Національні програми польських політичних партій в Першій Чехословацькій республіці (1918-1938)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національні програми польських політичних партій в Першій Чехословацькій республіці (1918-1938)

Після Першої світової війни (1914-1918 рр.) на карті Європи з'явилось нове політичне утворення - Перша Чехословацька республіка (ЧСР) (1918-1938 рр.) Нова держава була побудована на руїнах колишньої Австрійської імперії Габсбургів, яку за її національну строкатість називали клаптиковою імперією. Однією з нечисельних національних меншин ЧСР була польська меншина. Завдяки демократичному ладу нової держави в середовищі польської національної меншини почали виникати партії та рухи, які активно створювали національні програми.

Джерельною базою дослідження національних програм польської меншини є фонди Національного архіву м. Прага [1]. Дослідженням цього питання займались чеські науковці В. Джогн [2], О. Урбан [5], В. Олівова [4]. Дослідженням окремих польських політичних партій займались Й. Валента [5] та М. Земко [7], Ф. Клатіл [3]. Окремі відомості про діяльність польської меншини в ЧСР можна знайти в радянській історіографії, зокрема в працях К. Готвальда [8].

Метою статті є висвітлити особливості національних програм польських політичних партій, визначити їх вплив на розвиток національного питання в міжвоєнній Чехословаччині.

Згідно з даними перепису 1921 р. поляків в державі нараховувалось 17 835 тис. (0,56%) [1]. Переважна більшість представників польської меншини вважала рішення про передачу частини Тешинської Сілезії Чехословаччині несправедливим. Тому будь-яку співпрацю із чехословацьким урядом польські політичні партії розглядали як тимчасове явище, спрямоване на захист прав польського населення, до того моменту, коли з'явиться можливість об'єднання з Другою Річчю Посполитою [4, s. 84].

Польське національне питання в ЧСР було ускладнене неврегульованістю польсько-чехословацького кордону. Очевидно, саме через це Варшава не ратифікувала підписаний 29 листопада 1920 р. із ЧСР договір, який торкався питання охорони національних меншин. Варшава здійснювала пропагандистські акції проти ЧСР, підтримувала угорський протичехословацький ревізіонізм, прагнула довести світовій громадській думці бажання місцевого населення об'єднатися з Другою Річчю Посполитою. Це призвело до політичної нестабільності у Тешинській Сілезії і обмеження урядом ЧСР деяких конституційних прав поляків - громадян Чехословаччини. Саме через це в Тешинській Сілезії були відкладені вибори до парламенту ЧСР.

Варто зазначити, що приклад польської меншини яскраво ілюструє залежність національного питання в ЧСР від зовнішньополітичних чинників.

23 квітня 1925 р. Е. Бенеш і А. Скшинський у Варшаві підписали три угоди, спрямовані на подолання польсько- чехословацьких суперечок. Це були ліквідаційний договір, арбітражна та торгівельна угоди. Найважливіші постанови ліквідаційного договору стосувалися забезпечення повної рівноправності польської меншини в ЧСР і чеської у Польщі [2, s. 125].

З цього часу всі польські політичні партії розпочали активістський політичний курс, якого дотримувалися до 1933 р. Свідченням посилення співпраці між польськими і чеськими політиками було те, що після виборів делегат від Союзу Сілезьких католиків Л. Вольф вступив до парламентського клубу чехословацьких аграріїв, а в 1929 р. польські політики Й. Бузек і Е. Хобот приєдналися до парламентського клубу чехословацьких соціал-демократів. В цей період участь у співпраці з урядом брала навіть найрадикальніша польська політична сила - польські комуністи [3, s. 944].

Активістський курс польських партій пішов на спад із початком економічної кризи. Остаточно від співпраці з чехословацьким урядом польські партії відмовляються після підписання 26 січня 1934 р. договору про ненапад між Німеччиною та Польщею. З цього часу Польща займає античехословацьку позицію у міжнародній політиці, у якій Тешинське питання відігравало одну із провідних ролей.

