Соціальний, партійний і національний склад слухачів робітничих факультетів УСРР в 1920-х рр.
Аналізується соціальний, партійний і національний склад слухачів робітфаків радянської України в 1920-х рр. Показується, за якими принципами формується студентський колектив робітничих факультетів, їх участь у процесі реформування системи освіти.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.10.2018 |
| Размер файла | 27,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Соціальний, партійний і національний склад слухачів робітничих факультетів УСРР в 1920-х рр.
Кришталь С.П.,
аспірантка кафедри давньої та нової історії України, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (Україна, Київ), roshenka.com@gmail.com
На основі статистичного матеріалу аналізується соціальний, партійний і національний склад слухачів робітфаків радянської України в зазначений період. Показується, за якими принципами та критеріями формується студентський колектив робітничих факультетів, їх участь у процесі реформування системи освіти.
Ключові слова: робітфаки, соціальний склад, партійний склад, національний склад, робітники, селяни, освіта, вищі навчальні заклади, УСРР.
Social, party and national structure of the audience of the workers' faculties in the USRR in the 1920s. Kryshtal S.P.
Based on statistical data the article presents a broad analysis of the social, party and national structure of the audience of the workers'faculties in the USRR during the 1920s. It is shown on -what principles and criteria the student community of the workers' faculties was forming and what was their role in the process of reforming educational system.
Keywords: workers' faculties, social structure, party structure, national structure, workers, peasants, education, higher educational institutions, the Ukrainian Socialist Soviet Republic.
З перемогою більшовицької влади у 1920-х рр., в УСРР розпочалося будівництво нового суспільного ладу, на порядку денному постало чимало питань, які вимагали негайного вирішення. Першою з найважливіших умов становлення молодої соціалістичної держави - було вирішення проблем формування нової радянської інтелігенції, яка була б проповідником радянського світогляду, другою - підготовка спеціалістів для всіх галузей народного господарства. Адже після семи неповних років війни та громадянської смути відбудова народного господарства, розвиток промисловості і культури вимагали великої кількості досвідчених кадрів, компетентних працівників, які володіють відповідною освітою та знаннями. Реалізація цих планів була покладена передусім на заклади вищої освіти, що мали здійснити радянізацію суспільства і зміцнити позиції влади. А для втілення даних планів у життя керівники відповідних структур робили так, аби переважну кількість студентів вишів становили представники пролетаріату та селянства. Важливу роль у цьому процесі відіграли так звані робітфаки (робітничі факультети), вони повинні були виконувати соціальне замовлення на підготування студентів з селянського і робітничого середовища для ВНЗ.
Історіографія дослідження даної проблематики розпочинається з 1920-х рр., коли єдиними законодавцями в освітній сфері виступали партійні, державні діячі і працівники освіти. Друкувалися виступи тодішніх керівників Наркомату освіти УСРР Г. Гринька, Я. Ряппо [7; 8], О. Шумського, М. Скрипника з питань освіти та культури радянської України. їхні роботи носили інструктивний характер, проводячи «лінію партії» в науці та освіті. Зробивши огляд документальних джерел, таких як постанови ЦК і його відділів з питань освіти, рішення Народного Комісаріату освіти (НКО) з проблем розвитку науки і культури [3; 1]. Вони дають можливість проаналізувати найбільш важливі риси та принципи державного керівництва розвитком народної освіти, критерії формування студентських колективів робітничих факультетів. Узагальнити статистичні дані з досліджуваної теми, нам допомагають відомості вміщені у газетних, журнальних публікаціях та офіційних виданнях, але цифрові дані дещо різняться. Тому за основу взято матеріали, що зберігаються у фондах Наркомосу УСРР в ЦДАВО України [12]. Також, слід виділити працю Л. Ф. Шепель [14], використовуючи численні джерела, архівні та документальні матеріали, автор надала широкий спектр відомостей питання соціального, партійного і національного складу слухачів робітфаків, тим самим, зробила вагомий внесок у розробку досліджуваної теми. Але означене питання в наявних документах і працях подається частково, потребує подальшого вивчення та аналізу.
