Репресований вчений-математик, академік АН УРСР Кравчук Микола Пилипович (1892-1942 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Репресований вчений-математик, академік АН УРСР Кравчук Микола Пилипович (1892-1942 рр.)

Ніколаєва Н.Б.,

кандидат історичних наук, науковий співробітник історичного факультету, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (Україна, Київ)

Анотація

Висвітлено життєвий шлях і подробиці арешту вченого--математика Миколи Пилиповича Кравчука. Детально проаналізовано обставини його арешту органами НКВС УРСР та засудження в 1938 р. На прикладі долі відомого вченого--математика показано, як радянськими спецслужбами створювались сфальсифіковані кримінальні справи щодо науковців в 1930--х роках. Доля М. Кравчука виявилась типовою для заарештованих науковців у 1930-х рр. Його було звинувачено в «українському буржуазному націоналізмі» і засуджено до 25 років ув'язнення.

Ключові слова: політичні репресії, арешти, вчені, чекісти, НКВС.

Annotation

вчений математик кравчук репресований

Nikolaeva N.B., Ph.D. in Historical Sciences, Research Officer at the Faculty of History of Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ukraine, Kyiv)

Repressed scientist, mathematician, academician of the USSR Academy of Sciences Nikolai Filippovich Kravchuk (1892--1942)

The life and details of the arrest of the scientist and mathematician Mykola Kravchuk are analyzed in this article. The circumstances of his arrest by the NKVD and the conviction in 1938 are shown in details. On the example of the famous scientist and mathematician's fate it is demonstrated how the Soviet secret police created falsified criminal cases against scientists in the 1930-s. The destiny of M. Kravchuk was typical for arrested scientists in the 1930-s. He was accused of « Ukrainian bourgeois nationalism» and sentenced of 25 years of imprisonment.

The objective of this article is to analyze the causes and circumstances of the arrest of the scientist and mathematician Mykola Kravchuk Stepan Mashkevych, conducted in 1938, and also to follow thefate of this lecturer. One of the purposes of Ukrainian modern historical science is to returnfrom the oblivion the names of innocent repressed people, regardless of their political views or party affiliation.

Keywords: political repressions, arrests, scientists, secret service, the NKVD.

Однією з показових сфальсифікованих справ НКВС УРСР проти видатних українських вчених за звинуваченням в «українському буржуазному націоналізмі» є архівна кримінальна справа, заведена чекістами на академіка АН УРСР, видатного математика Миколу Пилиповича Кравчука.

Актуальність цієї теми полягає в тому, що, при тому, що про вченого-математика М. Кравчука існують наукові дослідження, його постать є відомою і шанованою в українській науці, але ситуація із обставинами його арешту та архівні документи кримінальної справи щодо нього є маловивченими.

В останні роки дослідники про нього написали чимало досліджень, зокрема, Є. Букет [1], Н. Вірченко [2; 3; 4; 5], В. Добровольский [7; 8], П. Кравчук [9], О. Пугач [10], Г. Сита [4; 13], М. Сорока [11; 12], М. Чайковський [14] та інші. Тому ми не будемо детально зупинятися на його біографії, а більше зосередимося на аналізі причин його арешту НКВС УРСР.

Завданням цього дослідження є за допомогою опублікованих та маловідомих документів НКВС та Комуністичної партії України детально з'ясувати обставини арешту викладача історичного факультету Київського державного університету Кравчука М. П. і обставини його засудження в 1938 р.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що про арешт М. П. Кравчука все ще недостатньо публікацій. Стаття сприятиме введенню до наукового обігу інформації про все ще недостатньо вивчену картину сталінських політичних репресій в Київському університеті.

М. П. Кравчук народився 27 вересня 1892 р. в с. Човниця в 20 км. від м. Луцька на Волині. Мав вищу освіту. За національністю - українець. Його батько був землеміром, помер в 1920 р. Вищу освіту М. Кравчук отримав в 1914 р. в Київському університеті св. Володимира. З 1917 р. був приват-доцентом Київського університету, з 1924 р.-доктором математики, викладав у різних вищих навчальних закладах Києва, активно публікував свої наукові праці. Був обраний академіком ВЖН у 1929 р. Постійно працював в кількох вищих навчальних закладах Києві. Його родина на момент арешту складалась з дружини Есфірі Йосипівни Шварцман, єврейки, 44 років; сина Євгена, 12 років; доньки Наталії, 8 років; брата - Костянтина Пилиповича, 48 років, який працював в інституті кераміки в м. Києві; сестри Єви Пилипівни, 42 років, рахівника Київського сільськогосподарського інституту; сестри Вікторії Пилипівни, 50 років, друкарки в одній з установ Києва, яка жила на вул. Боровського 14 або 16. Ці дані взяті з анкети арештованого вченого а також з вищезгаданих сучасних публікацій [2-5; 7-14].

