Терени центру Скіфії (від Солохи до Чортомлика)

Рис. 12. Аерофото східної частини курганної групи Солоха з нанесеним варіантом проходження давнього торгового шляху

Торгові каравани з Боспору, а потім із хори Херсонесу, йшли до головного ядра Скіфії повз Солоху та її групу. Не виключаємо, що один з варіантів шляху йшов через майстерні біля Сорокіної балки, де могли поремонтувати зіпсовані в довгій мандрівці елементи повозів та тяглової упряжі.

Мамай-Гора. Після Солохи, з півтора десятка кілометрів до самого узвозу в бік акрополя, ліворуч по ходу руху, погляди подорожніх були прикуті до великих курганів на Мамай-Горі і

Кручі Мамай-Гори розташовані над лівим берегом Каховського водосховища, за 7 км на південний захід від Акрополя Кам'янського городища. Якщо ж обходити заплаву, то мешканцям південної частини протоміста доводилося долати на 4,5 км більше (рис. 1). Пам'ятку позначено на картах XIX ст., де вона називається Мамаєва, Мамайская могила і навіть Святі Гори. Стрижнем могильника є п'ять значних курганів, витягнутих в широтному напрямку, серед них три довгих і два округлих. Помітні в рельєфі насипи концентрувалися переважно на південь від цього стрижня.

Дослідження археологічного комплексу Мамай-Гора у 1988 р. почала експедиція Запорізького національного університету під керівництвом Г.М. Тощева та С.І. Андрух. У перші роки розкопок вивчалися невеликі насипи, згодом перейшли до дослідження сотень окремих «плям», що злилися між собою, а також встановлення меж могильника, площа якого орієнтовно сягала 30 га. Можливо, ділянка пам'ятника була значно більшою і істотно зменшилася у зв'язку з катастрофічними зсувами понад 300 м берегової смуги, спричиненими водами Каховського водосховища (рис. 17: 1). Свідченням тому стали знахідки зруйнованих поховань безпосередньо біля води, першу інформацію про які в 1976 році приніс до табору Запорізької експедиції ІА АН УРСР, розташованого біля с. Гюнівка, О. В. Бодянський.

Площа могильника на схід та південь від курганного стрижня на початку робіт знімалася за допомогою скреперів. З середини 1990-х рр. і до цього часу роботи провадяться лише вручну (Тощев 1996). досліджено близько 8 га, на них виявлено понад 600 поховальних комплексів, сконцентрованих в курганах і ґрунтових могилах (Андрух 1999; 2001; Андрух, Тощев 1999; 2004; Тощев, Андрух 2017). Установлено, що край берегового плато використовується для поховань з доби неоліту. Неолітичні поховання (26) виявлені за 200 м на схід від довгих могил (Toscev 2005). За енеолітичної доби в центральній частині пам'ятки були збудовані три кургани, висотою до одного метра. Проте їх насипи використовували і в подальші часи. Свідченням тому є 14 поховань ямної культури. Носії останньої також звели кілька насипів. Інтенсивніше функціонування могильника відзначається в епоху середньої бронзи. Катакомбні поховання присутні і в згаданих насипах, і в розташованому на південь кургані 4. На північ від довгих могил виявлено скупчення поховань катакомбної культури, що належали або до ґрунтового могильника (Андрух, Тощев 2009), або ж, на думку В. В. Отрощенка, зруйнованому зсувами кургану. Поодинокі дев'ять впускних поховань Бабинської культури локалізуються на північ від головного стрижня, а один курган 26 був зведений на північний схід від нього. тут із зрубними похованнями були пов'язані декілька досипок, а загалом їх, разом з трьома іншими курганами, виявилося 24 (Тощев 2012). Ґрунтовий могильник з п'яти поховань білозерського часу виявлено на північний захід від головного стрижня курганів (Тощев 2007). Початок доби раннього залізна тут фіксується двома похованнями новочеркаської культури (Тощев 2011).

Три довгі кургани і великий округлий, за аналогією з подібними пам'ятками, слід віднести до доби бронзи. Проте, з огляду на домінуюче в ландшафті положення, не виключено, що їх насипи активно використовували за часів доби заліза в якості святилищ.