Мета дослідження проаналізувати соціальний, партійний і національний склад слухачів робітфаків УСРР в 1920-х рр. і показати їх вплив на процес реформування системи освіти.
Для того, щоб змінити соціальний склад студентів вишів, керівництво СРСР в після революційні роки, надало право безперешкодного вступу до вищих навчальних закладів. У вузи стали приймати практично всіх бажаючих, навіть без документів про раніше отриману середню освіту. Але як виявилося, студенти які не мали відповідної бази знань, були не підготовлені до рівня університетських занять. Вчорашнім червоноармійцям і робітникам навчання у вузах виявилося не під силу. Тому для підготування соціально прийнятного контингенту були створені спеціальні підготовчі підрозділи - робітничі факультети, які функціонували в УСРР з 1921 р.
Підтвердженням цьому є словами заступник наркома освіти Я. Ряппо, який у своїй доповіді на Всеукраїнському з'їзді робітничих факультетів 1923 р. повідомляв, що робітфаки мають два основних завдання: «...подготовить на основе практического стажа рабочего и сельско-хозяйственного опыта крестьянина- незаможника в высшую школу и вместе с тем оказать пролетарское влияние на внутренний уклад жизни высшей школы, стать пролетаризующим средством для высшей школы» [7, с. XI]. Також він наголошував, що вища школа не є масовою, в ній мають здобувати освіту найкращі представники робітників і селян. Саме робітфаки відповідають за ретельний відбір студентства до вищої школи [10, с. 31].
Вступали до робітфаків за полегшеною програмою або без іспитів. Перевага при вступі надавалася робітникам які брали активну участь у революційній боротьбі. Абітурієнтів приймали за рекомендаціями партійних, комсомольських і профспілкових організацій. Термін навчання складав 2-3 навчальних роки. Робітфаки були денні й вечірні. На денних навчалися за направленням робітники та демобілізовані червоноармійці. На вечірніх робітфаках навчалися без відриву від виробництва.
Динаміку комплектування контингенту слухачів до робітничих факультетів за соціальним і партійним складом, певним чином нам висвітлює «Інструкція комісіям робітфаків УСРР до прийому 1923 р.». Це була перша інструкція, видана органами управління робітфаків у 1923 р., відповідно до неї створювалися приймальні комісії, які запрошували викладачів для проведення вступних іспитів. Приймальна комісія складалася з представників губернського комітету професійної освіти (голова), губернської профспілкової ради та декану робітничого факультету. До вступних іспитів допускалися кваліфіковані робітники (з трьохрічним виробничим стажем), не трудові елементи не зараховувалися, лише за винятком активних громадсько-політичних та військових працівників (стаж три роки). Вступники мали подати документи про вік, військовий квиток, дві фотокартки, анкету (в якій вказували посаду, членство у партії та профспілках, стаж роботи, детально описували соціальне становище батьків, суспільно-політичну, профспілкову, культурно- освітню діяльність, мотиви вибору навчального закладу, до якого вони вступали). Під час іспитів приймальними комісіями, рекомендувалося звертати особливу увагу не на формальні знання, а на загальний політичний розвиток, практичні навички. Перевага надавалася абітурієнтам з більшим практичним громадським і військовим стажем. Робітників приймали на індустріальні, а селян - на сільськогосподарські робітфаки [14, с. 55]. Як бачимо, утвердження диктатури пролетаріату з її адміністративно-командною системою партійно-державного управління країною обумовило ідеологізацію робітничих факультетів. Така система поглядів відбилася на питаннях комплектування слухачів, з суворо витриманим принципом соціального відбору. Подібна практика формування соціального складу слухачів зберігалася і в наступні роки.