М. Кравчук підтримував активні контакти з багатьма вченими ВЖН, в тому числі з тими, які в кінці 1920-х - 1930-х років були репресовані радянськими каральними органами. До того ж він прекрасно читав лекції українською мовою, брав активну участь в процесі українізації. Це і видавалось підозрілим чекістам. В роки погрому української культури всі, хто викликав підозри - заарештовувалися.

Спочатку радянські каральні органи збирали компромат на вченого, а потім розпочали справжню його травлю. На нашу думку, серйозні підозри щодо його «політичного обличчя» у чекістів виникли вже у 1930 рр. Тоді М. Кравчук повинен був виступати від обвинувачення, як представник вчених міста Києва, на інспірованому ДПУ УСРР процесі «СВУ», але в останній момент письмово повідомив Найвищий суд УСРР про свою хворобу і не поїхав до Харкова. Судилище пройшло без його участі, і чекісти це запам'ятали.

Період 1936-1937 рр. був позначений масовими арештами українських вчених за підозрою в «троцькізмі», «націоналізмі» інших т.зв. «ухилах». Більше того, чекісти дійшли до того, що навидумували обвинувачень у сколочуванні «блоку» між «троцькістами» та «націоналістами», які буцім-то мали намір повалити радянську владу. До того часу чекістами вже було заарештовано чимало знайомих М. Кравчука, які на слідстві під тиском слідчих НКВС розповіли багато чого брехливого про нього.

14 вересня 1937 р. в журналі «Комуніст» з'явилась явно замовна, погромна стаття «Академік Кравчук рекламує ворогів». Під нею стояли підпис учителя вченого - академіка-орденоносця Д. Граве, який на той час був директором інституту математики АН УРСР та вченого секретаря К. Бреуса. Чи писали вони подібну погромну статтю - невідомо, та це й не має значення, адже ясно, що весь процес був інспірований радянськими каральними органами і тому вони змушували вчених паплюжити один одного, погрожуючи арештами і розправою. В статті зазначалося, що у вересні 1937 р. в третьому номері журналу «Успіхи математичних наук» академік М. Кравчук опублікував статтю, де вихвалялись «вороги народу». Далі слідували звинувачення, що ця стаття «викликала глибокий гнів у всіх чесних радянських математиків», бо автор «з уродливістю» рекламував «заклятих ворогів народу», які уже давно були викриті органами НКВС. Також зазначалося, що появу статті М. Кравчука не можна було вважати випадковістю, адже було достатньо часу щоб забрати свою статтю з редакції або внести в неї відповідні правки, а М. Кравчук цього не зробив. Далі зазначалось, що М. Кравчук підтримував тісні контакти з «ворогами народу», що він в співавторстві з ними був автором деяких книг. І, нарешті, останній висновок про те, що редакція журналу проявила політичну сліпоту і безтурботність, вмістивши цю стаю у видання [6, т. 1, арк. 157].

Якщо ж говорити мовою фактів, то у статті «Про роботи інституту математики Академії наук УРСР», опублікованій в журналі «Успіхи математичних наук», вип.З за 1937 р. (публікація всесоюзної математичної асоціації; збірник був виданий об'єднаним науково-технічним видавництвом НКТП СРСР (Москва-Ленінград) М. Кравчук згадав про наукову діяльність вчених Смогоржевського, Можара, Кулика, Тополянського та інших, які на той час вже перебували «під ковпаком» НКВС [6, т. 1, арк. 158]. Отож, формальну причину для нападок на вченого було знайдено.

Звісно що після такої погромної статті питання про перебування М. Кравчука на керівних посадах в АН УРСР було фактично вирішене. В інституті математики АН УРСР, в Київському індустріальному інституті та в КДУ відбулись інспіровані чекістами зібрання колективів, які «засудили» поведінку М. Кравчука. Вчений намагався виправдовуватись, але його слухати не стали. Зразу ж постало питання про його «політичну благонадійність», він був звільнений з посади завідувача відділом в інституті математики АН УРСР, і хоча продовжував працювати, але розумів, що його можуть арештувати.