Рис. 15. Група курганів з сучасним кладовищем біля с. Велика Знам'янка: 1 -- курган з кладовищем, вигляд з півдня; 2 -- насипи, вигляд зі сходу. Між Довгою Могилою і меншим курганом давній шлях спускався до Кам'ян- ського поду

Як місце для масових поховань, Мамай Гору почали використовувати в скіфський час. Найдавніше поховання (кінець VII--VI ст. до н. е.) знайдено на захід від довгих курганів. Решта комплексів датується кінцем V--IV ст. до н. е. Найбільш збережені насипи сягали висоти до 1,5 м. Більшість же не фіксувалися в рельєфі, розташовувалися досить купчасто, переважно поодинокі, це свідчить про те, що могили були позначені на рівні давньої денної поверхні. Загальна кількість могил скіфського часу дорів

на південь і схід від головного стрижня, рідше на північ, у бік річкової долини. Випадки порушення комплексів іншими похованнями.

На цей же час припадає і велика кількість культових ям, наповнених уламками амфор, ліпної кераміки та кістками тварин. Зона культових ям розташована переважно на північний схід і північний захід від довгих курганів, власне, на периферії скіфського могильника (Андрух, 2000a: 2000b). Ці ями перекрили могильник білозерської культури. Якщо сарма- ти репрезентовані на могильнику лише одним похованням, впущеним до кургану скіфського часу, то печеніги та половці значно наповнили його (25 поховань). Дві групи їх ґрунтових могил розташовані на північ від ядра, окремі впущені в більш ранні насипи або утворюють самостійні комплекси серед скіфських могил в східному та південному секторах пам'ятки. За 700 м на схід від могильника Мамай-Гора досліджено ґрунтовий могильник Мамай-Сурка (кінця XIII -- початку XV ст.), де досліджено 1162 поховання (Ельников, 2001; 2006). Останніми в XV--XVI ст. використовували Мамай- Гору ногайці, на захід від курганного ядра відкрито 126 поховань (Тощев 2013).

Підсумовуючи, зазначимо, що вивчення топології археологічних об'єктів периферії Кам'яського городища дозволила відкоригува- ти їх позиції в ландшафті та пов'язати їх між собою. Це, до певної міри, посилило погляд на Капулівсько -- Кам'янську агломерацію як на домінуючу в Понтійському степу. Вона тут займала центральне місце, репрезентуючи дві протоурбаністичні структури, розташовані на протилежних берегах. Разом із сусідніми численними, ще не вивченими, поселеннями другого порядку, що сиділи над заплавою дніпра, вони утворювали єдину економічну систему. домінантою в цій системі виступало правобережне Капулівське городище -- політичний і адміністративний центр держави Атея і його наступників (Болтрик 2004a, с. 38--41). Тоді як Кам'янське городище вимальовується лівобережним супутником столиці Скіфії, з великою торгівельно-ремісничою інфраструктурою, з ярмарковищем, захищеним великим валом.

ЛІТЕРАТУРА

курган городище монета

1. Акулов, А.Г. 2017. Мемориалы нобилитета скифского времени в южносибирских и казахстанских степях. В: Бейсенов, А.З., Ломан, В.Г. (ред). Археологическое наследие Центрального Казахстана: изучение и сохранение. Алматы: Бегазы-Тасмола, 2, с. 16-24.

2.Андрух, С.И. 1999. Могильник Мамай-Гора -- неординарный памятник рядового населения Скифии конца V--IV вв. до н. э. В: Яблонский, Л.Т. (ред.). Скифы Северного Причерноморья VII--IV вв. до н. э. Москва: б. и., с. 11-14.

3.Андрух, С.И. 2000a. Могильник Мамай-Гора в Нижнем Поднепровье. В: Гуляев, В.И., Ольховский, В.С. (ред). Скифы и сарматы в VII--III вв. до н. э.: палеоэкология, антропология и археология. Москва: Наука, с. 110-119.

4.Андрух, С.И. 2000b. О некоторых особенностях погребально-поминальной практики на скифском могильнике Мамай-Гора. Наукові праці історично¬го факультету ЗДУ, IX, с. 238-243.

5.Андрух, С.И. 2001. Могильник Мамай-Гора. Запорожье: ЗНУ, II.

6.Андрух, С.И., Тощев, Г.Н., Шахров, Г.И. 1995. Великознаменские курганы (№ 14--15). Запорожье: б. и.

7.Андрух, С.И., Тощев, Г.Н. 1999. Могильник Ма- май-Гора. Запорожье: ЗНУ, I.

8.Андрух, С.И., Тощев, Г.Н. 2004. Могильник Ма- май-Гора. Запорожье: ЗНУ, III.

9.Андрух, С.И., Тощев, Г.Н. 2009. Могильник Ма- май-Гора. Запорожье: ЗНУ, IV.

10.Андрух, С.И., Тощев, Г.Н. 2012. Могильник скифского времени Мамай-Гора. В: Blajer, W. (ed.). Peregrinationes archaeologicae in Asia et Europa Joanni Chochorowski dedicatae. Kratow: Profil- Archeo, с. 485-490.