Так, перший набір слухачів 1921 р. нараховував 2255 чоловік [13, арк. 242] і здійснювався виключно за відрядженнями партійних організацій, профспілок та комнезамів [1]. У тому ж році відбувся другій набір слухачів, за яким кількість робітфаківців збільшилася в двічі й досягла 4 тис. чол., з них робітники складали 57,4%, а селяни - 32,5% [12, арк. 242]. На робітничі факультети при індустріально-технічних навчальних закладах було прийнято в середньому до 80% робітників і 10% селян, а при сільськогосподарських інститутах - до 75% селян та 15% робітників. Щодо партійності, то на технічних робітфаках переважали комсомолці та комуністи, ніж на сільськогосподарських: близько 50% і лише 40% [12, арк. 212].
Динаміка прийому до робітфаків за соціальною і партійною приналежністю прослідковується і в наступні роки. Зокрема, 1923-24 н.р. робітників було 61,1%, селян - 27,8%; 1924-25 н.р. робітників - 58,9%, селян - 32,9%; 1925-26 н.р. робітників -45,2%, селян -47,5% [8, с. 3]. З наведених статистичних даних бачимо, що зменшується кількість робітників та збільшується число селян. А партійний склад слухачів мав стійку тенденцію до зростання, відсоток комсомольців щороку зростав, про що свідчать такі дані: у 1923-24 н.р. партійців було 31,1%, комсомольців - 29,9%; 1924-25 н.р. відповідно 39% та 30,9%; 1925-26 н.р. членів КП(б)У - 31,9%, членів КСМУ - 36% [10, с. 31]. студентський робітничий факультет
Більш повну картину формування соціального і партійного складу слухачів робітфаків, ми розглянемо на прикладі робітничих факультетів Харкова. Адже, саме Харків, що був на той час столицею республіки, став основним центром створення робітничих факультетів. Кількість бажаючих стати робітфаківцями серед молоді була дуже великою: на 250 місць у харківські робітфаки відряджено понад 1000 чоловік. Після проведеної перевірки знань залишилися найпідготовленіші. Серед зарахованих на індустріально-технічні робітфаки 35% становили металісти, шахтарі, робітники інших професій, на сільськогосподарських 75% слухачів були селяни. Членів партії і комсомольців нараховувало близько 50% серед тих, хто навчався на індустріально-технічних робітфаках, 40% - на сільськогосподарських [12, арк. 121]. Отже, комплектування робітничих факультетів Харкова проводилося за дотриманням соціальних і партійних принципів. Тобто, більший відсоток слухачів складали робітники, селяни, члени партій, профспілок, комсомольці. Так, приміром, соціальний та партійний склад слухачів робітфаку при Харківському інституті народного господарства, що виник в березні 1923 р., на протязі шести років існування, виглядав так: навчалося 710 чоловік, в тому числі 346 робітників (48,6%), 246 селян (34,5%), 75 службовців (10,5%), 34,6% були членами та кандидатами в члени КП(б)У, 246 - комсомольцями. Таким чином, партійно-комсомольське ядро становило в середньому 69%. Забезпечувався вступ до ХІНО слухачів-українців. У 1922-23 н.р. під час першого прийому українці становили 31,7% слухачів, а в 1928-29 рр. кількість зросла до 72% [11, с. 51-54]. Аналогічна ситуація на робітфаках спостерігалася в інших регіонах республіки.
Заступник наркома освіти Я. Ряппо у 1925 р. на сторінках журналу «Шлях освіти», зазначав, що за весь час з початку існування робітфаків до ВНЗ перейшло понад 5 тис. студентів, а на той час на них навчалося понад 7 тис. 240 осіб. Завдяки робітничим факультетам число робітників у вишах зросло з 2 до 15,6%, а селян - з 4 до 24,9% [8, с. 1,4].