У справі М. Кравчука збереглися документи про обговорення справи академіка М. Кравчука в АН УРСР, завірені начальником спецсектору АН УРСР Пустовою, а саме: витяг з протоколу засідання Президії АН УРСР №31 від 4 жовтня 1937 р., витяг з протоколу засідання президії АН УРСР №36 від 10 грудня 1937 р. та висновок комісії з обслідування справи М. Кравчука [6, т. 2, арк. 137]. Ці документи є прикладом того, як комуністична система впливала на думки та рішення керівництва АН УРСР в часи, коли масово репресувались вітчизняні науковці.

Зокрема, протокол засідання Президії АН УРСР №31 від 4 жовтня 1937 р. підписали в.о. президента АН УРСР академік Є. Патон та неодмінний секретар академік Палладій. В ньому зазначено, що в цей день слухалось питання про наслідки обстеження справи академіка М. Кравчука у зв'язку з статтею в газеті «Комуніст» від 14 вересня 1937 р. Доповідав голова комісії академік Гольдман. Заслухавши висновки комісії Президія АН УРСР ухвалила: 1) засудити дії академіка М. Кравчука, як антирадянські, буржуазно-націоналістичні; 2) зняти академіка М. Кравчука з завідування відділом в інститут математик АН УРСР; доручити комісії додатково вивчити справу для вирішення після її доповіді на Президії АН УРСР питання про можливість перебування М. Кравчука в складі дійсних членів АН УРСР [6, т. 2, арк. 138].

На підставі всього наведеного вище Комісія вважала за необхідне: «1. Осудити дії акад. Кравчука, як антирадянські, буржуазно-націоналістичні; 2) зняти акад. Кравчука з завідування відділом і інституті математики; 3) вважати за необхідне додатково вивчити справу акад. Кравчука, після чого вирішити питання про його перебування в складі дійсних членів Академії наук УРСР» [6, т.2, арк. 139-141]. І додаткове вивчення справи М. Кравчука таки було проведене. Його результати у 1937 р. також були цілком прогнозованими.

У протоколі №36 засідання Президії АН УРСР від 10 грудня 1937 р. зазначалося, що висновки про обслідування діяльності академіка Кравчука доповідав голова комісії академік Гольдман. Вислухавши його доповідь про обслідування діяльності академіка М. Кравчука Президія АН УРСР ухвалила такі рішення (цитуються повністю):

«1. Визнати, що академік Кравчук у своїй роботі, як керівник відділу в математичному інституті і як автор підручників, не виявив достатньої пильності щодо складу своїх співробітників, внаслідок чого серед них виявились навіть вороги народу, і що він рекомендував на посаду помічника директора Чайковського, якого згодом було викрито, як польського шпигуна.

2. Констатувати, що академік Кравчук не виправдав тих надій щодо якості наукової роботи в останні роки, якої можна було чекати на підставі його попередніх наукових робіт.

3. Констатувати, що академік Кравчук розпорошував занадто свої сили численним сумісництвом в різних вишах, де він керував кафедрами математики, і писанням елементарних підручників недостатньої наукової цінності.

4. В зв'язку з вищезазначеним звільнити академіка Кравчука від керівництва відділом в інституті математики, залишивши його в складі інституту.

5. Запропонувати академіку Кравчуку звернути увагу на вищезазначене зниження якості його наукової продукції і на кончу потребу піднесення цієї якості шляхом концентрації своїх сил на науковій академічній роботі в Інституті математики» [6, т. 2, арк. 142]. Цей документ підписали президент АН УРСР академік Богомолець та неодмінний секретар АН УРСР академік Палладій.

З цього документу можна зробити висновок, що керівництво АН УРСР, хоча й засудило діяльність М. Кравчука (цілком ймовірно - через тиск з самого верху), але все ж не звільнило його з роботи в АН УРСР взагалі, залишивши працювати в інституті математики і рекомендувавши йому зосередитись на науковій роботі. За інших умов це могло б стати порятунком для М. Кравчука. Але чекісти вирішили не дати йому працювати, і, що називається, дотиснути його.

