Діяльність українських націоналістичних політичних рухів кінця 1980-х – початку 2000-х рр. у мемуарних джерелах

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М.С. Грушевського

Кравченко Микола Сергійович

ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТИЧНИХ ПОЛІТИЧНИХ РУХІВ КІНЦЯ 1980-Х - ПОЧАТКУ 2000-Х РР. У МЕМУАРНИХ ДЖЕРЕЛАХ

07.00.06 - історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2017

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі теорії та методики археографії та джерелознавчих наук Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Захист відбудеться 26 жовтня 2017 року о 12:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохcвятительська, 4).

Автореферат розісланий 21 вересня 2017 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Песчаний

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

мемуарний український націоналістичний політичний

Актуальність теми дослідження зумовлена об'єктивною потребою у виявленні, розробці та систематизації значного масиву джерел з порушеної тематики. Не зважаючи на однозначно важливу роль націоналістів у подіях в Україні та за її межами у 1990х-2000х роках, історія новітніх націоналістичних організацій фактично лишається білою плямою в академічній науці. Абсолютна більшість з опублікованих на сьогодні розвідок з даної тематики є більшою чи меншою мірою політично заангажованими та неуважними до джерел. При цьому наукових робіт з тематики власне джерел до новітньої історії українських націоналістів наразі немає взагалі.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконувалася в межах комплексної науково-дослідницької теми Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України № 0107U008987 «Джерела з історії суспільно-політичного і культурного життя українства (ХХ - початок ХХІ ст.)».

Мета дослідження полягає в тому, щоб шляхом системного джерелознавчого аналізу визначити інформаційний потенціал мемуарних джерел для з'ясування діяльності націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ ст. Досягнення мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:

1. Виявити та класифікувати комплекс мемуарних джерел;

2. Проаналізувати специфіку публікацій мемуарних джерел;

3. Простежити закономірності формування інформаційного потенціалу мемуарів;

4. З'ясувати особливості кодування інформації в мемуарних джерелах;

5. Визначити інформаційні можливості мемуарів, ступінь повноти відображення в них діяльності українських націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття.

Об'єктом дослідження є діяльність (але не ідеологічна позиція) українських націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття.

Предметом дослідження є відображення цієї діяльності в мемуарних джерелах.

Методи дослідження: Зважаючи на природу досліджуваних джерел та проблеми, наявні при їх дослідженні, автором запропонована методологія вивчення даного виду джерел, що складається з семи дослідницьких етапів, спираючись на вивчення особи автора, атрибуцію джерела та об'єктивний і системний порівняльно-історичний аналіз інформації, що міститься в ньому.

Хронологічні межі охоплюють період з кінця 1980-х рр. до початку 2000-х рр. Вибір нижньої хронологічної межі дослідження обумовлений тим, що саме на кінець 1980-х рр. припадає поява організацій та груп (СНУМ, Варта Руху та інші), що стали згодом засновниками зазначених українських націоналістичних політичних рухів. Вибір верхньої хронологічної межі дослідження обумовлений тим, що саме на початку 2000-х років зазначені націоналістичні рухи перестали існувати у попередніх організаційних формах: УНА розкололася на кілька уламків впродовж 2001-2003 років, ДСУ знята з реєстрації у 2003 році, а СНПУ у 2004 році перетворена у ВО «Свобода», яке зайняло іншу політико-ідеологічну нішу ніж колишня СНПУ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше було систематизовано, узагальнено й досліджено як власне історичні джерела мемуари, що містять відомості про діяльність українських націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття. Було уточнено загальний перебіг історії досліджуваних рухів, деталізовано цілий ряд окремих епізодів цієї історії. Дослідження набуло подальшого розвитку в процесі роботи над окремим друкованим виданням «Українська Аргонавтика: закордонна діяльність УНА-УНСО у 1991-2001 рр.», рекомендованій до друку вченою радою Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Крім того, автором було здійснене організаційне сприяння у зборі й упорядкуванні поручником УНСО і ветераном війни в Придністров'ї В. Пальчиком своїх спогадів і спогадів бойових товаришів, що були видані окремою книгою у 2015 р. у видавництві «Орієнтир». Саме у порушенні проблематики власне в науковому середовищі і полягає практичне значення одержаних результатів .

Апробація результатів дослідження здійснювалася під час виступів на шести конференціях (в тому числі й на трьох міжнародних): науково-практичній конференції «Український гетьманський рух: Історично-гуманітарний вимір. Джерела та спадщина» (м. Київ, 30.04.2011 р.);всеукраїнській науковій конференції «Націоналізм як феномен української історії 1920 - 1950-х рр.: ідеологія, політика, збройні формування» (м. Рожнятів Івано-Франківської обл., 24-25.11.2012 р.); круглому столі «Революція чи еволюція: перспективи постреволюційної України» (м. Київ, 03.02.2016 р.); ХVІ міжнародному науковому конгресі «Публічне управління ХХІ століття: форсайтинг успіху» (м. Харків, 21.04.2016 р.); І-й (м. Київ, 02-03.07.2016 р.) та ІІ-й (м. Київ, 27.04.2017 р.) міжнародних конференціях групи сприяння розбудові Адріатично-Балто-Чорноморському союзу «Інтермаріум».

