"Их нравы и забавы": образ Заходу на сторінках радянських сатиричних журналів (1960-1980-ті рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК (47).084.9«1960/1989»

Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара (Україна, Дніпро), strilchuk.alenka@gmail.com

«Их нравы и забавы»: образ Заходу на сторінках радянських сатиричних журналів (1960-1980-ті рр.)

аспірантка кафедри східноєвропейської історії

Анотація

радянський сатиричний пропаганда війна

Ключові слова: пропаганда, холодна війна, засоби масової інформації, карикатура, ідеологія, радянське суспільство.

Annotation

StrelchukA. V., postgraduate student of the Chair of East European History, DniprovskyNational University Oles Honchara (Ukraine, Dnipro), strilchuk.alenka@gmail.com

«Their manners and ammusements»: the image of the west on the pages of the soviet satherical journals (1960-1980)

The most popular and mass soviet satirical magazines «Crocodile» and «Perets» are analyzed. The main images of the Westwhich -were broadcast through the media are singled out and studied. Characteristicfeatures of soviet anti-Western propaganda at different stages of the Cold War are established. The main subject? and object? thatwere give in to criticism ofSovietsatiristswere established

Keywords: propaganda, cold war, mass-media, caricature, ideology, soviet society.

Важливим явищем міжнародних відносин другої половини XX століття стала холодна війна між Заходом та СРСР, яка, за своєю сутністю, була війною ідеологій та двох протилежних світоглядних систем - капіталізму й соціалізму. Чимало сучасних дослідників характеризують її також як психологічну війну, оскільки влада намагалась сформувати у свого народу певні погляди, ціннісні орієнтири та настрої, впливаючи на суспільну свідомість - головним чином, через засоби масової інформації. У цьому протистоянні між СРСР та Заходом чільне місце відводилось саме інформаційному чиннику.

Безпосередньо темі антизахідної пропаганди на контрпропаганди в СРСР вітчизняна історіографія приділяє незначну увагу. Окремі аспекти проблеми тією чи іншою мірою зачіпаються у працях В. Барана та В. Владимирова, де досліджується розвиток преси та ідеологій у тоталітарних державах в цілому. Теорії пропаганди, інформаційних та психологічних війн, аналізу різних форм маніпуляції суспільною свідомістю присвячені, зокрема, роботи В. Волкогонова, Г. Почепцова, Т. Андрущенко, Г. Кара-Мурзи, В. Крисько [2; 14].

У працях О. Фатєєва досліджується проблема формування міфологізованого образу США в СРСР на початковому етапі холодної війни - протягом 1946-1953 рр. [21]. Існують розвідки, що стосуються окремих аспектів теми, зокрема вивчення радянської сміхової культури (анекдотів, карикатур). У цьому контексті важливо згадати роботи сучасних дослідниць К. Єремеєвої, О. Ярликової, О. Гели ті ін. [8; 10; 23]. Проблема ж антизахідної пропаганди в СРСР періоду «застою» є свого роду «білою плямою» у сучасній історіографії.

Більш акцентоване вивчення даної проблеми дозволяє прослідкувати увесь процес формування та трансформації образу ворога в СРСР під час холодної війни із Заходом. А це, у свою чергу, надає можливість для більш глибокого розуміння сучасних міжнародних відносин. Відтак метою даної статті є аналіз публікацій радянських сатиричних журналів 1960-х - 1980-х рр., які послідовно формували певний образ зовнішнього ворога.

За визначенням дослідниці Л. Нємкіної, пропаганда являє собою поширення та закріплення у масовій свідомості ідеологічно обумовлених та систематизованих поглядів та уявлень, що складають світоглядні позиції особистості та суспільства у цілому [18]. Існує два основні канали, за допомогою яких може здійснюватися пропагандистський вплив - на рівні міжособистісного спілкування та за допомогою ЗМІ (преса, телебачення, радіомовлення тощо).

Важливо підкреслити, що преса не лише інформує населення щодо найактуальніших питань, а й виступає свого роду регулятором суспільних відносин. На усіх етапах «холодної війни» саме ЗМІ були основним каналом пропаганди, завдяки якому здійснювалась маніпуляція суспільною свідомістю населення по обидва боки «залізної завіси». Також варто пам'ятати про те, що ЗМІ у цілому та преса зокрема набувають забарвлення та характерних рис тих політичних структур, у рамках яких вони функціонують.