До арешту вченого справа дійшла в лютому 1938 р. 20 лютого 1938 р. оперуповноважений 4 відділу УДБ НКВС УРСР Хромий розглянув наявні в чекістів матеріали на М. Кравчука, якого обвинувачували за ст. 54-6, 54-8 та 54-11 КК УРСР. На думку слідчих НКВС, його провина виразилась в тому, що він був учасником «української контрреволюційної націоналістичної організації» і підозрювався в «проведенні шпигунської роботи на користь Польщі». Зважаючи на те, що перебування М. Кравчука на волі видавалось чекістам небезпечним і могло відобразитись на ході проведення слідства, Хромий керуючись ст. 143, 145 та 156 КПК УРСР постановив обрати мірою запобігання до М. Кравчука утримання під вартою в спецкорпусі Київської тюрми (тепер - Лукянівська тюрма). Копія цієї постанови була представлена військовому прокурору Київського військового округу. Постанову затвердили начальник 6 відділення 4 відділу УДБ НКВС УРСР Коркунов та помічник начальника 4 відділу УДБ НКВС УРСР Перцов [6, т. 1, арк. 1].

Чекісти звинуватили М. Кравчука у тому, що він був «активним учасником антирадянської української націоналістичної терористичної організації», яка «ставила своїм завданням насильницьке повалення радянської влади в Україні і встановлення фашистського ладу»; що він «знав та розділяв терористичні та шпигунські установки організації»; що він «особисто завербував до організації математиків Кулика та Сморжевського»; що він «проводив підривну роботу на ідеологічному та культурному фронті»; що він «особисто спряв приїзду в УРСР з Польщі українських культурних діячів, які вважалися радянською владою ворогами - Чайковського та Яворського і інших». У підсумку автори обвинувального висновку - заступник начальника 4 відділення 4 відділу УДБ НКВС УРСР молодший лейтенант держбезпеки Прохоренко та начальник 4 відділу УДБ НКВС УРСР капітан держбезпеки Яралянц (замість нього підписав хтось інший) пропонували судити М. Кравчука Військовою колегією Верховного суду СРСР в порядку постанови ЦБК СРСР від 01.12.1934 р. [6, т. 1, арк. 124-128].

У той же день 21.09.1938 р. відбулось підготовче засідання виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР. Було вирішено судити М. Кравчука судом Військової колегії Верховного суду СРСР за ст. 54-7, 54-8 та 54-11 КК УРСР з застосуванням постанови ЦВК СРСР від 01.12.1934 р. Справу було вирішено слухати без участі обвинувачення та захисту і без виклику свідків. Міру запобігання до М. Кравчука залишили ту ж, що і раніше - утримання під вартою [6, т. 1, арк. 129].

Копію обвинувального висновку М. Кравчуку було вручено в той же день 21.09.1938 р., про що збереглася відповідна розписка в справі [6, т. 1, арк. 130].

22 вересня 1938 р. відбулось закрите судове засідання виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР.

Вироком виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР від 22 (23).09.1938 р. академік М. Кравчук був засуджений до двадцяти років тюрми з поразкою в правах на 5 років і конфіскацією всього особистого майна [6, т. 1, арк. 132-133]. Йому ще пощастило, адже багатьох за такі обвинувачення розстрілювали.

Згодом вирок намагалася оскаржити дружина вченого. Але перевірка Військовою прокуратурою Київського військового округу в 1939-1940 рр. ніяких змін у справу не внесла. Згодом Е. Кравчук було повідомлено, що М. Кравчук помер в 1942 р. в Магадані, в інвалідному містечку (8 кілометр).

Відновлення історичної справедливості щодо М. Кравчука настало лише в період масової реабілітації після смерті Сталіна, в середині 1950-х років. Зокрема, в червні 1955 р. Е. Кравчук написала заяву до генерального прокурора СРСР Р. Руденка. Вона повідомила, що на побаченні після арешту М. Кравчук їй розповів про те, як він оговорив себе внаслідок фізичного і морального тиску з боку слідства. Зокрема, слідчі які його допитували погрожували, що коли він не підтвердить свої свідчення на суді Військової колегії, то його родину знищать, а йому самому відмовав від зізнань не допоможе. Саме тому М. Кравчук в суді оговорив себе. Е. Кравчук зазначила, що М. Кравчука вислали в м. Магадан, і звідти він писав скаргу в Прокуратуру СРСР, де детально описав всі знущання в київській тюрмі, назвав прізвища слідчих, які його допитували. Але ця скарга залишилася без задоволення. Е. Кравчук двічі до початку війни опротестовувала рішення суду, але влітку 1941 р. розпочалась німецько-радянська війна і справу переглянуто не було (в той час ніхто б її і не переглядав). Е. Кравчуку 1941 р. виїхала з Києва в евакуацію з дітьми, при переїзді частина її документів загубилася, в т.ч. копії заяв про перегляд справи М. Кравчука.

