"Товариство поступове львівських друкарів" як приклад профспілкового життя Львова II половини XIX століття

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Актуальність теми дослідження полягає у надзвичайній важливості профспілкового руху як невіддільного складника соціально-економічного розвитку будь-якої цивілізованої країни. Окреслена проблематика має важливе наукове значення, оскільки дає змогу проаналізувати одне з найважливіших питань -- історичний досвід діяльності профспілкових організацій Львова, зокрема ті аспекти, що становили об'єкт комплексних досліджень.

Наукова новизна пропонованої розвідки полягає у тому, що вона є однією з перших спроб системного наукового дослідження діяльності професійних спілок на території Східної Галичини ІІ половини ХІХ ст. Оскільки у вітчизняному науковому середовищі бракує комплексних досліджень із цієї теми, використано матеріали польського походження.

Серед організацій Львова, створених під егідою "Отоваришування взаємної допомоги членів друкарської справи", виокремимо "Товариство поступове львівських друкарів" (Towarzystwo Postpowe drukarzy lwowskich), члени якого поділяли соціал-демократичні погляди. Вперше в територіальних межах Європи такі товариства було створено у Німеччині та Австрії.

Під впливом соціал-демократичних ідей, що тоді панували у суспільстві, "Товариства поступові" увійшли в історію друкарської справи окремих коронних країв завдяки розробленню й наполегливому відстою ванню умов тарифних угод. Зокрема, звістка про радикальні дії поступовців в Австрії та Угорщині доволі швидко дійшла до Львова, де за ініціативою австрійських колег вирішили створити аналогічну організацію, проте з власними програмними документами.

Ініціатива заснування "Товариства поступового" належала членам "Отоваришування взаємної допомоги членів друкарської справи", які скликали позачергове засідання управи, а згодом і загальні збори для колективного обговорення й вирішення цього питання. Було складено "Проект цінника львівських друкарів", створено компетентний орган -- Тарифну комісію у складі: голова -- Ф. Фердинандьєго, секретар -- А. Тодшиндлер, члени: С. Байле, А. Маньковський, Я. Саміцький, Г. Мотилевський і Я. Вартинський [1, s. 59].

Діяльність Стоваришування взаємної допомоги, хоч і була вкрай важливою, проте здебільшого передбачала матеріальну допомогу в разі хвороби, непрацездатності або смерті, натомість питання поліпшення умов праці, підвищення заробітної платні перебували на другому плані.

Ідея заснування "Товариства поступового" давно визрівала серед львівських друкарів, що прагли створити організацію, яка, в разі потреби, доповнювала би дії Оговаришування взаємної допомоги. Отже, на базі професійної спілки друкарів було започатковано Статутну комісію. Її члени, використовуючи досвід віденських поліграфістів, підготували проект статуту "Товариства поступового", що вийшов у друкарні Е. Віняжа 1 вересня 1869 р. Окрім цього, представники управи Стоваришування взаємної допомоги скликали 12 вересня того самого року позачергові збори, на яких було колективно обговорено та ухвалено цей документ [2, s. 111].

Відтак від імені Статутної комісії А. Тромпетеур звернувся з письмовою заявою до управління Галицького намісництва з проханням про затвердження статуту "Товариства поступового". Оскільки відповідь від урядовців довго не надходила, спілчани навідалися до управи намісника, проте їх заспокоїли і переконали розійтися по домівках. На той час у Львові вже були обізнані з успіхами аналогічних товариств Відня, Праги, Будапешта, Берна, Трієста й інших міст Австро-Угорщини. Головною метою цих об'єднань була боротьба за кращі умови праці, гідну зарплатню, за виборчі та політичні права, поліпшення життя друкарів. Ймовірно, що загроза робітничих протестів спонукала владні структури прискорити виконання вимог працівників.

19 жовтня 1869 р. нарешті надійшла відповідь із намісництва: "Рескриптом від 8 жовтня року божого за номером L. 45096, високе Намісництво доручило забезпечити Комітет двома екземплярами статутів "Товариства поступового" львівських друкарів і урочисто повідомити, що проти них нема жодного дорікання" [2, s. 111].

