Віра Жук (1928-2008) – відомий вітчизняний історик-архівіст

Размещено на http://www.allbest.ru/

Віра Жук (1928-2008) - відомий вітчизняний історик-архівіст

Ірина Петренко

Статтю присвячено дослідженню внеску відомого українського історика В.Н. Жук у розвиток вітчизняної архівної справи. Велику увагу приділено внеску вченої в розвиток історичного краєзнавства Полтавщини. Акцентовано увагу на тому, що діапазон наукових зацікавлень ученої широкий: давня історія, козацька доба, національні меншини, релігія, культура, освіта, відомі люди України і Полтавщини.

Ключові слова: Віра Никанорівна Жук, наука, архів, архівні документи, історія, історичне краєзнавство.

Статья посвящена исследованию вклада известного украинского историка В.Н. Жук в развитие отечественного архивного дела. Большое внимание уделено вкладу ученой в развитие исторического краеведения Полтавщины. Акцентировано внимание на том, что диапазон научной заинтересованности ученой широкий: древняя история, казацкий период, национальные меньшинства, религия, культура, образование, известные люди Украины и Полтавщины. жук історичний болгаристика спадщина

Ключевые слова: Вера Никаноровна Жук, наука, архив, архивные документы, история, историческое краеведение.

Article is devoted to research of a contribution of the famous Ukrainian historian V.N.Zhuk in development of archiving. Much attention is paid to the scientist's contribution to development of historical study of local history of Poltavshchina. The attention that the range of scientific interest of the scientist the wide is focused: ancient history, Cossack period, ethnic minorities, religion, culture, education, famous people of Ukraine and Poltavshchina.

Key words: Vera Nikanorovna Zhuk, science, archive, archival documents, history, historical study of local history.

Науковий доробок відомого в Україні та за кордоном вченого-історика, архівіста, фахівця у сфері славістики, зокрема, болгаристики, автора понад 400 наукових праць, кандидата історичних наук, заслуженого працівника культури України Віри Никанорівни Жук (1928-2008) не втрачає актуальності і нині. Її праці, присвячені багатьом проблемам вітчизняної історії та історичного краєзнавства, становлять собою вагомий вклад у розвиток української історичної науки.

Певну кількість студій вже було присвячено життєвому і науковому шляху В.Н.Жук. Зокрема, спогади про співпрацю з нею написали відомий вітчизняний вчений П.Т.Тронько Джерела та література:

1. Тронько П.Т. Летопись дружбы и братства // Из опыта создания «Истории городов и сел Украинской ССР» в 26-ти т. / П.Т.Тронько. - К. : Наукова думка, 1981. - С. 76. болгарський дослідник Х.Станев 2. Станев Христо. Братская дружба ни свързва // Очерки за Полтавска област / Христо Станев. - София : Издательство на Отечествен фронт, 1981. - С. 6. . Науково-дослідницькій роботі В.Н. Жук в Державному архіві Полтавської області присвятили свої студії полтавські архівісти Т.П. Пустовіт 3. Пустовіт Т.П. До ювілею архівіста / Т.П.Пустовіт // Архівний збірник до 80-річчя Державного архіву Полтавської області. - Полтава : ДАПО, 1998. - С. 315-333. і М. Чиркова 4. Чиркова М. Жук Віра Никанорівна / М.Чиркова // Українські архівісти: Бібліографічний довідник: у 3-х вип. / Упор. Т.В.Портнова. - К. : Держкомархів, 2002. - Вип. 2: 1940-1960-ті рр. - С. 84-86. . До 80-річного ювілею вченої історик І.М. Петренко підготувала статтю, де було зроблено спробу підбити підсумки багаторічної пошукової і дослідницької роботи В.Н.Жук; історія праболгар в науковій спадщині вченої знайшла висвітлення в студії вченої Н.І. Самойленко 5. Петренко І.М. Віра Никанорівна Жук: талановита дослідниця на ниві історичної науки України / І.М.Петренко // Постметодика. - 2008. - № 2. - С. 51-55; Самойленко Н.И. Праболгары в исследовании полтавского краеведа / Н.И. Самойленко // Дуслык. - 2012. - С. 36-39. .