З 1921 до 1928 н.р. кількість робітфаків в радянській Україні зросла з 6 до 39. Соціальний склад робітфаківців був цілком задовільний. Про це свідчить циркуляр ЦК ВКП(б) «Про поліпшення соціального складу при прийомі до вузів, на робітфаки і технікуми» від 13 квітня 1927 р. В ньому зазначалося, що прийом 1926 р. у республіках сприяв підвищенню рівня підготовки, проте погіршився соціальний склад, тобто зменшилася кількість робітників. Так, рішенням ЦК ВКП(б) передбачалось збільшення навчальних місць для робітників на денних і вечірніх робітфаках [3].
Більш повну картину соціального складу (у %) робітничих факультетів, показує в свої дослідницькій праці Л. Ф. Шепель [14, с. 97], заданими перепису на 15 грудня 1927 р. (Див. таблицю).
Серед слухачів переважала молодь, вік до 18 років становили 0,9%, 18-23 - 53,3%, 23-30 - 30,9%, понад 30-5,9% [14, с. 97].
Як бачимо, дані з таблиці засвідчують, що політика комплектування переважно з робітників та селян втілювалася успішно.
Щодо національного складу слухачів робітфаків УСРР, то саме робітничі факультети радянське керівництво розцінювало як важливий орган по підготовці національних кадрів в процесі політики коренізації. Керівництво Народного комісаріату освіти РСФРР регулярно звертало увагу місцевих освітян на необхідність притягнення в робітфаки слухачів різноманітних національностей. В червні 1923 р. рада по просвіті національностей неросійських мов при Колегії НКП РСФРР розіслала в національні республіки інструктивний лист, в якому вказувалося, що «...при комплектуванні робітфаків в 1923-24 рр. звернути серйозну увагу на притягнення до них широких мас нацменшин... основною метою кампанії по прийому на робітфаки є всебічне притягнення та надходження пролетарської селянської молоді... і надання їй сприяння при надходженні... вжити заходів, щоб із кандидатів нацменшин, що слабко володіють російською мовою, зарахованих на робітфаки, були утворені групи посиленого підготування, особливо по російській мові» [2, с. 28]. Наслідком даної політики був позитивний вплив українізації (яка є складовим елементом загальносоюзної кампанії коренізації) на робітничі факультети. Про це свідчить динаміка національного складу робітфаків радянської України: у 1923-24 н.р. 45,3% були українці, 29,2%-росіяни, 19,3%-євреї, 0,2% -німці, 1,1%-поляки,4,9% - інші; в 1924-25 н. р. 42,7% - українці, 28,7% - росіяни, 14,1% - євреї, 14,5% - інші; в 1925-26 н. р. 57,8% - українці, 24,2% - росіяни, 13,3% - євреї, 0,6% - німці, 0,9% - поляки, 3,2% - інші [12, арк. 65]. Отже, завдяки втіленням принципів національної політики Наркомосу у ВНЗ, відсоток українців щороку зростав.
Таблиця
|
Профіль робітфаку |
Кількість студентів |
Робітники |
Селяни |
Службовці |
ІНШІ |
|
|
Сільськогосподарські |
1164 |
25,5 |
65,9 |
6,9 |
1,7 |
|
|
Індустріально-технічні |
3699 |
78,5 |
9,4 |
10,3 |
1,7 |
|
|
Соціально-економічні |
455 |
60,0 |
31,9 |
7,7 |
0,4 |
|
|
Медичні |
707 |
48,7 |
44,1 |
6,6 |
2,5 |
|
|
Педагогічні |
1364 |
43,3 |
49,2 |
5,0 |
2,5 |
|
|
Разом |
7389 |
59,6 |
30,3 |
8,3 |
1,7 |
Також, було створено робітничі факультети і для національних меншин. Саме із сторінок часопису «Шлях освіти» дізнаємося про відкриття в 1925 р. при Одеському інституті народної освіти (ОІНО) робітфаку з єврейською мовою викладання. Даний факультет був єдиним не лише в Одесі, айв УСРР. Завдання єврейського робітфаку полягало в тому, щоб дати можливість робітникові навчатися у вищій школі та розвиватися на власній мові, а діяльність була зорієнтована на підготовку слухачів для єврейського відділу факультету соціального виховання ОІНО. До робітничого факультету планувалося прийняти 25 осіб з усієї республіки, найбільше місць відводилося для Одеси з округою - 5; навчальний план охоплював два роки [5, с. 229].