У СРСР засоби масової інформації знаходилися під контролем комуністичної партії та були пристосовані для відображення офіційної радянської ідеології, що накладало свій відбиток на характер подання матеріалів про зарубіжні країни. Із самого початку створення Радянського Союзу у країні почали формувати таку ідеологічну систему, яка Грунтувалась на жорсткій політичній цензурі. Один з п'яти відділів створеного ще у 1920-х рр. Відділу агітації та пропаганди (Агітпроп) займався безпосередньо організацією пропаганди у друкованих ЗМІ та здійснював контроль за процесом підготовки професійних радянських журналістів.

В умовах «холодної війни» саме преса стала чи не найважливішою зброєю. Як відзначає дослідниця Л. Нємкіна, «із самого початку пролетарської революції засоби масової комунікації розумілися як інструмент влади, а не як окрема «четверта влада»», тому використовувалися вищим керівництвом із метою пропаганди радянського способу життя та закріплення цінностей соціалістичного суспільства [18].

Сучасна дослідниця О. Ярликова підкреслює, що саме за допомогою преси радянські ідеологи вводили у суспільну свідомість постійно повторювані «слова-маркери», які ще на рівні підсвідомості формували у читачів певні асоціації та яскраві образи, а ті, у свою чергу, поступово перетворювались на беззаперечні ідіоми [23, с. 76].

Одним з основних каналів, за допомогою яких радянська влада здійснювала постійну та послідовну антизахідну пропаганду, стали сатиричні журнали. Найбільш популярними серед них були «Крокодил» та «Перець».

Журнал «Крокодил» у 1960-х - 1980-х рр. виходив тричі на місяць, тираж одного номеру складав на той час майже 5 мільйонів екземплярів. Він був заснований 1922 р. та тривалий час залишався єдиним загальносоюзним сатиричним виданням.

Журнал «Перець» був другим за тиражем сатиричним виданням у СРСР та відзначався широкою популярністю серед населення. Виходив журнал двічі на місяць, у другій половині 1960-х - 1970-х рр. його тираж становив більш ніж 2 мільйони екземплярів. Межі розповсюдження журналу охоплювали територію Радянської України. Важливо підкреслити, що «Перець» був друкованим органом ЦК КПУ, а відповідно, являв собою частину офіційного дискурсу.

Як зазначала редакція журналу у тематичному плані за 1951 рік, «у кожному номері «Перець» вміщуватиме фотодокументи, карикатури, фейлетони й памфлети, що викривають англо-американських паліїв війни - мерзенних ворогів миру, прогресу й культури. «Перець» висміюватиме гнилу буржуазну культуру і так звану західну демократію й свободу» [10, с. 123].

Аналізуючи публікації, які тією чи іншою мірою стосувались «західної тематики», можемо виокремити основні сюжети, які не зникали зі сторінок сатиричних журналів протягом 1960-х - 1980-х рр. З одного боку, це, зокрема, гонка озброєнь, мілітаризм, агресія та численні соціальні проблеми у «світі капіталу». З іншого - на противагу цьому висувались тези про загальне суспільне благоденство, боротьбу за мир, справедливість у комуністичному СРСР.

У виданнях існували окремі рубрики, в яких розміщувались матеріали про зовнішній світ. Наприклад, у журналі «Перець» в рубриці «Нотатки про їхні порядки» публікувались невеличкі сатиричні замітки про життя на Заході [15, с. 12]. Яскравим прикладом, є, зокрема, стаття Д. Молякевича «Такий уже порядок», яка висміювала систему охорони в США: «Хворому чоловікові у тому ж Нью-Йорку спочатку доводиться тижнями черги чекати, поки в лікарню покладуть. І вже аж тоді плати. По сімдесят-сто доларів за кожен день перебування у лікарні. Такий уже порядок. Це, звичайно, у тому випадку, коли ті долари є. А коли їх нема - то й не плати. Ніхто тобі нічого не скаже. І в лікарню не покладе, і лікувати, ясна річ, ніхто не буде» [17, с. 12].

Подібна за змістом рубрика у журналі «Крокодил» мала назву «Их нравы и забавы». У невеликих замітках автори писали про характерні сторонах життя у капіталістичних країнах, акцентуючи увагу на найбільших абсурдних рисах. У якості типового прикладу можна навести публікацію під назвою «Приклеєна мужність», у якій автор описував «останній крик чоловічої моди на Заході - якомога більш волохаті груди» [11, с. 13].

У1960-Х рр. видання започаткувало рубрику «Америкен беобахтер». Як зазначали редактори, така назва була їхньою пародією на американські «фашистсько-расистські газети»: Підкреслювалось, що кожен факт, розміщений на сторінках цієї рубрики, взятий з американської преси [1, с. 8-9]. З 1971 року у «Крокодилі» з'явилась ще одна постійна рубрика, матеріали якої стосувалися західного світу - «Усмішки різних широт», де публікувався іноземний гумор.