Незважаючи на наявність зазначених досліджень, все ж таки узагальнюючої розвідки про історико-архівну діяльність В.Н.Жук досі немає. Саме цій темі і присвячено дану статтю.

Метою даної студії є показати внесок В.Н.Жук у розвиток вітчизняної архівної справи, визначити і охарактеризувати сферу зацікавлень ученої та її науковий доробок.

В.Н. Жук народилася 12 квітня 1928 р. в приміському селі Кривуші Кременчуцького району Полтавської області в сім'ї службовця. 1950 р. поступила на історичний факультет Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка, і в 1955 р. з відзнакою закінчила історико-архівний відділ цього університету. Після закінчення університету В.Н.Жук була направлена на роботу в Державний архів Полтавської області (тоді Полтавський обласний державний архів). Працювала тут до червня 1978 р., спочатку на посадах наукового і старшого наукового співробітника, згодом - начальника відділу використання і публікації документів. Із червня 1978 р. до вересня 1986 р., до виходу на пенсію, працювала в Полтавському державному педагогічному інституті (тепер - національний університет) імені В.Г. Короленка спершу на посаді асистента, потім викладача, старшого викладача, доцента кафедри історії СРСР та УРСР. Після виходу на пенсію протягом кількох років ще продовжувала працювати і у педінституті на посаді доцента. Співробітничала з Полтавським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського.

Працюючи в архіві, В.Н.Жук займалася дослідженням історії архівної справи та архіву, брала участь у підготовці двох видань путівника по архіву, збірників документів, публікацій у наукових журналах про пошукову, видавничу роботу, виступала зі статтями, у тому числі в часописах, на різну тематику. У 60-х роках XX ст. брала активну участь у підготовці тому «Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область» 6. Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. - К.: Головна ред-я УРЕ АН УРСР, 1967. - 1028 с. на громадських засадах, за що Указом Президії Верховної Ради УРСР від 25 лютого 1975 р. їй було присвоєно почесне звання Заслуженого працівника культури Української РСР.

У травні 1977 р., без відриву від виробництва, при відділі історії і міжнародних відносин соціалістичних країн Інституту історії Академії наук Української РСР захистила кандидатську дисертацію на тему "Громадськість України в російсько-болгарських взаєминах 60-70-х років XIX століття" (науковий керівник - доктор історичних наук П.С. Сохань). Вчена ступінь кандидата історичних наук присуджена рішенням Ради при Інституті історії АН УРСР від 31 травня 1977 р. Звання доцента офіційно присвоєно рішенням ВАК при Раді Міністрів СРСР 27 листопада 1985 р.

Треба сказати, що Віра Никанорівна знаходилася в опозиції до влади, вона була так би мовити «внутрішньою дисиденткою». У публічних демонстраціях або протестах вона активної участі не приймала, але завжди була солідарна з опозицією. Вона була мудрою і глибокою людиною, бачила несправедливість, брехню, обман, які прикривалися благими намірами і радянськими високопарними ідеалами і устремліннями.

Вона перебувала під підозрою у органах КДБ в Полтавської області, які стежили за її роботою з часів «брежнєвського застою». Влада не могла їй пробачити патріотизму, глибокої зацікавленості у вивченні історії рідного краю, адже вона піднімала так звані «небажані, неугодні» теми, про які воліли краще мовчати, ніж говорити. В.Н.Жук виявляла глибоку цікавість до національної історії України, особливо її давнього періоду. Точка зору вченої не завжди збігалася з офіційною точкою зору академічної історичної науки. Це викликало обурення влади і засудження колег.

Працюючи в архіві, і маючи доступ до архівів, вона чесно писала і досліджувала, не дивлячись на офіційний курс історичної науки і пануючу ідеологію. Віра Никанорівна розповідала, як вона не один раз помічала, що в її квартирі хтось був, начебто і речі були на своїх місцях, але відчувалася присутність чужих, які переглядали папери.