11.Андрух, С.И., Тощев, Г.Н. 2018. Сорокина балка -- новый памятник археологии в Нижнем Поднепровье. Стародавнє Причорномор'я, 12, с. 50-52.

12.Артамонов, М.И. 1966. Сокровища скифских курганов в собрании Государственного Эрмитажа. Прага: Артия; Ленинград: Советский художник.

13.Березовець, Д.Т. 1960. Розкопки курганного могильника епохи бронзи та скіфського часу в с. Кут. Археологічні пам'ятки УРСР, 9, с. 39-89.

14.Бессонова, С.С. 1983. Религиозные представления скифов. Киев: Наукова думка.

15.Божё-Гарнье, Ж., Шабо, Ж. 1967. Очерки географии городов. Москва: Прогресс.

16.Бодянский, А.В. 1971. Гемма-печать из с. Капу- ловки на Никопольщине. В: Толочко, П.П. (ред.). Археологические исследования на Украине 1968 г. Киев: Наукова думка, с. 193-195.

17.Болтрик, Ю.В. 1978. Святилище Арея в урочище Носаки. В: Генинг, В.Ф., Черненко Е.В. (ред.). Археологические исследования на Украине в 1976-- 1977гг. Тезисы докладов конференции. Ужгород: б. и., с. 61-62.

18.Болтрик, Ю.В. 1990. Сухопутные коммуникации Скифии (по материалам новостроечных исследований от Приазовья до Днепра). Советская археология, 4, с. 30-44.

19.Болтрик, Ю.В. 1997. Бронзовые навершия скифских повозок. В: Яровой, Е.В. (ред.). Чобручский археологический комплекс и вопросы взаимовлияния античной и варварской культур (IV в. до н. э. -- IVв. н. э.). Тирасполь: Археология, с. 16-17

20.Болтрик, Ю.В. 1999. Переправы Нижнего Днепра в скифское время. В: Толочко, П.П., Тощев, Г. М. (ред). Проблемы скифо-сарматской археологии Северного Причерноморья (к 100-летию Б.Н. Гракова). Запорожье: Александр, с. 45-47.

21.Болтрик, Ю.В. 2004a. До питання про політичний центр Скіфії. Старожитності степового Причорномор'я і Криму, XI, с. 38-41.

22.Болтрик, Ю.В. 2004b. Социальная структура Скифии IV в. до РХ, отраженная в погребальных памятниках. In: Chochorowski, J. (ed.). Kimmerowe, Scytowie, Sarmaci. Ksiqga poswiqcona pamieci prof. T. Sulimirskiego. Krakow: Ksiegarnia Akademicka, с. 85-91.

23.Болтрик, Ю.В. 2009. Повозки как показатель целостности комплекса скифского кургана. В: Бессонова, С.С. (ред.). Эпоха раннего железа. Киев, Полтава: ИА НАНУ, с. 39-47.

24.Болтрик, Ю.В, Ліфантій, О.В. 2016. Виготовлення золотих аплікацій костюма в Скіфії (пуансон зКам'янського городища). В: Марина, З. П. (ред.). Ар¬хеологія та етнологія Півдня Східної Європи. Дніпро: Ліра, с. 217-526.

25.Бубенок, О Б. 1997. Ясы и бродники в степях Восточной Европы (VI -- начало XIII вв.). Киев: Логос.

26.Бунятян, Е.П. 1985. Методика социальных реконструкций в археологии. На материале скифских могильников IV--III вв. до н. э. Киев: Наукова думка.

27.Былкова, В.П. 1995. Греки и варвары в Нижнем Поднепровье в конце V -- первой трети III вв. до н. э. (по материалам раскопок поселений). Вестник древней истории, 4, с. 111-116.

28.Вахтина, М.Ю., Скорый, С.А., Ромашко, В.А. 2010. О месте находки скифского навершия с изображением Папая (Национальный музей Украины). Записки ИИМКРАН, 5, с. 161-178.

29.Гаврилюк, Н.А., Пашкевич, Г.А. 1991. Земледельческий компонент в экономике степных скифов конца V--IV в. до н. э. Советская археология, 2, с. 51-64.

30.Граков, Б.М. 1947. Скіфи. Київ: АН УРСР.

31.Граков, Б.Н. 1954. Каменское городище на Днепре. Москва: Наука. Материалы и исследования по археологии СССР, 36.

32.Граков, Б.Н. 1962. Скифские погребения на Никопольском курганном поле. Материалы и исследования по археологии СССР, 115, с. 56-113.

