Пам’ять про тоталітаризм в пам’ятках історії Запорізької області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пам'ять про тоталітаризм в пам'ятках історії Запорізької області

Будь-яка епоха в історії людства залишає по собі «щось на пам'ять». Це може бути археологічний артефакт, писемне джерело або пам'ятне місце. Події бурхливого ХХ ст., безперечно, спричинилися до появи значної кількості пам'ятних місць, частина з яких стала пам'ятками історії. Наразі пропонуємо звернути увагу на ті пам'ятки, які присвячені жертвам нацистського та радянського тоталітаризму.

На сьогоднішній день у Запорізькій області зареєстровано 38 об'єктів культурної спадщини, які пов'язані із репресіями нацистської влади проти цивільного населення та військовополонених (братські могили). Із них 37 занесені до «Переліку об'єктів історії місцевого значення Запорізької області, пропонованих для включення в Державний реєстр нерухомих пам'яток України» [11], один - до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Запорізької області [6]. Точна кількість похованих у цих могилах до сих пір невідома.

Основна частина цих пам'яток отримала свій статус відповідно до ст. 17 Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» № 3600-09 від 13 липня 1978 р. Відповідно і облікова документація на ці пам'ятки виготовлялася в основній масі у 1970-х рр. Кожен паспорт на пам'ятку обов'язково повинен був містити історичні відомості про об'єкт. Враховуючи, що у СРСР історія була «монополізована» державою, дані, наведені у паспортах, повністю відображали ставлення влади до тих чи інших подій.

Для прикладу, візьмемо «Братську могилу жертв фашизму», що знаходиться у м. Запоріжжя по вул. Очаківській (охоронний номер 26). У Акті Надзвичайної комісії по встановленню й розслідуванню руйнувань, грабунків й вбивств, вчинених німецько-фашистськими загарбниками та їх спільниками у м. Запоріжжя (4 жовтня 1941 - 14 жовтня 1943 р.) зазначалося, що в цій місцевості було розстріляно й закатовано 36 тис. осіб [3, 131]. У Акті також зазначалося, що саме тут відбувалося знищення єврейського населення обласного центру: «24 марта 1942 года по приказу немецкого командования все еврейское население было собрано к городской управе, под предлогом направления на работу в город Мелитополь. Собрав тысячи еврейского населения: стариков, женщин и детей, их пешком направили за город в совхоз им. Сталина, где они в тот же день были расстреляны». Тут же наводилися свідчення очевидців цих подій [3, 129-130]. У 1977 р., коли було складено паспорт на братську могилу (від 10 лютого 1971 р. мала статус пам'ятки історії), в «Історичні відомості» інформація про розстріл єврейського населення включена не була. Поруч із даними про тисячі розстріляних цивільних громадян, акцентувалася увага на 4 особах, які були членами компартії. Це при тому, що для підготовки «відомостей» використовували згаданий вище Акт Надзвичайної комісії [8]. І лише напередодні заміни пам'ятного знаку, у рішенні Виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про реконструкцію меморіалу, спорудженого по вулиці Очаківській на місті масового поховання закатованих у 1941-1943 роках мирних жителів міста» від 27 березня 2001 р. № 132, говориться про «одне з найбільших в Україні масових поховань по вулиці Очаківській, де невинно закатовано фашистами у 1941-1943 роках понад 36 тисяч мирних жителів м. Запоріжжя і області, у тому числі 20 тисяч євреїв» [12]. Таким чином, трагедія Голокосту знайшла своє відображення у цій пам'ятці після реконструкції.

Схожа ситуація із «Братською могилою жертв фашизму» в с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області. У 1974 р. тут, на місці «Костянтинівського яру», де під час війни відбувалися масові розстріли мирного населення, було споруджено пам'ятник, а 1982 р. братська могила отримала статус пам'ятки історії. У «Історичних відомостях» паспорту пам'ятки (складений 1978 р.) зазначено: «Між селами Костянтинівкою і Вознесенкою, починаючи з 23 жовтня 1941 року, фашисти розстріляли 14 тисяч жінок, дітей, стариків, партійних і радянських активістів» [9]. Разом із тим, у звіті Запорізького обкому КП(б)У від 04 жовтня 1946 р. «Про діяльність підпільних партійних організацій й партизанських загонів, що діяли під час Великої вітчизняної війни на території Запорізької області (червень 1941 р. - грудень 1943 р.)» (опублікований у 1959 р.) вказано: «8 октября 1941 года немецко-фашистские мерзавцы объявили регистрацию еврейского населения города Мелитополя. Согнав 1800 еврейских семей у Бердянского моста, там всех их расстреляли» [3, 173]. Пам'ятний знак жертвам Голокосту біля існуючого пам'ятника було встановлено 2007 р. під час реконструкції останнього.

Відповідно, пам'ять про єврейські жертви нацистського тоталітаризму на території Запорізької області під час існування СРСР свідомо замовчувалися й приховувалися під загальним визначення «радянських громадян». М. Міцель зазначає, що однією з дієвих форм етнонаціональної політики радянського керівництва по відношенню до євреїв стало табуювання будь-яких видів діяльності, пов'язаних із пам'яттю жертв Голокосту. У суспільній свідомості окупаційна політика нацистів повинна була уявлятися як направлена на знищення всіх без винятку радянських людей [5, 12]. Місце слова «євреї» на пам'ятниках жертвам Голокосту по усьому СРСР зайняло словосполучення «мирні радянські громадяни». Згадки про єврейських жертв нацизму на пам'ятках та в музейних експозиціях після посилення у 1967 р. «антисіоністської пропаганди» стали практично неможливими [1].

