені етапи втілення емблематики у Сухопутні війська ЗС України, характерні риси, особливості, притаманні саме українській військовій нарукавній емблематиці. Надано рекомендації щодо удосконалення емблематики Сухопутних військ і в цілому ЗС України. Ключові слова: військова символіка, нарукавна емблема, Збройні Сили України, Сухопутні війська, період, розвиток.

В диссертации исследовано развитие нарукавной эмблематики Сухопутных войск Вооруженных Сил Украины периода 1992-2012 гг. от появления первых образцов воинской символики армии независимого государства Украина до создания наиболее распространенного элемента военного мундира. Проанализирован ход эволюции этого новейшего образца воинской символики на протяжении последних 120 лет, разработана периодизация основных этапов развития. На основе всестороннего анализа элементов символики нарукавных эмблем определены этапы внедрения эмблематики в Сухопутные войска Вооруженных Сил Украины, характерные черты, особенности, присущие именно украинской воинской нарукавной эмблематике. Даны рекомендации относительно совершенствования эмблематики Сухопутных войск и в целом Вооруженных Сил Украины.

Ключевые слова: воинская символика, нарукавная эмблема, Вооруженные Силы Украины, Сухопутные войска, период, развитие.



For the first time in the historiography of Ukraine, this work rose questions of appearance and development of emblems worn on the sleeve in the Armed Forces of Ukraine that have not yet been systematically researched in the historical sciences either in Ukraine or somewhere else. Main components based on which emblems worn on the sleeve were developing, what historical traditions served as a foundation for this phenomenon, what factors essentially influenced it were defined using a great number of sources including real objects (emblems worn on the sleeve of the Ground Forces in the period 1992-2012) as well as documents concerning their development and approval. For the first time, a periodization of development of emblems worn on the sleeve in the world during the 19th-20th centuries and in Ukraine in 1992-2012 was proposed. Patriotic and state ideas that served as a basis and found their reflection in the mentioned period were analysed with the use of concrete examples of emblems worn on the sleeve.

Complex and scientific character of the research allowed to explain, clarify and in some cases refute a number of unfounded declarations that could be found in the works on the topic. Besides, on the great historical and factorial material and with the use of scientific methodology, for the first time in the history of Ukraine the research gave an opportunity to explore not only the process of appearance and development of emblems worn on the sleeve in the military units of the Ground Forces of Ukraine, but as well creation in Ukraine of own school of symbols worn on the sleeve that include not only emblems worn on the sleeve, but vexillology, phaleristics, military heraldry and uniformology.

An Introduction justifies relevance of the topic, its chronological boundaries, defines objective and tasks, object and subject of the research. It also clarifies scientific novelty of the obtained results and their practical meaning, proposes information about dissertation's approbation and justifies its structure.

The first chapter - Methodology of The Research, Historiography of The Problem and Sources of Researches on Military Symbols Worn on The Sleeve - defines methodology of the research, analyses problem's state of study, proposes characteristics of the principal groups of dissertation's sources.