28 травня 1956 р. заступник головного військового прокурора полковник юстиції Б. Вікторов затвердив висновок №9н-51439-38 за справою М. Кравчука та направив його у Військову колегію Верховного суду СРСР. Автором висновку був військовий прокурор відділу Головної військової прокуратури СРСР підполковник юстиції Сєріков, з ним погодився помічник головного військового прокурора полковник юстиції Зарубін. Розглянувши матеріали архівної кримінальної справи на М. Кравчука Сєріков встановив, що всі обвинувачення проти М. Кравчука у приналежності до «антирадянської організації» було виписано на основі його ж свідчень, а також учасників «Спілки визволення України» Дурдуківського, О. Гермайзе, Г. Холодного та Іванці. В радянський час СВУ вважалась справжньою організацією, причому майже до розпаду СРСР. Але всі ці свідчення не викликали довіри, бо вони неконкретні і не перевірялись в суді, а сам М. Кравчук від свідчень даних на слідстві відмовився і заявив що дав їх під тиском слідства через застосування до нього заборонених методів слідства. Обвинувачення М. Кравчука у проведенні «антирадянської націоналістичної діяльності» була обгрунтована лише на свідченнях Крістера, Затонського, Птухи і інших, але станом на 1956 р. більшість з них вже була реабілітована, як засуджені безпідставно, їх свідчення також були неконкретні та судом у встановленому законом порядку не перевірялись. Між тим, інші свідки охарактеризували М. Кравчука, як порядну людину, знаного математика, наукові праці якого і в подальшому використовувались науковцями. Все це дало підстави Сєрікову вважати, що під час додаткового розслідування 1956 р. було встановлено нові обставини, які заперечували звинувачення М. Кравчука, які раніше не були відомі суду. Тому згідно з ст. 378 КК РРСФР він пропонував вирок військової колегії Верховного суду СРСР від 23.09.1938 р. щодо М. Кравчука відмінити а справу на нього припинити у зв'язку з відсутністю складу злочину [6, т. 1, арк. 186-187].

15 вересня 1956 р. Військова колегія Верховного суду СРСР у складі головуючого полковника юстиції Копова, членів майора юстиції Конопльова та полковника юстиції Александрова винесла ухвалу №1/4н 012635 і вирішила відмінити свій вирок від 23.09.1938 р. щодо М. Кравчука за нововиявленими обставинами і припинити справу на нього у зв'язку з відсутністю складу злочину [6, т. 1, арк. 188-189]. 15 жовтня 1956 р. цей документ було оголошено під підпис дружині М. Кравчука - Е. Кравчук [6, т. 1, арк. 191].

Трагічна доля відомого вченого, викладача КІНО та КДУ М. Кравчука засвідчила, що для радянського режиму наукові досягнення відомих вчених не значили нічого, якщо вони сприймалися владою, як «антирадянський елемент». На сьогодні М. Кравчук посів гідне місце в історії української математики. Дуже прикро, що його життя обірвалося так швидко і трагічно, адже він міг ще багато зробити для вітчизняної математики.

У 1992 р. за рішенням ЮНЕСКО, після довгих років забуття, наукова громадськість України та світу широко відзначили 100-річчя від дня народження видатного науковця. До ювілею в село Човниця проклали асфальтну дорогу. У 1992 р. в селі Човниця стараннями сім'ї Степана та Євгенії Лукашуків відкрили кімнату-музей і встановили погруддя Михайла Кравчука. У Луцьку встановлено меморіальну дошку Михайлу Кравчуку на приміщенні колишньої гімназії, де навчався майбутній учений. У 2002 р. ім'я М. Кравчука внесено ЮНЕСКО до переліку найвидатніших людей світу. В 2003 р. на території Політехнічного інституту в Києві, вперше в Україні, відкрито пам'ятник всесвітньовідомому математикові Михайлові Кравчуку. В 2009 році у Києві, на Харківському житловому масиві, одну з нових вулиць було названо на честь Михайла Кравчука. Луцька гімназія №21 також носить ім'я М. Кравчука. У 2012 році під час урочистостей, присвячених 110-річчю від дня народження, у ній було відкрито кімнату- музей видатного вченого. 11 січня 2012 року Верховна Рада України прийняла постанову про відзначення на державному рівні 120-річчя з дня народження Михайла Кравчука.

Список використаних джерел

1. Букет Є. В. Легендарний Кравчук // Слово Просвіти. - 2002. -31 травня. - б червня. -4.22(138). - С.9.