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано у сімох наукових працях, з них: п'ять - у фахових друкованих виданнях (в тому числі в одному закордонному), двох матеріалах конференцій, одному окремому друкованому виданні, рекомендованому до друку Вченою Радою Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 233 сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, 4 розділів, висновків, та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації складає 217 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел містить 119 найменуваннь.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, дослідницькі завдання, об'єкт та предмет дослідження, визначено хронологічні рамки та наукову новизну дослідження. Здійснено огляд історіографії за визначеною тематикою. Крім того, у вступі було окреслене коло досліджуваних українських націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття (Українська Національна Асамблея - Українська Народна Самооборона (УНА-УНСО), Соціал-Національна партія України (СНПУ) та Всеукраїнське Політичне Об'єднання «Державна Самостійність України» (ДСУ)), а також обґрунтовані критерії саме такого окреслення зазначеного кола (ідеологічна позиція, існування у формі мережі структур (руху) та самостійна участь у політичних процесах на всеукраїнському рівні). Обґрунтовано також, чому до кола досліджуваних організацій не були включені «Тризуб» ім. С. Бандери, політична партія «Конгрес Українських Націоналістів» та різні відлами і структури ОУН, які зовні здавалося б також мають задовольняти зазначеним критеріям.

До Розділу І «Теоретико-методологічні проблеми дослідження мемуарних джерел» входять 4 підрозділи. У підрозділі1.1 «Генеза дослідження мемуарних джерел» розкрито витоки української мемуаристики як жанру. Вказано, що безпосереднє дослідження мемуарів власне як історичних джерел розпочалося наприкінці ХVІІІ - у першій половині ХІХ століття. В ці часи специфікувалася видова природа мемуарів, ширилися їх різновиди, суттєво підвищилася їх роль у фіксації суспільних, культурних та інтелектуальних практик. Інституціоналізувалося вивчення мемуарів як комплексу джерел протягом другої половини ХІХ - початку ХХ століття. За цей час були вироблені критерії значимості, критики, класифікації й верифікації мемуарів, а також відповідні приписи археографії щодо їхнього вивчення та публікації. Комплексний підхід згодом поширився у радянській соціогуманітаристиці 60-70-х років ХХ століття. Тож за більш ніж півтора століття дослідниками було накопичено значну теоретичну базу з даної проблематики.

У підрозділі 1.2 «Проблематика дослідження мемуарних джерел» йдеться про те, що мемуари як різновид джерел на сьогодні є мабуть найбільш значним за інформаційним потенціалом для дослідження саме історії недержавних політичних рухів щодо яких немає можливості повноцінно залучити актові джерела. Але при цьому спогади як джерела, що мають особистісне походження, вимагають додаткового критичного аналізу та залучення для перевірки інших джерел, адже мемуари є надзвичайно суб'єктивними і тенденційними. Це цілком закономірно, адже обумовлено самою природою походження джерела, що ґрунтується передусім на особистих враженнях автора.

Ще одним недоліком мемуарів, зумовленим їх особистісним походженням, є той факт, що вони нерідко допускають неточності у викладі подій. При цьому час, що розділяє події і їх опис, можуть значною мірою впливати на його дослідження.

Особа автора, його рівень інтелекту, ідеологічні чи релігійні погляди, симпатії та антипатії, навіть риси характеру мають вирішальне значення для точності відтворення інформації в мемуарних джерелах. Дослідник має бути надзвичайно обережним при аналізі цього виду джерел, а особливо при виробленні однозначних висновків про якісь події. При аналізі їх (даних джерел) варто використовувати диференційований підхід, в кожному конкретному випадку враховуючи особистість автора, його погляди і, що найголовніше, - цілі, які він ставив перед собою при написанні спогадів.

Так, інформація, що міститься в них нерідко є унікальною, а відповідно інформаційний потенціал таких джерел є значним. Втім, без додаткового критичного аналізу достовірність результатів таких досліджень буде сумнівною.

У підрозділі 1.3 «Пропонована методологія дослідження мемуарних джерел» пропонується наступний методологічний алгоритм вивчення мемуарних джерел:

1) вивчення постаті автора, його біографічних даних, світоглядних орієнтирів, ролі у описуваних подіях, рівня компетентності, поінформованості тощо;

2) визначення дати творення джерела, а також обставин, в яких це творення відбувалося;

3) визначення цілей, які переслідував автор джерела, утворюючи його саме в цих умовах;

4) вивчення змісту джерела;

5) загальний аналіз достовірності джерела, виходячи з його відповідності перебігу історичних подій;

6) порівняльний аналіз змісту джерела з іншими доступними джерелами, інформаційний потенціал яких стосується даної тематики;

7) підбиття підсумків щодо достовірності, недостовірності чи часткової достовірності джерела, а також його значення у даному дослідженні.