Як вже зазначалося вище, комплектування контингенту студентів ВНЗ постійно контролювалося партійними органами. Постанова ЦК ВКП(б) «Про підсумки прийомів до вузів у 1927 р.», в якій зазначалося, що у 1927-28 н.р. було досягнуто значних успіхів при прийоми на робітфаки й до вузів. Збільшився відсоток робітників, але й були відзначені певні недоліки діяльності робітфаків: недостатня увага приділялася прийому представників нацменшин, не виконувалася директива про підвищення відсотка безпартійних робітників і селян [3]. Таким чином, виражається чітка тенденція класового принципу формування лав слухачів на робітничих факультетах. А підтвердженням цьому є дані 1927 р., коли на денні робітничі факультети було подано 3434 заяви, а на вечірні - 1475. З них відповідно зараховано 1728 і 838 чоловік. Робітники становили 63,9%, а селяни - 25,6%, а інші - 10,5%. Кількість робітників збільшилася, порівняно з минулими роками: якщо у 1925-26 н.р. вони становили 51,8%, то в 1927-28 - 63%. Щодо селян, то їх кількісний склад залишався незмінний, але питома вага серед робітфаківців зменшилася: у 1925-26 н.р. вони складали 42,1%, то 1927-28 н.р. становили 25,6%. Це пояснюється тим, що було відкрито нові вечірні робітфаки, де переважну більшість слухачів становили робітники. З року і рік зростала кількість комуністів та комсомольців, які становили основу складу слухачів: члени і кандидати у члени КП(б)У і ЛКСМУ складали 37,1% та 41,1%. Рідними мовами були: українська - 53,6%, російська - 22,4%, єврейська - 18,2%, польська - 0,4%, німецька - 1,9%, інші - 3% [4].
Наведені дані дають підстави вважати, що робітничі факультети залишалися важливим джерелом для ВНЗ і займали провідну ланку у системі народної освіти того часу. Нарком освіти А. В. Луначарський зазначав, що детальне вивчення соціального складу слухачів зарахованих до вишів у 1926-27 н.р. засвідчило: серед абітурієнтів переважала молодь яка закінчила десятирічку, але робітфаки надалі повинні були виконувати своє основне завдання - готувати робітників і селян до вступу у вищі навчальні заклади. Оскільки, рівень знань робітфаківців був вищим ніж у тих, хто закінчив десятирічку [9]. Визнавалося, що школи другого ступеню, готували не значну кількість сільської та робітничої молоді. А також, той факт, що багато хто з дорослих робітників і селян, не могли отримати освіту за молодих років, але виявили бажання та здібності до навчання, тепер мають змогу, завдяки робітничим факультетам вступити до вузу і навчатися. За таких умов робітфаки залишалися найважливішими об'єктами освіти [6]. Отже, визнання позитивної ролі робітничих факультетів в системі освіти УСРР.
Підводячи результат дослідження, з наведених даних бачимо, що склад робітфаків формувався з дотриманням принципу соціальної і партійної приналежності, а в час проведення українізації з урахуванням національності слухачів. Радянська влада дотримувалася класового принципу формування нової інтелігенції, за яким переважне право на зарахування мали вихідці з робітників і незаможних селян, передусім комуністи, комсомольці, члени профспілок та червоноармійці. Політика комплектування робітничих факультетів переважно з робітників та селян втілювалася успішна, що відповідало політиці партії і держави.