У цілому, у формі сатиричних статей, віршів, фейлетонів, памфлетів та карикатур на сторінках «Крокодилу» та «Перцю» були піддані критиці чи висміюванню найрізноманітніші аспекти життя на Заході: гострі соціальні проблеми (расизм, високий рівень злочинності, бідність, гомосексуалізм), так звана «шпигуноманія» тощо [5, с. 8-9; 6, с. 12; 12, с. 8-9; 20, с. 12].

У 1960-х - 1960-х рр. значний масив сатиричних матеріалів у радянських виданнях був присвячений агресивній політиці НАТО та участі країн Заходу у локальних військових конфліктах [16, с. 7; 22, с. 10]. Звичайно, що на противагу цим тезам висувались тези про миролюбність зовнішнього курсу СРСР.

Пильна увага авторів була зосереджена, зокрема, на війні у В'єтнамі 1964-1975 рр., яку визначали як «кривавий бізнес» США: «ми знаємо одне: ті, хто послали його до В'єтнаму, хто заробляє мільярди на його крові та крові його товаришів, не будуть сумувати. Бізнес є бізнес, у тому числі й кривавий...» [5, с. 8-9].

1966 року один із читачів журналу «Крокодил», дехто Володимир Фокін, писав до редакції: «Нещодавно я дізнався, що у США з'явився новий танок - «В'єтнам». Ті, хто танцює, повинні кашляти, імітуючи отруєння газами, повзати по-пластунськи, зображати стрілянину з автомату. Мабуть, останнім з цих ПА повинна бути фігура, коли танцівники підіймають руки вгору. Чи може повідомлення про новий танок слугувати темою для сатиричного малюнку?». Редакція відповіла відповідною карикатурою [11, с. 13].

Протягом зазначеного періоду значний масив матеріалів у сатиричних журналах був присвячений загостренню соціальної напруженості у країнах Заходу. Йдеться, насамперед, про масові виступи американців проти війни у В'єтнамі, зростаючу боротьбу афроамериканців за громадянські права, великі страйки робітників промисловості. При цьому усіляко підкреслювалась абсурдність реакції влади на ці проблеми. «Остання новинка...передбачає широке застосування спеціального клею. Пропонується вистрілювати клеєм з кулеметів та пістолетів або розкидати мінометом невеликі міни з клейкою рідиною, яка опутує та склеює натовп. ...Та ж комісія пропонує виготовити величезні сітки, які у випадку масових демонстрацій протесту можна підняти у повітря на гвинтокрилах, а потім опустити на невдоволених громадян, як це робиться при ловлі риби» [9, с. 11].

У 1980 р. О. Нечаев писав у «Крокодилі», що злочинність у сучасній Америці досягла таких «воістину астрономічних розмірів, що не на жарт погрожує вийти на навколоземну орбіту. А щоб вона туди не вийшла, вони запровадили нові правила, що дозволяють командиру «Шаттла» здійснювати арешти та навіть застосовувати фізичну силу для підтримання порядку в польоті» [19,с. 3].

На сторінках сатиричних журналів автори переконували своїх читачів, що на Заході, й особливо у США, процвітає шпигуноманія та широко практикується підслуховування службових й приватник розмов. Зокрема, подібну практику висміяв М. Владімов у своєму вірші, опублікованому у «Крокодилі»: «...Теряет и Томсон над нервами власть; С испуга зуб на зуб не может попасть: его отношение к атомной бомбе засек микрофон,установленный...в пломбе!» [7, с. 8].

У цілому, автори називали капіталістичні країни «божевільним світом», «антисвітом», таким, для якого «усе нице, найпотворніше та криваве є звичайною нормою» [5, с. 8-9].

Майже завжди публіцистичні матеріали у сатиричних виданнях супроводжували малюнки та карикатури, які посилювали емоційно-психологічний ефект від пропаганди. їхніми головними героями були як політичні діячі США, ФРН, Великобританії та інших країн, так і популярні актори, музиканти та навіть рядові громадяни країн Заходу.

Не оминули своєю увагою радянські сатирики і різні прояви західної культури: моду, музику, телебачення. Зокрема, читачів знайомили із творчістю групи The Beatles, яку сатирики перекладали «Жучками». Критиці були піддані деякі популярні на Заходи кінофільми та герої екрану. Так, головний герой «бондіани» Яна Флемінга був іронічно охарактеризований журналістами як «елегантний супервбивця».