Робота в Полтавському державному педагогічному інституті імені В.Г. Короленка теж не принесла бажаного спокою і комфортного заняття улюбленою науковою і педагогічною справою. Не дивлячись на те, що її дуже любили і поважали студенти, університетське і факультетське начальство її недолюблювало.

Зважаючи на сферу своїх наукових зацікавлень, В.Н. Жук кілька разів побувала на конференціях у Болгарії, де встигла ще й попрацювати в архівах.

Діапазон досліджень В.Н.Жук досить широкий. Протягом усього часу своєї трудової, наукової діяльності вчена брала участь у написанні більше 20 колективних наукових історичних видань - книг, збірок документів, 13 випусків серії брошур «Наш рідний край» 7. Жук В.Н. Що знаємо про Полтавську губернію ? Якою була її економіка в дореволюційні часи ? / В.Н.Жук // Наш рідний край. Сторінки про економічний розвиток Полтавщини. - Полтава : Друкарня вид-ва «Полтава», 1990. - С. 3-10; Жук В.Н. Яка доля унікального дару молдавського господаря ? / В.Н.Жук // Наш рідний край. Сторінки про пам'ятки історії та культури Полтавщини. - Полтава : Друкарня вид-ва «Полтава», 19917-12. - С. 3-10; Жук В.Н. Наш рідний край. Сторінки з історії Полтавщини в запитаннях і відповідях / В.Н.Жук. - Полтава : ІВА «Астрея», 1992. - 63 с. , таких солідних праць, як «Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини» (1648-1941; 1943-2002 рр.), "Полтава. Історичний нарис" (Полтава, 1999) 8. Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648-1941 рр.). Довідник з історії адміністративно-територіального поділу / Упор. Жук В.Н., Суховська З.М. - Полтава : Департамент поліграфії ПП «ЕНТ», 2002. - 205 с.; Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1943-2002 рр.) / Упор Жук В.Н., Суховська З.М. та ін. - Полтава : «Полтавський літератор», 2002. - Ч. ІІ: З історії адміністративно-територіального поділу. - 377 с.; Полтава. Історичний нарис / За ред. О.Б.Супруненка, М.А.Якименка, В.Є.Лобурця та ін. - Полтава : Полтавський літератор, 1999. - 280 с. та інші. Також вона є автором (самостійно чи у співавторстві) близька 200 статей у книгах, брошурах, наукових журналах, понад 460 статей та довідок в енциклопедичних виданнях, зокрема в енциклопедичному довіднику «Полтавщина» 9. Полтавщина. Енциклопедичний довідник / За ред. А.В.Кудрицького. - К. : «Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана», 1992. - 1022 с.; . В.Н.Жук готувала методичні рекомендації для викладачів, вчителів, студентів, учнів, опублікувала велику кількість статей у часописах. Брала участь у багатьох міжнародних, всеукраїнських і регіональних історичних конференціях.

Широко використовуються у школах і вищих навчальних закладах Полтавської області підготовлені за участю Віри Никанорівни 13 випусків історико-краєзнавчого видання „Наш рідний край”, у яких йдеться про важливі історичні події, пов'язані з історією України і Полтавщини, про пам'ятки природи, розвиток освіти, культури, піонерів ракетобудування, авіації, космонавтики, котрі народилися чи проживали у краї, про підземелля Полтави та стародавніх міст-фортець Полтавщини, голодомор 1932-1933 рр. і Велику Вітчизняну війну та ін. Саме В.Н. Жук вперше пов'язала імені Олександра Шаргея і Юрія Кондратюка - українського вченого-винахідника, одного з піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів, та виявила, що це одна людина. Відшукавши в архіві старе фото випускників полтавської чоловічої гімназії, вона довела, що Ю. Кондратюк був полтавцем.

Багато статей вчена присвятила таким видатним людям, як І.П. Котляревський, Т.Г. Шевченко, М.В. Гоголь, В.Г. Короленко, Євгеній Булгаріс, Никифор Феотокі, Афанасіос Псалідас, М.В. Скліфосовський, Ю.В. Кондратюк, Ю.О. Побєдоносцев, М.А. Комарницький, А.С. Макаренко та іншим.