Робітфаки відігравали важливу роль в підготовці і поліпшенні соціального складу студентів ВНЗ радянської України та стали опорними пунктами тодішньої влади у вишах. Розглядалися як попередня сходинка для підготовки широких мас трудящих до здобуття вищої освіти.
Список використаних джерел
1. Бюллетень Украинского главного комитета профессиональнотехнического и специально-научного образования. - 1921. - №1. - С.6-7.
2. Змерзлий Б. В. Залучення кримських татар до робітничих факультетів Кримської АРСР // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - 2003. - №2, том 16 (55). - С.27-33.
3. Известия ЦК ВКП(б). - 1927. - №14, 15.
4. Освітня хроніка. Підсумки прийому до робітфаків // Шлях освіти. - 1928. -№1,- С.199-200.
5. П. Єврейський робфак в Одесі / П. // Путь просвещения. - 1925. - №9. - С.229-230.
6. Перспективи розвитку робітфаків // Студент революції. - 1925. -№5.-С.32-33.
7. Ряппо Я. П. Достижения и задачи рабочих факультетов УССР: (из доклада на Всеукраинском Съезде Рабочих Факультетов) / Я. Ряппо // Путь просвещения. - 1923. - №6. - С. І-ХХ.
8. Ряппо Я. П. Перспективы робфаков на Украине / Я. Ряппо // Путь просвещения. - 1925. - №12. - С.1-10.
9. Студент революції. - 1927. -№1.- С.37.
10. Тарнавська С. Робітничі факультети УСРР як історико- педагогічна проблема на сторінках часопису «Путь просвещения» (1922-1926 рр.) / С. Тарнавська // Вісник Книжкової палати. - 2016. - №9. - С.30-34. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ vkp_2016_9_9.
11. Харьковский государственный университет им. А. М. Горького. 1805-1980. Исторический очерк. - Харьков: Вища школа, - 1980. - 159 с.
12. ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.4. - Спр.789. - Арк.242; Оп.4. - Спр.246. - Арк.212; Оп.2. - Спр.246. - Арк.121; Оп.6. - Спр.178.- Арк.65.
13. ЦДАГО України. -Ф.1.- Оп.20. - Спр.1285.
14. Шепель Л. Ф. Роль робітничих факультетів УСРР в підготовці спеціалістів (20-ті рр.). Дис. ... канд. іст. наук. - К., 1995. - 184 с.
References
1. Bjulleten' Ukrainskogo glavnogo komiteta professional'no- tehnicheskogo і special'no-nauchnogo obrazovanija. - 1921. - №1. - S.6-7.
2. Zmerzlyj В. V. Zaluchennja kryms'kyh tatar do robitnychyh fakul'tetiv Kryms'koi' ARSR // Uchenye zapiski Tavricheskogo nacional'nogo universiteta im. V. I. Vemadskogo. - 2003. - №2, tom 16(55).-S.27-33.
3. Izvestija CK VKP(b). - 1927. - №14, 15.
4. Osvitnja hronika. Pidsumky pryjomu do robitfakiv // Shljah osvity. - 1928. - №1. - S.199-200.
5. P. Jevreis'kyi robfak v Odesi / P. // Put' prosveshheniia. - 1925. -№9. Perspektyvy rozvytku robitfakiv // Student revoliucii'. - 1927. - №5.-S.32-33.
7. Rjappo Ja. P. Dostizhenija і zadachi rabochih fakul'tetov USSR: (iz doklada na Vseukrainskom S#ezde Rabochih Fakul'tetov) / Ja. Rjappo ll Put' prosveshhenija. - 1923. - №6. - S. I-XX.
8. Rjappo Ja. P. Perspektivy robfakov na Ukraine / Ja. Rjappo // Put' prosveshhenija. - 1925. -№12.-S.1-10.
9. Student revoljucii'. - 1927. -№1.-S.37.
10. Tarnavs'ka S. Robitnychi fakul'tety USRR jak istoryko- pedagogichna problema na storinkah chasopysu «Put' prosveshhenija» (1922-1926 rr.) I S. Tamavs'ka ll Visnyk Knyzhkovoi' palaty. - 2016.
