Участь церков і релігійних організацій у законотворчому процесі в період незалежності України

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Житомирський державний університет ім. Івана Франка

Участь церков і релігійних організацій у законотворчому процесі в період незалежності України

Мякінченко І. О.,

аспірантка кафедри історії України

Аналізується участь церкви та релігійних організацій у законотворчому процесі в Україні у період незалежності. У процесі дослідження були застосовані ряд наукових методів: пошуковий, порівняльний, критичний, узагальнення, систематизації та інші. Охарактеризовано, що церква та релігійні організації через міжконфесійний діалог (передусім діяльність Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України) беруть участь у законотворчому процесі, висловлюючи пропозиції вищим органам державної влади. Вказано, що відповідна діяльність релігійної спільноти активізувалася після Революції гідності. Установлено, що участь міжконфесійних об'єднань у законотворчому процесі відбувається через висловлення пропозицій удосконалення законодавства як не пов'язаного зі свободою совісті та діяльністю релігійних організацій, так і щодо покращення останнього.

Ключові слова: церква, релігійна організація, законотворчий процес, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, Рада у справах душпастирської опіки.

законотворчий церков міжконфесійний

У новітній період української історії церква (а також релігійні організації), як стверджують дослідники, бере участь у формуванні та функціонуванні політичної системи, починає входити у соціальні структури держави загалом [1, с. 292]. У рамках міжконфесійних відносин, передусім через діяльність міжконфесійних органів, таких, як Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), Рада у справах душпастирської опіки (РСДО) при Міністерстві оборони України, окремих конфесій, важливою є участь церков і релігійних організацій через висловлення власних пропозицій у законотворчому процесі, у сприянні реформам. Ці тенденції особливо активізувалися після подій Революції гідності.

На сьогодні окреслена тема не виступала предметом окремого історичного аналізу. Лише принагідно, у рамках ширшого предметного поля, до неї зверталися представники Відділу гуманітарної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень В. В. Токман та С. І. Здіорук [2; 3]; вона також лише епізодично представлена у релігієзнавчих і соціологічних дослідженнях [4].

Метою пропонованої статті є дослідження участі церков та релігійних організацій у законотворчому процесі в період незалежності Україні.

Участь церков і релігійних організацій у законотворчому процесі в Україні через звернення до вищих органів державної влади проявляється у двох напрямках. По-перше, це пропозиції удосконалення вітчизняного законодавства, зокрема й при реалізації реформ, що не пов'язане зі свободою совісті та діяльністю релігійних організацій. І, по-друге, це рекомендації покращення українського законодавства у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій.

Загалом, чи не найактивнішим напрямком діяльності церков і релігійних організацій стали пропозиції вдосконалення вітчизняного законодавства про захист суспільної моралі та запобігання й протидію дискримінації в Україні. 24 червня 2005 р. у зверненні, адресованому Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, висловлювалася пропозиція розробки та впроваджень законодавчих механізмів обмеження пропагування (рекламування) споживання алкоголю і тютюну, заборони вживання алкоголю, у тому числі пива та слабоалкогольних напоїв, та паління у публічних місцях [5]. Пропозиції релігійний діячів щодо покращення національного законодавства про захист суспільної моралі висловлювалися до вищих органів державної влади в Україні й у подальшому. А 9 листопада 2011 р. ВРЦіРО взяла участь у парламентських слуханнях «Стан суспільної моралі в Україні». У відповідному зверненні до учасників парламентських слухань констатувалося про загальний занепад суспільної моралі в Україні та наголошувалося на ухваленні законодавчих актів, які б забезпечували належний рівень суспільної моралі [6].

Активною була позиція релігійних діячів під час обговорення урядового законопроекту №2342 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 19 лютого 2013 р. Особливу тривогу у релігійної спільноти викликали положення законопроекту, які, на її думку, несли у собі загрозу звуження свободи віросповідання та свободи вираження поглядів через запровадження особливого правового захисту прихильників одностатевих стосунків [7]. Урешті-решт, законопроект був прийнятий в альтернативному варіанті.

Важливою стала позиція ВРЦіРО у прийнятті Закону України №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 р. У ході обговорення цих законопроектів поставало питання їх прив'язки до ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція), прийнятої у Стамбулі в 2011 р. [8]. Від імені України Стамбульська конвенція була підписана у листопаді 2011 р. Відтак, постало питання про її ратифікацію.