Перші загальні збори членів "Товариства поступового львівських друкарів" відбулися 21 листопада 1869 р. у малій залі міської ратуші. З 76 заявлених осіб присутніх було лише 40. Зібрання розпочав А. Тромпетеур, оголосивши рескрипт влади про затвердження статуту "Товариства поступового". профспілковий історичний друкарський львівський

Відбулися й вибори керівного складу: головою обрали Ф. Фердинандьєго, його заступником -- Я. Недопада, а О. Мотилевського, Ю. Сенюка, Л. Шмайковського, Л. Зубалевича і А. Тондшидлера -- членами головного відділу [1, s. 63].

На наступному засіданні правління "Товариства поступового", що відбулося 2 грудня 1869 р., О. Мотилевський зауважив, що про "вхід в життя "Товариства Поступового' львівських друкарів сповістити слід, разом з представленням статуту, як власників і орендарів друкарень на місці, так і в цілій Галичині; такожі всіх осіб, яких наука і робота з друкарським ремеслом об'єднує" [2, s. 111].

На засіданні серед присутніх були делегати з Дрогобича (Колкевич і Шафер), Кракова (Куровський і Тітц), Львова (Губерт, Гудец, Маньковський, Мерта, Навроцький, Обірек, Пашковіц, Вожняк, Згодзінський і Гришецький), Перемишля (Лазор і Гумада), Жешува (Зімбінський), Самбора (Гіллар), Тернополя (Кац). Головою обрали Куровського з Кракова, заступником -- Губерта зі Львова, секретарями -- Обірека зі Львова і Лазора з Перемишля. У голосуванні взяло участь майже 60 учасників [1, s. 96].

Першочерговим завданням "Товариства поступового" було розв'язання проблеми встановлення єдиних справедливих тарифів на оплату виконаної роботи у друкарській галузі. Було створено Тарифну комісію, члени якої, зокрема, для складачів шрифтів визначили тижневу зарплату в розмірі 10 фл. і 17 цн. за тисячу набраних літер. Вимоги щодо розгляду розроблених тарифів, викладені в окремих листах, від імені "Товариства поступового" подали власникам друкарень [3, s. 84--85].

Вимоги, які чи не вперше торкалися виробничого процесу, приватні підприємці сприйняли з обуренням і незадоволенням. Зокрема, власник друкарні К. Піллер висловив пропозицію перенести обговорення цін на майбутнє, вважаючи встановлені тарифи невиваженими й завищеними. Однак, згідно з умовами Тарифної комісії, на ухвалення рішення власники друкарень мали два тижні.

"Товариство поступове" від перших днів опікувалося різними боками життя і праці робітництва, підтримуючи його морально та матеріально [2, s. 111--112].

На пропозицію Ю. Сенюка 14 січня 1870 р., щоб уникнути зловживань й непорозумінь, було вирішено виготовити власну печатку. Стосовно її дизайну дійшли думки, що "оскільки Стоваришування взаємної допомоги вживає вже у своїй печатці друкарський герб, то товариство обере собі герб зображення першодрукаря Гутенберга, а по обох сторонах слова: "Towаrzystwo Postfpowe drukarzy Iwowskich" [1, s. 64].

19 січня 1870 р. закінчився двотижневий термін вимоги щодо запровадження нової тарифної ціни на виконання робіт. Ймовірно, відповіді від власників підприємств не надійшли, оскільки у суботу, 22 січня, секретар "Гурту Лівиці" Щ. Беднарський розіслав робітникам друкарень Львова циркуляр, в якому вимагав максимальної зваженості та взаємної солідарності під час акційних дій за встановлення справедливої оплати в усіх друкарнях. А "Товариство поступове" запропонувало власникам поліграфічних підприємств міста терміново відрядити по два добре поінформованих делегати для перемовин до Стоваришування взаємодопомоги на 13 годину 23 січня 1870 р. [2, s. 112].

У зазначений час розпочалися перемовини, на які в супроводі управителів прибули власники друкарень К. Піллер, Е. Віняж, М. Поремба, С. Гучковський, Г. Ясінський, О. Вогель і В. Манєцький. Робітниче товариство представляли Ф. Фердинандьєго, А. Маньковський та Ф. Гладишевський.

Робітнича делегація запропонувала обговорити й узгодити проект цінника, але принципали (власники друкарень та літографій міста) висунули свій ультиматум. На противагу умовам працівників підприємці запропонували встановити ще нижчі ціни на виконані роботи, а у разі незгоди -- звільнити з роботи за непослух чи закрити підприємства загалом. Зокрема, у відповідь на пропозицію працівників з оплати праці складальника шрифтів -- 10 фл. 17 цн. за 1000 знаків принципали запропонували лише 18 центів. Звичайно, такий тариф делегати від робітників не прийняли. Перемовники узгодили лише 10-годинний робочий день. Засідання, що тривало до пізньої ночі, фактично закінчилося безрезультатно [1, s. 65].