- №9. - S.30-34. - Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ vkp_2016_9_9.
11. Har'kovskij gosudarstvennyj universitet im. A. M. Gor'kogo. 1805-1980. Istoricheskii ocherk. - Har'kov: Vishha shkola, - 1980. - 159 s.
12. CDAVO Ukrai'ny. - F.166. - Op.4. - Spr.789. - Ark.242; Op.4.
- Spr.246. - Ark.212; Op.2. - Spr.246. - Ark.121; Op.6. - Spr.178. - Ark.65.
13. CDAGO Ukrai'ny.-F.l.-Op.20.-Spr.l285.
14. Shepel' L. F. Rol' robitnychyh fakul'tetiv USRR v pidgotovci specialistiv (20-ti rr.). Dys. ... kand. ist. nauk. -K., 1995. - 184 s.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Національні ідеї галицької молоді у 1900-1903 рр. Формування партійно-політичної системи у Східній Галичині та на Буковині. "Національний з'їзд" польських політичних сил 1903 р. Суспільна діяльність єврейських організацій на західноукраїнських землях.
курсовая работа [49,6 K], добавлен 06.07.2012Національний склад індустріальної буржуазії Донецько-Придніпровського регіону. Переоцінка питомої ваги і ролі іноземних капіталів у розвитку базових галузей виробництва. Заперечення існування української буржуазії. Діяльність іноземних підприємців.
контрольная работа [31,1 K], добавлен 26.09.2010Проблема українського фактору в процесі формування системи безпеки в Центральній Європі у 1920 рр. Стратегічні мотиви у процесі інкорпорації українських етнічних територій до складу Польщі, Румунії й Чехословаччини у ході формування Версальської системи.
статья [24,1 K], добавлен 11.09.20171917-1920 рр. як період створення системи вищої педагогічної освіти України. Підготовка вчителів, строк навчання, обов’язкові предмети. Роль Огієнко у відкритті ВУЗів в Києві. Перебудова педагогічної освіти і створення вищої педагогічної школи в 1919 р.
реферат [14,0 K], добавлен 10.12.2010Встановлення більшовицької влади в Україні. Характерні риси та напрями соціальної політики держави у 1920-х рр. Головні проблеми та наслідки соціальних перетворень у суспільстві в Україні періоду НЕПу. Форми роботи системи соціального забезпечення.
статья [21,2 K], добавлен 14.08.2017Передумови кризи однопартійної системи та спроби її внутрішнього реформування. Зародження ідейно-політичної опозиції в КПРС наприкінці 1980-их років та поява неформальних груп та об'єднань. Націонал-патріотичні та націоналістичні партійні об'єднання.
дипломная работа [167,7 K], добавлен 13.05.2014Відкриття, історія розвитку та етапи становлення Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Особливості створення матеріальної бази закладу, національний і соціальний склад першого набору, процес вступу до університету.
курсовая работа [58,4 K], добавлен 21.06.2011Основні особливості історії Радянської України у сфері культурного життя. Сутність хронологічної послідовності розвитку освіти. Значення освіти у суспільно-політичному житті країни. Становище загальноосвітньої школи, розвиток середньої і вищої освіти.
реферат [52,5 K], добавлен 26.12.2011Історія створення ЗУНР, її географічне положення, природні ресурси та національний склад населення. Формування Українською Національною Радою уряду - Тимчасового Державного Секретаріату. Державотворча робота у галузях суспільства, культури й економіки.
контрольная работа [18,8 K], добавлен 29.04.2011Національний архівний фонд України. Основні групи документів. Організаційні, науково-методичні і практичні заходи щодо встановлення критеріїв визначення унікальних документів. Порядок включення до Державного реєстру національного культурного надбання.
лабораторная работа [26,2 K], добавлен 16.12.2014