Проти ратифікації Стамбульської конвенції виступили представники українських церков та релігійних організацій.Адже, наїхду мку, запроваджені в національне законодавство унаслідок ратифікації документу нові поняття («гендер», «тендерна ідентичність», «тендерна чутливість», «сексуальна орієнтація» та інші) виходять за межі традиційного розуміння поняття «стать» й спотворюють загальноприйняту тендерну рівність як рівність прав жінок і чоловіків. 21 червня 2017 р. на засіданні ВРЦіРО, яке відбулося за участі високопосадовців, зокрема Представника Президента України у Верховній Раді України та Заступника Міністра соціальної політики України, релігійні діячі висловили застереження щодо ратифікації Стамбульської конвенції (проект закону №0119) [9].

У підсумку ВРЦіРО, виступивши проти ратифікації Стамбульської конвенції, звернулася до керівництва Верховної Ради України й парламентських фракцій з проханням підтримати законопроекти №4952 та №5294 у доопрацьованій редакції (із вилученням із тексту закону понять «сексуальна орієнтація», «гендер» та похідних від нього), які спрямовані на протидію домашньому насильству. Пропозиції були враховані парламентарями. 7 грудня 2017 р. був прийнятий Закон України №2229- VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» [10].

Свого часу через можливе введення до правового поля понять «тендерна ідентичність» й «сексуальна орієнтація» українське духовенство виступило проти внесення змін до Кодексу законів про працю України [2, с. 4].

Однією із гострих проблем української дійсності є проблема смертності та травматизму унаслідок дорожньо-транспортних пригод. На думку релігійної громади, одним зі шляхів вирішення цієї проблеми є унормування чинного законодавства. 11 листопада 2009 р. ВРЦіРО звернулася до вищих органів державної влади в Україні з проханням розробити та впровадити законодавчі механізми, які б більш дієво вирішували проблеми дорожнього руху [11].

В останні роки у зв'язку з бойовими діями на Сході України активно обговорюється питання щодо законодавчого забезпечення інституту капеланства. Активну участь у його розробці через власні рекомендації бере і релігійна спільнота, передусім РСДО при Міністерстві оборони України. Зокрема, перспективи вдосконалення законодавства України у сфері військового капеланства обговорювалися на засіданні Ради 21 січня 2016 р. За результатами зустрічі було вирішено створити робочу групу з доопрацювання розробленого Радою національної безпеки і оборони України законопроекту із питань служби військового духовенства (капеланської служби) у Збройних Силах України [12]. 28 лютого 2018 р. під час чергового засідання РСДО при Міністерстві оборони України розглянула проект доопрацьованого закону про військове капеланство [13].

Церква та релігійні організації долучилися до підтримки проголошених державою реформ, які почали реалізовуватися після Революції гідності. У рамках втілення реформ представники церков та релігійних організацій підтримали медичну реформу; висловлювалися за необхідність реформи системи пенсійного забезпечення в Україні [2, с. 4]; взяли участь в обговоренні конституційної реформи [14].

Як зазначалося, окремий напрямок у діяльності духовних осіб - висловлення пропозицій щодо покращення чинного законодавства України про свободу совісті та діяльність релігійних організацій. Передусім відповідні дискусії точилися навколо базового Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», прийнятого ще 23 квітня 1991 р. Релігійна спільнота ще з початку 1990-х рр. намагалася подати власне бачення шляхів реформування чинного законодавства про свободу совісті та релігійні організації. Дискусії активізувалися на початку 2010-х років.

У підготовленому на ім'я Президента України листі ВРЦіРО від 21 квітня 2011 р. (підписаному главами й повноважними представниками Церков і релігійних організацій під час зустрічі з Президентом України 21 березня 2012 р. [15, с. 42]) пропонувалося удосконалення чинного законодавства про свободу совісті та релігійні організації. У документі, зокрема, пропонувалося ухвалити Концепцію державно-конфесійних відносин в Україні, розробити та внести «точкові» зміни до галузевого законодавства, що регламентує діяльність релігійних організацій в окремих сферах суспільного життя тощо [15, с. 43; 16].

20 вересня 2017 р. ВРЦіРО звернулася до Верховної Ради України зі зверненням підтримати законопроекти №6696 про скасування перереєстрації релігійних організацій та №6642 про скасування нотаріального посвідчення їх установчих документів. Адже перереєстрація релігійних організацій, за словами їх представників, яка стала обтяжуючою для релігійних громад, призвела до негативних наслідків як для духовного й соціального служіння віруючих, так і для державних органів, які повинні опрацьовувати значну кількість статутів релігійних організацій [17]. Між іншим, невнесення відповідних додаткових положень до статутів релігійних організацій могло бути підставою позбавлення їх неприбуткового статусу. 7 грудня 2017 р. Верховна Рада України прийняла зміни до Податкового кодексу України, якими була скасована перереєстрація релігійних організацій [18].