Підрозділ 1.4.«Джерела дослідження та їх класифікація» висвітлює основні форми джерел, використанні при дослідженні теми. Це, зокрема, опубліковані спогади (друковані чи в електронному форматі), спогади у формі відео, художніх творів та інтерв'ю учасників досліджуваних подій.

Оприлюднені спогади, що торкаються діяльності українських націоналістів кінця ХХ - початку ХХІ століття розподілено за авторством на:

- мемуари націоналістичних лідерів;

- мемуари рядових учасників націоналістичних рухів;

- мемуари осіб, які націоналістами не є.

Такий критерій класифікації визначений тому, що особа автора зумовлює рівень компетентності викладеної ним інформації.

Саме у відповідності до вищезазначеної класифікації у дисертації здійснюється детальний огляд української націоналістичної мемуарної спадщини кінця ХХ - початку ХХІ століття.

Розділ ІІ « Спогади лідерів українських націоналістів як основні джерела до історії українських націоналістичних політичних рухів» складається із 3 підрозділів. У них досліджено мемуари лідерів українських націоналістів, які найбільш інформативно, але водночас тенденційно, відображають історію відповідних рухів.

Підрозділ 2.1 «Мемуари лідерів УНА» у свою чергу містить 3 підпункти. У підпункті 2.1.1 «Збірка спогадів «Війна в натовпі» - джерело партійної історії УНА-УНСО у 1991-1997 рр.» досліджено унікальне історичне джерело - збірка спогадів членів УНА-УНСО, упорядкована Провідником цієї організації у 1994-1997 рр. Д. Корчинським та референтом УНА з мілітарної розбудови В. Артеменком. Збірка висвітлює історію УНА-УНСО від утворення формації до 1997 р. Спогади містять унікальні відомості не тільки про внутрішні і зовнішні аспекти діяльності УНА-УНСО, але й про плани цієї організації. До того ж збірка містить ряд надзвичайно цікавих моментів, які дозволяють поглянути на деякі сторінки вітчизняної та світової (від Балкан і Кавказу до Білорусії і Курдистану) історії очима бійця УНСО.

У підпункті 2.1.2 «Спогади В. Бобровича - джерело військової історії УНА-УНСО» детально досліджується «Щоденник сотника Устима», що містить спогади командира експедиційного корпусу УНСО на Кавказі «Арго» В. Бобровича. «Щоденник» є однозначно важливим і багато в чому унікальним джерелом для дослідження передусім військової історії УНСО загалом та участі українських націоналістів у грузино-абхазькому конфлікті зокрема, але між тим зазначається, що відповідей на цілий ряд питань ці спогади не містять. У підрозділі досліджено також інші опубліковані спогади В. Бобровича - опублікований у 2003 р. на офіційному сайті УНА-УНСО уривок спогадів та відеозбірка «Ось і вдома ми, пане сотнику», які загалом деталізують деякі моменти «Щоденника» та інших мемуарних джерел.

Підпункт 2.1.3 має назву «Спогади Р. Зайченка - джерело по ранній історії УНА-УНСО». Дані спогади містять ряд унікальних відомостей, найважливіша з яких - дані про підготовку збройного спротиву першим складом УНСО у Львові в серпні 1991 року. Крім того, Р. Зайченко досить докладно розбирає роль Д. Корчинського в історії партії та його вихід з партійних лав, наводячи власну версію подій, що по суті являє собою альтернативний (але такий, що не заперечує версію екс-провідника) погляд на «перший розкол» в УНА-УНСО.

Підрозділ 2.2. «Мемуари лідерів ДСУ» так само складається з 3 підпунктів. Підпункт 2.2.1 «Спогади З. Красівського - джерело по «передісторії» ДСУ» містить аналіз мемуарів, які є цінним джерелом для дослідження передумов утворення і ранньої історії Всеукраїнського Політичного Об'єднання «Державна Самостійність України», а також українського націоналізму на межі 1980х-1990х років взагалі. Мемуари З. Красівського висвітлюють формування ідеологічної позиції партії, її організаційне становлення протягом 1990-1991 років і партійну поставу до політичних процесів в Україні загалом. Особливої цінності спогадам З. Красівського додає те, що на сьогодні ця книга є єдиними мемуарами, що висвітлюють партійну передісторію ДСУ.

У підрозділі 2.2.2 «Спогади Р. Коваля - джерело партійної історії ДСУ» детально досліджено джерело, яке висвітлює процес відділення українських націоналістів від загальнонаціонального визвольного руху (фактично ідеологічне розходження націоналістів і націонал-демократів, середовищ УГС-УРП і ОУН(б)-ДСУ). Втім, щодо історії власне ДСУ Р. Коваль обмежуюється загальними фразами щодо ідеологічної позиції партії і проведення нею меморіальних заходів. Тому дані спогади варто аналізувати критично, з огляду на певну заангажованість автора, який всіляко уникає «незручних» питань, зокрема щодо проблемних питань власне партійної історії ДСУ.