Найбільшу підтримку серед польської меншини мали чотири партії: КПЧ, Союз сілезьких католиків(ССК) на чолі з адвокатом Л. Вольфом, Польська Народна партія (ПНІ і), лідерами якої були Й. Бергер, і Я. Бузек, а також Польська Соціалістична Партія (ПСП), яку очолив Е. Хобот.

В 20-х рр. найбільшою популярністю серед польського населення республіки користувалась інтернаціональна КПЧ, яка гостро критикувала як празьку владу, так і варшавських політиків. Ця популярність була зумовлена як інтернаціональною політичною традицією робітничого руху в краї, так і активною агітаційною роботою місцевих комуністів на чолі з К. Сливкою. Свою політичну концепцію щодо польського питання партія будувала на необхідності політичних перетворень в обох державах. Переважну більшість її виборців становило пролетарське населення краю.

Однією з найпопулярніших польських партій польської меншини був Союз сілезьких католиків в Чехословаччині (ССК(Ч)). Партія виникла ЗО вересня 1920 р. У своїй політичній програмі партія вимагала надання автономії Тешинській Сілезії, протестувала проти закриття польських шкіл та переходу польських костьолів під юрисдикцію чехословацької церкви. Проголошувалась головна мета партії - охорона національних та релігійних інтересів польських католиків [3, s. 945].

У 1925 р ССК(Ч) утворила передвиборче об'єднання із Польським національним робітничим союзом. За результатами виборів Л. Вольф отримав депутатський мандат.

Напередодні місцевих виборів 1928 р. ССК(Ч) партія утворила коаліцію з Єврейською партією, але, оскільки цьому об'єднанню не вдалось здобути жодного мандату, коаліція швидко розпалася.

Незважаючи на активні протести проти національної політики держави і дискримінації польського населення, які з парламентської трибуни неодноразово озвучував Л. Вольф, до 1933 р. партія продовжувала дотримуватись активістського курсу. В 1937 р. ССК(Ч) разом з рештою польських політичних партій увійшла до спільної коаліції [3, s. 246].

Більш ліберальною у національному питанні була програма Польської народної партії(ПНП). Партія виникла у грудні 1922 р. Її очолили Я. Бузек та Й. Бергер. У своїй програмі партія виступила за мирне співіснування та співпрацю всіх національностей в державі, а також за релігійну толерантність. Програма ПНП, як і решти польських партій, містила вимоги надання автономії польській меншині [3,s. 247].

ПНП 10 вересня 1937 р. об'єдналась із Польською соціал-демократичною партією. Після об'єднання ПНП перестала існувати як самостійна політична партія [7, s. 231].

Досить популярними серед польського населення республіки були соціал-демократи. Остаточно об'єднання польських соціально-демократичних організацій в єдину політичну партію в ЧСР відбулось у січні 1921 р. в Остраві. Партія отримала назву Польська соціалістична партія робітників в Чехословаччині (ПСПР(Ч)). Через декілька місяців всередині партії відбувся розкол. Лівиця партії на чолі з лідером партії Е. Хоботом подала заяву на вступ до КПЧ, яка була затверджена. Слід зазначити, що Е. Хобот через кілька років повернувся до соціалістичної партії і знову став її лідером [6, s. 220].

Після розколу партія змінила назву на Польську соціалістичну партію (ПСП). На відміну від переважної більшості польських політичних партій, соціалісти у своїй політичній програмі не вимагали надання автономії Тешинській Сілезії, а зосередили свою увагу на критиці національної політики Праги та необхідності впровадження соціалістичного ладу. Польські соціалісти закликали до співпраці із чехословацькими соціал-демократами та пропагували активізм як альтернативу націоналізму, за що партію неодноразово різко критикували польські націоналістичні організації [5, s. 346].

