Діяльність пожежних промислових дружин у 1929-1934 роках в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність пожежних промислових дружин у 1929-1934 роках в Україні

Гонтаренко Л.О.,

кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін, Національний університет цивільного захисту України (Україна, Харків)

Анотація

Ключові слова: промисловість, пожежа, протипожежна охорона, статут, інструкція, промислова пожежна дружина.

Annotation

Kharlamov M. I., Ph.D. (historical sciences),Associate Professor, Associate Professor of departmentofsocial and humanitarian disciplines of the National University of civilprotection of Ukraine

Gontarenko L. ОPh.D. (psychological sciences),Associate Professor, Associate Professor of departmentofsocial and humanitarian disciplines of the National University of civilprotection of Ukraine

The activities of the industrial firefighters brigades in 1929--1934 in Ukraine

The purpose of the study is to consider the specifics of the work of industrialfire brigades of Ukraine in 1929--1934--ies. The article deals 'with the general issues of the activity offire brigades in industrial enterprises in the second halfof the 1930-s. The article considers the little-investigated aspects of the right? and obligations of spouses, the order of entry of persons in the fire brigades of the Ukrainian industry, the features of the irfinancial content, their subordination. This workuses the problem -- chronological and historical and systematic research method? that ha? helped, in our view, an objective approach to the analysis of these research question.?. This scientific article is based on archival sources, first introduced in a scientific revolution, located in the State archive of Kharkiv region (SAKhR), aswell as other unexplored documentary sources.

Keywords: industry, fire, fire protection, charter, instruction, industrial fire brigade.

Необхідно повідомити, що дослідження питань діяльності пожежних команд на промислових підприємствах наприкінці 1920-х - у другій половині 1930-х років в Україні є темою, що практично не розглядалася українськими та закордонними науковцями. І хоча розгляд аспектів роботи пожежної охорони на українських промислових підприємствах є не досить відомою темою в сучасній історіографії української історичної науки, вказані питання, на нашу думку, мають науково актуальний характер, оскільки наукових досліджень з зазначеної тематики автором не знайдено. Дана стаття є намаганням дослідження особливостей діяльності працівників вогнеборчої справи на українських підприємствах у зазначений історичний період.

Наказом Вищої Ради Народного господарства УСРР (Української Соціалістичної Радянської Республіки) від 16 лютого 1929 року до усіх «підприємств і інших госпорганів» повідомлялося, що по всій території України впроваджувалися «Нормальний Статут для пожежних дружин на промислових підприємствах на території УСРР» та «Інструкція про надання чинності Нормальному Статутові пожежних дружин на промислових підприємствах, розташованих на території УСРР» [1, арк. 3]. Вони були погоджені з НКВС УСРР та ВРНГ УСРР у 1928 році. Таким чином, встановлювалися нові правила діяльності пожежних команд на промислових установах, а усі тимчасові статути середини 1920-х років скасовувалися.

Однак до видання спеціальної інструкції внутрішнього устрою бойової частини пожежних дружин на території промпідприємств України належало користуватися «Інструкцією бойової частини добровільних пожежних організацій», затвердженої НКВС УСРР 8 серпня 1925 року. З 1929 року розпочалося переведення пожежних команд промисловості на нові правила зазначеного статуту, пропонувалося підвищувати боєготовність команд, створювати організації пожежних на тих заводах та фабриках, де їх досі не було створено. Усім окружним відділам місцевої промисловості та міського господарства пропонувалося видати накази про організацію пожежних дружин на промислових установах згідно нових правил. Раднарком Автономної Молдавської Радянська Соціалістична республіки також мав впроваджувати на своїй території згадані правила [1, арк. 3].

Пожежні команди на підприємствах мали боротися з пожежами на території конкретної установи, вживати необхідних заходів з запобігання пожеж, слідкувати за їх повним та точним виконанням. Окрім того пожежні повинні були допомагати на території підприємства у випадках повені, обвалах, хуртовинах і інших стихійних лих. З метою кращого виконання своїх обов'язків співробітники пожежних команд мали: «...займатись практичним та теоретичним вивченням пожежної справи, знати весь район, який вони охороняли з пожежної безпеки, допомагати урядовим особам пожежної охорони у справі ознайомлення робітників та службовців, які не входили до складу пожежних дружин з вимогами пожежної охорони щодо попередження паніки, для з'ясування важливості й доцільності вживання протипожежних заходів, доглядати за справністю та цілістю протипожежного устаткування, належним станом протипожежних заходів на території підприємства» [1, арк. 25].