Підпункт 2.2.3 -- «Спогади О. Черненка - джерело до історії окремих акцій ДСУ». Спогади О. Черненка містять опис ряду унікальних епізодів, про які не згадують інші джерела, але вплив цих епізодів на перебіг історичних процесів загалом мізерний. Тому значення спогадів О. Черненка передусім у деталізації і підтвердженні відомостей з інших мемуарних джерел. Втім мемуари О. Черненка дозволяють побачити основні тенденції перебігу партійної історії ДСУ та діяльності Запорізького осередку партії.

Підрозділ 2.3 «Мемуари лідерів СНПУ» містить 2 підпункти. У підпункті 2.3.1 «Спогади Я. Андрушківа - джерело партійної історії СНПУ» досліджено два інтерв'ю, що містять спогади лідера СНПУ. Ці спогади містить цілий ряд унікальних відомостей (зокрема щодо історії Варти Руху - організаційного попередника СНПУ, авторства назви партії та партійної символіки, тактики політичної боротьби). Проте відповіді Я. Андрушківа сповнені надмірною оціночністю і обережністю у висловлюваннях, що часто не дає зрозуміти суті сказаного, а інколи навіть породжує непорозуміння чи суперечності. Це дає підстави говорити про явні спроби «вуалювати незручні моменти».

Підпункт 2.3.2 «Спогади О. Вахнія - джерело по історії СНПУ в Києві» розкриває значення спогадів О. Вахнія. Ці спогади містять унікальну інформацію передусім з історії Київського осередку СНПУ, зокрема формування і діяльність столичної парторганізації до кінця 1998 року. О. Вахній також висвітлює характер управлінських взаємин всередині партії і аналізує партійні проблеми, що виникали внаслідок цього. Але варто також зважати на суб'єктивний характер будь-яких мемуарів і спогадів О. Вахнія особливо, адже з 1997 року він знаходився у перманентному ідеологічному конфлікті з Комітетом Уповноважених СНПУ, що зумовлює його надмірно критичне ставлення до політики партійного керівництва.

У Розділі ІІІ «Спогади рядових активістів як джерела до історії окремих епізодів історії українських націоналістичних політичних рухів» міститься 3 підрозділи.

Підрозділ 3.1 «Авторські спогади рядових активістів» складається із 5 підпунктів. У підпункті 3.1.1 «Спогади І.Мазура» проаналізовано опубліковані у вигляді інтерв'ю та відеолекції мемуари, які висвітлюють практично весь перебіг історії УНА-УНСО очима рядового активіста. У спогадах І. Мазура наявний цілий ряд відомостей унікального характеру, яких не містять жодні інші джерела (розгін проросійського з'їзду в Харкові у 1996 році, місія УНСО в Бєлград у 1999 році тощо).

У підпункті 3.1.2. «Спогади Ю. Колесникова» розглянуто опубліковані витяги зі спогадів учасника Кавказьких війн УНСО Ю. Колесникова, які надають важливі уточнення до більш розлогих військових мемуарів Д. Корчинського, В. Бобровича та В. Ущаповського, які хоч і мали набагато більший обсяг, але мали цілий ряд невизначеностей, передусім у датуванні і описі кількісного складу учасників тих чи інших подій.

Підпункт 3.1.3 «Спогади В. Мамалиги» висвітлює багато унікальної інформації, яка доповнює рядом важливих деталей спогади інших мемуаристів досліджуваної проблеми. В цілому зі спогадів В. Мамалиги (2 текстуальних уривків і альбому фотоспогадів) можна зробити висновок, що саме членство СНУМ відіграло вирішальну роль у формуванні як політичної партії УНА, так і її воєнізованої структури УНСО, а особливо - УНС, «внутрішнього ордену» УНА-УНСО.

Підпункт 3.1.4 «Спогади В. Ущаповського» містить аналіз спогадів особливого характеру. За великим рахунком, ці спогади при поверхневому огляді можуть здатися більш корисними для практикуючого артилериста, так як більша частина тексту - це оцінка різних видів важкого озброєння, особливостей їх використання у польових умовах, практичних порад артилеристу в умовах громадянської війни і їх аргументації. Між тим, детальний аналіз тексту спогадів дозволяє поглянути на мемуари В. Ущаповського з іншого боку, визначаючи їх як не просто важливе, а багато в чому унікальне історичне джерело, адже ці спогади наразі є єдиним джерелом, що висвітлюють участь членів УНА-УНСО у грузинській громадянській війні восени 1993 р.

Підпункт 3.1.5 «Спогади В. Мирончука» висвітлює аналіз статей єдиного на сьогодні історіографа УНА-УНСО. З огляду на те, що джерелами цих статей виступають тільки спогади самого В. Мирончука та його побратимів, дані статті можна оцінювати як мемуарні джерела. Викладена в цих статтях інформація є багато в чому унікальною, адже твори В. Мирончука містять не тільки відомості про фактичний стан речей, але й проекти, які реалізовані не були та «УНСОвську уніформістику» (проекти системи звань, низку саморобних і самовстановлених відзнак тощо).