В.Н.Жук є автором історичних нарисів про ряд храмів та монастирів Полтави і Полтавщини, які були центрами розвитку духовності, освіти, культури краю. Зокрема, „Полтавський Хрестовоздвиженський монастир і пов'язані з ним важливі історичні події. Статті з коментарями та фотоілюстраціями”, „Перлина Козельщини. Сторінки з історії Козельщинського Різдва Богородиці жіночого монастиря” (у співавторстві з Г.Д. Сердюком) 10. Жук В.Н. Полтавський Хрестовоздвиженський монастир і пов'язані з ним важливі історичні події. Статті з коментарями та фотоілюстраціями. Видання друге, перероблене і доповнене / Віра Никанорівна Жук - Полтава: ТОВ „АСМІ”, 2007. - 248 с.; Жук В.Н. Перлина Козельщини. Сторінки з історії Козельщинського Різдва Богородиці жіночого монастиря / Жук В.Н., Сердюк Г.Д. - Полтава : Поліграфічне підприємство «АСМІ», 2007. - 238 с. .

Основні напрямки наукової діяльності В.Н.Жук - історичне краєзнавство, конкретно історія Полтавщини (різні періоди), пам'ятки історії та культури, видатні люди краю. В галузі славістики - вивчення економічних, культурних та інших зв'язків України і Болгарії, Полтавщини та Болгарії у XIX-XX ст. 11. Жук В.Н. На Шипці народжена. Нариси про дружні зв'язки Полтавщини і Болгарії // Жук В.Н., Кушнір М.С. - Х.: Прапор, 1970. - 108 с.; Жук В.Н. На Шипці народжена // Жук В.Н., Кушнір М.С. - Х.: Прапор, 1975. - 117 с.; Жук В.Н. Собор болгар України на Полтавщині / В.Н.Жук // Постметодика. - 2002. - № 1. - С.57-58.. Досліджувала також питання про німецьких колоністів на Полтавщині, їх соціально-економічне становище, культуру, побут, історію окремих відомих нащадків тих колоністів, які переселилися на українські землі ще в другій половині XVIII - на початку ХІХ ст. 12. Жук В.Н. Долею пов'язані з Україною. Нариси з історії німецьких колоністів на Полтавщині, про долю їх нащадків і відродження німецьких товариств у краї / Віра Никанорівна Жук. - Полтава: Дивосвіт, 2006. - 330 с. . Писала брошури про смт. Градизьк, Диканьку, Нові Санжари, про битву Вітовта на Ворсклі із золотоординцями 1399 року.

В.Н.Жук багато працювала над створенням методичних рекомендацій, посібників для вчителів та учнів з історії рідного краю. В останнє десятиліття чимало уваги приділяла дослідженню процесу формування української народності, про перебування наших земель у складі Великої Скіфії, Сарматії, Готської держави, під владою гуннів, Аварського каганату, у складі Великої і Чорної Булгарії, Київської Русі та інших державних ранньофеодальних об'єднань, аж до завоювання монголо-татарами та входження до складу Великого князівства Литовського; про історичні корені різних етносів, які проживали тут у давнину, а також про їх взаємини між собою 13. Жук В.Н. Давні булгари і Кубрат - володар Великої Булгарії // Слов'янський збірник. - 2002. - Вип.1. - С.65-88; Жук В.Н. Половці як складова частина українського етносу / В.Н.Жук // Слов'янський збірник. - 2004. - Вип.3. - С.13-35; Жук В.Н. Сліди великих переселень народів на карті Євразії / В.Н.Жук // Слов'янський збірник. - 2005. - Вип.4. - С.10-26; Жук В.Н. Найдавніші відомості про Полтаву / В.Н.Жук // Історична пам'ять. Науковий збірник. - Полтава, 1998. - № 1. - С.23-46; Історична пам'ять. Науковий збірник. - Полтава, 1999. - № 1-2. - С.19-42; Жук В.Н. Кубрат - володар Великої Булгарії / В.Н.Жук // Болгарський ежегодник / Редкол.: Алексеєва Ю.Н. и др. - К.: Київський славістичний університет, 2006. - Т.6. - С.101-109; Жук В.Н. Із глибини віків. Сторінки з історії Полтавщини від Скіфії до Великого князівства Литовського (VII ст. до н.е. - XVI ст. н.е.) / В.Н.Жук // Постметодика. - 2003. - № 1. - С.44-52; № 2. - С.46-53; № 3. - С.8-21; № 4. - С.10-15; Жук В.Н. Про Кия та час заснування Києва / В.Н.Жук // Постметодика. - 1997. - № 4. - С.18-28..