33.Граков, Б.Н. 1972. Скифы. Москва: МГУ.

34.Доватур, А.И., Каллистов, Д.П., Шишова, И.А. 1982. Народы нашей страны в «Истории Геродота». Москва: Наука.

35.Дровосекова, О.В. 2002. Материалы эпохи энеолита и бронзового века из с. Капуловка Днепропетровской области. Старожитності степового Причорномор'я і Криму, X, с. 131-154.

36.Ельников, М.В. 2001. Средневековый могильник Мамай-Сурка (по материалам исследований 1989--1992 гг.). Запорожье: зГу, I.

37.Ельников, М.В. 2006. Средневековый могильик Мамай-Сурка (по материалам исследований 1993--1994 гг.). Запорожье: ЗНУ, II.

38.Ивлев, Н.П., Ивлев, М.Н. 1995. Переправы и мосты кочевников. Этнографическое обозрение, 1, с. 30-35.

39.Круц, С.И. 2017. Скифы степей Украины по антропологическим данным. Киев, Берлин: Олег філюк.

40.Кюков, Н. 1909. Военные сообщения (Переправы и обыкновенные дороги). Санкт-Петербург: б. и.

41.Кузнецова, тМ. 2006. О хронологии могильника группы кургана Солоха. В: Петренко, В.Г., Яблонский, Л.Т. (ред.). Древности скифской эпохи. Москва: ИА РАН, с. 227-236.

42.Лесков, А.М. 1981. Курганы: находки, проблемы. Ленинград: Наука.

43.Максимович, Н.И. 1901. Днепр и его притоки. Киев: Тип. С. В. Кульженко.

44.Манцевич, А.П. 1987. Курган Солоха. (публика¬ция одной коллекции). Ленинград: Искусство.

45.Мартынов, А.И., Алексеев, В.П. 1986. История и палеоантропология скифо-сибирского мира. Кемерово: КемГУ.

46.Мозолевский, Б.Н. 1980. Скифские курганы в окрестностях г. Орджоникидзе на Днепропетровщине (раскопки 1972--1975 гг.). В: Тереножкин, А.И. (ред.). Скифия и Кавказ. Киев: Наукова думка, с. 71¬154.

47.Никитенко, М.М. 1977. О датировке Балкинского рала. В: Баран, В. Д. (ред). Новые исследования археологических памятников на Украине. Киев: Наукова думка, с. 44-47.

48.Окатенко, В.Н., Следюк, Д.В. 2017. Изучение топологии археологических объектов фотограмметрическим методом с использованием беспилотного летательного аппарата. Археологія і давня історія України, 2 (23), с. 428-441.

49.Переводчикова, Е.В., Раевский, Д.С. 1981. Еще раз о назначении скифских наверший. В: Литвинский, Б.А. (ред). Средняя Азия и ее соседи в древнос¬ти и средневековье. Москва: Наука, с. 42-52.

50.Петерс, Б.Г. 1982. Морское дело в античных государствах Северного Причерноморья. Москва: Наука.

51.Пешивенко, А.Г. 1992. Торговые связи Каменского городища. Древности степного Причерноморья и Крыма, 3, с. 162-172.

52.Плешивенко, А.Г. 2000. Капуловский комплекс скифского времени. Старожитності степового Причорномор'я і Криму, 8, с. 222-236.

53.Плешивенко, А., Фатеев, О.В. 2001. Новая коллекция амфорных клейм Капуловского городища. В: Мещеряков, В.Ф. (ред.). Проблемы истории и археологии Украины (материалы международной научной конференции). Харьков: ХНУ, с. 70-71.

54.Рутківська, Л.М. 1970. Поселення IV--V ст. н. е. в с. Капулівка на Нижньому Дніпрі. Археологія, 24, с. 194-216.

55.Стрижак, О.С. 1967 Назви річок Запоріжжя і Херсонщини (Нижньонаддніпрянське Лівобережжя). Київ: Наукова думка.

56.Телегин Д.. 1991. Неолитические могильники мариупольского типа. Киев: Наукова думка.

57.Телегин, Д.Я., Титова, Е.Н. 1998. Поселения днепро-донецкой этнокультурной общности эпохи неолита. Киев: Наукова думка.

58.Телегин, Д.Я., Нечитайло, А.Л., Потехина, И.Д., Панченко, Ю. В. 2001. Среднестоговская и новоданиловская культуры энеолита Азово-Черноморского региона. Луганск: Шлях.

59.Тереножкин, А.И. 1963. Отчет о раскопках Средне-Днепровской археологической экспедиции. НА ІА НАНУ, 1963/8.