Підрозділ 3.2 «Спогади анонімних стрільців УНСО» складається із 3 підпунктів. Підпункт 3.2.1 «Анонімні спогади бійців УНСО, опубліковані на сайті УНА-УНСО (під проводом Андрія Шкіля)» містить аналіз двох уривків, оприлюднених під назвами «Бій за Шрому» та «Ми ходимо під Ним, чи Він таки з нами?». Дані джерела містять ряд важливих деталей військової історії УНА-УНСО, а саме: повний перелік грузинських військових формувань, які приймали участь у Шромській операції, першу (невдалу) спробу захоплення Шроми лобовою атакою, відступ «Арго, перелік загиблих у грузино-абхазькому конфлікті стрільців УНСО, а також опис загибелі кожного з них.

Підпункт 3.2.2. «Анонімні спогади бійців УНСО, опубліковані на власних інтернет-сторінках» висвітлює мемуари анонімного активіста Львівського осередку УНА-УНСО, а також виїзд даного осередку на акцію до Умані. Анонімні мемуари стрільців безперечно мають деяку цінність для дослідження, але їх значення набагато менше, ніж значення мемуарів їх провідників і командирів.

Досліджене у підпункті 3.2.3 «Анонімні спогади «чеченського» ветерана УНСО» джерело є найбільш повним з опублікованих на сьогодні мемуарів про участь українських добровольців у військових діях на території Чечні у середині 1990-х років. Спогади-інтерв'ю, авторство яких вірогідно належить І. Мазуру, надають чимало конкретики, що стосується чисельності, організації та військових дій стрільців УНА-УНСО в російсько-чеченському конфлікті. Втім, багато моментів у цих спогадах викликають сумнів (зокрема відверто завищені оцінки чисельності бойовиків УНСО).

Підрозділ 3.3 «Спогади, які опубліковані у вигляді художніх творів» складається з 2 підпунктів. У підпункті 3.3.1 ««kavkaz.ua» А. Миронюка» проаналізовано однойменний художній твір і виявлено, що в якості історичного джерела його використовувати не можна, адже не тільки більшість описуваних епізодів, але й загальний перебіг військових дій не підтверджується ні загальновідомим плином подій, ні жодним з інших мемуаристів, що описували ті події. Більше того, один з учасників кавказьких війн УНСО (В. Мирончук) прямо вказує на вигаданий характер епізодів, хоча й згадує використання автором повістей антуражу, що реально мав місце (псевдоніми, позивні, «німецькі шапки» в уніформі тощо).

Підпункт 3.3.2 «Ми з УНСО» висвітлює твір, що являє собою прояв пропаганди УНА-УНСО у вимірі художньої літератури. Проте твір цей так само, як і «kavkaz.ua» у якості історичного джерела використовуватись не може. Хоча варто відзначити, що загальний перебіг подій твору (окрім післямови) відповідає і загальновідомому плину історії, і відомостям інших мемуаристів. Недовіру викликають певні кількісні оцінки й опис окремих епізодів, де УНСО і її окремим представникам, надається на порядок більша (ніж в реальності) історична важливість, а в деяких моментах навіть відверта, але очевидно зайва героїзація.

Розділ ІV «Мемуари, що не належать до авторства націоналістів, як джерело альтернативного погляду на історію українських націоналістичних політичних рухів» містить 2 підрозділи.

Підрозділ 4.1 «Письмові спогади «ненаціоналістів»» складається з 2 підпунктів. У Підпункті 4.1.1 «Спогади за авторством учасників військових конфліктів» розглянуто опубліковану до сьогодні російськомовну військову мемуаристику кінця ХХ - початку ХХІ століття (більшість якої зібрано на сайті «ArtOfWar» імені Володимира Григор'єва). Матеріали цих спогадів містять деяку інформацію, що хоч і непрямо, але підтверджує дані української «націоналістичної» мемуаристики. Втім, відповідна російськомовна мемуаристика не тільки не містить жодних нових унікальних даних про українських націоналістів, але й має мало прямих згадок про українські націоналістичні рухи, а інколи може оперувати даними, які є очевидно недостовірними. Інша характеристика надана лише спогадам Р. Бзікадзе, який не тільки позитивно оцінює роль українських добровольців у конфліктах на Кавказі, але й вперше хронологічно дає повний список загиблих у грузино-абхазькому конфлікті стрільців УНСО.

У підпункті 4.1.2 «Спогади за авторством учасників акції «Україна без Кучми»» досліджено спогади, зібрані П. Солодьком, І. та В. Чемерисами. Ці матеріали є досить цікавими історичними джерелами, адже в них ретельно описані події, що передували масовим заворушенням 9 березня 2001 року із вказівкою ролі в них українських націоналістів (УНА-УНСО та СНПУ). Власне розвиток подій 9 березня з зазначених спогадів можна визначити лише частково, адже мемуаристи особисто приймали участь лише у перших епізодах силового протистоянні з міліцією. Дані спогади визначені суб'єктивними і політично заангажованими, але між тим вони містять значний масив унікальної інформації, що очевидно відповідає дійсності, органічно доповнюючи загальновідомий плин подій.