Ситуація із пам'ятками жертвам радянського тоталітаризму більш критична. На сьогоднішній день на державному обліку перебувають лише два об'єкти культурної спадщини: «Пам'ятник жертвам політичних репресій 30-50 рр. 20 ст.» (охоронний номер 4304) у м. Запоріжжя [11] та «Могили жертв голодомору» у районному центрі Пологи (щойно виявлений об'єкт, 2011 р.) [6]. Звичайно ж, пам'ятних знаків жертвам голодомору та політичних репресій на території Запорізької області значно більше, але вони не відповідають основним критеріям, які дозволяють взяти їх під охорону держави в якості пам'ятки.

Але, зрештою, зупинимося на запорізькому пам'ятнику жертвам репресій. Він був встановлений 28.05.1996 р. завдяки клопотанням обласної групи «Реабілітація» та за підтримки місцевих органів влади на місці колишнього слідчого ізолятора НКВС, у підвалах якого власне і відбувалися катування й розстріли жертв репресій [10]. Більш за все, впадає у очі хронологічна межа репресій, викарбувана на пам'ятнику. Відповідно до цього, репресії радянської влади розпочалися лише у 1930-х рр. і тривали лише до 1950-х рр. Разом із тим, радянські репресії проти «ворогів» у Запоріжжі розпочалися ще у січні 1918 р., після витіснення військ УНР, коли до міста прибув 1-й Петроградський загін на чолі із Поляковим [2, 157]. «Гарячими» для жителів Запоріжжя і області були й 1920-ті, й 1960-ті й наступні роки радянської влади. Правильний підхід до розуміння проблеми означили автори вступної статті до запорізького тому серії «Реабілітовані історією» - 1917-1990-й рр. [4, 7]. Але візуалізація тих трагічних подій відбувається у «обрізаних» рамках 1930-1950-х рр.

Зрештою, пам'ять про нацистський та радянський тоталітаризм у пам'ятках історії Запорізької області відображено досить слабо. Попри наявність об'єктів культурної спадщини, присвячених жертвам нацизму, більшість із них «обезличені» й зберігають пам'ять про «радянських» людей й, інколи, діячів компартії. Жертви радянських репресій та голодоморів майже не візуалізовані, залишаючись на «периферії пам'яті». Разом із тим, однією з функцій пам'яток являється виховна, під якою розуміється використанням суспільством можливостей пам'яток історії впливати на формування поглядів, світосприйняття людини, які в кінцевому результаті визначають його соціальну поведінку. Для виконання цієї ролі пам'ятки повинні являтися щонайменше джерелами інформації. В результаті цього, в процесі чуттєвого сприйняття пам'ятки й пізнання її зв'язку з історичними подіями здійснюється вплив на соціальну свідомість людей [7, 11].

нацистський тоталітаризм культурний спадщина

Література

1. Альтман И. Мемориализация Холокоста в России: история, современность, перспективы / И. Альтман // Неприкосновенный запас. - 2005. - №2-3 [Электронный ресурс] // www.magazines.russ/nz/2005/2/alt28-pr.html

2. Бондаренко В. Гаврило Гордієнко - вільний козак з Олександрівська, науковець і громадсько-політичний діяч української діаспори / В. Бондаренко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя: ЗНУ, 2010. - Вип. ХХVIII. - С. 155-160.

3. Запорожская область в годы Великой Отечественной войны 1941-1945. Сборник документов. - Запорожье: Запорожскиздат, 1959. - 363 с.

4. Ігнатуша О. Під жорнами «класової боротьби»: політичні репресії на Запоріжжі (1917-1990 рр.) / О. Ігнатуша, Л. Кирилаш, О. Старух, В. Ткаченко, Є. Цокур // Реабілітовані історією (Запорізька область). - Запоріжжя: Дніпровський металург, 2004. - Кн. 1. - С. 7-44.

5. Мицель М. Запрет на увековечивание памяти как способ замалчивания Холокоста: практика КПУ в отношении Бабьего Яра / Михаил Мицель // Голокост і сучасність. - 2007. - № 1. - С. 9-30.

6. Наказ управління культури і туризму Запорізької облдержадміністрації «Про затвердження Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини» від 28.11.2011 р. №361-осн. // Поточний архів Запорізького обласного центру охорони культурної спадщини.

7. Памятники истории и культуры как культурно-исторический феномен / Составители В. Базаржаков, А. Арьянов. - Улан-Удэ: Восточносибирский государственный технологический университет, 2005. - 24 с.

8. Паспорт на пам'ятку історії: Братська могила жертв фашизму (охоронний № 26) // Поточний архів Запорізького обласного центру охорони культурної спадщини.

9. Паспорт на пам'ятку історії : Братська могила жертв фашизму (охоронний № 1562) // Поточний архів Запорізького обласного центру охорони культурної спадщини.

10. Паспорт на пам'ятку історії : Пам'ятник жертвам політичних репресій 30-50-х рр. (охоронний № 4304) // Поточний архів Запорізького обласного центру охорони культурної спадщини.

11. Перелік об'єктів історії місцевого значення Запорізької області, пропонованих для включення в Державний реєстр нерухомих пам'яток України // Поточний архів Запорізького обласного центру охорони культурної спадщини.

12. Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про реконструкцію меморіалу спорудженого на вулиці Очаківській на місті масового поховання закатованих у 1941-1943 роках мирних жителів міста» від 27.03.2001 р. № 132 // Поточний архів Запорізького обласного центру охорони культурної спадщини.

Размещено на Allbest.ru