Пожежні промислові команди могли мати власний прапор та печатку, єдину форму для добровільних пожежних організацій, зразок котрих затверджував НКВС УСРР. Вони керувалися загальними республіканськими законами у галузі пожежної справи, розпорядженнями керівництва заводів та фабрик, органів місцевої пожежної охорони. Якщо на підприємстві існувала професійна пожежна команда, то пожежна промислова дружина була при ній допоміжною, а начальником усіх дружин визнавався керівник професійних пожежних. пожежний промисловий вогнеборчий дружина

Так, у місті Харків на початку 1930-х років були створені пожежні команди «Тракторбуду», згодом ХТЗ, команди верстатобудівельного та авіаційного заводів, турбінного заводу, команди «ХЄМЗ», «ТЕЦ-3» тощо [2, арк. 87]. Особи, що бажали стати членами пожежних промислових організацій повинні бути подати заяву на ім'я керівника дружини. Ця заява мала бути підписана керівництвом промислової організації. Звільненим від обов'язків члена пожежної промислової дружини можна було стати за власним бажанням, а також через подання начальника пожежної команди. Членами пожежних команд могли бути робітники установи, які досягли 18 років та не мали фізичних протипоказань до праці в пожежній охороні.

Цікавим є те, що члени команд пожежників - промисловців могли бути нагороджені рядом відзнак: «... а) похвальними відзнаками; б) нагородними жетонами; в) речами пожежного знаряддя; г) грошовими або іншими цінними видачами; д) нагородами для пожежних робітників по встановленні НКВС УСРР, е) загальнодержавними нагородами» [1, арк. 5]. При цьому про кожну нагороду потрібно було сповіщати через наказ по підприємству, а про нагороди за пунктами (а, б, д, е) завод мав клопотати через округові органи пожежного нагляду з повідомленням органів пожежної охорони промисловості.

У зазначений історичний період управління промисловими пожежними організаціями здійснювалося наступним чином. Керування дружиною пожежних - промисловців покладалося на начальника команди, що міг призначати керівників окремих пожежних загонів, за невиконання своїх наказів керівники команд могли накладати наступні стягнення: попередження, догана, виключення зі складу дружини. Загальні розпорядження по пожежному промисловому загону видавав начальник дружини з огляду на накази керівника підприємства. Призначення та звільнення начальника пожежної дружини проводилося керівництвом установи згідно з діючими законодавчими актами та погодженням з керівництвом пожежної охорони по лінії промисловості, місцевими органами державного пожежного нагляду.

Звітність та діловодство у справах дружини мав вести начальник команди, за формами встановленими при установі, усю канцелярську роботу робив адміністративний апарат заводу чи фабрики під наглядом начальника пожежної команди. Витрати грошових позик проводилися у загальному порядку під наглядом керівництва промислового закладу.

Окремими пунктами у «Нормальному Статуті пожежних промислових дружин» йшли їх безпосередні обов'язки: «... а) негайно по сигналу на тривогу з'являтися на місце зборів або пожежі; б) виконувати усі службові розпорядження своїх безпосередніх начальників дружини або осіб що їх заміщують; в) не покидати місце пожежі або навчання без дозволу начальника дружини або керівника загону; г) з'являтися до навчання у призначений час; д) доглядати за точним та неухильним виконанням заходів протипожежного запобіжного характеру; е) догляд за цілісністю всього вогнегасильного приладдя, яке охороняє дружина, про всі хиби негайно повідомляти начальників команд та загонів; ж) стежити за тим, щоб пожежне устаткування не використовувалось на потреби, що не належать протипожежній справі; з) твердо знати свій статут, інструкції та всі розпорядження, що видаються на підприємстві, і) усі претензії щодо наказів начальник члени дружини мають заявляти тільки після повернення з пожежі чи навчання» [1, арк. 23]. Співробітників пожежних промислових команд, які не виконували накази керівників мали відсторонювати від ліквідації пожеж, а згодом за погодженням з адміністрацією промислового закладу їх могли звільнити з пожежної дружини.