Підрозділ 4.2 «Відеоспогади, що не належать до авторства націоналістів» розкриває джерелознавчу цінність документальних кінофільмів «Тіні війни», «Обличчя протесту» та «Війна під чужими знаменами». Всі три фільми самозрозуміло не є мемуарними джерелами, але всі вони містять відеоуривки зі спогадів окремих осіб, в яких висвітлюються зокрема і питання історії українських націоналістичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття.

Підпункт 4.2.1 «Відеоспогади, включені до фільму Г. Гонгадзе «Тіні війни»» містить джерелознавчий аналіз документального фільму. Загалом інформаційний потенціал цього джерела для дослідження незначний. Фільм підтверджує ряд відомостей з інших джерел, але практично не містить унікальної інформації. Втім, до фільму ввійшли унікальні кадри, на яких можна побачити стрільців «Арго» безпосередньо у зоні конфлікту. Дані кадри є найбільш цікавою для дослідження частиною даного відеоматеріалу, причому, як вже зазначалося цікавість становить не скільки сама бесіда, скільки її відеофіксація, що дає змогу дослідити уніформістичні тенденції в зоні грузино-абхазького конфлікту.

Підпункт 4.2.2 -- «Відеоспогади, включені до фільму А. Шевченка «Обличчя Протесту»». Загалом інформаційний потенціал документального фільму «Обличчя протесту» для дослідження історії українських націоналістичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття знову ж таки не значний. Принаймні у розрізі дослідження мемуарних джерел даний фільм розглядати не варто. Втім, непересічне значення для дослідження має кадровий відеоряд, представлений у фільмі. Відеоматеріали, які зафіксували події 9 березня 2001 року містять багато цінних деталей для досліджуваної тематики.

У підпункті 4.2.3 «Відеоспогади, включені до фільму телеканалу РЕН-ТВ «Війна під чужими знаменами»» подається розгорнутий аналіз фільму та окремих його складових як історичних джерел із зазначеної теми. Хоча фільм носить відверто пропагандистський характер, відомості, які подаються ветеранами УНСО у зазначених уривках, очевидно відповідають дійсності, адже підтверджуються рядом інших джерел (в тому числі й мемуарних). Більше того - дана підбірка містить і певною мірою унікальну інформацію. Зокрема, це й відеофіксація варіації однострою УНСО під час військових дій в Чечні.

ВИСНОВКИ

У відповідності до поставлених на початку дослідження завдань виявлені мемуарні джерела з історії українських націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття були класифіковані у відповідності до двох критеріїв - авторства (мемуари націоналістичних лідерів, мемуари активістів та «ненаціоналістичні» мемуари) та форми (опубліковані у текстовому вигляді та зафіксовані на відео).

1. Проаналізувавши специфіку публікацій та інших способів уведення джерел до наукового обігу, були виявлені чотири головні способи:

- публікація мемуарів у збірках спогадів чи у вигляді окремих друкованих книг (наприклад, збірка Д. Корчинського та В. Артеменка «Війна у натовпі» та книга В. Бобровича «Щоденник сотника Устима»);

- публікація спогадів в рамках матеріалів ЗМІ (наприклад, спогади Я. Андрушківа та О. Черненка);

- публікація спогадів в електронному вигляді чи зафіксованих на відео в мережі інтернет (наприклад, спогади І. Мазура, В. Бобровича, В. Мамалиги, В. Ущаповського чи анонімні спогади бійців УНСО);

- публікація відеоспогадів у формі документального кіно («Тіні війни», «Обличчя протесту», «Війна під чужими знаменами»).

2. В процесі роботи над дисертаційним дослідженням було виявлено цілу низку закономірностей формування інформаційного потенціалу мемуарів та з'ясовано ряд особливостей кодування інформації в мемуарних джерелах. Окремою проблемою постало питання достовірності інформації, наявної в мемуарних джерелах. Було визначено, що перевіряти цю інформацію можна лише співставленням даних з іншими масивами джерел, передусім з офіційною інформацією від державних органів, повідомленнями преси та з іншими спогадами.

3. Охарактеризувавши основні групи мемуарних джерел з проблематики й визначивши можливі способи перевірки їх достовірності та особливості висвітлення у них діяльності українських націоналістів кінця ХХ - початку ХХІ століття, можна зробити висновок про їх повноту й ступінь об'єктивності. Так, націоналістичні мемуари можна назвати однозначно такими, що найбільш повно висвітлюють порушену проблематику, водночас вони далеко не завжди є достатньо об'єктивними. Але й «ненаціоналістичні» спогади не відображають історію українських націоналістів межі ХХ і ХХІ століть з точністю до навпаки: вони однозначно менш повні інформаційно, але не рідко вони є навіть більш суб'єктивними, ніж спогади націоналістів (аж до відвертих фантазій, як у випадку з російським козаком-мемуаристом Є. Мєдвєдьєвим). При більш детальному розгляді власне націоналістичних мемуарів можна зробити висновок про найбільшу повноту мемуарів лідерських у порівнянні зі спогадами рядових активістів, хоча «рядові» мемуари нерідко більш детальні щодо окремих історичних епізодів. Щодо суб'єктивності висвітлення подій, то її рівень залежить від кожного конкретного автора.

