Монетний "скарб" (гаманець) середини XVІІ ст. з Роменщини

* в дужках () - не проставлені цифри в легенді, по умовчанню; ** / - новий рядок; [] - не читається, умовно прочитане [АВС] (за аналогіями), прочитання ускладнене [?];*** -- за: Kopicki1999 [12], Федоров1961 [13], FortressCatalog[11], ГК2007 [6];**** -- за Міжнародною системою.

Більшою мірою ці комплекси походять з території Полтавщини: один з них, з околиць с. Стара Аврамівка, був опублікований раніше [1], ще один - нещодавно [2], ще два - готуються для друку.

Цікавим також вбачається вивчення монетних комплексів сусідніх регіонів, перш за все Сіверщини, зокрема Сумщини, у т. ч. простеження, яким чином перебування її у складі Московського царства, її економічні традиції та сусідство з «польсько-литовською» (спочатку - територіально, потім - за економічними традиціями) Полтавщиною відбивалося на монетно-грошовій системі.

На жаль, інших подібних комплексів з території Півдня Сумщини нам взагалі віднайти не вдалося. Можна назвати лише два скарби з Охтирки [3] та один із Сум [4]. Але останні, безперечно, були тезаврованими депозитаріями, вміщеними до глиняних посудин, і не містили дрібних монет на зразок соліда.

Комплекс, що є об'єктом дослідження, знайдений у другій половині 2017 р. при випадкових обставинах на околиці с. Галка Роменського району Сумської області, на березі р. Ромен, правої притоки р. Сула. Він був придбаний у особи, що його знайшла, одним із авторів. Гаманець (точніше «втрачений гаманець», а не власне «скарб») складали 34 монети (усі, окрім «фальшака», діагностовано до країни, що їх карбувала): 21 - соліди, 4 - гроші, 7 - півтораки (драйпелькери) та 2 копійки (Табл. 1).

За їх станом можна говорити про загальний посередній ступінь збереження монет комплексу. Дивно, але найкраще збереження мають найдавніші монети Речі Посполитої номіналом у гріш та півтора, гіршу, відповідно, - більш пізніші соліди, «найбільш жахливу» - мідні копійки та підробний солід. Такий гарний стан збереження срібних монет є нечастим для втрачених гаманців: не виключено. що останні монети перебували в обігу не постійно, а певний час знаходилися в якості тезаврованого майна і вилучалися на певний час з обігу.

Для уявлення про порівняльний склад цього комплексу було залучено як два описаних вище приблизно синхронні й однотипні (гаманцеві) комплекси зі Старої Аврамівки [1] та околиць Миргорода [2], а також ще два «гаманця» з Полтавщини, опрацьованих і підготовлених до друку (з Лубенщини та Великих Сорочинець). Проведення порівняльного аналізу на основі такої джерельної бази вже може дати певну ілюстрацію до особливостей того чи іншого комплексу.

Таблиця 2. Гістограми розподілу складу монетного скарбу за критеріями

Доволі характерною є картина виключного превалювання шведської монети, перш за все - солідів карбування Риги, в меншій мірі - Лівонії, що зафіксована як у комплексі з Галки (15 од., 44%), так і серед інших прикладів з Полтавщини. Як й в інших випадках, беззаперечний «лідер» за кількістю зразків - соліди Христини Августи (Табл. 2).

Менш характерним для таких гаманців є доволі значний відсоток грошей та півтораків (4 та 7 відповідно, загалом - 1/3 від загальної кількості). Знову ж таки особливо це виглядає незвичним, зважаючи на вже означену дуже добру їх збереженість.

Звична картина - переважання дрібної монети карбування м. Вільно (Великого Князівства Литовського) над коронними зразками (окрім, звісно, драйпелькерів, котрі карбувалися виключно на теренах Польщі). Так само характерним є і присутність невеликої частки Бранденбурзької монети (2 од.).

Рідкісною є наявність у складі комплексу двох мідних копійок Московського царства (рис. 1:9-10). Останні карбувалися за Олексія Михайловича у проміжку 1655-1663 рр., та, як відомо, стали причиною Мідного бунту 1662 р.