Наслідком цього багаторічного дослідження і копіткої роботи стала книга «Із сивої давнини. Нариси з історії України та Полтавщини (VII ст. до н.е. - XVI ст. н.е.)» (книга витримала 3 видання) 14. Жук В.Н. Із сивої давнини. Нариси з історії України та Полтавщини. VII ст. до н.е. - XIV ст. н. е. / Віра Никанорівна Жук. - Полтава: Вид-во „Полтава”, 1998. - 213 с.; Жук В.Н. Із сивої давнини. Нариси з історії України та Полтавщини. VII ст. до н.е. - XIV ст. н.е. / Віра Никанорівна Жук. - Полтава-Кобеляки: Вид-во „Кобеляки”, 2003. - 410 с.; Жук В.Н. Із сивої давнини. Нариси з історії України та Полтавщини. VII ст. до н.е. - XIV ст. н.е. / Віра Никанорівна Жук. - Полтава: АСМІ, 2005. - 384 с.

15. Лист Ф. Нурутдінова до В.Н. Жук, 2008 р. // Особистий архів І.М. Петренко. - Арк. 1-1зв.

16. Самойленко Н.И. Праболгары в исследовании полтавского краеведа // Дуслык. - 2012. - С. 39. . Дослідження присвячене тривалому процесові формування української народності, маловідомим сторінкам вітчизняної історії, особливо періоду до Київської Русі. У монографії В.Н.Жук розкрила особливості перебування українських земель, у тому числі й території Полтавщини, у сиву давнину в складі Великої Скіфії, Сарматії, під владою готів, гуннів, Аварського каганату, Великої та Чорної Булгарії, під ігом Золотої Орди, у складі Великого князівства Литовського. Вчена показала роль протоболгар, торків, половців та інших етносів у процесі формування українського етносу та державотворчих процесів в українських землях. В.Н.Жук дослідила історичні корені різних племен, народів, які переходили через наші землі або осідали на них, про їх взаємозв'язки. Окремі нариси присвячено питанням про час заснування та перші згадки про Полтаву, про Кия і Київ та іншим. На підставі аналізу багатьох історичних джерел ряд трактовок, міркувань у книзі висловлено вперше. В.Н.Жук правдиво і науково достовірно інтерпретувала цілу низку недостатньо або зовсім не досліджених так званих «білих плям» в історії не тільки українського, а й болгарського, угорського, польського і ряду інших народів, започаткованих «у сивій давнині».

Ґрунтовно вивчаючи давню історії України, В.Н.Жук пов'язала її історичний розвиток із давніми булгарами, Великою Булгарією, акцентувала увагу на зв'язках України й Болгарії. Вчена досліджувала життя і діяльності Булюмара-Шеке (Щека), Кубрата (Хорива), Шамбата (Кия), участь народних мас України у визволенні Болгарії від п'ятивікового османського іга та ін. Велику роль у цьому відіграла співпраця з відомим істориком із м. Казані (Татарстан) Фаргатом Габдул Хамітовичем Нурутдіновим. Їх пов'язувало тривале листування, обмін думками, поглядами, новинками в розвитку історичної науки. Зокрема, збереженні і введенні в науковий обіг Фаргатом Нурутдіновим унікальні пам'ятки - перш за все звід давньобулгарських літописів „Джагфар Тарихы” та карачаєво-булгарські літописи, що проливають багато світла і відкривають багато «білих плям» в історії України і, конкретно, Полтавщини. Ці унікальні джерела дають можливість по-новому поглянути на нашу давню історію і роль у ній давніх булгар.