4. Означивши таким чином стан комплексу мемуарних джерел можна зробити висновок про його повноту та інформаційну цінність, що визначалося на початку дисертаційного дослідження в якості мети роботи. Найбільш повно у мемуарних джерелах відображена історія УНА-УНСО, а окремі її епізоди завдяки дослідженим джерелам стають відомими навіть в деталях: відображені у спогадах Д. Корчинського, Р. Зайченка та В. Мамалиги початки партійного будівництва, відображені у мемуарах «УНСОвських» ветеранів певні моменти військових кампаній УНСО, парареволюційні події відображені у мемуарах учасників УБК (в тому числі і позапартійних) тощо. Мемуарними джерелами висвітлюються також і цілий ряд моментів «внутрішнього життя» членства: ідейних настанов, організаційних традицій, військових забобонів, мотивацій тощо. Втім, мемуарними джерелами практично не відображені «проблемні» епізоди партійної історії УНА-УНСО (почерговий відхід від організації перших двох провідників - Ю. Шухевича у 1994 році та Д. Корчинського у 1997 році, розколи в організації у 2001-2003 роках тощо).

5. Порівняно з історією УНА-УНСО історія СНПУ і особливо історія ДСУ в мемуарних джерелах висвітлені набагато менш повно. Втім, ця неповнота очевидно зумовлена низьким рівнем активності других (СНПУ та ДСУ) порівняно з першою (УНА-УНСО). Але у мемуарних джерелах відображені надзвичайно цікаві сторінки партійної історії СНПУ, зокрема непорозуміння між вищим керівництвом та столичним осередком, передумови перетворення СНПУ у ВО «Свободу» тощо. Історія ДСУ відображена у мемуарних джерелах найменш повно. Найцікавіші епізоди, висвітлені у спогадах - це «передісторія» ДСУ та перші кроки партійного будівництва. Але подальша історія організації й зокрема розкол в ній у 1993 році в мемуаристиці не відображені взагалі.

Таким чином, комплекс мемуарних джерел з історії українських націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття хоч і не може повною мірою висвітлити історію зазначених рухів, втім саме цей комплекс має стати в основі джерельної бази з дослідження порушеної проблематики.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, в яких опубліковані основні результати дисертації

1. Кравченко М. «Папка 48»: політичне замовлення чи історичне джерело? / М. С. Кравченко // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. - Київ, 2011. - Т. 22. - С. 391-397.

2. Кравченко М. Історія Всеукраїнського Політичного Об'єднання «Державна Самостійність України» за матеріалами партійних інтернет-видань / М. С. Кравченко // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. - Київ, 2011. - Т. 23. - С. 366-372.

3. Кравченко М. «Голос Нації»: джерелознавчий аналіз тижневика УНА-Захід / М. С. Кравченко // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. - Київ, 2012. - Т. 24. - С. 695-706.

4. Кравченко М. «Щоденник сотника Устима»: джерелознавчий аналіз спогадів командира експедиційного корпусу УНСО / М. С. Кравченко // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. - Київ, 2013. - Т. 25. - С. 612-621.

5. Кравченко М. Українські «аргонавти» грузинської громадянської війни / М. С. Кравченко // Spotkania Humanistyczne - Siedlce, 2015. - № 5. С.77-94.

Опубліковані праці апробаційного характеру

1. Кравченко М. Ідеологічна спадкоємність в українському націоналістичному русі у ІІ-й половині ХХ століття / М. С. Кравченко// Український націоналізм: історія та ідеї. Науковий збірник. - Дрогобич, 2014. - вип. 2.

2. Кравченко М. Геополітичні проекти українських націоналістів: історія та перспективи / М. С. Кравченко// Публічне управління: форсайтинг успіху. Збірник ХVІ міжнародного наукового конгресу, 21.04.2016 р. - Харків, Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2016. С. 187-191.

Праці, які додатково відображають наукові результати дисертації

1. Кравченко М. Українська «Аргонавтика»: закордонна діяльність УНА-УНСО (1991-2001 рр.) / М. С. Кравченко-- Київ-Мена: видавництво «Домінант», 2017. -- 144с.

АНОТАЦІЯ

Кравченко М. С. Діяльність українських націоналістичних політичних рухів кінця 1980х - початку 2000х рр. у мемуарних джерелах. - - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Київ, 2017.

Дисертація присвячена відображенню в мемуарних джерелах діяльності (але не ідеологічної позиції) українських націоналістичних політичних рухів кінця 1990х - початку 2000х років. Коло досліджуваних рухів обмежене трьома критеріями: ідеологічна позиція, існування у формі мережі структур (руху) та самостійна участь у політичних процесах на всеукраїнському рівні. Отже, у дисертації йдеться виключно про мемуари, що стосуються історії УНА-УНСО, СНПУ та ДСУ. Виявлені в процесі роботи над дисертацією мемуарні джерела класифіковані у відповідності до двох критеріїв - авторства (мемуари націоналістичних лідерів, мемуари рядових активістів та «ненаціоналістичні» мемуари) та форми (опубліковані у текстовому вигляді та зафіксовані на відео). У роботі аналізується специфіка публікацій мемуарних джерел, простежуються закономірності формування інформаційного потенціалу мемуарів, з'ясовуються особливості кодування інформації в мемуарних джерелах, визначаються інформаційні можливості мемуарних джерел та ступінь повноти відображення в них діяльності українських націоналістичних політичних рухів кінця ХХ - початку ХХІ століття.