Рис. 1. Монети зі складу скарбу: 1-8 - срібні монети Речі Посполитої; 9-10 - мідні московські копійки; 11-12 - мідні підробки шведських солідів

Одна з копійок, кращого ступеню збереженості, може бути доволі чітко діагностована: це продукція Новгородського монетного двору, про що свідчить як текст легенди аверсу, так і зображення реверсу (рис. 1:9): аверс - старослов'янською «Государь царь и великий князь Алексей Михайлович всея Великия и Малыя и Белыя Росии самодержец»; реверс - «вершник зі списом», у довгому одязі; слідів літер монетного двору не помітно [5, с. 218, рис. 5:ж]. Тип 1366 за Гришиним, Кєщиновим 2007 [6, с. 91-92, № 1366].

Наявність московської срібної монети у складі обігових грошей не є дивною для території Сіверщини, тим паче після 1654 р. Незначно зростає її питома вага навіть серед матеріалів Полтавщини, що історично мала більші зв'язки з польсько-литовською системою та лічбою.

А от мідні монети Московського царства допетровського часу - доволі рідкісне явище для скарбових комплексів Лівобережжя. Так, на Полтавщині відомий лише один такий скарб, що походить з с. Стасі Диканського району: останній містив 1362 монети Речі Посполитої, Прибалтійських володінь Швеції, Пруссії, німецьких і шотландських срібних і мідних монет ХУІ-ХУІІ ст. Московських було тільки 4: по одній срібній копійці Михайла Федоровича і Олексія Михайловича та 2 мідні копійки другого [7, с. 202, 262; 8, с. 128, 147, № 952]. Та останній комплекс, безсумнівно, тезаврований, тоді як скарб з Галки має, більш ймовірно, втрачений гаманцевий характер.

Можливо дійсно мідна московська монета все ж відігравала певну роль в обігові і майже не осідала в тезаврованих депозитах. Тим паче, що після 1663 р. було проведено її масове вилучення із обігу московським урядом [5, с. 254]. Те ж саме можна сказати і про соліди-«боратинки» Яна Казимира: останні не так часто (хоча значно більше, ніж копійки) наявні в тезаврованих скарбах і майже повсюдно зустрічаються серед гаманців, що випали після 1660-го рр., і абсолютно переважають серед обігової монети останньої третини ХУІІ ст. (за даними випадкових знахідок).

Таким чином, наявність у складі комплексу мідних копійок вказує на можливість обмеження верхньої дати випадіння комплексу в межах 1662/1663 рр., адже ще до Мідного бунту 1662 р. мідну копійку, особливо на території України, вже неохоче приймали [5, с. 254], а, як вже мовилося, у 1663 р. вона масово вилучалася з обігу.

Серед офіційної обігової монети у складі гаманця виявилося 3 підробки шведських солідів (8,8 %). Дві з них - досить добре збережені: 1 - підробка під шилінг Густава Адольфа, 2-а - під монету Карла Х Густава з вибитим 1660 роком (рис. 1:11-12). Третій «фальшак» сильно затертий, але приналежність його саме до шведського наслідування не викликає сумнівів.

Остання дата офіційної монети - 1656 р., підробного соліда - 1660 р. Звісно, що під час фальшування грошей рік випуску монет ставився різний, але, безперечно, фігурування б року, який ще не наступив на час входження монети в обіг, викликало б небажане зацікавлення в походженні такої монети. Тому в даному контексті ми цілком можемо вважати дату 1660 р., хоч і підробного соліда, верхньою в датованих монетах комплексу.

Обидва з добре збережених підробних солідів виготовлені досить якісно, без помилок, і на їх фальшиве походження вказує лише їх мідна основа. Така картина досить характерна для сучавських підробок. За даними А.А. Нудельмана, що пізніше були підтверджені й іншими дослідниками, Сучавська майстерня діяла в 1661-1683 рр. [9, с. 35-36]. За останніми дослідженнями А. Пінзара чекан монети в Молдові був відновлений після тривалої перерви, орієнтовно - в 1662 р. [10].

Звертаючись до інших комплексів 1650 -1660-х рр., можемо побачити таку картину: так, питома вага підробок у гаманцевих комплексах з околиць Миргорода [2], Великих Сорочинців та Лубенщини (готуються до друку) становить лише 3-4 %. У більшій мірі - це «фальшаки» з примітивним виконанням (В. Сорочинці та Лубенщина) чи з якісними, але малокількісними, сучавськими підробками (Миргородщина). Дата випадіння комплексу з Миргородщини - рубіж 1650-1660-х рр., інших двох - ще раніше.

Відсоток підробок у скарбі зі Старої Аврамівки, тезаврація якого припадає на 1662-1664 рр., становить 17,5 % [1, с. 117], і, судячи з їх опису, - це, певно, в більшій мірі, сучавська продукція.