У 1929-1934 роках усі витрати на утримання промислових пожежних команд покладалися на підприємства, при як вони створювалися. Промислова установа повинна була забезпечити для пожежної команди окреме помешкання з освітленням і опаленням розташоване на території закладу для вартування і навчання, приміщення для пожежного приладдя та одягу; протипожежне приладдя, знаряддя й різні матеріали у необхідній кількості; бойове та інше обмундирування за нормами НКП УСРР. «Начальнику дружини та його помічникові в першу чергу надавалася квартира біля пожежного депо не далі ніж на 320 метрів (150 сажнів). Окремі члени дружини отримували квартири від підприємства на загальних підставах з робітниками заводів, але при інших умовах (сімейність, нужденність) користувалися перевагою» [1, арк. 23]. Однак, за час проведений дружинниками на навчальних тривогах,на варті, на практичних навчаннях, під час пожеж промисловий заклад видавав пожежним винагороду за нормами, встановленими керівництвом при погодженні зі профспілками.

Розпуск промислового пожежного товариства міг відбутися після наказу директора підприємства, який мав узгодити це з місцевим органом державного пожежного догляду. Усе майно, що належало промисловій дружин, у випадку її ліквідації, залишалося на балансі промислової установи. Усі зміни, або доповнення про «Нормальний Статут для пожежних дружин на промислових підприємствах на території УСРР» можна бути виконати після звернення до центральних органів місцевої пожежної охорони по лінії промисловості.

Достатньо вагомим документом при формуванні та управлінні промисловими пожежними товариствами була «Інструкція про надання чинності Нормальному статуту пожежних дружин в промислових підприємствах, розташованих на території УСРР». Вищезгаданий статут розповсюджувався на усі добровільні пожежні організації, що існували на промислових установах в Україні, останні повинні були зареєструватися у зазначеному порядку. Згідно вищезгаданої інструкції кількісний склад промислової пожежної команди визначався керівництвом адміністрації виробництва із погодженням з органами державного пожежного нагляду. Склад команди залежав від величини охопленої території, важливості розташованих будівель, від ступеня їх захисту від пожеж. А також від стану та здатності для пожежогасіння водоперегоних мереж, штучних і природних джерел води, від можливості виїзду для надання допомоги місцевих залюднених територій, в залежності від сусідніх ефективних професійних або добровільних не промислових команд [1, арк. 8].

У 1929-1934 роках промислові пожежні товариства оголошували об'яву про вступ до організації, після набору працівників оголошувався керівник дружини (якщо був професійний брандмейстер - то призначався саме він). Особи, що приймалися до пожежних промислових організацій надавали довідку про відсутність фізичних вад, щодо виконання обов'язків пожежних. Промислові пожежні організації разом із керівництвом профільних установ встановлювали розмір страхової допомоги учаснику пожежних команд у випадку втрати працездатності або смерті.

До середини 1930-х років добровільні промислові пожежні команди стали достатньо великою силою у боротьбі з пожежами [3, с. 169]. Промислові пожежні команди внесли доволі значний вклад у збереження народного господарства від пожеж. І хоча їх розвиток мав суттєві проблеми, все ж таки їх внесок у пожежну безпеку промисловості мав суттєве значення. У подальших наукових розвідках можливе детальне дослідження питань пожежної охорони промисловості у другій половині 1930-х років.

Список використаних джерел

1. Державний архів Харківської області. - ФР-845. - Оп.2. - Спр.782.

2. Клюс П. П. Палюх В. Г. Пожарные Харьковщины: (очерки, посвященные 350-летию Харькова) / П. П. Клюс, В. Г. Палюх. -X.: ХОБФ «Пожежна безпека», 2006. - 332 с.

3. Смирнов Г. В. Историческая хроника пожарной охраны Луганска / Г. В. Смирнов. - Луганск: Издательство «Лугань», 1996. -416 с.

4. Derzhavnyj arhiv Harkivs'koi'oblasti. -FR-845. -Op.2. - Spr.782.

5. Kljus P. P. Paljuh V. G. Pozharnye Har'kovshhiny: (ocherki, posvjashhennye 350-letiju Har'kova) / P. P. Kljus, V. G. Paljuh. - H.: HOBF «Pozhezhnabezpeka», 2006.-332s.

6. Smirnov G. V. Istoricheskaja hronika pozharnoj ohrany Luganska / G. V. Smirnov. - Lugansk: Izdatel'stvo «Lugan'», 1996. -416 s.

Размещено на Allbest.ru