Уранці 24 січня 1870 р. чимало працівників друкарень зібралися біля міського арсеналу. Багато з них перебували у стані розпачу: по-перше, власників не переконали прийняти демократичний тариф на оплату робіт, по-друге, погрожували знизити оплату та закрити підприємства.

У цих умовах "Товариство поступове" та "Гурт лівиці" взяли на себе провідну роль, особливо у тлумаченні конфлікту, консолідації й організації робітничого середовища. Першим кроком стала підготовка, публікація та розповсюдження відкритого листа серед робітничої спільноти й населення міста: "Листівки з інформацією про припинення видання журналів, як і статті в журналах про змову робітників витлумачили ми все як накручування публіки, несвідому візію наших взаємин і виробничі стосунки з принципалами для забезпечення суспільних потреб друкарів, спричинили нас до пояснення і передання цілого перебігу нашої справи на суд публічної думки.

Наша зарплатня вже понад 40 років стоїть на одному і тому самому рівні. Наприкінці грудня, в результаті нашого тиску, дали відповідь, в якій взяли пропонований тимчасовий віденський цінник, однак так обрізаний, що про прийняття його мови бути не могло. У відповідь на це, 6-го січня (1870р.) ми подали прохання до власників друкарень, щоб замість пропонованого тимчасового віденського цінника, платили нам згідно з цінником, представленим від нас. І наше прохання мало наслідок. В деяких друкарнях вже 8, а в усіх інших -- 15 січня виплатили за нашим цінником. 16 січня мали власники друкарень у справі цінника засідання, з якого протокол послано нам до оцінювання.

Найбільша суперечка полягає в наступному: робітники отримують 17 цн. за 1000 поскладаних літер, а хочуть встановити 19 цн. за 1000 літер. Таким чином розраховуючи, що хороший працівник, складаючи 10 000 літер щодня відповідно до представленого цінника, може заробити 1 фл. 90 цн. за 10 годин. Власники друкарень, попередньо змовившись і не бажаючи зробити поступки, обчислення на літери давали тільки 18 цн. за 1000 букв.

Після закінчення спільного засідання власники друкарень через д-ра Г. Ясінського зачитали наступну резолюцію: "Оголосіть панове своїм колегам, i від того, що ми тут сьогодні ухвалили, зобов'язавши себе даним словом, ми не відступимо; а коли ви не пристанете на те, на 18 цн., всі ми позачиняємо друкарні". Так було сказано в неділю о годині 11 ночі.

Від товаришів друкарської справи, у Львові. Дня 27-го січня 1870року" [1, s. 65].

Протистояння власників друкарень та спілчан потребувало змін, відтак наступним кроком стало розширення повноважень членів Тарифної комісії, за якими А. Маньковського, П. Андрешка, С. Байле, Ю. Сенюка i A. Тодшиндлера визнали уповноваженими від "Товариства поступового", надаючи їм повноту влади від учасників конфлікту, який перейшов у фазу страйкової боротьби.

Попри великі морози (сягали до -30С), страйкарі щоденно виходили на вулиці міста. Через тиждень протистояння, як стверджують джерела, страйк було припинено. В історичній літературі радянських часів дослідники зазначають про переможне завершення протистояння, але жодного слова про те, що його організувала професійна спілка "Товариство поступове". Принципали не пристали на тариф робітників, однак оголосили про збільшення розцінки на 1 цент за 1000 складених літер. Перемога, хоч і мізерна, була за спілчанами на чолі з "Товариством поступовим" [4, s. 7].

10 липня 1870 р. відбулися загальні збори, на яких було проведено вибори нового правління Товариства. Головою обрали Я. Недопада, заступником -- Й. Вишневського, членами правління -- Л. Зубалевича, А. Тодшиндлера, В. Яремчишина, Я. Маколондру i Щ. Беднарського.

Управа "Товариства поступового" також звернулася з відкритим листом до робітників Львова зібрати пожертву, надати підтримку й допомогу кравцям: "Колеги! Ми є знов свідками дуже сумної драми -- боротьби праці з капіталом. І ось дуже значне число робітників кравецької професії, доведених до крайності, через цілковите безробіття. Тому вирішили завоювати собі своє з точки зору матеріальних сьогоднішніх взаємин -- покращання своєї долі! Поспішаймо з допомогою.