Отже, в період незалежності України церква та релігійні організації беруть досить активну участь у законотворчому процесі. Як правило, це відбувається у рамках міжконфесійного діалогу через висловлення відповідних позицій вищим органам державної влади України. Позиція духовенства у цьому відношенні, у тому числі й у ході обговорення реформ, активізувалася після Революції гідності. Діяльність міжконфесійних об'єднань у законотворчому процесі відбувається через висловлення ними пропозицій удосконалення чинного законодавства як не пов'язаного зі свободою совісті та діяльністю релігійних організацій, так і щодо удосконалення останнього. Особливо активною стала участь релігійної спільноти у висловленні пропозицій щодо удосконалення законодавства про захист суспільної моралі й запобігання та протидію дискримінації в Україні. Водночас зазначимо, що окреслена тема має перспективи подальших досліджень, зокрема в умовах активізації церкви і релігійних організацій у законотворчому процесі в Україні у подальшому.

Список використаних джерел

Історія релігії в Україні. Т.10: Релігія і Церква років незалежності України / За ред. А. Колодного. - Дрогобич: Коло, 2003. -616 с.

Токман В. В. Соціально значуща діяльність релігійних організацій України в сучасних суспільно-політичних умовах [Електронний ресурс] / В. В. Токман / Національний інститут стратегічних досліджень. - Режим доступу: http://www.niss.gov. ua/content/articles/files/relig_org_Ukr-953c2.pdf (дата перегляду

Токман В. В. Стан, тенденції та перспективи релігійно- церковної ситуацій в Україні за підсумками 2017 року [Електронний ресурс] / В. В. Токман, С. І. Здіорук / Національний інститут стратегічних досліджень. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/ content/articles/files/religiya-66ba8.pdf (дата перегляду 05.03.2018).

Васін М. Суть пропозицій Ради Церков до Конституції [Електронний ресурс] / М. Васін / Релігійно-інформаційна служба України. - Режим доступу: https://risu.org.ua/ua/index/expert_ thought/60512/ (дата перегляду01.03.2018).

Звернення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій щодо морально-етичного змісту рекламної продукції в Україні [Електронний ресурс] / Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій. - Режим доступу: http://vrciro.org.ua/ua/ statements/18-zvernennya-vrciro-shchodo-moralno-etychnogo- zmistu-reklamnoyi-produkciyi-v-ukrayini (дата перегляду

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція). Довідник для членів парламенту. - К.: К.І.С., 2014.- 104 с.

Рада Церков закликає депутатів не ратифіковувати Стамбульську Конвенцію [Електронний ресурс] / Інститут релігійної свободи. - Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index. php?option=com_content&view=article&id=1815:l&catid=34:ua&Ite mid=61 (дата перегляду 01.03.2018).

Набув чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року №2229- VIII [Електронний ресурс] / Інститут релігійної свободи. - Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view= article&id=1873%3Al&catid=34%3Aua&Itemid=61&lang=uk (дата перегляду 14.01.2018).

Звернення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій щодо убезпечення дорожнього руху [Електронний ресурс] / Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій. - Режим доступу: http://vrciro.org.ua/ua/statements/102-zvernennya- vseukrayinskoyi-rady-cerkov-i-religiynyh-organizaciy-shchodo- ubezpechennya-dorozhnogo-ruhu (дата перегляду 01.03.2018).

Закон про капеланство - «на підході» [Електронний ресурс] I CREDO. - Режим доступу: http://credo.pro/2016/01/150831 (дата перегляду 03.03.2018).

Рада у справах душпастирської опіки при Міноборони розглянула проект закону про військове капеланство [Електронний ресурс] / УНІАН. - Режим доступу: https://religions.uman. ua/state/10031903-rada-u-spravah-dushpastirskoji-opiki-pri- minoboroni-rozglyanula-proekt-zakonu-pro-viyskove-kapelanstvo. html (дата перегляду 05.03.2018).

Пропозиції Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій щодо змін до Конституції України [Електронний ресурс] / Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій. - Режим доступу: http://vrciro.org.ua/ua/statements/437-uccro-proposals-for- constitution-of-ukraine (дата перегляду 01.03.2018)

Лист Президенту України Януковичу В. Ф. від членів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій стосовно актуальних питань державно-конфесійних відносин в Україні // Національна безпека і оборона. -2013.-№1.- С.42-43.

Размещено на Allbest.ru