У одному зі своїх останніх листів до Віри Никанорівні, де Ф. Нурутдінов вітав її з ювілеєм, так характеризував учену: «Вот и в современной Украине единственный профессиональный историк, не предающий свой народ - это Вы, женщина. Поистине Украина была и осталась страной бесстрашных амазонок, но при этом надо сказать, что Ваш отец, от которого Вы, несомненно, получили дар историка, был одним из немногих настоящих мужчин. Все таки настоящие амазонки рождаются настоящими мужчинами <…> Вы состоялись как правдивый, честный историк (все подчеркивания Ф.Нурутдинова), а таких по пальцам пересчитать можно. Но, кроме того, что Вы - честный историк, Вы еще и умный историк. У Вас настолько развит талант историка, что его можно назвать необыкновенным чутьем. Именно это чутье отделяет толпу обычных, серых людей, числящихся историками, от историков-гениев. Я счастлив, что мы с Вами работаем вместе, я многому у Вас научился».

Булгарські літописи офіційно визнані не всіма сучасними істориками. Дехто з них намагається їх заперечувати і критикувати, однак, з іншого боку, немало дослідників їх використовують. До їх кола належала і Віра Никанорівна. Вона звернула увагу на той факт, що відомості, які містяться в цих джерелах, в дореволюційний період і пізніше по крупицях вишукували окремі учені в матеріалах арабських, візантійських, українських, персидських (іранських) китайських авторів. Зокрема, американський учений-славіст, син відомого радянського академіка В.І. Вернадського, автора теорії ноосфери, Г.В. Вернадський, який не був знайомим із давньобулгарськими літописами, а використовував інші джерела, писав в своїй праці з історії Давньої Русі про події, які сталися після смерті володаря Великою Булгарії Кубрата.

В.Н. Жук також апелювала до досліджень академіка НАН України, історика діаспори О. Пріцака, який не читав літописів давніх болгар, але за іншими джерелами писав, що князь Володимир спочатку прийняв мусульманство, а потім християнство. Мимоволі згадується розповідь давньої літописної традиції, в якій розповідається, як Володимир приймав послів із різних держав, вислуховуючи похвали кожного своїх релігій. В.Н. Жук небезпідставно вважала, що саме болгарські літописи можуть пояснити причини такого кроку Володимира. У зміненому вигляді легенда про прихід послів з пропозиціями прийняти ту або іншу релігію вміщена у літописі в VІІ ст., коли володар Великою Булгарії Кубрат (який в першій чверті VІІ ст. приймав хрещення у Візантії) в 642 р. обрав мусульманство. Саме тоді арабський халіфат почав наступати на Велику Булгарію. Щоб уникнути кровопролитної війни і врятувати багатоплемінну ранньофеодальну державу від розпаду, Кубрат прийняв іслам і заключив угоду з арабами. Отже, як історичне джерело болгарські літописи є достатньо достовірними для ідентифікації давніх подій.