60.Тереножкин, А.И., Ильинская, В.А., Черненко, Е.В., Мозолевский, Б.Н. 1973. Скифские курганы Никопольщины. В: Тереножкин, А.И. Скифские древности. Киев: Наукова думка, с. 113-186.

61.Толочко, П.П. (ред.). Інститут археології Національної академії наук України. 2015. Київ: АДЕФ- Україна.

62.Тортика, А.А. 1983. Преодоление водных преград кочевыми народами Евразии І-ІІ тыс. н. э.: опыт систематизации. Вісник ХДУ. Історія, 31, с. 32-44.

63.Тощев, А.Г. 2013. Новые археологические сведения по истории степных кочевников на юге Украины. Древнее Причерноморье, X, с. 583-586.

64.Тощев, А.Г., Андрух, С.І. 2018. Сорокина балка -- пам'ятка скіфського часу та середньовіччя біля с. Велика Знам'янка на Запоріжжі. Археологічні дослідження в Україні 2016р., с. 52-53.

65.Тощев, Г.Н. 1996. О методике раскопок крупных могильников степной зоны. В: Северо-ВосточноеПриазовье в системе евразийских древностей (энеолит -- бронзовый век). Материалы международной конференции. Донецк: ДонГУ, 2, с. 91-92.

66.Тощев, Г.Н. 2007. Белозерский могильник на Мамай-Горе. Матеріали та дослідження з археології Східної України, 7, с. 262-264.

67.Тощев, Г.Н. 2011. Памятники предскифского времени на Мамай-Горе. В: Древнее Причерноморье, IX, с. 494-495.

68.Тощев, Г.Н. 2012. Памятники эпохи бронзы Мамай-Горы. Культорологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини, 31, с. 20-21.

69.Тощев, Г.М., Андрух, С.І. 2017. Рятівні дослідження на Мамай-Горі (1988--2017 рр.). Вісник ШАЗ «Кам'яна Могила», 2, с. 79-85.

70.Фатеев, О.В. 2002a. Синопский амфорный импорт на Капуловском поселении. Старожитності степового Причорномор'я і Криму, X, с. 173-195.

71.Фатеев, О.В. 2002b. Дипинти на Капуловском поселении. Музейний вісник, 2, с. 43-46.

72.Фатеев, О.В. 2004a. Находки амфорных клейм в Нижнем Приднепровье. Старожитності степового Причорномор'я і Криму, XI, с. 191-196.

73.Фатеев, О.В. 2004b. Херсонесский амфорный импорт на скифских поселениях Нижнего Приднепровья Старожитності степового Причорномор'я і Криму, XI, с. 196-200.

74.Фатеев, О.В. 2006. Гераклейский амфорный импорт на Капуловском поселении. Вестник музея, 4, с. 102-107.

75.Фатеев, О.В. 2009. Амфоры и клейма Гераклеи Понтийской из Капуловки. Старожитності степового Причорномор'я і Криму, XV, с. 284-303.

76.Фатеев, О.В. 2012. Комплекс амфорной тары из Капуловки (находки 2011 года). Античный мир и археология, 16, с. 275-281.

77.Фатеев, О.В. 2014. Боспорский след на скифских перерпавах через Днепр Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 41, с. 365-368.

78.Фатеев, О.В., Третьяков, Ю.Ю. 2012. Клад ольвийских «борисфенов» из Капуловки. В: Тельнов, Т.Н. (ред.). Древности Северного Причерноморья III--II вв. до н. э. Тирасполь: Приднестровский го¬сударственный университет им. Т. Г. Шевченко, с. 183-191.

79.Фиалко, E.Е. 2010. Погребения амазонок из могильника Мамай-Гора. Stratum plus, 3, с. 187-196.

80.Черненко, Е.В. 1984. Скифо-персидская война. Киев: Наукова думка.

81.Шапошникова, О.Г., Бодянський, О.В. 1970. Капулівський енеолітичний могильник на Нижньому Дніпрі. Археологія, 24, с. 112-118.

82.Шарафутдинова, И.Н. 1982. Степное Поднепровье эпохи поздней бронзы. Киев: Наукова думка.

83.Яворницький, Д.І. 1990. Історія запорізьких козаків. Киев: Наукова думка, 1.

84.Toscev, G. N. 2005. Die neolithische Nekropole Mamaj-Gora im unteren Dneprgebiet. Godisnjak, XXXIV, s. 21-45.

85.Treasures from the Ukrainian Steppes. 1998. Montreal: Pointe-a-Calliere: Montreal Museum of Archaeology and History, p. 47.

Размещено на Allbest.ru