Чимало публікацій автори присвятили так званій «бетменоманії», що охопила США. «...Бетмено-манія, що лютує, як чума, в американських школах з першого класу, вже дає загрозливі плоди. Ігри дітей стали жорстокішими. Будь які негарні справи виправдовуються «Я - як бетмен. Бетмену усе можна». ...Бетмен, який поширився мільйонами телеекранів та тисячами прилавків, ще більше згущує духовну ніч над Америкою» - писала А. Баранова у 1966 році у статті «Бетмен завойовуєАмерику» [3, с. 8-9].

Таким чином, працюючи із радянською пресою потрібно враховувати, що вона знаходилась під жорстким контролем влади та відображала, насамперед, схвалену вищим керівництвом інформацію. Чимало фактів з життя на Заході замовчувалося, відображення певних подій мало політичне та ідеологічне забарвлення. У досліджуваний нами період зі сторінок найпопулярніших радянських сатиричних журналів не зникали такі сюжети, як масове безробіття у капіталістичних країнах, бідність та злидні, дискримінація окремих категорій населення (насамперед, жінок та афроамериканців), агресивна зовнішня політика Заходу тощо. Журналісти доводили, що капіталістичний світ перебуває у глибокій кризі та малювали яскраві картини життя у так званому «суспільстві безправ'я».

Список використаних джерел

1. «Америкен беобахтер» // Крокодил. - 1966. - №32. - С.8-9.

2. Андрущенко Т. В. Політичні маніпуляції у технологіях тоталітарної пропаганди і сучасність / Т. В. Андрущенко // Гілея: науковий вісник. -2014.- №80. - С.325-329.

3. Баранова А. Бэтмен завоевывает Америку / А. Баранова // Крокодил. - 1966. - №25. - С.8-9.

4. Баскаков А. Главное - не попасть в дерево / А. Баскаков // Крокодил. - 1966. - №30. -С.5.

5. Безумный, безумный мир // Крокодил. - 1966.-№8.- С.8-9.

6. Ввічливість по-американському // Перець. - 1972. - №18. - С.12.

7. Владимов М. Американская трагедия / М. Владимов // Крокодил.- 1966.-№34.-С.8.

8. Гела О. Антирелігійна пропаганда на сторінках журналу «Перець» в 1953-1964 рр.: досвід використання баз даних / О. Гела [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.historians. in.ua/index.php/en/doslidzhennya/1906-hela-o-m-antyrelihiina- propahanda-na-storinkakh-zhumalu-perets-v-1953-1964-rr-dosvid- vykorystannia-baz-danykh

9. Демократия на клею // Крокодил. - 1968. - №2. -С.11.

10. Єремеєва К. Бити сатирою: журнал «Перець» в соціо- культурному середовищі Радянської України / К. Єремеєва / наук, ред. В. Куліков. -X.: Раритети України, 2018. - 200 с.; іл.

11. Их нравы и забавы // Крокодил. - 1966. -№1.-С.13.

12. Их нравы и забавы // Крокодил. - 1966. - №25. - С.8-9.

13. Костюк В. В., Занога І. О. Засоби комічного в сатирично- гумористичному журналі «Перець» (радянський та пострадянський періоди) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov. ua/j-pdf/VKhISK_2013_1074_5_l l.pdf

14. Крысько В. Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт) / В. Г. Крысько. - Минск, 1999.

15. Любов до... // Перець. - 1972. - №17. - С.12.

16. Мирные бомбежки // Крокодил. - 1968. -№1.- С.7.

17. Молякевич Д. Такий уже порядок / Д. Молякевич // Перець. - 1972. - №17. - С.12.

18. Немкина Л. Н. Советская пропаганда периода «холодной войны»: методология и эффективная технология / Л. Н. Немкина [Електрон, ресурс]. - Режим доступу: http://psujourn.narod.ru/ vestnik/vyp_3/ne_cold.html

19. Нечаев А. В порядке профилактики / А. В. Нечаев // Крокодил.- 1980.-№25.-С.З.

20. Рибальчик Е. Колумб від Коза Ностра / Е. Рибальчик // Перець. - 1972. - №18. - С.12.

21. Фатеев А. В. Образ врага в советской пропаганде. 1945-1954 / А. В. Фатеев. - Режим доступа: http://psyfactor.org/lib/fateev3.htm

22. Элегантный стиль // Крокодил. - 1968. - №3. -С.10.

23. Ярликова О. А. Формування образу «Заходу» в офіційній сміховій культурі УРСР 1953-1964 рр. / О. А. Ярликова // Гілея. - ВИП.87.-С. 75-82.

Размещено на Allbest.ru