Таким чином, історична болгаристика в творчій спадщині Віри Жук була різною як тематично, так і хронологічно. Апеляція до широкого кола історичних джерел, у тому числі відомих вузькому кругу науковців, їх ретельний аналіз, широкі наукові пізнання були типовими для її розвідок. Опосередковано це сприяло зруйнуванню кон'юнктурних нашарувань і неадекватних уявлень стосовно не лише історії Болгарії у вітчизняному її варіанті (етнічна еволюція протоболгар, зв'язки українського і болгарського народів на регіональному рівні на різних етапах їх історичного розвитку і механізми їх збереження), але і національної історії дослов'янського періоду. Болгарські розвідки Віри Жук, зокрема відносно етногенезу праболгар, завжди кореспондувалися з науковими спостереженнями зарубіжної думки і сприяли просуванню національної болгаристики. Наукова і практична цінність цих студій неспростовна, адже сприяє адекватному відтворенню минулого. Незважаючи на ту обставину, що за межами Болгарії теорія східноіранського походження предків болгар не придбала загального визнання, наукова спадщина дослідника об'єктивно сприяє розширенню джерельної бази для вирішення питання про історичне коріння одного з найдавніших етносів на європейському континенті. З іншого боку, аналіз наукової спадщини Віри Жук допомагає позбавитися від застарілих стереотипів відносно рівня і характеру розвитку українського слов'янознавства, і ставить на порядок денний завдання комплексного підходу на основі різних наукових дисциплін вивчення історії праболгар як перспективного напряму дослідження вітчизняного ранньосередньовічного періоду .

В.Н. Жук брала безпосередню участь більш ніж у 20 міжнародних, республіканських, обласних тематичних і краєзнавчих наукових конференціях, у тому числі в двох у Болгарії. Займалася пошуковою науковою роботою в багатьох центральних державних архівах колишнього СРСР, у центральних та обласних архівах України і в 4-х архівах Болгарії. Підтримувала контакти з багатьма вченими, краєзнавцями, полтавськими книголюбами (була членом Полтавського клубу книголюбів), що в значній мірі допомагало в її пошуковій та науково-дослідній роботі. У 2006 р. В.Н. Жук стала лауреатом обласної премії ім. Самійла Величка.

Внесок В.Н.Жук у розвиток сучасної науки важко переоцінити. Її відкриття у галузі давньої історії України є величезним здобутком української історичної науки. Вона була винятково принциповим, об'єктивним, наполегливим, трудолюбивим ученим. В.Н. Жук була надзвичайно щирою, доброзичливою, порядною, чуйною, толерантною, інтелігентною людиною.

Незважаючи на свій поважний вік, В.Н. Жук брала активну участь у громадському житті міста. Вчена зустрічалася з викладачами ряду вищих навчальних закладів, учителями, студентами, учнями, ділилася з ними своїм багаторічним досвідом у галузі архівознавства, історичного краєзнавства та історії України. В.Н.Жук була активним учасником конференцій, що проводилися у Полтаві та за її межами, виступала з актуальними дослідженнями, і цим самим внесла свій вклад у розвиток вітчизняної історичної науки.

3 листопада 2008 р. після тяжкої хвороби перестало битися серце В.Н.Жук. Поховали дослідницю в Полтаві, історії дослідження якої вона присвятила все своє життя. У жовтні 2010 р. на могилі В.Н.Жук було встановлено пам'ятник, кошти на який було зібрано родичами ученої, а також на пожертви учнів, колег, друзів, науковців, усіх небайдужих.

Отже, внесок В.Н.Жук у розвиток вітчизняної архівної справи важко переоцінити. Її науковий доробок становить величезний вклад у розвиток української історичної науки. Діапазон наукових зацікавлень В.Н.Жук широкий: давня історія, козацька епоха, період Великої Вітчизняної війни, національні меншини в Україні, релігійні, освітні, культурні, мистецькі традиції України і Полтавщини. Студії, присвячені давній історії Україні (додержавний період і період Київської Русі), дали змогу ліквідувати багато «білих плям» у вітчизняній історії, крім того, нині вони є перспективними з точки зору їх подальших теоретичних розробок. Праці, присвячені взаємовідносинам між українським, болгарським, німецьким народами, не втрачають своєї актуальності, а сприяють порозумінню, толерантних відносин і налагодження культурних зв'язків між ними. Виступи, лекції, дискусії, співпраця В.Н.Жук із освітянським, науковим загалом Полтавщини і України, учнями, студентами сприяло розвитку освітянського краєзнавства і продовжило традиції краєзнавчого руху краю.

Перспективами подальших розробок даної теми може бути дослідження інтелектуального оточення В.Н.Жук, її наукових зв'язків, переписки з відомими вченими, письменниками і державними діячами.

Размещено на Allbest.ru