Ключові слова: мемуарні джерела, українські націоналісти, Українська Національна Асамблея - Українська Народна Самооборона, «Державна Самостійність України», Соціал-Національна партія України.

АННОТАЦИЯ

Кравченко Н.С. Деятельность украинских националистических политических движений конца 1980х - начала 2000х гг. в мемуарных источниках.- Квалификационный научный труд на правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Институт украинской археографии и источниковедения им. М. С. Грушевского НАН Украины, Киев, 2017.

Диссертация посвящена отражению в мемуарных источниках деятельности (но не идеологической позиции) украинских националистических политических движений конца 1990х - начала 2000х годов. Круг исследуемых движений ограничен тремя критериями: идеологической позицией, существованием в форме сети структур (движения) и самостоятельным участием в политических процессах на всеукраинском уровне. Таким образом, в диссертации исследуются только мемуары, касающиеся истории УНА-УНСО, СНПУ и ДСУ. Виявленные в процессе работы над диссертацией мемуарные источники класифицированы в соответствии с двумя критериями - авторством (мемуары националистических лидеров, мемуары рядовых активистов и «ненационалистические» мемуары) и форме (опубликованные в текстовом виде и зафиксированные на видео). В работе анализируется специфика публикаций мемуарных источников, прослеживаются закономерности формирования информационного потенциала мемуаров, выясняются особенности кодирования информации в мемуарных источниках, определяются информационные возможности мемуарных источников и степень полноты отражения в них деятельности украинских националистических политических движений конца ХХ - начала ХХІ века.

Ключевые слова: мемуарные источники, украинские националисты, Украинская Национальная Ассамблея - Украинская Народная Самооборона, «Государственная Самостоятельность Украины», Социал-Национальная партияУкраины.

SUMMERY

Kravchenko M. The activities of Ukrainian nationalist political movements in the late 1980s - early 2000s in the memoir sources. - Qualification's science thesis manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of Cand. Hist. Sci. on a speciality 07.00.06 - the historiography, source study and special historical disciplines. -Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies of a name M. Hrushevsky National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 2017.

The dissertation is devoted to reflection in the memoirs sources the activity (but not ideological positions) of the ukrainian nationalist political movements of the late 1990s - early 2000s years. The circle of studied movements restricted to the three criterions: an ideological position, being in the form of network structures (movement) and independent participation in the political processes at the national level. So, it is devoted only about memoirs relating to the history of Ukrainian National Assambly - Ukrainian People's self-defense, Social-National party of Ukraine and «The State independence of Ukraine». Memoirs sources which was discovered during the working for dissertation was classified by two criterions - authorship (memoirs of nationalist leaders, memoirs of ordinary activists and "not nationalist" memoirs) and form (issued in text form and recorded on video). The paper analyzes the specificity of publications memoir sources; it traced patterns forming information potential of memoirs; dissertation investigated features of encoding information in the memoir sources; it defined information opportunities of memoirs and the degree of completeness of reflection in them of ukrainian nationalist political movements of the late XX - early XXI century.

The most informative memoirs have identified the memories of nationalist leaders, since the authors of these memoirs, by the nature of their organizational position, are the most informed of potential authors. Nationalist leaders (unlike ordinary activists and third-party observers) cover not only the history of Ukrainian nationalist movements, but also unfulfilled plans, motivations, and other details that are not available to other authors. However, it is the memories of nationalist leaders that are the most subjective and over-enthusiastic sources that require careful analysis and criticism. The unevenness between the number of memoirs of UNA-UNSO executives (two separately published collections of memoirs and a lot of separate publications) and the memoirs of the leaders of the DSU and SNPU (only a few separate publications) was identified immanently unequal between the potential and the scope of UNA-UNSO (participation in military conflicts abroad , numerous power political confrontations in Ukraine, participation in para-revolutionary events of the UBC, etc.) and others of nationalist parties. That is exactly what should be explained by the fact that from the memoirs published today, ordinary nationalist activists, there are only memoirs of the UNA-UNSO activists. "Non-nationalist" memoirs make up relatively small (with nationalist memories) a small amount of information to study the history of Ukrainian nationalist movements at the end of the 20th and the beginning of the 21st century, but they cover a number of interesting details and, equally important, as a whole, a series of memoirs with a "nationalist" authorship.

Key words: memoir sources, ukrainian nationalist, Ukrainian National Assambly - Ukrainian People's self-defense, «The State independence of Ukraine», Social-National party of Ukraine.

Размещено на Allbest.ru