Тому правління "Товариства поступового", згідно з побажанням багатьох членів, запрошує всіх, добре оцінюючих в таку критичну і стислу за своєю солідарністю хвилиною -- до найщедрішого і швидкого внеску на користь таких, як ми колись воюючих і беззахисних борців!" [1, s. 69]. У короткий термін було зібрано й передано кравцям-страйкарям 28 флоринів допомоги.

Про поширення хвилі робітничої солідарності за межі Львова свідчить той факт, що львівські друкарі, отримавши звістку про страйк робітників у Пешті, на засіданні правління 14 червня 1872 р. ухвалили рішення про щотижневе відрахування 10 центів від кожного працівника у фонд угорських страйкарів до закінчення їхніх протестів [5, s. 48].

Для зростання популярності серед друкарів і населення міста "Товариство поступове" періодично вдавалося до організації відкритих лекцій відомих науковців, було ухвалено рішення залучати до таких заходів якомога більше учнів друкарень. Зокрема, у часописові Czcionka уміщено подяку від управи товариства д-ру Т. Скальковському за змістовну лекцію: "Наше правління вважає собі за найменший обов'язок скласти нинішньому лектору найсердечніші вияви вдячності і подяки вельмишановному пану д-ру Тадеушу Скальковському, який незважаючи на трудності свого завдання з визнаною гідною витривалістю присвятив сьогодні членам нашого товариства бажаний предмет своєї доповіді" [6, s. 24].

Молодь доволі активно залучали до навчання письма, читання книг й періодичних друкованих видань, адже при "Товаристві поступовому" діяла бібліотека, яку регулярно поповнювали благочинці й меценати. Зокрема, збереглося звернення голови товариства до колег Губриновича і Шмідта, львівських книгарів, чий внесок до бібліотеки "Товариства поступового" був найбільший, за що правління спілки висловило добродійникам найсердечнішу подяку [7, s. 96].

У травні 1872 р. члени Статутної комісії від "Стоваришування взаємної допомоги членів друкарської справи" та "Товариства поступового" розробили статут "Першої профспілкової друкарні", про що свідчать дописи на сторінках часопису CzcionkH. Зокрема, у короткому повідомленні зазначено, що важливою і радісною новиною можна поділитися зі всіма колегами, адже 2 липня буде остаточно затверджено статут нової друкарні [8, s. 45--46].

Значення друкованого органу -- газети Czcionka -- для діяльності "Товариства поступового" було надзвичайно вагомим. Помітно зростала відповідальність авторів за вірогідність та якість матеріалів, оскільки згідно з розпорядженням Міністра внутрішніх справ Австро-Угорщини № L.14 477 від 12 вересня 1872 р. газету було визнано фаховим виданням, але за умови, якщо воно не міститиме белетристики, а публікації стосуватимуться винятково друкарських справ [9, s. 106].

У листопаді 1872 р. у Львові розпочався наступний етап боротьби за встановлення справедливих тарифів на виконані роботи. На засіданні правління "Товариства поступового" 14 листопада 1872 р. ухвалено рішення розіслати проект тарифних розцінок до друкарських товариств Львова та інших міст з нагоди початку тарифного руху. У львівській пресі оприлюднено таке повідомлення: "Тарифна комісія, представляючи нам справу п'ятимісячної невтомної роботи, виконала на відмінно своє завдання... " [10, s. 137].

19 грудня 1872 р. відбулися збори, на яких члени Тарифної комісії подали на затвердження остаточний цінник для оплати виконаних робіт. Проте цьому завадив комісар поліції Косса, котрий, посилаючись на 21 параграф закону від 15 листопада 1867 р., наголосив, що "Товариство поступове" порушило положення статуту і через це розпустив збори. Крім цього, комісар конфіскував усю підготовлену документацію та список осіб, присутніх на зборах.

Наслідком цієї непередбаченої події було судове слідство. Проте суд не виявив ознак злочину учасників зборів, а лише констатував перевищення повно важень, визначених у статуті товариства, та службову недбалість спілчан [1, s. 71].

Попри попередження поліції та судову тяганину, члени Тарифної комісії "Товариства поступового" до наступних загальних зборів підготували для затвердження цінник, в якому встановили тариф оплати у розмірі 20 цн. за 1000 знаків.