Таким чином, такий відсотковий показник підробок (8,8 %) вказує на, певно, проміжну позицію цього комплексу між гаманцями з Миргородщини та Ст. Авраміки (тобто, випадіння можна локалізувати в межах 1661-1662/1663 рр.), і відображає поступове насичення монетно-грошового ринку Лівобережжя сучавськими підробками.

Означена публікація вводить до наукового обігу новий монетний скарбовий (гаманцевий) комплекс втраченого типу. Його випадіння (формування) встановлюється досить точно завдяки цілій низці індикаторів у межах 1661-1663 рр. За бідності джерельної бази (перш за все щодо найдрібнішої монети) кожен такий комплекс є дуже цікавим для дослідження монетно-грошового обігу Лівобережжя у ХУІІ ст. Представлений «скарб»-гаманець незабаром буде переданий на зберігання до фондів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

Література

монетний скарбовий князівство литовський

1. Безпалько В. Скарб солідів XVII ст. із с. Стара Аврамівка Полтавської області / Владислав Безпалько // Нові дослідження пам>я- ток козацької доби в Україні: зб. наук. статей / НДЦ «Часи козацькі», УТОПІК, Центр пам'яткознавства НАН України та ін.; [ред. кол.: Телегін Д.Я., відп. ред., Титова О.М., заст. відп. ред., Бондаренко І.П. та ін.]. - К.: ТОВ НВП «Ферокол», 2010. - Вип. 19. - С. 117-120.

2. Коваленко М. Невеликий скарб солідів XVII ст. з околиць Миргорода / Михайло Коваленко, В'ячеслав Шерстюк // Село Жуки - Батьківщина літописця Самійла Величка: зб. матер. другої наукової конференції / ДКТ ПОДА, ПКМ імені Василя Кричевського, Полтавська районна рада [ред. кол.: Л.Л. Бабенко, М.М. Кононенко (голова), О.Б. Супруненко (відп. ред.) та ін.]. - К. - Полтава: ЦП НАН України і УТОПІК, 2018. - С. 111-115. - III кол. вкл.

3. Осадчий Є.М. Скарби середини XVII ст. з міста Охтирки / Є.М. Осадчий // Старожитності Лівобережного Подніпров'я - 2014. - К. - Полтава: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОШК, 2014. - С. 116-121.

4. Коротя О.В. Скарб польських монет середини XVII ст. з форштадту Сумської фортеці / О.В. Коротя // Старожитності Лівобережного Подніпров'я - 2014. - К. - Полтава: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОШК, 2014. - С. 122-126.

5. Мельникова А.С. Русские монеты от Ивана Грозного до Петра Первого (история русской денежной системы с 1533 по 1682 годы) / А.С. Мельникова. - М.: Финансы и статистика, 1989. - 318 с.

6. Гришин И.В. Каталог русских средневековых монет времени правления царей Алексея Михайловича, Федора, Ивана и Петра Алексеевичей (1654-1696) / И.В. Гришин, В.Н. Клещинов. - М.: Ленанд, 2007. - 147 с.

7. Отчет Императорской Археологической комиссии за 19131915 года. - Петроград: Девятая государственная типография, Моховая № 40, 1918. - 295 с.

8. Котляр М.Ф. Грошовий обіг на території України доби феодалізму / М.Ф. Котляр. - К.: Наукова думка, 1971. - 176 с.

9. Нудельман А.А. Топография кладов и находок единичных монет / А.А. Нудельман. - Кишинев: Штиница, 1976. - 196 с. - (Археологическая карта Молдавской ССР. - Выпуск 8).

10. Pinzar A. Talerul «leu» al lui Gheorghe Duca [Електронний ресурс] / Alexandru Pinzar. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://romaniancoins.ancients.info/art/Taler%20Duca.pdf.

11. Fortress Catalogue - 2017. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.fortresskatalog.com.

12. Kopicki Е. Ilustrowany skorowidz pienidzy polskich i z Polskg zwigzanych / Edmund Kopicki. - Warszawa: Polskie Towarzystwo Numizmatyczne, 1995. - Texsty. Czesc 1 (poz. 1-7058). - 315 s.

13. Федоров Д. Монеты Прибалтики ХШ-ХУП столетий: Определитель монет / Д. Федоров. - Таллин: Валгус, 1966. - 423 с.

Размещено на Allbest.ru