2. Вірченко Н. О. Корифей української математики // Аксіоми для нащадків: Українські імена у світовій науці. 36. нарисів / Упорядн. і передм. О. К. Романчука. - Львівська істор.-просвіт. організ. «Меморіал», 1992. -С.89-109.

3. Вірченко Н. О. Математик - від БОГА, педагог-від СЕРЦЯ// Слово Просвіти. -2012. -4.16 (653). - 19-25 квітня. - С.6, 10.

4. Вірченко Н. О., Сита Г. М. Михайло Пилипович Кравчук (серія біобібліографія вчених України). - К.: Наук, думка, 1992. - 40 с.

5. Вірченко Н. О. Велет української математики. - К.: ВД «Науковий світ», 2012.

6. ГДА СБУ. - Ф.6. - Спр.38009-фп (на Кравчука М. П.).

7. Добровольский В. А. Выдающийся украинский математик Михаил Филиппович Кравчук (к 75-летию со дня рождения) - Успехи матем. наук. - М., 1968. - Т.23. - В.4. - С.236-239.

8. Добровольський В. О. Опальний академік // Вісник АН України. - К., 1992. -№11,- С.86-91.

9. Кравчук П. «Книга рекордів Волині». - Любешів: «Ерудит», 2005.-304с.

10. Пугач О. В. Гордість української математики // Українознавство. - 2010. - №2 (35). - С.30-33.

11. СорокаМ. О. Колимська теорема Кравчука: Біограф, роман. - 2-ге вид., доп. - К.: Молодь, 1991. - 240 с.

12. Сорока М. Великий мученик науки // День. - №224. - 21.12.2007 р.

13. Сита Г. М. Слідча справа Михайла Кравчука // Україна. Наука і культура. -К.: Знання, 1994. - Вип.28. - С.116-127.

14. Чайковський М. А. Михайло Пилипович Кравчук (1892-1942). До сторіччя з дня народження // Нариси з історії природознавства і техніки. -К., 1994. -Вип.41. - С.28-32.

15. Buket Ye. V. Legendarnij Kravchuk // Slovo Prosviti. - 2002. - 31 travnya. - 6 chervnya. - Ch.22 (138). - S.9.

16. Virchenko N. O. Korifej ukrayinskoyi matematiki // Aksiomi dlya nashadkiv: Ukrayinski imena u svitovij nauci. Zb. narisiv / Uporyadn. і peredm. О. K. Romanchuka. - Lvivska istor.-prosvit. organiz. «Memorial», 1992. - S.89-109.

17. Virchenko N. O. Matematik-vidBOGA, pedagog-vid SERCYa // Slovo Prosviti. -2012. - Ch.16 (653). - 19-25 kvitnya. - S.6, 10.

18. Virchenko N. O., Sita G. M. Mihajlo Pilipovich Kravchuk (seriya biobibliografiya vchenih Ukrayini). - K.: Nauk. dumka, 1992. -40 s.

19. Virchenko N. O. Velet ukrayinskoyi matematiki. - K.: VD «Naukovij svit», 2012.

20. Dobrovolskij V. A. Vydayushijsya ukrainskij matematik Mihail Filippovich Kravchuk (k 75-letiyu so dnya rozhdeniya) - Uspehi matem. nauk. - M., 1968. - T.23. - V.4. - S.236-239.

21. Dobrovolskij V. O. Opalnij akademik//Visnik AN Ukrayini. -K., 1992.-№11.-S.86-91.

22. Kravchuk P. «Kniga rekordiv Volini». - Lyubeshiv: «Erudit», 2005. - 304 s.

23. Pugach О. V. Gordist ukrayinskoyi matematiki // Ukrayinoznav- stvo. - 2010. - №2 (35). - S.30-33.

24. Soroka M. O. Kolimska teorema Kravchuka: Biograf. roman. -2-gevid., dop. -K.: Molod, 1991. -240 s.

25. Soroka M. Velikij muchenik nauki // Den. - №224. - 21.12.2007 г.

26. Sita G. M. Slidcha sprava Mihajla Kravchuka // Ukrayina. Nauka і kultura. - K.: Znannya, 1994. - Vip.28. - S.l 16-127.

27. Chajkovskij M. A. Mihajlo Pilipovich Kravchuk (1892-1942). Do storichchya z dnya narodzhennya // Narisi z istoriyi prirodoznavstva і tehniki. -K., 1994. - Vip.41. - S.28-32.

Размещено на Allbest.ru