Важко сказати, чи це була змова власників та керівників друкарень, чи надто сумлінна робота комісаріату поліції, але 31 грудня 1872 р. голова "Товариства поступового" А. Тромпетеур отримав від дирекції поліції Львова листа, в якому було зазначено: "... Від себе, "Товариство поступове львівських друкарів", у зв'язку з цією ситуацією сповіщаємо, що відповідно до подальшого розпорядження Намісництва, діяльність товариства надалі повинна залишитися обмеженою до прийняття правочинного рішення щодо самого товариства.

Львів, 31 грудня 1872 р. підпис Шмідович" [11, s. 3--4].

Уранці 2 січня 1873 р. поліція провела обшук у приміщенні "Товариства поступового" у Львові, внаслідок чого було вилучено готівку, акти, протоколи, фінансові звіти, книжки бібліотеки й перевезено до поліцейського відділку на тимчасове зберігання, допоки у судовому порядку не буде ухвалено відповідне рішення щодо подальшої долі товариства.

У газеті Czcionra вміщено роз'яснення щодо цієї справи: "Отже, виникає питання, щоправда нам вже відоме, за яких обставин закрили нам товариство? На це питання найточніше можуть відповісти особи, які на аудієнціях вдавали смиренних і погоджувались з проханнями і всіма рішеннями товариства.

Проте вони не можуть зрозуміти людей, котрі не бажають гинути з голоду і, принаймні, не бажають погіршення свого здоров'я, а лише бажають правильно оплачуваної роботи для того, щоб можна було щось відкласти. Ось в цьому і полягає наша провина. Це і є нашим злочином, що ми приходимо до відчуття власної гідності. У деспотичних державах існують закони, що не дозволяють знущання над тваринами. Але деякі роботодавці хотіли б, щонайменше, зробити з нас сліпе знаряддя своєї волі. Хотіли б нас бачити в душевному розладі, бо то є вода на їх млин -- отже, не потрібно їм і товариство.

Розголос тарифної справи є головним нашим злочином, в результаті якого розпущено "Товариство поступове". Не втрачати надії, створити нове товариство, встановити тариф!" [12, s. 5--6].

Автор статті закликав робітників до солідарності, взаємопідтримки, організації й роботи над новим статутом і одночасно радив затвердити вже розроблений тариф, щоб виявити незламність духу. Також він зауважував, що після закриття львівського "Товариства поступового" було заборонено діяльність аналогічних спілок у Граці, Відні й інших містах Австро-Угорщини [12, s. 5--6].

Поліцейські приписи та свавілля щодо "Товариства поступового" львівських друкарів лише на певний час спричинили пригніченість, страх, безпорадність і невизначеність щодо подальших дій у робітничих лавах. Натомість реальне становище спонукало спілчан до радикалізації, посилювало прагнення довести до логічного завершення розпочату боротьбу.

Література

1. Bober A.W. Historia drukarn i stowarzyszen drukarskich we Lwowie / Adam Wiktor Bober. -- Lwow: Drukamia Zakladu Narodowego Ossolinskich, 1926. -- 242 s.

2. Bednarski S. Materialy do historii o drukarniach w Polsce, a mianowicie o drukarniach lwowskich i prowincjonalnych / S. Bednarski. -- Lwow: Nakladem i drukiem autora, 1888. -- 136 s.

3. Cennik Lwowski // Przewodnik dla spraw drukarskolitograficznych i t.p. -- № 11. -- 15 czerwca 1889.

4. Papee F. Historia miasta Lwowa w zarysie / Fryderyk Papee. -- Lwow: Gmina Krol. Stol. Miasta Lwowa, 1894. -- 214 s.

5. Sprawozdania z czynnosci Towarzystw // Czcionka. -- № 12. -- 17 czerwca 1872.

6. Sprawozdania z czynnosci Towarzystw // Czcionka. -- № 6. -- 16 marca 1872.

7. Podzikowanie // Czcionka. -- №24. -- 19 wrzesnia 1872.

8. Czcionka. -- № 12. -- 17 czerwca 1872.

9. Kronika swiata drukarskiego // Czcionka. -- № 27. -- 9 pazdziernika 1872.

10. Czcionka. -- № 35. -- 4 grudnia 1872.

11. O rozwiqzaniu Towarzystwa Postpowego // Czcionka. -- № 1. -- 4 stycznia 1873.

12. Dzien 31-go grudnia 1872 // Czcionka. -- № 2. -- 9 stycznia 1873.

Размещено на Allbest.ru