Від грудня 1934 р. під впливом тиску з-за кордону значно посилюється критика ПСП несоціалістичними польськими партіями. Внаслідок цього від соціалістів відокремилася частина партійців, які створили нову партію під назвою Польська соціал-демократична партія в Чехословаччині (ПСДП(Ч)). У вересні 1937 р, як зазначалось вище, ця партія об'єдналась із ПНП [8, s. 53].

Після виборів 1935 р, в результаті яких партія не здобула жодного депутатського мандату, ПСП розпочинає активну співпрацю із рештою польських несоціалістичних партій та стає одним із ініціаторів створення спільної коаліції всіх польських партій.

Польські партії в ЧСР часто вступали в передвиборчі об'єднання одна з одною, утворювали різноманітні координаційні комітети з метою входження до парламенту. Так, у вересні 1923 р. був створений Національний Блок у складі Союзу сілезьких католиків, Польської народної партії та польської секції Сілезької народної партії. В парламентських виборах 1925 р. це об'єднання взяло участь під назвою Польський національний робітничий союз. Щоправда, всі ці спроби консолідації польських політичних сил були малоефективними. Польська меншина була практично не представлена в парламенті [8, s. 55].

Активне втручання у політичну діяльність польських партій чинило польське консульство у Моравській Остраві. Наприкінці 1934 р. польське консульство розпочинає видавництво газети «Польський щоденник», у якій гостро критикувалася національна політика ЧСР щодо польської меншини, а також виголошувалося бажання поляків об'єднатись із Другою Річчю Посполитою [6, s. 403].

Саме з ініціативи польського консульства 28 березня 1938 р. в Чеському Тешині була створена коаліція у складі всіх провідних польських партій під назвою «Союз поляків в ЧСР». Її координаційним центром стала Головна рада поляків у Чехословаччині створена у вересні 1935 р. в Чеському Тешині під керівництвом польського консула А. Клотза. Агітаційна діяльність, яку проводило нове політичне утворення, вказувала на його яскраво виражений античехословацький характер [6, s. 405].

Після Мюнхену польські політичні партії влились у політичні структури Другої Речі Посполитої.

Отже, польська меншина належала до малочисельних меншин міжвоєнної Чехословаччини і була майже не представлена в чехословацькому парламенті. Переважна більшість польського населення республіки вважала рішення країн Антанти про приєднання їх краю до ЧСР несправедливим. Тому більшість польських політичних партій бачила вирішення польського питання у наданні автономії Тешинській Сілезії, яка згодом мала сприяти відокремленню краю від ЧСР і приєднанню до Другої Речі Посполитої.

Список використаних джерел

1. AuTGM - Fond Т. G. Masaryk - R. - Krabice cislo 392. - Slozka 3. Mensiny. 1922, 1923, 1924, 1925, 1926, 1929, 1931, 1933.

2. John M. Cechoslovakismus a CSR. 1914-1938 / JohnM. - Praha, 1994. - 424 s.

3. Klatil F. Republika nad stranamy. О vzniku a vyvoj Ceskoslovenske strany narodne socialistske (1897-1948) / Klatil F. - Praha, 1992. - 370 s.

4. Olivova V. Dejny prvni republiky / Olivova V. - Praha, 2000. -356 s.

5. Urban O. Ceska spolecnost 1848-1918 / O. Urban. - Praha: Svoboda, 1982. - 689 s.

Valenta J. Cesko-polske vztahy vletech 1918-1920 a Tesinske Slezsko / Valenta J. - Ostrava, 1961. - 506 s.

6. Zemko M. Strany narodnostnych mensin a ich volictvo za prvej CSR / M. Zemko H Cesko-slovenska rocenka. - Brno, 2000. - S.229-244.

7. Готвальд К. Избранные произведения. Том 1. (19251938 гг.) / Клемент Готвальд. - М.: Государственное издательство политической литературы, 1957. - 580 с. // Gotval'd К. Izbrannye proizvedenija. Tom 1. (1925-1938 gg.) I Klement Gotval'd. - M.: Gosudarstvennoe izdatel'stvo politicheskoj literatury, 1957. - 580 s.

Размещено на Allbest.ru